Вирок від 21 жовтня 2026 р. у справі №712/10339/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/609/26 Справа № 712/10339/25 Категорія: ч. 2 ст. 307 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисниці ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025250310000801 за апеляційною скаргою прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2026 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Магадан, рф, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ,

засуджено за ч.2 ст.307 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст.ст. 75,76 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього певних обов`язків.

Запобіжний захід у виді застави до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання за цим вироком термін попереднього ув`язнення з 05 червня 2025 року по 13 червня 2025 із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

ВСТАНОВИЛА

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він, маючи умисел на незаконне придбання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини - «PVP», діючи цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, у невстановлений слідством період часу та місці, умисно придбав задля подальшого збуту, у невстановлений спосіб та у невстановленої особи, порошкоподібну речовину із вмістом особливо небезпечної психотропної речовини - «PVP», та з моменту придбання зберігав її у фольгових згортках до 13.07 год. 14.05.2025 з метою подальшого збуту для особистого матеріального збагачення. Після чого, 14.05.2025, близько 13.07 год., перебуваючи на п`ятому поверсі будинку АДРЕСА_3 , у тамбурному приміщенні, здійснюючи свій злочинний намір з метою власного матеріального збагачення, незаконно збув за грошові кошти у розмірі 400 грн., два фольгові згортки із порошкоподібною речовиною ОСОБА_10 , особі із зміненими анкетними даними, які містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,236 г. Після чого придбаний два фольгові згортки з порошкоподібними речовинами ОСОБА_10 було добровільно видано працівникам поліції.

Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи осіб, яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч.2 ст.307 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.

Не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його протиправних дій, прокурор вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість.

На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що суд першої інстанції, призначивши обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна та звільнивши його на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, не дотримався вимог статей 50, 65 КК щодо загальних засад призначення покарання.

Стверджує, що суд не надав належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, рівню його суспільної небезпечності, способу вчинення, а також даним про особу обвинуваченого. Зокрема, не враховано, що ОСОБА_7 під час судового розгляду продовжив вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, у зв`язку з чим до суду вже було скеровано обвинувальний акт за ч. 2 ст. 307 КК.

Вважає, що наведені судом обставини не утворюють достатніх підстав для застосування положень ст. 69 КК та призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті, а також для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Окрім того, призначене покарання, на його переконання, не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, не забезпечує його виправлення і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Позиції учасників судового провадження.

Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:

- прокурор, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;

- обвинувачений та його захисниця, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність вироку суду першої інстанції.

Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, обвинуваченого та його захисницю, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Переглядаючи вирок в межах апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі не оспорюється законність вироку щодо фактичних обставин кримінального провадження та доведеність вини обвинуваченого.

Колегія суддів вважає правильними встановлені фактичні обставини судом першої інстанції, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

За таких обставин суд першої інстанції правильно визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК.

Згідно з ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до ст.50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

В той же час встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

У кожному випадку факт зниження ступеню тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 року у справі №744/884/17 зазначав, що обставини, що пом`якшують покарання, чи сукупність цих обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця.

Доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставне призначення ОСОБА_7 покарання більш м`якого, ніж передбачено санкцією ч.2 ст.307 КК, із застосуванням ст. 69, 75 КК є обґрунтованими.

Як вбачається зі змісту вироку, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для призначення покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 2 ст. 307 КК, врахувавши наявність обставин, що пом`якшують покарання: щире каяття, добровільне перерахування коштів в дохід держави на допомогу ЗСУ, відсутність обставин, що обтяжують покарання, що в своїй сукупності, на переконання суду першої інстанції, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи обвинуваченого та критичним відношенням винного до вчиненого.

Також судом враховано особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, має трьох малолітніх дітей, добровільно надає допомогу ЗСУ, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Водночас, колегія суддів уважає, що лише позитивні дані про особу винного і інформація про його сімейний стан та одноразова допомога ЗСУ під час розгляду цього кримінального провадження не можуть бути визнані такими даними, які б дали можливість для застосування вимог ч.1 ст.69 КК.

Також судом не надано належної оцінки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК відноситься до тяжких злочинів, наявності у діях ОСОБА_7 корисливого мотиву його вчинення.

З урахуванням засади кримінального провадження – презумпції невинуватості, апеляційний суд при призначенні покарання не зважає на існування іншого кримінального провадження щодо обвинуваченого, яке перебуває на розгляді в суді першої інстанції.

Згідно з вимогами ст.75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправіних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Приймаючи рішення про призначення за вказаною статтею закону України про кримінальну відповідальність покарання із застосуванням ст.75 КК, суд першої інстанції формально врахував ті ж самі обставини, що і для застосування ст.69 КК, що є безпідставним.

Крім того, судом першої інстанції не встановлено та не зазначено, які ж саме обставини свідчать про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування призначеного йому покарання, а зазначені у вироку дані про особу обвинуваченого у цьому випадку жодним чином не зменшують суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення.

Рішення суду першої інстанції про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням не можна вважати обґрунтованим і таким, що є достатнім для досягнення мети покарання - запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень.

Апеляційний суд при призначенні покарання враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має на утриманні трьох малолітніх дітей, двох з яких він є батьком, міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, раніше не судимий. Також апеляційний суд зважує на відсутність обставин, що обтяжують покарання, та обставини, що пом`якшують покарання – щире каяття.

Апеляційний суд визначає, що щире каяття обвинуваченого та згода заставодавця на перерахування застави на потреби ЗСУ не є виключними обставинами, що дають підстави для застосування положень ст.69 КК.

Отже враховуючи, що заставодавцем у цьому кримінальному провадженні є ОСОБА_11 , котра приходиться обвинуваченому дружиною, зважаючи наявність на її утриманні трьох малолітніх дітей, апеляційний суд вважає, що застава підлягає поверненню заставодавцю.

Призначення апеляційним судом ОСОБА_7 покарання в мінімальних межах відповідної санкції статті закону України про кримінальну відповідальність з реальним його відбуванням, відповідатиме принципам законності, індивідуалізації та справедливості, буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасувати, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що спричинило неправильне звільнення обвинуваченого від покарання, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання відповідно до положень ст.65 КК в межах, установлених у санкції ч.2 ст.307 КК з призначенням додаткового покарання у виді конфіскації всього майна, яке є його власністю.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2026 року щодо ОСОБА_7 у частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 за ч.2 ст.307 КК призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

Строк покарання обчислювати з дня затримання на виконання цього вироку.

Заставу у розмірі 151 400 грн. повернути заставодавцю ОСОБА_11 .

В іншій частині вирок залишити без зміни.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення вироку судом апеляційної інстанції.

Головуючий ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_3