Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №646/8483/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/8483/26

№ провадження 2/646/5101/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого – судді Благої І.С.,

з участю секретаря судового засідання Левченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в м. Харків цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_1 , яка складається з жилої кімнати 4 розміром 14,8 кв.м., жилої кімнати 5 розміром 11,3 кв.м., жилої кімнати 6 розміром 8,2 кв.м., кухні 7 розміром 4,9 кв.м., коридору 1 розміром 5,0 кв.м., кладових 2 розміром 0,3 кв.м., 3 розміром 0,2 кв.м., ванної 8 розміром 2,0 кв.м., вбиральні 9 розміром 1,2 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності від 12.02.1993 року (номер реєстрації в реєстрі І-616) та свідоцтва про право на спадщину від 12.02.1993 року (номер реєстрації в реєстрі І-619). Позивачка є власником гаража з льохом в автогаражному кооперативі “Оскіл” м. Куп`янськ, яке знаходиться в АДРЕСА_2 та розташованого на земельній ділянці розміром 21,6 кв.м. на свідоцтва про право власності від 12.02.1993 року (номер реєстрації в реєстрі І-622) та свідоцтва про право на спадщину від 12.02.1993 року (номер реєстрації в реєстрі І-625).15.05.2026 року позивач отримала рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій щодо зазначених об`єктів нерухомості (за № 84832609 та № 84815509), оскільки через збройну агресію російської федерації в Україні будівля Комунального підприємства «Куп`янське бюро технічної інвентаризації», яке було зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, що розташовані на території Куп`янського району, була зруйнована, а саме комунальне підприємство (база даних, архівні справи, комп`ютерна техніка інше) знищено, тому встановити інформацію про право власності на зазначені об`єкти нерухомості не вдалося за можливе. Відсутність об`єктивної можливості підтвердити факт оформлення та/або реєстрації права власності за позивачем на спірне майно, у зв`язку зі знищенням будівлі, бази даних та документації КП «Куп`янське БТІ», а також відмова (незалежно від її правомірності) державного реєстратора провести реєстрацію права власності на спірне майно за позивачем, створили ситуацію, при якій позивач не може реалізовувати свої правомочності як власник майна, зокрема, щодо розпорядження цим майном.

Рух справи

Ухвалою суду від 13.07.2026 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визнання права власності. Встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали судді про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 24.07.2026 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визнання права власності відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 28.09.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Позивач та її представник належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися. Представник позивачки подала заяву про розгляд справи без участі позивачки та представника, просила позов задовольнити.

Представник Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, який належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , яка складається з жилої кімнати 4 розміром 14,8 кв.м., жилої кімнати 5 розміром 11,3 кв.м., жилої кімнати 6 розміром 8,2 кв.м., кухні 7 розміром 4,9 кв.м., коридору 1 розміром 5,0 кв.м., кладових 2 розміром 0,3 кв.м., 3 розміром 0,2 кв.м., ванної 8 розміром 2,0 кв.м., вбиральні 9 розміром 1,2 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності від 12.02.1993 року (номер реєстрації в реєстрі І-616) та свідоцтва про право на спадщину від 12.02.1993 року (номер реєстрації в реєстрі І-619).

Також, ОСОБА_1 є власником гаража з льохом в автогаражному кооперативі “Оскіл” м. Куп`янськ, яке знаходиться в АДРЕСА_2 та розташованого на земельній ділянці розміром 21,6 кв.м. на свідоцтва про право власності від 12.02.1993 року (номер реєстрації в реєстрі І-622) та свідоцтва про право на спадщину від 12.02.1993 року (номер реєстрації в реєстрі І-625).

Своє право власності на вказане нерухоме майно позивачка не зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який розпочав діяти з 01.01.2013 року.

15.05.2026 року ОСОБА_1 отримала рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій щодо зазначених об`єктів нерухомості (за № 84832609 та № 84815509), оскільки через збройну агресію російської федерації в Україні будівля Комунального підприємства «Куп`янське бюро технічної інвентаризації», яке було зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, що розташовані на території Куп`янського району, була зруйнована, а саме комунальне підприємство (база даних, архівні справи, комп`ютерна техніка інше) знищено, тому встановити інформацію про право власності на зазначені об`єкти нерухомості не вдалося за можливе.

Зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської громади, було визначено комунальне підприємство «Куп`янське БТІ» (площа Центральна, 23, місто Куп`янськ Харківської області, код ЄДРОПОУ 033550051). Через збройну агресію російської федерації в Україні адміністративне приміщення комунального підприємства «Куп`янське БТІ» внаслідок обстрілів та пожежі повністю знищено, інвентаризаційні справи, службова документація, комп`ютерна техніка та бази даних також знищені, працівники на підприємстві відсутні. Підприємство на даний час господарську діяльність не здійснює.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Стаття 392 ЦК України визначає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У цій справі позивачка була вимушена звернутися до суду з позовом, оскільки держава фактично не визнає за нею права власності на нерухоме майно, про що свідчить відмова державного реєстратора у проведенні реєстраційних дій.

Так, згідно з ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч.4 ст.3 цього Закону).

Положення п.3 ч.3 ст.10 Закону передбачають, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

На момент отримання позивачами права власності спірного нерухомого майна у 1993 року діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації такого права.

Так, правова норма статті 128 Цивільного кодексу Української РСР визначала, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов`язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Укладення угод як одну з підстав набуття права власності передбачалося і статтею 12 Закону України від 07.02.1991 № 697-XII «Про власність».

В подальшому з 2002 року по 1 січня 2013 року державна реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснювалася відповідними бюро технічної інвентаризації згідно з нормами Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002.

Пунктом 1.3 цього Тимчасового положення передбачалося, що реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації.

Пункт 1.4 положення визначав реєстрацію прав власності на нерухоме майно як внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, за рахунок коштів особи, що звернулася до БТІ.

У вказаний період часу був прийнятий Цивільний кодекс України, який введений в дію з 01.01.2004 та яким було змінено підхід до визначення моменту виникнення права власності на нерухоме майно.

Так, відповідно до ч.1,2,4 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Крім того, 03.08.2004 набрав чинності Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сферою регулювання якого є відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Вказаний Закон № 1952-IV надав визначення державній реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (стаття 2 Закону).

Нормами ст.4 Закону № 1952-IV було встановлено принцип обов`язковості державної реєстрації прав, за яким обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Згідно з п.5 Прикінцевих положень Закону № 1952-IV реєстрація об`єктів нерухомості проводилася комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації до створення єдиної системи органів реєстрації прав, до якої за ст.5 Закону входять місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру.

У цій справі державний реєстратор позбавлений можливості перевірити інформацію щодо фактів оформлення та/або реєстрації права власності на спірне майно за період з грудня 2000 року, коли позивачка набула право власності на спірне майно, до 01.01.2013, коли повноваження з державної реєстрації прав власності на нерухоме майно були передані місцевими органами державної реєстрації прав.

Проте, відсутність об`єктивної можливості підтвердити факт оформлення та/або реєстрації права власності за позивачем на спірне майно у зв`язку зі знищенням будівлі, бази даних та документації КП «Куп`янське БТІ», а також відмова (незалежно від її правомірності) державного реєстратора провести реєстрацію права власності на спірне майно за позивачкою, створили ситуацію, при якій позивач не можуть реалізовувати свої правомочності як власник майна, зокрема, щодо розпорядження цим майном, отримання передбаченої законом компенсації за знищення або пошкодження майна внаслідок збройної агресії російської федерації проти України тощо.

В той же час, Конституція України у статті 41 гарантує непорушність права власності та усі три правомочності власника: володіти, користуватися та розпоряджатися.

Невизнання державою права власності позивача на спірне майно є втручанням у це право, яке не переслідує легітимну мету та не є необхідним у демократичному суспільстві, а отже порушує гарантії, закріплені у статті 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

У вищевказаній справі Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правило за аналогією закону (а саме, статті 392 ЦК України) має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.

У справі за позовом ОСОБА_1 не було встановлено обставин, які б свідчили про наявність реєстрації права власності на спірне майно за будь-якою іншою особою.

При цьому у позивачки наявне свідоцтво про право власності від 12.02.1993 року (номер реєстрації в реєстрі І-616), свідоцтво про право на спадщину від 12.02.1993 року (номер реєстрації в реєстрі І-619), свідоцтво про право власності від 12.02.1993 року (номер реєстрації в реєстрі І-622) та свідоцтво про право на спадщину від 12.02.1993 року (номер реєстрації в реєстрі І-625), але з причин, які зазначені вище, ці документи не надають змоги позивачці беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, наслідком чого має бути державна реєстрація такого права.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовів, оскільки під час розгляду справи були підтверджені обставини, на які позивач посилаються як на підставу свого позову.

Отже, наявні підстави для визнання на праві власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з жилої кімнати 4 розміром 14,8 кв.м., жилої кімнати 5 розміром 11,3 кв.м., жилої кімнати 6 розміром 8,2 кв.м., кухні 7 розміром 4,9 кв.м., коридору 1 розміром 5,0 кв.м., кладових 2 розміром 0,3 кв.м., 3 розміром 0,2 кв.м., ванної 8 розміром 2,0 кв.м., вбиральні 9 розміром 1,2 кв.м. та гаража з льохом в автогаражному кооперативі «Оскіл» м. Куп`янськ, яке знаходиться в АДРЕСА_2 та розташованого на земельній ділянці розміром 21,6 кв.м.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 77-81, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 328, 392 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визнання права власності.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з жилої кімнати 4 розміром 14,8 кв.м., жилої кімнати 5 розміром 11,3 кв.м., жилої кімнати 6 розміром 8,2 кв.м., кухні 7 розміром 4,9 кв.м., коридору 1 розміром 5,0 кв.м., кладових 2 розміром 0,3 кв.м., 3 розміром 0,2 кв.м., ванної 8 розміром 2,0 кв.м., вбиральні 9 розміром 1,2 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на гараж з льохом в автогаражному кооперативі «Оскіл» м. Куп`янськ, яке знаходиться в по АДРЕСА_2 та розташований на земельній ділянці розміром 21,6 кв.м.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_3 .

відповідач: Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, код ЄДРПОУ 44758728, місцезнаходження: 63701, Харківська область, м.Купянськ, пр-т. Конституції, 3.

Суддя І.С. Блага