Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №911/1539/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. Справа№ 911/1539/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бестаченко О.Л.

суддів: Шаратова Ю.А.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання - Васильченко А.І.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 22.09.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-Груп"

на рішення Господарського суду Київської області

від 20.11.2025 (повний текст складено 23.02.2026)

у справі № 911/1539/25 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-Груп"

про визнання недійсними пунктів договору та стягнення 220 349,65 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (далі за текстом - позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-Груп" (далі за текстом- відповідач, ТОВ "С.В.-Груп", Товариство) про:

- визнання недійсним пункту 3.1 договору будівельного підряду № 154-23 від 14.09.2023 (далі за текстом - договір № 154-23) в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 176 583,41 грн;

- визнання недійсним пункту 3.1 договору будівельного підряду на додаткові роботи № 154-23/24 від 07.04.2024 (далі за текстом - договір № 154-23/24) в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 43 766,24 грн;

- стягнення з Товариства на користь Департаменту безпідставно отриманих коштів в сумі 220 349,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані договори будівельного підряду суперечать положенням пункту 197.15 ст.197 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) в частині включення до їх договірної ціни податку на додану вартість (далі за текстом - ПДВ) за ставкою 20% на вартість постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, в той час, як зазначав позивач, операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла не підлягали оподаткуванню ПДВ відповідно до пункту 197.15 ст.197 Податкового кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.11.2025 у справі №911/1539/25 позовні вимоги Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-Груп" про визнання недійсним пункту 3.1 договору будівельного підряду №154-23 від 14.09.2023 в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 176 583,41 грн, визнання недійсним пункту 3.1 договору будівельного підряду на додаткові роботи № 154-23/24 від 07.04.2024 в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 43 766,24 грн та про стягнення 220 349,65 грн безпідставно отриманих коштів задоволено повністю.

Визнано недійсним пункт 3.1 укладеного між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації та ТОВ "С.В.-Груп" договору будівельного підряду № 154-23 від 14.09.2023 в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 176 583,41 грн.

Визнано недійсним пункт 3.1 укладеного між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "С.В.-Груп" договору будівельного підряду на додаткові роботи № 154-23/24 від 07.04.2024 в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 43 766,24 грн.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-Груп" на користь Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації 220 349,65 грн безпідставно отриманих коштів та 7 488, 99 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що будівельно-монтажні роботи, які виконувались Товариством-підрядником за спірними договорами будівельного підряду № 154-23 від 14.09.2023 та № 154-23/24 від 07.04.2024, фінансувались за державні кошти, а тому були звільнені від оподаткування ПДВ на підставі пункту 197.15 ст. 197 ПК України (в редакції як на момент укладення спірних договорів, так і на момент здійснення господарських операцій з оплати та виконання цих будівельно-монтажних робіт).

Отже, пункти 3.1 договорів № 154-23 від 14.09.2023 та № 154-23/24 від 07.04.2024 в частині включення до ціни договорів ПДВ на вартість постачання будівельних монтажних робіт не відповідають чинному законодавству, що зумовлює відсутність обов`язку позивача сплачувати за відповідні роботи визначеною у договорах ціною, що включає ПДВ.

Зазначає, що правова підстава для отримання від позивача сум ПДВ за ставкою 20% за будівельно-монтажні роботи, поставка яких податковим законодавством було звільнена від оподаткування цим податком, для відповідача не існувала і мала місце помилка відповідача щодо своїх податкових зобов`язань, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення 220 349,65 грн підлягають задоволенню повністю у межах заявлених позивачем вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ "С.В.-Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідач вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2025 у справі № 911/1539/25 прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме застосувавши норми законодавства, які не можуть бути застосовані до даного спору.

Зазначає, що суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про те, що ПК України не є актом цивільного законодавства, проте все одно визнав недійсним п. 3.1 спірних договорів на підставі ст. 203 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), хоча остання не може бути застосована, коли мова йде про податкове законодавство.

Позивачем не обґрунтовано належним чином вимоги про визнання недійсності п. 3.1. договорів підряду в частині включення до цін договору ПДВ щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, а суд першої інстанції помилково погодився із такими доводами останнього.

Звертає увагу суду, що оскільки між позивачем та відповідачем були укладені Договір будівельного підряду № 154-23 від 14.09.2023 та Договір будівельного підряду на додаткові роботи № 154-23/24 від 07.04.2024, підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за вказаними договорами, які повністю оплачені замовником, а тому зазначене вище - наявність договірних відносин, унеможливлює застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, яка була застосована судом першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті, розгляд заяв про зупинення провадження у справі та результат їх вирішення

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026, справу № 911/1539/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "С.В.-Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2025 у справі № 911/1539/25, призначено її до розгляду на 28.04.2026. Витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1539/25.

15.04.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/1539/25.

27.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "С.В.-Груп" надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "С.В.-Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2025 у справі № 911/1539/25 до завершення перегляду Верховним Судом справи № 911/1553/25.

Обґрунтовуючи необхідність зупинення провадження до завершення перегляду Верховним Судом справи № 911/1553/25 відповідач зазначає, що предметом касаційного перегляду у вказаній справі є питання застосування судами норм матеріального права, а саме ч.1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, і щодо цього питання Верховним Судом, як очікується скаржником, буде сформовано відповідний висновок.

Оскільки п. 7 ч.2 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) не передбачає зупинення провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку колегією суддів, окрім як палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, то скаржник вважає за можливе клопотати про застосування аналогії закону до даної справи, оскільки судове рішення, яке буде винесене Верховним Судом у справі № 911/1553/25, що є аналогічною до даної справи, матиме фундаментальне значення і для розгляду подібних справ, де предметом спору є визнання недійсними пунктів договорів будівельного підряду, щодо включення до ціни договору ПДВ, на підставі ч.1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Розглянувши подане відповідачем клопотання та дослідивши наведені на його обґрунтування доводи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі з огляду на таке.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, ухвалою Північного апеляційного господарського суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 28.04.2026 без винесення окремого процесуального документа, відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "С.В.-Груп" про зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "С.В.-Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2025 у справі № 911/1539/25 до завершення перегляду Верховним Судом справи № 911/1553/25. Задоволено усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено до 16.06.2026.

15.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "С.В.-Груп" надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "С.В.-Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2025 у справі № 911/1539/25 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 911/1553/25.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 04.06.2026 справу № 911/1553/25 разом із касаційною скаргою ТОВ "С.В.-Груп" передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Вважає, що судове рішення, яке буде винесено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 911/1553/25, що є майже аналогічною до даної справи, матиме фундаментальне значення для розгляду подібних справ, де предметом спору є визнання недійсними пунктів договорів будівельного підряду, щодо включення до ціни договору ПДВ, на підставі ч.1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України у сукупності із п. 197.15 ст. 197 ПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 16.06.2026 без винесення окремого процесуального документа, оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги ТОВ "С.В.-Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2025 у справі № 911/1539/25 до 04.08.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду яка, занесена до протоколу судового засідання від 04.08.2026 без винесення окремого процесуального документа, клопотання ТОВ "С.В.-Груп" про зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "С.В.-Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2025 у справі № 911/1539/25 до завершення перегляду Верховним Судом справи № 911/1553/25 від 15.06.2026 залишено без розгляду як таке, що не було підтримане скаржником і від якого скаржник відмовився. Оголошено перерву в розгляді апеляційної скарги до 22.09.2026.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та додаткових пояснень відповідача

Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації у порядку статті 263 ГПК України своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

09.09.2026 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "С.В.-Груп" надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач просить врахувати при розгляді даної справи висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 13.08.2026 у справі № 911/1553/25, якою задоволено касаційну скаргу ТОВ "С.В.-Груп", скасовано рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі №911/1553/25 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації до ТОВ "С.В.-Груп" про визнання недійсним пунктів договорів та стягнення 269 616,83 грн.

Зазначає, що справа № 911/1539/25 та № 911/1553/25 є майже тотожними, а єдиною відмінністю є те, що дана справа стосується іншого об`єкту будівництва та відповідно має місце укладення інших за нумерацією договорів, проте також тотожних за змістом із тими, що були у справі № 911/1553/25.

У судовому засіданні 22.09.2026 колегією суддів долучено додаткові письмові пояснення до матеріалів справи.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 22.09.2026 з`явився представник відповідача, який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2025 у справі № 911/1539/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, беручи до уваги, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих законом прав та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом

14.09.2023 між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації в якості замовника та Товариством з обмеженою відповідальністю "С.В. - Груп" в якості підрядника був укладений договір будівельного підряду № 154-23 на виконання робіт по об`єкту "Відновлювальні роботи капітальний ремонт пошкодженого майна багатоквартирний житловий будинок за адресою: вул. Садова, 8 в селі Дмитрівка Бучанського району Київської області".

Вказаний договір №154-23 укладений між сторонами за результатами проведення процедури публічної закупівлі - відкритих торгів з особливостями (ідентифікатор закупівлі UA-2023-08-25-011302-a), надалі - закупівля.

Із наявних у публічному доступі в системі закупівель (https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2023-08-25-011302-a) протоколу від 02.09.2023 розкриття тендерних пропозицій/пропозицій та звіту від 14.09.2023 про результати проведення закупівлі вбачається, що джерелом фінансування вказаної закупівлі були кошти Державного бюджету України, а сама процедура публічної закупівлі була проведена в досить стислі строки:

- оголошення про проведення процедури закупівлі було оприлюднено 25.08.2023;

- кінцевим строком подання тендерних пропозицій було встановлено 02.09.2023;

- датою проведення електронного аукціону було встановлено 04.09.2023;

- розмір мінімального кроку пониження ціни був визначений в сумі 40 452,44 грн;

- у процедурі закупівлі фактично взяв участь лише один учасник - ТОВ "С.В. Груп" (відповідач у справі),

- оскільки була подана лише одна тендерна пропозиція - відповідача, вона автоматично була визнана найбільш економічно вигідною, тобто ціна тендерної пропозиції відповідача як до початку аукціону так і після закінчення аукціону залишились незмінною (не зменшилась) та становила суму 4 032 126,16 грн з ПДВ.

За умовами укладеного між сторонами договору № 154-23 (пункт 1.1 стаття 1 "Предмет договору") відповідач-підрядник зобов`язався своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах Договірної ціни, що наведена в розділі III цього договору, виконати роботи - капітальний ремонт пошкодженого майна багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Садова, 8 в селі Дмитрівка Бучанського району Київської області (далі за текстом - Об`єкт) за завданням позивача-замовника та у встановлений строк здати виконання робіт замовнику, а позивач-замовник зобов`язався надати відповідачу-підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх.

У пункті 2.1 договору № 154-23 (у редакції додаткової угоди № 1 від 22.12.2023) сторони визначили, що строком виконання робіт є: до 31.12.2024, якщо інше не встановлено Календарним графіком виконання робіт, в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та Об`єкта будівництва в цілому, передбачених цим договором.

У пункті 3.1 договору № 154-23 (до внесення змін в договір) сторони визначили, що ціна цього договору становить 4 032 126,16 грн, у тому числі ПДВ - 672 021,03 грн.

В подальшому з підстав, зокрема, зменшення обсягів закупівлі, сторони додатковими угодами вносили зміни до пункту 3.1 договору № 154-23, якими зменшували ціну договору. Так, в пункті 3.1 договору № 154-23 (в редакції додаткової угоди № 3 від 04.07.2024) визначено, що ціна цього договору становить 2 144 145,92 грн, у тому числі ПДВ 357 357,65 грн.

Відповідно до п. 19.1 договору № 154-23 (у редакції додаткової угоди № 1 від 22.12.2023) цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024 або передачі об`єкта будівництва Замовнику, а у випадку невиконання Сторонами зобов`язання передбачених Договором - діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

У Додатку № 3 до договору № 154-23 визначено, що джерелом фінансування є субвенція з державного бюджету.

За фактично виконані роботи відповідачем-підрядником на Об`єкті, які оформлені підписаними між сторонами Актами приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 за грудень 2023, квітень 2024 та квітень 2024 (в довідці за квітень 2024, яка датована найбільш пізньою датою серед наявних - 11.04.2024, сукупною вартістю будівельних робіт підрядника з початку будівництва по звітний місяць включно вказана сума 2144,14592 тис. грн, у т.ч. ПДВ 357,52265 тис грн), позивач-замовник сплатив за договором №154-23 відповідачу-підряднику грошові кошти в загальній сумі 2 144 145,92 грн в тому числі ПДВ у сумі 357 357,65 грн.

Факт оплати позивачем-замовником за виконані відповідачем-підрядником роботи за договором №154-23 підтверджується платіжними інструкціями позивача, копії яких містяться в матеріалах справи (платіжні інструкції: № 17 від 18.09.2023 - на суму 1 209 637,85 грн в т.ч. ПДВ в сумі 201 606,31 грн; № 455 від 26.12.2023 - на суму 225 443,17 грн в т.ч. ПДВ в сумі 37 573,86; № 40 від 15.04.2024 - на суму 506 309, 94 грн в т.ч. ПДВ в сумі 84 384,99 грн; № 42 від 15.04.2024 - на суму 202 754,96 грн в т.ч. ПДВ в сумі 33 792,49 грн) на загальну суму 2 144 145,92 грн, в тому числі ПДВ у сумі 357 357,65 грн.

По мірі виконання відповідачем-підрядником робіт за договором № 154-23 та їх оплати позивачем-замовником відповідач-підрядник, діючи в якості платника ПДВ та вважаючи, що операції з прийому-передачі (постачання) робіт за вказаним договором підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за основною ставкою (20%), склав такі податкові накладні (ПН) в порядку пункту 201.7 Податкового кодексу України:

Дата ПН№ ПНЗагальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ, яка зазначена в ПНЗагальна сума ПДВ за основною ставкою, яка зазначена в ПН

20.09.202391 209 637,85201 606,31

22.12.20238225 443,1737 573,86

10.04.20243506 309,9484 384,99

17.04.20246202 754,9633 792,49

Всього:2 144 145,92357 357,65

Крім того, 07.04.2024, з підстав необхідності виконання додаткових робіт на Об`єкті, позивач-замовник та відповідач-підрядник, без використання електронної системи закупівель (ідентифікатор закупівлі UA-2024-07-05-008739-a), уклали договір будівельного підряду № 154-23/24 на додаткові роботи по Об`єкту.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору № 154-23/24 відповідач-підрядник зобов`язався своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах Договірної ціни, що наведена в розділі III цього договору, виконати додаткові будівельні роботи з відновлювання робіт капітальний ремонт пошкодженого майна багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Садова, 8 в селі Дмитрівка Бучанського району Київської області (тут і далі - Об`єкт) за завданням позивача-замовника та у встановлений строк здати виконання робіт замовнику, а позивач-замовник зобов`язався надати відповідачу-підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх.

У пункті 2.1 договору № 154-23/24 сторони визначили, що строком виконання робіт є - до 31.12.2024, якщо інше не встановлено Календарним графіком виконання робіт, в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та Об`єкта будівництва в цілому, передбачених цим договором.

У пункті 3.1 договору № 154-23/24 сторони визначили, що ціна цього договору становить 451 206,12 грн, у тому числі ПДВ 75 201,02 грн.

Пунктом 19.1 договору № 154-23/24 визначено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024 або до передачі об`єкта будівництва Замовнику, а у випадку невиконання Сторонами зобов`язань, передбачених договором - діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

У Додатку №3 до договору № 154-23/24 визначено, що джерелом фінансування є субвенція з державного бюджету.

Конкретні обсяги додаткових робіт (технічне завдання із зазначенням видів робіт, вартості, обсягів тощо), які не були передбачені в раніше укладеному договорі № 154-23 від 14.09.2023 і підлягали виконанню окремо за договором № 154-23/24, в тексті вказаного договору №154-23/24 не зазначені.

За фактично виконані роботи відповідачем-підрядником на Об`єкті, які оформлені підписаними між сторонами Актами приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 за липень 2024 (в довідці від 24.07.2024 за липень 2024 сукупна вартість будівельних робіт підрядника з початку будівництва по звітний місяць включно вказана в сумі 450,41192 тис. грн, у т.ч. ПДВ 75,06865 тис грн), позивач-замовник сплатив за договором № 154-23/24 відповідачу-підряднику грошові кошти в загальній сумі 450411,92 грн в тому числі ПДВ у сумі 75 068,65 грн.

Факт оплати позивачем-замовником за виконані відповідачем-підрядником роботи за договором № 154-23/24 підтверджується платіжною інструкцією позивача № 277 від 25.07.2024 на суму 450411,92 грн, в т.ч. ПДВ у сумі 75 068,65 грн (копія міститься в матеріалах справи).

По мірі виконання відповідачем-підрядником робіт за договором № 154-23/24 та їх оплати позивачем-замовником відповідач-підрядник, діючи в якості платника ПДВ та вважаючи, що операції з прийому-передачі (постачання) робіт за вказаним договором підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за основною ставкою (20%), склав таку податкову накладну (ПН) в порядку пункту 201.7 Податкового кодексу України:

Дата ПН№ ПНЗагальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ, яка зазначена в ПНЗагальна сума ПДВ за основною ставкою, яка зазначена в ПН

24.07.20246450411,9275068,65

Всього:450411,9275068,65

Позивач-замовник листом від 31.10.2024 вих. № 4295/34/34.06.01/2024 звернувся до відповідача-підрядника з пропозицією внести зміни до договорів № 154-23 та № 154-23/24 в частині виключення з їх ціни відповідних сум ПДВ шляхом укладання відповідних додаткових угод та проведення коригування договірних цін із поверненням суми зайво отриманої суми ПДВ, нарахованого на вартість постачання будівельно-монтажних робіт.

Відповідач відповіді на вказаний лист від 31.10.2024 вих. № 4295/34/34.06.01/2024 позивачу не надав, запропоноване позивачем коригування договірних цін в договорах № 154-23 та № 154-23/24 не здійснив.

Звертаючись до Господарського суду Київської області із позовною заявою у цій справі № 911/1539/25 до відповідача, позивач посилається на недійсність пункту 3.1 договору № 154-23 в частині включення до ціни договору ПДВ в сумі 176 583,41 грн щодо вартості будівельно-монтажних робіт та недійсність пункту 3.1 договору № 154-23/24 від 07.04.2024 в частині включення до ціни договору ПДВ в сумі 43 766,24 грн щодо вартості будівельно-монтажних робіт.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Предметом спору у цій справі є дійсність частин договорів щодо включення до ціни договору ПДВ, у вказаному розмірі, а також, як наслідок, наявність у відповідача обов`язку повернути позивачу частину отриманого ПДВ у складі вартості робіт за спірними договорами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525, 526 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ст. 626 ЦК України).

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є приватноправовими договорами будівельного підряду, які укладені в процедурі публічної закупівлі.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ч. 1 ст. 877 ЦК України).

Частиною 4 ст. 879 ЦК України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як визначено ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2, 3 такої статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, недодержання ч. 1 ст. 203 ЦК України, а саме не відповідність змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства є підставою недійсності такого правочину. Такий правочин не є підставою для виникнення, зміни, припинення прав та обов`язків, визначених таким правочином.

Положеннями ст. 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений без включення до нього недійсної частини.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що спосіб захисту порушеного права обирає позивач, а суд захищає порушене право позивача з урахуванням ефективного способу захисту та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

За приписами ч. 1, 3 ст. 180 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) (був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Як визначено положеннями ст.189 ГК України: ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Встановлення податку, його розмір, умови його сплати, встановлення пільг щодо такого податку не є умовою, яка може встановлюватись або змінюватись сторонами за їх вільним волевиявленням.

Так, як визначено п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються, зокрема, податки і збори.

Судом першої інстанції встановлено, що до договірної ціни було включено податок на додану вартість, з урахуванням якого замовником (позивачем) сплачено відповідачу кошти. На час виникнення спору роботи за спірними договорами виконано та оплачено в повному обсязі, що підтверджено копіями платіжних інструкцій у справі та актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт.

Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги зазначає, що пункти 3.1. договорів № 154-23 від 14.09.2023 та № 154-23/24 від 07.04.2024 в частині включення до ціни договорів ПДВ на вартість постачання будівельно-монтажних робіт не відповідають чинному законодавству, а тому правова підстава для отримання від позивача сум ПДВ за ставкою 20% за будівельно-монтажні роботи, поставка яких податковим законодавством була звільнена від оподаткування цим податком, для відповідача не існувала і мала місце помилка відповідача щодо своїх податкових зобов`язань.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким твердженням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Питання сплати податку на додану вартість визначені ПК України, який відповідно до його п. 1.1 ст. 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (пп. «б», п. 185.1 ст. 185 ПК України).

В силу п. 197.15 ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

Колегія суддів зазначає, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховного Суду у справах № 911/1553/25 та № 911/3375/25, за результатами яких на час апеляційного перегляду вже ухвалено відповідні постанови.

Зокрема, предметом судового розгляду у справах № 911/1553/25 та № 911/3375/25 були також вимоги про визнання недійсним пункту 3.1 укладених договорів будівельного підряду в частині включення до ціни договору ПДВ щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла та стягнення з відповідача на користь держави в особі Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації на підставі 1212 ЦК безпідставно отриманих коштів як ПДВ у складі вартості робіт.

З огляду на це, спірні правовідносини у даній справі та правовідносини у справах № 911/1553/25 та № 911/3375/25 є аналогічними, а справи № 911/1553/25 та № 911/3375/25 є подібними як за предметом позову (визнання недійсним пункту договорів будівельного підряду в частині включення до ціни договору (вартості робіт) ПДВ та стягнення сплаченої суми ПДВ) та нормативно-правового обґрунтування (нормами ПК (зокрема пункт 197.15 статті 197 цього Кодексу), статтею 1212 ЦК).

Так, Верховний Суд за результатами касаційного перегляду, постановою від 13.08.2026 у справі № 911/1553/25 та постановою від 09.09.2026 у справі № 911/3375/25 рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду скасував, ухвалив нові рішення, якими відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункту договорів будівельного підряду в частині включення до ціни договору (вартості робіт) ПДВ та стягнення, сплаченої покупцем продавцю (постачальнику) суми ПДВ, які в силу частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд у постанові від 13.08.2026 у справі № 911/1553/25 виснував наступне:

"Питання застосування положень ПК України у системному зв`язку з нормами статей 203, 215, 217, 625, 1212 ЦК України вже неодноразово розглядалося Верховним Судом, висновки щодо їх застосування викладені касаційною інстанцією у постановах від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23, від 23.05.2024 у справі № 911/1870/23, від 28.05.2024 у справі № 910/12151/23, від 10.09.2024 у справі № 922/4055/23, від 12.09.2024 у справі № 916/2677/23, від 17.09.2024 у справі № 915/1377/23 та від 18.09.2024 у справі № 916/3864/23.

Разом з тим, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування ПДВ, нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПК України, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, не здійснюється.

Норми ПК не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку.

Як вбачається з предмета та підстав позову, недійсність спірного пункту договору в частині умови про включення до ціни товару суми ПДВ позивач обґрунтовує тим, що така умова суперечить чинному законодавству, а саме, положеннями пункту 197.15 статті 197 ПК України щодо формування вартості робіт з урахуванням ПДВ, який не підлягав нарахуванню, оскільки відповідна операція не підлягає оподаткуванню.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз положень наведеної норми дає підстави для висновку, що безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без певної правової підстави.

Частиною другою статті 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За змістом положень глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань, характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав; під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.08.2025 у справі № 902/16/24).

При цьому, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою договору про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (див. постанову Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23).

Визначення операцій як таких, які підлягають/не підлягають оподаткуванню ПДВ, належить до сфери публічно-правових, а не приватно-правових відносин.

Відтак, обов`язок (або його відсутність) щодо сплати ПДВ не може ставитися в залежність від волевиявлення сторін правочину, з огляду на публічно-правовий порядок правовідносин щодо справляння податків, оскільки знаходиться поза межами регулювання цивільного законодавства та контролюється державою в особі органів доходів та зборів.

ПК України не є актом цивільного законодавства, а імперативно регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України).

Згідно з пунктом 185.1 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на території України (як резидентами так і нерезидентами), ввезення товарів та послуг (включаючи оренду) та, відповідно, вивезення товарів та послуг за межі митної території України. Згідно з тим же ПК України ставки ПДВ можуть бути 0%, 7% та 20% від бази оподаткування.

Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК України з рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з ПДВ, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань, та суми податкового боргу з податку.

Згідно з пунктом 200-1.6 статті 200-1 ПК України за підсумками звітного податкового періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації результатів платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 ПК.

Відповідно до пункту 19 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 (далі - Порядок № 569), за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податкових деклараціях з податку результатів діяльності, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації з податку, платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 ПК України.

У разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань платник податку у строки, встановлені ПК України для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з поточного рахунка (пункт 22 Порядку № 569).

Згідно з пунктом 20 Порядку № 569 для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з ПДВ Державна податкова служба не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого ПКУ для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Державній казначейській службі реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Згідно з пунктами 1, 11, 23 частини першої статті 2 БК України план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).

Таким чином, податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

Податок на додану вартість складає кошти бюджету у вигляді податкових надходжень.

Отже, виконання відповідачем у цій справі власного зобов`язання зі справляння до Державного бюджету України спірної суми ПДВ є відповідальністю останнього.

При цьому, судами не встановлено наявності доказів порушення відповідачем вимог податкового законодавства за спірними господарськими операціями.

За наведених обставин, в цьому випадку відсутні підстави стверджувати про порушення інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів, оскільки такі кошти підлягають сплаті відповідачем у вигляді податку в дохід Державного бюджету України, незалежно від волі останнього, а контроль за виконанням такого обов`язку законом покладено на органи доходів і зборів.

Відтак, у розумінні положень статті 1212 ЦК України відповідач не є кінцевим набувачем спірних грошових коштів.

Тобто, на час звернення позивача до суду з цим позовом фактичний володілець грошових коштів не змінився, оскільки набувачем спірного майна (грошових коштів у вигляді ПДВ) є саме Держава Україна, оскільки додатком № 2 до договору сторони погодили календарний графік виконання робіт по об`єкту, а додатком № 3 визначили, що джерелом фінансування робіт є субвенції з державного бюджету.

За сформованою практикою Верховного Суду, зокрема і в постанові від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18, зі змісту статті 16 ЦК та завдання господарського судочинства, визначеного у частині першій статті 2 ГПК, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статей 13, 74 ГПК, зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Тобто на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб. Подібна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.10.2022 у справі № 910/11884/24.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

З огляду на відсутність підстав стверджувати про порушення в цьому випадку інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів, Суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Подібні правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.07.2026 у справі № 910/6530/24.".

З огляду на вищевикладене колегія суддів зазначає, що зміст постанови Верховного Суду від 13.08.2026 у справі № 911/1553/25 свідчить, що у такій категорії справ, зокрема, щодо стягнення грошових коштів у формі ПДВ, сплачених за договорами, в яких в ціну товару (робіт або послуг) включено 20%, а не нульова ставка ПДВ, вагомим та ключовим є встановлення факту сплати відповідачем до Державного бюджету України такого податку, оскільки факт такої оплати у цьому випадку свідчить про відсутність порушення інтересів держави, яка за умови такої оплати є набувачем та фактичним володільцем грошових коштів у вигляді ПДВ, а отже про відсутність порушеного права позивача.

При цьому суд враховує, що вищевикладене узгоджується зі змістом постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2026 у справі №910/6530/24, яка також розглядала питання щодо наявності підстав для визнання недійсними пунктів договорів та для стягнення коштів з огляду, зокрема, на положення підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК та статті 1212 ЦК.

Колегією суддів встановлено, що на момент укладення та виконання сторонами Договору відповідач був зареєстрований як платник ПДВ, ціна Договору № 154-23 та Договору № 154-23/24, виставлення відповідачем рахунків за умовами договору, здійснювалась з урахуванням ПДВ, що відповідає умовам процедури закупівлі, оголошення про яку і зміст договорів готував позивач.

Оскільки мотивована відмова від приймання виконаних робіт з боку позивача в матеріалах справи відсутня, а тому слід вважати, що позивач погодився з вартістю та обсягом робіт, зауважень з цього приводу у нього не було.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Оплата позивачем вартості робіт виконаних відповідачем здійснена згідно з умовами дійсних Договорів, тобто на правовій підставі.

Також, відповідачем отримано кошти, сплачені позивачем, на правовій підставі, згідно з умовами дійсних Договорів, що зумовлює відсутність факту безпідставного набуття ним коштів.

Відповідачем було складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, а саме: № 8 від 22.12.2023 (загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ - 225 443,17 грн; загальна сума ПДВ, у тому числі - 37 573,86 грн), № 9 від 20.09.2023 (загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ - 1 209 637,85 грн; загальна сума ПДВ, у тому числі - 201 606,31 грн), № 3 від 10.04.2024 (загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ - 506 309,94 грн; загальна сума ПДВ, у тому числі - 84 384,99 грн), № 6 від 17.04.2024 (загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ - 202 754,96 грн; загальна сума ПДВ, у тому числі - 33 792,49 грн), № 6 від 24.07.2024 (загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ - 450 411,92 грн; загальна сума ПДВ, у тому числі - 75 068,65 грн), на загальну суму 2 594 557, 84 грн, з них ПДВ 432 426,30 грн.

Таким чином, врахувавши правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.08.2026 у справі № 911/1553/25 та постанові від 09.09.2026 у справі № 911/3375/25, а також те, що Податковий кодекс України не є актом цивільного законодавства, а імперативно регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також беручи до уваги те, що за наслідками розгляду спору у даній справі у суду відсутні підстави стверджувати про порушення в спірних правовідносинах інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів у розмірі 220 349,65 грн, оскільки такі кошти відповідач сплатив у формі податку в дохід Державного бюджету України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушеного права позивача, що є беззаперечною та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, за результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-Груп" про визнання договорів частково недійсними та стягнення 220 349,65 грн є необґрунтованим, а тому апеляційний суд не знаходить підстав для їх задоволення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2025 у справі №911/1539/25 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2025 у справі №911/1539/25 скасувати.

3. Прийняти у справі № 911/1539/25 нове рішення, яким відмовити Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації в задоволенні позовних вимог повністю.

4. Стягнути з Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 40, код ЄДРПОУ 21467647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-Груп" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, код ЄДРПОУ 42647801) 11 233 (одинадцять тисяч двісті тридцять три) грн 49 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи № 911/1539/25 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.10.2026.

Головуючий суддя О.Л. Бестаченко

Судді Ю.А. Шаратов

І.М. Скрипка