Суд: Вінницький міський суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення вимог фінансового контролю
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №127/13788/26
Суддя: Романчук Р. В.
Справа № 127/13788/26
Провадження № 3/127/2907/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" жовтня 2026 р.м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романчук Р.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, яка надійшла з управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , одруженої, яка має малолітню дитину, зареєстрованої як фізична особа-підприємець, громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , будучи звільненою 09.08.2023 з посади старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), являючись згідно пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності зa правопорушення пов`язані з корупцією, в порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 та п. 2-7 Розділу ХШ Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період неохоплений раніше поданими деклараціями (з 01.01.2023 - 09.08.2023), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнала та пояснила, що в неї не було умислу порушувати Закон України «Про запобігання корупції». Вона не подала вчасно декларацію, оскільки після її звільнення відповідальні особи Другого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), не роз`яснили їй порядок та строки подання декларації. Як тільки їй надійшов лист із НАЗК про необхідність подати декларацію, вона одразу ж подала декларацію. На той час була зареєстрована у м. Вінниці, але не проживала за місцем реєстрації. Просила провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушенння, передбаченого ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, або ж у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
В судовому засіданні захисник Браславець Я.Ю. вважає, що під час судового розгляду не доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вимоги антикорупційного законодавства їй належним чином не доводилися. Поведінка ОСОБА_1 свідчить про відсутність наміру уникнути декларування. ОСОБА_1 подала декларацію при звільненні та щорічну декларацію добровільно 25 серпня 2025 року, а 09 вересня 2025 року самостійно подала виправлені декларації, одразу після отримання листа з НАЗК, за відсутності будь-якого примусу та задовго до складення пртоколу 21 квітня 2026 року. Матеріали справи не містять відомостей про те, що несвоєчасне подання декларації було обумовлене прагненням приховати майновий стан, доходи чи будь-які інші відомості. Жодних розбіжностей між поданими деклараціями та дійсним майновим станом органом не встановлено, шкоди державним чи суспільним інтересам не заподіяно. Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 вини у формі умислу, а отже про відсутність суб`єктивної сторони і, як наслідок, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, днем виявлення правопорушення слід вважати щонайпізніше 16 січня 2026 року, коли відповідним уповноваженим органам стало відомо про факт несвоєчасного подання декларації. Отже, строк накладення адміністративного стягнення на даний час закінчився. Просив провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушенння, передбаченого ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, або ж у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
В судовому засіданні прокурор В. Кожухар пояснив, що початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли
особою, уповноваженою на складання протоколу, зібрано та проаналізовано необхідні докази та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у виді протоколу про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення складено 21.04.2026, отже, з врахуванням вимог ст. 38 КУпАП, строк притягнення до адміністративної відповідальності не завершився. У ОСОБА_2 виник обов`язок подати декларацію при звільненні за період неохоплений раніше поданими деклараціями (з 01.01.2023- 09.08.2023) до 31.01.2024. За даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, встановлено, що ОСОБА_1 лише 25.08.2025 о 14:59 год. подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування при звільненні. Згідно інформації, наданої з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1 були доведені вимоги фінансового контролю. ОСОБА_1 подавала декларації за період з 2017 по 2023 роки, а отже була обізнана з необхідністю, правилами та порядком подання електронних документів як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Місцем вчинення правопорушення є м. Вінниця, оскільки декларацію ОСОБА_1 подала, перебуваючи за адресою проживання та реєстрації у м. Вінниці, про що зазначала у своїх письмових поясненнях. Просив визнати винуватою ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти адміністративне стягнення в межах санкції статті.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як встановлено під час судового розгляду, відповідно до витягу з наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №3422-к від 27.12.2022 «Про особовий склад працівників відділів державної виконавчої служби у Хмельницькій області», ОСОБА_1 призначено на посаду старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої зслужби у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 28.12.2022.
Відповідно до наказу (Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №2865-к від 27.07.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 », ОСОБА_1 звільнено з посади старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 09.08.2023.
Згідно пп.«в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та зобов`язана подавати декларації відповідно до цього Закону.
В примітці до статті 172-6 КУпАП зазначено, що суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за порушення вимог фінансового контролю.
Згідно із статтею 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно ст. 65-1 Закону за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті з цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
В абзаці 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "a", "в"-"г" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій одержави a6o місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції надає рекомендаційні роз`яснення, методичну тa консультаційну допомогу, щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів.
З метою реалізації цього повноваження та на виконання п. 3 розділу ІІ Закону України від 20.09.2023 № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» Національне агентство підготувало роз`яснення від 13.11.2023 № 4.
Так, дані роз`яснення надані для забезпечення однакового застосування положень Закону стосовно заходів фінансового контролю, мають рекомендаційний характер, нe містять правових норм і відображають правозастосовну практику.
НАЗК надає роз`яснення щодо типів декларацій, коли слід їх подавати та який звітний період вони охоплюють. Таким чином, Законом передбачено три типи декларацій суб`єкта декларування, а саме:
1) щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону, або абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону в період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та за загальним правилом містить інформацію станом на 31 грудня звітного року;
2) декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону протягом 30 календарних днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності, яка передбачає обов`язок подання декларації, перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності;
3) декларація кандидата на посаду - декларація, яка подається відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону та охоплює звітний період з 01 січня до 31 грудня включно, що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади, якщо інше не передбачено.
Згідно п. 2-7 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.
Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою- чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
Toбто, у ОСОБА_2 виник обов`язок подати декларацію при звільненні за період неохоплений раніше поданими деклараціями (з 01.01.2023- 09.08.2023) до 31.01.2024.
За даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функуій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, встановлено, що ОСОБА_1 лише 25.08.2025 о 14:59 год. подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування при звільненні.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17 зазначив, що вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, слід врахувати об`єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації. Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин.
Тобто, за наявності останніх відповідальність за вищезазначеною статтею виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха, технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агенства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням під вартою.
Згідно інформації наданої з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1 були доведені вимоги фінансового контролю.
Так, ОСОБА_1 подавала такі Е-декларації: 26.07.2017 кандидата на посаду за 2016; 21.08.2017 щорічна за 2016; 12.03.2018 щорічна за 2017; 15.03.2019 щорічна за 2018; 13.03.2020 щорічна за 2019; 18.03.2021 щорічна за 2020; 24.03.2022 щорічна зa 2021; 31.03.2023 щорічна за 2022; 25.08.2025 при звільненні; 25.08.2025 щорічна за 2023; 09.09.2025 виправлені при звільненні тa щорічна зa 2023.
Вказані дії свідчать про обізнаність ОСОБА_1 з необхідністю, правилами та порядком подання електронних документів як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Суд зазначає, що наявність чи відсутність умислу для ознак складу даного правопорушення, юридичного значення не має, оскільки з об`єктивної сторони вказане правопорушення має формальний склад, тобто законодавець встановив відповідальність суб`єкта декларування безпосередньо за неподання або несвоєчасне подання декларації, незалежно від наявності такого умислу.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи звільненою 09.08.2023 з посади старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства служби юстиції (м. Київ), являючись згідно пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за правопорущення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 та п. 2-7 Розділу XIII Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, лише 25.08.2025 подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період неохоплений раніше поданими деклараціями (з 01.01.2023 - 09.08.2023), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Місцем вчинення правопорушення в даному випадку є м. Вінниця, оскільки декларацію ОСОБА_1 подала, перебуваючи за адресою проживання.
Також суд зазначає, що початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли особою, уповноваженою на складання протоколу, зібрано та проаналізовано необхідні докази та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у виді протоколу про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення складено 21.04.2026, отже, з врахуванням вимог ст. 38 КУпАП, строк притягнення до адміністративної відповідальності не закінчився.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення № 324 від 21.04.2026, роздруківками із Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що функціонує на веб-сайті Національного агентства із запобігання корупції, документами з місця її працевлаштування та іншими матеріалами справи.
Суд зазначає, що ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно положень ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинені адміністративні правопорушення, суд враховує положення ст.ст. 23, 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
При накладенні стягнення судом враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, судом не встановлено.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винуватою у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Об`єктивних причин для несвоєчасного подання декларації судом не встановлено, підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушенння, передбаченого ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, або ж у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, суд не вбачає.
Відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з особи, на яку накладено стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 40-1, 172-6, 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ПОСТАНОВИВ:
Визнати винуватою ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.
Скаргу на постанову може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua