Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №481/934/26 — Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/934/26

Провадж.№ 2/481/746/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 жовтня 2026 року м. Новий Буг

Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої по справі судді – Васильченко-Дриги Н.О.,

за участю секретаря судового засідання – Войцеховської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

08.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики від 20.11.2012 року в сумі 100 000,00 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в 2012 році до нього звернувся ОСОБА_2 з проханням надати йому в борг грошові кошти в сумі 100 000,00 грн. Домовившись з відповідачем про всі умови виконання зобов`язань щодо повернення наданих грошових коштів, в присутності своєї дружини ОСОБА_3 , передав в борг відповідачу вищевказану суму, про що відповідачем 20.11.2012 року, власноруч написано розписку, про отримання грошових коштів. На підтвердження з відповідачем домовленостей та передачу останньому грошових коштів, між ним позикодавцем та відповідачем позичальником, 20 листопада 2012 року був укладений договір позики грошей, вказаний договір був підписаний ним та відповідачем у присутності нотаріуса та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Самойленком С.М. Згідно до п.2 договору позики грошей, відповідач зобов`язався повернути грошові кошти до 20 листопада 2022 року. Однак, відповідач порушуючи умови укладеного договору позики грошей, не виконав свої зобов`язання та не повернув, в строк до 20 листопада 2022 року, грошові кошти в сумі 100 000,00 грн. На вимоги позивача повернути гроші відповідач не реагує та не вживає жодних спроб повернення отриманих в борг грошових коштів, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причину своєї неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не подавав.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, судом, зі згоди позивача, вирішено розгляд справи проводити в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з розписки ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_1 гроші в сумі 100 000,00 грн.

Крім того, 24.02.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошей, який посвідчено приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Самойленком С.М. 20.11.2020 року та зареєстровано в реєстрі за №1328.

Згідно п.1 Договору позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в сумі 100 000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Факт одержання грошей підтверджується розпискою, власноручно підписаною позичальником в момент передачі йому суми позики.

Згідно п. 2 Договору зазначені грошові кошти позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою у строк до 20 листопада 2022 року. Після повернення позики в повній сумі позикодавець повинен повернути позичальнику розписку. У разі неможливості повернення розписки позикодавець повинен про це вказати у розписці, яку він видає. Наявність розписки у позичальника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

06.07.2026 року позивачем була надіслана заява-нагадування відповідачу про повернення позичених грошових коштів, які відповідач отримав 20.11.2012 року, про що свідчить заява-нагадування ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення позичених грошових коштів від 06.07.2026 року, копія чеку №221 від 07.07.2026.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Крім того зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 483/1953/16-ц, провадження №61-33891св18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст.263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Договір позики за своєю правовою природою є реальним, тобто вважається укладеним з моменту передачі речі, одержаної у позику. Законодавець у статті 1047 ЦК України імперативно визначив необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів у разі, якщо позикодавцем є юридична особа. Договори позики між фізичними особами можуть укладатись в усній формі, а на підтвердження їх укладення можуть надаватись, серед іншого, боргові розписки. Судова практика Верховного Суду з цього приводу є усталеною.

Зміст боргової розписки підтверджує домовленість між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно істотних умов договору та фіксує факт передачі отримання коштів однією стороною іншій стороні.

Наявність боргової розписки у позивача, як позикодавця, підтверджує факт невиконання відповідачем, позичальником, свого обов`язку повернути отримані у борг грошові кошти у визначений в розписці строк.

Боргова розписка містить достатні відомості для ідентифікації як позичальника (прізвище, ім`я та по батькові, серія та номер паспорту, орган, що його видав, що відповідають даним паспортного документу ОСОБА_2 ), так і позикодавця (прізвище, ім`я та по батькові).

Враховуючи вище зазначене, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за розпискою у розмірі 100 000,00 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вказані витрати також повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

З огляду на вищевикладене, суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 1331,20 гривень.

Керуючись ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошей від 20 листопада 2012 року, в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.

Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО-ДРИГА