Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №725/8534/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/8534/26

Номер провадження 2/725/2292/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Попової Р.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

та представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 24.07.2013 року між ним та відповідачкою було зареєстровано шлюб, під час якого у них народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте спільне сімейне життя у них не склалось.

Вказував на те, що через постійні конфлікти, відсутність взаємопорозуміння та різні погляди на сімейне життя, він втратив почуття любові та поваги до відповідачки, а тому подальше спільне життя та збереження шлюбу стали неможливим.

Вважає, що їх з відповідачкою шлюб існує лише формально та подальше збереження шлюбу буде суперечити його інтересам, а тому звернувся до суду з вище вказаним позовом та просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_3 .

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Вказував на те, що з моменту звернення до суду з даним позовом він свою думку не змінив та наполягає на розірванні шлюбу, адже таке його рішення виважене та остаточне. Строку для примирення він не потребує та впевнений у своєму бажанні розірвати шлюб з відповідачкою.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити з підстав зазначених у тексті позовної заяви.

Відповідач в ході судового розгляду даного спору зверталась до суду з клопотанням про надання сторонам строку для примирення, в задоволенні якого було відмовлено судом. Зазначала, що з урахуванням позиції позивача, який категорично заперечував проти примирення, який з моменту звернення до суду з даним позовом і на час судового розгляду спору свого рішення про доцільність розірвання шлюбу не змінив, визнала позов та не заперечувала проти його задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні наголошував на необхідності вжиття заходів для збереження сім`ї, проте підтримав думку відповідача, яка позов визнала.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, при цьому суд також приймає до уваги визнання позову відповідачкою, оскільки це не суперечить Закону, а також правам та інтересам сторін, не порушує свободи чи інтереси інших осіб , та відповідає вимогам ч. 4 ст. 206 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 24 липня 2013 року між сторонами укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №1139 (а/с 4).

Під час вказаного шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а/с 12).

Відповідно до ст.ст. 110-112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Згідно з ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Враховуючи обставини справи, визнання позову відповідачкою, категоричне не бажання позивача вживати заходи для примирення, суд вважає, що сім`я у сторін остаточно розпалась і зберегти її не можливо, а тому їх шлюб необхідно розірвати.

У відповідності до ст. 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Так, відповідач не заявила про своє бажання змінити прізвище на дошлюбне.

Згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.24, 104, 105, 110, 112-115 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 24 липня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №1139 - розірвати.

Копію даного рішення, після набрання ним законної сили, надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 22.10.2026 року.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Федіна А. В.