Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №758/2873/25 — Подільський районний суд міста Києва

Суд: Подільський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 04 жовтня 2026 р.

Справа: №758/2873/25

Суддя: Войтенко Т. В.

Справа № 758/2873/25

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді – Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання – Скитецька І. В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (до 13.05.2025 ОСОБА_3 ) про стягнення боргу за розпискою, -

в с т а н о в и в :

В лютому 2025 р. до Подільського району суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (до 13.05.2025 ОСОБА_3 ) про стягнення боргу за розпискою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.10.2024 р. ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7 000,00 доларів США, про що власноруч написав розписку. Борг в сумі 7 000,00 дол.США ОСОБА_3 (нині ОСОБА_2 ) зобов`язувався повернути до 25 жовтня 2024 р.

Сторони передбачили, що в разі неповернення боргу до 25 жовтня 2024р. відповідач зобов`язувався надати автомобіль марки Хюндай Соната з номерним знаком НОМЕР_1 у безоплатне користування на період віддачі боргу або оплачувати за вказаний період орендну плату за аналогічний автомобіль. Також ОСОБА_2 зобов`язувався оплачувати пеню за кожен день прострочки в розмірі 3000 ( три тисячі) гривень в день з оплатою кожного дня в готівковій або безготівковій формі.

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві зазначив, що згідно домовленостей кошти за договором позики в обумовлені строки в повному обсязі відповідач не повернув.

Позивач зазначає, що відповідач продовжує користуватися його грошовими коштами та борг не повертає.

ОСОБА_1 зазначає, що на підтвердження боргових зобов`язань має оригінал розписки, договір позики вчинено у письмовій формі.

Вказує, що починаючи з 25.10.2024 р. ОСОБА_2 повинен був повернути борг ОСОБА_1 , а також сплатити пеню за порушення зобов`язання.

Позивач зазначає, що на дату складання розписки та передачі грошей у борг, офіційний курс НБУ складав – 41,2833. Отже, 7000 доларів за офіційним курсом НБУ становить 288 983,10 грн. Втім, у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання, позивач має право на отримання від боржника пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що складає 7 800, 96 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з останнього на його користь 7 000 доларів США як суму основного боргу, 7 800, 96 грн. пені за порушення зобов`язання та судовий збір у розмірі 2 967,84 грн.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 10 березня 2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі; призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 28 квітня 2025р.

28.04.2026 від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву. Відповідач заперечував факт отримання кошів, стверджував, що написав розписку під тиском. У Відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що позивач вимагав написати розписку на дану суму, погрожуючи фізичною розправою. В цей день 22 жовтня 2024р. ОСОБА_1 здійснював на нього психологічний тиск, замалював ліхтарі на автомобілі відповідача, розбив бокове дзеркало, висловлював погрози, спонукав до зайняття незаконною діяльністю з перевезення наркотичних засобів. Відповідач стверджує, що грошові кошти від позивача не отримував, а написав розписку під диктовку, перебуваючи на АЗС.

У Відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що під час написання розписки він нервував, намагався писати неправильно слова, однак позивач побачив це та попросив виправити. Відповідач вказує, що через декілька днів після події на АЗС позивач приїхав до нього під будинок, почав телефонувати, намагався зламати двері. Це змусило написати відповідача заяву до поліції, після чого погрози припинилися, відповідач вирішив, що ОСОБА_1 більше не буде вимагати кошти, знаючи, що такі кошти ОСОБА_3 не отримував. Втім, у квітні 2025р. відповідачу стало відомо про подачу позову до суду про стягнення, як він зазначає, неіснуючого боргу.

У судовому засіданні 26.11.2025 р. ОСОБА_2 пояснював, що 22 жовтня 2024р. зустрічався з позивачем, якого до цієї дати давно знав, на АЗС КЛО. Під час зустрічі ОСОБА_1 звинуватив ОСОБА_3 в тому, що певна особа на ім`я ОСОБА_4 , з якою позивача познайомив відповідач, нібито не надала позивачу ОСОБА_1 обіцяні послуги з оформлення документів для виїзду знайомих осіб чоловічої статі призовного віку за кордон, у зв`язку з чим нібито ОСОБА_3 зобов`язаний сплатити позивачу ОСОБА_1 в якості неустойки 7000 дол.США. Відповідач вказує, що грошові кошти йому не передавалися, розписка написана під психологічним тиском здійснення фізичної розправи.

З метою доведення своєї позиції про те, що розписка написана під психологічним тиском, відповідач просив призначити по справі судову комплексну психолого-почеркознавчу експертизу документа.

Проти призначення експертизи не заперечував ОСОБА_1 .

Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 26.11.2025 р. було призначено по справі комплексну психолого-почеркознавчу та психологічну експертизу із застосуванням спеціального технічного засобу — комп`ютерного поліграфа, на вирішення якої поставлені питання:

-Чи виконано рукописний текст від імені ОСОБА_3 у Заяві від 22 жовтня 2024р. (а.с.67) під впливом збиваючих факторів (природних, штучних)?.

-Чи присутні ознаки будь-якого психологічного тиску на ОСОБА_3 у тексті Заяви від 22 жовтня 2024р. у момент її написання?

-У якому емоційному стані ОСОБА_3 перебував під час написання Заяви 22 жовтня 2024р.?

-Чи виявляються в ході психофізіологічного дослідження з використанням комп`ютерного поліграфа у ОСОБА_2 (до 13.05.2025 був ОСОБА_3 ) реакції, які свідчать про те, що він не отримував в позику грошові кошти в розмірі 7000 США від ОСОБА_1 згідно Заяви від 22 жовтня 2024р.?

Обов`язок оплатити експертизу було покладено на ОСОБА_2 .

Проведення експертизи оплачене не було, у зв`язку з чим справа повернулася до суду.

У судовому засіданні 05.10.2026 позивач вимоги позовної заяви підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі. Зазначав, що борг не повернуто, відповідач уникає зустрічей з ОСОБА_1 , хоча нещодавно бачився з відповідачем, адже обох викликали як свідків в рамках кримінального провадження, яке не пов`язане з даною борговою розпискою.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи був повідомлений представник відповідача.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено що 22 жовтня 2024 р. ОСОБА_3 (нині ОСОБА_2 ) власноручно написав розписку, якою підтвердив, що взяв в борг у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 7 000 доларів США. Борг зобов`язався повернути до 22 жовтня 2025 року , а в разі неповернення боргу до цієї дати — зобов`язався надати автомобіль марки Хюндай Соната з номерним знаком НОМЕР_1 в безоплатне користування на період віддачі боргу або оплачувати за вказаний період орендну плату за аналогічний автомобіль. Також ОСОБА_2 зобов`язувався оплачувати пеню за кожен день прострочки в розмірі 3000 ( три тисячі) гривень в день з оплатою кожного дня в готівковій або безготівковій формі.

Факт написання розписки власноручно у судовому засіданні 26.11.2025 р. ОСОБА_2 не заперечував. Заперечував факт отримання коштів.

Судом встановлено, що борг у розмірі 7 000,00 доларів США кредитору ОСОБА_1 відповідач не повернув, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики позикодавець передає позичальникові у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Вимогами ч.1 ст.1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

В свою чергу, приписами ч. 2 ст.1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Під час розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи позивача про те, що ним було надано у борг відповідачу грошові кошти в сумі 7 000,00 доларів США, що підтверджується розпискою від 22.10.2024, а ОСОБА_2 борг станом на день розгляду справи судом не повернув.

У своїй постанові від 05 вересня 2018 року у справі №756/8630/14- ц Верховний Суд зазначив, що ЦК України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це вже є доказом факту отримання грошових коштів, тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про сурогати або замінники письмової форми правочину, які свідчать про додержання вимоги закону про письмову форму правочину. Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

В свою чергу, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. До спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

З підстав безгрошевості договір позики недійсним не визнавався, а , тому доводи ОСОБА_2 щодо відсутності обов`язку повертати борг є безпідставними.

У конкретній справі суд сприяв відповідачу у доведенні його позиції про те, що борг ним не отримувався, для чого призначав комплексну психолого-почеркознавчу та психологічну експертизу із застосуванням спеціального технічного засобу — комп`ютерного поліграфа. Втім, ОСОБА_2 проведення експертизи не оплатив, в результаті чого в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що розписка писалася без передачі коштів.

Сам по собі факт звернення 07.11.2024 до правоохоронних органів із заявою про спричинені пошкодження автомобілю (а.с.66) не спростовує письмового доказу – розписки про отримання коштів у позику 22.10.2024 р.

Відтак, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу за розпискою.

Одночасно із заявленням вимог про повернення суми основного боргу 7000 дол. США, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені, яку нарахував за період з 26.10.2024 по 02.12.2024, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 7800,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, в разі несвоєчасного повернення грошових коштів позичальником позикодавець має право вимагати повернення суми боргу з врахуванням 3% річних від суми боргу за період невиконання зобов`язань та інфляційних збитків.

В той же час, позивач заявив вимоги про стягнення неустойки з ОСОБА_2 , яку нарахував не за ст. 625 ЦК України, а у погодженому у розписці розмірі 3000 грн. за 1 день прострочки, яку обмежив подвійною обліковою ставкою НБУ.

З урахуванням пояснень сторін у судовому засіданні 26.11.2025, обов`язок сплачувати по 3 000 грн. виникав у відповідача тоді, якби він не передав позивачу ОСОБА_1 автомобіль у користування, який можна було б задіяти в таксі. Сторони пояснювали, що виходили з логіки 3000 грн. заробітку в день.

Відомостей щодо передачі автомобіля матеріали справи не містять. Тлумачення змісту розписки свідчить про те, що без розуміння ситуації з передачею автомобіля неможливо констатувати, чи виник обов`язок у ОСОБА_2 сплачувати по 3000 грн. щоденно. Зважаючи на недоведеність таких обставин, суд не дає оцінку правомірності чи неправомірності нарахування платежів, які не ґрунтуються на ст.625 ЦК України.

Вимог про стягнення 3% річних за несвоєчасне повернення боргу позивач не заявляв.

За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ) про стягнення боргу за розпискою слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7000 (сім тисяч) доларів США боргу за розпискою, що становить станом на день звернення з даним позовом 296 784,06 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2697,84 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 533, 1046, 1047, 1049, пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 134, 137, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ) про стягнення боргу за розпискою – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7000 (сім тисяч) доларів США боргу за розпискою та 2697,84 грн. судового збору.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 (до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

СуддяТ. В. Войтенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua