Вирок від 21 жовтня 2026 р. у справі №947/33694/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/33694/26

Провадження № 1-кп/947/1315/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 року Київський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у підготовчого судовому засіданні в залі суду у м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026163480000406 від 19.05.2026 року та угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим від 12.10.2026 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Новотроїцьке, Новотроїцького району Херсонської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні малолітнього сина, 2016 року народження, працюючого торгівельний представником в ТОВ «КПП Центр», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадження Київського районного суду міста Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026163480000406 від 19.05.2026 року.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_5 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення встановленого порядку перетину державного кордону України і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, відносно яких матеріали виділено в окреме кримінальне провадження, розробили для себе детальний план по організації незаконного переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон України.

Так, при невстановлених обставинах, у невстановленому місці, у невстановлений час, однак не пізніше 19.05.2026, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, відносно яких матеріали виділено в окреме кримінальне провадження, з метою реалізації спільного злочинного умислу, направленого на організацію незаконного переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон України, запропонував ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , організувати його незаконний перетин державного кордону України поза межами пунктів пропуску та пунктів контролю, шляхом надання порад та вказівок, що допоможуть в усуненні перешкод під час незаконного перетину державного кордону України, за грошову винагороду до Польщі.

Далі, в невстановлений час, однак не пізніше 01.06.2026 ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, відносно яких матеріали виділено в окреме кримінальне провадження, з метою реалізації спільного злочинного умислу, направленого на організацію незаконного переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон України, з метою незаконного збагачення, оцінили свої послуги з незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України у сумі 16000 доларів США та діяли по заздалегідь розробленому плану дій, який полягав у тому, що ОСОБА_6 визначену ними суму грошових коштів у розмірі 16000 доларів США, має передати ОСОБА_5 для підтвердження дійсності своїх намірів, що полягають у незаконному перетині державного кордону України. Після отримання грошових коштів за незаконний перетин державного кордону України, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, відносно яких матеріали виділено в окреме кримінальне провадження, надасть ОСОБА_6 подальші вказівки з приводу часу, місця та способу виїзду до державного кордону України з метою його подальшого незаконного перетину.

Надалі, 14.06.2026, в обідню пору доби, ОСОБА_6 , було отримано інформацію від ОСОБА_5 , про необхідність зустрітися 15.06.2026 за адресою: м. Одеса, просп. Князя Ярослава Мудрого, 18/22, поблизу ресторану «Щастя», щоб передати всю суму обумовлених грошових коштів у розмірі 16 000 доларів США за організацію ОСОБА_6 незаконного переправлення через державний кордон України.

В подальшому, 15.06.2026, близько 18:00 год., ОСОБА_6 прибув за адресою: м. Одеса, просп. Князя Ярослава Мудрого, 18/22, поблизу ресторану «Щастя», зустрівся з ОСОБА_5 , з метою передачі раніше обумовлених грошових коштів у сумі 16 000 доларів США, за організацію незаконного переправлення через державний кордон України, після чого отримав інформацію від ОСОБА_5 , про необхідність купівлі квитків на потяг до одного з міст України, що розташовуються на заході країни, до якого саме він мав зазначити пізніше, для подальшої зустрічі з особою, яка буде здійснювати перевезення ОСОБА_6 в невстановленому напрямку, з метою подальшого незаконного перетину державного кордону України.

В подальшому ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 обумовлені грошові кошти у сумі 16 000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 15.06.2026 еквівалентно 717 030, 40 гривень (16 000 х 44,8144), за організацію ОСОБА_6 незаконного переправлення через державний кордон України, після чого, ОСОБА_7 було затримано співробітниками правоохоронних органів.

Вказані умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами та вказівками, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

На стадії судового розгляду по кримінальному провадженню № 12026163480000406 від 19.05.2026 року, між прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_9 , 12.10.2026 року, укладена угода про визнання винуватості відповідно до вимог ст. 468 КПК України.

В угоді про визнання винуватості прокурор ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_5 виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч.3 ст. 332 КК України, які ніким не оспорюються, зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини.

Одночасно, сторони угоди про визнання винуватості погодилися на призначення ОСОБА_5 наступного покарання: за ч.3 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, а також вагомий внесок у зміцнення обороноздатності країни шляхом надання добровільної матеріальної допомоги ЗСУ, нижче від найнижчої межі – у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України.

Також, з угоди вбачається, що ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, щиро кається у скоєному, перерахував на потреби ЗСУ для забезпечення оборони держави, відсічі і стримування збройної агресії, грошові кошти у розмірі 334 400 грн., та зобов`язався визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому засіданні, добровільно перерахувати грошові кошти на підтримку ЗСУ у розмірі 665 600 гривень.

Прокурор в судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_5 узгоджене в угоді покарання, оскільки при укладенні даної угоди дотримані вимоги та правила КПК України та КК України.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_9 підтримав умови укладеної угоди та просив її затвердити, оскільки її умови не порушують прав інших осіб та не становлять суспільної небезпеки і не загрожують інтересам держави.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, погодився з прокурором на призначення узгодженого покарання, зобов`язався добровільно перерахувати грошові кошти на підтримку ЗСУ у розмірі 665 600 гривень. Зазначив про обставини вчинення ним злочину, які повністю відповідають обставинам, встановленим органом досудового слідства, судом та викладені у обвинувальному акті у кримінальному провадженні №12026163480000406 від 19.05.2026 р. Угоду про визнання винуватості обвинувачений ОСОБА_5 підтримав та просив затвердити.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Пункт перший частини 3 статті 314 КПК України визначає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Диспозиція частини четвертої статті 469 КПК України регламентує, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Згідно частини п`ятої статті 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 332 КК України, відноситься до тяжкого кримінального правопорушення.

Практика укладання угод в кримінальному провадженні неодноразово була предметом розгляду у Європейському суді з прав людини (справи «Ніколов проти Болгарії», «Броуґан та Інші проти Сполученого Королівства» та інші). Європейський суд з прав людини зазначав, що застосування спрощеної процедури на підставі угоди про визнання винуватості та загалом спрощення процедур на підставі Рекомендації № К (87)18, безперечно має переваги для обвинуваченого та правосуддя загалом, оскільки скорочує тривалість кримінального провадження, швидко визнаючи винуватість особи та міру його відповідальності, крім того, спрощує вирішення питань цивільної відповідальності та відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, але наголосив на дотриманні умови - відповідність угоди фактичним обставинам справи.

Встановлено, що угода про визнання винуватості є добровільною, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що підтверджено прокурором, обвинуваченим та захисником під час судового засідання.

Зміст угоди відповідає вимогам статті 472 КПК України та положенням закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, наявні фактичні підстави для визнання винуватості.

Водночас не встановлені підстави для відмови у затвердженні угоди, що передбачені частиною 7 статті 474 КПК України.

Суд відповідно до ст. 474 КПК України, роз`яснив ОСОБА_5 процесуальні права, характер обвинувачення, вид покарання та наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди, передбачені ст.ст. 473, 476 КПК України, роз`яснив вичерпні підстави оскарження вироку суду, винесеному на підставі угоди.

За умовами ч.1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Суд не перевіряє фактичні обставини вчиненого обвинуваченим ОСОБА_5 діяння, так як не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання винуватості.

Згідно ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Вид та міра покарання, на яку обвинувачений ОСОБА_5 погоджується, обрана з врахуванням загальних засад призначення покарань, передбачених ст. ст. 65-67,69,75, 76,77 КК України.

Узгоджене сторонами угоди покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним в ст.65 КК України та засадам призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, визначеним в ст.69 КК України, оскільки в угоді зазначено наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: визнання вини та щире каяття у вчиненому, перерахував на потреби ЗСУ для забезпечення оборони держави, відсічі і стримування збройної агресії, грошові кошти у розмірі 334 400 грн., та ОСОБА_5 зобов`язався за згодою заставодавцев, добровільно перерахувати грошові кошти сплачені в якості застави, на підтримку ЗСУ у розмірі 665 600 гривень.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 в ході судового розгляду не встановлені.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, враховуючі дані про особу ОСОБА_5 , який раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, офіційно працевлаштований, є внутрішньо переміщеною особою, має на утриманні малолітнього сина, наявність пом`якшуючих і відсутністю обтяжуючих обставин покарання, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного ОСОБА_5 про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого йому обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості, і призначення узгоджених сторонами виду і міри покарання.

Узгоджена міра покарання, з призначенням ОСОБА_5 покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з покладанням обов`язків передбачених ст. 76 ч. 1 КК України, відповідає загальним засадам призначення покарання визначених ст. 65 КК України, вимогам ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особи обвинуваченого, з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 та відсутністю обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України.

Також, суд не призначає ОСОБА_5 покарання у виді конфіскації особистого майна, яке передбачене санкцією ч. 3 ст.332 КК України, відповідно до вимог статті 77 КК України, та практики Верховного Суду, з яких вбачається, що додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то в разі ухвалення рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробовуванням воно не застосовується, оскільки ст. 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Враховуючи вказані обставини, а також умови укладеної угоди, згідно якої ОСОБА_5 , за згодою застоводавців ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , зобов`язався допомогти Збройним Силам України, суд приходить до висновку про звернення грошових коштів сплачених в якості застави на користь держави, для подальшого перерахування на спеціальний рахунок Національного банку України на підтримку Збройних Сил України, у якості добровільного перерахування коштів на підтримання військової частини НОМЕР_1 .

Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Процесуальні витрати у відповідності до ст. 124 КПК України по справі відсутні.

Відповідно до частини четвертої статті 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.174, 182, 369, 373-374, 392, 393, 394, 395, 473-475, 615 КПК України, суд УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 12.10.2026 року, укладену між прокурором ОСОБА_8 і ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_9 у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12026163480000406 від 19.05.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Відповідно до затвердженої угоди про визнання винуватості, визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, призначити йому покарання враховуючі вимоги ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, без конфіскації особистого майна, відповідно до вимог статті 77 КК України.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у вигляді застави обраний відносно ОСОБА_5 , скасувати.

Грошові кошти сплачені в якості застави у розмірі 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень, що внесені за обвинуваченого ОСОБА_5 на депозитний рахунок ТУ ДСА України згідно квитанції №34 від 18.06.2026 року, та квитанції №32 від 18.06.2026 року, на підставі ухвали Київського районного суду міста Одеси від 17.06.2026 року, звернути в дохід держави для подальшого перерахування на спеціальний рахунок Національного банку України на підтримку Збройних Сил України, а саме на спеціальний рахунок Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , рахунок отримувача: НОМЕР_3 , у якості добровільного перерахування коштів на підтримання військової частини НОМЕР_1 .

Скасувати арешт накладений ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 04.08.2026 року на 160 банкнот номіналом 100 доларів США з однаковими серією та номером LB23277272G; Мобільний телефон «Iphone», в корпусі сірого кольору; ключі до транспортного засобу марки «Land Rover Range Rover Evoque», транспортний засіб марки «Land Rover Range Rover Evoque».

Речовій доказ: 160 банкнот номіналом 100 доларів США з однаковими серією та номером LB23277272G, знищити.

Речові докази: мобільний телефон «Iphone», в корпусі сірого кольору; ключі до транспортного засобу марки «Land Rover Range Rover Evoque», транспортний засіб марки «Land Rover Range Rover Evoque», повернути за належністю власнику майна.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення, але лише у випадках, встановлених ст. ст. 473, 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1