Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №702/477/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 702/477/26

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді – Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання – Вигівська В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» зазначає, що між 12.08.2014 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду № 200086425 щодо кредитування.

Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти з встановленим строком користування з 12.08.2014 р. (видана кредитна картка), а Відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за Кредитним договором, укладеним з відповідачкою.

Оскільки кредитний портфель придбано з електронного аукціону Національної електронної біржі, протокол №UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020 року, то інформація про відступлення права вимоги міститься в публічному доступі на сайтах https://zakupivli.pro/auctions/ua-ea-2020-06-09-000032-b (посилання на аукціон) та https://torgi.fg.gov.ua/216108 (посилання на паспорт активу на сайті ФГВФО). До позовної заяви надано витяг з реєстру, за яким було відступлено право вимоги по 109 642 кредитному договору.

Як зазначає позивач, станом на 14.05.2026 р. загальний розмір заборгованості відповідача перед Позивачем за Кредитним договором становить 21234,11 грн., з яких 7033,53 грн. – заборгованість за кредитом; 14200,58 грн. – заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом на дату укладання договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору – реєстрі кредитних договорів.

На вказану заборгованість позивач нарахував 3% річних у розмірі 1909,32 грн та інфляційне збільшення боргу у розмірі 4643,14 грн.

Зважаючи на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 21234,11 грн, нараховані 3% річних у розмірі 1909,32 грн , інфляційне збільшення боргу у розмірі 4643,14 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн та 7000 грн витрат на правову допомогу.

На підставі ухвали від 05.06.2026 судді Монастирищенського районного суду м.Києва справу було направлено за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 року дана цивільна справа розподілена головуючому судді.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 01.07.2026 р. позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

18.08.2026 р. від представника відповідачки надійшов Відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти стягнення заборгованості в повному обсязі, представник відповідача звернув увагу, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження встановлення відповідачу кредитного ліміту та зарахування коштів на платіжну картку, яку було відкрито банком. Позивачем не зазначено, коли саме відповідач отримала кредитні кошти у заявленому до стягнення розмірі. Виписка за картковими рахунками (по кредитному договору) може бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, однак, на підтвердження заборгованості відповідача та її розміру ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» надало до суду виписки по особовим рахункам, з яких неможливо встановити, який розмір кредитного ліміту було встановлено відповідачу, чи були перераховані кошти банком відповідачу за умовами укладеного договору, а також доказів користування відповідачем зазначеними коштами. Також, у виписках відсутня інформація про користування відповідачем коштами з 12.08.2014 року (дати укладення договору), оскільки інформація надана з 23.05.2016 року.

Стороною позивача не доведено, що операції за вказаними у виписках рахунками мають відношення до виконання угоди №200086425 від 12.08.2014. Відсутність виписки за основним рахунком, вказаним у договорі, унеможливлює перевірку факту видачі кредиту та правомірності нарахування заборгованості. За таких обставин, надані виписки не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту отримання кредитних коштів відповідачем за кредитним договором №200086425 від 12.08.2014.

Також, позивачем не надано жодного доказу отримання відповідачем банківської платіжної картки, яка була емітована ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» на ім`я відповідача ОСОБА_2 .

Окрім цього, позивачем не було надано розрахунку заборгованості, з якого відповідач та суд міг би встановити розмір боргу, інформацію щодо нарахування відсотків за договором та строку, протягом якого вони нараховувалися. Без надання детального розрахунку заборгованості суд та відповідач позбавлені можливості перевірити правильність такого розрахунку, а саме: розмір заборгованості, її період, чи сплачувались взагалі кошти відповідачем та в яких сумах, за які періоди, в якому розмірі та на які суми боргу нараховувались відсотки за користування кредитом, а також період нарахування. До аналогічного висновку щодо необхідності доведення позивачем розміру заборгованості дійшов Верховний Суд у постановах від 27.03.2019 у справі №334/1746/15-ц, від 01.02.2023 у справі №199/7014/20.

У Відзиві на позовну заяву представник відповідача заявив клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності. Зазначив, що угоду №200086425 було укладено 12.08.2014 строком на 1 рік (12 міс за заявою (офертою) від 12.08.2014), а тому строк виконання зобов`язання сплив 12.08.2015. Відповідно перебіг позовної давності розпочався з 13.08.2015, та, за загальним правилом, мав сплинути 13.08.2018. Норми законодавчого продовження (а згодом зупинення) строків позовної давності: спочатку у зв`язку з карантином (з 02.04.2020 р.)., згодом у зв`язку з воєнним станом (з 24.02.2022 р., дію чого було скасовано з 04.09.2025 р. Законом №4434) не застосовуються до цих правовідносин. Згідно правової позиції Верховного Суду продовження або зупинення строків позовної давності через карантин чи воєнний стан поширюється виключно на ті строки, які не спливли станом на дату введення цих пільгових періодів (тобто станом на 02 квітня 2020 року). Оскільки строк позовної давності повністю закінчився ще 13.08.2018 (задовго до запровадження ковідного законодавства та до оголошення воєнного стану), ці обставини жодним чином не могли поновити втрачене право на позов. Станом на момент відступлення права вимоги (20.07.2020) первісний кредитор вже пропустив строк позовної давності. Новий кредитор набув право вимоги із вже пропущеним строком. Звернення нового кредитора до суду 14.05.2026 відбулося із запізненням більш ніж на 7 років відносно граничного терміну. За таких обставин відсутні підстави вважати, що строки позовної давності пропущені з поважних причин, а тому в поновленні строку позовної давності щодо стягнення заборгованості просимо суд відмовити.

Щодо витрат на правову допомогу представник відповідача зазначив, що такі мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Проте позивачем не надано платіжних документів (платіжного доручення, квитанції тощо), які підтверджують реальну сплату позивачем коштів в розмірі 7000,00 грн. на рахунок Адвокатського Бюро «Анастасії Міньковської». Реальність понесення позивачем витрат на правничу допомогу не доведена належними та допустимими доказами. Отже, в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу слід відмовити як з мотивів безпідставності позову, так із мотивів відсутності доказів реальності їх понесення.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову у зв`язку з наступним.

Судом встановлено, що 12.08.2014 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду № 200086425 щодо кредитування шляхом підписання оферти.

Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти з встановленим строком користування з 12.08.2014 р. (видана кредитна картка), а Відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Встановлено, що 12.08.2014 р. ОСОБА_2 також уклала з ТДВ «СК «М-Лайф» Договір добровільного страхування життя за програмою від нещасних випадків держателів платіжних карток банку. Строк дії договору – 1 місяць. Втім, у п.1.1.1. договору сторони передбачили, що страхувальник має право продовжувати строк дії договору на наступний період страхування необмежену кількість разів.

У п.2.4 договору сторони передбачили, що страховий платіж за кожен період страхування сплачується шляхом перерахування коштів на рахунок Страховика НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Михайлівський» протягом кожного періоду страхування при наявності заборгованості за договором про карту.

При цьому у п.1.6 договору про карту (у вигляді погодженої оферти №00086425) відповідачка погодила, що просить здійснювати списання коштів в рахунок платежів по договорам страхування та зараховувати на користь ТДВА «СК «М-Лайф».

Як вбачається з виписки по рахунку, відкритому в ПАТ «Банк Михайлівський» для ОСОБА_2 , 04.11.2019 відбулося списання 7033,53 грн. з рахунку відповідачки за рахунок кредитних коштів за договором № 200086425.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Банком було надано виписку по рахунку відповідачки, з якої вбачається, що відповідачка скористалася кредитними коштами.

З виписки також вбачається, що на рахунок, відкритий ПАТ «Банк Михайлівський» для відповідачки №24586015005430 після укладення договору про відступлення права вимоги 27.07.2020 надійшли 7033,53 грн. як повернення кредиту.

Так, 20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020р.

З цієї дати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набув право вимоги до відповідачки щодо повернення тіла кредиту 7033,53 грн. та сплати відсотків.

Станом на 14.05.2026 р. загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем за Кредитним договором становить 21234,11 грн., з яких 7033,53 грн. – заборгованість за кредитом; 14200,58 грн. – заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом на дату укладання договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору – реєстрі кредитних договорів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості, боржником не надано.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в письмовій формі. Прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором банк виконав своєчасно і повністю, надавши кредитні ресурси в повному обсязі.

Відповідачем не спростовано розрахунку заборгованості та її відсутності.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 7033,53 грн. заборгованості за кредитом та 14200,58 грн. заборгованості по відсоткам, а всього 21 234,11 грн.

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути також інфляційне збільшення боргу та 3% річних з суми заборгованості. При цьому, нарахував платежі з 25.02.2019 по 23.02.2022 р.

Зважаючи на те, що позивач набув право вимоги до відповідачки з 20.07.2020 року, суд вважає за можливе компенсували позивачу втрати від знецінення коштів з 21.07.2020, тобто від дати набуття права вимоги, до 23.02.2022 р. (кінцева дата згідно позовної заяви).

Розрахунок інфляційних втрат здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100) x (ІІ3 : 100) x ... (ІІZ : 100) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Сукупний індекс інфляції: IIc (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.17239771

Інфляційне збільшення: 21 234,11 x 1.17239771 - 21 234,11 = 3 660,71 грн.

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

За період з 21/07/2020 до 31/12/2020 3% річних становить (21 234,11 x 3 % x 153 : 366 : 100) 153 грн.

За період з 01/01/2021 до 23/02/2022 3% річних становить (21 234,11 x 3 % x 419 : 365 : 100) 419 грн.

Всього розмір 3% річних складає 997,56 грн.

Загальна заборгованість: 21 234,11 (сума боргу) + 3 660,71 (інфляційне збільшення) + 997,56 (3% річних) = 25 892,38 грн.

Позивач просив стягнути 27 786,57 грн., а суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог на суму 25 892,38 грн., тобто, задовольнив позов на 92,18 %

При зверненні до суду позивач сплати 2662,40 грн. судового збору. З відповідача в порядку ст. 141 ЦПК України слід стягнути судовий збір у розмірі 2454,20 грн, що становить 92,18 % від суми 2662,40 грн.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідачка заперечувала щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн., посилаючись на те, що справа є типовою, позов має шаблонний характер, не є складним та не вимагав значних витрат часу.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн. , адже такий розмір є співмірним зі складністю справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями: 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 21 234,11 грн. основної заборгованості, 3 660,71 грн. інфляційного збільшення боргу, 3% річних у розмірі 997,56 грн., 2454,20 грн судового збору та 2000 грн витрат на правову допомогу, а всього стягнути 30346,58 грн. (тридцять тисяч триста сорок шість гривен 58 коп).

В решті позовних вимог та у стягненні витрат на правову допомогу у більшому розмірі – відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, Київська область м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1);

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .

СуддяТ. В. Войтенко