Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №522/18197/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Суд: Приморський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №522/18197/26

Суддя: Русєва А. С.

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Русєвої А.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Тищука В.В.

захисника – Литивиненко А.М.,

представника потерпілої – адвоката Іванової Г.С.,

потерпілої – ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №183873 від 07.09.2026 року,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

у період з 12.08.2026 року по 06.09.2026 р., ОСОБА_2 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , будучи колишнім чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив щодо неї домашнє насильство психологічного характеру, а саме неодноразово принижував, підвищував голос на неї, висловлювався образливими та принизливими словами, постійно стверджував, що вона взагалі не мати, а також плював на її автомобіль, чим принижував честь та гідність спричиняв емоційні переживання та психологічні страждання. Зазначені дії відбувалися у присутності їх спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки потерпілої від першого шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим, не з`явився, його інтереси представляв захисник Литвиненко А.М.

З врахуванням позиції сторони захисту, потерпілої та її представника, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд визнав за можливе проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 .

По суті справи захисник Литвиненко А.М. пояснила, що фактичні обставини свідчать про конфліктний характер між сторонами відносин. Дійсно, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який розірвано 22.10.2025 року. Від шлюбу сторони мають спільного малолітнього сина — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Фактичні шлюбні відносини та спільне проживання сторін були припинені ще у квітні 2025 року. Після припинення сімейних відносин основним предметом взаємодії між колишнім подружжям залишилися питання, пов`язані зі спільною дитиною та участю кожного з батьків у її вихованні. З квітня 2025 року єдиним приводом для спілкування між колишнім подружжям була спільна дитина. ОСОБА_1 систематично створювала перешкоди спілкуванню батька з дитиною, окрім цього провокувала конфлікти, а також шантажувала спілкуванням з дитиною. ОСОБА_2 глибоко обурювало те, що ОСОБА_1 через наявність між ними суто міжособистісних конфліктів свідомо перешкоджала участі у вихованні, розвитку та зростанні власного сина. Зі змісту матеріалів справи вбачається, що 12.08.2026 року, ОСОБА_2 прибув за місцем проживання своєї малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , з метою взяти сина на прогулянку. На момент виникнення вказаної ситуації дитина перебувала з матір`ю, ОСОБА_1 , яка створювала перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з їх спільною дитиною – ОСОБА_3 , 2024 р.н. а також активно перешкоджала реалізації його законних батьківських прав. Згідно пояснень від 07.09.2026, ОСОБА_5 зазначає, що він неодноразово звертався до своєї колишньої дружини задля реалізації можливості нормального спілкування з сином, він не суперечив бажанням матері, погоджувався з її умовами та не мав жодного наміру переховуватись від неї чи приховувати місцезнаходження сина. При цьому колишня дружина систематично створює перешкоди у спілкуванні, конфліктні ситуації, шантажує можливістю спілкування з дитиною, не виконує домовленостей, проявляє агресію та фізичне насильство щодо ОСОБА_2 у присутності малолітньої дитини. Окрім перешкоджанню участі батька у житті дитини, мати свідомо не інформувала батька про місцезнаходження їх спільної дитини, у випадках якщо дитина не знаходиться з нею. Єдиною, виключною та законною ціллю ОСОБА_2 , а є реалізація батьківського обов`язку та права на особисту участь у вихованні своєї дитини. Так, між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 виникали та існують тривалі міжособистісні суперечки, проте ці конфлікти мали виключно характер сімейно-побутової сварки на ґрунті цивільно-правового спору щодо визначення порядку виховання дитини та не могли нести і не несли за собою ні психологічного, ні фізичного, ні матеріального насилля відносно ОСОБА_1 .

На теперішній час у судовому порядку вже перебуває на розгляді цивільна справа у Київському районному суді міста Одеси №947/6389/26 щодо визначення місця проживання дитини та встановлення графіку побачень і порядку участі батька у вихованні сина.

Окрім цього на розгляді у Приморському районному суді міста Одеси перебуває справа №522/16873/26 про визнання окремих положень шлюбного договору недійсними, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною. Наявність гострого міжособистісного конфлікту між колишнім подружжям сама по собі не підтверджує вчинення одним із його учасників домашнього насильства психологічного характеру. Матеріали справи відображають саме двосторонній конфлікт щодо дитини: ОСОБА_2 висловлює претензії щодо створення перешкод у спілкуванні із сином та ненадання йому інформації про дитину, тоді як ОСОБА_1 , зі свого боку, оцінює поведінку колишнього чоловіка як психологічний тиск. Наявність взаємних претензій та протилежне сприйняття сторонами поведінки одна одної підтверджують існування між ними конфліктних правовідносин, однак не звільняють орган, який склав протокол, від необхідності окремо довести наявність у конкретних інкримінованих ОСОБА_2 діях усіх ознак психологічного домашнього насильства. Отже, матеріалами справи підтверджується наявність конфлікту між колишнім подружжям, однак не доведено наявності в діях ОСОБА_2 складу домашнього насильства психологічного характеру, що є принципово різними за своєю правовою природою обставинами та слугують підставам для закриття адміністративного провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Сам факт того, що певні висловлювання могли бути для ОСОБА_1 неприємними, образливими або викликати у неї негативні емоції, ще не є достатнім для автоматичного висновку про вчинення психологічного домашнього насильства. Для адміністративної відповідальності необхідно встановити саме ті юридично значущі ознаки діяння та наслідків, з якими закон пов`язує наявність складу правопорушення. Матеріали справи не містять жодних об`єктивних даних, зокрема висновків експертів, результатів психологічного обстеження чи інших належних доказів, які б підтверджувати заподіяння ОСОБА_1 шкоди психічному здоров`ю внаслідок дій ОСОБА_2 . На відеозаписах зафіксовано, як ОСОБА_1 спілкується з ОСОБА_2 у підвищеному тоні та активно вступає з ним у конфлікт, а також епізод застосування нею фізичної сили до ОСОБА_2 у присутності їхньої малолітньої дитини. Окремим відеозаписом зафіксовано, як ОСОБА_1 забирає з місця зберігання спортивного інвентарю ОСОБА_2 предмети, які вона сама під час розмови називає «прослушками», а після того, як помічає, що її дії фіксуються стаціонарною камерою відеоспостереження, плює у напрямку цієї камери. Крім того, на одному з відеозаписів ОСОБА_2 зазначає, що квартиру він придбав не для ОСОБА_1 , а для забезпечення майнових інтересів їхнього спільного сина, та нею висловлюється позицію, що у разі її (квартири) подальшого продажу відповідні віддасть гроші останньому. Зазначені матеріали мають значення для оцінки взаємовідносин сторін у їх повному контексті та підтверджують наявність між колишнім подружжям гострого взаємного конфлікту, а не односторонньої моделі психологічного впливу ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що з колишнім чоловіком ОСОБА_2 вони розійшлися, коли їхньому спільному сину було близько 10 місяців. Після припинення шлюбних відносин ОСОБА_2 систематично її принижує, ображає, висловлюється на її адресу нецензурною лайкою та іншими образливими словами. За її словами, колишній чоловік плював їй в обличчя, під ноги, а також плював у скло її автомобіля. Зазначені дії, як пояснила потерпіла, відбувалися, зокрема, під час зустрічей на вулиці та під час прогулянок із дитиною, а також у присутності її малолітнього сина та неповнолітньої доньки від першого шлюбу. За твердженням потерпілої, колишній чоловік приходить до місця її проживання без попередження та вимагає передати йому дитину, що викликає у неї дискомфорт. Вона вважає за доцільне здійснювати передачу дитини на нейтральній території. Потерпіла пояснила, що ОСОБА_2 негативно висловлюється про неї в присутності спільної дитини, що, на її думку, формує в дитини негативне ставлення до матері. Син не бажає ходити гуляти без неї, плаче та не хоче залишатися з батьком без її присутності, у зв`язку з чим вона не може відпустити його на прогулянку, коли дитина плаче. Вона зверталася до поліції із заявами щодо поведінки колишнього чоловіка. Вона вважає, що ОСОБА_2 свідомо знецінює її як жінку та матір в очах дітей, у зв`язку з чим просила захистити її та дитину, визнати дії колишнього чоловіка домашнім насильством і зобов`язати його пройти відповідну програму для кривдників. Спір щодо місця проживання дитини перебуває на розгляді суду. Потерпіла наголосила, що конфліктні ситуації виникають переважно тоді, коли ОСОБА_2 самостійно приходить до неї або зустрічає її на вулиці, оскільки за місцем його проживання вона ніколи не була та не відвідує його. Вона пов`язує таку поведінку колишнього чоловіка з особистою неприязню та переконана, що його метою є забрати дитину й сформувати в неї негативне ставлення до матері.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення захисника, потерпілої та її представника, вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 , складу адміністративного правопорушення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно із ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

Відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП настає у разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , є колишнім подружжям, на теперішній час між сторонами шлюб розірваний, від даного шлюбу у них є спільна малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На даний час в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа № 947/6389/26 про визначення місця проживання дитини та встановлення графіку побачень і порядку участі батька у вихованні сина. Окрім цього на розгляді у Приморському районному суді міста Одеси перебуває справа №522/16873/26 про визнання окремих положень шлюбного договору недійсними, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що існування гострого конфлікту між колишнім подружжям, обумовлено суперечками стосовно порядку спілкування батька зі спільною малолітньою дитиною та його участь у її вихованні.

У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 07 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі Закон № 2229-VIII).

Так, відповідно до п. 3 ч.1 Закону № 2229-VIII, домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

При цьому, слід вказати, що конфлікт (лат. conflictus – зіткнення, сутичка) – це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.

Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.

У даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між притягуваним та його колишньою дружиною, відсутня, що вбачається із пояснень самої потерпілої, а також з представлених сторонами відеозаписами, дослідженими судом.

Таким чином, суд констатує, що в даному конкретному випадку має місце конфлікт між колишнім подружжям, який пов`язаний із цивільно правовими відносинами щодо порядку побачень дитини з батьком та виховання дитини, однак, не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону № 2229-VIII.

Тож, у даному випадку, з огляду на установлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у діях притягуваного ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, позаяк, у останнього був відсутній умисел на заподіяння шкоди психічному здоров`ю колишньої дружини, у той час, як у цій ситуації мав місце саме конфлікт.

При цьому, суд, окрім викладених вище мотивів, виходив ще й з того, що на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов`язок довести причинно — наслідковий зв`язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали.

Інакше кажучи, з фабули протоколу не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Такі наслідки також не простежуються і з досліджених судом відеозаписів, на яких зафіксовані сварки та суперечки між учасниками, у яких ОСОБА_1 також приймає активну участь, виявляючи явне протистояння ОСОБА_2 .

Одночасно, суд зазначає, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків – це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

До матеріалів справи про адміністративне правопорушення додана оцінка ризиків відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яким передбачено, що оцінка ризиків – оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Відповідно до п. 4 Розділу І Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства внутрішніх справ України від 13.03.2019 № 369/180, оцінку ризиків проводить поліцейський уповноважений підрозділ органу Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) за фактом вчинення домашнього насильства. Пунктом 2 Розділу ІІ Порядку передбачено, що за результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам. Після проведення оцінки ризиків поліцейський уповноваженого підрозділу поліції долучає форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства до матеріалів, зібраних за фактом такого насильства (п. 11 Розділу ІІ Порядку).

З аналізу зазначеної оцінки встановлений низький рівень безпеки та жоден ризик не відмічений, як такий, що мав місце в даній ситуації.

Таким чином, обов`язкова ознака об`єктивної сторони цього правопорушення – наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої відсутня, сварки та суперечки між колишнім подружжям з приводу спілкування батька зі спільною малолітньою дитиною та його участь у її вихованні, не формують собою домашнє насильство та не утворюють склад адміністративного правопорушення, що ставиться у вину притягуваному.

Водночас, суд зауважує, що він позбавлений можливості самостійно визначати та конкретизувати дані протоколу, з урахуванням того, що у справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення, але національні суди, розглянувши справу відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

Тож, суд не вправі у цьому випадку визначати обставини, які свідчать про наявність всіх ознак об`єктивної сторони правопорушення у цій ситуації, адже підлягають доказуванню у порядку і у спосіб, що передбачені КУпАП, з урахуванням положень ст. 251 цього Кодексу щодо доказів, і мають кореспондуватися із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», тобто, суд позбавлений можливості встановити їх із самих лише слів учасників провадження про адміністративне правопорушення, без належних доказів і розкриття змісту.

Окрім цього, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тому, у світлі всього вищевикладеного, у той час як провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності і ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, встановленому законом, суд приходить до висновку про відсутність в діях притягуваного ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП і, як наслідок, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 цього Кодексу.

Керуючись ст.283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд –

постановив:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст.173-2 КУпАП – закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва

Єдиний унікальний номер справи: №522/18197/26

Номер провадження №3/522/6080/26

Головуючий суддя – Русєва А.С.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua