Суд: Вінницький районний суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Шахрайство
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №128/2997/26
Суддя: Карпінська Ю. Ф.
Справа № 128/2997/26
ВИРОК
Іменем України
23 жовтня 2026 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
та учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 13.03.2026 за №12026020050000148, по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, Чернівецької області, громадянина України, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, неодруженого, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 , будучи раніше неодноразово судимим, на шлях виправлення не став та, відбуваючи покарання у виді позбавлення волі за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 09.12.2025 за ч. 4 ст. 185 КК України, перебуваючи в Державній установі «Стрижавська виправна колонія (№81)», що за адресою: селище Стрижавка, вул. Алеї, 62, Вінницького району Вінницької області, вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності за таких обставин.
Так, 11 березня 2026 року ОСОБА_5 , діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, використовуючи наявну у користуванні електронно-обчислювальну техніку, під?єднану до всесвітньої мережі Інтернет, на веб-сайті www.olx.ua створив обліковий запис, вказавши при реєстрації свій контактний номер телефону НОМЕР_1 . У подальшому на зазначеному сайті ОСОБА_5 розмістив оголошення про продаж неіснуючого у нього мобільного телефону марки «Iphone 14 PRO» за ціною 15 800 грн, вказавши свій контактний номер мобільного телефону НОМЕР_1 . Зазначеним оголошенням зацікавився ОСОБА_6 , житель м. Гадяч, Полтавської області, який близько 09 год 00 хв 11 березня 2026 року зателефонував за зазначеним номером телефону НОМЕР_1 . У ході розмови ОСОБА_5 підтвердив ОСОБА_7 наявність у нього телефону марки «Iphone 14 PRO» на продаж, таким чином ввівши ОСОБА_8 в оману та маючи намір заволодіти його грошима. Після цього ОСОБА_9 повідомив, що бажає придбати телефон марки «Iphone 14 PRO», а ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що він не буде виконувати зобов`язання, запропонував ОСОБА_7 сплатити грошові кошти у сумі 15 800 грн за придбання указаного телефону шляхом їх перерахування на платіжну банківську картку № НОМЕР_2 , підконтрольну ОСОБА_5 . На виконання зазначеної домовленості ОСОБА_9 о 14 год 14 хв 11 березня 2026 року, використовуючи на особистому мобільному телефоні мобільний додаток «Приват24», здійснив переказ коштів у сумі 15 800 грн на банківську картку № НОМЕР_2 в якості оплати за мобільний телефон марки «Iphone 14 PRO» та його доставку, про що повідомив ОСОБА_5 . Після цього ОСОБА_5 , не маючи наміру виконувати зобов?язання перед потерпілим ОСОБА_10 , вимкнув свій мобільний телефон з номером НОМЕР_1 , а отриманими від ОСОБА_11 коштами розпорядився на власний розсуд. Унаслідок шахрайських дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7 завдано матеріальну шкоду на суму 15 800 грн.
У судовому засіданні 22.10.2026 обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, визнав у повному обсязі при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Суду надав показання, що він, перебуваючи у місцях позбавлення волі та маючи доступ мережі Інтернет, розмістив на сайті «ОЛХ» оголошення про продаж телефону, яким він насправді не володів. Після цього до нього подзвонив потерпілий і вони домовилися про продаж телефону, в результаті чого на належну йому банківську картку було перераховано кошти в сумі 15 800 грн, які він використав для власних потреб.
На запитання в судовому засіданні ОСОБА_5 зазначив, що щирого каяття у нього немає, а для себе зробив висновки, що у таких випадках мобільний телефон треба зразу ж викидати.
Прокурори під час судових дебатів просили ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Львова від 09.12.2025, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, початок строку покарання обраховувати з дня проголошення вироку; скасувати накладений арешт, вирішити питання щодо долі речових доказів, на підставі статей 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію мобільного телефону марки «Redmi Note 9», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 з сім-карткою № НОМЕР_5 , оскільки ОСОБА_5 використав його як знаряддя вчинення кримінального правопорушення; процесуальні витрати відсутні; при призначенні покарання просить надати критичній оцінці обставині, що пом`якшує покарання обвинуваченого, – щире каяття.
Обвинувачений ОСОБА_5 під час судових дебатів просив його суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, хоч у встановленому законом порядку повідомлявся про дату, час та місце розгляду кримінального провадження, попередньо подав до суду письмову заяву, в якій просить проводити розгляд кримінального провадження за його відсутності.
Враховуючи думки учасників судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним досліджувати докази у кримінальному провадженні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд визнав за можливе обмежитись допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів щодо особи обвинуваченого. Водночас судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст встановлених обставин, сумнівів у добровільності їхніх позиції немає, а також судом роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Оглянувши обвинувальний акт, суд вважає, що дії ОСОБА_5 треба кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Водночас суд також враховує, що відповідно до частин першої-другої статті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характеристику щодо ОСОБА_5 , надану ДУ «Шепетівська виправна колонія (№98)», згідно з якою він характеризується посередньо, а також те, що він неодружений, вперше перебував на стаціонарному лікуванні в КП ВОНД «Соціотерапія» з 08.02.2021 до 15.02.2021 з певним діагнозом, останнє звернення до лікаря психолога 02.03.2021, було проведено індивідуальну мотиваційну психокорекційну бесіду, виявлення проблемної поведінки та моніторинг вживання ПАР, раніше судимий.
Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Згідно з усталеною правозастосовною практикою Верховного Суду, щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї протиправної поведінки. Йому притаманне не просто формальне визнання винуватим тих обставин, які ставляться в провину, та своєї винуватості, а дійсне засудження свого вчинку, готовність змінити спосіб життя і не вчиняти нових правопорушень, яке характеризує поведінку винуватого з позицій її внутрішньої переорієнтації, критичну оцінку своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, і це має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанови Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 689/2339/21 та від 19.03.2025 у справі № 705/6905/23).
Саме по собі визнання своєї провини ще не означає, що особа стала на шлях виправлення і, що її зізнання свідчить про рішучість стати на шлях виправлення, самоосуд свого вчинку. Щире каяття необхідно відрізняти від визнання провини з метою створити формальні підстави для пом`якшення кримінальної відповідальності.
ОСОБА_5 визнає свою провину, проте в судовому засіданні не висловив дійсного засудження свого вчинку, готовність змінити спосіб життя і не вчиняти нових правопорушень.
З показань обвинуваченого в судовому засіданні можна зробити висновок, що він не розкаюється у вчиненому, а, навпаки, шкодує, що був викритий правоохоронними органами.
Отже, факт щирого каяття ОСОБА_5 не знайшов свого відображення в матеріалах даного кримінального провадження.
Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає рецидив злочинів.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом`якшуючої та обтяжуючої покарання обвинуваченого обставин, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, позицію державного обвинувача щодо можливості виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_5 можливе лише в ізоляції від суспільства, через що суд вважає необхідним для виправлення та перевиховання ОСОБА_5 обрати йому міру покарання у межах санкцій статті обвинувачення у виді позбавлення волі.
Установлено, що Вінницький міський суд Вінницької області вироком від 28.02.2024 ОСОБА_5 визнав винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначив йому покарання у виді 1 року 3 місяців позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за цим вироком частково приєднав невідбуту частину покарання у виді 1 року 29 днів позбавлення волі за вироком Крижопільського районного суду Вінницької області від 11.08.2021, та призначив ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 1 року 4 місяців позбавлення волі.
Водночас Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 11.12.2024 засудженого ОСОБА_5 звільнив від відбування покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 28.02.2024 за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 1 року 3 місяців позбавлення волі; ухвалив ОСОБА_5 вважати засудженим та таким, що відбуває покарання за вироком Крижопільського районного суду Вінницької області від 11.08.2021 за ч. 3 ст. 190, ст. 71 КК України із призначенням покарання у виді 4 років 10 днів позбавлення волі.
Оскільки станом на 28.02.2024 невідбута частина покарання ОСОБА_5 покарання за вироком Крижопільського районного суду Вінницької області від 11.08.2021 становила 1 рік 29 днів, що констатовано у вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 28.02.2024, тому станом на даний час ОСОБА_5 відбув покарання за вироком Крижопільського районного суду Вінницької області від 11.08.2021.
Також установлено, що Шевченківський районний суд міста Львова вироком від 09.12.2025 ОСОБА_5 визнав винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України із врахуванням вироку Личаківського районного суду м. Львова від 25.11.2025 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 190 КК України, вчинено ОСОБА_5 після постановлення вироку Шевченківського районного суду міста Львова від 09.12.2025, але до повного відбуття покарання за таким вироком.
За таких обставин ОСОБА_5 треба призначити остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, невідбутої частини покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Львова від 09.12.2025.
Таке покарання відповідатиме його меті та буде достатнім для виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного, а також з особою винуватого, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, у рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Таке покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання, буде гарантувати безпеку для суспільства.
Вищезазначена позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Початок строку відбування покарання треба обчислювати з моменту ухвалення даного вироку, оскільки остаточне покарання визначається за даним вироком шляхом частково приєднання невідбутої частини покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Львова від 09.12.2025.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою слідчого судді від 24.04.2026 наклав арешт на майно, який треба скасувати.
Питання щодо речових доказів суд вирішує на підставі статті 100 КПК України.
У частині першій статті 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Враховуючи викладене, на підставі статей 96-1, 96-2 КК України, п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_5 використовував мобільний телефон марки «Redmi Note 9», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 з сім-карткою № НОМЕР_5 , який у нього було вилучено, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, яке скоєно умисно, за його вчинення передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, тому такий мобільний телефон треба конфіскувати в дохід держави.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись статтями 349, 368-371, 373, 374, 395 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, невідбутої частини покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Львова від 09.12.2025 призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту ухвалення даного вироку.
Арешт, накладений Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалою слідчого судді від 24.04.2026 на майно, а саме: мобільний телефон марки «Redmi Note 9», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 з сім-карткою № НОМЕР_5 , – скасувати.
Речовий доказ: мобільний телефон марки «Redmi Note 9», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 з сім-карткою № НОМЕР_5 , – конфіскувати в дохід держави.
Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_5 – у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, не може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
СУДДЯ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua