Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №489/7582/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/7582/26

Номер провадження 2/489/4029/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23 жовтня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі судді Кокорєва Вячеслава Валентиновича, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа фінанс" (далі - відповідач), третя особа - Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Химич Олександр Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

встановив

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.03.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис за реєстровим № 29911 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен інвест Україна" заборгованості за кредитним договором № 108/06/02-А від 15.12.2006 у сумі 851705,62 грн. Приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченком Дмитром Олександровичем на підставі вказаного напису було відкрито виконавче провадження № 65221929 та розпочато процедуру примусового виконання рішення. Представник позивача заперечує факт наявності безспірної заборгованості перед відповідачем, а також зазначає, що позивач не отримував від відповідача і нотаріуса жодної кореспонденції.

З цих підстав просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за реєстровим № 29911, вчинений 18.03.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інцест Україна»), ЄДРПОУ 37616221 заборгованості за кредитним договором № 108/06/02-А від 15.12.2006 у сумі 851705,62 грн.

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 26.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини, правом на подання відзиву на позов відповідачі не скористалися, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

15.12.2006 між Акціонерним комерційним банком "Форум" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №108/06/02-А.

18.03.2021 року приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 29911, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен інвест Україна" заборгованості в розмірі 851205,62 грн. Як вбачається з змісту виконавчого напису, ПАТ Банк "Форум" відступив право вимоги за Кредитним договором №108/06/02-А від 15.02.2006 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен інвест Україна"

20.04.2021 на підставі виконавчого напису № 29911 від 18.03.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченком Дмитром Олександровичем відкрито виконавче провадження № 65221929.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 26.03.2024 стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю "Росвен інвест Україна" змінив найменування юридичної особи на "Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа фінанс".

Згідно з копією постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 22.07.2026, яка винесена приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Химичем Олександром Миколайович, у виконавчому провадженні № 65221939, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у Комунальному підприємстві "Миколаївська обласна варта", постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства на користь стягувача, після відрахування податків, у розмірі 20% до погашення боргу у розмірі 937445,18 грн.

Згідно з ст. 18 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 88 Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

З тексту виконавчого напису вбачається, що нотаріус керувався ст.ст. 34, 87-89 Закону, Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172 (який був чинний станом на 18.03.2021 тобто на час вчинення спірного виконавчого напису) такими документами є нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку).

Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону).

Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора вважається безспірною.

Як слідує зі змісту позовної заяви, позивач стверджує, що виконавчий напис було вчинено на кредитному договорі, який не був посвідчений нотаріально. Окрім того зазначає, що нотаріус не перевірив факт безспірності заборгованості. Позивачу не направлявся нотаріусом лист за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань.

Чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. (Постанова КЦС ВС від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц)

Матеріали справи відомостей про факт направлення позикодавцем листа-повідомлення з вимогою сплатити борг і отримання/неотримання позичальником такого листа не містять.

Відсутність у Законі України «Про нотаріат» та у Порядку вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм щодо направлення вимоги боржнику та спливу тридцяти денного строку з моменту направлення такої вимоги не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Водночас, наведене вище також вказує на наявність спору щодо розміру заборгованості по кредитному договору.

Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший - підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Перший етап не був дотриманий відповідачем, оскільки протилежного останнім суду не повідомлено.

Отже, виходячи з викладеного, як відповідачами, так і нотаріусом не були дотримані вимоги Закону України «Про нотаріат» та Порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними і допустимим доказами.

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторонами у справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів у справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві і докази, надані разом із позовом.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, суд вважає, що вимога позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є законною та обґрунтованою, оскільки нотаріусом не дотримано вимог щодо порядку вчинення нотаріального напису, а іншого суду на час розгляду справи не надано.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1064 грн. 96 коп. судового збору, витрати на оплату якого понесені позивачем при зверненні до суду з позовною заявою та 532 грн. 48 коп. судового збору витрати на оплату якого понесені при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову (загальна сума судового збору, що була сплачена позивачем і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1597 грн. 44 коп.).

Відповідно до ч.3, 4 ст. 137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт ; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №362/3912/18 від 02.07.2020 зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020).

Позивач зазначає, що ним понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. (Договір про надання правничої допомоги № С1 від 18.08.2026, Акт приймання - передачі виконаної роботи № 1 до Договору про надання правничої допомоги № С1 від 18.08.2026 р.). Суд бере до уваги, що представник позивача не подавав будь-яких заяв, клопотань, що потребують багато часу для підготовки, вивчення великого обсягу матеріалів, не брав участі в судових засіданнях особисто, не подавав клопотань про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, тому суд вважає, що необхідно зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу і стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4-13, 19,263-265 ЦПК України, суд

вирішив

Задовольнити позов.

Визнати виконавчий напис, вчинений 18.03.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 29911, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа фінанс" (Товариство з обмеженою відповідальністю "Росвен інвест Україна") заборгованості за кредитним договором № 108/06/02-А від 15.12.2006 року у розмірі 851705,62 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС", " на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірів сумі 1597 грн. 44 коп (одна тисяча п`ятсот дев`яносто сім гривень сорок чотири копійки) та витрати на правову допомогу у розмірі 6500,00 грн. (шість тисяч п`ятсот гривень).

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС", код ЄДРПОУ 37616221, юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8.

Третя особа: Приватний виконавець Житомирського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 35.

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Химич Олександр Миколайович, РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення (підписання) або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення підписано 23.10.2026.

Суддя В. В. Кокорєв