Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №917/569/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Харків Справа №917/569/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Склярук О.І., суддя Слободін М.М.

cекретар судового засідання Гаркуша О.Л.

за участю представників сторін:

прокурора - Ковпик О.С. (в залі суду) - службове посвідчення №085856 від 09.06.2026

позивача - не з”явився

1-го відповідача - Сухорукова О.А. (поза межами приміщення суду) - ордер серія ВІ №1435656 від 08.10.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3840 від 20.04.2021

2-го відповідача - не з”явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх.№1849П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 04.08.2026

у справі №917/569/26 (суддя Ківшик О.В., рішення підписано 13.08.2026)

за позовною заявою Заступника керівника Полтавської окружної прокуратури, м.Полтава

в інтересах держави в особі Полтавської міської ради, м.Полтава

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник 2016", м.Полтава

2. Управління житлово-комунального господарства Полтавської міської ради, м.Полтава

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 483.476,69 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської міської ради просить суд визнати недійсними Додаткові угоди №2 від 31.10.2023, №3 від 30.11.2023, №5 від 27.12.2023, № 6 від 29.03.2024, №7 від 30.04.2024, №8 від 31.05.2024, №9 від 28.06.2024 до Договору №131 від 07.08.2023, укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради та Товариством обмеженою відповідальністю "Будівельник 2016", та стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "Будівельник 2016" штрафу в розмірі 483.476,69 грн в дохід місцевого бюджету Полтавської міської ради.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.08.2026 у справі №917/569/26 у позові відмовлено.

Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 04.08.2026 у справі за №917/569/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву заступника керівника Полтавської окружної прокуратури в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь Полтавської обласної прокуратури судові витрати за подачу апеляційної скарги та позовної заяви.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд першої інстанції не надав належної оцінки законності укладення додаткових угод №2, №3, №5-9 до договору підряду №131 від 07.08.2023, якими строк виконання робіт продовжено з 31.10.2023 до 31.07.2024, та не врахував, що відповідно до ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пп.4 п.19 Особливостей №1178 зміна строків допускається лише за наявності документально підтверджених об`єктивних обставин;

- продовження строків здійснювалося переважно на підставі листів підрядника з посиланням на великий обсяг робіт, необхідність обслуговування техніки, залучення субпідрядників та обставини воєнного стану, які існували ще на момент укладення договору. При цьому підрядник, погодившись із первісними строками виконання робіт, мав враховувати відповідні ризики та дотримуватися передбаченого п.5.9 договору порядку повідомлення замовника про можливе уповільнення чи призупинення робіт;

- висновок суду про неефективність обраного способу захисту є помилковим, оскільки предметом оспорювання є не основний договір підряду, а додаткові угоди щодо продовження строків виконання робіт, визнання яких недійсними не потребує застосування двосторонньої реституції, а має наслідком відновлення первісних умов договору. На підтвердження цієї позиції скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 27.08.2025 у справі №916/2984/24;

- суд безпідставно відмовив у стягненні штрафу, оскільки за відсутності законних підстав для продовження строку роботи мали бути завершені до 31.10.2023, тоді як останній акт виконаних робіт складено 22.07.2024. Отже підрядником допущено прострочення виконання зобов`язання, за яке п.7.2 договору передбачено штраф у розмірі 3%, що становить 483.476,69 грн, а суд, не дослідивши належним чином обставин спору та не врахувавши висновків Верховного Суду, порушив вимоги ст.86, 236, 237 ГПК України.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Склярук О.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 витребувано матеріали справи №917/569/26 з Господарського суду Полтавської області та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги до надходження матеріалів справи.

16.09.2026 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/569/26.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури; встановлено строк до 08.10.2026 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 08.10.2026 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 20.10.2026. Явку учасників справи визнано не обов`язковою.

08.10.2026, в межах визначеного ухвалою суду строку, через електронну систему “Електронний суд” на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Будівельник 2016" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11027), в якому 1-й відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення відмовити, а рішення суду першої інстанції у справі №917/569/25 залишити без змін.

Правова позиція 1-го відповідача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, ґрунтується на тому, що оспорювані додаткові угоди укладені за взаємною згодою сторін за наявності документально підтверджених об`єктивних обставин, які перешкоджали своєчасному виконанню робіт, зокрема затримки постачання бітуму внаслідок атаки на Кременчуцький нафтопереробний завод, несприятливих погодних умов, необхідності технічного обслуговування дорожньої техніки та залучення інших виконавців для проведення дорожньої розмітки. Зазначає, що продовження строків було спрямоване на забезпечення належної якості робіт, не призвело до збільшення вартості договору, а роботи виконані, прийняті та оплачені замовником. На думку відповідача, прокурором не доведено підстав для визнання додаткових угод недійсними, а посилання на відновлення первісних строків виконання договору ґрунтується на припущенні про їх недійсність. Оскільки підрядні роботи завершені в межах погодженого сторонами строку до 31.07.2024, відповідач вважає відсутніми підстави для стягнення штрафу та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

08.10.2026 на адресу суду через підсистему “Електронний суд” від Управління житлово-комунального господарства Полтавської міської ради також надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11028), в якому 2-й відповідач заперечує проти її задоволення, зазначаючи що продовження строків виконання робіт за договором №131 від 07.08.2023 здійснювалося за взаємною згодою сторін на підставі письмових звернень підрядника, обумовлених об`єктивними обставинами, зокрема несприятливими погодними умовами, необхідністю дотримання технологічних вимог до дорожніх робіт, залучення спеціалізованих виконавців та постачання відповідних матеріалів. На думку Управління, зазначені обставини підтверджені дослідженими судом документами, тоді як прокурором не доведено незаконності внесених змін до договору. Наголошує, що роботи виконані, прийняті та оплачені замовником, мету закупівлі досягнуто, а доказів завдання збитків територіальній громаді або неефективного використання бюджетних коштів не надано. Оскільки роботи завершені у строки, погоджені сторонами в додаткових угодах, Управління вважає відсутніми підстави для стягнення штрафних санкцій та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

19.10.2026 від Полтавської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення по справі (вх.№11392), в яких прокурор заперечує проти доводів відзивів на апеляційну скаргу, наполягаючи на тому, що продовження строків виконання робіт за договором №131 від 07.08.2023 здійснювалося без належного документального підтвердження об`єктивних обставин, передбачених ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пп.4 п.19 Особливостей №1178. Зазначає, що підрядник погодившись із первісними умовами договору мав враховувати ризики його виконання, зокрема пов`язані з воєнним станом, який існував на момент укладення договору. Окремо обґрунтовує наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 та відповідну практику Верховного Суду. Наголошує, що несвоєчасне завершення ремонту вулиці Станіславського порушує інтереси територіальної громади, пов`язані з належним утриманням дорожньої інфраструктури, забезпеченням безпеки дорожнього руху та ефективним використанням бюджетних коштів, що підтверджує необхідність судового захисту інтересів держави.

У судовому засіданні 20.10.2026 взяла участь прокурор Ковпик О.С., яка підтримала доводи апеляційної скарги, наполягала на скасуванні рішення суду першої інстанції та задоволенні позову; представниця 1-го відповідача - Сухорукова О.А., яка підтримала правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, просила відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Полтавської області від 04.08.2026 у справі №917/569/25 залишити без змін.

Інші учасники справи не скористалися наданим ст. 263 ГПК України процесуальним правом на подання відзивів на апеляційну скаргу чи інших письмових пояснень щодо її доводів та не направили у судове засідання своїх уповноважених представників, незважаючи на вжиті судом заходи щодо належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки, крім зазначених у клопотанні представника апелянта, суд не повідомили.

Матеріали справи свідчать, що учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідні ухвали Східного апеляційного господарського суду надсилались учасникам справи до їх електронних кабінетів в підсистемі "Електронний суд", а також за адресами, зазначеними у матеріалах справи та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, судові рішення у справі були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є відкритим та цілодобовим.

Отже, судом апеляційної інстанції вжито всі передбачені процесуальним законом заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги та забезпечення реалізації ними процесуальних прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, відсутність процесуальних перешкод для розгляду спору та необхідність дотримання встановлених законом строків апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та 2-го відповідача, які не з`явилися у судове засідання.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, прокурора та представника присутньої сторони, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

07.08.2023 за результатами закупівлі за процедурою відкритих торгів ідентифікатор №UA-2023-07-24-012039-a між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради та ТОВ "Будівельник 2016" було укладено Договір підряду №131, за умовами якого Підрядник зобов`язується якісно виконати на свій ризик власними і залученими силами та засобами роботи по об`єкту: "Капітальний ремонт вулиці Станіславського у місті Полтава. Коригування" (код ДК 021:2015:45000000-7 - Будівельні роботи та поточний ремонт), відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, договірної ціни та в межах наявних бюджетних коштів; надати документи, необхідні для отримання дозвільних документів для виконання будівельних робіт та документів про готовність об`єкту до експлуатації, придбати необхідні матеріали та обладнання (устаткування), здати в обумовлені строки роботи Замовнику, усунути на протязі гарантійного строку експлуатації об`єкту недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт, а Замовник - прийняти і оплатити якісно виконані роботи (п.1 Договору). Звіт про результати проведення процедури закупівлі наявний у матеріалах справи.

Іншими умовами Договору Сторонами узгоджено наступне:

- джерела фінансування - кошти місцевого бюджету, направлені на даний об`єкт відповідно до чинного законодавства. Обсяги виконання робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (наявності коштів) (п. 1.2 Договору);

- ціна цього Договору (загальна вартість робіт згідно з договірною ціною, яка визначається на основі Кошторисних норм України "Настанова з визначення вартості будівництва", затверджених наказом міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281 "Про затвердження кошторисних норм України у будівництві") становить 30.801.283,16 грн, у тому числі ПДВ 5.133.547,28 грн і є динамічною договірною ціною (приблизною) та відповідає ціні об`єкта. Вартість робіт на 2023 рік орієнтовно складає 30.801.283,67 грн, у тому числі ПДВ 5.133.547,28 грн, і може переглядатися Замовником протягом терміну дії договору в залежності від наданого фінансування (п. 3.1 Договору);

- розрахунки проводяться шляхом: оплати Замовником після пред`явлення Підрядником рахунку на оплату робіт та/або поставлене обладнання (устаткування) та після підписання Сторонами актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок (форма КБ-3), сформованих в ПК АВК-5 версії 3.8.3 або накладної на поставку обладнання (устаткування), підтверджуючих документів (накладних та товаро-транспортних накладних) та за умови надходження бюджетних коштів на розрахунковий рахунок Замовника в межах доведених лімітів. Оплата проводиться протягом 10 (десяти) банківських днів (п. 4.1 Договору);

- Замовник здійснює платежі за якісно та своєчасно виконані і прийняті Замовником роботи на підставі довідки КБ-3, акту КБ-2в, підписаних Підрядником, Замовником та в межах наявних асигнувань. Акт виконаних робіт (ф.КБ-2в) готує Підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику Замовника у строк не пізніше 25 числа звітного місяця за фактично виконані роботи та використані матеріали з копіями товаро-транспортних накладних і оплачених матеріалів та документами, що підтверджують якість виконаних робіт (п. 4.7 Договору);

- строки виконання робіт: початок робіт 07.08.2023, закінчення - 31.10.2023 (п.5.1 Договору);

- Замовник може приймати рішення про уповільнення термінів виконання робіт, їх зупинення або прискорення з внесенням відповідних змін у Договір підряду (п.5.3 Договору);

- Строки виконання робіт встановлюються Договором. Невід`ємною частиною Договору підряду є календарний графік виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених Договором підряду, який складається та виконується відповідно до реального фінансування видатків (п. 5.15 Договору);

- Замовник, серед іншого, зобов`язаний своєчасно сплачувати за якісно виконані Підрядником роботи на умовах даного Договору та в межах наявних коштів (асигнувань), приймати виконані роботи від Підрядника згідно з актом КБ-2в та довідки КБ-3, відповідно до норм порядку визначення вартості будівництва та даного Договору з копіями накладних на матеріали від постачальників до 25 числа звітного місяця (підп. 6.1.1, 6.1.2 п. 6.1 Договору);

- Підрядник, серед іншого, зобов`язаний забезпечити виконання робіт з використанням власних ресурсів, у строки, встановлені цим договором, якість яких відповідає умовам, установленим Розділом II цього Договору (підп. 6.3.1 п. 6.3 Договору);

- Підрядник, серед іншого, має право ініціювати внесення змін та доповнень у Договір (підп. 6.4.5 п. 6.4 Договору);

- за невиконання чи неналежне (не в повному обсязі, неякісне, несвоєчасне) виконання Підрядником зобов`язань за даним Договором останній сплачує неустойку у вигляді штрафу у розмірі 3% від суми невиконаного або неналежного виконання зобов`язання, а також відшкодовує завдані збитки в повному обсязі та виконує належно зобов`язання за власний рахунок (п. 7.2 Договору);

- цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 року (п. 10.1 Договору);

- сторона Договору, яка вважає за необхідне внести зміни у Договір чи розірвати його повинна надіслати відповідну пропозицію другій Стороні. Сторона Договору, яка одержує пропозицію про внесення змін у Договір або розірвання його, у двадцятиденний строк повідомляє другу Сторону про своє рішення (п. 12.2 Договору).

Додатком №1 до Договору Сторони оформили Договірну ціну на будівництво об`єкту у загальному розмірі 30.801.283,67 грн, Додатком №2 до Договору Сторони узгодили календарний план (графік) виконання робіт.

В подальшому сторони неодноразово вносили зміни до договору №131 від 07.08.2023 щодо строків виконання робіт, викладаючи п.5.1 договору та додаток №2 "Календарний план (графік) виконання робіт" у нових редакціях.

Додатковою угодою №2 від 31.10.2023 строк закінчення робіт продовжено до 30.11.2023. Підставою для її укладення стало звернення ТОВ "Будівельник 2016" від 24.10.2023 №294, у якому Підрядник посилався на необхідність виконання додаткових робіт та затримку постачання дорожнього бітуму внаслідок військової агресії російської федерації проти України, зазначаючи на підтвердження форс-мажорних обставин лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

При цьому 13.03.2023 між ТОВ "Будівельник 2016" та ТОВ "Укрєвропром" укладено договір №1 на постачання асфальтобетонної суміші та договір №2 на постачання дорожнього бітуму БНД 70/100. Листом від 29.09.2023 №2109/2 ТОВ "Укрєвропром" повідомило підрядника про затримку постачання асфальтобетонної суміші у зв`язку з атакою безпілотників у ніч на 20.09.2023 на нафтопереробний завод у м.Кременчуці, який, за повідомленням постачальника, забезпечував його бітумом. На підтвердження походження бітуму надано сертифікат відповідності ПАТ "Укртатнафта".

Додатковою угодою №3 від 30.11.2023 строк виконання робіт продовжено до 30.12.2023. У листі від 30.11.2023 №304 підрядник обґрунтовував необхідність такого продовження несприятливими погодними умовами, що перешкоджали встановленню сталевих парапетних дорожніх огорож на металевих стовпах та нанесенню дорожньої розмітки. Згідно з інформацією Полтавського обласного центру з гідрометеорології, викладеною у листі від 12.02.2026 №9916001-174/9916-03, на яку посилався прокурор, у період з 17.11.2023 до 30.12.2023 середньодобова температура повітря не перевищувала +4,6 °C, спостерігалися дощ, слабкий сніг та мряка. Водночас ДСТУ 2587:2021 "Безпека дорожнього руху. Розмітка дорожня. Загальні технічні умови" встановлює вимоги до якості та умов нанесення дорожньої розмітки, а технічні характеристики відповідних матеріалів (фарб, холодних пластиків, термопластиків), як зазначено у рішенні суду, передбачають їх нанесення, як правило, за температури повітря та дорожнього покриття не нижче +5...+10 °C.

Додатковою угодою №4 від 18.12.2023 сторони зменшили обсяг закупівлі та відповідно змінили п.3.1 договору, визначивши його ціну в розмірі 28.357.444,96 грн, у тому числі ПДВ 4.726.240,83 грн, із затвердженням нової договірної ціни.

Додатковою угодою №5 від 27.12.2023 сторони погодили продовження строку дії договору та строку виконання робіт до 31.12.2024.

Наступними додатковими угодами строк закінчення робіт послідовно продовжувався: №6 від 29.03.2024 - до 30.04.2024, №7 від 30.04.2024 - до 31.05.2024, №8 від 31.05.2024 - до 30.06.2024 та №9 від 28.06.2024 - до 31.07.2024.

При цьому додатковою угодою №5 від 27.12.2023 сторони також визначили орієнтовну вартість робіт на 2023 рік у сумі 26.495.049,20 грн та на 2024 рік у сумі 1.862.395,76 грн, а строк дії договору продовжили до 31.12.2024.

Продовження строків за додатковими угодами №6-9 обґрунтовувалося листами ТОВ "Будівельник 2016" від 29.03.2024 №12, від 30.04.2024 №69, від 27.05.2024 №136 та від 28.06.2024 №140, у яких підрядник посилався на значний обсяг робіт і необхідність технічного огляду та обслуговування дорожньої і спеціальної техніки. Крім того, відповідач зазначав про необхідність залучення до виконання робіт із нанесення дорожньої розмітки інших суб`єктів господарювання, які мають відповідні технічні ресурси. На підтвердження цих обставин посилався на укладені 15.05.2024 договори: №24.05.15 із ТОВ "Технобуд-Дор" щодо постачання асфальтобетонних сумішей, фарби, матеріалів для дорожньої розмітки та інших будівельних матеріалів і №24/05 із ТОВ "Техдор" щодо надання послуг механізмів та транспортних засобів.

На виконання Договору №131 від 07.08.2023 ТОВ "Будівельник 2016" виконало підрядні роботи загальною вартістю 28.153.788,07 грн, які прийняті та оплачені Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської міської ради. Виконання та оплата робіт підтверджуються актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №1-9, відповідними довідками про їх вартість форми КБ-3, рахунками та платіжними інструкціями. У процесі виконання робіт також оформлено акти закриття прихованих робіт та проведено випробування асфальтобетонного покриття вулиці Станіславського у м.Полтаві, результати яких зафіксовано у протоколах від 17.10.2023 №573 та від 02.11.2023 №638.

Зокрема, у вересні-жовтні 2023 року оформлено та оплачено роботи за актами: №1 від 28.09.2023 на суму 1.397.061,30 грн (платіжна інструкція №3 від 28.09.2023); №2 від 06.10.2023 на суму 3.343.822,43 грн (платіжна інструкція №5 від 10.10.2023); №3 від 12.10.2023 на суму 4.198.758,64 грн (платіжна інструкція №7 від 13.10.2023); №4 від 20.10.2023 на суму 3.301.912,92 грн (платіжна інструкція №9 від 24.10.2023).

У листопаді 2023 року оформлено та оплачено роботи за актами: №5 від 06.11.2023 на суму 7.779.635,40 грн (платіжна інструкція №11 від 07.11.2023); №6 від 20.11.2023 на суму 6.103.535,86 грн (платіжна інструкція №13 від 21.11.2023); №7 від 28.11.2023 на суму 370.322,65 грн (платіжна інструкція №15 від 29.11.2023).

У 2024 році оформлено та оплачено роботи за актами №8 від 08.05.2024 на суму 1.567.288,08 грн (платіжна інструкція №3 від 08.05.2024) та №9 від 22.07.2024 на суму 91.450,79 грн (платіжна інструкція №10 від 22.07.2024).

Усі наведені суми включають ПДВ.

Вказані обставини визнаються сторонами та підтверджуються поданими доказами.

09.02.2026 Полтавська окружна прокуратура звернулась до Полтавської міської ради в порядку ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", повідомила про наявність порушення інтересів держави та необхідність самостійного вжиття заходів реагування задля їх поновлення (т.с.1, арк.с. 153-157).

24.02.2026 Виконавчий комітет Полтавської міської ради у листі №04-54/2/571 на адресу Полтавської окружної прокуратури повідомив, що не вбачає порушень, перерахованих в листі прокуратури, продовження договору підряду здійснювалося за домовленістю сторін, Полтавська міська рада відмовляється від подання позову в її інтересах прокурором (т.с.1, арк.с. 35).

Вважаючи порушеними інтереси держави, прокурор звернувся до Господарського суду Полтавської області з цим позовом.

Господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, мотивував своє рішення тим, що обраний прокурором спосіб захисту шляхом визнання недійсними додаткових угод до договору підряду, зобов`язання за яким сторонами повністю виконані, без заявлення вимог про застосування наслідків недійсності правочинів не є ефективним, оскільки не забезпечує реального відновлення порушених інтересів держави та територіальної громади. При цьому суд виходив із того, що вимога про стягнення штрафу не є вимогою про застосування наслідків недійсності правочинів, а має похідний характер і залежить від задоволення вимог про визнання додаткових угод недійсними. Оскільки підстав для задоволення останніх суд не встановив, строк виконання робіт визначається з урахуванням додаткової угоди №9, тобто до 31.07.2024, а фактичне завершення робіт у межах цього строку свідчить про відсутність прострочення виконання зобов`язання та, відповідно, підстав для стягнення штрафу.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Перевіряючи наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.

За змістом ч.3, 4 ст.53 ГПК України та ч.3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати, у чому полягає порушення цих інтересів, необхідність їх захисту, визначити уповноважений орган та підтвердити наявність передбачених законом підстав для представництва, зокрема нездійснення або неналежне здійснення захисту відповідним органом.

При цьому колегія суддів враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 окремі приписи ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", які передбачають представництво прокурором інтересів держави у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням їх захисту компетентним органом, визнано неконституційними, однак втрату ними чинності відтерміновано до 01.01.2027. Отже, на час звернення прокурора з позовом відповідне законодавче регулювання залишалося чинним, а наявність виключного випадку представництва підлягала перевірці судом з урахуванням установлених обставин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначила, що представництво прокурором інтересів держави має субсидіарний характер. Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор надає йому можливість самостійно відреагувати на стверджуване порушення, а незвернення такого органу до суду протягом розумного строку після отримання повідомлення є достатнім аргументом для підтвердження підстав представництва.

У цій справі прокурор пов`язує порушення інтересів держави з недотриманням законодавства про публічні закупівлі під час продовження строків виконання робіт за договором №131 від 07.08.2023, фінансування якого здійснювалося за рахунок місцевого бюджету, та невжиттям заходів щодо застосування передбаченої договором відповідальності.

Відповідно до ст.143 Конституції України територіальні громади через утворені ними органи місцевого самоврядування затверджують місцеві бюджети та контролюють їх виконання. Полтавська міська рада як представницький орган територіальної громади наділена повноваженнями щодо контролю за використанням коштів місцевого бюджету та діяльністю створених нею виконавчих органів. Тому стверджуване прокурором порушення порядку здійснення закупівлі за бюджетні кошти належить до сфери інтересів територіальної громади, захист яких може здійснюватися в особі міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що Полтавська окружна прокуратура до звернення з позовом направила Полтавській міській раді звернення в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру", в якому повідомила про виявлені порушення під час продовження строків виконання договору №131 від 07.08.2023 та порушила питання про вжиття заходів щодо захисту інтересів територіальної громади.

У відповідь виконавчий комітет Полтавської міської ради листом від 24.02.2026 №04-54/2/571 повідомив про відсутність порушень законодавства, посилаючись на погодження продовження строків сторонами договору, та висловив заперечення проти подання прокурором позову в інтересах міської ради.

Отже, міська рада була обізнана зі стверджуваними прокуратурою порушеннями, однак не вбачала підстав для їх судового оскарження та самостійно відповідних заходів не вживала. При цьому незгода компетентного органу з правовою оцінкою прокурора сама по собі не виключає можливості прокурорського представництва, оскільки обґрунтованість такої оцінки підлягає перевірці судом.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі Полтавської міської ради.

Щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та ефективності обраного способу захисту.

В межах розгляду даної справи, апеляційному господарському суду належить насамперед з`ясувати характер інтересу держави, на захист якого заявлено позов в особі Полтавської міської ради, та визначити, чи здатні обрані прокурором способи захисту забезпечити його відновлення. Це потребує встановлення правового зв`язку між міською радою та зобов`язаннями за договором №131 від 07.08.2023, зокрема щодо належності права вимагати передбачений договором штраф, а також оцінки правових наслідків можливого визнання недійсними додаткових угод про продовження строків виконання робіт. У цьому контексті підлягають перевірці висновки суду першої інстанції щодо ефективності заявлених вимог та доводи апеляційної скарги про порушення правил зміни істотних умов договору про закупівлю.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу, зокрема шляхом визнання правочину недійсним.

Застосування конкретного способу захисту залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, характеру його порушення та правових наслідків, яких вона прагне досягти. Обраний спосіб має бути ефективним, тобто забезпечувати реальне відновлення порушеного права чи захист відповідного інтересу, а не лише формальне підтвердження неправомірності певних дій. Такий підхід послідовно викладений Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 21.09.2022 у справі №908/976/19.

Відповідно до ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог, установлених ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, його дійсність може бути оспорена в суді стороною правочину або іншою заінтересованою особою з підстав, передбачених законом.

Отже, можливість оспорювання правочину особою, яка не є його стороною, законодавством допускається, однак передбачає наявність у такої особи відповідного правового інтересу, захист якого може бути забезпечений визнанням правочину недійсним.

Частиною 1 ст.216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане на його виконання.

Водночас правові наслідки недійсності правочину визначаються його змістом та характером зобов`язань, які виникли на його підставі. Зокрема, необхідно розмежовувати визнання недійсним виконаного договору, за яким сторони здійснили зустрічне майнове виконання, та визнання недійсними додаткових угод, якими змінено окремі умови основного договору.

У цій справі прокурор не оспорює договір підряду №131 від 07.08.2023, за яким виконано, прийнято та оплачено будівельні роботи, а заявляє вимоги про недійсність додаткових угод у частині продовження строків виконання договірних зобов`язань. Визнання таких угод недійсними саме по собі не зумовлює повернення сторонами робіт і коштів, одержаних на виконання основного договору, оскільки відповідні майнові зобов`язання виникли не з оспорюваних додаткових угод, а з договору підряду.

Аналогічне розмежування здійснив Верховний Суд у постанові від 27.08.2025 у справі №916/2984/24, зазначивши, що недійсність додаткової угоди про продовження строків виконання зобов`язань не передбачає застосування двосторонньої реституції, а має наслідком відновлення відповідних умов основного договору в попередній редакції.

За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, в якій неефективність заявленої вимоги обґрунтовано відсутністю вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів та неможливістю проведення двосторонньої реституції. Застосований місцевим судом правовий підхід, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21, стосується ефективності визнання недійсним виконаного або частково виконаного договору про закупівлю без вимоги про повернення одержаного за ним, тоді як предметом оспорювання у цій справі є додаткові угоди щодо строків виконання зобов`язань.

Разом із тим відсутність необхідності застосування реституції не свідчить сама по собі про ефективність вимоги щодо визнання додаткових угод недійсними. Вирішальним залишається те, чи спрямовані правові наслідки їх можливої недійсності на захист саме того права або інтересу, на порушення якого посилається позивач, та чи забезпечить відповідне судове рішення його відновлення.

Отже, для оцінки обґрунтованості заявлених прокурором вимог необхідно визначити характер матеріально-правового інтересу Полтавської міської ради у спірних договірних відносинах та встановити, які саме правові наслідки для неї матиме можливе визнання недійсними додаткових угод до договору №131 від 07.08.2023.

Щодо правового статусу Полтавської міської ради та Управління житлово-комунального господарства у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст.143 Конституції України територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном комунальної власності, затверджують місцеві бюджети та контролюють їх виконання, утворюють комунальні підприємства, організації й установи та здійснюють контроль за їх діяльністю.

Згідно зі ст.10, 11, 16, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міська рада представляє відповідну територіальну громаду, реалізує надані законом повноваження, зокрема щодо затвердження місцевого бюджету та контролю за його виконанням, а для здійснення визначених законом функцій утворює виконавчі органи, які є підконтрольними та підзвітними відповідній раді.

Водночас здійснення міською радою повноважень щодо управління бюджетними коштами та контролю за діяльністю виконавчих органів не означає автоматичного набуття нею прав і обов`язків за цивільно-правовими та господарськими договорами, укладеними такими органами від власного імені.

За змістом ст.80, 92 ЦК України юридична особа наділяється самостійною цивільною правоздатністю та дієздатністю, набуває цивільних прав і обов`язків та здійснює їх через свої органи відповідно до закону й установчих документів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, договір підряду №131 від 07.08.2023 укладено між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради як Замовником та ТОВ "Будівельник 2016" як Підрядником. Саме Управління здійснило закупівлю робіт із капітального ремонту вулиці Станіславського у м.Полтаві, прийняло на себе зобов`язання щодо їх прийняття та оплати і виступало стороною всіх оспорюваних додаткових угод.

Відповідно до Положення про Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради в редакції, затвердженій рішенням міської ради від 08.11.2024, Управління є виконавчим органом Полтавської міської ради, засновником якого виступає міська рада, та водночас окремою юридичною особою, яка має самостійний баланс і рахунки в органах Державного казначейства (пп.1.1, 1.2, 1.10, 1.11). До його повноважень належать, зокрема, укладення договорів щодо капітального ремонту об`єктів благоустрою, контроль за виконанням відповідних робіт, їх прийняття, а також самостійне представництво інтересів Управління в судах (пп.2.2.9, 2.2.13).

Таким чином, перебування Управління у структурі виконавчих органів Полтавської міської ради, його підконтрольність та підзвітність раді, а також фінансування діяльності за рахунок місцевого бюджету не усувають його самостійної правосуб`єктності у договірних відносинах із підрядником. Полтавська міська рада не є стороною договору №131 від 07.08.2023, не приймала на себе передбачених ним зобов`язань та не визначена його умовами як особа, на користь якої підрядник повинен здійснити договірне виконання.

Водночас колегія суддів не заперечує наявності в Полтавської міської ради як представницького органу територіальної громади охоронюваного законом інтересу в дотриманні законодавства про публічні закупівлі, належному використанні коштів місцевого бюджету та виконанні робіт, спрямованих на задоволення потреб громади.

Проте такий публічний інтерес необхідно відмежовувати від конкретних майнових прав, що виникають із договору між замовником та підрядником. Наявність у міської ради повноважень щодо контролю за використанням бюджетних коштів сама по собі не свідчить про порушення її матеріального права внаслідок неналежного виконання договору іншою юридичною особою та не наділяє її правами кредитора за відповідним зобов`язанням.

При вирішенні цього питання колегія суддів враховує правовий підхід Верховного Суду, викладений у постанові від 05.03.2026 у справі №916/5778/23, у якій розглядалися вимоги прокурора, заявлені в інтересах міської ради, про визнання недійсними додаткових угод щодо продовження строків виконання договору про закупівлю, укладеного комунальною установою, та стягнення договірної неустойки до місцевого бюджету.

У зазначеній постанові Верховний Суд розмежував повноваження органу місцевого самоврядування щодо захисту економічних інтересів територіальної громади та належність майнових прав за договором, стороною якого такий орган не є. При цьому наголошено на необхідності встановлення того, чи спрямовані заявлені вимоги на реальне відновлення інтересів територіальної громади, оскільки саме по собі фінансування закупівлі за рахунок місцевого бюджету не змінює суб`єктного складу договірного зобов`язання.

Верховний Суд також звернув увагу, що визнання недійсними додаткових угод, якими продовжено строки виконання зобов`язань без зміни ціни та обсягу закупівлі, відновлює відповідні умови договору між його сторонами, однак не обов`язково забезпечує захист матеріального інтересу міської ради, яка учасником цих договірних відносин не є.

Наведений правовий підхід підлягає врахуванню у цій справі з огляду на те, що прокурор не оспорює правомірності укладення основного договору підряду, не заявляє вимог про повернення неправомірно витрачених бюджетних коштів, а пов`язує порушення інтересів територіальної громади з продовженням строків виконання робіт та незастосуванням до підрядника передбаченого договором штрафу.

За таких обставин визначальним для оцінки ефективності заявлених вимог є не лише встановлення можливого порушення правил зміни договору про закупівлю, а й з`ясування того, чи виникли внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод негативні правові наслідки безпосередньо для Полтавської міської ради та чи здатне їх визнання недійсними забезпечити відновлення саме її матеріально-правового інтересу. У зв`язку із цим окремій оцінці підлягає належність права вимоги щодо передбаченого п.7.2 договору штрафу та правове значення заявленого прокурором способу його стягнення до місцевого бюджету.

Оцінюючи обґрунтованість вимоги про стягнення штрафу, колегія суддів виходить із правової природи договірного зобов`язання та належності права вимагати застосування відповідальності за його порушення.

Прокурор, пов`язуючи недійсність оспорюваних додаткових угод із відновленням первісного строку виконання робіт за договором №131 від 07.08.2023, заявив вимогу про стягнення з ТОВ "Будівельник 2016" штрафу в розмірі 483.476,69 грн у дохід місцевого бюджету Полтавської міської ради на підставі п.7.2 зазначеного договору.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом ст.510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор, кожен із яких може одночасно мати права та обов`язки щодо іншої сторони.

При цьому згідно зі ст.511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи, а права такої особи щодо боржника та (або) кредитора можуть виникати у випадках, установлених договором.

За приписами ст.549, 611 ЦК України неустойка (штраф, пеня) є способом забезпечення виконання зобов`язання та одним із правових наслідків його порушення, встановлених договором або законом. Отже, право вимагати сплати договірної неустойки виникає з відповідного зобов`язання і належить особі, визначеній кредитором у цьому зобов`язанні, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 7.2 договору №131 від 07.08.2023 передбачено, що за невиконання чи неналежне (не в повному обсязі, неякісне, несвоєчасне) виконання Підрядником договірних зобов`язань останній сплачує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 3% від суми невиконаного або неналежного виконання зобов`язання, а також відшкодовує завдані збитки та виконує належним чином зобов`язання за власний рахунок.

Як встановлено судом, сторонами цього договору є Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради як Замовник та ТОВ "Будівельник 2016" як Підрядник. Саме між ними виникли взаємні права та обов`язки щодо виконання, прийняття й оплати робіт, а також застосування передбаченої договором відповідальності за порушення відповідних зобов`язань.

Договір не містить положень, які передбачають виникнення у Полтавської міської ради самостійного права вимагати від підрядника сплати штрафу, визначеного п.7.2, або встановлюють обов`язок підрядника сплатити такий штраф безпосередньо на користь міської ради чи до місцевого бюджету. Відтак належність міській раді повноважень щодо контролю за використанням бюджетних коштів та діяльністю Управління не змінює суб`єктного складу договірного зобов`язання і не наділяє її правами кредитора за ним.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення штрафу до місцевого бюджету, прокурор посилається на п.39 ч.1 ст.64 БК України, відповідно до якого до доходів загального фонду бюджетів місцевого самоврядування належать штрафні санкції внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів договорів із суб`єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Разом із тим наведена норма визначає бюджетну належність відповідних надходжень, тоді як підстави виникнення права на договірну неустойку та суб`єктний склад відповідного зобов`язання визначаються цивільним законодавством і умовами договору. Встановлення бюджетним законодавством джерела формування доходів місцевого бюджету саме по собі не змінює кредитора у договірному зобов`язанні та не означає виникнення в органу місцевого самоврядування самостійного права вимоги до контрагента іншої юридичної особи.

Як вже було зазначено вище, аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом у постанові від 05.03.2026 у справі №916/5778/23, у якій розмежовано повноваження органу місцевого самоврядування щодо захисту інтересів територіальної громади та належність права вимоги за договором про закупівлю, стороною якого такий орган не є. Верховний Суд виходив із того, що фінансування закупівлі за рахунок місцевого бюджету саме по собі не наділяє міську раду правом вимагати договірну неустойку, а визнання недійсними додаткових угод про продовження строків виконання зобов`язань має оцінюватися з погляду можливості відновлення її конкретного матеріально-правового інтересу.

Отже, навіть за умови встановлення порушення підрядником строків виконання робіт та виникнення передбачених п.7.2 договору підстав для застосування штрафу, відповідне право вимоги належало б Управлінню житлово-комунального господарства як стороні договірного зобов`язання, а не Полтавській міській раді.

За таких обставин заявлена прокурором в інтересах Полтавської міської ради вимога про стягнення 483.476,69 грн штрафу безпосередньо до місцевого бюджету не ґрунтується на належності визначеному прокурором позивачу відповідного матеріального права вимоги та не підлягає задоволенню. Цей висновок є самостійною підставою для відмови у заявленій майновій вимозі незалежно від оцінки наявності прострочення та правильності розрахунку штрафу.

Щодо доводів прокурора про незаконність продовження строків виконання робіт.

Прокурор в апеляційній скарзі наполягає на тому, що оспорювані додаткові угоди до договору №131 від 07.08.2023 укладені без документального підтвердження об`єктивних обставин, які зумовлювали необхідність продовження строків виконання робіт. Зокрема, ставить під сумнів вплив затримки постачання бітуму та погодних умов на можливість своєчасного виконання договору, зазначає, що значний обсяг робіт, необхідність обслуговування техніки й залучення субпідрядників належать до організаційних ризиків підрядника, а також посилається на недотримання передбаченого п.5.9 договору порядку завчасного повідомлення замовника про обставини, які перешкоджають виконанню робіт.

Відповідно до пп.4 п.19 Особливостей №1178 продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань допускається за наявності документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, зокрема обставин непереборної сили або затримки фінансування витрат замовника, за умови незбільшення суми договору. Отже, сама по собі згода сторін на зміну строків не є достатньою підставою для внесення відповідних змін до договору про закупівлю.

Наведені прокурором доводи стосуються правомірності укладення оспорюваних додаткових угод та наявності передбачених законодавством підстав для продовження строків виконання робіт. Водночас, як установлено вище, можливе визнання цих угод недійсними відновило б попередні строки виконання зобов`язань між сторонами договору, проте не забезпечило б відновлення матеріально-правового інтересу Полтавської міської ради та не наділило б її правом вимагати передбачений п.7.2 договору штраф.

За таких обставин встановлення можливих порушень вимог пп.4 п.19 Особливостей №1178 саме по собі не усуває визначених колегією суддів перешкод для задоволення заявлених позовних вимог. Тому перевірка достатності документального підтвердження підстав укладення кожної з оспорюваних додаткових угод не впливатиме на результат вирішення спору.

Відтак доводи апеляційної скарги щодо неповного дослідження судом першої інстанції обставин продовження строків виконання робіт не спростовують висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому колегія суддів не робить висновку про правомірність укладення оспорюваних додаткових угод, оскільки за встановлених обставин це питання не є визначальним для вирішення заявлених вимог.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, однак помилково пов`язав неефективність обраного способу захисту з незаявленням вимоги про застосування двосторонньої реституції. Як встановлено під час апеляційного перегляду, недійсність додаткових угод щодо строків виконання зобов`язань не потребує повернення сторонами одержаного за основним договором. Водночас можливе визнання цих угод недійсними не забезпечить відновлення матеріально-правового інтересу саме Полтавської міської ради, яка не є стороною договору та не набула права вимагати передбачений ним штраф.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо недослідження судом першої інстанції документального підтвердження підстав продовження строків виконання робіт не впливають на результат вирішення спору, оскільки встановлена неефективність заявлених вимог є самостійною підставою для відмови в позові. При цьому колегія суддів не робить висновку про правомірність укладення оспорюваних додаткових угод.

Отже, хоча окремі мотиви суду першої інстанції не можуть бути підтримані колегією суддів, висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильним з урахуванням правового обґрунтування, наведеного в цій постанові.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275, ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності вирішення спору судом першої інстанції та не є підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 04.08.2026 у справі №917/569/26 підлягає залишенню без змін з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 04.08.2026 у справі №917/569/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 23.10.2026.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.І. Склярук

Суддя М.М. Слободін