Вирок від 21 жовтня 2026 р. у справі №638/3486/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа638/3486/26

Провадження № 1-кп/638/1397/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221200002146 від 02 листопада 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, зі спеціальною середньою освітою, військової служби, який на момент вчинення правопорушень перебував на посаді радіотелефоніста 4 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціального батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 1) вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.10.2024 за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1,2 ст. 361, ч. 1,2 ст.182, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 7 років 2 місяців позбавлення волі, 2) вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2025 за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 182, ч. 2 ст. 361, ч. 2 ст. 182, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень за цим вироком та вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.10.2024, остаточно призначено 7 років 5 місяців позбавлення волі, 12.06.2025 на підставі ухвали П?ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 04.06.2025 звільнений на підставі ст. 81-1 КК України від подальшого відбування покарання у вигляді позбавлення волі за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2025 року умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом; 3) вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 15.05.2026 за ч.4 ст.185, ч.2 ст.190, ст.ст.70, 71 КК України до 7 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачен их ч.5 ст.407, ч.2 ст.190, ч.2 ст.361, ч.4 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, перебуваючи на посаді радіотелефоніста 4 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без дозволу командування, в умовах воєнного стану, за відсутності законних підстав та поважних причин 12.07.2025, більш точний час не встановлений, але не пізніше 23 год. 59 хв., перебуваючи в районі тимчасового розташування свого підрозділу, а саме у м. Ізюм Харківської області, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби та з 12.07.2025 по 15.08.2025 перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд.

10.10.2025, близько 21 год. 01 хв., ОСОБА_4 знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , де в нього виник раптовий злочинний умисел, направлений на заволодіння майном ОСОБА_5 шляхом обману.

Таким чином, ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи їх настання, попросив у ОСОБА_5 мобільний телефон ТМ «Samsung» моделі «Galaxy A16», в корпусі темно-зеленого кольору, об?ємом пам?яті 256 ГБ, в якому знаходилась SIM-карта мобільного оператору ПрАТ «Vodafone» із номером НОМЕР_2 , з метою здійснити телефонний дзвінок, однак при цьому, ще до початку прохання, вже не мав наміру повертати вказаний мобільний телефон власнику, а мав намір лише заволодіти ним та розпорядитись на власний розсуд.

ОСОБА_5 у свою чергу, повіривши в щирість намірів ОСОБА_4 , надав останньому свій вищевказаний мобільний телефон ТМ «Samsung» моделі «Galaxy A16», в якому знаходилась SIM-карта мобільного оператору ПрАТ «Vodafone» із номером НОМЕР_2 , з метою здійснити телефонний дзвінок.

Після чого, заволодівши вказаним майном, ОСОБА_4 , покинув місце вчинення злочину, обернувши здобуте шахрайським шляхом майно, на свою користь та розпорядився ним на свій власний розсуд, тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальних збитків на суму 5613 грн 33 коп.

Крім того, 10 жовтня 2025 року, близько о 21 год. 06 хв., ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: м. Харків, вул. Монтажна, біля буд. 12-А, маючи єдиний злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5 , діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, розуміючи протиправний характер своїх дій, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, тримаючи у руках мобільний телефон ТМ «Samsung» моделі «Galaxy A16», в корпусі темно-еленого кольору, об?ємом пам?яті 256 ГБ, в якому знаходилась SIM-карта мобільного оператору ПрАТ «Vodafone» із номером НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_5 та є фінансовим номером клієнта АТ «Ощадбанк» здійснив несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи за допомогою мобільного додатка «Ощад24/7», після чого отримав повний доступ до банківських рахунків, відкритих на ім?я ОСОБА_5 , та о 21 год. 11 хв. того ж дня здійснив операцію з переказу грошових коштів з банківської картки АТ «Ощадбанк» з реквізитами « НОМЕР_3 », що емітована на ім?я ОСОБА_5 , на банківську картку ТОВ «NovaPay» з реквізитами « НОМЕР_4 », в результаті чого привласнив грошові кошти на загальну суму 10 500 грн. 00 коп., для подальшого розпорядження цими коштами на власний розсуд.

Крім того, 10 жовтня 2025 року, близько о 21 год. 06 хв., ОСОБА_6 , знаходячись за адресою: м. Харків, вул. Монтажна, біля буд. 12-А, маючи єдиний злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 , діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, розуміючи протиправний характер своїх дій, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, тримаючи у руках мобільний телефон ТМ «Samsung» моделі «Galaxy А16», в корпусі темно-зеленого кольору, об?ємом пам?яті 256 ГБ, в якому знаходилась SIM-карта мобільного оператору ПрАТ «Vodafone» із номером НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_5 , та є фінансовим номером клієнта АТ «Ощадбанк» здійснив несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи за допомогою мобільного додатка «Ощад24/7», після чого отримав повний доступ до банківських рахунків, відкритих на ім?я ОСОБА_5 , о 21 год. 11 хв. того ж дня здійснив операцію з переказу грошових коштів з банківської картки АТ «Ощадбанк» з реквізитами « НОМЕР_3 », що емітована на ім?я ОСОБА_5 , на банківську картку ТОВ «NovaPay» з реквізитами « НОМЕР_4 », в результаті чого привласнив грошові кошти на загальну суму 10 500 грн. 00 коп., для подальшого розпорядження цими коштами на власний розсуд.

Потерпілий надав заяву про розгляд справи за його відсутністю. Цивільний позов не заявляв.

На підставі вимог ст. 325 КПК України, за погодженням із учасниками судового провадження, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілої.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованих йому діянь та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення останньому обвинувачення за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407 КК України, тобто – самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану; ч.2 ст.190 КК України, тобто – заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно; ч.2 ст.361 КК України, тобто – несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчинене повторно; ч.4 ст.185 КК України, тобто – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.

Під час допиту обвинувачений ОСОБА_4 надав наступні свідчення: 12.07.2025 він знаходячись в пункті тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 , без дозволу командира, самовільно залишив військову частину, та в подальшому перебуваючи в СЗЧ та знаходячись в м.Харкові, зловживаючи довірою ОСОБА_5 та ввівши останнього в оману, попросивши його телефон для здійснення дзвінка, заволодів його телефоном «Samsung», після чого з даного телефону зайшов у застосунок «Ощадбанку», який був налаштований на банківську картку ОСОБА_5 та перевів з його картки на своє 10500,00 грн, якими вподальшому розпорядився на власний розсуд.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч.5 ст. 407 КК України, тобто – самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану; ч.2 ст.190 КК України, тобто – заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно; ч.2 ст.361 КК України, тобто – несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчинене повторно; ч.4 ст.185 КК України, тобто – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпропетровськ, громадянин України, має спеціальну середню освіту, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової служби, який на момент вчинення правопорушень перебував на посаді радіотелефоніста 4 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціального батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», за місцем військової служби характеризується посередньо, раніше судимий: 1) вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.10.2024 за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1,2 ст. 361, ч. 1,2 ст.182, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 7 років 2 місяців позбавлення волі, 2) вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2025 за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 182, ч. 2 ст. 361, ч. 2 ст. 182, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень за цим вироком та вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.10.2024, остаточно призначено 7 років 5 місяців позбавлення волі, 12.06.2025 на підставі ухвали П?ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 04.06.2025 звільнений на підставі ст. 81-1 КК України від подальшого відбування покарання у вигляді позбавлення волі за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2025 року умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом; 3) вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 15.05.2026 за ч.4 ст.185, ч.2 ст.190, ст.ст.70, 71 КК України до 7 років позбавлення волі.

Відповідно до наданих суду матеріалів кримінального провадження та обвинувального акту ОСОБА_4 вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчинене повторно та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, а отже повторність є кваліфікуючою ознакою вчинених ОСОБА_4 злочинів.

Обставинами, які згідно зі ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому, судом встановлено щире каяття.

Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому, судом встановлено рецидив злочинів.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив нетяжкі та тяжкі злочини.

Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Враховуючи те, що відповідно до зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, його щире каяття обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, рецидив злочину, думку сторони обвинувачення, суд вважає, що його виправлення і перевиховання можливе у випадку призначення покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за скоєне у вигляді позбавлення волі, на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у вигляді позбавлення волі, та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, згідно якої, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, застосовуються правила передбачені ч. 1-3 цієї статті, тому остаточне покарання ОСОБА_4 необхідно призначити шляхом часткового складання за цим вироком покаранням призначеним за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 15 травня 2006 року та остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлений.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження.

Витрати на залучення експерта стягнути з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.2 ст.190, ч.2 ст.361, ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.5 ст.407 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.190 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.361 КК України у виді 2 (двох) років 7 (семи) місяців позбавлення волі;

- за ч.4 ст.185 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі;

Відповідно до ч.1 ст.70, КК України призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст.70 КК України остаточно призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень - за цим вироком та покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 15 травня 2026 року, шляхом часткового складання призначених покарань у виді 7 (сіми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі..

Строк відбування призначеного ОСОБА_4 покарання рахувати з дня ухвалення вироку – 22 жовтня 2026 року.

У строк відбування покарання за цим вироком повністю зарахувати частково відбуте покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 15 травня 2026 року, а саме: з 03 лютого 2026 року по 21 жовтня 2026 року включно.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати за проведення судово – товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 16939 від 11.11.2025 в розмірі 3392.64 грн.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

-DVD-R компакт диски з відеозаписами та акт службового розслідування - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1