Вирок від 22 жовтня 2026 р. у справі №760/25570/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/25570/26

Провадження 1-кп/760/3700/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді - ОСОБА_1

за участі сторін та інших учасників провадження:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

захисника обвинуваченого - ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві судовий розгляд кримінального провадження №42025272300000607 від 08.04.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця с. Саксагань, П`ятихатський р-н., Дніпропетровська обл., громадянина України, без постійного місця проживання у м. Києві та Київській області, раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Однак, під час дії воєнного стану, у невстановлену в ході досудового розслідуванням дату, але не пізніше 16 години 00 хвилин 05.02.2025 у військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на самовільне залишення місця служби з метою незаконного ухилення від виконання покладених на нього обов`язків військової служби.

Так, солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу командування, в умовах воєнного стану, у невстановлений в ході досудового розслідуванням час, але не пізніше 16 години 00 хвилин 05.02.2025, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокувалась у АДРЕСА_1 , після чого, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби та до 27.08.2026 не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 , інших органів військового управління та правоохоронних органів, тобто до моменту виявлення солдата ОСОБА_5 працівниками поліції, після чого останнього, слідчим СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві в порядку ст. 208 КПК України, було затримано, тим самим припинивши його злочинну діяльність.

Крім того, приблизно об 23 годині 10 хвилин 11.07.2026, ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу магазину «АТБ», що за адресою: м.Київ, проспект Валерія Лобановського, 33, побачив раніше незнайомого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якого на поясі знаходилась барсетка чорного кольору.

Після цього, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення майна ОСОБА_6 , а саме барсетки чорного кольору, яка належить останньому.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, будучи обізнаним про те що діє особливий правовий режим воєнного стану, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, приблизно о 23 годині 10 хвилин 11.07.2026, перебуваючи за адресою: м.Київ, проспект Валерія Лобановського, 33, неподалік магазину «АТБ», ОСОБА_5 поставив підніжку ОСОБА_6 , у результаті чого ОСОБА_6 втратив рівновагу та впав на землю.

У подальшому, ОСОБА_5 , використовуючи безпорадний стан потерпілого відкрито викрав барсетку чорного кольору, що знаходилась на поясі ОСОБА_6 , в якій знаходились особисті речі, а саме: мобільний телефон марки «ZTE Blade A54» чорного кольору, в чохлі прозорого кольору, вартість якого згідно з висновком експерта №СЕ-19/111-26/38412-TB від 20.07.2026 сягає 3475,00 гривень, гаманець, в якому знаходились грошові кошти на загальну суму 1100, а також паспорт гр. України, ідентифікаційний код та довідка з військової частини на ім`я ОСОБА_6 , які для потерпілого майнової цінності не становлять, після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_5 зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Всього своїми умисними діями ОСОБА_5 завдав потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 4575,00 гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю та показав, що проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , яку самовільно залишив без дозволу командування та без поважних причин, оскільки мав намір тимчасово ухилитися від проходження військової служби. До військової частини не повертався, проводив час на власний розсуд, доки його не було затримано працівниками поліції. Крім того, обвинувачений показав, що 11.07.2026 у вечірній час поблизу магазину «АТБ» на проспекті Валерія Лобановського в м. Києві побачив раніше незнайомого чоловіка, у якого була барсетка. Маючи намір заволодіти барсеткою , він поставив потерпілому підніжку, внаслідок чого той упав, після чого забрав барсетку з мобільним телефоном, грошовими коштами та особистими документами потерпілого. З викраденим майном з місця події зник і надалі розпорядився ним на власний розсуд. У вчиненому щиро розкаявся, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 186 КК України, підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема зібраними у справі доказами, які учасниками процесу визнані обґрунтованими, не оспорюються та не заперечуються.

Судом роз`яснено обвинуваченому та іншим учасникам судового розгляду, що відповідно до вимог ст. 349 КПК України у разі визнання недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, то у такому випадку учасники судового розгляду будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану та за ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому повторно, в умовах воєнного стан, доведена.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 186 КК України.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до встановлених обставин, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України класифікуються як тяжкі.

При визначенні покарання, суд виходить з положень закріплених в ст. 3 Конституції України. Життя людини є найважливішою цінністю. Кожна людина має невід`ємне право на життя незалежно від її соціального походження, національності, матеріального стану, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Право на життя кожного охороняється законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви №43759/10 та 43771/12», зазначає, що, хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Згідно ст. 69-1 КК України, за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Ці вимоги закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові, прийнятій 10.07.2018 у справі №148/1211/15-к (провадження № 51-1330км18) вказав, що формулювання п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України передбачає: наявність будь-якої з обставин, перелічених у ньому (або «з`явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину»), означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення ст. 69-1 КК України застосовуються, якщо суд установив будь-яку з обставин, зазначених у пунктах 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК України.

Аналіз приписів ст. 69-1 КК України свідчить, що передбачені в ній правила призначення покарання можуть застосовуватися при вчиненні злочину будь-якого ступеня тяжкості, незалежно від форми його вини, стадії вчинення, наявності ознак співучасті тощо.

Підставами для застосування ст. 69-1 КК України закон визнає такі чинники, як: наявність у справі не будь-яких, а лише тих обставин, що пом`якшують покарання, які передбачені тільки у п. 1 та п. 2 ст. 66 КК України; відсутність обставин, що обтяжують покарання; визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненому злочині.

Отже, з урахуванням положень ст.69-1 КК України, при призначенні покарання за ч.4 ст.186 КК України із застосуванням ст.69-1 КК України, максимальний термін покарання не може перевищувати 6 років 8 місяців позбавлення волі, що становить 2/3 максимального строку найбільш суворого покарання за цей злочин та водночас є нижчим від найнижчої межі санкції ч.4 ст.186 КК України.

Суд враховуючи наявні обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого після скоєння даного правопорушення, щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, вважає за необхідне, на підставі ст. 69-1 КК України призначити ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 186 КК України покарання, яке не перевищує двох третин максимального строку найбільш суворого виду покарання, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

На підставі зазначеного, cуд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому слід обчислювати з дня набуття вироком законної сили, оскільки згідно ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту ухвалення судом обвинувального вироку та набрання ним законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

На підставі наведених норм права, обвинуваченому слід зарахувати строк попереднього ув`язнення у загальний строк покарання, враховуючи, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі, з дня затримання 27.08.2026 до дня набрання вироком законної сили.

За наведених вище обставин, враховуючи тяжкість злочинів, конкретні обставини справи, особу винного, який раніше не судимий, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення, попередження нових злочинів, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства, а тому суд застосовує до ОСОБА_5 покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, у виді позбавлення волі.

Також, оскільки обвинувачений засуджується до покарання, яке має відбувати реально, суд з метою виконання вироку, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, вважає за необхідне обраний щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.

Питання щодо речових доказів, слід вирішити, відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Кримінальним правопорушенням майнової шкоди не завдано.

Цивільний позов під час досудового розслідування не пред`являвся.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 в дохід держави витрати на проведення судової товарознавчої експертизи (висновок експерта №СЕ-19/111-26/38412-ТВ від 20.07.2026) вартістю 1925 (одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 44 (сорок чотири) копійок.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370 КПК України, ст. ст. 69-1, 70, 72, 186, 407 КК України ,суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 186 КК України і призначити йому покарання:

за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 69-1 КК України у виді 6 (шести) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 6 (шести) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 , рахувати з 27.08.2026 року, тобто з моменту фактичного затримання.

Запобіжний захід застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 в дохід держави витрати на проведення судової товарознавчої експертизи (висновок експерта №СЕ-19/111-26/38412-ТВ від 20.07.2026) вартістю 1925 (одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 44 (сорок чотири) копійок.

Речові докази, а саме:

- документи на ім`я ОСОБА_6 , банківські картки: № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «ZTE», моделі «Blade A54», чорного кольору у силіконовому чохлі - повернути за належністю ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, і його копія після проголошення негайно вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_7