Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №642/362/22 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №642/362/22

Суддя: Пікуль В. П.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/362/22 Номер провадження 22-ц/814/3178/26 Номер провадження 22-ц/814/2949/26Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду

цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Панченка О.О., Чумак О.В.,

за участю секретаря судового засідання Топтун Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Поліканов Андрій Миколайович, та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник – адвокат Брек Людмила Олегівна, на рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 березня 2026 року (повний текст рішення складено 02 квітня 2026 року) та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник – адвокат Брек Людмила Олегівна, на додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні.

В обґрунтування позову посилався на те, що він є власником 8/9 частини квартири АДРЕСА_1 , яка є його єдиним та постійним місцем проживання.

Відповідачці належить 1/9 частина спірної квартири, що складає 7,88 кв.м. загальної площі квартири та 5,45 кв.м. житлової. Наявність частки відповідачки в спільному майні обмежує здійснення права власності позивача. Родові відносини між сторонами припинені.

Позивач бажає компенсувати відповідачці вартість її частки, яка є незначною та спільне володіння і користування є неможливим. У власності відповідачки перебуває інше нерухоме майно, де вона має постійне місце проживання.

Враховуючи викладене, просив суд припинити право власності ОСОБА_1 на 1/9 частку у спільній трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 , загальною площею 71 кв.м, житловою 49,1 кв.м, що складається з трьох житлових кімнат, у тому числі 1-а кімната – 16,2 кв.м, 2-а кімната – 16,7 кв.м, 3-а кімната – 16,2 кв.м, кухні – 7,8 кв.м, вбиральня – 1,1 кв.м, коридор – 7,7 кв.м, ванної кімнати – 4,1 кв.м, балкон – 4 кв.м, яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 3-872, виданого держаним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори.

Сплатити на користь ОСОБА_1 грошові кошти, як компенсацію ринкової вартості 1/9 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на 1/9 частку трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 71 кв.м, житловою 49,1 кв.м, що складається з трьох житлових кімнат, у тому числі 1-а кімната – 16,2 кв.м, кімната – 16,7 кв.м, 3-а кімната – 16,2 кв.м, кухні – 7,8 кв.м, вбиральня – 1,1 кв.м, коридор – 7,7 кв.м, ванної кімнати – 4,1 кв.м, балкон – 4 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу на загальну суму 18 692,40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 26 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що незважаючи на встановлення неможливості виділу в натурі 1/9 частки спірної квартири, позивач не дотримався передбаченої частиною другою статті 365 ЦК України обов`язкової умови припинення права власності на частку у спільному майні — попереднього внесення на депозитний рахунок суду вартості такої частки, а намір внести відповідні кошти після ухвалення рішення не кореспондується з приписами частини другої статті 365 ЦК України.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

У березні 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Поліканов А.М., через підсистему «Електронний суд», подав до Київського районного суду м. Полтави заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено, а тому відповідачка наділена правом просити про стягнення судових витрат, які були понесені нею під час розгляду справи.

Посилалася на те, що до закінчення судових дебатів по справі адвокатом Полікановим А.М. було зазначено про понесені відповідачкою витрати на професійну правничу допомогу, і про подання таких доказів протягом п`яти днів, з дня ухвалення відповідного рішення у справі.

Зазначила, що на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 01 лютого 2022 року, укладеного між адвокатом Полікановим А.М. та ОСОБА_1 , адвокатом надано професійну правничу допомогу та здійснено, зокрема, ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 642/362/22, складення відзиву на позовну заяву, підготовка та подання клопотання про долучення додаткових доказів, участь адвоката у судових засіданнях у справі 11 січня 2024 року, 02 липня 2025 року, 01 грудня 2025 року, 09 лютого 2026 року, 26 березня 2026 року. Фіксована сума витрат складає у розмірі 25 000,00 грн.

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2026 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

З огляду на те, що від позивача не надходили заяви щодо не співмірності витрат на правничу допомогу, які понесла ОСОБА_1 із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт чи невідповідності їх критеріям розумності щодо розміру, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача на користь відповідачки зазначених витрат у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

З рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2026 року не погодилась відповідачка, в інтересах якої діє представник – адвокат Поліканов А.М., та оскаржила його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, прохала рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 березня 2026 року змінити в мотивувальній його частині, зазначивши про відмову у позові за безпідставністю та необґрунтованістю заявлених вимог про припинення права власності, виключити з нього наступні речення: «Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Позивачем не дотримані вимоги частини другої статті 365 ЦК України щодо умови попереднього внесення вартості 1/9 частки спірної квартири на депозитний рахунок суду. Представник позивача не заперечує внесення коштів вартості 1/9 частини спірної квартири на депозитний рахунок після ухвалення судом відповідного рішення, що не кореспондується з приписами частини другої статті 365 ЦК України, яка передбачає, що кошти мають бути внесені позивачем попередньо на депозитний рахунок суду та на час розгляду справи перебувати на рахунку».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а також витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Також з рішенням Київського районного суду м. Полтави від 26 березня 2026 року та додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2026 року не погодився ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник – адвокат Брек Л.О., та оскаржив в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційні скарги, в яких просив визнати поважними причинами несплати позивачем на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні під час розгляду справи в суді першої інстанції, надати достатній час апелянту на внесення грошових коштів на депозитний рахунок Полтавського апеляційного суду. Скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 лютого 2026 року, а позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити. Додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2026 року просив скасувати, ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Позиції учасників справи

Щодо апеляційних скарг

Узагальнені доводи апеляційних скарг позивача

На думку ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник – адвокат Брек Л.О., судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що полягало в порушенні принципу пропорційності, об`єктивному розгляді справи, сприянні сторонами у здійсненні процесуальних прав та обов`язків.

Зазначив, що грошові кошти для внесення вартості частки в спільному майні у нього наявні, проте невнесення цих коштів до 26 березня 2026 року (дата прийняття оскаржуваного рішення) зумовлено на думку позивача поважними причинами.

Вказав, що у, судовому засіданні 26 березня 2026 року повинні були бути допитані судом відповідачка та її онук. Однак останні до суду не з`явилися, тож позивач розраховував на те, що розгляд справи не відбудеться і позивач матиме час для внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду.

Зауважив, що невнесення коштів на депозитний рахунок суду в суді першої інстанції в сумі вартості частки в спірному майні сталося з поважних причин (відсутність підтверджених судом актуальних реквізитів депозитного рахунку суду, відсутність на офіційному сайті суду прикладу заповнення платіжного документу в реквізитах «Призначення платежу», перебування позивача за межами України на час прийняття рішення суду), а тому в діях позивача відсутній умисел чи недбалість, по невиконанню вимог частини другої статті 365 ЦК України в суді першої інстанції.

Посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні додаткового рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Вказав, що суд першої інстанції не з`ясував понесення відповідачкою витрат на послуги адвоката в сумі 25 000,00 грн, що на думку скаржника повинно бути підтверджено виключно платіжними документами про сплату витрат на правничу допомогу.

Вважає, що акт про надання послуг не є належним та достовірним доказом сплати ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвокату Поліканову А.М., а тому не надає підстав для компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача

Тоді як, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Поліканов А.М., вважає, що рішення суду першої інстанції винесено із порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неправильним встановленням судом обставин справи, що є підставою для зміни мотивувальної частини, зі зміною мотивів відмови.

Зазначила, що посилання позивача на існування у відповідачки іншого житла не відповідає дійсності, оскільки 29 серпня 2025 року, згідно договору дарування, ОСОБА_1 , подарувала зазначену однокімнатну квартиру своєму онуку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який змінив своє ім`я (свідоцтво про зміну імені з ОСОБА_4 від 08 грудня 2022 року).

Вказала, що квартира знаходиться у триповерховому будинку на 3 поверсі (горищне приміщення), 1872 року побудову, фізичний знос будинку складає 71%.

Зауважила, що на час розгляду справи не мала іншого майна та житла, а позбавлення її права власності на 1/9 частини квартири завдасть істотної шкоди її інтересам.

Щодо відзивів на апеляційні скарги

Щодо відзивів на апеляційні скарги поданих ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Поліканов А.М.

У відзивах ОСОБА_1 прохала суд у задоволенні апеляційних скарг позивача на рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 березня 2026 року та на додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2026 року відмовити у повному обсязі.

Зазначила, що в діях представника позивача вбачається спроба перекладення відповідальності на суд першої інстанції через власну процесуальну «пасивність» у справі.

Посилалась на те, що позивач мав всі можливості виконати свій процесуальний обов`язок по внесенню грошових коштів у розмірі вартості 1/9 частки квартири відповідачки на депозитний рахунок суду, однак цього не виконав.

Вказала на відсутність доказів, які перешкоджали внести кошти на депозитний рахунок під час розгляду справи у суді першої інстанції. Внесення позивачем грошових коштів на депозитний рахунок Полтавського апеляційного суду не може вважатися новою обставиною (з відповідними підтвердженнями нових доказів), оскільки позивачем не доведено поважність причин, з яких він не виконав імперативну вимогу закону до звернення із апеляційною скаргою.

Стверджує, що для доведення обсягу наданої правової допомоги, акт про надання послуг від 26 березня 2026 року має містити лише відомості, визначені законодавством, реквізити сторін та їх підписи. Надмірний формалізм при оцінці такого акту з боку суду вважає, що буде порушувати принцип верховенства права.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу поданого ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник – адвокат Брек Л.О.

Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Представник позивача – адвокат Брек Л.О. взявши участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги, подані в інтересах позивача, підтримала та просила скасувати рішення суду першої інстанції. Проти апеляційної скарги відповідача заперечувала.

Взявши участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідачки – адвокат Поліканов А.М. вимоги апеляційної скарги, поданої в інтересах ОСОБА_1 , підтримав та просив змінити рішення суду першої інстанції в частині мотивів, а додаткове рішення залишити без змін. Проти задоволення апеляційних скарг позивача заперечував.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 03 березня 1997 року, яке видане Харківською дистанцією цивільних споруд Південної залізниці, квартира за адресою АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (т.1 а.с.9).

Згідно свідоцтва про право на спадщину від 10 грудня 2004 року, яке видане державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори Кухаренко Т.А., спадкоємцями ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , по 1/9 частині кожний квартири АДРЕСА_1 є його дружина ОСОБА_6 та син ОСОБА_2 (т.1 а.с.11).

Відповідно до договору дарування від 22 грудня 2004 року, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Драга Ю.Г., ОСОБА_2 набув права власності на 4/9 частини квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с.10).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 листопада 2010 року, яке видане Другою Харківською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 є власником 1/9 частини кватири АДРЕСА_1 .

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 294079210 від 10 січня 2022 року, позивач ОСОБА_2 є власником 1/9 частини, 4/9 частини, 1/3 частини спірної квартири, що в цілому складає 8/9 частини, відповідачка є власником 1/9 частини (т.1 а.с. 18-19).

Відповідно договору купівлі-продажу від 09 червня 2000 року, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В., ОСОБА_1 є власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_3 (т.1 а.с.47).

Згідно договору дарування від 29 серпня 2025 року, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Рибкіною О.М., ОСОБА_1 подарувала квартиру за адресою АДРЕСА_3 Старкґард – ОСОБА_7 (онуку, до зміни імені ОСОБА_4 ) (т.1 а.с.240, 241).

Відповідно до висновку № 1357 від 29 липня 2025 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи визначити технічну можливість у відповідності до будівельно-технічних норм (варіантів) розподілу, виділу 1/9 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_4 на тепер ОСОБА_8 в буд 8/10 «Г», загальною площею: 71 кв.м, житловою 49, 1 кв.м, що складається з трьох житлових кімнат, у тому числі: 1-а кімната - 16,2 кв.м, 2-а кімната - 16,7 кв.м, 3-я кімната - 16,2 кв.м, кухня - 7,8 кв.м, вбиральня - 1,1 кв.м, коридор - 7,7 кв.м, ванної кімнати - 4,1 кв.м, балкон - 4 кв.м, на підставі документації (технічного паспорту) на зазначену квартиру, не надається можливим.

Станом на дату складання висновку експерта дійсна вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , на тепер ОСОБА_8 , в буд 8/10 «Г», на підставі технічної документації (технічного паспорту) та з урахуванням ринкової вартості подібної трьох кімнатної квартири, яка відповідно до технічного паспорту має загальну 71 кв.м, житлову площу 49,1 кв.м, висота приміщень 3,20 м, що розташована на 6 поверсі 7 поверхового цегляного будинку у Холодногірському районі м. Харкова, складає 2 313 805 грн (т.1 а.с.194-206).

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо судового рішення

Щодо не внесення коштів на депозитний рахунок суду першої інстанції

Згідно положень статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Положеннями частини першої статті 364 ЦК України наведено перелік випадків, за наявності яких право власності може бути припинено. Виходячи зі змісту частини другої цієї статті, даний перелік не є вичерпним та право власності може бути припиненим і в інших випадках, встановлених законом.

Один з таких випадків наведено в статті 365 ЦК України, яка регулює порядок, підстави та умови припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Зокрема, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Відповідно до частини другої статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) виснувала, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21 за умови доведення наявності підстав, передбачених частинами першою та другою статті 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні право відповідача на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки.

Положення частини другої статті 365 ЦК України вимагає саме попереднього внесення вартості частки на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення про задоволення позову. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов`язань перед відповідачем.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 367/7792/16-ц вказано, що суди за вимогою інших співвласників позбавили особу права власності на належну їй частку квартири з порушенням правил щодо попереднього внесення суми відшкодування вартості такої частки на депозит суду, не врахувавши, що встановлена статтею 365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди.

Європейський суд з прав людини у справі «Андрій Руденко проти України» (заява № 35041/05) зробив висновок про порушення національними судами статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з тих підстав, що суди за вимогою інших співвласників позбавили особу права власності на належну їй частку квартири з порушенням правил щодо попереднього внесення суми відшкодування вартості такої частки на депозит суду, не врахувавши, що встановлена статтею 365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди.

Тобто, при вирішенні спору про припинення права власності особи на частку у спільному майні, суд постановляє рішення за умови попереднього внесення позивачем вартості частки у спільному майні на депозитний рахунок суду.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем не дотримані вимоги частини другої статті 365 ЦК України щодо умови попереднього внесення вартості 1/9 частки спірної квартири на депозитний рахунок суду до ухвалення судом рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання позивачем вимог частини другою статті 365 ЦК України, не є підставою для припинення права власності відповідачки на належну їй частку.

Щодо внесення коштів на депозитний рахунок суду апеляційної інстанції

12 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник – адвокат Брек Л.О., про долучення доказів. У якому позивач прохав визнати поважними причини несплати ним на депозитний рахунок суду вартості частки у спільному майні під час розгляду справи у суді першої інстанції та прийняти до розгляду квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № СВ 10361469/1 від 15 вересня 2026 року.

Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18 вказав, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Також, Верховний Суд виснував, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції.

Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що, об`єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.

На неможливість внесення коштів на депозитний рахунок під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач посилався на відсутність реквізитів для внесення коштів на депозитиний рахунок суду та відсутність на офіційному сайті місцевого суду прикладу заповнення платіжного документу в реквізитах «Призначення платежу», а також перебування позивача за межами України на час прийняття рішення суду.

Колегія суддів апеляційного суду також враховує, що справа перебувала на розгляді у суді першої інстанції протягом тривалого періоду, а саме: з січня 2022 року по березень 2026 року.

Тому, позивач та його представник мали достатньо часу для того, щоб з`ясувати реквізити депозитного рахунку суду та вжити заходів для попереднього внесення вартості спірної частки відповідно до вимог частини другої статті 365 ЦК України.

Поряд з цим, саме по собі звернення представника позивача під час розгляду справи із заявою про надання реквізитів для внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду та уточнення щодо призначення платежу не свідчать про вчинення стороною позивача всіх необхідних дій для виконання обов`язку, передбаченого частиною другою статті 365 ЦК України, та не підтверджує наявності об`єктивних перешкод для внесення таких коштів.

Доводи позивача про перебування його за кордоном також не свідчать про неможливість виконання вказаного обов`язку, оскільки останній реалізовував свої права через представника, який діяв від його імені та в інтересах позивача.

При цьому особа, яка має намір вчинити відповідні дії, повинна виявляти належну процесуальну активність і вживати відповідних заходів для своєчасного виконання передбаченого законодавством обов`язку.

Враховуючи викладене, позивачем не наведено належних доказів існування об`єктивних обставин, які перешкоджали своєчасному внесенню на депозитний рахунок суду першої інстанції вартості частки спірного нерухомого майна.

Тому, колегія суддів приходить до переконання, що внесення позивачем грошових коштів на депозитний рахунок апеляційного суду після ухвалення рішення судом першої інстанції не усуває факту недотримання ним вимог частини другої статті 365 ЦК України на час вирішення спору місцевим судом.

Щодо завдання істотної шкоди внаслідок припинення права власності на спірну частку нерухомого майна

У постановах Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 686/17974/17, від 18 липня 2019 року у справі № 210/2236/15-ц зазначено, що під час вирішення справ про припинення права на частку у спільному майні в частині незавдання шкоди інтересам відповідача та членам його сім`ї суди насамперед зобов`язані дослідити наявність у відповідача іншого житла. У разі відсутності такого житла позбавлення особи права на частку у спільному майні, яке є єдиним зареєстрованим за ним житлом, буде розцінюватися як завдання шкоди його інтересам та інтересам членів його сім`ї.

Як зазначено вище, припинення права власності власника на відповідну частку майна допускається лише за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам особи, тобто завдана внаслідок припинення права шкода не буде істотною.

Доводи апеляційної скарги відповідачки про завдання їй істотної шкоди внаслідок припинення права власності на спірну частку, обґрунтовані виключно відсутністю іншого нерухомого майна.

Разом з тим, місцевим судом правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що станом на час розгляду справи ОСОБА_1 мала у власності нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 .

При цьому на підставі договору дарування від 29 серпня 2025 року, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Рибкіною О.М., ОСОБА_1 подарувала квартиру за адресою: АДРЕСА_3 Старкґард – ОСОБА_7 (до зміни імені ОСОБА_4 ), який є її онуком.

Тобто, після ініціювання позивачем судового провадження про припинення права власності на частку у спільному майні, відповідачка відчужила належну їй на праві власності іншу квартиру на користь онука за договором дарування.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачка, будучи обізнаною про наявність спору про припинення її права власності на частку у спільному майні, добровільно розпорядилася іншим, належним їй на праві власності нерухомим майном, на користь онука, внаслідок чого змінився склад належного їй майна.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про завдання їй істотної шкоди внаслідок припинення права власності на спірну частку нерухомого майна не є підставою для зміни оскаржуваного судового рішення, оскільки відсутність у відповідачки, на час ухвалення рішення суду, іншого нерухомого майна є наслідком її власних вольових дій, а не обставиною, що склалася незалежно від її волі.

Щодо додаткового рішення

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Підсумовуючи, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

У матеріалах справи міститься договір № 12 про надання правової допомоги (у цивільному провадженні), який укладений 01 лютого 2022 року між адвокатом Полікановим А.М. та ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 4.1 договору № 12 про надання правової допомоги (у цивільному провадженні) від 01 лютого 2022 року за представництво інтересів клієнта під час розгляду цивільної справи у суді першої інстанції вартість наданих правових (правничих) послуг зазначених у пункті 1.1 договору складає фіксовану суму у розмірі 25 000,00 грн.

Згідно пункту 1.1 вказаного договору, адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу ОСОБА_1 в якості її представника у цивільній справі № 642/362/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності, а також захист прав та інтересів клієнта у всіх без виключення питаннях, пов`язаних з її речовими правами (в т.ч. правом власності) на належне їй нерухоме майно, а саме: 1/9 частки квартири АДРЕСА_1 , а саме – представництво інтересів клієнта у всіх судах України всіх інстанцій та юрисдикцій, в будь-яких державних органах, установах та організаціях, органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах, в будь-яких відділах державної виконавчої служби України, перед будь-якими приватними виконавцями, приватними та державними нотаріусами, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до пункту 4.2 зазначеного договору оплата за виконану роботу на стадії розгляду судом першої інстанції здійснюється у готівковій формі в національній валюті України – гривні, не пізніше 3-х днів з моменту винесення рішення судом першої інстанції, згідно акту наданих послуг.

Згідно акту наданих послуг від 26 березня 2026 року до договору про надання правової допомоги № 12 від 01 лютого 2022 року, виконуючи умови договору, адвокат надав, а клієнт прийняв такі послуги: ознайомлення з матеріалами цивільної справи, позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності, з додатками, яка подана у справі № 642/362/22 та узгодження правової позиції у справі з клієнтом; складення адвокатом Полікановим А.М. і надіслання до суду та позивачу відзиву на позовну заяву; складення адвокатом двох адвокатських запитів з метою отримання доказів по справі; підготовка та подання клопотання про долучення додаткових доказів; участь адвоката у судових засіданнях у справі 11 січня 2024 року, 02 липня 2025 року, 01 грудня 2025 року, 09 лютого 2025 року та 26 березня 2026 року.

Отже, матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт надання ОСОБА_1 професійної правничої допомоги у цій справі, її обсяг та вартість.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що суд першої інстанції не з`ясував обставин понесення відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн, зокрема, через відсутність платіжного документа, який би підтверджував їх фактичну сплату, оскільки відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 20 травня 2026 року у справі № 911/969/24 наголосила на тому, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, та принципу, та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18-ц зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд першої інстанції, враховуючи, що від позивача не надходили заяви щодо не співмірності витрат на правничу допомогу, які понесла ОСОБА_1 із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт чи невідповідності їх критеріям розумності щодо розміру, обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідачки зазначених витрат у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він відповідає вимогам статей 137, 141 ЦПК України та встановленим у справі обставинам.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законні та обґрунтовані судові рішення.

Отже, апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Поліканов А.М., ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник – адвокат Брек Л.О., слід залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 березня 2026 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2026 року – без змін.

Щодо судових витрат у частині судового збору

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, то відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Поліканов Андрій Миколайович, та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник – адвокат Брек Людмила Олегівна, - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 березня 2026 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 16 жовтня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді О.О. Панченко

О.В. Чумак

Оригінал: reyestr.court.gov.ua