Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №753/14208/26 — Дарницький районний суд міста Києва

Суд: Дарницький районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №753/14208/26

Суддя: Заруба П. І.

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14208/26

провадження № 3/753/4358/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Заруба П.І., за участю захисника Нестеренка О.С., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

встановив:

11 червня 2026 о 23-й годині 16 хвилин в м. Києві, вул. Зрошувальна, 5-а, водій ОСОБА_1 керував електровелосипедом з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в закладі охорони здоров`я у встановленому законом порядку, водій відмовився на бодікамеру, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Таким чином ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення не визнав. Пояснив, що 11.06.2026 керував велосипедом, а не електровелосипедом, крутячи педалі. Працівники поліції зупинили його, і пропонували пройти огляд на стан сп`яніння та місці зупинки та в медичному закладі. Він відмовився проходити такий огляд, оскільки керував велосипедом.

Захисник Нестеренко О.С. просив суд закрити адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Вказав, що він керував велосипедом, а не електровелосипедом, тобто механічним транспортним засобом. ОСОБА_1 привів в дію велосипед шляхом мускульної сили. Працівники поліції не встановили, що це є електровелосипед, і не додали до матеріалів справи доказів, які б це підтверджували. Дії ОСОБА_1 підпадають під ознаки ст. 127 КУпАП. Довідка, яку склали в Управління патрульної поліції містить посилання на норми закону, які втратили чинність. Крім того, під час оформлення протоколу була повітряна тривога, а тому така процесуальна дія не могла відбуватись, її потрібно було зупинити.

В судовому засіданні інспектор патрульної поліції Воронецький М.О. суду пояснив, що під час патрулювання побачив людину, яка «виляла» посередині дороги на велосипеді. Його зупинили та відчули запах алкоголю, запропонували пройти огляд на стан сп`яніння. Особа відмовилась. Був складений протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки велосипед був з електродвигуном, і приводився в рух електродвигуном.

Суд, вислухавши думку захисника, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідка, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи та відеозапис з нагрудної камери, надаючи оцінку зібраним доказам у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, в судовому засіданні був переглянутий відеозапис з нагрудної бодікамери поліцейського, відповідно до якого він починається з того, працівники поліції зупиняють ОСОБА_1 на велосипеді. При спілкуванні інспектор патрульний виявляє у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, і пропонує йому пройти огляд на місці за допомогою приладу Драгер або у лікаря нарколога. ОСОБА_1 не заперечуючи, що вживав алкоголь відмовляється проходити огляд, вказує, що він їхав на велосипеді. При цьому ображає працівників поліції нецензурною лайкою, веде себе агресивно. Патрульний роз`яснює, що оскільки велосипед має електродвигун, ОСОБА_1 є водієм і зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, але ОСОБА_1 продовжує ображати працівників поліції нецензурною лайкою та відмовляється від огляду.

Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, відновити послідовність подій та надати оцінку діям осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Вказаний відеозапис отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Доводи сторони захисту, що ОСОБА_1 , керував велосипедом, який не являється транспортним засобом суд відкидає зважаючи на наступне.

Оскільки визначення транспортного засобу для цілей застосування ст. 130 КУпАП сам КУпАП не містить, для вказаних цілей слід керуватися нормами спеціального законодавства та Правилами дорожнього руху.

Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху транспортний засіб – це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Пункт 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначає, що електричний колісний транспортний засіб – це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, є водіями і зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху.

Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2023 р. у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

При цьому законодавець не обмежує нижньою межею потужність електродвигуна для вирішення питання щодо отримання прав на керування двоколісним транспортним засобом, а відрізняє виключно верхню межу, яка впливає на різні категорії прав (А1 або А).

Тлумачення «джерело підвищеної небезпеки» та «транспортний засіб» не є тотожними, в той же час саме критерій наявності у електромопеда, електровелосипеда, електросамоката, тощо можливості приведення в рух за допомогою двигуна відрізняє його від звичайного велосипеда та є визначальним при вирішенні питань, чи відноситься він як до «транспортних засобів» так і до «джерел підвищеної небезпеки».

Наявність можливості приведення електровелосипеда або моторолера в рух мускульною силою водія не позбавляє його наявності електродвигуна та можливості руху на транспортному засобі із застосуванням виключно електродвигуна без застосування мускульної сили.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки встановлені державою.

Підпунктом «б» частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», зокрема визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів, а статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування в стані алкогольного сп`яніння будь-яким транспортним засобом, а не виключно механічним.

Таким чином, водій, реалізувавши своє право володіти та/або керувати будь-яким транспортним засобом, автоматично погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України. Тому обсяг адміністративної відповідальності водія електричного самоката, електричного велосипеда, електричного скутера, гіроскутера за ст. 130 КУпАП жодним чином не відрізняється від обсягу відповідальності за цією ж статтею інших водіїв механічних транспортних засобів.

З приводу посилання захисника, що під час оформлення протоколу відносно ОСОБА_1 була оголошена повітряна тривога, суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено будь-яких обмежень виконання працівниками поліції своїх службових повноважень під час оголошення сигналу «Повітряна тривога».

Щодо твердження захисника, що довідка від 12.06.2026 Управління поліції містить посилання на норми закону, які втратили чинність не знайшли свого підтвердження, оскільки норми Закону та Законодавство на які посилається Т.в.о. інспектора відділу адміністративної практики УПП у м. Києві ДПП сержант поліції Островська В. є чинними.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином норми ПДР встановлюють імперативний обов`язок водія, а не його право, пройти огляд на визначення стану сп`яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) – ПДР не містять.

Судом встановлено, що працівник поліції встановивши наявність у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, запропонував водієві пройти огляд на стан сп`яніння, що чітко зафіксовано на відеозаписі, на що останній відмовився. Після чого працівники поліції почав цю відмову процесуально оформлювати, а саме складати протокол про адміністративне правопорушення.

Суд критично оцінує позицію ОСОБА_1 висловлену ним в судовому засіданні і вважає, що вона є способом його захисту від висунутого обвинувачення у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та наміром уникнути адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , в порушенні п. 2.5 ПДР та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Враховуючи обставини та характер скоєного, особу ОСОБА_1 відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 130, 283, 284, 285 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» суддя,

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривні.

Роз`яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень ст. 308 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.

За відсутності скарги постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку встановленого на оскарження.

Суддя П.І. Заруба

Оригінал: reyestr.court.gov.ua