Вирок від 31 травня 2026 р. у справі №755/7134/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/7134/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" червня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у кримінальному провадженні № 12026105040000464, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.05.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, неодруженої, із середньою освітою, офіційно непрацевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:

- 17.04.2026 Деснянським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 190 КK України,

встановив:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинила кримінальний проступок за встановлених досудовим розслідуванням обставин.

Так, ОСОБА_2 03.05.2026 приблизно о 03 год. 00 хв. перебувала за адресою: м. Київ, вул. П. Запорожця, де зустріла потерпілого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У ході спілкування у ОСОБА_2 виник протиправний умисел спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, а саме мобільним телефоном марки «Samsung Galaxy А17», Gray, 256 GB, моделі «SM-A175F», S/N: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Реалізовуючи свій протиправний умисел, з метою заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_2 підійшла до ОСОБА_3 та попросила у останнього надати свій мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А17», Gray, 256 GB, моделі «SM-A175F», для здійснення входу до своїх соціальних мереж.

Будучи переконаним у тому, що ОСОБА_2 має намір входу до своїх соціальних мереж, не здогадуючись про її дійсні наміри, ОСОБА_3 добровільно надав свій мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А17», Gray, 256 GB, моделі «SM-A175F», S/N: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , для того, щоб остання зайшла до своїх соціальних мереж.

Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, скористалась тим, що ОСОБА_3 відволікся, ОСОБА_2 пішла від ОСОБА_3 не повернувши його мобільний телефон, тим самим заволоділа вищевказаним мобільним телефоном марки: Samsung Galaxy А17», Gray, 256 GB, моделі «SM-A175F», S/N: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , чим завдала ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 11 747 гривень 00 копійок.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК України, з урахуванням положень цього параграфа.

В обвинувальному акті прокурор ОСОБА_4 , з урахуванням того, що обвинувачена беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згодна на розгляд обвинувального акту за її відсутності, відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України, просить розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 190 КK України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту долучено письмову заяву обвинуваченої ОСОБА_2 , яка складена за участі захисника ОСОБА_5 , в якій ОСОБА_2 зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального проступку вона беззаперечно визнає, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та просить призначити покарання у виді пробаційного нагляду.

Також, у вказаній заяві обвинувачена зазначила, що їй роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, що вона обізнана в тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Крім того, у цій заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченою, її згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за її відсутності.

Водночас, до обвинувального акту долучені заяви потерпілого ОСОБА_3 щодо його згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні та відмовою від цивільного позову, оскільки матеріальний збиток відшкодованого в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

Враховуючи викладене, та те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву останньої, у якій вона зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згодна з розглядом обвинувального акту в спрощеному порядку без її участі, враховуючи відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченої та потерпілого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі, якщо судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КK України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.

Обираючи покарання обвинуваченій, суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 1 ст. 190 КК України, а саме - що дане кримінальне правопорушення на підставі ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків, особу обвинуваченої, яка раніше судима, неодружена, непрацевлаштована, має реєстрацію та місце проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_2 , суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, що передбачено п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, обвинувальний акт не містить.

Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України, а також ст. 75 КК України до обвинуваченої суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.

У зв`язку з наведеним, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 за вчинений нею злочин реальне покарання у межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі у мінімальних межах.

У підсумку дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 засуджена вироком Деснянського районного суду м. Києва від 17 квітня 2026 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, який набув законної сили 29 травня 2026 року.

Кримінальне правопорушення, за яким ОСОБА_2 засуджується цим вироком, було вчинено 03 травня 2026 року.

Частина 1 статті 71 КК України визначає, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, признаного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до висновку об`єднаної палати ККС ВС, викладеного у постанові від 01 червня 2020 року у справі № 766/39/17 (провадження № 51-8867кмо18) при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили, зокрема якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК (за сукупністю вироків).

Оскільки ОСОБА_2 після постановлення вироку Деснянським районним судом міста Києва від 17 квітня 2026 року, яким її визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді пробаційного нагляду, та до повного відбуття покарання вчинила нове кримінальне правопорушення, враховуючи висновки об`єднаної палати ККС ВС, викладені у постанові від 01 червня 2020 року у справі № 766/39/17 (провадження № 51-8867кмо18), відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, суд призначає ОСОБА_2 покарання за сукупністю вироків і частково приєднує до покарання, призначеного за новим вироком, невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому, суд, на підставі ч. 1 ст. 72 КК України переводить менш суворий вид покарання в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення - одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Строк відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_2 належить рахувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання, тобто з моменту затримання ОСОБА_2 .

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався. Підстави для його обрання відсутні.

Цивільний позов не заявлений. Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373-374, 381-382 КПК України, суд -

постановив:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 190 КK України, та призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України та за правилами ч. 1 ст. 72 КК України до призначеного ОСОБА_2 покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного їй вироком Деснянського районного суду міста Києва від 17.04.2026 року, і остаточно призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю вироків у виді обмеження волі строком на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дня її фактичного прибуття до установи відбування покарання.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя: