Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №766/16539/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/16539/25

н/п 2/766/6894/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.

за участю секретаря Кирпиченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на ту обставину, що 18.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс кредит» (первинним кредитором) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9859523 на суму 9200,00 грн, який укладено в електронній формі. При укладенні Кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного Кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На виконання умов Кредитного договору, 18.07.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «ПРОФІТГІД» на платіжну картку № 5358-38XX-XXXX-6283. 17.02.2025 року між первісним кредитором та позивачем укладено Договір факторингу № 17022025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 17.02.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі, до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Згідно з умовами Кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить у розмірі 33 796,00 грн, яка складається з: 9 200,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 20 996,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 3 600,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). На підставі викладено, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором за Кредитним договором № 00-9859523 від 18.07.2024 року у розмірі 30 196,00 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.11.2025 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 20.04.2026 року за клопотанням позивача витребувано докази у АТ «Універсал Банк».

28.05.2026 рок на виконання ухвали суду від 20.04.2026 року АТ «Універсал Банк» надана виписка про рух коштів за картковим рахунком.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.10.2026 року ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позов задовольнити в повному обсязі. Надав згоду на ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку, відзив на позовну заяву не надавав.

За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність сторін, враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. ст.280, 281 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 18.07.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9859523, відповідно до умов якого, позичальник отримала кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн на споживчі потреби, строк дії кредитної лінії (строк кредитування) 360 календарних днів.

Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування 13.07.2025 року. Позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в періодичну дату оплати процентів, а саме: 02 серпня 2024 року, та на кожний 15 день після цієї дати протягом строку кредитування. Тип процентної ставки – фіксована. Стандартна процента ставка складає 1,45% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору. Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15,00% від суми кредиту, що складає 1200,00 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених п. 3.5 цього договору ( п.1.6 Договору).

Сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач під час укладення Кредитного договору ознайомився з його текстом та змістом, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту.

Згідно з умовами Кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Оскільки Кредитний договір укладено в електронній формі, порядок його укладення регулюється положеннями Закону України «Про електронну комерцію», який визначає особливості оформлення таких правочинів.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» ( визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора - належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Таким чином, у вказаному Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № (провадження № 61-8449св19); від 09вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов`язок кредитодавця надати кредит та обов`язок позичальника його повернути, та сплатити проценти за користування ним.

18.07.2024 Товариство (первісний кредитор) ініціювало переказ коштів за Кредитним договором шляхом безготівкового зарахування через компанію ТОВ «ПЕЙТЕК» на платіжну картку (маска- карти) № 5358-38ХХ-ХХХХ-6283, що свідчить про прийняття відповідачем пропозиції кредитодавця – ТОВ "Макс Кредит".

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень.

Згідно повідомлення АТ «Універсал Банк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та інші картки. На платіжну картку № НОМЕР_1 за період від 18.07.2024 по 23.07.2024 року зараховано 8000,00 грн.

Згідно наданої АТ «Універсал Банк» виписку руху коштів за картковим рахунком, спеціальним платіжним засобом до якого є картка № НОМЕР_1 , за період з 18.074.2024 по 23.07.2024 року, вбачається що відповідачем здійснювалися фінансові операції по картковому рахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

17.02.2025 року між первісним кредитором та позивачем укладено Договір факторингу № 17022025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 17.02.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі, до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.

Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.

Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.

Станом на 17.02.2025 року заборгованість відповідача перед позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання, згідно наданого позивачем розрахунку, за Кредитним договором № 00-9859523 від 18.07.2024 року, становить у розмірі 33 796,00 грн, яка складається з: 8 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту та 1200,00 гр нарахованої одноразової комісії; 20 996,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 3 600,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач користуючись своїм процесуальним правом просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 30 196,00 грн, складовими якої є заборгованість по тілу кредиту у розмірі 9200,00 грн (8000,00 грн сума кредиту та 1200,00 гр нарахованої одноразової комісії); та заборгованість по несплаченим відсоткам у розмірі 20996,00 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем до основної суми наданого кредиту у розмірі 8 000,00 грн зарахована і комісія у розмірі 1200,00 грн , яку просить стягнути з відповідача, як тіло кредиту.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Ч. 2 ст. 8 та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» не передбачають сплату комісії за надання кредиту, а передбачають сплату комісії пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідно до частини 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) Велика Палата дійшла висновку щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Відповідно до частини 1, 3 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року N 2121-III відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

А тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення комісії у розмірі 1200,00 грн необхідно відмовити.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені докази в їх сукупності, відсутність заперечень з боку відповідача щодо погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню у розмірі 8000,00 грн за тілом кредиту та 20 996,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України позивачем повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесені і які очікує понести позивач в зв`язку із розглядом справи становить - сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн; та витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч.1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

Судові витрати позивача на оплату послуг адвоката підтверджуються наявними в матеріалах справи договором про наданням правничої допомоги згідно Договору № 10/09/25-02 від 10.09.2025 року, Додаткової угоди до нього від 11.09.2025 року, Акту прийому-передачі наданих послуг до договору наданням правничої допомоги згідно Договору №10/09-25 від 10.09.2025 року.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 вказаного Кодексу), тобто, коли у сторони виникло зобов`язання за умовами договору з оплати адвокатських послуг.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України). Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020.

При цьому, відповідачем не подано до суду заперечень щодо вимог позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн..

А тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 7 000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову за змістом позовної заяви становила 30196,00 грн.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково на загальну суму –28996,00 грн.

З урахуванням наведеного, частка задоволених позовних вимог від загальної ціни позову становить 28996,00 грн:30196,00 грн (0,9602).

Відповідно, пропорційний розмір витрат, понесених позивачем на сплату судового збору становить у розмірі 2345,19 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 6721,40 грн.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи, а саме судовий збір сплачений позивачам за подання даного позову до суду в сумі 2345,19 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 6721,40 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 133,137,141,259,263-265,280-284,354 ЦПК України, ст.ст.2, 15, 512,514,525, 526, 530, 611, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, Код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за Кредитним договором № 00-9859523 від 18.07.2024 року, станом на 07.01.2026 року у розмірі 28996,00 грн, яка складається з: 8 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 20 996,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, Код ЄДРПОУ: 43541163) судовий збір, сплачений за подачу позову до суду, у розмірі 2345,19 грн та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 6721,40 грн.

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяС. І. Майдан