Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №650/3940/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/3940/26

Номер провадження № 2/650/3629/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«22» жовтня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого Сікори О.О.,

за участю секретаря Завістовської Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 74411335 від 25 січня 2022 року в розмірі 26 775,90 грн, із яких 18 000,00 грн становить заборгованість за основною сумою боргу та 8 775,90 грн — заборгованість за процентами. Окрім цього, позивач просить стягнути 2 662,40 грн сплаченого судового збору та 4 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25 січня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір позики № 74411335, за яким відповідач отримала 18 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за ставкою 1,99 відсотка на день. Позивач зазначив, що відповідач не повернула одержані кошти і не сплатила належні за договором проценти.

На підтвердження укладення договору позивач посилається на текст електронного договору та довідку про ідентифікацію позичальника, відповідно до якої для його підписання 25 січня 2022 року о 19 год 14 хв 01 с було використано одноразовий ідентифікатор «mgUdPBOG1O», надісланий на електронну адресу, зазначену при оформленні позики. Відповідно до доводів позивача введення зазначеного ідентифікатора підтвердило прийняття відповідачем умов договору.

На підтвердження виконання первісним позикодавцем обов`язку з надання коштів позивач указав на електронну платіжну інструкцію № 3ec16f79-c2c2-41cd-89b9-3e8742bac4e4 від 25 січня 2022 року, лист ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» № 30/01/26-40270 від 30 січня 2026 року та довідку ТОВ «ФК Фінекспрес» № КД-000146662/ТНПП від 10 квітня 2026 року. За наведеними відомостями 18 000,00 грн перераховано з використанням платіжної установи на картку № НОМЕР_1 . Позивач стверджує, що ці документи засвідчують здійснення платіжної операції за договором позики.

Оскільки зобов`язання за договором, на думку позивача, відповідач не виконала, первісний кредитор визначив заборгованість, яка надалі була предметом послідовного відступлення прав вимоги. Позивач повідомив про відсутність здійснених відповідачем платежів у рахунок погашення заборгованості; розмір непогашених зобов`язань за поданим розрахунком становить 26 775,90 грн.

Представник позивача просив здійснити розгляд справи без його участі. Відзив на позовну заяву відповідачем не подано. За наявними письмовими матеріалами суд досліджує підстави виникнення зобов`язання, надання коштів, належність позивачеві права вимоги, розмір заявленої заборгованості та підтвердженість судових витрат.

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що відповідно до статей 12, 13, 76–81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а докази оцінюються судом за внутрішнім переконанням на підставі їх належного, допустимого, достовірного дослідження та достатності у сукупності. Неподання відзиву саме по собі не звільняє позивача від обов`язку довести вимоги належними доказами.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, із договорів та інших правочинів. За статтями 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а укладений договір є обов`язковим для виконання.

За змістом статей 1046, 1048, 1049 ЦК України позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути таку саму суму; договором може бути встановлено обов`язок сплачувати проценти за користування позикою, розмір і порядок одержання яких визначаються домовленістю сторін. Відповідно до статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті договору.

Статті 205, 207, 638, 639 ЦК України допускають укладення цивільно-правового договору в електронній формі за умови дотримання вимог закону щодо ідентифікації сторін та погодження істотних умов. За статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття пропозиції, а підписання може здійснюватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором, якщо сторони погодили відповідний спосіб.

Сам по собі електронний спосіб укладення договору не впливає на його дійсність, коли зі змісту документів можливо встановити особу, яка прийняла пропозицію, погоджені умови правочину та відповідне волевиявлення. Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду щодо укладення електронних кредитних договорів, зокрема викладеним у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 7 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

За змістом наданих позивачем відомостей договір позики № 74411335 містить визначення суми позики, строку її повернення та процентної ставки; позичальник погодила умови шляхом використання одноразового ідентифікатора. Матеріали, на які посилається позивач, також містять відомості про здійснення безготівкового переказу позичених коштів у розмірі 18 000,00 грн за відповідним платіжним дорученням. У сукупності наведені дані вказують на виникнення між первісним позикодавцем і відповідачем грошового зобов`язання.

Статтями 525, 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від нього або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором чи законом. За статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання або не виконав його у строк, визначений договором чи законом.

Щодо належності позивачеві права вимоги суд враховує, що 29 вересня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 028-290922. Позивач зазначив про включення вимоги за договором позики № 74411335 від 25 січня 2022 року до реєстру прав вимог № 29/09/22 від 29 вересня 2022 року, на підставі якого відповідне право перейшло до ТОВ «Сіроко Фінанс».

Надалі 5 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 05/12/25-01. Згідно з наведеними у позовній заяві умовами пункту 2.1.3 цього договору право вимоги переходить до нового кредитора з дня підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги. Позивач посилається на реєстр № 30/01/26 від 30 січня 2026 року, який включає вимогу до ОСОБА_1 за договором позики № 74411335 на загальну суму 26 775,90 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Частина перша статті 516 ЦК України передбачає, що така заміна здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 1077, 1078, 1082 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, так і вимога, що виникне в майбутньому; у передбачених законом випадках боржник має здійснювати платіж фактору. За умов підтвердження передачі відповідної конкретної вимоги реєстрами та іншими документами правонаступництво кредитора охоплює право вимагати повернення основної суми боргу і належно нарахованих процентів.

Отже, наведений ланцюг відступлення права вимоги від первісного позикодавця до ТОВ «Сіроко Фінанс» і далі до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» разом із зазначеними в позовній заяві реєстрами визначає підстави процесуального звернення позивача із вимогою про стягнення заборгованості з відповідача.

Розмір заявленої основної заборгованості становить 18 000,00 грн — суму грошових коштів, наданих за договором. Доказів її повернення в межах обставин, наведених сторонами, не встановлено. Відтак вимога про стягнення неповерненої суми позики відповідає статті 1049 ЦК України.

Щодо заявлених 8 775,90 грн процентів суд ураховує умову договору про плату за користування позикою в розмірі 1,99 відсотка на день, визначений сторонами 30-денний строк позики та наведений позивачем розрахунок. При цьому загальна сума процентів, пред`явлена до стягнення, не перевищує процентів, які могли бути нараховані за встановленою договором ставкою протягом початкового 30-денного строку користування коштами.

Водночас право на проценти як плату за правомірне користування кредитними коштами відповідно до статті 1048 ЦК України слід відрізняти від передбачених статтею 625 ЦК України наслідків прострочення грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що після закінчення обумовленого строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за правомірне користування кредитом припиняється; правові наслідки прострочення визначаються законодавством.

Крім того, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено звільнення позичальника протягом дії воєнного стану та у визначений після його завершення строк від відповідальності за статтею 625 ЦК України та від сплати неустойки за прострочення виконання кредитних зобов`язань, а нараховані за таке прострочення платежі підлягають списанню у встановлених законом межах. У заявленому позові не пред`явлено окремих вимог про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат чи процентів відповідальності за статтею 625 ЦК України.

З урахуванням предмета позову, наведеної ставки, встановленого договором строку та заявленого розміру процентів суд розглядає зазначені 8 775,90 грн як вимогу про стягнення погодженої плати за користування позикою в межах підтвердженого строку. Розрахунок загальної заборгованості за заявленими складовими становить 18 000,00 грн + 8 775,90 грн = 26 775,90 грн; вимог понад цю суму позивач не заявляє.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд ураховує статтю 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. За звернення із позовом позивач заявив до відшкодування 2 662,40 грн сплаченого судового збору та вказав на додання платіжного документа на підтвердження його сплати.

Статті 133, 137, 141 ЦПК України відносять витрати на професійну правничу допомогу до судових витрат та визначають порядок їх розподілу. Розмір витрат має бути встановлений за договором про надання правничої допомоги, підтверджений доказами обсягу наданих послуг, їх вартості та відповідати критеріям необхідності, обґрунтованості й співмірності зі складністю справи, витраченим часом і значенням спору.

Позивач заявив до відшкодування 4 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пославшись на договір № 22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року з адвокатом Ткаченко Ю. О., витяг з акта № 9-ДІЛ від 25 лютого 2026 року та платіжну інструкцію про оплату. Зі змісту позову вбачається, що 500,00 грн визначено за аналіз документів та матеріалів, а 4 000,00 грн — за складання позовної заяви; послуги пов`язані з розглядом саме цієї справи.

Оцінюючи характер заявленого спору, обсяг підготовлених матеріалів, характер електронного договору, необхідність перевірки послідовних переходів права вимоги, а також зазначені позивачем документи про надання та оплату послуг, суд доходить висновку про обґрунтованість заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу — 4 500,00 грн. Майбутні чи умовно можливі витрати на інші процесуальні дії до цього розміру не включаються.

Таким чином, дослідивши наведені обставини в сукупності, оцінивши правові підстави виникнення і переходу права вимоги та заявлений розрахунок, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову щодо основної суми боргу та процентів, а також про стягнення документально заявлених судових витрат у межах прохальної частини позовної заяви.

Керуючись статтями 11, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 629, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 258–259, 263–265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

В И Р І Ш И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_3 , відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку — 300528) суму заборгованості за договором позики № 74411335 від 25.01.2022 року в розмірі 26 775,90 грн, з яких: 18 000,00 грн — сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 775,90 грн — сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_3 , відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку — 300528) суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати, понесені на професійну правничу допомогу, в розмірі 4 500,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

Суддя О. О. Сікора