Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №904/4387/19 — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи про банкрутство, з них:

Дата: 30 вересня 2026 р.

Справа: №904/4387/19

Суддя: Джепа Юлія Артурівна

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 м. Дніпро Справа № 904/4387/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач),

суддів: Соп`яненко О.Ю., Дарміна М.О.,

за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,

за участю представників:

кредитора ТОВ «Азоврітейл» (скаржника): Головій Т.Ю. (в залі суду),

кредитора ТОВ «Сенс Експо»: Мудрак Ю.В. (в залі суду),

інші учасники: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азоврітейл»

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2026 у справі №904/4387/19 (суддя Первушин Ю.Ю.), повний текст складений 07.07.2026,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (49006, місто Дніпро, бульвар Слави, будинок 145, код ЄДРПОУ 34604386)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (49006, місто Дніпро, бульвар Слави, будинок 145, код ЄДРПОУ 34604386)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Провадження у справі №904/4387/19 про банкрутство ТОВ «Український Рітейл» перебуває на стадії ліквідації, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Касаткін Д.М.

09.02.2026 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання ТОВ «Сенс Експо» (вх. суду 5905/26) про визнання кредитора ТОВ «Азоврітейл» заінтересованою особою стосовно боржника ТОВ «Український Рітейл».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2026 у справі №904/4387/19 клопотання ТОВ «Сенс Експо» про визнання кредитора ТОВ «Азоврітейл» заінтересованою особою стосовно боржника ТОВ «Український Рітейл» (вх. суду №5905/26) - задоволено.

Визнано кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю «Азоврітейл» (код ЄДРПОУ 35514807) заінтересованою особою стосовно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (код ЄДРПОУ 34604386).

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Азоврітейл».

Скаржник вважає, що суд першої інстанції, визнавши ТОВ «Азоврітейл» заінтересованою особою стосовно боржника – ТОВ «Український Рітейл» (код ЄДРПОУ 34604386), неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, не з`ясував обставин, що мають значення для справи, та дійшов необґрунтованих висновків. Зокрема, ТОВ «Сенс Експо» (код ЄДРПОУ 39553127), звертаючись 07.02.2026 із клопотанням про визнання кредитора ТОВ «Азоврітейл» заінтересованим щодо боржника, направило його лише 76 із 230 учасників справи, чим порушило вимоги частини 7 статті 42 та частин 2, 4 статті 170 ГПК України. На думку скаржника, суд безпідставно відмовив протокольною ухвалою від 17.03.2026 у задоволенні усного клопотання ліквідатора про залишення клопотання ТОВ «Сенс Експо» без розгляду, не дослідивши належним чином дотримання заявником процесуальних вимог; заперечення щодо цієї ухвали, з огляду на взаємопов`язаність відповідних питань, включено до апеляційної скарги на ухвалу від 02.07.2026.

По суті спору скаржник зазначає, що стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) у редакції, чинній з 01.01.2025, установлює вичерпні критерії заінтересованості та імперативні часові межі їх застосування: контроль над боржником або спільний контроль мають існувати на момент розгляду або протягом останніх трьох років, а набуття кредитором права вимоги від заінтересованого кредитора має відбутися протягом шести місяців до відкриття провадження у справі про банкрутство. Водночас клопотання ТОВ «Сенс Експо» ґрунтується на історичних корпоративних зв`язках та обставинах укладення договорів у 2019 році, без належного підтвердження існування визначених законом ознак заінтересованості у відповідні періоди.

Крім того, частка ТОВ «Український Рітейл» у статутному капіталі ТОВ «Азоврітейл» становила 7 575,00 грн, або 0,002%, що, на переконання скаржника, є недостатнім для здійснення вирішального впливу.

Ухвалою від 10.10.2019 у справі №904/4387/19 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Український Рітейл», а постановою від 03.06.2020 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Касаткіна Д.М.; відповідно до статей 59, 61 КУзПБ повноваження органів управління та власника припинилися, а управління і розпорядження майном перейшли до ліквідатора. Тому, за твердженням скаржника, суд безпідставно врахував спільного кінцевого бенефіціарного власника та попередні корпоративні зв`язки, не надавши належної оцінки запереченням ліквідатора щодо відсутності контролю з боку інших осіб після відкриття ліквідаційної процедури.

Також ТОВ «Азоврітейл» набуло право вимоги до боржника від ПрАТ «СИСТЕМ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ» на підставі договору про відступлення права вимоги від 22.12.2020, тобто більш ніж через рік після відкриття провадження у справі про банкрутство 10.10.2019, а отже, поза межами встановленого статтею 1 КУзПБ шестимісячного строку. Скаржник наголошує на неприпустимості розширеного тлумачення цієї норми та посилається на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 у справі №910/425/24, а також окремі думки суддів Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №909/298/21 та від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 щодо неприпустимості доповнення закону умовами, не передбаченими його текстом. Крім того, скаржник вважає нерелевантними висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 05.11.2025 у справі №914/597/23, від 27.10.2022 у справі №904/1907/15, від 05.02.2026 у справі №924/232/22, від 11.03.2026 у справі №910/8404/15-г та від 09.04.2026 у справі №905/2030/19, оскільки в окремих із цих справ кредиторів не було визнано заінтересованими особами, а в інших установлені обставини відрізнялися від обставин справи №904/4387/19.

На думку апелянта, визнання ТОВ «Азоврітейл» заінтересованою особою безпідставно обмежує його право вирішального голосу на зборах і в комітеті кредиторів, участі в представницьких органах кредиторів та реалізації інших процесуальних прав у процедурі банкрутства.

У зв`язку з цим ТОВ «Азоврітейл» просить скасувати протокольну ухвалу від 17.03.2026 та ухвалу від 02.07.2026 у справі №904/4387/19, залишити клопотання ТОВ «Сенс Експо» без розгляду, а в разі відмови в задоволенні цієї вимоги – ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні клопотання щодо визнання ТОВ «Азоврітейл» заінтересованою особою стосовно боржника.

3. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

06.08.2026 в системі «Електронний суд» ТОВ «Сенс Експо» сформувало відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азоврітейл» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2026 у справі №904/4387/19 (зареєстровано в суді 07.08.2026 Вх. № 10859/26), в якому просить апеляційну скаргу ТОВ «Азоврітейл» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2026 у справі №904/4387/19 залишити без задоволення та зобов`язати ліквідатора скликати збори кредиторів на яких розглянути переобрання комітету кредиторів.

ТОВ «Азоврітейл» подало заперечення, у яких зазначає, що відзив ТОВ «Сенс Експо» від 07.08.2026 на апеляційну скаргу подано з порушенням вимог ГПК України, оскільки не надано належних доказів надсилання його копії з додатками всім учасникам справи, зокрема чотирьом фізичним особам-підприємцям та компанії MAKARONY POLSKIE S.A. Скаржник наголошує, що такий обов`язок передбачений частиною 4 статті 263 ГПК України та ухвалою апеляційного суду від 22.07.2026, а тому просить врахувати подані заперечення та залишити відзив ТОВ «Сенс Експо» без розгляду.

У судовому засіданні 01.10.2026 відповідно до положень ст.ст. 165 та 263 ГПК України протокольною ухвалою частково задоволено зазначене клопотання представника скаржника - повернуто без розгляду відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Сенс Експо», що, однак, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Ухвалою Господарського суду від 10.10.2019 відкрито провадження у справі №904/4387/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів – до 02.02.2020, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича. 08.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Азоврітейл» звернулося із заявою про визнання грошових вимог у розмірі 441 459 019,09 грн та 3 842,00 грн судового збору. Ухвалою від 12.12.2019 за результатами попереднього засідання суд визнав вимоги цього кредитора в розмірі 3 842,00 грн судового збору з віднесенням до першої черги задоволення та 443 514 746,61 грн – до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

З метою перевірки обставин, наведених ТОВ «Сенс Експо» в заяві, місцевий господарський суд отримав витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань щодо боржника й кредитора ТОВ «Азоврітейл» станом на 10.10.2016, тобто за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, та станом на 02.07.2026 – дату розгляду питання.

За результатами дослідження зазначених витягів суд установив, що станом на 10.10.2016 засновником (учасником) ТОВ «Український Рітейл» була компанія ЮР ЮНАЙТЕД РІТЕЙЛЗ ЛІМІТЕД, місцезнаходження: Кіпр, 1066, Фемістоколі, 3, Нікоссія; кінцевим бенефіціарним власником (контролером) зазначено ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

У той самий період засновниками (учасниками) ТОВ «Азоврітейл» були ТОВ «Український Рітейл», код ЄДРПОУ 34604386, із часткою у статутному капіталі 7 575,00 грн, та компанія ЮР ЮНАЙТЕД РІТЕЙЛЗ ЛІМІТЕД із часткою 34 458 425,00 грн. Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Азоврітейл» через зазначених учасників також був визначений ОСОБА_1 .

Станом на 02.07.2026 засновником (учасником) ТОВ «Український Рітейл» залишалася компанія ЮР ЮНАЙТЕД РІТЕЙЛЗ ЛІМІТЕД із зазначеним у реєстрі місцезнаходженням: Кіпр, 1066, Фемістоколі, 3, Нікоссія; кінцевим бенефіціарним власником (контролером) зазначено ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Засновниками (учасниками) ТОВ «Азоврітейл», код ЄДРПОУ 35514807, були зазначені ТОВ «Азоврітейл» із часткою 7 575,00 грн та компанія ЮР ЮНАЙТЕД РІТЕЙЛЗ ЛІМІТЕД із часткою 34 458 425,00 грн; місцезнаходження останньої в реєстрі вказано як Кіпр, Арк. Макаріу ІІІ, 226, 3-й поверх, 3030, Лімасол. Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Азоврітейл» визначено ОСОБА_1 .

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, заслухавши у судовому засіданні присутніх представників сторін, зазначає наступне.

Предметом розгляду в цій частині справи є питання про наявність правових підстав для визнання ТОВ «Азоврітейл» заінтересованою особою стосовно боржника – ТОВ «Український Рітейл». Вирішення цього питання має здійснюватися з урахуванням установлених судом фактичних обставин, змісту статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ), правових наслідків відповідного статусу, передбачених статтею 47 КУзПБ, та необхідності забезпечення балансу інтересів кредиторів у процедурі банкрутства.

Скаржник вважає, що стаття 1 КУзПБ у редакції, чинній із 01.01.2025, містить вичерпний перелік критеріїв заінтересованості, які не можуть тлумачитися розширено, а тому історичні корпоративні зв`язки боржника з ТОВ «Азоврітейл» не можуть бути підставою для визнання останнього заінтересованою особою без доведення відповідних обставин у встановлених законом часових межах.

Приписами ст. 1 КУзПБ встановлено, що заінтересованою особою стосовно боржника є, зокрема, юридична особа, створена за участю боржника.

Зазначене положення є окремою та самостійною підставою визначення особи заінтересованою стосовно боржника, оскільки законодавець пов`язує наявність заінтересованості із самим фактом участі боржника у створенні юридичної особи.

Заперечення кредитора із посиланням на те, що боржник мав незначну частину у статутному капіталі тобто був міноритарним учасником та не мав можливості самостійно контролювати підприємство чи приймати ключові рішення, а також те, що боржник вийшов зі складу засновників більше ніж за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно боржника, суд відхиляє з огляду на наступне.

Статтею 1 КУзПБ віднесено до заінтересованості особи стосовно боржника, окрім вищезазначеної підстави, також наявність здійснення юридичною особою протягом останніх трьох років контролю над боржником та наявність здійснення контролю протягом останніх трьох років боржником над юридичною або фізичною особою.

На відміну від наведеної підстави, на яку у своїх запереченнях посилається кредитор, положення ст.1 КУзПБ щодо юридичних осіб, створених за участю боржника, не містять жодного обмеження строком, протягом якого така участь має зберігатися або враховуватися.

Так само закон не встановлює і мінімального розміру частки у статутному капіталі, наявність якої є необхідною для визнання особи заінтересованою за цією ознакою.

Відсутність будь-якого часового або кількісного застереження свідчить про те, що участь боржника у створенні юридичної особи є окремим критерієм для визнання такої особи заінтересованою стосовно боржника та не залежить від подальшого припинення корпоративної участі або розміру частки, якою боржник володів.

Застосування до цього випадку ознаки контролю, передбаченої ст. 1 КУзПБ, є безпідставним, оскільки контроль і участь у створенні юридичної особи є різними та самостійними підставами заінтересованості.

Трирічний строк встановлено законодавцем безпосередньо для оцінки наявності контролю над боржником юридичною особою або боржником над юридичною або фізичною особою та не стосується факту участі боржника у створенні юридичної особи, тому сплив трьох років або вихід боржника зі складу учасників не може автоматично усунути заінтересованість, яка виникла на підставі безпосередньої участі боржника у створенні юридичної особи - кредитора.

Розмір частки боржника у статутному капіталі юридичної особи також не виключає його заінтересованості, оскільки закон не встановлює мінімального розміру частки для застосування цієї підстави.

Отже кредитор є заінтересованою особою стосовно боржника у розумінні ст. 1 КУзПБ, оскільки боржник відповідно до наявних у справі витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань був його засновником (учасником) з часткою 0,022% у статутному капіталі, а його подальший вихід зі складу засновників (учасників) за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство не спростовує та не усуває цього юридичного факту.

Скаржник наголошує, що провадження у справі про банкрутство ТОВ «Український Рітейл» відкрито 10.10.2019, а постановою від 03.06.2020 боржника визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. На думку скаржника, з цього моменту відповідно до статей 59, 61 КУзПБ повноваження органів управління та власника припинилися, а управління боржником і розпорядження його майном перейшли до ліквідатора, що виключає можливість установлення заінтересованості на підставі попередніх корпоративних зв`язків або спільного кінцевого бенефіціарного власника.

Колегія суддів зазначає, що статті 59 та 61 КУзПБ визначають правові наслідки визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема припинення повноважень органів управління банкрута та передання ліквідатору повноважень щодо управління банкрутом і розпорядження його майном.

Водночас ці положення регулюють порядок управління майном банкрута після відкриття ліквідаційної процедури та не встановлюють правила, за яким корпоративні відносини, що існували до цього моменту, втрачають юридичне значення для визначення заінтересованості кредитора.

Для вирішення відповідного питання необхідно встановити, чи належить кредитор до категорій осіб, визначених статтею 1 КУзПБ.

Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції дослідив відомості Єдиного державного реєстру щодо структури власності ТОВ «Український Рітейл» і ТОВ «Азоврітейл» станом на 10.10.2016, а також станом на 02.07.2026. Згідно з наведеними відомостями, станом на 10.10.2016 учасником ТОВ «Азоврітейл» було ТОВ «Український Рітейл», частка якого у статутному капіталі становила 7 575,00 грн, тоді як іншим учасником була компанія UR United Retailers Limited. Кінцевим бенефіціарним власником боржника та зазначеної компанії був ОСОБА_2 .

Таким чином, судом установлено не лише наявність спільного кінцевого бенефіціарного власника, а й факт участі самого боржника у статутному капіталі ТОВ «Азоврітейл». Зазначені обставини мають самостійне значення для оцінки характеру взаємозв`язків між юридичними особами.

Колегія суддів ураховує, що самі по собі витяги з ЄДР станом на 10.10.2016 та 02.07.2026 не є автоматичним доказом безперервного здійснення контролю протягом усього трирічного періоду, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство. Проте це не нівелює доказового значення встановленої участі боржника у створенні або формуванні статутного капіталу кредитора та інших обставин, які в сукупності можуть свідчити про наявність обґрунтованих підстав для визнання його заінтересованою особою.

Скаржник посилається також на те, що ТОВ «Азоврітейл» набуло право вимоги до боржника від ПрАТ «СИСТЕМ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ» за договором відступлення права вимоги від 22.12.2020, тобто більш ніж через рік після відкриття провадження у справі про банкрутство. З огляду на це скаржник уважає, що передбачений статтею 1 КУзПБ шестимісячний критерій не дотримано, а тому відступлення права вимоги не може бути підставою для визнання ТОВ «Азоврітейл» заінтересованою особою.

Зазначена обставина, на думку колегії суддів, не є достатньою для відмови в задоволенні клопотання ТОВ «Сенс Експо», оскільки заявник посилався також на інші обставини, які, на його думку, підтверджують заінтересованість ТОВ «Азоврітейл» стосовно боржника, зокрема на участь боржника у статутному капіталі кредитора та наявність спільного кінцевого бенефіціарного власника.

Спеціальне правило про шестимісячний період є окремою підставою визнання кредитора заінтересованим і не виключає встановлення такого статусу за іншими критеріями, прямо передбаченими статтею 1 КУзПБ, та не спростовує корпоративних зв`язків, установлених судом першої інстанції.

Щодо посилань на судову практику та відмінність фактичних обставин інших справ, апеляційний суд виходить з наступного.

Скаржник заперечує релевантність постанов Верховного Суду від 05.11.2025 у справі № 914/597/23, від 27.10.2022 у справі № 904/1907/15, від 05.02.2026 у справі № 924/232/22, від 11.03.2026 у справі № 910/8404/15-г та від 09.04.2026 у справі № 905/2030/19, посилаючись на відмінність фактичних обставин і на те, що в окремих справах Верховний Суд не визнав кредиторів заінтересованими особами.

Колегія суддів зазначає, що застосування правових висновків Верховного Суду потребує врахування як правового регулювання, так і фактичних обставин відповідної справи. Висновок суду в іншій справі не може механічно переноситися на спірні правовідносини без з`ясування їх подібності.

Водночас сама по собі відмінність фактичних обставин не означає, що правові висновки Верховного Суду щодо тлумачення статті 1 КУзПБ не можуть бути враховані під час вирішення цього спору. Зокрема, правові позиції щодо мети встановлення статусу заінтересованого кредитора, необхідності забезпечення балансу інтересів кредиторів та оцінки безпосередніх і опосередкованих зв`язків із боржником мають значення для визначення належного підходу до застосування відповідної норми.

Той факт, що в окремих справах суди не встановили підстав для визнання кредитора заінтересованою особою, не свідчить про відсутність таких підстав у цій справі, оскільки правовий результат залежить від конкретних обставин і доказів, досліджених судом.

У цій справі суд першої інстанції виходив із установлених відомостей про участь боржника у статутному капіталі ТОВ «Азоврітейл», наявність спільного кінцевого бенефіціарного власника та інших корпоративних зв`язків між юридичними особами. Тому посилання скаржника на відмінність обставин інших справ не спростовує висновків, зроблених місцевим господарським судом за результатами дослідження доказів саме у справі № 904/4387/19.

Щодо доводів про порушення прав кредитора внаслідок установлення його заінтересованості, скаржник зазначає, що визнання його заінтересованою особою стосовно боржника порушує права кредитора, оскільки обмежує право вирішального голосу на зборах кредиторів і в комітеті кредиторів, а також можливість участі в представницьких органах кредиторів.

Колегія суддів ураховує, що встановлення статусу заінтересованого кредитора дійсно має передбачені законом правові наслідки, зокрема обмеження права вирішального голосу на зборах кредиторів і в комітеті кредиторів відповідно до статті 47 КУзПБ.

Водночас такі наслідки є безпосереднім результатом застосування законодавчо визначеного режиму участі заінтересованих кредиторів у процедурі банкрутства та спрямовані на забезпечення балансу інтересів усіх кредиторів. Сам по собі факт настання передбачених законом обмежень не свідчить про незаконність судового рішення, якщо статус заінтересованої особи встановлено на підставі належних доказів і відповідно до вимог КУзПБ.

Визнання кредитора заінтересованою особою не означає автоматичного виключення його грошових вимог із реєстру, зміни черговості їх задоволення чи позбавлення інших прав кредитора, які не обмежені законом. Відповідний статус зумовлює застосування спеціальних правил участі кредитора в колективному ухваленні рішень у процедурі банкрутства.

Отже, посилання скаржника на обмеження права вирішального голосу саме по собі не є доказом порушення його прав, оскільки такий наслідок прямо передбачений законом для кредиторів, які відповідають критеріям заінтересованості.

Щодо доводів про порушення порядку подання клопотання ТОВ «Сенс Експо» та незаконність протокольної ухвали від 17.03.2026, колегія суддів виходить з такого.

Скаржник стверджує, що ТОВ «Сенс Експо», звертаючись із клопотанням про визнання ТОВ «Азоврітейл» заінтересованою особою стосовно боржника, направило його 76 із 230 учасників справи, чим порушило вимоги частини 7 статті 42, частин 2 та 4 статті 170 ГПК України. На думку скаржника, за наявності таких порушень суд першої інстанції мав повернути відповідне клопотання без розгляду, однак протокольною ухвалою від 17.03.2026 безпідставно відмовив у задоволенні усного клопотання ліквідатора про залишення заяви без розгляду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 170 ГПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Частина 4 цієї статті встановлює процесуальні наслідки недотримання відповідних вимог. У даному випадку зазначена заява не є такою, що подана на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, тому до неї не застосовані наслідки, що передбачені ч.4 ст. 170 ГПК або ж іншою конкретною нормою цього Кодексу, як зокрема, це прямо передбачено для позовної заяви, відзиву на неї, апеляційної скарги чи відзиву на апеляційну скаргу тощо.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що клопотання ТОВ «Сенс Експо» розглядалося судом у межах провадження у справі про банкрутство, учасники провадження мали можливість надати пояснення щодо порушеного питання, а ліквідатор та кредитори подавали заперечення і додаткові пояснення. У судових засіданнях суд заслуховував позиції учасників та досліджував подані ними матеріали.

Щодо вимоги скаржника про окреме скасування протокольної ухвали від 17.03.2026 колегія суддів зазначає, що можливість її самостійного апеляційного оскарження визначається статтею 255 ГПК України. Ухвали суду першої інстанції, які не передбачені цією статтею як такі, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, не підлягають самостійному апеляційному перегляду; заперечення щодо них можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду відповідного питання.

Тому доводи скаржника щодо процесуальних дій суду 17.03.2026 підлягають оцінці в межах перевірки законності ухвали від 02.07.2026, однак самі по собі не створюють підстав для окремого скасування протокольної ухвали поза межами порядку апеляційного перегляду, установленого ГПК України.

Враховуючи все викладене вище, колегія суддів виснує, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Український Рітейл» було засновником (учасником) ТОВ «Азоврітейл», а обидві юридичні особи перебували під контролем спільного кінцевого бенефіціарного власника. Зазначені обставини оцінено судом у сукупності з іншими матеріалами справи та з урахуванням мети правового регулювання відносин у процедурі банкрутства.

Доводи про припинення повноважень органів управління боржника після відкриття ліквідаційної процедури, незначний розмір частки боржника у статутному капіталі кредитора та укладення договору відступлення права вимоги після відкриття провадження у справі не спростовують установлених корпоративних зв`язків і самі по собі не виключають можливості визнання ТОВ «Азоврітейл» заінтересованою особою на інших передбачених законом підставах.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності корпоративних і майнових зв`язків між боржником та ТОВ «Азоврітейл» і не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з викладеного, підстав для скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2026 апеляційним судом не встановлено.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2026 у справі №904/4387/19 постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, й підстави для її скасування або зміни відсутні.

7. Щодо розподілу судових витрат.

Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Азоврітейл” на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2026 у справі №904/4387/19 – залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2026 у справі №904/4387/19 – залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повну постанову складено та підписано 19.10.2026 (у зв`язку із перебуванням судді Джепи Ю.А. у відпустці у період 05.10.2026-16.10.2026).

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: О.Ю. Соп`яненко

М.О. Дармін

Оригінал: reyestr.court.gov.ua