Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №487/6969/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6969/26

Провадження № 2/487/4290/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря судового засідання Радченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

28.08.2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи вимоги тим, що протягом останнього року стосунки сторін розладились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки. Вже тривалий час кожен із сторін живе окремим життям та своїми інтересами, шлюбних відносин не підтримують, спільне господарство не ведеться. Фактично сім`я припинила своє існування з 09 серпня 2026 року. Подальше збереження шлюбу та примирення не можливе. Питання поділу спільного сумісного майна подружжя буде вирішуватись сторонами додатково. Вважає, що причини, що спонукають її наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованим і подальше спільне життя з відповідачем та збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам. що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню. Неповнолітня дитина на даний час проживає із позивачем, відповідач проживає окремо. Спір щодо місця проживання дитини відсутній. На підставі викладеного просила позовні вимоги задовольнити.

04 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

01.10.2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що з викладеними позивачкою обставинами він не згоден. Зазначив, що сторони створили сім`ю у 2004 році та проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. В період спільного проживання у них народилось двоє дітей та він виховував сина позивача від попереднього шлюбу як рідного. Вказував, що іноді у них виникали конфлікти, в основному через те, що ОСОБА_3 вживала спиртні напої. У 2017 році ОСОБА_3 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння спричинила йому тілесні ушкодження, що в подальшому призвело до інвалідності ІІІ групи. У 2018 році вони з ОСОБА_3 пройшли сеанс лікування від алкоголізму. У серпні 2022 року загинув син сторін, після смерті сина фони не конфліктували та 23 березня 2023 року уклали шлюб. До серпня 2026 року сторони проживали в мирі і злагоді, а в серпні 2026 року ОСОБА_3 раптом повідомила, що вона їде проживати до Києва, причину не пояснила. Забрала дітей ключі від квартири та поїхала. Він телефонував їй та дітям, намагався з`ясувати причини, але йому не відповідали. Вказував, що у позовній заяві вказані неправдиві факти стосовно їх сім`ї та причин припинення подружніх стосунків. Те, що позивач вказала, що вони тривалий час не підтримують подружні стосунки є неправдою. Зазначив, що не визнає позов за тими обставинами, які в ньому викладені, однак не заперечує проти розірвання шлюбу.

12.10.2026 року до суду надішли додаткові пояснення представника позивача адвоката Пілюги В.В., у якій представник вказала, що позивач хоче зазначити, що відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, зловживає алкогольними напоями та може знову вчинити домашнє насильство відносно позивача та неповнолітньої дитини, а отже позивач боїться за своє життя та життя дитини і наполягає на розірванні шлюбу.

Крім того, 16.10.2026 року до суду надішли додаткові пояснення представника позивача адвоката Пілюги В.В., у якій представник зазначила, що відповідачем не надано доказів на підтвердження зазначених у відзиві обставин. Позивач просить зазначити у судовому рішенні підставою для розірвання шлюбу зникнення взаєморозуміння і взаємоповаги, часті сварки та вчинення відповідачем домашнього насильства.

До судового засідання представник позивача адвокат Пілюга В.В. не з`явилася, у додаткових поясненнях від 12.10.2026 року просила судове засідання провести без участі представника позивача та позивача, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з`явився, надав до суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, не заперечував проти розірвання шлюбу з підстав викладених ним у відзиві на позов.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено у судовому засіданні, 23 березня 2023 року було укладено шлюб між ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ) та ОСОБА_1 , який був зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 95. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину доньку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак спільне життя між сторонами не склалось через відсутність взаєморозуміння і взаємоповаги. На даний час фактично шлюбні відносин сторін припинені, вони мешкають окремо, не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбних відносин, на даний час подальше сумісне життя і збереження сім`ї стало неможливим.

Згідно ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

За змістом ч. 2 ст.114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст.115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Нормами ст. 51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 №11, проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Вище викладені вимоги законодавства регламентовані також ст.112 СК України.

Відповідно до ст.109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Таким чином, вище викладені обставини свідчать про те, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим та таким, що суперечить інтересам сторін.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 211, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 105, 110, 112, 113 СК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб, зареєстрований між Яким ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ) та ОСОБА_1 , який був зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 95 – розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 19.10.2026 року.

Суддя: В.О. Гаврасієнко