Суд: Зарічний районний суд м. Сум
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про відшкодування шкоди, з них
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №591/5014/26
Суддя: Ніколаєнко О. О.
Справа № 591/5014/26
Провадження № 2/591/1848/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2026 року
Зарічний районний суд м. Суми у складі:
головуючого судді Ніколаєнко О.О.,
за участю секретаря судового засідання Сухонос Є. О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу №591/5014/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, –
встановив:
У травні 2026 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи вимоги тим, що під час спільного проживання відповідач неодноразово вчиняв щодо неї насильство, яке полягало у сварках, моральному тиску та заподіянні тілесних ушкоджень. У зв`язку із зазначеними обставинами позивачка тричі зверталася на лінію «102» – 30.07.2024, 31.07.2024 та 20.07.2025. Зокрема, 31.07.2024 вона отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку під питанням, гострої ситуаційної реакції на стрес, можливого перелому проксимальної фаланги мізинця правої кисті та пошкодження м`яких тканин правого плеча, а 20.07.2025 – забою м`яких тканин виличної ділянки.
Позивачка зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідача зазнала фізичного болю та моральних страждань, які полягали в приниженні гідності, відчутті безпорадності, страху повторення насильства, а також хвилюваннях за власне життя і здоров`я дитини. При цьому перший епізод насильства мав місце під час її вагітності, а другий – невдовзі після народження дитини. У зв`язку з вагітністю та необхідністю піклуватися про немовля позивачка була обмежена у можливості проходити медикаментозне лікування, а відновлення здоров`я потребувало реабілітації. Розмір завданої моральної шкоди позивачка оцінює у 68 000 грн та просить стягнути зазначену суму з відповідача, а також здійснити розподіл судових витрат.
Ухвалою суду від 14.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження по справі, призначено судове засідання. Протокольною ухвалою суду від 07.08.2026 справу слуханням відкладено, у зв`язку з неявкою відповідача.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав із зазначених підстав, просив задовольнити.
Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяв по суті спору або з процесуальних питань не надавав.
Враховуючи відсутність заперечень позивача, повторну неявку відповідача в судове засідання та неподання ним відзиву, суд вважає необхідним ухвалити заочне рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторони позивача, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що відповідно до відповіді Сумського районного управління поліції в Сумській області Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_2 протягом 2024-2025 років зверталася на лінію «102» один раз, а саме 20.07.2025 о 12:39 год на лінію від неї надійшло повідомлення, що за місцем мешкання її побив цивільний чоловік. Під час відпрацювання звернення від ОСОБА_2 надійшла заява про припинення перевірки. У ході розгляду звернення не встановлено у події ознак кримінального правопорушення, відповідна інформація до ЄРДР не вносилася. Звернення було розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян». Також 31.07.2024 на лінію «102» о 02:10 год надійшло повідомлення від лікаря СМКЛ про те, що ОСОБА_2 на місці події, а саме: АДРЕСА_1 надали медичну допомогу, попередній діагноз – ЗЧМТ, струс головного мозку під питанням, гостра ситуаційна реакція на стрес, перелом проксимальної фаланги мізинця правої кисті під питанням, пошкодження м`яких тканин правого плеча. ОСОБА_2 пояснила, що тілесні ушкодження отримала від співмешканця. ОСОБА_3 звертався на лінію «102» один раз, а саме 30.07.2024 о 23:03 год (а.с. 7).
Відповідно до талону-повідомлення Єдиного обліку №42922 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію 31.07.2024 о 02:18 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 31.07.2024 о 02:10 за адресою: АДРЕСА_1 , дата скоєння: 30.07.2024, надали допомогу на місці події потерпілій ОСОБА_2 , діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку?, гостра ситуаційна реакція на стрес, перелом проксимальної фаланги мізинця правої кисті?, пошкодження м`яких тканин правого плеча. Пояснення: співмешканець прийшов додому в стані алкогольного сп`яніння, заважав їй працювати, запрошував спати, а після відмови побив її. У цілях самозахисту вона побила його, остерігаючись від наслідків, оскільки є вагітною. Заявник: Радько (а. с. 8).
Згідно з поясненнями, наданими ОСОБА_4 дізнавачу СД СРУП ОСОБА_5 , вона мешкає за адресою: АДРЕСА_2 зі співмешканцем ОСОБА_6 . Увечері 30.07.2024 знаходилась вдома за вказаною адресою, але додому прийшов ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння та почав її тягнути спати. ОСОБА_2 відмовилася, так як їй треба було працювати. Потім ОСОБА_3 вчинив з нею сварку та наніс позивачці три удари лівою долонею руки в область правої щоки та в момент нанесення ударів схопив її правою рукою за праву кисть та праве плече. Захищаючись, позивачка взяла на столі чашку та тримаючи її в правій руці нанесла удар по голові ОСОБА_3 , який вийшов з квартири та повернувся вже з працівниками поліції. У поясненнях зазначено, що на даний час вона ніяких претензій до ОСОБА_7 не має, так як конфлікт вони владнали самі (а.с. 8 зв. - 9).
Відповідно до талону-повідомлення Єдиного обліку №71350 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, 20.07.2025 о 12:40 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 20.07.2025 о 12:39 за адресою: АДРЕСА_3 заявницю ( ОСОБА_2 ) побив цивільний чоловік. Зламав двері, їде з місця на авто. Передано 103 (а.с. 9 зв.).
Відповідно до відповіді Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, що надана на адвокатський запит ОСОБА_1 , відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції стосовно викликів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 30.07.2024 та від 20.07.2025 надати не виявляється можливим, оскільки видалені без можливості поновлення у зв`язку з обмеженими строками зберігання (а.с. 6).
Згідно з консультативним висновком спеціаліста від 20.07.2025 КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» встановлений діагноз: забій м`яких тканин лівої вилочної, щелепної ділянки. Дисфункція СНЩС зліва (а.с. 10).
У відповіді від 07.04.2026 на адвокатський запит КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» повідомлено, що ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні з липня 2024 по дату надання відповіді не перебувала. Відповідно до журналу обліку фактів звернення та доставлення до закладів охорони здоров`я осіб у зв`язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень кримінального характеру та інформування про такі випадки органів та підрозділів поліції ОСОБА_2 зверталась 20.07.2025 до закладу, встановлено діагноз: Забій м`яких тканин виличної ділянки, рекомендовано амбулаторне лікування (а.с. 10 зв. – 11).
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20.03.2025 підтверджується, що позивачка та відповідач мають спільну дитину – сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).
У пункті 9 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (схожий висновок див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 212/7628/21 (провадження № 61-7265св22) зазначено, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц)».
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Аналіз наведеної норми права з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.
Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Заперечуючи проти позову, відповідачі мають спростувати презумпцію вини у завданні шкоди позивачу своєю бездіяльністю.
Крім того, згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктами 5, 6 частини другої статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що, зокрема, на осіб, які мають спільну дитину (дітей); осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» особі, яка має право на відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих внаслідок домашнього насильства, моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню, та не пов`язана з їх розміром. Порядок відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих унаслідок домашнього насильства, визначається Oea?euiei eiaaenii Oe?a?ie та іншими законодавчими актами.
Судом встановлено, що повідомлення про подію 31.07.2024 надійшло від медичного працівника, який надавав позивачці допомогу, а в талоні-повідомленні та поясненнях позивачки зафіксовано її повідомлення про заподіяння тілесних ушкоджень співмешканцем. Зазначені відомості узгоджуються з даними про попередній діагноз, зафіксований під час надання медичної допомоги.
Крім того, повідомлення від 20.07.2025 містить інформацію про заподіяння позивачці тілесних ушкоджень цивільним чоловіком. Факт звернення позивачки до закладу охорони здоров`я цього ж дня та встановлення діагнозу у вигляді забою м`яких тканин виличної ділянки підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
Суд ураховує, що позивачка повідомляла про заподіяння їй тілесних ушкоджень унаслідок дій відповідача в різні дати, а відомості про її звернення за медичною допомогою підтверджують наявність тілесних ушкоджень.
Суд також бере до уваги, що за результатами розгляду звернень позивачки відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилися, а щодо події 20.07.2025 перевірку було припинено за заявою позивачки. Проте зазначені обставини самі по собі не є доказом відсутності протиправної поведінки відповідача та не позбавляють позивачку права на судовий захист у порядку цивільного судочинства.
Таким чином, оцінивши надані докази, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджуються обставини заподіяння позивачці тілесних ушкоджень та наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.
Визначаючи розмір відшкодування, суд ураховує характер і тривалість фізичних та душевних страждань позивачки, локалізацію тілесних ушкоджень, необхідність звернення за медичною допомогою, обставини спільного проживання сторін, а також те, що один з епізодів мав місце під час вагітності позивачки, а інший – невдовзі після народження спільної дитини. Зазначені обставини могли посилити її емоційне напруження та відчуття незахищеності.
Водночас суд ураховує, що позивачка не перебувала на стаціонарному лікуванні, а надані медичні документи містять рекомендації щодо амбулаторного лікування. Доказів тривалих негативних наслідків для здоров`я, необхідності тривалої реабілітації або інших обставин, які б об`єктивно підтверджували весь заявлений розмір моральної шкоди, суду не надано.
За таких обставин суд вважає, що заявлена позивачкою сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 68 000 грн є завищеною та не повною мірою відповідає встановленим обставинам справи. Водночас з урахуванням характеру порушення, фізичного болю та душевних страждань позивачки, а також засад розумності та справедливості суд визначає належний розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 18 000 грн. Суд вважає необхідним стягнути з відповідача вказану суму.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-284 ЦПК України, суд –
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 18 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
У іншій частині вимог відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення виготовлено 23 жовтня 2026 року.
Суддя О.О. Ніколаєнко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua