Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №643/17851/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Суд: Салтівський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №643/17851/26

Суддя: Замікула Б. С.

Справа № 643/17851/26

Провадження № 3/643/2563/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 м. Харків

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Замікула Б.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

До Салтівського районного суду міста Харкова з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 за протоколом про адміністративне правопорушення серії

ЕПР1 № 741844 від 10.08.2026, про притягнення його до адміністративної відповідальності

за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу, ОСОБА_1 12.07.2026 о 12 год. 48 хв. у м. Харкові на перехресті вул. Університетської та майд. Павлівського, керуючи транспортним засобом «Toyota RAV-4 Hybrid», д.н.з. НОМЕР_1 , став учасником дорожньо-транспортної пригоди, перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння, що, як зазначено в протоколі, підтверджується висновком № 1530 від 14.07.2026 КНП ХОР «ОКПЛ № 3», чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.

Постановою судді від 25.08.2026 адміністративний матеріал повернуто до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції для належного оформлення.

Основною підставою повернення стала відсутність процесуального рішення органу досудового розслідування щодо кримінального провадження, розпочатого за фактом цієї дорожньо-транспортної пригоди за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України. Крім того, у постанові вказано на невідповідність долученого відеозапису обставинам, які підлягають доказуванню, та на суперечності щодо виду сп`яніння у протоколі й рапорті поліцейського.

27.08.2026 адміністративний матеріал повторно надійшов до суду із супровідним листом Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції від 27.08.2026, у якому зазначено, що матеріал направляється «повторно, після доопрацювання». Водночас жодного з недоліків, зазначених у постанові від 25.08.2026, не усунуто, жодних нових документів до матеріалів не долучено.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. Відповідно до

ч. 1 ст. 268 КУпАП за таких умов справу може бути розглянуто за його відсутності.

Орган поліції, повторно направивши до суду матеріал без усунення недоліків, на які було прямо вказано в постанові, фактично відмовився від їх усунення. Повторне повернення матеріалу з тих самих підстав не досягло б мети, суперечило б завданням провадження (ст. 245 КУпАП) та вимозі щодо розгляду справи впродовж розумного строку. Тому справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суддя зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає в керуванні транспортним засобом особою, яка перебуває у стані сп`яніння. Тому першою і визначальною обставиною, що підлягає доказуванню, є те, що транспортним засобом у момент, зазначений у протоколі, керувала саме та особа, щодо якої складено протокол.

Обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів

(ч. 2 ст. 251 КУпАП). Особа, яка притягається до відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість (ч. 2 ст. 62 Конституції України).

З огляду на суворість санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП справа має «кримінальний» характер у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справах «Гурепка проти України» від 06.09.2005, заява № 61406/00; «Лучанінова проти України» від 09.06.2011, заява № 16347/02). Тому обставини, що утворюють склад правопорушення, мають бути доведені поза розумним сумнівом (рішення ЄСПЛ у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, заява № 5310/71).

Суддя не може замість органу поліції збирати чи доповнювати докази обвинувачення, оскільки в такому разі суд перебирає на себе функцію обвинувачення, що несумісне з вимогою безсторонності (рішення ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії» від 20.09.2016, заява № 926/08).

Оцінюючи, чи доведено, що транспортним засобом «Toyota RAV-4 Hybrid» у момент дорожньо-транспортної пригоди керував саме ОСОБА_1 , суддя зазначає таке.

Поліція цієї обставини на місці події не встановлювала. Згідно з рапортом за повідомленням, зареєстрованим у журналі єдиного обліку за № 10470 від 12.07.2026, екіпаж патрульної поліції прибув на місце пригоди о 12 год. 57 хв., однак результатом відпрацювання зазначено: «Матеріали ДТП поліцейськими не складались»; «Стан сп`яніння водіїв невідомо». Повідомлення позначено як опрацьоване дистанційно.

Отже, жоден поліцейський не встановлював, хто саме перебував за кермом кожного з автомобілів, не відбирав пояснень на місці події, не фіксував ознак сп`яніння та не відстороняв будь-кого від керування (ч. 1 ст. 266 КУпАП).

Фабула події в рапорті за ЄО № 10470 внесена оператором о 14 год. 21 хв., тобто вже після події, і відображає отриману інформацію, а не результати її перевірки. Вона не узгоджується з іншими матеріалами навіть щодо часу події: у фабулі зазначено 14 год. 20 хв., у протоколі – 12 год. 48 хв., повідомлення на лінію 102 надійшло о 12 год. 54 хв. Подію на лінії 102 зареєстровано як «ДТП без травмованих», тоді як у фабулі йдеться про тілесні ушкодження обох водіїв.

Встановлення обставин пригоди, у тому числі осіб, які керували транспортними засобами, здійснювалося виключно слідчим Державного бюро розслідувань у межах кримінального провадження за ст. 286 КК України: огляд місця події, встановлення учасників, передача автомобілів на відповідальне зберігання, направлення водія на медичний огляд.

Саме процесуальне рішення за результатами цього кримінального провадження – постанова про його закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України – мало б констатувати встановлені під час досудового розслідування обставини події, і насамперед те, хто саме керував кожним із транспортних засобів. Вказане рішення було б тим документом, який у визначеному законом порядку засвідчує результати перевірки цих обставин уповноваженим органом.

Незважаючи на пряму вказівку суду в постанові від 25.08.2026, такого рішення не надано. Супровідний лист слідчого від 13.07.2026 № 38456-26/15-02-2 відображає лише його думку, не є процесуальним рішенням у розумінні ст. 110 КПК України і не є доказом викладених у ньому обставин.

Не надано суду й первинних документів кримінального провадження, з яких можна було б встановити, хто керував автомобілем. Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.07.2026 на 6 аркушах (зазначений у переліку додатків до супровідного листа слідчого) у матеріалах справи відсутній, а наявна лише схема, що відображає розташування транспортних засобів, але не осіб, які ними керували. Пояснень другого учасника пригоди ОСОБА_2 чи очевидців немає.

Відповідно до ст. 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Документи, складені органом поліції майже через місяць після події на підставі копій, отриманих від слідчого, у тому числі отримане тоді ж письмове пояснення ОСОБА_1 у справі за ст. 124 КУпАП, первинними доказами не підтверджені. Вони не можуть заповнити прогалину внаслідок ненадання процесуального рішення в кримінальному провадженні.

За таких обставин суддя позбавлений можливості достовірно, поза розумним сумнівом, встановити, що в момент дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом «Toyota RAV-4 Hybrid» керував саме ОСОБА_1 .

Відсутність доказів того, хто керував транспортним засобом, позбавляє доказового значення і висновок № 1530 щодо результатів медичного огляду – єдиний доказ стану сп`яніння.

Крім того, огляд проведено о 16 год. 05 хв., тобто через 3 години 17 хвилин після пригоди, яка відбулась за твердженням правоохоронців. Водночас у висновку констатовано не лише наркотичне сп`яніння, а й перебування під впливом лікарських препаратів.

Суддя також враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КУпАП адміністративна відповідальність настає, якщо правопорушення за своїм характером не тягне за собою кримінальної відповідальності. Керування транспортним засобом у стані сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1

КК України.

Як слідує із матеріалів, ОСОБА_2 встановлено закриту черепно-мозкову травму та інші ушкодження, проте їх ступінь тяжкості у встановленому порядку не визначено. Отже, обидва ключові питання – хто керував транспортним засобом і чи не утворюють наслідки пригоди складу кримінального правопорушення – мали бути вирішені в кримінальному провадженні. Результатів їх вирішення суду не надано.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суддя дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували, що 12.07.2026

о 12 год. 48 хв. транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, а відповідно до

ч. 2 ст. 284 КУпАП у такому разі виноситься постанова про закриття справи.

Висновки цієї постанови стосуються виключно недоведеності обвинувачення у справі про адміністративне правопорушення доказами, наданими суду, і не є оцінкою обставин чи доказів у кримінальному провадженні, яке здійснювалось за правилами КПК України.

Керуючись ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252, 266, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua