Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №489/4884/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Суд: Заводський районний суд м. Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №489/4884/26

Суддя: Скоринчук К. М.

Справа № 489/4884/26

Провадження № 2/487/3654/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючої судді Скоринчук К.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Заіченко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У Заводський районний суд м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії. Вимоги мотивовано тим, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі №400/2068/21 відповідач нарахував 90469,89 грн пенсії її чоловікові ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, але нараховані кошти так і не отримав. Нарахована та не отримана пенсія входить до складу спадщини, але відповідач відмовляється її виплатити позивачеві, з посиланням на відсутність будь-яких заборгованостей. А тому позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 27.07.2026 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

04 серпня 2026 року подано відзив. Згідно відзиву ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області і отримував пенсію за вислугу років відповідно до до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 року у справі №400/2068/21 (далі — Рішення від 17.05.2021) зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 згідно з довідки Служби безпеки України в Миколаївській області від 16.02.2021 №108/2-23, з урахуванням раніше проведених виплат. На виконання рішення суду від 17.05.2021 в добровільному порядку в межах покладених судом зобов`язань проведено перерахунок пенсії особи та нараховано заборгованість за період з 01.04.2019 по 30.06.2021 в розмірі 90469,89 грн. Відомості щодо заборгованості за рішенням суду від 17.05.2021 внесено Головним управлінням до “Реєстру судових рішень” Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (далі — Реєстр судових рішень ІКІС ПФУ), виплата яких гарантується Державою.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості. Виплата заборгованості забезпечується в порядку, передбаченому чинним законодавством, після виділення відповідних коштів. Відповідно до ч. 1 статті 61 Закону №2262 суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні у встановленому порядку осіб (членів сім`ї), визначених у статті 61 Закону №2262, недоодержані суми підлягають виплаті без заміни сторони у виконавчому провадженні, за рахунок коштів та у порядку черговості, визначених відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 №21- 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за №897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1).

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Закон №2262 визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262 зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Оскільки, заява Позивача надійшла до Головного управління після 6 місяців з дати смерті ОСОБА_2 , тому немає підстав нарахування та виплати недоодержаної пенсії Позивачу.

Відповідно до статті 71 Закону №1058 бюджет Пенсійного фонду - це план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом. Бюджет Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 №127 затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік, яким передбачено обмеження обсягу видатків на фінансування послуг на відправлення поштової кореспонденції.

Згідно частини 2 статті 72 Закону №1058, кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Статтею 73 Закону №1058 передбачено, що кошти Пенсійного фонду використовують на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3)фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

За такого відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

02 вересня 2026 року позивачка подала заяву про уточнення позовних вимог.

25 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

У судове засідання учасники не з`явилися, подавши заяви про розгляд справи без їхньої участі (а.с. 62, 72).

Узявши до уваги заяви сторін, дослідивши письмові матеріали справи, відзив на позов, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. До такого висновку суд дійшов, виходячи з наступного.

Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який доводився офіційним чоловіком позивачки (а.с. 9, 18).

На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі №400/2068/21 відповідач нарахував ОСОБА_2 90469,89 грн пенсії, яку останній так і не отримав за життя (а.с. 12, 13, 17).

На звернення позивачки, як спадкоємиці першої черги за законом, яка прийняла спадщину, про виплату їй нарахованої, але не виплаченої спадкодавцю пенсії, відповідач відповів відмовою (а.с. 10, 11, 14-16).

Підстави відмови позивачеві дублюються і у наданому суду відзиві. Відповідач зазначив, що позивачка звернулася до Головного управління після 6 місяців з дати смерті ОСОБА_2 , тому немає підстав нарахування та виплати недоодержаної пенсії, оскільки Закон №2262 визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.

Однак, з такою позицією відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права.

У відповідності до положень ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 Цивільного кодексу України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить про те, що законодавець передбачив можливість спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (доплат до пенсії).

Як вбачається із письмових матеріалів справи на момент відкриття спадщини, на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі №400/2068/21, яке набрало законної сили, відповідачем підлягало до виплати ОСОБА_2 90469,89 грн пенсії.

Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно норм ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно частин першої та третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до норм ст.1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов`язки, суб`єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов`язки є нерозривно пов`язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія.

Таким чином, право на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, як на періодичні платежі, не входить до складу спадщини, оскільки мають на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у сімейних, соціальних та трудових відносинах.

Однак наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем. В такому випадку належить застосовувати ст.1227 ЦК України.

Згідно зі статтею 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Зміст статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» повністю узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст.91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Тлумачення статей 1218, 1227 ЦК України свідчить про те, що законодавство допускає спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії. Разом з тим, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання відповідних сум.

Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин.

При цьому предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Позивач звернулася до суду про стягнення суми боргу по пенсії, яка утворилася за відповідачем перед її померлим чоловіком за його життя після перерахунку пенсії за рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду №400/2068/21 від 17.05.2021, і яка була нарахована, але не була отримана померлим не з його вини та увійшла до складу спадщини і підлягає спадкуванню його дружиною.

Тобто, предметом спору є спадкове майно, а не майнові права.

Такий висновок суду узгоджується позицією Верховного Суду, висвітленою у постанові від 09.10.2019 у справі №355/323/17.

Оскільки відповідач заперечує наявність недоотриманої ОСОБА_2 пенсії, позивач не може нотаріально оформити свої спадкові права на недоотриману пенсію в порядку спадкування.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст.16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Конституцією України(ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Броньовський проти Польщі» зазначив, що принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а ще й - що безпосередньо випливає з цього обов`язку - забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя.

З огляду на викладене невиконання зобов`язання по виплаті нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_2 пенсії в розмірі 90469,89 грн, свідчить про невиконання державою взятих на себе позитивних зобов`язань, а в даному випадку - про протиправність дій відповідача.

Відповідачем розмір вказаної суми не спростовано, інших розрахунків суду не надано.

У постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Відповідно до висновків з питань застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 серпня 2022 року у справі № 538/2344/20, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Позивачкою надано докази звернення до відповідача з питанням щодо виплати їй недоотриманої пенсії її чоловіка та відмови відповідача у такій виплаті, що є підставою для задоволення позову в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахованої та недоотриманої спадкодавцем пенсії в сумі 90469,89 грн.

Отже, за результатом розгляду справи, з урахуванням фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 89, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області неправомірними та стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , як спадкове майно, недоотриману пенсію в розмірі 90469,89 грн, яка була нарахована, але не виплачена ОСОБА_2 .

Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 пронесені судові витрати в розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,

Відповідач: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, ЄДРПОУ 13844159, адреса місця знаходження: місто Миколаїв, вулиця Морехідна, 1.

Суддя: К.М. Скоринчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua