Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №286/2633/24 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших видів кредиту

Дата: 13 січня 2026 р.

Справа: №286/2633/24

Суддя: Талько О. Б.

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №286/2633/24 Головуючий у 1-й інст. Вачко В. І.

Категорія 42 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу № 286/2633/24 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційними скаргами Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 та його представника - адвоката Левківського Сергія Васильовича, на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 14 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Вачко В. І..,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, в якому зазначено, що 7 жовтня 2023 року відповідач підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ( договір), на підставі якої йому надані кредитні кошти у межах кредитного ліміту до 200000 грн., зі строком кредитування – 12 місяців та сплатою процентів у розмірі 42,0% річних.

Оскільки ОСОБА_1 своєчасно не повернув тіло кредиту та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами станом на 16 червня 2024 року виникла заборгованість у розмірі 62625 грн. 62 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 49180 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 13445 грн. 62 коп.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 7 жовтня 2023 року в розмірі 62625,62 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 49180 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 13445,62 грн.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 14 січня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ « ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 7 жовтня 2023 року в сумі 49180 грн. та 1902 грн. 31 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зокрема, зазначає, що в анкеті-заяві ОСОБА_1 надав згоду на те, що підписана заява є договором про надання банківських послуг. Відповідно до змісту анкети-заяви споживач погодився з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також, 7 жовтня 2023 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту та заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, які містили інформацію щодо деяких умов кредитування, у тому числі відсоткової ставки за користування кредитом. Відповідно до наданого банком розрахунку станом на 16 червня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 перед AT КБ «ПриватБанк» становить 62625,62 грн., яка складається з наступного: 49180 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 13445,62 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Вважає помилковим посилання судом на безпідставність нарахування банком прострочених відсотків з 24 лютого 2022 року, тобто на час дії воєнного стану, оскільки наразі жодною нормою закону не забороняється банкам нараховувати відсотки за користування кредитом, окрім деяких категорій населення (військовослужбовці).

Апеляційна скарга була також подана відповідачем та його представником – адвокатом Левківським С.В., в якій вони, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Зокрема, зазначають, що згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.10.2023 року відділом поліції №1 Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області було зареєстровано кримінальне провадження 12023060500000402 за фактом крадіжки коштів з банківської карти. Так, 07.10.2023 року, о 18год.41хв., невстановлені особи з банківської картки ОСОБА_1 викрали кошти у сумі 1229,50 євро. Натомість відповідач жодних кодів, CMC повідомлень стороннім особам не передавав. Крадіжка була здійснена через мережу Інтернет. Позивачу про це відомо, так як крім звернення до поліції, ОСОБА_1 також звертався до AT КБ «ПриватБанк».

AT КБ «ПриватБанк» фактично не надавав йому коштів, вони перебували на рахунку в банку, він не вчиняв будь-яких операцій з вказаними коштами, не є їх користувачем чи власником, і не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, так як електронний платіжний засіб було використано без його фізичного пред`явлення користувачем та електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу й його користувача, у зв`язку з чим майнової шкоди AT КБ «ПриватБанк» ним не завдано. Матеріали справи не містять даних власника карти, на яку були перераховані кошти.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ КБ « ПриватБанк» підлягає до часткового задоволення, а апеляційну скаргу відповідача та його представника слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 7 жовтня 2023 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

У вказаній заяві, окрім анкетних даних відповідача, міститься опис фінансової послуги: відкриття та обслуговування поточного рахунку, емісія та обслуговування платіжного інструменту, споживче кредитування.

У пункті 8 заяви вказано, що підписанням даної заяви на підставі статті 634 ЦК України клієнт приєднується до розділу « Загальні положення», підрозділів « Кредитні картки», « Поточні рахунки», «Використання картки», « Віддалені канали обслуговування», « Оплата частинами та Миттєва розстрочка», « Система переказів PrivatMoney», « операції у відділеннях ( умови та правила проведення операцій у відділеннях Банку», « Автоплатежі», « Сервіс BankID» Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ « ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї заяви, які разом становлять змішаний договір: договір банківського рахунка, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів « Кредитна картка», « Оплата частинами», « Миттєва розстрочка» ( далі – Договір), приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати.

Також заява містить положення про основні умови кредитування за договором « Кредитні картки», а саме: розмір кредитного ліміту для різних типів платіжних карт. Зокрема, 200000 грн.- для карт « Універсальна», « Універсальна Gold»; 300000 грн.- для карт преміальних карт Platinum, World Black Edition, Visa Signature , 400000 грн.- для преміальної карти World Elite , а також 800000 грн. – для преміальної карти Infinite.

Окрім того, зазначено строк кредитування – 12 місяців з пролонгацією, процентна ставка: 42,0 % для карт «Універсальна» та « Універсальна Gold».

У заяві також вказані істотні умови договору « Оплата частинами та Миттєва розстрочка».

Обгрунтовуючи вимоги, позивач надав розрахунок, у якому зазначено про те, що станом на 16 червня 2024 року розмір заборгованості відповідача становить 62625 грн. 62 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 49180 грн. та заборгованості за простроченими відсотками у сумі 13445 грн. 62 коп.

Долучена до матеріалів справи виписка з банківського рахунку містить інформацію про те, що період з 7 жовтня 2023 року по 17 червня 2024 року на рахунку ОСОБА_1 надходження склали 0 грн., витрати склали 62625,62 грн., баланс склав -62625,62 грн.

Статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( частина перша статті 526 ЦК України) .

Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилами статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як свідчать матеріали справи, підписана відповідачем заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг містить істотні умови декількох видів фінансових послуг. Також у заяві вказані розміри кредитних лімітів та відсоткових ставок залежно від типу платіжної картки.

Суду не надано доказів того, яку саме фінансову послугу мав намір отримати відповідач, підписуючи вказану заяву.

Проте, наявна в матеріалах справи виписка дає підстави стверджувати про те, що станом на 7 жовтня 2023 року на банківський рахунок відповідача були зараховані кошти у розмірі 49180 грн. Цього ж дня з банківського рахунку було списано 1229,50 євро ( сума у валюті картки – 49180 грн). У графі « деталі операції» зазначено: цифрові товари : Swap. gg_В. V.

Запис « цифрові товари» у деталях банківської операції зазвичай означає оплату нематеріальних продуктів або послуг у мережі Інтернет. Отже, вказані кошти були списані на користь міжнародного торгівельного майданчика Swap. gg, який спеціалізується на обміні, купівлі та продажу внутрішньоігрових предметів ( скінів) для певних комп`ютерних ігор.

Таким чином, вказані кошти були використані на придбання в мережі Інтернет певних цифрових товарів.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач наголошував на тому, що вказані кошти були списані з його банківського рахунку поза його волею та без його відома. На підтвердження цієї обставини він надав суду витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, який містить інформацію про те, що 9 жовтня 2023 року відповідач звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення, а саме: зняття невстановленою особою з його банківського рахунку грошових коштів у розмірі 1229,50 євро.

З даного приводу слід зазначити, що витяг з ЄРДР підтверджує лише факт реєстрації заяви про кримінальне правопорушення та початок досудового розслідування. Він не є беззаперечним доказом того, що кошти були викрадені саме внаслідок шахрайських дій третіх осіб.

Згідно з пунктом 1.14 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.

Відповідно до пункту 3, 12 розділу ІІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення), електронний платіжний засіб, за допомогою якого можна ініціювати переказ з рахунку користувача, має дозволяти ідентифікувати користувача.

Електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу.

Відповідно до пунктів 1, 2, 5-7, 9, 10 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян». Строки встановлення емітентом правомірності переказу та повернення на рахунок користувача попередньо списаного неналежного переказу визначені пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Аналіз вказаних положень актів цивільного законодавства дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.

Банк зобов`язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов`язаний повідомляти банк про всі оспорюванні ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу.

Крім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов`язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки.

При цьому на платника покладається відповідальність за здійснення несанкціонованих ним платежів за умови доведеності, що його дії чи бездіяльність призвели до втрати або незаконного використання платіжного засобу чи інформації, які дають можливість ініціювати платіжні операції.

Відповідачем надано лише витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12023060500000402, дата реєстрації 10.10.2023 14:56:08, правова кваліфікація кримінального правопорушення – ст. 185 ч. 4 КК України, про те, що 07.10.2023 року о 18 годині 1 хвилина, невстановлена особа з банківської картки “Приват Банк" № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) таємно викрала грошові кошти в сумі 1229,50 EUR, чим заподіяла матеріальну шкоду.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/17744/21 вказано, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номера телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номера телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач одразу після здійснення вказаної транзакції звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з повідомленням щодо несанкціонованого списання коштів, як й не надано доказів того, що після такої операції банківська картка була одразу заблокована (скриншот гарячої лінії, копія заяви з відміткою банку про прийняття, акт проведення службового розслідування працівниками банку).

Та обставина, що у спірних правовідносинах відповідач як споживач фінансових послуг є слабшою стороною, не звільняє його від обов`язку довести, що він повідомив банк одразу після того, як дізнався про списання вказаних коштів з його банківського рахунку.

Стала судова практика свідчить про те, що банк зобов`язаний довести, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті PIN-коду або інших даних, які дали змогу ініціювати платіж. Якщо споживач банківських послуг не розголошував свої паролі, вчасно повідомив банк про втрату контролю над своїм рахунком, то відповідальність за несанкціоновані операції покладається на банк. Проте сам факт несанкціонованого доступу має бути підтверджений не лише випискою з рахунку й зверненням до правоохоронних органів, а й фіксацією звернень споживача до банку.

Суду також не надано доказів того, що відповідач звертався до служби підтримки на офіційному сайті міжнародного торгівельного майданчика Swap. gg, на адресу якого були перераховані вказані кошти.

Таким чином, відсутні підстави стверджувати про те, що вказані кошти були списані третіми особами, поза волею відповідача.

Оскільки виписка з рахунку підтверджує факт перерахування банком коштів на рахунок відповідача й за відсутності доказів погашення боргу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення на корить позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 49180 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 13445 грн. 62 коп., суд зазначив про відсутність правових підстав для стягнення вказаних коштів, які нараховані під час дії воєнного стану.

При цьому, суд послався на пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, з огляду на наступне.

Так, частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України,

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У частинах першій та другій статті 1056-1 ЦК України зазначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За змістом наведених норм матеріального права прострочені відсотки за користування кредитом не можна вважати платежами за прострочення виконання зобов`язання у розумінні пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Відповідно до статей 1048 та 1054 ЦК України відсотки є платою за користування грошовими коштами ( винагородою кредитора). Вони є складовою частиною боргу, а не санкцією ( штрафом, пенею) за порушення зобов`язання.

Водночас, пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України звільняє боржника від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. Його дія поширюється виключно на неустойку ( штраф, пеню), інфляційні втрати та 3% річних ( стаття 625 ЦК України), а також інші узгоджені договором платежі, які за своєю суттю є мірою майнової відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Звільнення боржника від відповідальності на підставі пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України не позбавляє кредитора права на отримання передбачених договором відсотків за користування кредитом. Та обставина, що строк сплати таких відсотків настав, не змінює їх правову природу, оскільки вони залишаються платою за користування кредитом, а не мірою відповідальності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що законодавством заборонено під час дії воєнного стану нараховувати відсотки за користування кредитом.

Однак, у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків слід відмовити з тих підстав, що конкретний розмір відсоткової ставки та строк кредитування не був узгоджений із відповідачем.

Погодившись із висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення тіла кредиту у розмірі 49180 грн., колегія суддів виходить із інформації, яка міститься у банківській виписці. Проте така виписка позбавляє суд можливості встановити погоджений сторонами розмір відсоткової ставки та строк кредитування.

Як зазначалося вище, підписана відповідачем заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг містить опис декількох фінансових послуг, а також перелік істотних та інших умов кредитування, у тому числі й процентних ставок, залежно від типу платіжних карток.

Суду не надано доказів того, який саме розмір процентної ставки був погоджений сторонами.

Також матеріали справи не містять доказів стосовного погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, суд позбавлений можливості перевірити здійснений позивачем розрахунок заборгованості за відсотками чи самостійно обчислити розмір такої заборгованості з урахуванням положень частини першої статті 1048 ЦК України, виходячи з облікової ставки Національного банку України.

Отже, у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 13445 грн. 62 коп. слід відмовити з наведених вище підстав.

Враховуючи вищезазначене, рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає зміні з урахуванням мотивів, наведених у цій постанові.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката Левківського Сергія Васильовича, залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 14 січня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуюча Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua