Суд: Придніпровський районний суд м. Черкас
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи про видачу і продовження обмежувального припису
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №711/10804/26
Суддя: Булгакова Г. В.
Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10804/26
Провадження № 2-о/711/253/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого – судді Булгакової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання – Кошубінської Л.В.,
заявника – ОСОБА_1 , яка дії у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітнього - ОСОБА_3 , представника заявника – адвоката Вакуленка О.П., заінтересованої особи – ОСОБА_5 , представника заінтересованої особи - адвоката Постригань Т.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заінтересована особа: ОСОБА_5 про видачу обмежувального припису,-
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси в порядку окремого провадження із заявою, в якій просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_5 , яким на 6 місяців заборонити останньому:
-перебувати за місцем реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
-наближатися на відстань менше 300 метрів до іншого місця перебування ОСОБА_1 , переслідувати її за місцем роботи, у місцях її частих відвідувань (школах, магазинах, інших торговельних закладах, комунальних і медичних установах, громадському транспорті), а також у будь-який спосіб спілкуватися з нею, у тому числі вести телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку як особисто, так і через третіх осіб;
-обмежити спілкування з постраждалими дітьми - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , заборонивши наближатися на відстань менше 200 метрів до місць їх перебування та частих відвідувань (шкіл, магазинів, інших торговельних закладів, державних, комунальних і медичних установ, громадського транспорту).
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 21.11.2009 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , від якого сторони мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.04.2026, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 18.08.2026, шлюб між сторонами розірвано та стягнуто з ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей. Підставою для звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу стала поведінка ОСОБА_5 , який зловживав алкогольними напоями, виявляв байдужість до проблем дітей тощо. Незважаючи на розірвання шлюбу, сторони разом із дітьми фактично проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , придбаній 07.11.2017 за кредитні кошти. Після ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу поведінка ОСОБА_5 погіршилася: останній висловлюється нецензурною лайкою, виявляє агресію, застосовує фізичну силу, морально принижує заявника та дітей, погрожує вигнати їх із квартири, відбирає комп`ютерну техніку. 21.05.2026 заявник зверталася за допомогою до Служби у справах дітей Черкаської міської ради стосовно психологічного насильства в сім`ї. За результатами оцінки потреб сім`ї складено акт та висновок № 328 від 16.07.2026. Окрім того, 28.08.2026 між Черкаським міським центром соціальних служб та заявником укладено договір № 40 про надання соціальних послуг. Проте проведені профілактичні бесіди позитивного результату не дали. У вечірній та нічний час з 18 на 19.09.2026 ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив бійку, у зв`язку з чим заявник викликала працівників поліції. За наслідками виклику стосовно ОСОБА_5 було складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника № 492548 від 19.09.2026 строком на 3 дні. Тим не менш, того ж дня о 09:53 год. ОСОБА_5 порушив вимоги термінового заборонного припису, що змусило заявника повторно викликати поліцію, працівниками якої зафіксовано правопорушення та складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 173-8 КУпАП. 05.10.2026 заявник повторно звернулася до Служби у справах дітей Черкаської міської ради, за результатами чого складено акт оцінки потреб сім`ї та висновок № 328/1 від 29.09.2026. З огляду на систематичний характер психологічного насильства, постійне створення конфліктних ситуацій під впливом алкоголю, залякування та приниження гідності заявника й дітей, ОСОБА_1 змушена разом із дітьми проживати у своїх батьків, побоюючись за їхнє життя та здоров`я. Посилаючись на зазначені обставини, а також на приписи статтей 1, 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та статтей 350-1–350-6 ЦПК України, заявник просила суд задовольнити заяву та застосувати до ОСОБА_5 зазначені обмежувальні заходи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2026 вказану заяву передано для розгляду судді Булгаковій Г.В.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.10.2026 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду.
19.10.2026 від ОСОБА_5 надійшли заперечення на заяву про видачу обмежувального припису, у яких він просив відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Заперечення мотивовані тим, що викладені заявником обставини щодо вчинення стосовно неї та дітей домашнього насильства не відповідають дійсності, є безпідставними та надуманими, а між сторонами має місце тривалий сімейний конфлікт. Події 18-19.09.2026 виникли через побутову суперечку щодо пізнього повернення ОСОБА_1 додому. Складання поліцією термінового заборонного припису та протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 173-8 КУпАП ОСОБА_5 вважає необґрунтованим, наголошуючи, що сам факт складання протоколу не є належним і беззаперечним доказом його винуватості у вчиненні домашнього насильства та не замінює остаточного з`ясування всіх обставин справи судом. ?Крім того, ОСОБА_5 зазначив, що вину у вчиненні будь-яких насильницьких дій щодо колишньої дружини та неповнолітніх дітей не визнає. Зауважив, що сумлінно виконує батьківські обов`язки: сплачує аліменти на утримання трьох дітей, додатково купує дітям необхідні речі, турбується про їх відпочинок, оздоровлення та навчальний процес. Натомість ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, налаштовує їх проти батька та без його згоди вивезла дітей до своїх батьків, чим позбавила їх звичних умов проживання та батьківського піклування. При цьому ОСОБА_5 зазначив, що особисто вживав заходів для мирного врегулювання конфлікту, звертався до Центру соціальних служб для проходження консультування та психологічного супроводу, однак саме заявник відмовилася від спільної роботи з фахівцями. ?Щодо наданого заявником висновку оцінки потреб сім`ї № 328/1 від 29.09.2026, ОСОБА_5 зауважив, що він визначає лише потребу сім`ї у наданні соціальних послуг у формі консультування, що підтверджує наявність між сторонами сімейного конфлікту, а не потребу в застосуванні судом заходів обмежувального припису. З огляду на викладене, а також посилаючись на постанову Верховного Суду від 10.02.2023 у справі № 676/3259/22, ОСОБА_5 наголошував, що сам факт наявності тривалого сімейного конфлікту та звернення до правоохоронних органів без належного доказування фактів насильства не є підставою для застосування спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, у зв`язку з чим у задоволенні заяви просив відмовити.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , і малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , та її представник - адвокат Вакуленко О.П. заяву підтримали й просили її задовольнити з підстав, викладених у її змісті. Заявник ОСОБА_1 додатково пояснила, що ОСОБА_5 систематично вчиняє стосовно неї та дітей психологічне, економічне та фізичне насильство: принижує їхню гідність, погрожує вигнати з квартири, виявляє агресію до неї та старшого сина. Конфлікти виникають у присутності дітей, що негативно позначається на їх психоемоційному стані. Вона неодноразово викликала працівників поліції, стосовно ОСОБА_5 виносився терміновий заборонний припис та складався протокол про адміністративне правопорушення, однак поведінка останнього не змінилася. Після закінчення дії терміново заборонного припису, побоюючись за життя та здоров`я дітей, вона разом із дітьми була змушена переїхати до своїх батьків.
Заінтересована особа ОСОБА_5 та його представник - адвокат Постригань Т.Л. у судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви. Заінтересована особа ОСОБА_5 пояснив, що 18.09.2026 між ним та колишньою дружиною виник конфлікт через відмову від спільного святкування дня народження сина та пізнє повернення ОСОБА_1 додому. Після складання термінового заборонного припису він не бачився з дітьми, але підтримував зв`язок шляхом направлення листів та повідомлень у месенджерах. 20.10.2026 звернувся до Служби у справах дітей з метою усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення порядку їх виховання. Адвокат Постригань Т.Л. пояснила, що ОСОБА_5 є колишнім військовослужбовцем (майор у відставці), через що турбота про сім`ю помилково сприймалася як надмірний контроль. Пізнє повернення колишньої дружини додому напередодні комендантської години спровокувало побутову сварку, під час якої ОСОБА_1 викликала поліцію. Наголосила, що згідно з висновками оцінки потреб сім`ї заінтересованій особі та заявниці рекомендовано лише надання соціальних послуг з консультування, а не вчинення дій, які потребують застосування обмежувального припису.
Неповнолітній ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що не бажає спілкуватися та проживати з батьком, оскільки той систематично принижує його, часто перебуває в стані алкогольного сп`яніння, влаштовує сімейні конфлікти та виявляє агресію. Зокрема, ОСОБА_3 вказав, що 18.09.2026 між батьками виникла чергова сварка через пізнє повернення матері додому, під час якої батько вимагав повернути грошові кошти за раніше подарований їй телефон. Від криків та шуму прокинулися молодші діти. Вранці 19.09.2026 батько продовжив конфлікт із матір`ю, викидав речі з комори. Окрім того, зазначив, що батько застосовував і стосовно нього фізичне насильство, кидався до нього з кулаками. ОСОБА_3 підтримав вимоги заяви про видачу обмежувального припису, наголосивши, що не бажає спілкуватися з батьком та перебувати з ним в одній квартирі.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що з 21.11.2009 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 07.11.2017, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.І. за реєстровим № 4322, та кредитним договором № 21 від 07.11.2017, укладеним із Черкаським регіональним управлінням ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», сторонами за рахунок кредитних коштів набуто у власність 4-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено іпотечним договором від 07.11.2017 (зареєстровано в нотаріальному реєстрі за № 862, номер у реєстрі іпотеки № 4325).
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.04.2026, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 18.08.2026, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, виданим Другим відділом ДВС у м. Черкаси, заборгованість ОСОБА_5 зі сплати аліментів станом на 02.02.2026 становить 59,08 грн.
Незважаючи на розірвання шлюбу, сторони разом із дітьми зареєстровані та фактично проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Проте через постійне виникнення конфліктних ситуацій та загрозу життю і здоров`ю, з 22.09.2026 заявник разом із дітьми вимушена проживати у своїх батьків.
21.05.2026 ОСОБА_1 зверталася із заявою до Служби у справах дітей Черкаської міської ради щодо вчинення стосовно неї та дітей психологічного й економічного насильства з боку чоловіка ОСОБА_5 .
За результатами оцінки потреб сім`ї фахівцями Черкаського міського центру соціальних служб складено Акт оцінки потреб сім`ї/особи № 328 (період оцінювання з 28.04.2026 по 16.07.2026) та Висновок оцінки потреб сім`ї від 16.07.2026, у яких зафіксовано наявність тривалого внутрішньосімейного конфлікту, вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_5 відносно колишньої дружини та сина фізичного характеру, а також потребу сім`ї у наданні соціальної послуги консультування.
Згідно з Актом оцінки потреб сім`ї/особи № 328 від 16.07.2026, неповнолітній ОСОБА_3 має негативні стосунки з одним із батьків. Зі слів ОСОБА_3 , з мамою він має близькі та довірливі стосунки, натомість з татом спілкування майже відсутнє; дитина зазначила, що була свідком домашнього насильства з боку батька стосовно матері, намагалася захистити матір та мала бійку з батьком (16.12.2025). Малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на момент проведення даного оцінювання були відсутні.
28.08.2026 між Черкаським міським центром соціальних служб та ОСОБА_1 укладено Договір № 40 про надання соціальної послуги консультування та затверджено Індивідуальний план надання послуги з метою оптимізації психоемоційного стану та подолання конфліктних ситуацій.
19.09.2026 о 00:43 год. ОСОБА_1 звернулася до органів Національної поліції з повідомленням про вчиненням ОСОБА_5 сварки за місцем спільного проживання, що підтверджується талоном-повідомленням ЄО № 70832.
?За наслідками зазначеного звернення уповноваженою посадовою особою Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області відносно ОСОБА_5 винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 492548 від 19.09.2026 строком на 3 доби (з 03:00 год. 19.09.2026 по 03:00 год. 22.09.2026), яким заборонено ОСОБА_5 перебувати в місці проживання ОСОБА_1 та в будь-який спосіб контактувати з нею.
?19.09.2026 о 09:53 год. ОСОБА_1 звернулася до органів Національної поліції із повідомленням про неадекватну поведінку чоловіка, вчинення ним домашнього насильства стосовно неї та дітей і перебування у квартирі в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується талоном-повідомленням ЄО № 70898.
За наслідками зазначеного звернення уповноваженою посадовою особою Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області відносно ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 173-8 КУпАП. На даний час матеріали про вказане адміністративне правопорушення перебувають на розгляді у Придніпровському районному суді м. Черкаси.
За результатами повторної оцінки потреб сім`ї фахівцями Черкаського міського центру соціальних служб складено Акт оцінки потреб сім`ї/особи № 328/1 від 29.09.2026 (період оцінювання з 23.09.2026 по 29.09.2026) та Висновок оцінки потреб сім`ї від 29.09.2026, у яких зафіксовано наявність тривалого конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_5 стосовно колишньої дружини, а також потребу сім`ї у наданні соціальних послуг.
Згідно з Актом оцінки потреб сім`ї/особи № 328/1 від 29.09.2026, неповнолітній ОСОБА_3 та малолітні ОСОБА_4 і ОСОБА_2 мають негативні стосунки з одним із батьків. Зі слів малолітнього ОСОБА_4 , з батьком у нього напружені відносини, оскільки той ображає матір. Зі слів малолітньої ОСОБА_2 , батько хапав її за пальчик, спричинивши біль, у зв`язку з чим вона ображена на нього.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 працює старшим інспектором з кадрів у ІНФОРМАЦІЯ_4 (в/ч НОМЕР_1 ), де зарекомендувала себе як дисциплінований, відповідальний працівник та турботлива мати.
Заінтересована особа ОСОБА_5 є майором у відставці, ветераном військової служби та пенсіонером за вислугу років. З 11.05.2026 працює головним спеціалістом відділу інформаційно-аналітичного забезпечення Управління інформаційних систем та електронних реєстрів Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. За місцем попередньої військової служби у в/ч НОМЕР_1 ДПСУ та за нинішнім місцем роботи у ГУ ПФУ в Луганській області характеризується позитивно, як дисциплінований, сумлінний та відповідальний працівник.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пунктів 2, 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на колишнє подружжя, батьків і дітей.
Пунктом 2 частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
У статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» зазначено, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У пункті 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини 1 статті 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Визначення конкретних заходів тимчасового обмеження прав кривдника або обов`язків, які покладаються на нього, а також строку, на який видається обмежувальний припис, належить до компетенції суду.
Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 у справі № 127/9600/22.
Систематичність визначається, виходячи з кількісного показника порушення правил співжиття протягом необмеженого проміжку часу. При цьому суттєвим є саме факт повторного вчинення одного й того самого правопорушення, що свідчить про те, що застосовані заходи впливу є безрезультатними (постанова Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 161/16344/20).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що у кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону.
Докази, що додаються до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватися місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.
Як докази до заяви можуть додаватися, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.02.2025 у справі № 569/11625/24.
Водночас слід приймати до уваги, що тимчасове обмеження прав кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд, на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства, має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 28.04.2020 у справі № 754/11171/19.
У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 756/3859/19 зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (East/West Alliance Limited v. Ukraine, № 19336/04, § 166-168, від 23.01.2014).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів; втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Відповідно до частин 1, 3 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.
Аналізуючи встановлені обставини у сукупності з наведеними нормами матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що між сторонами мають місце не лише неприязні особисті відносини та тривалий сімейний конфлікт на ґрунті розірвання шлюбу, а й прояви домашнього насильства у психологічній, фізичній та економічній формах з боку ОСОБА_5 стосовно колишньої дружини та дітей.
Факт вчинення заінтересованою особою домашнього насильства та наявність обґрунтованих побоювань за життя і здоров`я заявника й неповнолітніх дітей підтверджується належними, допустимими та достатніми письмовими доказами, а саме: Актом оцінки потреб сім`ї/особи № 328 та Висновком від 16.07.2026, у яких зафіксовано наявність тривалого внутрішньосімейного конфлікту та факти застосування ОСОБА_5 фізичного насильства стосовно колишньої дружини та неповнолітнього сина ОСОБА_3 ; талонами-повідомленнями ЄО № 70832 та № 70898 та терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА № 492548 від 19.09.2026; Актом оцінки потреб сім`ї/особи № 328/1 та Висновком від 29.09.2026, у яких зафіксовано наявність у неповнолітнього ОСОБА_3 та малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_2 негативного ставлення до батька через його агресивну поведінку.
Суд критично оцінює доводи заінтересованої особи ОСОБА_5 та його представника про те, що між сторонами має місце виключно сімейний конфлікт без ознак насильства, а також про те, що сам по собі факт складання адміністративного протоколу та винесення термінового заборонного припису не доводить винуватості.
Зазначені заперечення спростовуються оцінкою ризиків, проведеною судом під час розгляду справи. Зокрема, винесення 19.09.2026 термінового заборонного припису не зупинило протиправної поведінки ОСОБА_5 , оскільки о 09:53 год. того ж дня він повторно допустив порушення прав заявника та дітей, що спричинило новий виклик працівників поліції та складення протоколу про адміністративне правопорушення. Вказане свідчить про неефективність первинних запобіжних заходів та наявність високого ризику повторного вчинення насильства.
Суд також бере до уваги позицію неповнолітнього ОСОБА_3 , який у судовому засіданні висловив небажання спілкуватися та проживати з батьком, а також повідомив про зловживання батьком алкоголем, психологічний тиск, погрози, вимагання грошей за подарунки та застосування до нього фізичної сили.
Відповідно до статті 12 Конвенції про права дитини та статті 171 СК України дитина має право бути вислуханою при вирішенні будь-якого спору щодо її виховання, місця проживання.
Суд зазначає, що прагнення батька брати участь у вихованні дітей не може переважати над їхнім правом на безпеку. Оскільки діти неодноразово були свідками конфліктів між батьками, а також почуваються в небезпеці поруч із батьком, суд під час вирішення спору ставить на перше місце саме забезпечення найкращих інтересів дітей.
Вирішуючи питання про доцільність застосування такого заходу тимчасового обмеження прав, як заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , суд враховує положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статті 321 ЦК України щодо непорушності права власності. Водночас, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини та нормами національного законодавства, право власності не є абсолютним і може підлягати обмеженням в інтересах забезпечення прав і свобод інших осіб, зокрема для гарантування фізичної та психологічної безпеки постраждалих від домашнього насильства.
Судом встановлено, що спірна квартира є місцем постійного проживання заявниці та їхніх спільних малолітніх і неповнолітніх дітей. Проживання сторін в одному житловому приміщенні в умовах систематичного психологічного та фізичного тиску з боку заінтересованої особи створює реальну загрозу для життя і здоров`я заявника та дітей, змушуючи їх залишати власне помешкання і шукати прихистку у родичів.
Застосування такого заходу тимчасового обмеження, як заборона перебувати в спільному помешканні, є пропорційним втручанням у права заінтересованої особи, оскільки він переслідує легітимну мету - захист безпеки та психологічного благополуччя постраждалих, і є прямим наслідком протиправної поведінки ОСОБА_5 . При цьому такий захід має тимчасовий характер, обмежує лише порядок користування житлом на визначений судом строк та не позбавляє особу її майнових прав.
Наявність у заінтересованої особи позитивних характеристик з місця роботи та сплата аліментів на утримання дітей свідчать про виконання ним трудових та батьківських обов`язків, однак не спростовують встановлених судом фактів протиправної, агресивної поведінки у сімейному побуті та не усувають існуючих ризиків для безпеки заявника і дітей.
Аналізуючи викладене у сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених вимог. Застосування спеціальних заходів протидії домашньому насильству у вигляді обмежувального припису є пропорційним, необхідним і єдиним ефективним легітимним втручанням, спрямованим на захист прав, свобод та фізичної і психологічної недоторканності постраждалих осіб.
Визначені заявником заходи тимчасового обмеження прав заінтересованої особи (заборона перебування в спільному помешканні та наближення на визначену відстань) відповідають положенням статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Визначаючи строк дії обмежувального припису, суд вважає за доцільне задовольнити заяву ОСОБА_1 частково та встановити обмежувальний припис строком на 2 (два) місяці. На переконання суду, такий строк є оптимальним, адекватним і достатнім для стабілізації психоемоційного стану в сім`ї та вжиття сторонами заходів щодо врегулювання житлового й сімейного спору.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 273, 315-316, 319, 350-5, 350-6 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заінтересована особа: ОСОБА_5 про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.
Видати стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , обмежувальний припис строком на 2 (два) місяці, яким визначити наступні заходи тимчасового обмеження його прав:
-заборонити перебувати по місцю реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 – разом з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
-наближатися на 100 метрів до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та переслідувати останню за місцем її роботи, в місцях її частих відвідувань, а саме: школах, магазинах, інших торгівельних закладах, комунальних і медичних установах та громадському транспорті, та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, в тому числі вести телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв`язку як особисто, так і через інших осіб;
-обмежити спілкування з постраждалими дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заборонивши йому наближатися на 100 метрів до місць перебування дітей в місцях їх частих відвідувань, а саме: школах, магазинах, інших торгівельних закладах, державних, комунальних і медичних установах та громадському транспорті.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Копію рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 23.10.2026.
Головуючий: Г. В. Булгакова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua