Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №922/1379/26 — Господарський суд міста Києва

Суд: Господарський суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: оренди

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №922/1379/26

Суддя: Карабань Я.А.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2026Справа № 922/1379/26

За позовом фізичної особи-підприємця Сломи Сергія Юрійовича

до фізичної особи-підприємця Коновалова Єгора Вадимовича

про стягнення 750 458, 37 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Слома Сергій Юрійович (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Коновалова Єгора Вадимовича (надалі - відповідач) суму грошових коштів у розмірі 750 458, 37 грн, з яких: 697 741,90 грн основного боргу, 42 096,76 грн пені, 5 568,09 грн 3 % річних та 5 051,62 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором суборенди нежитлових приміщень від 07.05.2024, у частині повної та своєчасної сплати орендної плати.

Разом з позовом, позивачем було подано заяву про забезпечення позову, у якій останній просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі позовних вимог - 750 458, 37 грн, а також на все рухоме та нерухоме майно та корпоративні права у товариствах, що належать фізичній особі-підприємцю Коновалову Єгору Вадимовичу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.04.2026 передано справу № 922/1379/26 на розгляд Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.

25.05.2026 матеріали справи №922/1379/26 за результатами автоматизованого розподілу передані судді Карабань Я.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено, з підстав зазначених в ухвалі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 суддею Карабань Я.А. прийнято справу №922/1379/26 до свого провадження та відкрито провадження в справі. Справу визнано малозначною та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

19.08.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, разом із клопотанням про поновлення строку на його подання, яке обґрунтоване перебуванням відповідача за межами України та, як наслідок, відсутністю, за його твердженнями, можливості своєчасно ознайомитися з процесуальними документами в справі, звернутися за професійною правничою допомогою та підготувати відзив.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Приписами ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Разом із тим, згідно з ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Як зазначено судом вище, ухвалою Господарського суду міста Києва 01.06.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі №922/1379/26, визнано справу малозначною і постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Одночасно в ухвалі суд, у відповідності до ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, встановив відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду: обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення або визнання вимог позивача з посиланням на діюче законодавство та з дотриманням приписів статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження від 01.06.2026, яка відповідно до повідомлення про доставку електронного листа була отримана фізичною особою-підприємцем Коноваловим Єгором Вадимовичем (відповідачем) - 01.06.2026 о 19:14 год.

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвала суду від 01.06.2026 вважається врученою відповідачу 02.06.2026.

Ухвалою суду відповідачу встановлено строк для подання відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження в справі.

Відтак останнім днем установленого судом строку для подання відповідачем відзиву було 17.06.2026.

Натомість відзив на позовну заяву разом із клопотанням про поновлення строку на його подання сформовано та подано відповідачем через підсистему «Електронний суд» лише 19.08.2026, тобто більш ніж через два місяці після закінчення встановленого судом процесуального строку.

Обґрунтовуючи причини несвоєчасного подання відзиву, відповідач посилається на систематичне перебування за межами України, у зв`язку з чим, за його твердженнями, він не мав можливості своєчасно отримувати кореспонденцію, ознайомитися з процесуальними документами та звернутися за професійною правничою допомогою.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано інформацію Державної прикордонної служби України щодо перетину ним державного кордону.

Разом із тим, дослідивши надані відповідачем докази, суд не встановив обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість подання ним відзиву в установлений судом строк.

Так, із наданої відповідачем інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що в період перебігу встановленого судом строку на подання відзиву відповідач виїхав за межі України 08.06.2026 та повернувся на територію України 18.06.2026.

Отже, після вручення ухвали суду 02.06.2026 та до виїзду 08.06.2026 відповідач перебував на території України та мав можливість вчинити відповідну процесуальну дію або звернутися до суду із заявою про продовження встановленого строку до його закінчення.

Більше того, після повернення на територію України 18.06.2026 відповідач перебував в Україні до 18.07.2026, тобто протягом близько одного місяця, однак у цей період відзиву на позовну заяву або будь-якого клопотання щодо строку його подання до суду не подав.

У подальшому відповідач знову виїхав за межі України 18.07.2026 та повернувся 04.08.2026, однак і після повернення відзив був поданий лише 19.08.2026.

Отже, періоди перебування відповідача за межами України не охоплюють ані весь встановлений судом строк на подання відзиву, ані весь період прострочення та не пояснюють невчинення відповідної процесуальної дії протягом тривалих проміжків часу, коли відповідач перебував на території України.

При цьому сама по собі обставина перебування особи за межами України не свідчить про об`єктивну неможливість вчинення нею процесуальних дій, зокрема шляхом використання підсистеми «Електронний суд» або через представника.

Суд також ураховує, що ухвала про відкриття провадження в даній справі вручалася відповідачу не засобами поштового зв`язку за місцем його проживання, а шляхом її доставлення до електронного кабінету.

Тому наведені в клопотанні посилання на неможливість своєчасного отримання поштової кореспонденції за місцем проживання не стосуються фактичного способу вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження в цій справі.

Доказів відсутності в відповідача доступу до електронного кабінету, технічної неможливості користування підсистемою «Електронний суд», відсутності доступу до мережі Інтернет або інших обставин, які фактично унеможливлювали ознайомлення з отриманою ухвалою чи подання процесуальних документів під час перебування за межами України, відповідачем суду не надано.

Крім того, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що після повернення на територію України 04.08.2026 він був змушений звернутися за професійною правничою допомогою для підготовки відзиву.

Так, із документів, доданих самим відповідачем до відзиву, вбачається, що адвокат Межирицький А.О. представляв інтереси відповідача у правовідносинах із позивачем задовго до відкриття провадження в даній справі, зокрема, вказаним адвокатом від імені відповідача 07.06.2025 на адресу позивача направлено пропозицію щодо укладення додаткової угоди до договору суборенди, що підтверджується квитанцією № 1602093 та описом вкладення; 09.12.2025 ним же повторно направлено позивачу пропозицію щодо укладення додаткової угоди, що підтверджується квитанцією № 1846086 та описом вкладення; а 17.02.2026 - повідомлення про припинення сплати орендної плати, що підтверджується квитанцією № 1949771 та описом вкладення.

Крім того, з ордера серії АХ № 1265502 від 07.06.2025, доданого до вказаних відправлень, вбачається, що правнича допомога відповідачу надавалася адвокатом Межирицьким А.О. на підставі договору про надання правничої допомоги від 06.06.2025.

Отже, на момент відкриття провадження в даній справі (01.06.2026) відповідач уже користувався професійною правничою допомогою адвоката, обізнаного зі спірними правовідносинами сторін, а тому доводи про необхідність звернення за такою допомогою лише після повернення в Україну 04.08.2026 спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Посилання відповідача на те, що його перебування за межами України було зумовлене здійсненням господарської діяльності, спрямованої на зміцнення обороноздатності держави, також не підтверджене належними доказами.

Надана Державною прикордонною службою України інформація підтверджує виключно дати перетину відповідачем державного кордону, однак не містить відомостей про мету відповідних поїздок, характер здійснюваної за межами України діяльності та обставини, які вимагали безпосередньої особистої участі відповідача й одночасно унеможливлювали вчинення ним процесуальних дій.

Також суд зазначає, що отримання представником відповідача лише в серпні 2026 року інформації Державної прикордонної служби України про перетин державного кордону не може обґрунтовувати неможливість своєчасного подання самого відзиву, оскільки відповідний доказ стосується підтвердження причин уже допущеного пропуску процесуального строку, а не обставин, необхідних для викладення заперечень проти позову по суті.

Отже, наведені відповідачем обставини не свідчать про наявність об`єктивних, істотних та непереборних перешкод, які унеможливлювали подання ним відзиву у встановлений судом строк, а встановлені судом фактичні обставини, навпаки, свідчать про наявність у відповідача реальної можливості як своєчасно подати відзив, так і до закінчення визначеного судом строку звернутися із заявою про його продовження.

При цьому суд ураховує значну тривалість пропуску процесуального строку, неодноразове перебування відповідача на території України після отримання ухвали про відкриття провадження в справі, вручення такої ухвали безпосередньо до його електронного кабінету, відсутність доказів неможливості користування підсистемою «Електронний суд», а також те, що відповідач ще до відкриття провадження в справі користувався професійною правничою допомогою адвоката, обізнаного зі спірними правовідносинами сторін.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені відповідачем причини пропуску строку на подання відзиву не можуть бути визнані такими, що об`єктивно перешкоджали своєчасному вчиненню відповідної процесуальної дії.

Крім того, враховуючи, що строк на подання відзиву є строком, встановленим судом, підстави для його поновлення в порядку ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

З огляду на викладене вище, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ураховуючи, що відзив на позовну заяву подано відповідачем 19.08.2026 поза межами встановленого судом процесуального строку та підстав для його продовження судом не встановлено, відзив відповідача підлягає залишенню без розгляду.

Інших заяв чи клопотань на адресу суду від сторін не надходило.

Відтак суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

07.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецька клініка», як орендодавцем та фізичною особою-підприємцем Сломою Сергієм Юрійовичем (позивачем), як орендарем укладено договір оренди нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара О.О. та зареєстрований у реєстрі за № 4774 (надалі - договір оренди), відповідно до п.1.1. якого, орендодавець згідно з умовами даного договору передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) наступне нерухоме майно, а саме:

- нежитлове приміщення № 81 (вісімдесят один), загальною площею 159,6 кв.м;

- нежитлове приміщення № 83 (вісімдесят три), площею 215,3 кв.м (загальна площа якого становить 221,3 кв.м), що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (надалі - приміщення/об`єкт оренди).

Згідно з п. 1.2. договору оренди приміщення передаються орендарю для цілей здійснення господарської діяльності.

Пунктом 1.3. договору оренди передбачено, що приміщення передаються орендарю включно разом з наявними в ньому комунікаціями та мережами, що забезпечують умови використання відповідно до цільового призначення.

Відповідно до п. 2.1. договору оренди, приміщення, зазначені в п.1.1. договору, належать орендодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шніпровою Г.М. 25.06.1999 за реєстровим № 2791 та договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О. 21.07.2004 за реєстровим № 5926.

Згідно з п.2.2. договору оренди, укладення сторонами договору оренди не створює для орендаря інших прав на вказане приміщення, крім права користування ним протягом визначеного даним договором строку.

Пунктом 3.1.3. договору визначено, що приміщення нікому не відчужені, перебувають в заставі/іпотеці згідно іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко М.О. 18.09.2023 та зареєстрованого в реєстрі за № 1790, відповідно до якого іпотекодержатель - ОСОБА_1 , надала свою згоду на передачу в оренду/суборенду зазначені нежитлові приміщення, що підтверджується заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара О.О. 07.05.2024 року за реєстровим № 4752; зазначені нежитлові приміщення не перебувають під арештом, не є предметом судових спорів між орендодавцем та будь-якою третьою особою, не передано в оренду/суборенду третім особам, нікому не подароване, в будь-якому іншому обтяженні, крім зазначеного не перебуває, з боку третіх осіб відсутні претензії, що можуть вплинути на право користування суборендарем даними приміщеннями.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди, на дату початку оренди, тобто 07.05.2024, орендодавець зобов`язався здійснити передачу орендарю приміщень в оренду, яка оформлюється актом приймання-передачі.

Згідно з п. 8.1. договору оренди, він набирає чинності з 07.05.2024 після його підписання сторонами та скріплення їх печатками (в разі наявності).

Пунктом 8.2. договору оренди встановлено, що строк оренди за домовленістю сторін встановлюється: 5 років.

Відповідно до п. 8.3 договору оренди, строк його дії та строк оренди приміщення припиняється в останній день строку дії договору або з дати його розірвання, якщо інше не передбачено умовами договору та/або чинним законодавством України.

На виконання умов договору оренди, 07.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецька клініка», як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, підписано акт приймання-передачі нежитлових приміщень, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення № 81 загальною площею 159,6 кв.м та нежитлове приміщення № 83 площею 215,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

У подальшому, 07.05.2024 між фізичною особою-підприємцем Сломою Сергієм Юрійовичем (позивач, надалі - суборендодавець) та фізичною особою-підприємцем Коноваловим Єгором Вадимовичем (відповідач, надалі - суборендар) укладено договір суборенди нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара О.О. та зареєстрований у реєстрі за № 4775 (надалі - договір суборенди), відповідно до п. 1.1. якого суборендодавець передає, а суборендар приймає у строкове платне користування (оренду) наступне нерухоме майно:

- нежитлове приміщення № 81 (вісімдесят один), загальною площею 159,6 кв.м;

Згідно з п. 1.2. договору суборенди, приміщення передається суборендарю для цілей розміщення медичного закладу, дитячого дошкільного закладу та приміщень із забезпечення фізичного комфорту.

Пунктом 1.3. договору суборенди передбачено, що приміщення передаються суборендарю включно разом з наявними в ньому комунікаціями та мережами, що забезпечують умови використання відповідно до цільового призначення.

Відповідно до п. 2.1. договору суборенди приміщення, зазначені в п. 1.1. договору, знаходяться в оренді на підставі договору оренди нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара О.О. 07.05.2024 за реєстровим № 4774 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номери записів про інше речове право: 54909599, 54909636, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексні номери 377541442 та 377541767.

Згідно з п. 2.2. договору суборенди, укладення сторонами договору суборенди не створює для суборендаря інших прав на вказане приміщення, крім права користування ним протягом визначеного даним договором строку.

Відповідно до п. 4.1. договору суборенди передача приміщень у суборенду здійснюється шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі приміщень, який є невід`ємною частиною договору та підтверджує факт передачі приміщень для їх цільового використання відповідно до умов договору.

Згідно з п. 4.2. договору суборенди, у момент підписання акту приймання-передачі приміщення орендар передає суборендарю ключі від приміщення, і з цього моменту орендар надає безперешкодного доступу до приміщення суборендарю, персоналу суборендаря, а також його відвідувачам.

Відповідно до п. 5.1. договору суборенди сторони погодили, що за домовленістю сторін помісячна плата за користування приміщеннями (орендна плата) вноситься у грошовій формі. Суборендар за кожний місяць користування приміщеннями сплачує орендодавцеві орендну плату у розмірі, що є еквівалентним 4 000 (чотири тисячі) доларів США та станом на дату укладання договору складає 158 560 (сто п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот шістдесят) гривень за офіційним курсом Національного Банку України. У разі, якщо на дату сплати чергового платежу офіційний курс НБУ змінюється, то розмір орендної плати в гривнях підлягає відповідному перерахунку.

Згідно з п.5.2. договору суборенди розрахунки за договором здійснюються в національній валюті - гривні в безготівковій формі на банківський рахунок орендодавця.

Пунктом 5.3. договору суборенди передбачено, що за користування приміщеннями суборендар вносить орендну плату не пізніше 5-го (п`ятого) календарного числа кожного місяця за поточний місяць вигляді попередньої орендної плати. Як виняток (не частіше одного разу за календарний рік), суборендар може затримати сплату орендної плати на строк до 3 (трьох) календарних днів. В такому випадку суборендар заздалегідь (за 5 календарних днів до 01 числа поточного місяця) письмово попереджає суборендодавця про таку затримку.

Відповідно до п. 5.4. договору суборенди, орендна плата нараховується, з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення в оренду і припиняється з дати підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення орендодавцю.

Згідно з п. 5.5. договору, суборендар протягом 2 (двох) календарних днів з дати підписання договору сплачує орендодавцеві суму еквівалентну 8 000 (вісім тисяч) доларів США, що станом на дату підписання договору складає 317 120 (триста сімнадцять тисяч сто двадцять) гривень та є орендною платою за перший місяць оренди в розмірі 158 560 (сто п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот шістдесят) гривень та гарантійним платежем в розмірі 158 560 (сто п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

Пунктом 5.6. договору суборенди встановлено, що в разі виконання умов пункту 5.5. цього договору суборендар отримує «ремонтні канікули» терміном в 2 (два) місяці з дати підписання акту приймання-передачі приміщення в суборенду, протягом яких орендна плата не нараховується та не сплачується. Також на наступні після «ремонтних канікул» 6 (шість) місяців орендна плата сплачується в сумі еквівалентній 3 500 (три тисячі п`ятсот) доларів США. У подальшому щомісячна орендна плата сплачується суборендарем в розмірі встановленому пунктом 5.1. цього договору.

Відповідно до п. 6.1.1. договору суборенди, суборендар зобов`язався сплачувати орендну плату в строки та на умовах даного договору.

Згідно з п. 6.4.3. договору суборенди орендодавець має право вимагати від суборендаря належного виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 7.1. договору суборенди, за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовами договору.

Пунктом 7.2. договору суборенди визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 7.3. договору суборенди, у випадку прострочення сплати орендної плати та інших платежів, передбачених договором, суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом строку невиконання зобов`язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту належного виконання своїх зобов`язань.

За умовами п. 8.1. договору суборенди, він набирає чинності з 07.05.2024 після його підписання сторонами та скріплення їх печатками (в разі наявності). Строк дії даного договору (строк оренди) за домовленістю сторін встановлюється на термін з дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення в оренду.

Згідно з п.8.2. договору суборенди, строк оренди за домовленістю сторін встановлюється: 5 (п`ять) років.

На виконання умов договору суборенди, 07.05.2024 між позивачем, як суборендодавцем, та відповідачем, як суборендарем, підписано акт приймання-передачі нежитлових приміщень, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення № 81 загальною площею 159,6 кв.м та нежитлове приміщення № 83 площею 215,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Вказаний акт підписаний з обох сторін без зауважень та заперечень.

Доказів повернення відповідачем позивачу переданих у суборенду зазначених нежитлових приміщень, зокрема, підписаного сторонами акта приймання-передачі (повернення) приміщень, матеріали справи не містять.

Як зазначає позивач, починаючи з серпня 2024 року відповідач неналежним чином виконував зобов`язання зі сплати орендної плати за договором суборенди, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість.

При цьому, враховуючи передбачені п. 5.6. договору суборенди «ремонтні канікули» строком на 2 місяці, протягом яких орендна плата не нараховувалася та не сплачувалася, позивачем не здійснювалося нарахування орендної плати за червень та липень 2024 року.

За наступні після «ремонтних канікул» 6 місяців, тобто з серпня 2024 року по січень 2025 року, позивачем нараховувалася орендна плата виходячи із суми, еквівалентної 3 500 доларів США, а починаючи з лютого 2025 року - виходячи із суми, еквівалентної 4 000 доларів США.

Так, відповідно до наданого позивачем розрахунку за період із серпня 2024 року по січень 2025 року орендна плата нараховувалась виходячи із суми, еквівалентної 3 500 доларів США щомісячно, а починаючи з лютого 2025 року - із суми, еквівалентної 4 000 доларів США щомісячно. Зокрема, позивачем нараховано відповідачу орендну плату в загальному розмірі 3 217 244,70 грн, а саме: за серпень 2024 року - 144 188,10 грн, за вересень 2024 року - 143 811,50 грн, за жовтень 2024 року - 144 150,65 грн, за листопад 2024 року - 145 031,25 грн, за грудень 2024 року - 145 591,25 грн, за січень 2025 року - 147 311,15 грн, за лютий 2025 року - 166 633,60 грн, за березень 2025 року - 165 472,00 грн, за квітень 2025 року - 165 370,40 грн, за травень 2025 року - 165 894,00 грн, за червень 2025 року - 165 886,80 грн, за липень 2025 року - 166 895,60 грн, за серпень 2025 року - 166 738,00 грн, за вересень 2025 року - 164 879,60 грн, за жовтень 2025 року - 164 914,40 грн, за листопад 2025 року - 168 268,40 грн, за грудень 2025 року - 168 735,20 грн, за січень 2026 року - 169 683,20 грн, за лютий 2026 року - 172 562,00 грн та за березень 2026 року - 175 227,60 грн.

У свою чергу, за загальний період з серпня 2024 року по січень 2026 року, у рахунок орендної плати за договором суборенди відповідачем перераховано на рахунок позивача суму грошових коштів у загальному розмірі 2 378 287,00 грн, а саме: 09.09.2024 - 144 795,00 грн; 07.10.2024 - 145 145,00 грн; 08.11.2024 - 145 600,00 грн; 16.12.2024 - 100 000,00 грн; 17.12.2024 - 46 125,00 грн; 07.01.2025 - 19 450,00 грн та 130 000,00 грн; 06.02.2025 - 145 775,00 грн; 07.03.2025 - 19 100,00 грн та 135 850,00 грн; 07.04.2025 - 6 000,00 грн, 15 000,00 грн та 131 625,00 грн; 17.05.2025 - 155 250,00 грн; 02.06.2025 - 36 760,00 грн та 68 810,00 грн; 01.07.2025 - 60 527,00 грн та 79 000,00 грн; 07.08.2025 - 131 700,00 грн; 11.08.2025 - 30 000,00 грн; 12.09.2025 - 15 300,00 грн та 15 575,00 грн; 18.09.2025 - 130 000,00 грн; 07.10.2025 - 30 000,00 грн та 70 000,00 грн; 17.10.2025 - 60 900,00 грн; 07.11.2025 - 40 000,00 грн та 60 000,00 грн; 18.11.2025 - 30 000,00 грн; 27.11.2025 - 33 000,00 грн; 08.12.2025 - 57 000,00 грн; 19.12.2025 - 33 000,00 грн та 08.01.2026 - 57 000,00 грн, що підтверджується наданою позивачем банківською випискою АТ «ОТП БАНК» за період з 01.05.2024 по 13.03.2026, сформованої банком 13.03.2026.

За розрахунком позивача, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, станом на 10.03.2026 за останнім обліковувалась заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 697 741,90 грн.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором суборенди, у частині повної та своєчасної сплати орендної плати, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 697 741,90 грн основного боргу, 42 096,76 грн пені, 5 568,09 грн 3 % річних та 5 051,62 грн інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (піднайму).

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Матеріалами справи підтверджено, що в спірний період, а саме з серпня 2024 року по березень 2026 року, відповідач користувався переданими йому за договором суборенди від 07.05.2024 нежитловими приміщеннями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, а саме:

- нежитловим приміщенням № 81 загальною площею 159,6 кв.м;

- нежитловим приміщенням № 83 площею 215,3 кв.м (загальна площа якого становить 221,3 кв.м).

Факт передачі вказаних приміщень у користування відповідача підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 07.05.2024.

Відповідно до п. 5.4. договору суборенди орендна плата нараховується з дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення в оренду та припиняється з дати підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення) приміщення орендодавцю.

Разом із тим, доказів повернення відповідачем позивачу переданих у суборенду нежитлових приміщень, зокрема підписаного сторонами акта приймання-передачі (повернення) приміщень, матеріали справи не містять.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується передача відповідачу спірних нежитлових приміщень 07.05.2024 та їх перебування в його користуванні протягом заявленого позивачем періоду, тоді як доказів повернення приміщень позивачу в установленому договором порядку матеріали справи не містять.

За таких обставин суд вважає доведеним факт користування відповідачем переданими йому в суборенду нежитловими приміщеннями в період, за який позивачем заявлено до стягнення заборгованість з орендної плати.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже, з урахуванням п.5.3. договору суборенди, у спірний період з серпня 2024 року по березень 2026 року, відповідач мав здійснювати оплату таким чином:

1) за серпень 2024 року - до 05.08.2024 включно;

2) за вересень 2024 року - до 05.09.2024 включно;

3) за жовтень 2024 року - до 05.10.2024 включно;

4) за листопад 2024 року - до 05.11.2024 включно;

5) за грудень 2024 року - до 05.12.2024 включно;

6) за січень 2025 року - до 05.01.2025 включно;

7) за лютий 2025 року - до 05.02.2025 включно;

8) за березень 2025 року - до 05.03.2025 включно;

9) за квітень 2025 року - до 05.04.2025 включно;

10) за травень 2025 року - до 05.05.2025 включно;

11) за червень 2025 року - до 05.06.2025 включно;

12) за липень 2025 року - до 05.07.2025 включно;

13) за серпень 2025 року - до 05.08.2025 включно;

14) за вересень 2025 року - до 05.09.2025 включно;

15) за жовтень 2025 року - до 05.10.2025 включно;

16) за листопад 2025 року - до 05.11.2025 включно;

17) за грудень 2025 року - до 05.12.2025 включно;

18) за січень 2026 року - до 05.01.2026 включно;

19) за лютий 2026 року - до 05.02.2026 включно;

20) за березень 2026 року - до 05.03.2026 включно.

Отже, прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за відповідний місяць починалося з 6-го календарного числа такого місяця.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначає позивач, відповідно до п. 5.6. договору суборенди відповідачу було надано «ремонтні канікули» строком на два місяці, протягом яких орендна плата не нараховувалася та не сплачувалася, у зв`язку з чим за червень та липень 2024 року орендна плата позивачем не нараховувалася.

Як установлено судом вище, відповідно до п. 5.6. договору суборенди протягом наступних після «ремонтних канікул» шести місяців, а саме з серпня 2024 року по січень 2025 року включно, орендна плата підлягала сплаті в розмірі, еквівалентному 3 500 доларів США щомісячно, а після закінчення вказаного шестимісячного періоду, тобто починаючи з лютого 2025 року, - у розмірі, визначеному п. 5.1. договору, тобто еквівалентному 4 000 доларів США щомісячно.

Отже, за період із серпня 2024 року по січень 2025 року включно, тобто протягом шести місяців, позивачем здійснено нарахування орендної плати виходячи з еквівалента 3 500 доларів США щомісячно.

Так, за період, у якому орендна плата становила еквівалент 3 500 доларів США, позивачем застосовано курс НБУ: станом на 06.08.2024 - 41,1966 грн за 1 долар США, у зв`язку з чим орендна плата визначена в сумі 144 188,10 грн; станом на 06.09.2024 - 41,0890 грн, орендна плата - 143 811,50 грн; станом на 06.10.2024 - 41,1859 грн, орендна плата - 144 150,65 грн; станом на 06.11.2024 - 41,4375 грн, орендна плата - 145 031,25 грн; станом на 06.12.2024 - 41,5975 грн, орендна плата - 145 591,25 грн; станом на 06.01.2025 - 42,0889 грн, орендна плата - 147 311,15 грн.

Загальний розмір орендної плати, нарахованої за період з серпня 2024 року по січень 2025 року, становить 870 083,90 грн.

Починаючи з лютого 2025 року та по березень 2026 року включно, позивачем здійснено нарахування орендної плати виходячи з еквівалента 4 000 доларів США щомісячно.

Так, при визначенні орендної плати в розмірі, еквівалентному 4 000 доларів США, позивачем застосовано курс НБУ: станом на 06.02.2025 - 41,6584 грн за 1 долар США, у зв`язку з чим орендна плата визначена в сумі 166 633,60 грн; станом на 06.03.2025 - 41,3680 грн, орендна плата - 165 472,00 грн; станом на 06.04.2025 - 41,3426 грн, орендна плата - 165 370,40 грн; станом на 06.05.2025 - 41,4735 грн, орендна плата - 165 894,00 грн; станом на 06.06.2025 - 41,4717 грн, орендна плата - 165 886,80 грн; станом на 06.07.2025 - 41,7239 грн, орендна плата - 166 895,60 грн; станом на 06.08.2025 - 41,6845 грн, орендна плата - 166 738,00 грн; станом на 06.09.2025 - 41,2199 грн, орендна плата - 164 879,60 грн; станом на 06.10.2025 - 41,2286 грн, орендна плата - 164 914,40 грн; станом на 06.11.2025 - 42,0671 грн, орендна плата - 168 268,40 грн; станом на 06.12.2025 - 42,1838 грн, орендна плата - 168 735,20 грн; станом на 06.01.2026 - 42,4208 грн, орендна плата - 169 683,20 грн; станом на 06.02.2026 - 43,1405 грн, орендна плата - 172 562,00 грн; станом на 06.03.2026 - 43,8069 грн, орендна плата - 175 227,60 грн.

Загальний розмір нарахованої за цей період орендної плати становить 2 347 160,80 грн.

Таким чином, відповідно до наведеного позивачем розрахунку загальний розмір орендної плати, нарахованої за період із серпня 2024 року по березень 2026 року, становить 3 217 244,70 грн, з яких 870 083,90 грн нараховано виходячи з еквівалента 3 500 доларів США та 2 347 160,80 грн - виходячи з еквівалента 4 000 доларів США.

Водночас із банківської виписки АТ «ОТП БАНК» за період з 01.05.2024 по 13.03.2026 вбачається, що в рахунок орендної плати за договором суборенди протягом спірного періоду здійснено платежі на загальну суму 2 378 287,00 грн. Зокрема, за серпень 2024 року платежі в рахунок орендної плати відсутні; у вересні 2024 року сплачено 144 795,00 грн, у жовтні 2024 року - 145 145,00 грн, у листопаді 2024 року - 145 600,00 грн, у грудні 2024 року - 146 125,00 грн, у січні 2025 року - 149 450,00 грн, у лютому 2025 року - 145 775,00 грн, у березні 2025 року - 154 950,00 грн, у квітні 2025 року - 152 625,00 грн, у травні 2025 року - 155 250,00 грн, у червні 2025 року - 105 570,00 грн, у липні 2025 року - 139 527,00 грн, у серпні 2025 року - 161 700,00 грн, у вересні 2025 року - 160 875,00 грн, у жовтні 2025 року - 160 900,00 грн, у листопаді 2025 року - 163 000,00 грн.

Доказів здійснення інших платежів у рахунок погашення орендної плати за заявлений позивачем період матеріали справи не містять.

Перевіривши розрахунок основного боргу, наданий позивачем у розмірі 697 741,90 грн, суд установив, що він є арифметично невірним, оскільки визначений позивачем підсумковий розмір заборгованості не відповідає наведеним у самому розрахунку сумам нарахованої орендної плати та здійснених у рахунок її погашення платежів.

Як установлено судом вище, загальний розмір нарахованої за спірний період орендної плати становить 3 217 244,70 грн, тоді як загальний розмір платежів, здійснених у рахунок її погашення, становить 2 378 287,00 грн.

Отже, несплачений відповідачем розмір орендної плати за спірний період становить 838 957,70 грн (3 217 244,70 грн - 2 378 287,00 грн).

Разом із тим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача основний борг у меншому розмірі - 697 741,90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Доказів сплати відповідачем заборгованості в заявленому до стягнення розмірі 697 741,90 грн матеріали справи не містять.

За таких обставин, ураховуючи встановлений судом факт користування відповідачем переданими в суборенду нежитловими приміщеннями, настання погодженого сторонами терміну сплати орендної плати за кожний місяць спірного періоду та здійснення платежів не в повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 697 741,90 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 5 568,09 грн 3 % річних за загальний період з 06.02.2025 по 10.03.2026 та 5 051,62 грн інфляційних втрат за період з лютого по грудень 2025 року.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем у розмірі 5 568,09 грн за загальний період з 06.02.2025 по 10.03.2026, суд установив, що він є арифметично невірним у частині визначення сум заборгованості за грудень 2025 року та січень 2026 року, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку 3 % річних визначено заборгованість за грудень 2025 року в розмірі 78 735,20 грн, а за січень 2026 року - 112 683,30 грн, виходячи з того, що в рахунок орендної плати за грудень 2025 року сплачено 90 000,00 грн, а за січень 2026 року - 57 000,00 грн. Разом із тим, як установлено судом вище, платіж від 19.12.2025 у розмірі 33 000,00 грн має призначення платежу «Суборенда січень», а тому підлягає врахуванню в рахунок виконання зобов`язання зі сплати орендної плати за січень 2026 року. Відтак за грудень 2025 року фактично сплачено 57 000,00 грн, у зв`язку з чим непогашена заборгованість за цей місяць становить 111 735,20 грн, а за січень 2026 року сплачено 90 000,00 грн, у зв`язку з чим залишок заборгованості становить 79 683,20 грн.

Судом здійснено власний розрахунок 3 % річних, при цьому обмежуючись періодами та сумами визначеними позивачем, наступним чином:

Місяць, рік орендної платиРозмір орендної плати, грнОплата, грн (дата)Сума боргу, грнПеріод нарахування3 % річних, грн

Лютий 2025166 633,60145 775,00 (06.02.2025)20 858,6006.02.2025- 10.03.2026682,33

Березень 2025165 472,00-165 472,0006.03.2025- 06.03.202513,60

154 950,00 (07.03.2025)10 522,0007.03.2025- 10.03.2026319,12

Квітень 2025165 370,40-165 370,4006.04.2025- 06.04.202513,59

152 625,00 (07.04.2025)12 745,4007.04.2025- 10.03.2026354,08

Травень 2025165 894,00-165 894,0006.05.2025- 16.05.2025149,99

155 250,00 (17.05.2025)10 644,0017.05.2025- 10.03.2026260,71

Червень 2025165 886,80105 570,00 (02.06.2025)60 316,8006.06.2025- 10.03.20261 378,20

Липень 2025166 895,60139 527,00 (01.07.2025)27 368,6006.07.2025- 10.03.2026557,87

Серпень 2025166 738,00-166 738,0006.08.2025- 06.08.202513,70

131 700,00 (07.08.2025)35 038,0007.08.2025- 10.08.202511,52

30 000,00 (11.08.2025)5 038,0011.08.2025- 10.03.202687,79

Вересень 2025164 879,60-164 879,6006.09.2025- 11.09.202581,31

30 875,00 (12.09.2025)134 004,6012.09.2025- 17.09.202566,08

130 000,00 (18.09.2025)4 004,6018.09.2025- 10.03.202657,27

Жовтень 2025164 914,40-164 914,4006.10.2025- 06.10.202513,55

100 000,00 (07.10.2025)64 914,4007.10.2025- 16.10.202553,35

60 900,00 (17.10.2025)4 014,4017.10.2025- 10.03.202647,84

Листопад 2025168 268,40-168 268,4006.11.2025- 06.11.202513,83

100 000,00 (07.11.2025)68 268,4007.11.2025- 17.11.202561,72

30 000,00 (18.11.2025)38 268,4018.11.2025- 26.11.202528,31

33 000,00 (27.11.2025)5 268,4027.11.2025- 10.03.202645,03

Грудень 2025168 735,20-168 735,2006.12.2025- 07.12.202527,74

57 000,00 (08.12.2025)111 735,2008.12.2025- 10.03.2026854,09

Січень 2026169 683,2033 000,00 (19.12.2025)136 683,2006.01.2026- 07.01.202622,47

57 000,00 (08.01.2026)79 683,2008.01.2026- 10.03.2026406,06

Лютий 2026172 562,00-172 562,0006.02.2026- 10.03.2026468,04

Березень 2026175 227,60-175 227,6006.03.2026- 10.03.202672,01

Всього:6 161,20

Отже, за розрахунком суду розмір 3 % річних за загальний період з 06.02.2025 по 10.03.2026 становить 6 161,20 грн, що перевищує заявлений позивачем до стягнення розмір.

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі, а саме 5 568, 09 грн.

Також, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем у розмірі 5 051,62 грн, суд установив, що він є арифметично невірним у частині визначення суми заборгованості за грудень 2025 року, оскільки при здійсненні розрахунку інфляційних втрат за грудень 2025 року позивачем застосовано індекс інфляції 100,2 % до суми заборгованості 78 735,20 грн, у зв`язку з чим визначено інфляційні втрати в розмірі 157,47 грн. Разом із тим, як установлено судом вище, у рахунок орендної плати за грудень 2025 року сплачено лише 57 000,00 грн, тоді як платіж від 19.12.2025 у розмірі 33 000,00 грн стосується орендної плати за січень 2026 року, а тому розмір непогашеної заборгованості за грудень 2025 року становить 111 735,20 грн.

Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат, при цьому обмежуючись періодами та сумами визначеними позивачем, наступним чином:

Місяць, рік орендної платиРозмір орендної плати, грнОплата, грн (дата)Сума боргу, грнПеріод нарахуванняІнфляційні втрати, грн

Лютий 2025166 633,60145 775,00 (06.02.2025)20 858,60лютий-грудень 2025 року1 393,23

Березень 2025165 472,00154 950,00 (07.03.2025)10 522,00березень-грудень 2025 року613,72

Квітень 2025165 370,40152 625,00 (07.04.2025)12 745,40квітень-грудень 2025 року544,07

Травень 2025165 894,00155 250,00 (17.05.2025)155 250,00травень 2025 року2 018,25

10 644,00травень-грудень 2025 року377,21

Червень 2025165 886,8036 760,00 та 68 810,00 (02.06.2025)60 316,80червень-грудень 2025 року1 336,09

Липень 2025166 895,6060 527,00 та 79 000,00 (01.07.2025)27 368,60липень-грудень 2025 року384,23

Серпень 2025166 738,00131 700,00 (07.08.2025); 30 000,00 (11.08.2025)5 038,00серпень-грудень 2025 року80,97

Вересень 2025164 879,6015 300,00 та 15 575,00 (12.09.2025); 130 000,00 (18.09.2025)130 000,00вересень 2025 року390,00

4 004,60вересень-грудень 2025 року72,51

Жовтень 2025164 914,4030 000,00 та 70 000,00 (07.10.2025); 60 900,00 (17.10.2025)60 900,00жовтень 2025 року548,10

4 014,40жовтень-грудень 2025 року60,47

Листопад 2025168 268,4040 000,00 та 60 000,00 (07.11.2025); 30 000,00 (18.11.2025); 33 000,00 (27.11.2025)63 000,00листопад 2025 року252,00

5 268,40листопад-грудень 2025 року31,65

Грудень 2025168 735,2057 000,00 (08.12.2025)111 735,20грудень 2025 року223,47

Всього:8 325,97

Отже, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат за заявлений позивачем період становить 8 325,97 грн, що є більше, ніж заявлено позивачем до стягнення.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі, а саме 5 051,62 грн.

Крім цього, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором у частині своєчасної сплати орендної плати позивачем заявлено до стягнення 42 096,76 грн пені за загальний період з 06.02.2025 по 10.03.2026.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов?язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем у розмірі 42 096,76 грн, суд установив, що він є арифметично невірним, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем не ураховано зміну розміру заборгованості залежно від дат здійснення часткових оплат. Зокрема, за квітень 2025 року орендна плата становила 165 370,40 грн, а платіж у розмірі 152 625,00 грн здійснено 07.04.2025, у зв`язку з чим за 06.04.2025 пеня підлягає нарахуванню на суму 165 370,40 грн, а починаючи з 07.04.2025 - на залишок заборгованості в розмірі 12 745,40 грн. Натомість позивачем пеню за весь заявлений період нараховано лише на кінцевий залишок заборгованості в розмірі 12 745,40 грн. Аналогічно, за травень 2025 року до здійснення платежу в розмірі 155 250,00 грн 17.05.2025 розмір простроченої заборгованості становив 165 894,00 грн, а після здійснення такого платежу - 10 644,00 грн. Так само зміна розміру заборгованості внаслідок здійснення часткових оплат мала місце в серпні, вересні, жовтні та листопаді 2025 року.

Крім того, як установлено судом вище, платіж від 19.12.2025 у розмірі 33 000,00 грн має призначення платежу «Суборенда січень», а тому підлягає врахуванню в рахунок орендної плати за січень 2026 року, у зв`язку з чим заборгованість за грудень 2025 року після платежу від 08.12.2025 становила 111 735,20 грн, а заборгованість за січень 2026 року з урахуванням платежів у загальному розмірі 90 000,00 грн - 79 683,20 грн.

Також позивачем при нарахуванні пені за період після 30.01.2026 застосовано розрахункову ставку 31 %, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ 15,5 %, тоді як із 30.01.2026 облікову ставку Національного банку України встановлено на рівні 15,0 % річних, а тому розрахункова ставка пені за відповідний період становить 30 % річних. Національний банк України

Судом здійснено власний розрахунок пені, при цьому обмежуючись періодами та сумами визначеними позивачем, наступним чином:

Місяць, рікРозмір орендної плати, грнОплата, грн (дата)Сума боргу, грнПеріод нарахуванняПеня, грн

Лютий 2025166 633,60145 775,00 (06.02.2025)20 858,6010.03.2025- 05.08.20252 639,61

Березень 2025165 472,00154 950,00 (07.03.2025)10 522,0010.03.2025- 05.09.20251 608,57

Квітень 2025165 370,40-165 370,4006.04.2025140,45

152 625,00 (07.04.2025)12 745,4007.04.2025- 05.10.20251 970,12

Травень 2025165 894,00-165 894,0006.05.2025- 16.05.20251 549,86

155 250,00 (17.05.2025)10 644,0017.05.2025- 05.11.20251 563,94

Червень 2025165 886,8036 760,00 та 68 810,00 (02.06.2025)60 316,8006.06.2025- 05.12.20259 374,72

Липень 2025166 895,6060 527,00 та 79 000,00 (01.07.2025)27 368,6006.07.2025- 05.01.20264 277,00

Серпень 2025166 738,00-166 738,0006.08.2025141,61

131 700,00 (07.08.2025)35 038,0007.08.2025- 10.08.2025119,03

30 000,00 (11.08.2025)5 038,0011.08.2025- 29.01.2026735,96

-5 038,0030.01.2026- 05.02.202628,99

Вересень 2025164 879,60-164 879,6006.09.2025- 11.09.2025840,21

15 300,00 та 15 575,00 (12.09.2025)134 004,6012.09.2025- 17.09.2025682,87

130 000,00 (18.09.2025)4 004,6018.09.2025- 29.01.2026455,76

-4 004,6030.01.2026- 05.03.2026115,20

Жовтень 2025164 914,40-164 914,4006.10.2025140,06

30 000,00 та 70 000,00 (07.10.2025)64 914,4007.10.2025- 16.10.2025551,33

60 900,00 (17.10.2025)4 014,4017.10.2025- 29.01.2026358,00

-4 014,4030.01.2026- 10.03.2026131,98

Листопад 2025168 268,40-168 268,4006.11.2025142,91

40 000,00 та 60 000,00 (07.11.2025)68 268,4007.11.2025- 17.11.2025637,80

30 000,00 (18.11.2025)38 268,4018.11.2025- 26.11.2025292,52

33 000,00 (27.11.2025)5 268,4027.11.2025- 29.01.2026286,37

-5 268,4030.01.2026- 10.03.2026173,21

Грудень 2025168 735,20-168 735,2006.12.2025- 07.12.2025286,62

57 000,00 (08.12.2025)111 735,2008.12.2025- 29.01.20265 029,61

-111 735,2030.01.2026- 10.03.20263 673,49

Січень 2026169 683,2033 000,00 (19.12.2025)136 683,2006.01.2026- 07.01.2026232,17

57 000,00 (08.01.2026)79 683,2008.01.2026- 29.01.20261 488,88

-79 683,2030.01.2026- 10.03.20262 619,72

Лютий 2026172 562,00-172 562,0006.02.2026- 10.03.20264 680,45

Березень 2026175 227,60-175 227,6006.03.2026- 10.03.2026720,11

Всього:47 689,13

Отже, за розрахунком суду розмір пені за заявлений позивачем період становить 47 689,13 грн, що є більше, ніж заявлено позивачем до стягнення.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі, а саме 42 096,76 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов?язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 697 741,90 грн основного боргу, 42 096,76 грн пені, 5 568,09 грн 3 % річних та 5 051,62 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Коновалова Єгора Вадимовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Сломи Сергія Юрійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 697 741 (шістсот дев`яносто сім тисяч сімсот сорок одну) грн 90 коп. основного боргу, 42 096 (сорок дві тисячі дев`яносто шість) грн 76 коп. пені, 5 568 (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн 09 коп. 3 % річних, 5 051 (п`ять тисяч п`ятдесят одну) грн 62 коп. інфляційних втрат та 11 256 (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят шість) грн 87 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань

Оригінал: reyestr.court.gov.ua