Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №904/5717/25 (904/6750/25) — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 м. Дніпро Справа № 904/5717/25 (904/6750/25)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач),

суддів: Фещенко Ю.В., Дарміна М.О.,

за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» (скаржник): Коломієць І.О. (поза межами приміщення суду),

Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ»: Шурін І.В. (в залі суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС»

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/5717/25 (904/6750/25), повний текст рішення складено 22.06.2026, та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 у справі № 904/5717/25 (904/6750/25) (суддя Соловйова А.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ», м. Дніпро,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС», м. Запоріжжя,

про стягнення заборгованості за виконані роботи

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС», м. Запоріжжя,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ», м. Дніпро,

про стягнення штрафних санкцій за порушення умов Договору №7527- ЭС-ДЦ від 08.04.2024 в сумі 1 681 483,73 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» про стягнення заборгованості за виконані роботи в розмірі 1 664 835,39 грн.

19.12.2025 відповідачем поданий зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ» про стягнення штрафних санкцій за порушення умов Договору №7527-ИЭС-ДЦ від 08.04.2024 в сумі 1 681 483,73 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/5717/25 (904/6750/25) первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» про стягнення заборгованості за виконані роботи - задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ» 1 664 835,39 грн - заборгованості за виконані роботи та 19 978,02 грн - судового збору.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ» про стягнення штрафних санкцій за порушення умов Договору №7527-ИЭС-ДЦ від 08.04.2024 в сумі 1 681 483,73 грн - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» 33 296,71 грн - штрафу, 303 000,04 грн - пені та 20 177,80 грн - судового збору.

В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

15.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ» надійшла заява про розподіл судових витрат у справі № 904/5717/25 (904/6750/25), у якій заявник просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» на свою користь 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 у справі № 904/5717/25 (904/6750/25) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ» б/н б/д про розподіл судових витрат у справі №904/5717/25(904/6750/25) - адоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, буд. 20, код ЄДРПОУ 34063592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ» (49001, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 9, офіс 3, ЄДРПОУ 40873173) 38 000,00 грн - витрат на правничу допомогу.

В іншій частині заяви відмовлено.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційних скарг.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, 13.07.2026 через систему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» з апеляційною скаргою.

Скаржник зазначає, що реальність виконання ТОВ «ВКФ «УКРНІКЕЛЬХРОМ» робіт за договором субпідряду від 08.04.2024 №7527 не підтверджена належними доказами, оскільки акти форми КБ-2в за липень 2024 року на суму 1 064 077,51 грн та листопад 2024 року на суму 600 757,88 грн були підписані субпідрядником в односторонньому порядку, а доказів їх направлення замовнику в порядку, передбаченому пунктами 4.1, 6.1.13 Договору, разом із довідками форми КБ-3, матеріали справи не містять. На думку апелянта, фіктивність зазначених актів та незавершеність робіт підтверджуються листами ТОВ «ВКФ «УКРНІКЕЛЬХРОМ» від 25.11.2024 №25/11-1 та №25/11-2 із проханням надати доступ для проведення пусконалагоджувальних робіт, актами гідравлічного випробування електролізера та виявлених недоліків від 02.12.2024, листами субпідрядника від 19.12.2024 №19/12-4 та від 29.01.2025 №29/01-01, а також листами ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» від 05.12.2024, 09.12.2024 №3215, 11.12.2024 №3215/1, 19.12.2024 і претензіями від 09.01.2025 та 27.08.2025, на які субпідрядник не відреагував.

Крім того, відсутній передбачений пунктом 2.12 Договору акт приймання обладнання з ремонту, а результати випробувань від 02.12.2024 засвідчили підтікання електроліту по всій довжині електролізера, його непридатність до експлуатації та незавершеність робіт.

Апелянт також посилається на відсутність належних доказів виконання ремонтних робіт самим ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» або залученою ним третьою особою, водночас наголошує, що відсутність доказів заподіяння замовнику збитків унаслідок прострочення та факт роботи електролізера на час розгляду справи не підтверджують виконання субпідрядником договірних зобов`язань. Посилаючись на статті 526, 629, 882 ЦК України, статтю 74 ГПК України та правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 16.09.2022 у справі №913/703/20, від 23.09.2025 у справі №922/1834/24, від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18 та від 19.06.2019 у справі №910/11191/18, скаржник стверджує, що саме субпідрядник мав довести реальне виконання робіт і належне направлення первинних документів замовнику.

Доводи суду про невиконання ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» обов`язку надати пароніт електролізерний ПЕ апелянт вважає помилковими, оскільки за пунктами 1.2, 5.2, 5.4 Договору та додатком №1 до нього договірна ціна включала матеріальні ресурси в сумі 584 104,33 грн, зокрема 60 рамних прокладок паронітових ПЄ-4, які мав поставити та використати субпідрядник; отже, надання чи ненадання цих матеріалів не доводить факту виконання робіт.

Щодо зустрічного позову апелянт зазначає, що суд першої інстанції, встановивши порушення ТОВ «ВКФ «УКРНІКЕЛЬХРОМ» строку завершення робіт до 08.11.2024 включно та визнавши розрахунок штрафних санкцій правильним, безпідставно зменшив їх на 80 % і стягнув лише 303 000,04 грн пені замість 1 515 000,20 грн та 33 296,71 грн штрафу замість 166 483,53 грн. На думку скаржника, висновок суду про зумовленість прострочення ненаданням необхідних матеріалів є необґрунтованим, оскільки ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» не порушило Договору, тоді як уся вина за прострочення покладається на ТОВ «ВКФ «УКРНІКЕЛЬХРОМ», яке після невдалої спроби виконати роботи у грудні 2024 року не вживало подальших заходів для належного виконання зобов`язань та, за твердженням апелянта, оформило фіктивні акти КБ-2в. Посилаючись на статті 551 ЦК України, 233 ГК України та правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11.07.2023 у справі №903/486/22, апелянт наголошує на відсутності виняткових обставин для зменшення неустойки, а також зазначає, що АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» пред`явило до ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» претензію про відшкодування 416 214,20 грн збитків через порушення строків ремонту електролізера за договором від 28.12.2023 №7072, укладеним у межах генерального підряду щодо робіт за Договором №7527, причиною чого, за доводами скаржника, стало неналежне виконання зобов`язань субпідрядником.

Оскаржуване додаткове рішення апелянт вважає похідним від неправильного вирішення спору по суті, оскільки за умови відмови в первісному позові та повного задоволення зустрічного позову судові витрати, відповідно до статті 129 ГПК України, мають бути покладені на ТОВ «ВКФ «Укрнікельхром».

На обґрунтування вимог про скасування обох судових рішень скаржник також посилається на статті 86, 236, 238 ГПК України, пункт 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтю 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» та практику ЄСПЛ у справах «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації», «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України», «Суомінен проти Фінляндії» і «Гірвісаарі проти Фінляндії», вказуючи на недотримання вимог щодо повного й усебічного дослідження доказів, оцінки аргументів сторін та належного мотивування судових рішень.

З огляду на наведене скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення, повністю відмовити в первісному позові, задовольнити зустрічний позов у повному обсязі, стягнувши з ТОВ «УКРНІКЕЛЬХРОМ» 1 681 483,73 грн штрафних санкцій, скасувати додаткове рішення, відмовити в задоволенні заяви про розподіл витрат на правничу допомогу та покласти судові витрати на позивача за первісним позовом.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві ТОВ «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 та додаткове рішення від 23.06.2026 – без змін. Позивач за первісним позовом посилається на належне виконання робіт за договором від 08.04.2024 № 7527-ИЭС-ДЦ з ремонту електролізера № 2 типу СЕУ-4М ДТЕК ДОБРОТВІРСЬКА ТЕС на загальну суму 1 664 835,39 грн, що підтверджується актом № 1 за липень 2024 року на суму 1 064 077,51 грн, актом № 2 за листопад 2024 року на суму 600 757,88 грн, довідками КБ-3, кошторисною та іншою первинною документацією, листуванням сторін і документами щодо випробувань обладнання.

Позивач за первісним позовом зазначає, що додаткові роботи на суму 600 757,88 грн були погоджені додатковою угодою № 1 від 19.08.2024 на підставі дефектного акта від 23.05.2024, а загальна договірна ціна становила 1 387 362,82 грн без ПДВ, 277 472,57 грн ПДВ, разом 1 664 835,39 грн. Виявлена під час гідравлічних випробувань 02.12.2024 негерметичність рамної прокладки з фторопласту, на думку Позивача за первісним позовом, свідчить лише про локальний недолік ущільнення, а не про невиконання робіт загалом, оскільки електролізер уже був змонтований, а листом ДТЕК ДОБРОТВІРСЬКА ТЕС від 05.12.2024 № 3197 вимагалося усунути конкретні недоліки та провести повторні випробування.

Посилаючись на пункти 2.1 та 6.2.1 Договору, Позивач за первісним позовом стверджує, що обов`язок забезпечити Субпідрядника запасними частинами й матеріалами, зокрема паронітом електролізерним ПЕ, покладався на Підрядника – Апелянта, якому Позивач за первісним позовом надсилав відповідні листи від 27.12.2024 № 27/12-1, від 03.01.2025 № 03/01-1 та від 08.01.2025 № 08/01-2, однак матеріал переданий не був, що відповідно до статті 613 ЦК України свідчить про прострочення кредитора та виключає або зменшує відповідальність Позивача за первісним позовом за затримку завершення робіт.

Позивач за первісним позовом також зазначає, що первинні документи та рахунки направлялися Апелянту для підписання й оплати, зокрема листом від 22.01.2025 № 22/01-1 та вимогою від 03.10.2025, проте залишилися без належного реагування. При цьому Апелянт не надав мотивованої та своєчасної відмови від підписання актів № 1 і № 2, не скликав комісію для складання акта приймання обладнання з ремонту відповідно до пункту 4.4 Договору та не ініціював незалежну експертизу за пунктом 4.7 Договору. Обґрунтовуючи обов`язок замовника прийняти роботи та заявити про недоліки, Позивач посилається на статті 853, 882, 525, 526, 837 ЦК України, постанови Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, а також судову практику у справах № 910/16330/21, № 910/7446/18, № 914/2355/23, № 906/762/20, № 910/2184/18, № 921/254/18, № 921/262/18 та № 910/16308/20, наголошуючи, що відсутність підпису замовника за відсутності обґрунтованої відмови сама собою не спростовує факту виконання робіт.

Доводи про фіктивність актів і виконання робіт іншою організацією Позивач за первісним позовом вважає припущеннями, оскільки Апелянт не надав договору з третьою особою, технічного завдання, кошторису, актів виконаних робіт, довідок про їх вартість, платіжних документів, накладних на матеріали чи інших первинних документів. Заява свідка Різника А.І. та технічний акт не підтверджують виконавця, обсяг, період і вартість таких робіт.

Позивач за первісним позовом також вказує на суперечливість позиції Апелянта, який одночасно заперечує виконання будь-яких робіт і заявляє зустрічні вимоги про штрафні санкції за порушення строку їх завершення, посилаючись на принцип добросовісності та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), закріплений пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України та роз`яснений у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 і від 07.04.2023 у справі № 910/5172/19.

Щодо зустрічного позову Позивач за первісним позовом вважає правомірним зменшення судом першої інстанції штрафу та пені на 80%, оскільки це належить до дискреційних повноважень суду, а Апелянт не довів свавільності чи очевидної необґрунтованості такого рішення; посилається на статті 551 ЦК України, 613 ЦК України та 269 ГПК України, постанови Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18 і від 11.07.2023 у справі № 903/486/22. Додатковими підставами для зменшення неустойки Позивач називає своє перебування у процедурі банкрутства у справі № 904/5717/25, непропорційність заявленої пені в розмірі 1 515 000,20 грн, що становить майже 91% вартості всіх робіт, а також компенсаційну, а не каральну природу неустойки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. При цьому період нарахування пені з 08.11.2024 по 08.05.2025 відповідає максимальному шестимісячному строку, передбаченому частиною шостою статті 232 ГК України, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22.

Претензію АТ «ДТЕК Західенерго» на суму 416 214,20 грн Позивач за первісним позовом вважає неналежним доказом своєї вини, оскільки вона є одностороннім документом, не встановлює вину Позивача за первісним позовом судовим рішенням і не спростовує підстав для зменшення неустойки відповідно до статей 74, 76-79 ГПК України.

Щодо додаткового рішення від 23.06.2026 про стягнення 38 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу Позивач за первісним позовом зазначає, що за умови залишення рішення від 09.06.2026 без змін розподіл судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України є правильним і не потребує перегляду. Позивач за первісним позовом вважає, що рішення суду першої інстанції відповідають вимогам законності й обґрунтованості, встановленим статтями 86 та 236 ГПК України, ухвалені на підставі повного й усебічного дослідження доказів, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Крім того, Позивач за первісним позовом зазначає про очікувані витрати на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції в орієнтовному розмірі 40 000,00 грн, докази понесення яких зобов`язується надати протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за результатами апеляційного перегляду.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносин.

08.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІХРОМ» (нова назва – Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ», далі – ТОВ «ВКФ «УКРНІКЕЛЬХРОМ», позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, Субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» (далі – ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС», відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, Підрядник) укладено договір № 7527-ИЭС-ДЦ, за умовами пункту 1.1 якого Субпідрядник зобов`язався власними силами та на свій ризик виконати ремонт електролізера № 2 типу СЕУ-4М ДТЕК ДОБРОТВІРСЬКА ТЕС, а Підрядник – прийняти й оплатити виконані роботи.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору перелік, обсяги та вартість робіт погоджуються сторонами в кошторисній документації (Додаток № 1), а місцем їх виконання визначено територію ДТЕК ДОБРОТВІРСЬКА ТЕС за адресою: Львівська область, Кам`янка-Бузький район, смт Добротвір, вул. Промислова, буд. 12, та виробничу базу Субпідрядника за адресою: 49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Лесі Українки, 40Б.

На виконання Договору сторони погодили кошторис на суму 1 064 077,51 грн, а після обстеження об`єкта та складання дефектного акта від 23.05.2024 уклали 19.08.2024 додаткову угоду № 1, якою погодили додаткові роботи вартістю 600 757,88 грн і виклали пункт 5.1 Договору в новій редакції, визначивши загальну вартість робіт у розмірі 1 387 362,82 грн без ПДВ, 277 472,57 грн ПДВ, а разом – 1 664 835,39 грн.

Згідно з пунктом 3.1 Договору роботи мали бути виконані протягом 60 робочих днів відповідно до погодженого сторонами графіка (Додаток № 2), а за пунктом 4.1 їх приймання мало здійснюватися щомісячно на підставі актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, які Субпідрядник повинен був надати Підряднику не пізніше останнього календарного дня відповідного місяця.

Пунктом 2.1 Договору передбачено використання запасних частин і матеріалів Підрядника, тоді як обладнання, механізми, оснащення, пристосування та інструмент надає Субпідрядник. Відповідно до пункту 6.2.1 Підрядник зобов`язаний забезпечити Субпідрядника запасними частинами та матеріалами, необхідними для виконання робіт.

На підтвердження виконання Договору ТОВ «ВКФ «УКРНІКЕЛЬХРОМ» посилається на акт приймання виконаних будівельних робіт від 18.07.2024 № 1 за липень 2024 року на суму 1 064 077,51 грн та акт від 22.11.2024 № 2-доп за листопад 2024 року на суму 600 757,88 грн, а також на інші документи щодо виконаних робіт.

За твердженням Субпідрядника, під час випробувань виявлено протікання через несправність рамної прокладки з фторопласту, яка не забезпечувала герметичності, оскільки замість неї за технічними умовами мав застосовуватися спеціальний пароніт електролізерний ПЭ, відсутній у Підрядника. У зв`язку з цим Субпідрядник листами від 27.12.2024 № 27/12-1, від 03.01.2025 № 03/01-1 та від 08.01.2025 № 08/01-2 просив надати відповідний матеріал для завершення ремонту, однак, за його твердженням, Підрядник цих звернень не виконав. Субпідрядник також зазначав, що Підрядник надалі самостійно замінив відповідну запасну частину та запустив електролізер в роботу, у зв`язку із чим у січні 2025 року йому було направлено первинні документи щодо виконаних робіт і рахунки на оплату, а згодом – вимогу від 03.10.2025 про підписання документів та погашення заборгованості. Оскільки Підрядник не повернув підписані акти й довідки та не оплатив роботи, ТОВ «ВКФ «УКРНІКЕЛЬХРОМ» звернулося з первісним позовом про стягнення 1 664 835,39 грн вартості робіт за Договором.

ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» проти первісного позову заперечує, стверджуючи, що Субпідрядник не виконав передбаченого Договором обсягу робіт, а акти від 18.07.2024 № 1 та від 22.11.2024 № 2-доп є фіктивними, оскільки підписані лише Субпідрядником, усупереч пункту 4.1 Договору не були своєчасно подані Підряднику на підпис у двох паперових примірниках або через сервіс «Вчасно» та, за твердженням відповідача, були надані лише разом із вимогою від 31.10.2025.

Крім того, Підрядник указує на відсутність акта приймання обладнання з ремонту, передбаченого пунктом 2.12 Договору, та доказів своєчасного направлення й отримання листів Субпідрядника від 27.12.2024 № 27/12-1, від 03.01.2025 № 03/01-1, від 08.01.2025 № 08/01-2 і від 22.01.2025 № 22/01-1, вважаючи їх односторонньо складеними, такими, що містять суперечливі відомості та не відповідають фактичним обставинам.

На підтвердження невиконання робіт ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» посилалося на лист Субпідрядника від 14.10.2024 № 14/10-1 про затримку постачання імпортних комплектуючих і витратних матеріалів; лист від 06.11.2024 № 06/11-1 про отримання комплектуючих та початок капітального ремонту електролізера; листи від 25.11.2024 № 25/11-1 і № 25/11-2 щодо наявності матеріалів і працівників для завершальних пусконалагоджувальних робіт; акт гідравлічного випробування та акт виявлених недоліків від 02.12.2024; лист від 19.12.2024 № 19/12-4 щодо помилок під час пусконалагоджувальних робіт і способів їх усунення в січні 2025 року, а також лист від 29.01.2025 № 29/01-1 із проханням надати доступ до електролізера для виконання робіт.

Щодо зустрічного позову судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» вважає порушеними строки виконання робіт, передбачені Договором. За графіком усі етапи робіт мали бути завершені в липні 2024 року, однак, за твердженням Підрядника, у встановлений строк роботи виконані не були. Після укладення 19.08.2024 додаткової угоди № 1, якою скориговано обсяги робіт, Підрядник наполягав, що строк їх виконання не змінився та Субпідрядник мав завершити всі роботи до 08.11.2024 включно, тобто протягом 60 робочих днів від дати укладення додаткової угоди, однак і в цей строк роботи не були завершені. У січні 2025 року ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» направило Субпідряднику претензію про сплату штрафних санкцій у сумі 166 483,53 грн та вимагало невідкладно виконати договірні зобов`язання. У серпні 2025 року Підрядник направив повторну претензію на загальну суму 1 681 483,73 грн, з яких 166 483,53 грн – штраф, 1 515 000,20 грн – пеня, та, посилаючись на пункт 10.2 Договору, повідомив про його одностороннє розірвання у зв`язку з численними порушеннями й тривалим невиконанням Субпідрядником договірних зобов`язань. Оскільки вимоги про сплату штрафних санкцій, за твердженням Підрядника, залишилися невиконаними, ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» звернулося із зустрічним позовом про стягнення 1 681 483,73 грн штрафних санкцій за порушення Договору № 7527-ИЭС-ДЦ від 08.04.2024.

ТОВ «ВКФ «УКРНІКЕЛЬХРОМ» проти зустрічного позову заперечує, зазначаючи, що починаючи з 27.12.2024 Підрядник не надавав усіх необхідних матеріалів для виконання робіт, чим допустив прострочення кредитора, а тому підстави для нарахування Субпідряднику штрафних санкцій відсутні. Крім того, Субпідрядник посилався на скрутне фінансове становище підприємства та вважав заявлену суму штрафних санкцій у розмірі 1 681 483,73 грн надмірною і неспівмірною відповідальністю навіть у разі доведення порушення строків виконання робіт.

Отже, предметом доказування у справі є обставини виконання сторонами умов Договору № 7527-ИЭС-ДЦ від 08.04.2024, фактичний обсяг і строки виконання ремонтних робіт, належність їх приймання та оплати, наявність прострочення зобов`язань кожною зі сторін і правові підстави для стягнення вартості робіт та застосування штрафних санкцій.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність установлення судом першої інстанції фактичних обставин, повноту дослідження доказів та застосування норм матеріального і процесуального права, погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення первісного позову в повному обсязі та часткового задоволення зустрічного позову, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2статті 11, частини 1 статті 202, частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, а договір становить домовленість сторін, спрямовану на їх встановлення, зміну або припинення. Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язковість яких установлена актами цивільного законодавства, а відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами протягом строку його дії, визначеного відповідно до статті 631 ЦК України.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, у межах якого боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, зокрема виконати роботу або сплатити кошти, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку. При цьому, як передбачено частинами 1, 2 статті 837 ЦК України, за договором підряду підрядник зобов`язується на свій ризик виконати визначену роботу за завданням замовника, а замовник - прийняти та оплатити її результат.

Вирішуючи спір, суд має виходити не лише з назви укладеного сторонами договору, а насамперед із його змісту, предмета, погоджених умов, прав та обов`язків сторін, фактичного характеру їхніх правовідносин і дійсної спрямованості їхньої волі під час укладення правочину. Правова природа договору визначається його змістом, а не формальним найменуванням, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 10.05.2018 у справі № 924/263/17, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 23.03.2021 у справі № 916/2380/18 та від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17. Отже, з огляду на зміст договору та встановлені обставини справи суд має визначити дійсну правову природу спірних правовідносин і застосувати норми права, які їх регулюють.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, 08.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ» (на дату укладення договору – ТОВ «ВКФ «УКРНІХРОМ») укладено договір № 7527-ИЭС-ДЦ, за умовами якого Субпідрядник зобов`язався власними силами та на свій ризик виконати ремонт електролізера № 2 типу СЕУ-4М ДТЕК ДОБРОТВІРСЬКА ТЕС, а Підрядник – прийняти й оплатити виконані роботи. Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 та 5.1 Договору сторони погодили перелік, обсяги та вартість робіт, яка з урахуванням додаткової угоди № 1 від 19.08.2024 становила 1 664 835,39 грн, у тому числі 1 387 362,82 грн вартості робіт без ПДВ та 277 472,57 грн ПДВ.

Водночас відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами законодавства, а за приписами статті 525 цього Кодексу одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених договором або законом. Таким чином, встановлені договором права та обов`язки сторін підлягають належному виконанню, а оцінка виконання договірних зобов`язань має здійснюватися з урахуванням погоджених сторонами умов і правового регулювання відповідного виду договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору роботи мали виконуватися згідно з графіком, що є його невід`ємною частиною (Додаток № 2), протягом 60 робочих днів. Після укладення додаткової угоди № 1 від 19.08.2024 Субпідрядник мав завершити погоджений обсяг робіт до 08.11.2024 включно. Водночас встановлений факт виявлення під час випробувань несправності рамної прокладки з фторопласту, яка спричинила протікання електроліту, свідчить про наявність недоліків результату робіт на етапі випробувань, проте сам собою не підтверджує, що всі передбачені Договором роботи фактично не виконувалися.

Так, 02.12.2024 за участю представника ТОВ «ВКФ «УКРНІКЕЛЬХРОМ» Афанасенка В.В. складено акт гідравлічного випробування електролізера та акт виявлених недоліків, якими зафіксовано підтікання електроліту по всій довжині електролізера та зроблено висновок про непроходження ним гідравлічних випробувань і непридатність до подальшої експлуатації на той момент. Листом ДТЕК Добротвірська ТЕС від 05.12.2024 №3197 Субпідрядника повідомлено про негативні результати випробувань і запропоновано усунути недоліки до 18.12.2024 та провести повторні випробування. Надалі листом від 19.12.2024 №19/12-4 Субпідрядник повідомив про обставини, що виникли під час пусконалагоджувальних робіт, зокрема про утворення поздовжньої тріщини в металі одного з біполярів під час пропарювання та затягування електролізера, а також про намір виготовити нові паронітові прокладки й біполяри та зібрати й запустити електролізер у січні 2025 року.

Водночас пунктами 2.1 та 6.2.1 Договору передбачено, що роботи виконуються з використанням запасних частин і матеріалів Підрядника, який зобов`язаний надати їх Субпідряднику для виконання робіт, тоді як Субпідрядник забезпечує необхідне обладнання, механізми, оснащення, пристосування та інструмент. Як установив суд першої інстанції, Субпідрядник листами від 27.12.2024 № 27/12-1, від 03.01.2025 № 03/01-1 та від 08.01.2025 № 08/01-2 звертався до Підрядника з проханням забезпечити придбання та передачу пароніту електролізерного ПЭ, необхідного для завершення ремонту. З огляду на те, що факт направлення відповідних звернень відповідач за первісним позовом не заперечував, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив його заперечення про відсутність доказів направлення цих листів. Водночас невиконання Підрядником покладеного на нього договором обов`язку щодо забезпечення матеріалами підлягало врахуванню під час визначення причин незавершення робіт у погоджений строк та вирішення питання про відповідальність Субпідрядника.

Висновок суду першої інстанції про доведеність виконання робіт ґрунтується, зокрема, на наявних у матеріалах справи актах приймання виконаних будівельних робіт: від 18.07.2024 № 1 за липень 2024 року на суму 1 064 077,51 грн та від 22.11.2024 № 2 за листопад 2024 року на суму 600 757,88 грн. Сукупна вартість зазначених у них робіт відповідає погодженій сторонами ціні Договору – 1 664 835,39 грн. За таких обставин колегія суддів погоджується, що сам факт одностороннього підписання цих актів не є достатньою підставою для висновку про їх недостовірність або про відсутність виконаних робіт.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюються актом, підписаним обома сторонами; у разі відмови однієї зі сторін від підписання акта в ньому зазначається про таку відмову, а акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише за умови визнання обґрунтованими мотивів відмови іншої сторони від його підписання. Отже, правове значення має не лише відсутність підпису Підрядника, а й обґрунтованість причин такої відмови з урахуванням усієї сукупності доказів.

У цій справі ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» посилається на те, що акти не подавалися йому у строки та спосіб, визначені пунктом 4.1 Договору, а також на відсутність акта приймання обладнання з ремонту, передбаченого пунктом 2.12 Договору. Однак наведені обставини самі по собі не спростовують фактичного виконання робіт, відображених в актах, та не доводять обґрунтованості відмови від їх прийняття й оплати. Підрядник мав надати належні докази того, що роботи, зазначені в актах, не виконані або виконані в меншому обсязі, чи що існували інші передбачені законом або Договором підстави для відмови від приймання. Натомість суд першої інстанції встановив, що акти містяться в матеріалах справи, а їх загальна сума відповідає договірній ціні після погодження додаткових робіт.

Не спростовують цього висновку й посилання апелянта на листи Субпідрядника від 14.10.2024 № 14/10-1, від 06.11.2024 № 06/11-1, від 25.11.2024 № 25/11-1 та № 25/11-2, від 19.12.2024 № 19/12-4 і від 29.01.2025 № 29/01-1. Зміст цих документів свідчить про перебіг ремонтних та пусконалагоджувальних робіт, проблеми з комплектуючими, виявлені недоліки й необхідність їх усунення, однак не дає достатніх підстав для висновку, що роботи, відображені в актах № 1 та № 2, взагалі не виконувалися. Наявність недоліків або необхідність проведення додаткових заходів для забезпечення герметичності електролізера не тотожні повній відсутності результату робіт і мають оцінюватися з урахуванням їх характеру, обсягу та фактичних дій сторін.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність тверджень ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» щодо виконання ремонтних робіт іншою організацією. Матеріали справи не містять договорів із третьою особою на виконання ремонту електролізера № 2 типу СЕУ-4М, актів приймання-передачі виконаних такою особою робіт, довідок про їх вартість або інших належних доказів, які давали б змогу встановити виконавця, обсяг, зміст і вартість відповідних робіт. Заява свідка – начальника цеху з ремонту устаткування Добротвірської ТЕС Різника Андрія Ігоровича – та долучений технічний акт, на які посилався Підрядник, за відсутності належної первинної документації не є достатніми для встановлення того, що роботи, заявлені до оплати за Договором, були виконані саме ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» або іншою організацією. Саме по собі подальше введення електролізера в експлуатацію не доводить, хто виконав роботи, за які заявлено оплату, і не спростовує актів, наданих Субпідрядником.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визнав недоведеними заперечення Підрядника щодо фактичного невиконання робіт. Такий висновок відповідає загальним засадам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим у статті 3 ЦК України, і узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20.

Отже, з огляду на встановлене виконання робіт на загальну суму 1 664 835,39 грн, відсутність належних доказів, які б спростовували відомості актів № 1 та № 2, і недоведеність обґрунтованих підстав для відмови від їх прийняття, суд першої інстанції правомірно задовольнив первісний позов та стягнув із ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» на користь ТОВ «ВКФ «УКРНІКЕЛЬХРОМ» 1 664 835,39 грн заборгованості за виконані роботи.

Водночас колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення зустрічного позову. За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили відповідальність Субпідрядника за порушення строків виконання робіт: відповідно до пункту 8.2.1 – штраф у розмірі 10 % вартості робіт за прострочення в межах десяти календарних днів, а за пунктом 8.2.2 – штраф у розмірі 10 % вартості робіт та неустойку в розмірі 0,5 % вартості робіт за кожен день прострочення понад десять календарних днів.

З урахуванням погодженої вартості робіт у сумі 1 664 835,39 грн Підрядник нарахував штраф у розмірі 166 483,53 грн та пеню за період із 08.11.2024 до 08.05.2025 у розмірі 1 515 000,20 грн, заявивши до стягнення загалом 1 681 483,73 грн. Водночас, як установив суд першої інстанції, порушення строків завершення робіт було зумовлено не лише поведінкою Субпідрядника, а й ненаданням Підрядником усіх необхідних матеріалів, зокрема пароніту електролізерного ПЭ, обов`язок забезпечення яким прямо передбачено пунктами 2.1 та 6.2.1 Договору. Отже, при вирішенні питання про застосування договірної відповідальності належало врахувати не лише факт недотримання строку завершення робіт, а й поведінку обох сторін, причини прострочення та ступінь впливу дій кредитора на можливість належного виконання зобов`язання боржником.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визнав наявність підстав для стягнення передбачених Договором штрафних санкцій, водночас скориставшись правом на зменшення їх розміру. Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішення цього питання належить до дискреційних повноважень суду та передбачає оцінку всіх обставин справи в їх сукупності, зокрема ступеня виконання зобов`язання, причин прострочення, поведінки сторін, співвідношення розміру санкцій із наслідками порушення та майнового стану боржника.

Суд першої інстанції врахував, що щодо ТОВ «ВКФ «УКРНІКЕЛЬХРОМ» відкрито провадження у справі про банкрутство № 904/5717/25 у зв`язку з наявністю ознак неплатоспроможності, а також те, що прострочення виконання робіт було зумовлено, зокрема, ненаданням Підрядником необхідних матеріалів. Оцінивши ці обставини в сукупності з розміром заявлених штрафних санкцій, суд зменшив їх на 80 %, визначивши до стягнення 303 000,04 грн пені та 33 296,71 грн штрафу. Такий підхід відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у статті 3 ЦК України, і узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, зокрема викладеними в постановах від 11.07.2023 у справі № 903/486/22, від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18 та від 03.07.2019 у справі № 917/791/18. Визначений розмір санкцій забезпечує баланс інтересів сторін, не усуваючи відповідальності за порушення договірного зобов`язання, але запобігаючи покладенню на боржника надмірного фінансового тягаря.

Доводи апеляційної скарги, спрямовані на спростування висновків суду першої інстанції щодо виконання робіт, не спростовують установлених обставин, оскільки зводяться переважно до повторного викладення позиції Підрядника про одностороннє оформлення актів, недоліки результату випробувань і виконання робіт іншими особами. Проте ці обставини вже були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну оцінку в сукупності з іншими доказами. Апелянт не навів переконливих аргументів, які б свідчили про неповне з`ясування обставин, невідповідність висновків суду наявним доказам або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Не можуть бути прийняті й доводи щодо безумовної необхідності стягнення штрафу та пені в повному обсязі, оскільки сама наявність у Договорі відповідних умов про відповідальність не позбавляє суд повноважень, передбачених частиною 3 статті 551 ЦК України, зменшити неустойку з урахуванням істотних обставин справи. У цьому випадку суд першої інстанції навів мотиви такого зменшення, пов`язавши їх із фінансовим становищем Субпідрядника та невиконанням Підрядником обов`язку щодо надання матеріалів.

З урахуванням установлених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив докази, правильно визначив характер договірних правовідносин, застосував належні норми матеріального права й обґрунтовано дійшов висновку про задоволення первісного позову в повному обсязі та часткове задоволення зустрічного позову. Підстав для переоцінки встановлених обставин або скасування оскаржуваного рішення в межах наведених апеляційних доводів не вбачається.

Перевіривши доводи апеляційної скарги ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» у частині оскарження додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 у справі № 904/5717/25 (904/6750/25), колегія суддів зазначає таке.

Обґрунтовуючи вимогу про скасування додаткового рішення, апелянт посилається на те, що первісний позов підлягав відхиленню в повному обсязі, а зустрічний позов – задоволенню в повному обсязі, у зв`язку із чим усі судові витрати, на його думку, мали бути покладені на ТОВ «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ». На цій підставі скаржник просить скасувати додаткове рішення в повному обсязі, ухвалити нове рішення про покладення всіх судових витрат на зазначене товариство та відмовити в задоволенні його заяви про розподіл судових витрат.

Водночас наведені аргументи фактично ґрунтуються на незгоді апелянта з результатами вирішення спору по суті та не містять самостійного обґрунтування неправомірності висновків суду першої інстанції щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу. При цьому рішення суду першої інстанції по суті спору залишено без змін, а отже, доводи апелянта щодо необхідності іншого результату розгляду первісного та зустрічного позовів не можуть бути підставою для перерозподілу судових витрат усупереч установленим судовими рішеннями результатам розгляду справи.

Саме по собі посилання на необхідність ухвалення іншого рішення по суті спору за відсутності належного обґрунтування порушень, допущених судом першої інстанції під час вирішення питання про розподіл судових витрат, не свідчить про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення.

За таких обставин, з урахуванням результатів перевірки додаткового рішення в межах доводів апеляційної скарги та повноважень суду апеляційної інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування, а відтак апеляційна скарга ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» у цій частині задоволенню не підлягає.

Також 03.09.2026 апелянт подав клопотання про залік, у якому, підтримуючи апеляційну скаргу в повному обсязі, зазначив, що в разі її незадоволення або часткового задоволення просить на підставі частини 11 статті 238 ГПК України провести зустрічне зарахування грошових сум, присуджених за первісним і зустрічним позовами, та стягнути різницю на користь сторони, якій присуджено більшу суму.

30.09.2026 ТОВ «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ» подало заперечення проти клопотання про залік, посилаючись на перебування товариства у процедурі банкрутства, дію мораторію на задоволення вимог кредиторів та необхідність дотримання встановлених Кодексом України з процедур банкрутства порядку й черговості їх задоволення.

Колегія суддів відхиляє клопотання ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» про проведення зустрічного зарахування грошових сум, присуджених за первісним і зустрічним позовами, з огляду на таке.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а постановою від 13.01.2026 товариство визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. За таких обставин задоволення грошових вимог до боржника має здійснюватися з урахуванням спеціальних положень Кодексу України з процедур банкрутства, які визначають порядок і черговість задоволення вимог кредиторів та спрямовані на забезпечення рівності їхніх майнових інтересів.

Як убачається з матеріалів справи, присуджені на користь ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» штраф і пеня за договором від 08.04.2024 виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, а отже, відповідні вимоги мають характер конкурсних і підлягають заявленню та задоволенню в порядку, встановленому КУзПБ. Водночас доказів заявлення апелянтом таких грошових вимог у порядку статті 45 КУзПБ матеріали справи не містять.

Застосування механізму зустрічного зарахування в цьому випадку фактично призвело б до задоволення вимог апелянта за рахунок дебіторської заборгованості, яка належить до активів боржника та має формувати ліквідаційну масу, поза межами встановлених законом порядку й черговості. При цьому, з огляду на недостатність ліквідаційної маси для повного задоволення вимог кредиторів та відсутність згоди ліквідатора і комітету кредиторів на проведення зарахування, таке задоволення створювало б перевагу одному кредитору перед іншими та могло б порушити їхні майнові права.

Посилання апелянта на частину 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України не спростовує наведених висновків, оскільки зазначена норма регулює порядок відображення зустрічного зарахування в судовому рішенні в разі часткового задоволення первісного та зустрічного позовів, однак не скасовує спеціальних обмежень, установлених законодавством про банкрутство, і не може тлумачитися як підстава для обходу передбаченого КУзПБ порядку задоволення конкурсних вимог. Крім того, суд першої інстанції задовольнив первісний позов у повному обсязі, а не частково, що також має значення для оцінки підстав застосування зазначеної процесуальної норми.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що задоволення клопотання про зустрічне зарахування призвело б до обходу спеціального порядку задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство та створило б ризик порушення прав інших кредиторів боржника. Відмова в проведенні зарахування водночас не позбавляє ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» права на захист своїх майнових інтересів шляхом заявлення відповідних грошових вимог у межах справи про банкрутство в порядку, визначеному КУзПБ. Отже, клопотання про проведення зустрічного зарахування задоволенню не підлягає.

6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку статті 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані рішення підлягають залишенню без змін.

7. Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 у справі №904/5717/25(904/6750/25) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі №904/5717/25(904/6750/25) - залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 у справі №904/5717/25(904/6750/25) - залишити без змін.

4. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повну постанову складено та підписано 20.10.2026 (у зв`язку із перебуванням судді Джепи Ю.А. у відпустці 05.10.2026-16.10.2026 та судді Фещенко Ю.В. у відпусці 05.10.2026-19.10.2026).

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: Ю.В. Фещенко

М.О. Дармін