Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №650/3926/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/3926/26

Провадження № 2/650/3619/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого Сікори О.О.,

за участю секретаря Завістовської Л.А.,

розглянувши цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі — АТ КБ «ПриватБанк», банк, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором без номера від 06 листопада 2019 року в сумі 37 499,38 грн, а також витрат на сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позивач зазначає, що 06 листопада 2019 року відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і погодив умови відновлюваної кредитної лінії з лімітом до 50 000,00 грн, строком кредитування 20 років, процентною ставкою 43,2 відсотка річних та обов`язком щомісячно вносити мінімальний платіж у передбаченому договором розмірі. Банк посилається на отримання відповідачем кредитної картки «Універсальна» та користування наданими кредитними коштами.

За твердженням банку, 12 січня 2021 року відповідач підписав нову заяву про приєднання до умов банківського обслуговування, отримав картку «Універсальна GOLD», у зв`язку із чим процентну ставку за користування кредитом змінено до 40,8 відсотка річних. Також банк зазначає, що 31 травня 2021 року відповідач підписав паспорт споживчого кредиту.

Обґрунтовуючи свої вимоги, банк посилається на заяви позичальника від 06 листопада 2019 року та 12 січня 2021 року, виписку за рахунком, паспорт споживчого кредиту та розрахунок заборгованості. На думку позивача, надання кредитного ліміту, операції за рахунком і фактичне користування відповідачем коштами підтверджують виникнення договірного зобов`язання та його неналежне виконання.

Відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку станом на 01 червня 2026 року заявлена заборгованість становить 37 499,38 грн, із яких 30 340,27 грн — заборгованість за тілом кредиту та 7 159,11 грн — заборгованість за простроченими процентами. При цьому позивач наводить також положення договору про проценти за прострочення грошового зобов`язання в розмірі 86,4 відсотка річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Представник позивача просив здійснювати розгляд справи за його відсутності. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав. Сам факт неподання відзиву не означає визнання позову та не звільняє суд від обов`язку перевірити правову підставу і розмір кожної складової заявленої заборгованості.

Суд оцінює наведені в позові обставини з урахуванням принципів змагальності, диспозитивності та правил розподілу обов`язку доказування. Відповідно до статей 12, 13, 76–81 і 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність доказів та їх достатність у сукупності. При цьому жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили.

Згідно зі статтями 11, 202, 205, 207, 626, 628 і 638 ЦК України цивільні права й обов`язки виникають, зокрема, з договорів; зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а належно оформлений договір є підставою для виникнення відповідних зобов`язань. За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати кошти позичальникові в обумовленому розмірі й на визначених умовах, а позичальник — повернути кредит і сплатити проценти, належні за договором. Статті 525, 526, 530 ЦК України вимагають виконання грошового зобов`язання належним чином та у визначений строк. Одностороння відмова від його виконання за загальним правилом не допускається.

Подані банком відомості про укладення договору, видачу відповідачеві кредитних карток, відкриття відповідного кредитного ліміту та здійснення операцій за рахунком у сукупності підтверджують існування між сторонами кредитних правовідносин. Зміна виду картки у 2021 році не припиняє вже існуючих зобов`язань щодо повернення використаних грошових коштів. Водночас сама видача платіжної картки без відомостей про фактично використаний кредит не доводить розміру боргу, тому визначальне значення мають дані про рух коштів та їх погашення.

Позовна заява містить посилання на виписку за рахунком і розрахунок заборгованості, згідно з якими у відповідача наявна непогашена сума основного боргу — 30 340,27 грн. Відомостей про повне погашення цієї суми або про припинення зобов`язання в інший спосіб у викладених матеріалах немає. Вимога про повернення фактично використаних і не повернутих кредитних коштів відповідає правовій природі кредитного договору та приписам статей 1049, 1054 ЦК України.

Наявність воєнного стану сама собою не припиняє основного грошового зобов`язання та не звільняє позичальника від обов`язку повернути кредитні кошти. Спеціальне регулювання відповідальності за прострочення, запроваджене у зв`язку з воєнним станом, не означає прощення основної суми кредиту. Тому вимога про стягнення 30 340,27 грн заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою.

Окремому дослідженню підлягають заявлені 7 159,11 грн, які позивач визначив саме як заборгованість за простроченими процентами. Проценти, що є платою за правомірне користування кредитом протягом узгодженого строку кредитування, та проценти, що нараховуються як відповідальність за порушення строку повернення коштів, мають різні правові підстави. Лише назва відповідної складової в розрахунку не дає підстав автоматично віднести її до першої або другої категорії.

Статті 1048 та 1054 ЦК України регулюють право кредитодавця на одержання договірних процентів за користування наданими коштами. Натомість частина друга статті 625 ЦК України передбачає відповідальність за прострочення грошового зобов`язання, у тому числі у вигляді процентів від простроченої суми, розмір яких може бути визначений договором. На правову природу нарахування впливають не тільки його назва та ставка, а й підстава, період та спосіб обчислення.

За наведеними самим позивачем умовами договору після порушення позичальником зобов`язань з погашення кредиту протягом 180 днів строк повернення всієї заборгованості вважається таким, що настав. Починаючи зі 181-го дня, відповідно до пунктів 1.5 і 2.1.1.2.12 договору, банк посилається на проценти від простроченої суми саме в порядку частини другої статті 625 ЦК України. Отже, для оцінки вимоги щодо 7 159,11 грн істотним є встановлення, за який період і за якою правовою підставою вони фактично нараховані.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлює, що в період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та упродовж тридцяти днів після його припинення чи скасування позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання за договором кредиту або позики, звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року платежі за прострочення, які підпадають під дію зазначеної норми, підлягають списанню.

Таким чином, проценти, нараховані як відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України за порушення строків повернення кредиту в період дії зазначеної норми, не можуть бути стягнуті з відповідача. Усталена судова практика також розмежовує право кредитодавця на договірні проценти за користування кредитом і право на охоронні платежі після прострочення виконання грошового зобов`язання.

У наданому викладі позовних вимог сума 7 159,11 грн зазначена сукупно, без розмежування платежів за правомірне користування кредитом у межах строку кредитування та процентів, які нараховані в порядку частини другої статті 625 ЦК України. Так само не конкретизовано, яка частина цієї суми нарахована до 24 лютого 2022 року, а яка — після цієї дати, та якими умовами договору підтверджено кожну зі складових. Посилання на ставку 86,4 відсотка річних за прострочення додатково свідчить про необхідність такого розмежування.

Нарахування, які підпадають під законодавчу заборону, не можуть бути легалізовані лише шляхом відображення загальною сумою у банківському розрахунку. За відсутності можливості встановити належний до стягнення обсяг звичайних договірних процентів у межах заявлених 7 159,11 грн стягнення всієї суми створювало б ризик покладення на споживача відповідальності, від якої він прямо звільнений законом. Обов`язок довести іншу правову природу відповідної суми покладається на позивача.

Суд також бере до уваги, що у позові зазначено перехід від первісної ставки 43,2 відсотка річних до ставки 40,8 відсотка річних після оформлення картки «Універсальна GOLD». Для підтвердження звичайних договірних процентів істотними були б конкретні початкові й кінцеві дати їх нарахування, залишок заборгованості у відповідні періоди та фактично застосована договірна ставка. У викладеному позові такі відомості окремо щодо спірних 7 159,11 грн не наведені.

Відтак, оцінюючи саме наведене обґрунтування позовних вимог та встановлені законодавчі обмеження відповідальності за прострочення, суд доходить висновку, що вимога про стягнення 7 159,11 грн прострочених процентів у заявленому вигляді не має достатньої правової та розрахункової визначеності для її задоволення. Цей висновок не заперечує можливості стягнення звичайних договірних процентів, якщо їх підстава, період і розмір будуть доведені належними доказами в установленому процесуальному порядку.

Право на судовий захист заявленої вимоги не означає, що суд може виходити лише з підсумкової цифри в розрахунку кредитора. З урахуванням статті 81 ЦПК України необхідно встановити фактичну і правову підставу кожного елемента стягнення. Відомості про договірні ставки повинні бути зіставлені з датами формування простроченої заборгованості, а платежі, внесені позичальником, — з порядком їх зарахування банком. Без такого зіставлення неможливо перевірити відповідність зазначеної суми вимогам матеріального права.

Згідно зі статтями 6 і 627 ЦК України сторони вільні у визначенні договірних умов у межах, установлених законодавством. Водночас договірне положення, яким установлено підвищений розмір процентів саме за прострочення виконання грошового зобов`язання, не може усунути застосування спеціальної імперативної норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Тому навіть погоджений сторонами розмір процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, не стає належним до стягнення лише в силу наявності відповідної умови в заяві про приєднання.

При визначенні характеру платежу слід виходити з моменту виникнення права кредитодавця на його нарахування. Договірні проценти як плата за користування кредитом визначаються за період, протягом якого позичальникові надано право користуватися коштами на встановлених сторонами умовах. Проценти, обчислені на прострочену суму після настання строку виконання всього грошового зобов`язання, мають оцінюватися з урахуванням правил відповідальності, навіть якщо договір або розрахунок називає їх процентами за користування.

Істотним є також те, що заяву про приєднання, з якою позивач пов`язує початкове виникнення зобов`язання, датовано 06 листопада 2019 року, а зміну процентної ставки — 12 січня 2021 року. Зміна тарифу чи категорії картки сама собою не означає зміни всіх інших істотних умов і не дозволяє довільно застосовувати нову ставку до будь-якого попереднього періоду. Для кожного відрізка часу мають враховуватися чинні тоді умови договору, а також фактичний залишок використаних коштів.

Отже, заявлене банком право на повернення основної суми кредиту і право на спірні прострочені проценти не є тотожними за предметом доказування. Достатність відомостей для висновку про існування неповернутого тіла кредиту не може автоматично замінити перевірку правомірності процентних нарахувань. Саме окреме оцінювання кожної складової забезпечує пропорційність судового захисту та запобігає присудженню платежів, які не підлягають стягненню за законом.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню у сумі 30 340,27 грн основного боргу. У задоволенні вимоги про стягнення 7 159,11 грн прострочених процентів належить відмовити. Інших самостійних матеріально-правових вимог у прохальній частині позову не заявлено.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України в разі часткового задоволення позову судовий збір розподіляється пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач просив стягнути 2 662,40 грн сплаченого судового збору. Співвідношення задоволеної майнової вимоги 30 340,27 грн до заявленої 37 499,38 грн становить приблизно 80,91 відсотка, тому належний до стягнення з відповідача судовий збір становить 2 154,11 грн.

Виходячи з наведеного, керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 141, 259, 263–265, 274, 279, 354 ЦПК України, статтями 11, 202, 205, 207, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 629, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 листопада 2019 року у розмірі 30 340 (тридцять тисяч триста сорок) гривень 27 копійок — заборгованість за тілом кредиту.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 7 159 (сім тисяч сто п`ятдесят дев`ять) гривень 11 копійок прострочених процентів — відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д) судовий збір у розмірі 2 154 (дві тисячі сто п`ятдесят чотири) гривні 11 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

Суддя О. О. Сікора