Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №922/4258/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Харків Справа №922/4258/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Техартінвест» (вх.№1804Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2026 року у справі №922/4258/25

за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техартінвест», м. Київ,

про стягнення 102422,91 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.08.2026 року у справі №922/4258/25 (повне рішення складено 06.08.2026 року, суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Техартінвест» (адреса: 02226, місто Київ, вул.Бальзака Оноре де, будинок 12, код ЄДРПОУ: 44140497) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» кошти у загальному розмірі 102422,91 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить:

- рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2026 року у справі №922/4258/25 скасувати повністю;

- ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техартінвест» про стягнення 102422,91 грн відмовити повністю;

- судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що надані позивачем докази є неналежними, недопустимими або недостовірними, вони не доводять ні факту постачання теплової енергії в приміщення відповідача, ні обсягу такого постачання, ні розміру заборгованості. На думку відповідача, існує суперечливість дій позивача та безпідставність нарахувань за актом обстеження №172/2660 від 06.09.2023 року, складеного КП «ХТС» в односторонньому порядку, а також відсутність доказів виклику відповідача на обстеження.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що ненадання відзиву не звільняє позивача від обов`язку доказування та не є підставою для автоматичного задоволення позову. Заявник апеляційної скарги повідомляє, що відсутні первинні документи та докази бухгалтерського обліку (акти приймання-передачі наданих послуг; акти розподілу обсягів спожитої комунальної послуги; відомості про показники вузлів комерційного обліку; оборотно-сальдові відомості та картки аналітичного обліку за контрагентом ТОВ «Техартінвест»; докази складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Відповідач зазначає про необґрунтованість розрахунку та порушення Методики №315, а також про зловживання правом з боку позивача. Заявник апеляційної скарги зазначає, що позовні вимоги охоплюють періоди з 01.04.2021 року по 30.04.2021 року та з 01.10.2021 року по 30.11.2021 року, і з огляду на дату звернення з позовом (02.12.2025 року) та загальний 3-річний строк позовної давності (ст. 257 ЦК України), вимоги за вказаний період 2021 року заявлені поза межами строку позовної давності, що є підставою про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами 2021 року відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України та самостійною підставою для відмови в цій частині позову.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає про необхідність витребування у КП «Харківські теплові мережі» первинні документи та вихідні дані, на підставі яких сформовано заявлену до стягнення заборгованість, зокрема: помісячні показники вузла комерційного обліку теплової енергії за весь спірний період; акти зняття таких показників; загальні обсяги теплової енергії, спожитої будинком за кожний місяць; розрахунок частки приміщення відповідача; усі формули та коефіцієнти, застосовані при розподілі; площі приміщень, використані при розрахунку; тарифи за кожний розрахунковий період; первинні бухгалтерські документи; документи щодо технічного стану системи опалення приміщення №5-11; документи щодо фактичного виконання робіт з технічного обслуговування; документи, що підтверджують формування та направлення рахунків; повний розрахунок суми 101214,60 грн з розбивкою за кожним місяцем.

Також заявник апеляційної скарги зазначає про необхідність перевірки розрахунку шляхом судової експертизи. Відповідач повідомляє, що у разі якщо для встановлення правильності розподілу теплової енергії необхідні спеціальні знання, скаржник вважає за необхідне розглянути питання про призначення відповідної судової експертизи. Відповідач зазначає, що перед експертом можуть бути поставлені, зокрема, такі питання:

1. Чи відповідає розрахунок КП «Харківські теплові мережі» вимогам Методики №315?

2. Який обсяг теплової енергії відповідно до наявних первинних даних може бути віднесений саме на нежитлове приміщення №5-11 площею 74,1 кв.м?

3. Чи достатньо наданих Позивачем документів для визначення такого обсягу?

4. Чи відповідає сумі 101214,60 грн арифметичний та методологічний розрахунок, здійснений позивачем?

5. Які вихідні дані та коефіцієнти були фактично використані при формуванні зазначеної суми?

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Техартінвест» на рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2026 року у справі №922/4258/25. Позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу – протягом 15 днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановлено, що учасники справи мають право до 14.09.2026 року подати до апеляційного господарського суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі з відповідним мотивуванням їх подання. Попереджено сторони, що апеляційна скарга підлягає розгляду за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом). Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4258/25.

Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд і доставлена їм до кабінету користувача 25.08.2026 року та вважається врученою 25.08.2026 року.

27.08.2026 року матеріали справи №922/4258/25 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

04.09.2026 року від Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить прийняти відзив КП «Харківські теплові мережі» на апеляційну скаргу ТОВ «Техартінвест» та долучити його до матеріалів справи №922/4258/25, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2026 року – без змін.

15.09.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Техартінвест» надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, у яких відповідач просить прийняти та долучити заперечення до матеріалів справи, врахувати викладені доводи при розгляді апеляційної скарги, рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2026 року у справі №922/4258/25 скасувати повністю, у задоволенні позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» відмовити повністю.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Разом з тим, представник відповідача звертаючись до суду з клопотанням про витребування доказів не дотримався вищевказаних приписів. Зокрема, представник обмежився лише посиланням, що докази наявні та із застосуванням конструкції наявності доказів у КП «Харківські теплові мережі» фактично переклав дії по збиранню доказів на суд, що є неприпустимим. Таким чином, за своїм змістом клопотання про витребування доказів направлено на отримання доказів з метою доведення своєї позиції у справі. У той час, за приписами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тобто, звертаючись до суду з клопотанням про витребування доказів відповідач не врахував приписи вищевказаної норми права.

Крім того, заявник жодним чином не аргументує та не доводить неможливості отримання ним відповідних доказів.

При цьому, матеріали справи свідчать, що відповідне клопотання (про визнання доказів неналежними та витребування доказів) до суду першої інстанції було подано 10.08.2026 року (документ сформований в системі «Електронний суд» 10.08.2026 року, відправлено засобами АТ «Укрпошта» 07.08.2026 року), тобто вже після ухвалення судового рішення у справі (06.08.2026 року), а заявник у апеляційній скарзі не мотивує причини з яких таке клопотання не було заявлено до суду першої інстанції у встановлений строк.

Щодо клопотання відповідача про призначення судової експертизи, колегія суддів зазначає таке.

Так, судова експертиза, в розумінні ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі №915/825/17, від 13.06.2018 року у справі №916/4225/15, від 13.06.2018 року у справі №916/2144/17.

Крім того, призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2021 року у справі №927/685/20.

Відповідно до предмету спору в межах даної справи, доводів сторін, а також змісту апеляційної скарги, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про проведення експертизи, оскільки для з`ясування обставин, що мають значення для справи, залучення висновків відповідних фахівців не є необхідним.

При цьому, колегія суддів зауважує, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі №916/3027/21).

Відповідно до сталої практики Верховного Суду докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (постанови Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі №909/722/14, від 27.06.2023 року у справі №910/161/181/18).

У свою чергу, збір нової доказової бази, зокрема, шляхом отримання висновку експертизи суперечить вимогам ст. 269 ГПК України, оскільки заявником не доведено неможливості подання його суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Окрім того, колегія суддів наголошує, що поставлені у клопотанні відповідача про призначення експертизи питання виходять за межі безпосереднього предмету спору.

Тому, колегія суддів не вбачає підстав для призначення у цій справі експертизи.

Апеляційний господарський суд також вважає за необхідне звернути увагу, що після відкриття провадження у суді першої інстанції відповідач мав достатньо часу для подання відповідних клопотань у строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Як свідчать матеріали справи, ухвала Господарського суду Харківської області від 05.12.2025 року у справі № 922/4258/25 була направлена відповідачу до електронного кабінету користувача у підсистемі Електронний суд та доставлена йому 05.12.2025 року після 17 год, тобто вважається врученою 08.12.2025 року.

Зокрема, зі змісту вказаної ухвали вбачається, що судом було встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов, та повідомлено сторони, що додаткові письмові докази, висновки експертів, клопотання, заяви та пояснення можуть бути подані ними до суду у строк до 02.01.2026 року.

Колегія суддів зазначає, що процесуальні строки встановлюються саме з метою забезпечення належної організації судового провадження, своєчасного подання сторонами своїх правових позицій та доказів, а також дотримання принципів змагальності та рівності учасників процесу.

Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням установленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Кодексом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач мав достатньо часу підготовути та заявити необхідні клопотання. Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач не був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду із належним клопотанням про продовження процесуального строку або про витребування доказів, призначення експертизи.

Процесуальна пасивність відповідача не була наслідком будь-якої непереборної обставини чи об`єктивної неможливості звернутися до суду. Навпаки, відповідач мав процесуальну можливість вчинити відповідні дії своєчасно, однак не скористався нею.

Колегія суддів зазначає, що судовий процес не передбачає можливості необмеженого перенесення строків подання процесуальних документів лише з мотивів бажання сторони отримати додатковий час для формування позиції. При цьому суд першої інстанції не позбавляв відповідача права на судовий захист. Відповідач був належним учасником судового процесу, був повідомлений про розгляд справи та мав передбачені законом процесуальні можливості для захисту своїх прав.

Застосування процесуальних строків перш за все спрямоване не на обмеження доступу до правосуддя, а на забезпечення належного, своєчасного та передбачуваного здійснення господарського судочинства. Більше того, як правильно зазначено судом першої інстанції, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій, що прямо передбачено частиною четвертою статті 13 ГПК України. Таким чином, негативні процесуальні наслідки, які настали для відповідача внаслідок несвоєчасного подання відзиву та клопотань, є наслідком саме його процесуальної поведінки, а не неправомірних дій суду.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши з урахуванням положень ч. 1 ст. 269 ГПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

У грудні 2025 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техартінвест» заборгованості в загальній сумі 102422,91 грн, з яких:

- 4672,33 грн заборгованість за спожиту (користування) теплову енергію без договору за період з 01.04.2021 року по 30.04.2021 року та з 01.10.2021 року по 30.11.2021 року;

- 96542,27 грн заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 року по 30.04.2022 року та з 01.11.2022 року по 30.04.2023 року;

- 299,16 грн - абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.04.2022 року по 30.09.2023 року;

- 909,15 грн за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період з 01.07.2022 року по 30.09.2023 року.

За твердженням позивача, відповідачем, як власником нежитлового приміщення 1-го поверху №5-:-11 у житловому будинку літ. «А-5» загальною площею 74,1 кв.м за адресою: вул. Бригади Хартія (стара назва Рибалко), буд. 40 в м. Харкові здійснено споживання теплової енергії на потреби опалення до 01.12.2021 року без укладення договору.

Позивач заявляє, що система опалення зазначених приміщень є невід`ємною частиною централізованої системи опалення житлового будинку, теплопостачання якого здійснює КП «Харківські теплові мережі», будинок № 40 по вул. Бригади Хартія обладнаний приладом обліку, тому при подачі теплової енергії у централізовану систему опалення житлового будинку одночасно опалюються нежитлові приміщення відповідача, а розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався відповідно до показників приладу обліку.

Позивач стверджує, що станом на час подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача (№17201-1340) обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опаленная без укладання договору в сумі 4672,33 грн, яка утворилася за період з 01.04.2021 року по 30.04.2021 року та з 01.10.2021 року по 30.11.2021 року.

Окрім цього позивач зазначає, що на підставі частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21.08.2019 року №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року №1022), на офіційному сайті «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 року було розміщено Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021 року та укладений з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Оскільки відповідачем було отримано послуги з постачання теплової енергії у опалювальний період 2021-2022, 2022-2023 років, вказане, на думку позивача, свідчить про факт приєднання відповідача (споживача) з 01.12.2021 року до умов Індивідуального договору (акцептування договору).

Відповідно до пункту 4 Індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Положеннями пункту 51 Індивідуального договору передбачено, що він набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк ( п. 52 Індивідуального договору).

Відповідно до пункту 32 Індивідуального договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Умовами пункту 30 Індивідуального договору визначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830 (Офіційний вісник України, 2019, №71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/808-2019-п#Text.

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://hts.kharkov.ua/docs/2021_tarifi_1051.pdf. (п. 31 Індивідуального договору).

Пунктом 32 Індивідуального договору передбачено, що плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідно до пункту 34 Індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з підпунктом 3 пункту 41 Індивідуального договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

За розрахунком позивача по особовому рахунку відповідача №17201-1340 заборгованість за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 96542,27 грн, яка утворилась за період з 01.12.2021 року по 30.04.2022 року та з 01.11.2022 року по 30.04.2023 року та абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії споживачу складає 299,16 грн, яка утворилась за період з 01.04.2022 року по 30.09.2023 року.

Відповідачу направлялися рахунки-фактури за спожиту теплову енергію та на оплату абонентської плати, які відповідачем оплачені не були.

На підтвердження факту споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень за адресою: м. Харків, вул. Рибалко, буд. 40 позивачем надаються акти №172/16375 від 12.04.2021; №172/17240 від 18.10.2021, №172/17870 від 02.11.2022, №172/322 від 06.04.2023 про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2021-2022, 2022-2023 до будівлі в цілому.

Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку.

Матеріали справи також містять: акт №172/6190 від 16.06.2021 року готовності до опалювального періоду 2021 - 2022 років та акт №172/6901 від 17.06.2022 року готовності до опалювального періоду 2022 - 2023 років об`єкта за адресою: м. Харків, вул. Рибалко, буд. 40.

Також позивач зазначає, що з 1 липня 2022 року набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності (далі - Договір з технічного обслуговування), який укладається з урахуванням статей 11, 633, 634, 641, 642 ЦК України та опублікований 01.06.2022 року на офіційному сайті позивача в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua.

За умовами договору з технічного обслуговування Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» як виконавець зобов`язується надати споживачу послуги з технічного (у тому числі аварійного) обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги за затвердженою вартістю в строки та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 13 договору з технічного обслуговування розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем виконавцю щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Позивач зазначає, що по особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем постачання теплової енергії багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності складає 909,15 грн, яка утворилась за період з 01.07.2022 року по 30.09.2023 року.

Матеріали справи містять копію супровідного листа №92/09 від 20.12.2024 року разом з фіскальним чеком, що направлений на адресу місцезнаходження Відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02226, місто Київ, вул. Бальзака Оноре де, будинок 12, та яким направлялись акти виконаних робіт по наданню послуг з теплопостачання теплової енергії за період серпень 2023 року – грудень 2023 року та січень 2024 року – листопад 2024 року; рахунки-фактури за період вересень 2023 року – грудень 2023 року та січень 2024 року – листопад 2024 року; рахунки-фактури щодо абонентської плати за період серпень 2023 року – грудень 2023 року та січень 2024 року – листопад 2024 року; рахунки-фактури за обслуговування ВБС за період серпень 2023 року – грудень 2023 року та січень 2024 року – листопад 2024 року, рахунки-фактури щодо пені за несвоєчасну оплату за послугу з постачання теплової енергії за період березень 2024 року – листопад 2024 року; акти звіряння станом на 01.11.2024; інвентаризаційне повідомлення.

Крім того, позивачем надано копію листа вимоги №73/09 від 19.05.2025 року разом з фіскальним чеком, що направлений на адресу нежитлового приміщення, а саме: 61099, м. Харків, вул. Бригади Хартія, буд. 40, та разом з яким направлено акти виконаних робіт за період березень 2025 року – квітень 2025 року; рахунки-фактури за період березень 2025 року – квітень 2025 року; рахунки-фактури щодо абонентської плати та обслуговування ВБС; акт звірок.

Також позивачем надано копію досудового повідомлення №275/09 від 18.11.2025 року разом з фіскальним чеком, що направлене на адресу місцезнаходження відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02226, місто Київ, вул. Бальзака Оноре де, будинок 12, та разом з яким направлялись акти виконаних робіт за період серпень 2025 року – жовтень 2025 року, рахунки-фактури щодо абонентської плати та обслуговування ВБС за період серпень 2025 року – жовтень 2025 року; інвентаризаційне повідомлення та акт звіряння станом на 01.10.2025 року.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань за індивідуальним договором та договором з технічного обслуговування, а також споживання теплової енергії у період за відсутності договору позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та не спростовані відповідачем.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у різні періоди, за які позивачем у даній справі було здійснено нарахування теплової енергії, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої воли і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 (далі - Правила №630), Правилами користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року №1198 (далі - Правила №1198), Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 2108.2019 року №830 (далі Правила №830) у редакціях, чинних станом на дату виникнення спріних правовідносин).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктами 3, 11 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо); плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Положеннями п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг. Індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем укладається між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). Виконавець комунальної послуги за таким договором забезпечує відповідність кількісних та якісних характеристик послуги встановленим нормативам на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічних систем приміщення споживача. Плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком можуть прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу електричної енергії і послуг з постачання та розподілу природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону та укласти з виконавцями комунальних послуг письмові договори про надання відповідних комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830 затверджено «Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуги з постачання теплової енергії» (далі - Правила), які регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Згідно п. 8 Правил надання послуги постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Відповідно до п. 13 Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку). Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. У разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни. Споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Положеннями статті 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. У разі відсутності або несправності вузлів обліку, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, комерційний облік здійснюється в установленому законодавством порядку в місці вводу відповідних зовнішніх інженерних мереж у будівлю (її частину), а для послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії - в місці вводу відповідних внутрішньобудинкових систем у житлове або нежитлове приміщення споживача.

У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу (пункт 12 Індивідуального договору).

Відповідно до п.20 Правил №1198 облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

Відповідно до пункту 23 Правил №1198 розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.09.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Техартінвест» є власником нежитлового приміщення 1-го поверху №5-:-11 у житловому будинку літ. «А-5» загальною площею 74,1 кв.м за адресою: вул. Бригади Хартія (стара назва Рибалко), буд. 40 в м. Харкові.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за невиконання зобов`язань по оплаті спожитої теплової енергії без укладення договору в сумі 4672,33 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу четвертого статті 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачений обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до пунктів 4, 14 Правил №1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Матеріали справи не містять доказів підписання договору на постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем у період квітень-листопад 2021 року.

Суд зазначає, що відсутність письмового договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (див. правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі №922/2790/17 та постанові від 21.05.2019 року у справі №922/4239/16).

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення заборгованості за спожиту (користування) теплову енергію без укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актом №172/2660 від 06.09.2023 року про обстеження системи теплоспоживання об`єкту розташованого за адресою: вул. Рибалко, 40, встановлено, що нежитлове приміщення площею 74,10 кв.м розташоване на першому поверсі п`яти-поверхового цегляного будинку (1966 року забудови) житлового будинку за адресою: вул. Рибалко, 40. Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №41302903 від 01.04.2021 року приміщення належить ТОВ «Техартінвест». Площа приміщень згідно техпаспорту попереднього споживача S=74,10 м2 : h=3,26 м. Система опалення приміщення є невід`ємною частиною системи опалення житлового будинку. Вказати тип опалювальних приладів, а також наявність гор. водопостачання не надається можливим. При неодноразовому відвідуванні приміщення зачинено, на неодноразові спроби зателефонувати споживачеві «телефон позазоною». Лист про укладання договору та надання документів направлено на юридичну адресу: м. Київ, вул. Бальзака Оноре Де, 12. Даний акт є підставою для виконання нарахувань за користування т.е.

На підставі актів підключення/відключення №172/16375 від 12.04.2021; №172/17240 від 18.10.2021, №172/17870 від 02.11.2022, №172/322 від 06.04.2023, складених представниками КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку, здійснювалося постачання теплової енергії в опалювальних сезонах 2021-2022, 2022-2023 років до будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Рибалко, буд. 40.

Також матеріали справи містять акт №172/6190 від 16.06.2021 готовності до опалювального періоду 2021 - 2022 років та акт №172/6901 від 17.06.2022 готовності до опалювального періоду 2022 - 2023 років об`єкта за адресою: м. Харків, вул. Рибалко, буд. 40.

Матеріали справи не містять доказів, які б засвідчували факт відключення приміщень відповідача від мереж централізованого теплопостачання. Також матеріали справи не містять доказів того, що у приміщеннях відповідача наявне індивідуальне опалення або є неопалювальні приміщення.

Таким чином, матеріалами справи доведено факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: вул. Бригади Хартія (стара назва Рибалко), буд. 40 в м. Харкові, в якому знаходяться нежитлове приміщення відповідача в опалювальних сезонах 2021-2022, 2022-2023 років.

Отже, індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем є укладеним та є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі здійсненого позивача розрахунка вартості спожитої теплової енергії, ним враховано показання будинкових приладів обліку теплової енергії, що здійснюється з урахуванням теплових втрат від наружної стіни будинку до місця установки приладу обліку відповідно до п. 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 року №71), які розподіляються між власниками нежитлових приміщень пропорційно тепловим навантаженням (п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 року №1198), а між власниками житла пропорційно площам квартир (п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року №630).

Колегія суддів зазначає, що здійснений позивачем розрахунок проведено у відповідності до пунктів 20, 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 року №1198, та КТМ 204 України 244-94 Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, та з урахуванням формул: Pт.е.оп.1=Qоп*(tв.п.-tз.п.)/(tв.п.-tср.)*Топ*Коп,Pт.е.оп.1=Qоп*(tв.п.-tз.п.)/(tв.п.-tср.)*Топ, де Qоп – теплове навантаження на опалення; Топ – кількість годин подачі опалення за звітний місяць, tв.п. - температура внутрішнього повітря у приміщенні; tз.п. - середня температура зовнішнього повітря за місяць; tср. – середньорічна температура зовнішнього повітря по м.Харкову для проектування будівль та споруд; Коп- коефіцієнт розподілу теплової енергії.

Натомість, системний аналіз наведених правових норм, які регулюють, відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг та їх оплати, дає підстави для висновку, що оплата за житлово-комунальні послуги здійснюється виключно на договірних засадах, які відповідають типовому договору і не можуть містити інших оплачуваних додаткових умов.

Так, місцевий господарський суд вірно встановив, що умовами пункту 11 Індивідуального договору передбачено, що обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року №315.

Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року №315, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.12.2018 року за №1502/32954 (далі - Методика №315).

Методика №315 встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Як слушно зауважив заявник апеляційної скарги, необхідність застосування цієї Методики визначено умовами індивідального договору, зважаючи на що її дотримання для розрахунку розміру позовних вимог вимагається ст. 629 Цивільного кодексу України, враховуючи позицію позивача про укладенність такого договору внаслідок акцептування його умов фактом споживання тепла відповідачем.

Отже, всі розрахунки щодо споживання теплової енергії мають проводитися у відповідності до Методики №315, яка є обов`язковою для позивача при проведені нарахувань та перерахунків.

У відповідності до пункту 1 розділу III Методики №315 загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у розрахунковому періоді (Qоп буд) визначається, зокрема, розрахунковим методом у разі відсутності вузла комерційного обліку за нормою споживання теплової енергії у будівлі/будинку. Такий обсяг споживання теплової енергії у будівлі/будинку підлягає щомісячному коригуванню виконавцем за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря у відповідності до формул 10, 11 цього розділу.

Нормативне теплове навантаження (Q буд.норм) будівлі/будинку розраховується за формулою: Q буд.норм = Qmax*(t вн.норм - t сер.оп.пер)/(t вн.норм - t min.оп.пер).

Фактичний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії у розрахунковому періоді розраховується за формулою: Q оп буд = К відкл * Q буд.норм * m опал.розр* (t вн.норм - t сер.оп.пер)/(t вн.норм - t min.оп.пер), де К відкл- коефіцієнт, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку; Qбуд.норм - нормативне теплове навантаження будинку, Гкал/год; mопал.розр - фактична кількість годин надання послуги з постачання теплової енергії у розрахунковому періоді, год; tвн.норм - нормативна внутрішня температура для: житлового приміщення, приймається згідно з пунктом 1 розділу VIII цієї Методики, C - при розрахунках для житлових будинків; нормативна внутрішня температура для нежитлового приміщення, приймається згідно з державними будівельними нормами, C - при розрахунках для інших будівель; tфакт - середня місячна фактична температура зовнішнього повітря в розрахунковому періоді за даними Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - УкрГМЦ), C; tнорм - середня місячна температура зовнішнього повітря у розрахунковому періоді для відповідного населеного пункту, приймається згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010 «Будівельна кліматологія», C.

Натомість, як вбачається, з пояснень позивача, наданих у відзиві на апеляційну скаргу, розрахунки Методики №315 до відповідача не застосовувалися на виконання п. 2 Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022 років, який передбачає недопущення застосування до кінцевих споживачів комунальних послуг (населення) тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, встановлених уповноваженими органами, розмір яких перевищуватиме розмір тарифів на вказані комунальні послуги, що застосовувалися до відповідних споживачів в кінці опалювального періоду 2020/2021 років.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 29.04.2022 року №502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану», якою рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, протягом дії воєнного стану в Україні не підвищувати тарифи на теплову енергію для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.2022 року; ухвалення Парламентом Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 року №2479-IX, яким введено мораторій на підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для всіх категорій споживачів протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано; прийняття виконавчим комітетом Харківської міської ради рішення від 27.10.2021 року №872 (із змінами, внесеними рішенням від 30.12.2021 року №1051), яке зобов`язувало КП «Харківські теплові мережі» з 06.10.2021 року та протягом опалювального періоду 2021/2022 років застосовувати тарифи для категорії населення у розмірах, що не перевищують розмір тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що діяли в кінці опалювального сезону 2020/2021 років; а також від 12.10.2022 року №302 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води Комунальному підприємству «Харківські теплові мережі» для споживачів м. Харкова» зобов`язав КП «Харківські теплові мережі» протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, у якому воєнний стан буде припинено або скасовано, для всіх категорій споживачів застосовувати тарифи на рівні тарифів, що застосовувались станом на 24.02.2022 року.

При цьому, за змістом апеляційної скарги відповідачем не викладено свого контррозрахунку заборгованості.

Апеляційним господарським судом проведено розрахунок обсягів спожитої теплової енергії із врахуванням вихідних данних, наданих позивачем, у відповідності до Методики №315, та встановлено, що розмір суми, що підлягає стягненню виходить за межі позовних вимог, а тому судом першої інстанції було правомірно стягнуто з відповідача заборгованість за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 101214,60 грн.

Колегія суддів також зазначає, що з урахуванням приписів пункту 34 Індивідуального договору строк оплати плати за абонентське обслуговування в розмірі 299,16 грн грн є таким, що настав. Доказів сплати відповідачем плати за абонентське обслуговування матеріли справи не містять.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення 299,16 грн абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.04.2022 року по 30.09.2023 року.

Натомість, колегія суддів зауважує, що обов`язок оплати послуг у споживача виникає на підставі саме укладеного договору, а не на підставі рахунку-фактури. При цьому, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. Рахунок на оплату носить інформаційний характер та не є первинним документом у розумінні законодавства, а його ненадання не звільняє відповідача від обов`язку виконати грошове зобов`язання.

Разом з тим, у постанові від 22.08.2023 року у cправі №910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).

Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості.

Тому доводи відповідача стосовно неналежності, недопустимості та недостовірності доказів позивача (оформлення рахунків-фактур та неналежного їх вручення відповідачу, актів підключення/відключення опалення житлового будинку, односторонні розрахунки заборгованості, фіскальні чеки АТ «Укрпошта» є його суб`єктивним тлумаченням норм.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 909,15 грн за період з 01.07.2022 року по 30.09.2023 року, колегія суддів зазначає таке.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.08.2018 року №219 затверджено Порядок обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 11.08.2021 року №197) (надалі - Порядок).

Порядок поширюється на управителів або інших осіб, уповноважених співвласниками багатоквартирного будинку на виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, а також виконавців комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення у разі укладення з ними споживачами індивідуальних договорів про надання такої послуги з використанням та обслуговуванням внутрішньобудинкових мереж.

Обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації (пункт 4 розділу 1 Порядку).

Виконавець забезпечує функціонування та підтримку в робочому стані елементів внутрішньобудинкових систем відповідно до заданих параметрів і режимів роботи (пункт 6 розділу 1 Порядку).

Технічне обслуговування складається з комплексу робіт, спрямованих на підтримку справності елементів системи чи заданих параметрів та режимів роботи обладнання внутрішньобудинкових систем за допомогою огляду, налагодження, регулювання і випробування систем, заміни швидкозношуваних елементів, заправки витратними матеріалами, змащення тощо та не включає обслуговування вузлів комерційного обліку (пункт 7 розділу 1 Порядку).

Так, на офіційному сайті позивача www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 01.07.2022 року опубліковано публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності.

Відповідно до положень пункту 30 договору з технічного обслуговування цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

За умовами пункту 4 договору з технічного обслуговування у фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від виконавця послуги, або фактичного отримання послуги.

Факт отримання відповідачем послуг підтверджується наявними в матеріалах справи актами підключення споживача.

У постанові від 14.12.2023 року у справі №908/2078/22 Верховний Суд за аналогічних обставин погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що споживач фактично акцептував умови Типового індивідуального договору шляхом отримання відповідних послуг теплопостачальника.

Відповідно до пункту 11 договору з технічного обслуговування вартість послуг з технічного обслуговування (у тому числі з аварійного) обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання складає 0,818 грн за 1 кв.м (з ПДВ) опалювальної площі.

Згідно з інформацією з Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приміщення відповідача має загальну площу 74,1 кв.м, а отже плата за технічне обслуговування становить 60,61 грн.

Факт наявності заборгованості за невиконання зобов`язань по оплаті послуг за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 909,15 грн за період з 01.07.2022 року по 30.09.2023 року підтверджується документально належними та допустимими доказами, наявними у справі.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження сплати ним заборгованості за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за договором з технічного обслуговування.

Таким чином заборгованість за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за Договором з технічного обслуговування, що утворилася за період з 01.07.2022 року по 30.09.2023 року становить 909,15 грн і така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України).

Частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із 2 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року перебіг строку позовної давності (загальний і спеціальний) був зупинений через дію карантинних обмежень (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК).

Разом із тим, відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції Закону від 08.11.2023 року №3450-IX) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Строки позовної давності почали діяти з 04.09.2025 року на підставі Закону України від 14.05.2025 року №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності.

Суд зазначає, що позивачем не був пропущений строк позовної давності при зверненні до суду з вказаним позовом. Таким чином заява відповідача про застосування строку позовної давності визнається судом необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техартінвест» без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2026 року у справі №922/4258/25 – без змін.

З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техартінвест» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2026 року у справі №922/4258/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук