Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №643/12019/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/12019/25 Головуючий суддя І інстанції Семенова Я. Ю.

Провадження № 33/818/1350/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Степного Г.В.

за участю особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 08 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -

УСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 10 липня 2025 року о 16 год. 27 хв. ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Академіка Павлова, 132 в м. Харкові, керував транспортним засобом Kabshen 22, номер рами НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОНД» водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Постановою судді Салтівського районного суду м.Харкова від 08 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження та постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити з підстав, передбачених п.1 ст.247 КУпАП.

В обгрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що оскаржувана постанова була опублікована у ЄДРСР 10.04.2026 року, того ж дня надійшла до електронного кабінету його захисника.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на безпідставність його зупинки співробітниками поліції.

Вказує, згідно технічного паспорту, наявного в матеріалах справи, транспортний засіб Kabshen 22, номер рами НОМЕР_1 , яким він керував у день події, має потужність двигуна 450 Вт, у зв`язку із чим зазначений ТЗ не є механічним транспортним засобом, а він - водієм у розумінні положень п.1.10 ПДРУ.

Також, зі змісту складеного протоколу та направлення на огляд у медичному закладі убачається, що у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Водночас, вказане направлення не містить адреси медичної установи, де мав бути проведений огляд.

Також, звертає свою увагу, що відеозапис, долучений до матеріалів судового провадження, не містить електронного цифрового підпису, та є небезперевним, що, на його переконання, робить його неналежним доказом у справі.

Мотиви суду

Апеляційна скарга ОСОБА_1 подана ним у межах строку на апеляційне оскарження, встановленого ст.294 КУпАП (17.04.2026 року), а тому клопотання про його поновлення розгляду не підлягає, як зайве.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримання вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено,що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, що 10 липня 2025 року о 16 год. 27 хв. ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Академіка Павлова, 132 в м. Харкові, керував транспортним засобом Kabshen 22, номер рами НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОНД» водій ОСОБА_1 відмовився.

Внаслідок зазначених подій працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №38741026 від 10.07.2025 року.

Окрім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 10.07.2025 року о 17 год. 00 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук; огляд ОСОБА_1 з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння у КНП ХОР «ОНД» не проводився за відмовою останнього;

- рапортом поліцейського взводу 1 роти 6 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП капрала поліції Левандовського Є. від 10.07.2025 року щодо події з зазначенням обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не оскаржується сам факт керування ним транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Перевіряючи доводи ОСОБА_1 про безпідставність його зупинки співробітниками поліції, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно рапорту поліцейського взводу 1 роти 6 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП капрала поліції Левандовського Є. від 10.07.2025 року, транспортний засіб Kabshen 22, номер рами НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на підставі ст.35 ЗУ «Про національну поліцію». Під час проведення превентивних заходів, а саме – перевірки документів, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння. (а.с.5)

Відеозаписом події зафіксовано, що під час перевірки документів, поверхневого огляду водія та транспортного засобу, у ОСОБА_1 було виявлено при собі наркотичні речовини (як самостійно зазначив ОСОБА_1 – марихуана, 1 г), у зв`язку із чим інспектором поліції було зареєстровано звернення на лінію 102 та викликано СОГ на місце зупинки.

Статтею 23 ЗУ «Про національну поліцію» закріплено основні повноваження поліції, до яких належить, зокрема, здійснення превентивної та профілактичної діяльністі, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень.

Також, поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як перевірка документів особи, опитування особи, поверхнева перевірка і огляд, зупинення транспортного засобу, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. (п.1, п.2, п.3, п.4 та п.9 ч.1 ст.31 ЗУ «Про національну поліцію»)

Відповідно до п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Таким чином, зважаючи на викладене та з урахуванням даних відеозапису, інспектори патрульної поліції, здійснюючи зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , діяли у межах своїх повноважень, що також узгоджується з вимогами ЗУ «Про національну поліцію» та КУпАП.

Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що транспортний засіб Kabshen 22, номер рами НОМЕР_1 , яким ОСОБА_1 керував у день події, має потужність двигуна 450 Вт, у зв`язку із чим зазначений ТЗ не є механічним транспортним засобом у розумінні положень п.1.10 ПДРУ, на переконання апеляційного суду, також є неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР України, механічний транспортний засіб- транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 000 Вт.

Відповідно до пункту 2.1а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначеного випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.

Згідно змісту постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, якщо транспортний засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням засобу, характеристика як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Вказаний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування. В свою чергу, механічний транспортний засіб – транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 000 Вт.

Аналіз наведених термінів свідчить про те, що поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати так: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електросамокат, і в вузькому – механічний транспортний засіб.

Слід зазначити, що 23.03.2023 року набрав чинності Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», яким визначено, що легкий персональний електричний транспортний засіб – колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

Вказаним законом внесені зміни до Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, визначено, що:

- електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії;

- легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kabshen 22, номер рами НОМЕР_1 . (а.с.1)

Згідно копії технічного паспорту, зазначений транспортний засіб має потужність двигуна 450 Вт (0,45 кВт), має у комплектації два колеса, максимальна швидкість - 35 км/год. (а.с. 22-28)

Відтак, електровелосипед, на якому рухався ОСОБА_1 у день події, є легким персональним електричним транспортним засобом, який відноситься до категорії транспортних засобів.

В цьому контексті апеляційний суд також приймає до уваги правовий висновок, викладений у постанові ККС ВС від 15.03.2023 у справі №127/5920/22 (провадження №61-10553св22), за яким використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

У ПДР України відсутнє визначення електровелосипеду, разом з тим, аналізуючи визначення «транспортний засіб», можна дійти висновку, що електровелосипед відповідає поняттю «транспортний засіб», оскільки призначений для перевезення людей, а особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, використовувала його саме з цією метою.

Зважаючи на те, що електровелосипед використовувався як транспортний засіб, особа, яка привела його в дію, а саме ОСОБА_1 , є водієм вказаного ТЗ у розумінні положень п.1.10 ПДР України.

При цьому, сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом – Kabshen 22, номер рами НОМЕР_1 , як вже зазначалось вище, ним не заперечується.

Отже, коли електровелосипед служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом, а тому на водія розповсюджується дія ПДР, в тому числі вимоги п.2.5 ПДРУ.

Таким чином, посилання апелянта на те, що він не є водієм у розумінні вище наведених вимог закону, оскільки його ТЗ не відноситься до механічних, є безпідставними.

Аналогічного правового висновку дійшов і суд першої інстанції, з чим погоджується і апеляційний суд.

Посилання апелянта на те, що зі складеного протоколу та направлення на огляд у медичному закладі убачається, що у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, є неспроможними та спростовуються матеріалами справи, а саме змістом зазначених документів, згідно яких у ОСОБА_1 були виявлені ознаки саме наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук) (а.с.1, 4).

Твердження апелянта стосовно того, що до матеріалів справи долучено відеозапис із нагрудної камери працівника поліції, який є небезперевним, що, на думку апелянта робить такий відеозапис неналежним та недопустимим доказом, також не є слушними, так як на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. До того ж, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами.

При цьому, відеофіксація відбувалась відкрито, за допомогою засобів технічного запису б/к 470000, 470721, проти чого ОСОБА_1 не заперечував. Відеозапис долучено до матеріалів судового провадження.

Даних, що відеофіксація відбувалась за допомогою недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог чинного законодавства, під час апеляційного перегляду не встановлено.

Разом із тим, всупереч аргументів ОСОБА_1 , відеозапис з нагрудної камери поліцейського або реєстратора є самостійним джерелом доказів (електронним доказом). Перенесення цього файлу на CD/DVD-диск для суду є легітимним способом надання доказу, і відсутність цифрового підпису саме на диску або у відеофайлі не робить його автоматично недопустимим.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 10 вересня 2020 року у справі № 751/6069/19 (провадження № 51-1704км20), який підкреслив, що електронний документ, зокрема відеозапис, може існувати на різних носіях і вважатися оригіналом, а диск є відображенням електронного документа.

Також, апеляційний суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 власноруч та без будь-яких зауважень. (а.с.1)

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у встановленому законом порядку, у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 , тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП

Жодних вагомих причин, які б унеможливлювали виконання ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР, тобто, ставили суб`єктивний фактор над суспільним, матеріали справи не містять, не надано їх було й під час апеляційного розгляду.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, ст.33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 08 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик