Суд: Пересипський районний суд міста Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Грабіж
Дата: 15 жовтня 2026 р.
Справа: №523/7882/17
Суддя: Позняк В. С.
Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/7882/17
Провадження №1-кп/523/80/26
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2026 року Пересипський районний суд міста Одеси:
у складі головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю прокурора Пересипської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_4
у присутності обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12017161490000388 від 02.04.2017 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Теплівка Сімферопольської області АР Крим, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого неофіційно реставратором храму, раніше судимого, останній раз:
- 12.09.2012 року Скадовським районним судом Херсонської області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнився за відбуттям строку покарання.
Фактично проживаючого за адресом: АДРЕСА_1
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.3 КК України, -
Встановив:
02.04.2017 року приблизно о 9:30 годині, ОСОБА_5 , знаходячись біля будинку №1, розташованому у провулку 1-ий Ключовий у м. Одесі, маючи намір на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих міркувань, перестрибнувши через паркан опинився на подвір`ї вказаного домоволодіння, в якому проживав потерпілий ОСОБА_6 , далі шляхом вільного доступу проник всередину приміщення сараю, звідки викрав електричну газонокосарку марки «Skil» вартістю 1600 гривень, належної потерпілому, після чого став покидати місце скоєння злочину, тікаючи в сторону вул. Агрономічної у м. Одесі, але в цей момент його протиправні дії були викриті перехожими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які перебували в 20 метрах від місця події та стали кричати ОСОБА_5 зупинитися, але не зважаючи на це, ігноруючи вимогу припинити злочинну діяльність, ОСОБА_5 продовжив тікати, таким чином його дії переросли з таємного у відкрите викрадення майна, невдовзі ОСОБА_5 був затриманий на території міської клінічної лікарні №11 свідком ОСОБА_7 , тим самим своїми діями спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 1600 гривень.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що дійсно у зазначений в обвинувальному акті день – 02.04.2017 року у ранковий час доби знаходився у провулку 1-ий Ключовий у м. Одеса, маючи намір на викрадення чужого майна, щоб в подальшому продати, через огорожу проник на подвір`я домоволодіння, де був розташований сарай, зайшовши всередину, взяв газонокосарку, перекинув її через паркан, став покидати місце скоєння злочину, але був помічений громадянами, які почали кричати йому вслід зупинитися, злякавшись, він став тікати, але його наздогнали, затримали, викликали співпрацівників поліції, в подальшому викрадене майно було повернуте потерпілому.
Вину у скоєнні кримінального правопорушення визнає в повному обсязі, дав покази, які співпадають з пред`явленим обвинуваченням, висловлюючи щире каяття, запевняючи, що в повній мірі усвідомив свою провину. Причину свого вчинку пояснив не контролюючим на той час станом, оскільки зловживав алкоголем, не віддавав звіту своїм діям, потрібні були гроші, вказуючи, що у 2019 році пройшов курс реабілітації, на теперішній час веде законослухняний спосіб життя. Спричинена потерпілому матеріальна шкода повністю компенсована шляхом повернення викраденого майна.
Враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.3 КК України, обсяг доказів, які були досліджені у судовому засіданні сторона обвинувачення вважала достатнім, тому відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, суд, за відсутністю заперечень учасників судового провадження, дослідження інших доказів в повному обсязі, а саме допит свідків, оголошення матеріалів кримінального провадження не проводив, оскільки отримані у судовому засіданні свідчення обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам скоєних кримінальних правопорушень, в обсязі пред`явленого обвинувачення та докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування ніким із учасників процесу не оспорюються.
Покази обвинуваченого дані у ході судового засідання є добровільними, послідовними, тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту пред`явленого обвинувачення, у зв`язку з чим показання ОСОБА_5 суд визначає допустимими доказами, оскільки вони отримані у порядку, встановленому діючим КПК України.
При цьому судом з`ясовано правильність розуміння ОСОБА_5 змісту вказаних обставин, відсутність сумнівів у добровільності його позицій та роз`яснено про правові наслідки, а саме позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_5 своїми діями скоїв умисне кримінальне правопорушення передбачене ст.186 ч.3 КК України та його дії правильно кваліфіковані за ознаками: відкрите викрадення чужого майна /грабіж/, поєднаний з проникненням в інше приміщення, вчиненого повторно та його вина доведена в повному обсязі.
Відповідно до положень ст.50 ч.2 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Разом з цим суд враховує положення ч.2, ч.3 ст.4 КК України за змістом якої злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
За правилам ст.65 ч.2 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд керується загальними засадами призначення покарання, зазначеними в ст.65 КК України, а саме приймає до уваги характер, ступінь тяжкості, суспільну небезпечність, мотивацію вчиненого ним діяння, дані про особу обвинуваченого, те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, скоїв кримінальне правопорушення маючи не погашену судимість, але зі спливом тривалого часу за останні роки більше протиправних дій не вчиняв, що підтверджується інформаційно-аналітичною довідкою МВС України, датованої 24.07.2026 року та долученої стороною обвинувачення до матеріалів судового провадження, що свідчить про те, що ОСОБА_5 припинив злочинну діяльність, став на шлях виправлення, зробив висновки, веде законослухняний спосіб житті, в повній мірі усвідомив свою провину, завданий збиток відшкодований шляхом повернення викраденого майна, також суд враховує його негативне ставлення до скоєного діяння, щире каяття, відсутність матеріальних претензій та тяжких наслідків, крім цього працює, хоча неофіційно, наявне місце проживання, що у сукупності дає підстави для підсумку, що в певний період свого життя ОСОБА_5 оступився, на сьогоднішній день він не є суспільно-небезпечною особою.
Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 згідно ст.66 ч.1 п.1 КК України, суд відносить його щире каяття,.
Обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено та не вказано досудовим слідством.
Вивченням матеріалів встановлено, що до кримінального провадження під час досудового розслідування долучались речові докази, а саме електрична газонокосарка марки «Skil», яка була передана потерпілому ОСОБА_6 на відповідальне зберігання під розписку.
Залучення експертів для проведення експертиз не здійснювалось, у зв`язку з чим процесуальні витрати відсутні.
До обвинувального акту матеріали кримінального провадження №12017161490000388 від 02.04.2017 року не долучались, суду лише були надані документи щодо речових доказів та характеризуючи матеріали відносно ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , оцінюючи обставини скоєного кримінального правопорушення, спосіб та мотив, характер та ступінь тяжкості, а також суспільну небезпеку скоєного діяння, яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину та мало місце у 2017 році, приймаючи до уваги особу обвинуваченого, який у судовому засіданні свою вину визнав повністю, його щире каяття, негативне ставлення до скоєного, відсутність тяжких наслідків, зважаючи на належну поведінку ОСОБА_5 під час судового провадження, з якої вбачається, що він оступився, перебуваючи на волі, протягом довгого періоду більше не вчиняв протиправних дій, що свідчить про те, що він став на шлях виправлення, зробив висновки, на теперішній час є підстави вважати, що ОСОБА_5 втратив свою соціальну небезпеку, визнання ним моральних цінностей дозволяють прогнозувати його поведінку, наявна мотивація до позитивних змін у житті, бажання вести законослухняний спосіб життя, крім того працює, хоча неофіційно, має місце мешкання, враховуючи думку прокурора щодо призначення обвинуваченому міри покарання не пов`язаної з позбавленням волі, на переконання суду виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України, що на думку суду є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних проступків або правопорушень.
Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, суд приймає до уваги ту обставину, що під час судового провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід не обирався. Оцінюючи у сукупності вищевикладені доводи, враховуючи прийняте судом рішення щодо призначення обвинуваченому міри покарання не пов`язаної з позбавленням волі, суд не вбачає необхідності в вирішенні питання щодо запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 349, 369-371, 373-374, 395 КПК України, суд,-
Ухвалив:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.186 ч.3 КК України, призначивши йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.
Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк – один рік.
Відповідно до положень ст.76 ч.1 п.п.1,2 КК України зобов`язати ОСОБА_5 :
1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно ст.76 ч.3 п.2 КК України покласти додатково на ОСОБА_5 обов`язок:
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно ст.165 ч.1 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Виконання вироку в даній частині покласти на відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області за місцем проживання засудженого.
Речовий доказ - електричну газонокосарку марки «Skil», яка була передана потерпілому ОСОБА_6 на відповідальне зберігання під розписку - вважати повернутим за належністю.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через Пересипський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_9
Оригінал: reyestr.court.gov.ua