Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №910/15584/16 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2026 р. Справа№ 910/15584/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Станіка С.Р.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

арбітражний керуючий Горбач І.С. особисто

від АБ "Укргазбанк": Станімак Д.Д. за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 року

у справі №910/15584/16 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борком"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 року у справі №910/15584/16 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Борком", ліквідовано банкрута як юридичну особу в зв`язку з банкрутством, провадження у справі закрито, а також присуджено до стягнення з АБ "Укргазбанк" на користь арбітражного керуючого Горбача І.С. основну грошову винагороду за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Борком" в розмірі 217 332,04 грн., присуджено до стягнення з ГУ ПФУ у місті Києві на користь арбітражного керуючого Горбача І.С. основну грошову винагороду за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Борком" в розмірі 19,96 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, АБ "Укргазбанк" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 у справі №910/15584/16 в частині стягнення з АБ "Укргазбанк" на користь арбітражного керуючого Горбача І.С. основної грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора банкрута в розмірі 217 332,04 грн., та прийняти нове рішення, яким у задоволенні відповідної заяви арбітражного керуючого Горбача І.С. відмовити.

Витягом з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 11.08.2026 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Станік С.Р., Корсак В.А.

Ухвалою суду від 17.08.2026 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АБ "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 року у справі №910/15584/16, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15584/16.

27.08.2026 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/15584/16/5263/26 від 26.08.2026 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А. з 27.08.2026 по 04.09.2026 у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026 року для розгляду справи №910/15584/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Станік С.Р., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 31.08.2026 року апеляційну скаргу АБ "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 у справі №910/15584/16 залишено без руху у зв`язку з її поданням після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та без клопотання про поновлення цих строків, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

03.09.2026 року через систему "Електронний суд", тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали суду від 31.08.2026 року подано заяву про усунення недоліків, в якій викладено клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 року у даній справі.

Ухвалою суду від 08.09.2026 року поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АБ "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 року у справі №910/15584/16, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 01.10.2026 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому суду відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Горбач І.С. просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

В судове засідання 01.10.2026 з`явились представник АБ "Укргазбанк" та арбітражний керуючий Горбач І.С.

Інші представники учасників справи в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 у справі №910/15584/16 в частині стягнення з АБ "Укргазбанк" на користь арбітражного керуючого Горбача І.С. основної грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора банкрута в розмірі 217 332,04 грн., та прийняти нове рішення, яким у задоволенні відповідної заяви арбітражного керуючого Горбача І.С. відмовити.

Арбітражний керуючий Горбач І.С. в судовому засіданні проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

01.10.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника скаржника та арбітражного керуючого, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції від 20.07.2026 року у даній справі в оскаржуваній частині - залишити без змін, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/15584/16 про банкрутство ТОВ "Борком", провадження в якій порушено ухвалою суду від 03.10.2016 року за заявою АБ "Укргазбанк". Повноваження розпорядника майна боржника виконував арбітражний керуючий Горбача І.С.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 у даній справі затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Борком" на загальну суму 30 586 791,71 грн., до якого включено вимоги УВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві і АБ "Укргазбанк".

Постановою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року ТОВ "Борком" визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Горбача І.С.

Ухвалою суду від 12.06.2017, з урахуванням виправлення описки, визнано грошові вимоги АБ "Укргазбанк" до боржника на суму 524 107,25 грн.

Ухвалою суду від 19.09.2018 року достроково припинено повноваження ліквідатора ТОВ "Борком" арбітражного керуючого Горбача І.С. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Закорка В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 задоволено клопотання арбітражного керуючого Горбача І.С. про затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Борком".

Ухвалою суду від 25.11.2020 за клопотанням АБ "Укргазбанк" достроково припинено повноваження ліквідатора ТОВ "Борком" арбітражного керуючого Закорка В.В. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Тритяченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 заяву ГУ ПФУ у місті Києві про заміну сторони правонаступником у справі задоволено, замінено кредитора Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України міста Києва його правонаступником - ГУ ПФУ у місті Києві.

24.03.2026 до Господарського суду міста Києва від ліквідатора боржника арбітражного керуючого Тритяченко О.В. надійшли на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

12.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява арбітражного керуючого Горбача І.С. про стягнення заборгованості з виплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого.

Подана заява мотивована тим, що арбітражний керуючий Горбач І.С. виконував повноваження ліквідатора ТОВ "Борком" у період з 06.02.2017 року по 19.09.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019, задоволено клопотання арбітражного керуючого Горбача І.С. про затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Борком" з березня 2017 року по червень 2018 року в розмірі 217 352,00 грн.

В свою чергу, за наслідками проведення ліквідаційної процедури грошова винагорода арбітражному керуючому Горбачу І.С., у затвердженому судом розмірі, виплачена не була.

У зв`язку з чим, арбітражний керуючий Горбач І.С. звернувся до суду першої інстанції з відповідною заявою в якій просить суд стягнути з кредиторів у пропорційному розмірі основну грошову винагороду у загальному розмірі 217352,00 грн.

За наслідками розгляду заявлених вимог ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 року у справі №910/15584/16 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Борком", ліквідовано банкрута як юридичну особу в зв`язку з банкрутством, провадження у справі закрито, а також присуджено до стягнення з АБ "Укргазбанк" на користь арбітражного керуючого Горбача І.С. основну грошову винагороду за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Борком" в розмірі 217 332,04 грн., присуджено до стягнення з ГУ ПФУ у місті Києві на користь арбітражного керуючого Горбача І.С. основну грошову винагороду за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Борком" в розмірі 19,96 грн.

Приймаючи вказане судове рішення, місцевий господарський суд дійшов до висновку про вичерпність та повноту здійснення дій у ліквідаційній процедурі та вжиття належних заходів з виявлення майна боржника, та враховуючи те, що за підсумками проведення ліквідаційної процедури майнових активів для задоволення вимог кредиторів не достатньо, боржника визнано банкрутом, ліквідаційна процедура триває понад дев`ять років, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс представлені суду, виконані всі необхідні дії на стадії ліквідації банкрута, передбачені КУзПБ, наявні всі підстави ліквідувати банкрута - ТОВ "Борком".

До того ж, оскільки у боржника відсутні майнові активи для погашення заборгованості із виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому Горбачу І.С., то такі витрати, відповідно до ст. 30 КУзПБ та висновків Верховного Суду, необхідно покласти на кредиторів пропорційно розміру їх вимог до боржника, з урахуванням принципу диспозитивності.

АБ "Укргазбанк" з даною ухвалою суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь арбітражного керуючого Горбача І.С. основної грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора банкрута в розмірі 217 332,04 грн. не погоджується, вважає її в цій частині незаконною, необґрунтованою та постановленою з порушенням норм процесуального права.

На думку скаржника, арбітражний керуючий Горбач І.С. мав легітимне джерело погашення вимог (ліквідаційну масу) у даній справі про банкрутство, однак з власної недбалості ним не скористався під час розподілу коштів у 2022-2023 роках, а тепер безпідставно намагається притягнути до субсидіарної відповідальності кредиторів, у зв`язку з чим правові підстави для пропорційного стягнення з кредиторів відсутні взагалі.

Оскільки доводи та вимоги скаржника фактично зводяться до незгоди з ухвалою суду в частині стягнення з нього на користь арбітражного керуючого Горбача І.С. основної грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора банкрута в розмірі 217 332,04 грн., то у відповідності до ст. 269 ГПК України ухвала суду першої інстанції переглядається лише в цій частині.

В іншій частині ухвала місцевого господарського суду не переглядається.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаної ухвали в оскаржуваній частині, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1, 4, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі і законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.

Статтею 30 КУзПБ встановлено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

Судом першої інстанції встановлено, що у боржника відсутні майнові активи для погашення заборгованості із виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому.

Згідно ч. 2 ст. 30 КУзПБ у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Частиною 6 наведеної статті передбачено, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

При цьому, відмова у схваленні (затвердження) звіту арбітражного керуючого, не проведення авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам. (Висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 01.08.2018 року у справі №912/1783/16), від 30.01.2019 року у справі №910/32824/15).

Тобто, не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг. (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі №5021/1493/12).

Крім того, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство. (Аналогічна правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2018 у справі №912/1783/16, від 04.10.2018 у справі №916/1503/17, від 30.01.2019 у справі №910/32824/15, від 10.07.2019 у справі №15/60-б).

Крім того, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №910/32824/15 відзначила, що ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

Згідно з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011, діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів шляхом пошуку та реалізації активів ліквідаційної маси. Поза межами ліквідаційної процедури кредитори боржника не можуть задовольнити свої вимоги в інший спосіб, окрім як через реалізацію майна боржника в ліквідаційній процедурі (частина чотирнадцята статті 39 КУзПБ). Тому основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника.

Водночас, беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) має обов`язки, пов`язані із здійсненням провадження у справі. Ухвалою суду на такого кредитора можуть покладатися відповідні судові витрати щодо оплати послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого тощо.

Отже, якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу шостого частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі. Беручи до уваги принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011 з посиланням на численну практику Верховного Суду (у тому числі постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №Б14/040-07/15-08, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.02.2020 у справі №11/Б-921/1448/2013, від 14.08.2019 у справі №5/80-10, від 09.07.2019 у справі №15/55/2011/5003, від 18.04.2019 у справі №5010/1864/2011-Б-13/56, від 16.04.2019 у справі №914/2458/16, від 13.02.2019 у справі №910/22696/15).

Така практика покладення судом на кредиторів витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним. (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 21.01.2026 року у справі №927/149/22).

Отже, стягнення з кредиторів винагороди та витрат арбітражного керуючого за певних умов є ефективним способом захисту прав арбітражного керуючого на отримання компенсації фактично понесених витрат під здійснення відповідної процедури.

Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2018 року, задоволено клопотання арбітражного керуючого Горбача І.С. про затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Борком" з березня 2017 року по червень 2018 року в розмірі 217 352,00 грн.

Водночас, як встановлено судом та вбачається з наданого на затвердження звіту та ліквідаційного балансу боржника, ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення як кредиторських вимог, так і оплати послуг арбітражного керуючого.

При цьому, апелянтом не ставиться під сумнів повнота дій ліквідатора в ліквідаційній процедурі, оскільки ухвала про затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження останнім не оскаржується.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду, що витрати на оплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому Горбачу І.С. за період виконання ним обов`язків ліквідатора ТОВ "Борком" з березня 2017 року по червень 2018 року в розмірі 217 352,00 грн. слід покласти на кредиторів пропорційно розміру їх вимог до боржника, з урахуванням принципу диспозитивності, а саме стягнути з АБ "Укргазбанк" 217 332,04 грн. та ГУ ПФУ у місті Києві 19,96 грн.

В свою чергу, доводи апелянта про те, що у боржника було наявне майно, від продажу якого могла бути виплачена основна грошова винагорода арбітражному керуючому Горбачу І.С., та, відповідно, існувало первинне джерело для погашення заборгованості перед ним, судовою колегією відхиляються, з огляду на наступе.

Так, ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року у даній справі затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Борком" на загальну суму 30 586 791,71 грн., а також визнано вимоги АБ "Укргазбанк", які забезпечені заставою майна боржника на суму 12 355 107,30 грн.

Судом першої інстанції при розгляді звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу було встановлено, що в ході проведення ліквідаційної процедури виявлені об`єкти нерухомого майна боржника ТОВ "Борком" були реалізовані на прилюдних торгах за результатом чого на ліквідаційний рахунок надійшли кошти у загальному розмірі 117 431,39 грн.

Виявлені в ході проведення ліквідаційної процедури об`єкти нерухомого майна боржника ТОВ "Борком", що були реалізовані на прилюдних торгах, були предметом забезпечення вимог кредитора АБ "Укргазбанк" відповідно до договору іпотеки від 31.05.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вербовським В.М. та зареєстрованого в реєстрі за №946.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації ліквідаційної маси (майна боржника, що є предметом забезпечення) ліквідатором було проведено, зокрема, часткове погашення вимог забезпеченого кредитора АБ "Укргазбанк".

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що у боржника відсутні будь які інші майнові активи для погашення кредиторської заборгованості та заборгованості із виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому Горбачу І.С., а тому обґрунтовано дійшов до висновку про стягнення з кредиторів, зокрема, зі скаржника на користь арбітражного керуючого Горбача І.С. основної грошової винагороди за період виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ "Борком".

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвалу місцевого господарського суду в оскаржуваній частині прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є недоведеними, безпідставними, необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування ухвали суду першої інстанції у відповідній частині не вбачається.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги АБ "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 у даній справі в частині стягнення з АБ "Укргазбанк" на користь арбітражного керуючого Горбача І.С. основної грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора банкрута в розмірі 217 332,04 грн., така апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 у справі №910/15584/16 залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 року у справі №910/15584/16 в частині стягнення з АБ "Укргазбанк" на користь арбітражного керуючого Горбача І.С. основної грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора банкрута в розмірі 217 332,04 грн. залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 23.10.2026 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.Р. Станік

С.В. Сотніков