Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №363/1043/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 363/1043/26

Провадження № 2/756/5855/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 353051382 від 03.08.2021 у розмірі 36 369,30 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 03.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 353051382, за умовами якого позичальнику надано кредит у межах кредитного ліміту 10 500 грн строком на 30 днів. Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти перераховано на платіжну картку відповідача. У подальшому право грошової вимоги за кредитним договором послідовно відступлено первісним кредитором Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», далі – Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а згодом – позивачу. Позивач зазначав, що відповідач умови договору належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка складається з тіла кредиту 10 500 грн та процентів за користування кредитом 25 869,30 грн; вимог про стягнення штрафних санкцій позивач не заявляв.

Позовну заяву первісно подано до Вишгородського районного суду Київської області та ухвалою цього суду передано за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 30.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, просив застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в позові, а в разі визнання причин пропуску давності поважними – обмежити стягнення фактично отриманою сумою кредиту (тілом кредиту) у розмірі 10 500 грн, відмовивши у стягненні процентів. Відзив мотивовано тим, що строк повернення кредиту сплив 02.09.2021, а позов подано лише у 2026 році, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності; заявлений розмір процентів (25 869,30 грн) є неспівмірним, надмірним і несправедливим, багатократно перевищує орієнтовну загальну вартість кредиту за паспортом споживчого кредиту та суперечить засадам добросовісності, розумності і справедливості, а також законодавству про захист прав споживачів; розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом; крім того, кредитор безпідставно збільшував суму заборгованості шляхом додавання нарахованих процентів до тіла кредиту.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій заперечував проти доводів відповідача, зазначаючи, що нарахування процентів здійснено відповідно до умов договору; перехід права вимоги підтверджений договорами факторингу та витягами з реєстрів прав вимоги, а неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від виконання зобов`язання; строк позовної давності не сплив, оскільки його перебіг продовжувався (зупинявся) на час дії карантину та воєнного стану. Позивач також посилався на те, що проценти, нараховані після закінчення строку дії договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому підлягають стягненню.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

03.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 353051382 у формі електронного документа. Договір підписано відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовий ідентифікатор MNV8YW35, надіслано та введено 03.08.2021).

За умовами договору кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в межах кредитного ліміту 10 500 грн (п. 1.1 договору); перший транш у розмірі 3 200 грн надається одразу після укладення договору (п. 1.3 договору), а протягом дисконтного періоду позичальник має право збільшувати суму кредиту в межах кредитного ліміту шляхом отримання чергових траншів (п. 1.4 договору). Кредитну лінію надано строком на 30 днів від дати отримання кредиту – дисконтний період, який на момент укладення договору тривав з 03.08.2021 по 02.09.2021 (п. 1.7 договору). Установлений строк дисконтного періоду може бути продовжений позичальником шляхом сплати протягом цього періоду всіх фактично нарахованих процентів (п. 1.8 договору). Протягом дисконтного періоду проценти за користування кредитом нараховуються за дисконтною ставкою 598,60% річних, що становить 1,64% від суми кредиту за кожен день користування (п. 1.9.1 договору); у разі користування кредитом поза межами дисконтного періоду без своєчасної сплати процентів застосовується базова процентна ставка, а з наступного дня після закінчення дисконтного періоду проценти нараховуються за ставкою 839,50% річних, що становить 2,30% від суми кредиту за кожен день користування (пп. 1.9.3, 1.12.2 договору). Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Первісний кредитор виконав обов`язок із надання кредитних коштів. Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора кредитні кошти надано відповідачу траншами в період з 03.08.2021 по 18.08.2021 на загальну суму 10 500 грн, що відповідає розміру кредитного ліміту; перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням. Отримання кредитних коштів у розмірі 10 500 грн відповідач у відзиві визнав.

Право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором послідовно перейшло: 05.10.2021 – до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та витягу з реєстру прав вимоги № 154 від 05.10.2021; 31.07.2023 – до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023; 10.07.2025 – до позивача на підставі договору факторингу № 10/07/25-Е від 10.07.2025, витягу з реєстру боржників та акта приймання-передачі.

Розмір заборгованості підтверджується розрахунками, складеними первісним кредитором (за період з 03.08.2021 по 05.10.2021) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (за період з 05.10.2021 по 30.11.2021), які містять щоденне нарахування процентів та проміжні залишки заборгованості. Проценти за користування кредитом у межах дисконтного періоду (з 03.08.2021 по 02.09.2021) нараховано за дисконтною ставкою, і станом на 02.09.2021 (останній день дисконтного періоду) заборгованість за такими процентами становила 4 221,36 грн (загальна заборгованість 14 721,36 грн за вирахуванням тіла кредиту 10 500 грн). Надалі проценти нараховувалися за ставкою 2,30% від суми кредиту за кожен день користування до 30.11.2021, коли їх нарахування було припинено; загальний розмір нарахованих процентів склав 25 869,30 грн. Жодних платежів на погашення заборгованості відповідач не здійснював.

Відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти. Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»; електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст. 3, 11, 12 Закону). Судом встановлено, що договір № 353051382 укладено відповідачем у такий спосіб.

Відповідно до ст. 512, 514, 1077, 1078 ЦК України право грошової вимоги за зобов`язанням може бути передане іншій особі за договором факторингу; до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). Дослідивши договори факторингу та витяги з реєстрів прав вимоги, суд встановив, що право грошової вимоги до відповідача за договором № 353051382 у встановленому порядку перейшло до позивача; зазначені договори недійсними не визнавалися. Неповідомлення боржника про відступлення права вимоги, за умови невиконання ним грошового зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання і не є підставою для відмови у стягненні. З огляду на це доводи відповідача про недоведеність відступлення права вимоги суд відхиляє.

Оскільки факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 10 500 грн та перехід права вимоги до позивача підтверджені належними доказами, а доказів повернення тіла кредиту відповідач не надав, вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 500 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить із такого.

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити проценти за користування кредитом у розмірі та в порядку, встановлених договором. За змістом наведених норм проценти є платою за час правомірного користування кредитними коштами і можуть нараховуватися лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) вказала, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України. У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватися одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).

З огляду на наведене для вирішення спору суд має встановити межі строку правомірного (регулятивного) користування кредитом, у яких за ст. 1048 ЦК України нараховуються проценти за користування.

За умовами договору таким строком є дисконтний період кредитування, який тривав 30 днів – з 03.08.2021 по 02.09.2021 (п. 1.7 договору) – і міг бути продовжений позичальником лише шляхом сплати протягом цього періоду всіх фактично нарахованих процентів (п. 1.8 договору). Договір розмежовує строк своєї дії та строк користування кредитом на погоджених (дисконтних) умовах: щоденне нарахування процентів за підвищеною ставкою договором установлено саме для випадку користування кредитом поза межами дисконтного періоду (пп. 1.9.3, 1.12.2 договору), а проценти, нараховані після закінчення строку дії договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду), за прямим застереженням п. 4.3 договору є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Посилання договору на можливість користування кредитом протягом 90 днів після закінчення дисконтного періоду самостійного строку кредитування не визначає, а є лише граничною межею строку дії договору.

Судом встановлено, що жодного платежу на виконання договору відповідач не здійснював, а тому дисконтний період у передбачений п. 1.8 договору спосіб не продовжувався. Продовження ж строку користування кредитом поза межами дисконтного періоду внаслідок самого лише прострочення, без активних дій позичальника зі сплати нарахованих процентів, не є продовженням строку кредитування у розумінні ст. 1048 ЦК України. За змістом ст. 213, 637 ЦК України та усталеної судової практики, у разі якщо умови договору допускають неоднозначне тлумачення, вони тлумачаться на користь споживача за принципом contra proferentem (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц).

Таким чином, строком правомірного користування кредитом за договором є дисконтний період – з 03.08.2021 по 02.09.2021. У межах цього строку за дисконтною ставкою нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 4 221,36 грн, які відповідач не сплатив, а тому в цій частині вимоги про стягнення процентів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Після 02.09.2021 відповідач дисконтний період не продовжував, кредит не повернув, у зв`язку з чим користування кредитом вийшло за межі строку правомірного (регулятивного) користування. За таких обставин право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України) за період після 02.09.2021 припинилося; права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивач заявив до стягнення саме проценти за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а не проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України), при цьому суд не вправі самостійно змінювати підстави позову. Крім того, за умовами самого договору (п. 4.3) процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України є лише проценти, нараховані після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду, тоді як таких процентів позивач до стягнення не заявляв, а нарахування процентів припинено 30.11.2021. За таких обставин у стягненні заявлених процентів за користування кредитом у частині, нарахованій за період після 02.09.2021, у розмірі 21 647,94 грн належить відмовити.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає таке. Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності за вимогами до відповідача розпочався після спливу строку виконання зобов`язання, тобто з 03.09.2021. Разом з тим Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за яким у період дії воєнного стану перебіг позовної давності продовжувався, а в подальшому зупинявся на строк його дії; пункт 19 виключено лише з 04.09.2025. З урахуванням цього, а також продовження строків позовної давності на період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), станом на день звернення позивача до суду (17.02.2026) трирічний строк позовної давності за вимогами до відповідача не сплив. За таких обставин заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.

Доводи відповідача про безпідставне збільшення кредитором суми заборгованості шляхом додавання нарахованих процентів до тіла кредиту суд відхиляє, оскільки вони спростовуються змістом розрахунків заборгованості: розмір тіла кредиту (10 500 грн) залишався незмінним, збільшення його до цієї суми відбулося внаслідок надання відповідачу додаткових траншів у межах кредитного ліміту, а не капіталізації процентів; нараховані проценти обліковувалися окремо від тіла кредиту.

Доводи відповідача про надмірність та неспівмірність нарахованих процентів суд враховує в частині процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, у стягненні яких відмовлено з наведених вище підстав. Водночас проценти, нараховані в межах дисконтного періоду (4 221,36 грн), є погодженою сторонами платою за правомірне користування кредитом, за розміром не перевищують тіло кредиту, а тому підстав для відмови у їх стягненні немає. Посилання відповідача на обмеження максимального розміру денної процентної ставки 1% (ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування») до спірних правовідносин не застосовне, оскільки відповідна норма в редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX набрала чинності 24.12.2023, тобто після укладення кредитного договору.

Доводи відповідача про те, що розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, не спростовують встановлених судом обставин, оскільки факт надання кредитних коштів підтверджується не лише розрахунком, а й платіжним дорученням та визнанням відповідача, а розмір процентів у межах строку кредитування визначено судом на підставі узгоджених між собою розрахунків первісного кредитора та Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс».

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 353051382 від 03.08.2021 у розмірі 14 721,36 грн, з якої 10 500 грн – заборгованість за тілом кредиту та 4 221,36 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 03.08.2021 по 02.09.2021. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 21 647,94 грн належить відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 077,67 грн (2 662,40 грн ? 14 721,36 грн : 36 369,30 грн).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн суд зазначає таке. На підтвердження їх понесення позивач надав договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до нього та акт приймання-передачі наданих послуг. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову. Враховуючи незначну складність справи, яка належить до типової категорії спорів про стягнення заборгованості за кредитним договором, обсяг фактично наданих послуг, а також заперечення відповідача щодо розміру цих витрат і часткове задоволення позову, суд, керуючись ч. 4 ст. 137, ч. 13 ст. 141 ЦПК України, вважає співмірним та таким, що підлягає стягненню з відповідача, розмір витрат на професійну правничу допомогу 2 833,42 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 353051382 від 03.08.2021 у розмірі 14 721,36 грн, судовий збір у розмірі 1 077,67 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 833,42 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя Андрій ПУКАЛО