Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №278/5027/25 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 278/5027/25 Головуючий у 1-й інст. Буткевич М. І.

Категорія 69 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицької Т. М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 лютого 2026 року, ухвалене в складі головуючого судді Буткевич М. І. у місті Житомирі,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини

ВСТАНОВИВ

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1.04 жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі також ОСОБА_2 , відповідач) про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина.

2.Позов обґрунтований тим, що заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2023 року у справі № 278/3299/23 з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання їхнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 липня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.

3.Позивач зазначав, що після ухвалення вказаного судового рішення істотно змінилися його сімейний та матеріальний стан, у зв`язку з чим сплата аліментів у раніше визначеному розмірі стала для нього надмірним фінансовим навантаженням. Зокрема, він створив нову сім`ю, у якій ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 . Разом із ним та його дружиною ОСОБА_5 також проживає її малолітня донька від попередніх стосунків ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка, за твердженням позивача, перебуває на його утриманні.

4.Додатковим обставинами, які, на переконання позивача, погіршують його матеріальне становище, є відсутність власного житла, придатного для проживання, оскільки належний йому житловий будинок зруйновано внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Через це він разом із сім`єю змушений винаймати житло та, крім витрат на утримання членів сім`ї, нести витрати на оплату його найму.

5.З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 на підставі рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2023 року у справі № 278/3299/23, із 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, визначивши аліменти в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

6.Рішенням від 02 лютого 2026 року Житомирський районний суд Житомирської області в задоволенні позову.

7.Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що позивач не довів істотної зміни свого матеріального чи сімейного стану, яка б обґрунтовувала зменшення розміру аліментів. Суд урахував відсутність доказів зменшення доходів позивача та погіршення його матеріального становища, наявність у нього доходу у вигляді грошового забезпечення за проходження військової служби, а також те, що укладення нового шлюбу й народження дитини самі по собі не є достатніми підставами для зменшення аліментів. Крім того, руйнування житлового будинку відбулося до ухвалення рішення про стягнення аліментів, а доказів істотного погіршення матеріального становища після визначення аліментних зобов`язань позивач не надав.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

8.Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та 28 лютого 2026 року через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» подав апеляційну скаргу.

9.В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та хвалити нове судове рішення про задоволення позову.

10.Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції неправильно оцінив докази, не врахував зміну його сімейного та матеріального стану, виникнення додаткових обов`язків щодо утримання нової сім`ї, а також його стан здоров`я та витрати на лікування.

11.Відповідач зазначає, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів у нього народився син, дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною, не працює та не має постійного заробітку, у зв`язку з чим витрати на утримання сім`ї збільшилися.

12.Позивач спростовує висновки суду про отримання членами його сім`ї державної допомоги, зазначаючи, що її розмір є незначним та не забезпечує потреб сім`ї. На підтвердження цих доводів до апеляційної скарги додав довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17 лютого 2026 року.

13.Крім того, позивач вважає, що суд не врахував наявних у нього захворювань, необхідності проходження періодичного лікування та реабілітації, що призводить до додаткових фінансових витрат.

14.Позивач також посилається на те, що проходження військової служби обмежує його можливість отримувати додатковий дохід, а збільшення кількості членів сім`ї та витрат на їх утримання свідчить про погіршення його матеріального становища.

15.Посилаючись на положення статті 192 Сімейного кодексу України, позивач вважає, що встановлені обставини є достатніми для зменшення розміру аліментів до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

16.Відзив від ОСОБА_2 на апеляційну скаргу станом на час апеляційного розгляду справи не надійшов, що відповідно до положень частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

17.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 визначено склад суду для розгляду справи № 278/5027/25: ОСОБА_7 (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицька Т. М.

18.Ухвалою від 03 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без руху у зв`язку з ненаданням документа про сплату судового збору.

19.Після усунення недоліків ухвалами від 13 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними в ній матеріалами.

20.Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2027 суддю-доповідача Борисюка Р. М. у зв`язку з тимчасовим відстороненням від посади замінено на суддю Бондар О. О..

21. Ухвалою від 04 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів Бондар О. О. (суддя-доповідач), суддів Павицької Т. М., Шевчук А. М. прийняв справу до провадження та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

22.Суд апеляційної інстанції врахував предмет апеляційного оскарження, характер спірних правовідносин, доводи апеляційної скарги, наявні у справі матеріали та дійшов висновку про можливість розгляду справи без повідомлення учасників справи, оскільки наявних у справі доказів достатньо для вирішення апеляційної скарги.

Мотивувальна частина

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

23. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 05 січня 2017 року виконавчим комітетом Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (а.с.12).

24.Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2023 року у справі № 278/3299/23 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання їхнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 липня 2023 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.16-17).

25.Заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_8 станом на 05 вересня 2025 року в ОСОБА_1 відсутня, що підтверджується довідкою Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05 вересня 2025 року № 23.5/9/2025/97077, виданою за матеріалами виконавчого провадження № 73801323 (а.с.15).

26. ІНФОРМАЦІЯ_2 , у позивача народився син ОСОБА_4 , матір`ю якого є ОСОБА_5 . Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 21 серпня 2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1385 (а.с.10).

27. ОСОБА_5 також є матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якої є ОСОБА_9 . Ці обставини підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 03 березня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану в місті Житомирі, актовий запис № 615 (а.с.9).

28. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, оформленими уповноваженим органом за місцем їх обліку: від 28 вересня 2022 року № 1827-5002181471, виданою ОСОБА_5 ; від 28 вересня 2022 року № 1827-5002181511, виданою ОСОБА_6 ; від 22 серпня 2025 року № 1827-5003780217, виданою ОСОБА_4 (а.с.6-7).

29. ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 з 24 лютого 2015 року, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_4 Міністерства оборони України від 02 вересня 2025 року № 183 (а.с.15).

30.У позивача діагностовано низку захворювань, зокрема гіпертонічну хворобу ІІ стадії, цукровий діабет другого типу та інші супутні захворювання. Водночас за результатами медичного огляду його визнано придатним до проходження військової служби у визначених військових частинах і підрозділах, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 09 травня 2024 року № 1000, виданою військово-лікарською комісією при військовій частині НОМЕР_5 Міністерства оборони України (а.с.12).

31.Наявність у позивача захворювань, зокрема гіпертонічної хвороби, цукрового діабету другого типу та інших порушень стану здоров`я, також підтверджується медичними документами комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Новогуйвинської селищної ради від 23 грудня 2024 року та консультаційним висновком спеціаліста від 22 травня 2025 року (а.с.13-14).

32.Багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зазнав руйнувань 08 березня 2022 року внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, що підтверджуються актом № 1 візуального обстеження об`єкта (житлового будинку), зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, від 02 травня 2022 року, складеним комісією, утвореною відповідно до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15 квітня 2022 року № 236. За результатами обстеження будинок визнано непридатним для проживання та таким, що потребує знесення.

33.Обставини пошкодження зазначеного будинку внаслідок воєнних дій також відображені в листі виконавчого комітету Житомирської міської ради від 29 квітня 2022 року № 25/Б-2140, яким надано інформацію щодо обстеження пошкодженого житлового фонду та порядку фіксації збитків, завданих збройною агресією Російської Федерації (а.с.4-6).

34.До матеріалів справи позивачем долучено договір найму житлового приміщення від 23 липня 2024 року, укладений між наймодавцем та наймачем строком на шість місяців, за умовами якого щомісячна плата за користування житлом становить 7 000 грн. Договором також передбачено обов`язок наймача оплачувати комунальні послуги (а.с.14).

35.Відповідно до долучених до апеляційної скарги довідок про отримання допомоги, сформованих 17 лютого 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області через управління обслуговування громадян, ОСОБА_5 протягом вересня 2025 року – лютого 2026 року нараховувалася державна соціальна допомога при народженні дитини в розмірі 860 грн щомісячно, загалом 5 160 грн. Крім того, протягом вересня – листопада 2025 року їй нараховувалася допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 5 000 грн щомісячно, загалом 15 000 грн (а.с.41-42).

Позиція апеляційного суду

36.Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

37.Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанцій

38.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( частини 1-5 статті 263 ЦПК України).

39.Суд апеляційної інстанції вважає, що судове рішення ухвалене у цій справі зазначеним вимогам відповідає та робить такі висновки.

40.Спірні правовідносини сторін виникли із сімейних правовідносин та стосуються виконання батьками обов`язку щодо утримання дитини.

41.Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем обставин, які відповідно до закону могли б бути підставою для зменшення розміру аліментів, установленого рішенням суду, що набрало законної сили та не оскаржувалося позивачем.

42.Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

43.Статтею 141 Сімейного кодексу України (далі – СК України) встановлено, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

44.Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

45.За змістом частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.

46.Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність майна та майнових прав, а також інші обставини, що мають істотне значення.

47.Частиною другою статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів становить прожитковий мінімум для дитини відповідного віку та може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

48.Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

49.Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що зміна матеріального та сімейного стану є самостійними підставами для перегляду встановленого судовим рішенням розміру аліментів. Водночас наявність відповідної підстави для перегляду не означає безумовного зменшення аліментів без оцінки інших обставин, які мають значення для забезпечення належного утримання дитини.

50.У постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 278/2599/23 (провадження № 61-2222св24) зроблено висновок, що зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. При цьому Верховний Суд погодився з висновками судів про можливість зменшення аліментів за встановленої у відповідній справі сукупності змін сімейного та матеріального становища платника.

51.Водночас у постанові від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24) Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для зменшення аліментів за обставин, коли платник посилався на народження дитини в іншому шлюбі та необхідність утримання дружини, яка перебувала у відпустці з догляду за дитиною, проте не довів наявності обставин, які б обґрунтовували таке зменшення з урахуванням його майнового становища та інтересів дитини від попереднього шлюбу.

52.У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2024 року у справі № 591/6388/22 (провадження № 61-153св24) зазначено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням, не є незмінним, а стаття 192 СК України допускає зміну розміру аліментів, у тому числі шляхом зміни способу їх присудження, за наявності доведених у судовому порядку підстав. У цій постанові Верховний Суд погодився з висновком про відмову в зменшенні аліментів, оскільки народження іншої дитини саме по собі не доводило необхідності такого зменшення.

53.Наведені правові висновки Верховного Суду свідчать про те, що зміна сімейного стану платника аліментів має самостійне юридичне значення, однак вирішення питання про зменшення їх розміру залежить від оцінки конкретних обставин справи, матеріальних можливостей платника, наявності інших сімейних обов`язків та інтересів дитини, на утримання якої аліменти вже стягуються.

54.У цій справі позивач просить змінити розмір аліментів, визначений рішенням суду від 14 листопада 2023 року у частці від його заробітку (доходу), шляхом установлення аліментів у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тобто заявлена вимога передбачає не лише перегляд розміру аліментів, а й визначення їх без безпосередньої залежності від величини щомісячного доходу платника.

55.Апеляційний суд ураховує, що після ухвалення рішення від 14 листопада 2023 року сімейний стан позивача змінився, оскільки в нього народився ще один син. Зазначена обставина підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_4 та свідчить про виникнення у позивача додаткового обов`язку щодо утримання малолітньої дитини.

56.Тобто позивач довів зміну свого сімейного стану, яка відповідно до статті 192 СК України є самостійною підставою для перегляду раніше встановленого розміру аліментів.

57.Разом із тим установлені обставини не дають достатніх підстав для висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять належних відомостей про фактичний розмір грошового забезпечення позивача на час ухвалення рішення від 14 листопада 2023 року та на час звернення з позовом про зменшення аліментів.

58.Відсутні також відомості про фактичний розмір щомісячних аліментних відрахувань, які здійснюються з доходів позивача на підставі чинного рішення суду, що не дозволяє встановити, наскільки запропоноване ним визначення аліментів у розмірі прожиткового мінімуму вплине на обсяг утримання сина ОСОБА_8 .

59.Визначений законом мінімальний рекомендований розмір аліментів на рівні прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не означає, що виконання батьками обов`язку щодо її утримання може обмежуватися цією сумою. Такий розмір є лише орієнтиром і не звільняє батьків від обов`язку забезпечувати дитині належні умови життя та задоволення всіх її потреб відповідно до віку, стану здоров`я та інших індивідуальних обставин, з урахуванням матеріальних можливостей кожного з батьків. Отже, розмір аліментів має визначатися не формальним орієнтуванням на встановлений законом мінімум, а з урахуванням реальних потреб дитини та можливостей батьків забезпечити її належне утримання.

60.Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР N 789-XII від 27 лютого 1991 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

61.Стаття 27 вказаної Конвенції визначає, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

62.Отже, розмір аліментів має визначатися з урахуванням потреб дитини та фінансових можливостей батьків і забезпечувати належний рівень її утримання, а не. визначатися виключно орієнтиром мінімального гарантованого розміру аліментів.

63.Суд апеляційної інстанції враховує, що народження іншої дитини спричиняє виникнення нового фінансового обов`язку, однак обидві дитини мають рівне право на належне матеріальне забезпечення з боку батька. Виконання позивачем обов`язку щодо утримання молодшого сина не повинно без достатнього обґрунтування призводити до зменшення обсягу утримання старшого сина.

64.Оцінюючи посилання позивача на необхідність утримання дружини, колегія суддів враховує положення частин другої та четвертої статті 84 СК України, відповідно до яких дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення нею трьох років незалежно від того, чи працює дружина, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

65.Тобто обставини народження дитини та перебування дружини у відпустці по догляду за нею підлягають врахуванню при оцінці сімейних обов`язків позивача, проте за відсутності достатніх відомостей про його доходи та загальний матеріальний стан сім`ї не доводять необхідності зменшення аліментів на старшого сина до заявленого розміру.

66.Стосовно доводів позивача про утримання малолітньої ОСОБА_6 колегія суддів зазначає, що з наданого свідоцтва про народження встановлено, що її батьком є ОСОБА_9 .

67.Відповідно до частини першої статті 268 СК України вітчим зобов`язаний утримувати малолітню або неповнолітню падчерку, яка з ним проживає, якщо в неї немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їй належного утримання, за умови, що вітчим може надавати матеріальну допомогу.

68.Матеріали справи не містять належних доказів того, що батько ОСОБА_6 або інші визначені законом особи не можуть забезпечувати її належне утримання з поважних причин. Тому надані докази не підтверджують виникнення у позивача передбаченого статтею 268 СК України обов`язку утримувати падчерку.

69.При цьому добровільна участь позивача в забезпеченні потреб дитини своєї дружини не заперечується, однак сама по собі така участь не може вважатися достатньою підставою для зменшення розміру аліментів на його рідного сина.

70.Оцінюючи доводи позивача щодо необхідності винаймання житла, колегія суддів бере до уваги надані документи, якими підтверджується руйнування житлового будинку внаслідок воєнних дій.

71.Водночас установлено, що зазначена подія відбулася у травні 2022 року, тобто до ухвалення рішення суду від 14 листопада 2023 року про стягнення аліментів. Отже, саме руйнування житлового будинку не є обставиною, яка виникла після встановлення аліментного обов`язку та свідчить про подальшу зміну матеріального становища позивача.

72.Наданий договір найму житлового приміщення від 23 липня 2024 року передбачає орендну плату в розмірі 7 000 грн щомісячно, що свідчить про погодження сторонами відповідних витрат на проживання. Однак цей договір укладений строком на шість місяців, а належних доказів продовження його дії та фактичного внесення орендної плати в заявленому розмірі протягом періоду, який має значення для вирішення спору, позивачем не надано.

73.За таких обставин надані документи підтверджують наявність у позивача житлових труднощів, однак не дають можливості встановити обсяг його поточних витрат на проживання та їх співвідношення з отримуваними доходами, а тому не є достатніми для висновку про необхідність зменшення аліментів саме до запропонованого розміру.

74.Стосовно стану здоров`я позивача колегія суддів зазначає, що надані медичні документи підтверджують наявність у нього низки захворювань, зокрема гіпертонічної хвороби та цукрового діабету другого типу, які потребують медичного спостереження та лікування.

75.Наявність зазначених захворювань не ставиться під сумнів і відповідно до статей 182, 192 СК України підлягає врахуванню при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів.

76.Водночас надані документи не підтверджують припинення позивачем військової служби, втрати ним працездатності або зменшення розміру отримуваного грошового забезпечення внаслідок установлених захворювань. Доказів конкретного розміру витрат на лікування та їх впливу на матеріальні можливості позивача також не надано.

77.При цьому довідкою військово-лікарської комісії підтверджено його придатність до проходження військової служби у визначених військових частинах і підрозділах, що в сукупності з іншими матеріалами справи не дає підстав для висновку про неможливість виконання ним аліментного обов`язку в раніше встановленому розмірі.

78.Крім того, чинним рішенням суду аліменти визначено у частці від усіх видів заробітку (доходу), що забезпечує залежність їх фактичного розміру від величини отримуваного позивачем доходу. Зміна розміру відповідного доходу за загальним правилом впливає на фактичну суму аліментних відрахувань.

79.Матеріали справи не містять доказів того, що після ухвалення рішення від 14 листопада 2023 року грошове забезпечення позивача зменшилося або що встановлений спосіб стягнення аліментів у частці від доходу перестав відповідати його матеріальним можливостям.

80.Колегія суддів також враховує довідку державної виконавчої служби про відсутність у позивача заборгованості зі сплати аліментів станом на 05 вересня 2025 року. Зазначений доказ підтверджує належне виконання позивачем аліментного обов`язку за відповідний період, проте сам по собі не свідчить про наявність підстав для зміни його розміру на майбутнє.

81.Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що до апеляційної скарги долучено довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17 лютого 2026 року, які не були предметом дослідження суду першої інстанції.

82.Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали.

83.Позивач не навів належного обґрунтування неможливості подання до суду першої інстанції відомостей про державні виплати, отримані його дружиною за періоди до ухвалення оскарженого рішення. Саме лише оформлення відповідних довідок після ухвалення рішення суду не підтверджує об`єктивної неможливості отримання таких відомостей раніше.

84.Апеляційний суд звертає увагу, що вирішуючи спір про зменшення розміру аліментів, суд повинен забезпечити справедливий баланс між матеріальними можливостями платника, його обов`язками щодо утримання інших дітей та правом дитини, на утримання якої вже стягуються аліменти, на належне матеріальне забезпечення.

85.Установлена у цій справі зміна сімейного стану позивача є самостійною юридично значущою обставиною, яка підлягає врахуванню відповідно до статті 192 СК України, однак не свідчить про безумовну необхідність зменшення раніше присуджених аліментів до заявленого розміру.

86.Позивач не надав достатніх доказів, які б у сукупності з підтвердженою зміною сімейного стану дозволяли встановити необхідність і співмірність зменшення аліментів саме до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням його матеріальних можливостей та інтересів сина ОСОБА_8 .

87.Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

88.Згідно зі статтями 76–80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

89.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину необхідно довести таким чином, щоб висновок про її існування з урахуванням поданих доказів був більш вірогідним, ніж протилежний.

90.З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем підстав для задоволення заявленого позову та зменшення розміру аліментів.

Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі

91.Апеляційний суд погоджується з аргументи апеляційної скарги, що наведені ним обставини щодо зміни його сімейного стану, народження другої дитини та виникнення додаткових сімейних обов`язків підтверджуються матеріалами справи.

92.Водночас зазначені обставини в сукупності з іншими дослідженими доказами не дають достатніх підстав для зменшення раніше визначеного розміру аліментів до рівня прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження свого матеріального становища та фактичних витрат, які б обґрунтовували необхідність такого зменшення.

93.Інші доводи апеляційної скарги не потребують окремої оцінки, оскільки їх зміст охоплюється мотивами цієї постанови, що викладені в передньому розділі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

94. Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

95.Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

96.З огляду на мотиви цієї постанови, апеляційний суд уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

97.Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

98.Оскільки судове рішення в оскарженій частині суд апеляційної інстанції вирішив залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

99.Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених статтею 389 ЦПК України

Судді:

О. О. Бондар (суддя-доповідач)

А. М. Шевчук

Т. М. Павицька

Повний текст судового рішення складено 23 жовтня 2026 року.