Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №44/639-б (910/15659/24) — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Інші справи

Дата: 30 вересня 2026 р.

Справа: №44/639-б (910/15659/24)

Суддя: Станік С.Р.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2026 р. Справа№ 44/639-б (910/15659/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Остапенка О.М.

Скрипки І.М.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 01.10.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2025

у справі № 44/639-б (910/15659/24) (суддя - Чеберяк П.П.)

За заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної Оксани Олегівни (02005, м. Київ, вул. Каховська, 62-А/331)

до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 )

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 )

ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 )

ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 )

ОСОБА_7 ( АДРЕСА_6 )

ОСОБА_8 ( АДРЕСА_7 )

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 )

ОСОБА_9

ОСОБА_10 ( АДРЕСА_9 )

ОСОБА_11 ( АДРЕСА_10 ); Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Імідж Фінанс" (м. Київ, вул. Костянтинівська, 2, літ.А)

Акціонерного товариства "Закритий недиверсіфікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Клевер Капітал" ( м. Київ, вул. Івана Кудрі, 20 Б)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж Фінанс Груп" (м. Київ, вул. Кондратюка, 1)

Товариств з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" ( 01103, м. Київ, вул. М. Бойчука, 17).

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоретта Агро" (31544, Хмельницька обл., Летичівський район, село Грушківці (З), вул. Голубнича, 19; ідентифікаційний код 37856886);

Товариства з обмеженою відповідальністю "АГФ-АКВА" (64289, Харківська обл., Ізюмський район, село Вовчий Яр, вул. Зарічна, 50; ідентифікаційний код 30136310);

Адвокатське об`єднання "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10и, оф. 104; ідентифікаційний код 38978504);

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фініст АМ" (31544, Хмельницька обл., Летичівський р-н, с. Грушківці, вул. Голубнича, буд. 50; ідентифікаційний код 40250841);

Публічного акціонерного товариства "Автотранссервіс" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 17; ідентифікаційний код 04012514);

Товариства з обмеженою відповідальністю "Альстоніа Бак Холдінгс" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 17; ідентифікаційний код 34695887)

про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

В межах справи № 44/639-б

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" (код ЄДРПОУ 32770789)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рух справи та зміст поданих заяв

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 44/639-б за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" про банкрутство на стадії ліквідаційної процедури, відкритої постановою Господарського суду м. Києва від 27.04.2010.

18.12.2024 до Господарського суду м. Києва звернувся ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" арбітражний керуючий Курочкіна Оксана Олегівна з заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 прийнято заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної Оксани Олегівни до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника до розгляду в межах справи № 44/639-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком", відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоретта Агро", Товариство з обмеженою відповідальністю "АГФ-АКВА", Адвокатське об`єднання "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фініст АМ", Публічне акціонерне товариство "Автотранссервіс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Альстоніа Бак Холдінгс". Підготовче засідання призначено на 10.02.2025.

Також, разом з вказаною заявою ліквідатором було подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2024, заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної Оксани Олегівни про забезпечення позову задоволено частково та до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 44/639-б (910/15659/24) за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в розмірі 77 579 290,59 грн. через доведення його до банкрутства наступних осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , шляхом солідарного стягнення з них наведеної суми коштів, вжито заходів забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту у межах вимог заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ТОВ "Бізнес Телеком" в сумі 77 579 290,59 грн. на належне ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на праві власності усе нерухоме майно;

- накладення арешту у межах вимог заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ТОВ "Бізнес Телеком" в сумі 77 579 290,59 грн. на: частку у розмірі 90% від статутного капіталу ТОВ "Лоретта Агро"; частку у розмірі 100% від статутного капіталу ТОВ "АГФ-АКВА"; частку у розмірі 94,95% від статутного капіталу АО "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС"; частку у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "Фініст АМ" (ідентифікаційний код 40250841);

- накладення арешту у межах вимог заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ТОВ "Бізнес Телеком" в сумі 77 579 290,59 грн. на ТОВ "Лоретта Агро", ТОВ "АГФ-АКВА", АО "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС", ТОВ "Фініст АМ" майно;

- встановлення заборони ТОВ "Лоретта Агро", ТОВ "АГФ-АКВА", АО "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС", ТОВ "Фініст АМ" приймати рішення про збільшення чи зменшення статутного фонду товариства, рішення про припинення діяльності товариства та подавати відповідні форми для проведення державної реєстрації;

- встановлення заборони ТОВ "Лоретта Агро", ТОВ "АГФ-АКВА", АО "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС", ТОВ "Фініст АМ" проводити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (та в установчих документах підприємства одночасно), які пов`язані зі зміною розміру статутного капіталу;

- встановлення заборони державним реєстраторам, а також нотаріусам, та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" здійснення реєстраційних дій щодо реєстрації зменшення чи збільшення статутних капіталів, зміну учасників, рішень про припинення ТОВ "Лоретта Агро", ТОВ "АГФ-АКВА", АО "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС", ТОВ "Фініст АМ", крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили.

07.01.2025 до Господарського суду м. Києва надійшли відзиви на позов від ОСОБА_2 та ОСОБА_5

10.01.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної О.О. про продовження строку на подачу відповіді на відзив та вирішення питання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.01.2025 задоволено заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної О.О. про витребування доказів та продовження строку на подачу відповіді на відзив.

21.01.2025 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив ОСОБА_4 на позовну заяву.

23.01.2025 до Господарського суду м. Києва надійшли відзиви на позовну заяву від ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Судове засідання 10.02.2025 не відбулось у зв`язку з направленням матеріалів справи на запит до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 частково задоволено апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоретта Агро", Товариства з обмеженою відповідальністю "АГФ-АКВА", ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 та змінено резолютивну частину ухвали Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 шляхом доповнення її: підпункту 4.1. резолютивної частини після слів і цифр "(ідентифікаційний код 37856886)" словами "що належить ОСОБА_2 ."; підпунктів 5.1. та 5.2. резолютивної частини після слова "майно" словами "крім того, що швидко псується.".

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2025 касаційні провадження на ухвалу Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 закрито.

Матеріали справи № 44/639-б (910/15659/24) повернулись до Господарського суду м. Києва.

26.05.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь позивача на відзиви відповідачів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.08.2025 підготовче засідання у справі призначено на 10.09.2025.

У судовому засіданні 10.09.2025 оголошено перерву до 17.09.2025.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.09.2025 задоволено клопотання позивача про повторне витребування доказів та відкладено розгляд справи на 29.09.2025.

26.09.2025 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної Оксани Олегівни про залучення до участі у справі співвідповідачів.

У судовому засіданні 29.09.2025 було оголошено перерву до 06.10.2025.

03.10.2025 до Господарського суду м. Києва надійшли клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної Оксани Олегівни про скасування заходів забезпечення позову та про вжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту у межах вимог заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ТОВ "Бізнес Телеком" в сумі 77 579 290,59 грн. на належне залученим співвідповідачам майно; клопотання про витребування доказів.

06.10.2025 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної Оксани Олегівни про витребування доказів.

У судовому засіданні 06.10.2025 було оголошено перерву до 08.10.2025.

08.10.2025 до Господарського суду м. Києва надійшли заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної Оксани Олегівни про відкликання клопотання про скасування заходів забезпечення позову від 03.10.2025 та клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.10.2025 задоволено клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної Оксани Олегівни про залучення до участі у справі співвідповідачів, залучено до участі у справі № 44/639-б (910/15659/24) в якості співвідповідачів: ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ТОВ "Компанія з управління активами "Імідж Фінанс"; АТ "Закритий недиверсіфікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Клевер Капітал"; ТОВ "Імідж Фінанс Груп"; ТОВ "Буйфіш Холдінгс", та відкладено підготовче засідання на 15.10.2025.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24) (суддя Чеберяк П.П., повний текст ухвали складено та підписано - 17.10.2025), серед іншого, заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної О.О. про забезпечення позову задоволено; до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 44/639-б (910/15659/24) за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в розмірі 77 579 290,59 грн. через доведення його до банкрутства, вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, зокрема, на належне ОСОБА_1 на праві власності все нерухоме майно.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції дійшов до висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується існування обставин можливості вчинення відповідачами дій, які у випадку задоволення вимог ліквідатора нівелюють мету звернення з ним, адже унеможливлять задоволення вимог кредиторів за рахунок покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб в силу відсутності у них необхідного обсягу коштів та майна для цього.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24); ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24) про забезпечення позову, в частині накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності усе нерухоме майно, скасувати; постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора - арбітражного керуючого Курочкіної О.О. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності все нерухоме майно відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 .

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі узагальнено посилався на наступне:

- неналежний суб`єкт відповідальності (ч. 2 ст. 61 КУзПБ, ст. 1166 ЦК України): ОСОБА_1 не є і ніколи не був засновником, учасником або керівником ТОВ «Бізнес Телеком», не мав права давати обов`язкові вказівки боржнику та не здійснював тіньового контролю над його діяльністю. Вичерпний перелік суб`єктів субсидіарної відповідальності, встановлений ч. 2 ст. 61 КУзПБ, є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виконання ОСОБА_1 функцій найманого директора ТОВ «Альстоніа Бак Холдінгс» (підприємства- контрагента - АТВТ «Автотранссервіс») не утворює складу делікту доведення до банкрутства ТОВ «Бізнес Телеком»;

- відсутність статусу вигодонабувача: матеріали справи не містять жодних доказів і обґрунтованих тверджень щодо отримання ОСОБА_1 будь-якої майнової вигоди від знецінення активів боржника. Кінцевими вигодонабувачами за міркуваннями ліквідатора, є ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , але не ОСОБА_1 ;

- недоведеність ризику невиконання майбутнього рішення: забезпечення позову допускається лише за наявності реальних, підтверджених доказами обставин, які свідчать про загрозу невиконання рішення. Ліквідатор не надав жодного доказу того, що ОСОБА_1 вчиняв раніше, вчиняє наразі або планує вчинити дії, спрямовані на приховування чи відчуження майна;

- порушення принципу співмірності та пропорційності: суд першої інстанції наклав арешт на все нерухоме майно кожного з 15 відповідачів окремо на суму 77 579 290,59 грн., без з`ясування вартості майна, що належить кожному із співвідповідачів, що порушує зазначені принципи, і такий захід забезпечення виходить за межі гарантування виконання рішення і набуває каральної функції, що є неприпустимим;

- неіндивідуалізований арешт "всього нерухомого майна" без ідентифікації конкретних об?єктів: арешт накладено без зазначення реєстраційних номерів, адрес, площ і ринкової вартості об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 , і таке абстрактне обтяження, внесене до Державного реєстру речових прав, блокує будь-яке розпорядження нерухомістю (продаж, іпотека, оренда) незалежно від її кількості і вартості, що є непропорційним;

- порушення принципу рівності, змагальності судового процесу (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; п. 2, 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України): оскаржувана ухвала є фактичним відтворенням заяви ліквідатора без належного і адекватного аналізу вимог про забезпечення позову із правовим зв`язком з позову, що вимагає аналізу реальних та обґрунтованих підстав про предмет спору, характер спірних правовідносин, позовних вимог та складу належних учасників судового процесу (відповідачів у справі про притягнення до субсидіарної відповідальності);

- порушення правил оцінки доказів та стандарту доказування (ст. 73, 74, 76 - 79,86 ГПК України): ліквідатор не надав жодних доказів вини ОСОБА_1 , його збагачення за рахунок боржника або намагань приховати майно;

- заходи забезпечення позову фактично тотожні задоволенню позовних вимог до вирішення справи по суті: накладення арешту на все нерухоме майно в межах 77 579 290,59 грн. до встановлення вини є фактично виконанням ще до ухвалення судового рішення по суті спору;

- незаконна відмова у застосуванні зустрічного забезпечення (ст. 141 ГПК України): суд першої інстанції відмовив у розгляді питання зустрічного забезпечення з посиланням на відсутність коштів у банкрута. Однак, відсутність активів у боржника не є підставою для відмови у зустрічному забезпеченні, а заявником є арбітражний керуючий (фізична особа, що несе відповідальність за свою професійну діяльність), тому пропозиції щодо зустрічного забезпечення могли стосуватися безпосередньо заявника, а не боржника. Тривале блокування нерухомого майна без гарантії компенсації збитків у разі безпідставності позову порушує баланс інтересів і створює неприйнятні ризики для ОСОБА_1 ;

- порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 41 Конституції України: є непропорційне втручання в право мирного володіння майном.

Також, 30.09.2026 через систему «Електронний суд» від скаржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії відзива ОСОБА_1 на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов?язаннями ТОВ «Бізнес Телеком» із додатками, а також заяву ГУ ПФУ від 07.08.2026 із витребуваними документами.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Від інших учасників спору відзиви на апеляційну скаргу не подано, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. (ч. 3 ст. 263 ГПК України).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Остапенка О.М., Отрюха Б.В.

16.06.2026 суддею Козир Т.П. заявлено самовідвід від розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 задоволено заяву судді Козир Т.П. про самовідвід від розгляду справи №№44/639-б(910/15659/24), матеріали апеляційної скарги передано для визначення складу суду відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 18.06.2026 справу № 44/639-б (910/15659/24) передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Остапенко О.М., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026, витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 44/639-б (910/15659/24), відкладено вирішення питань пов`язаних з рухом апеляційної скарги до надходження справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

23.07.2026 справа № 44/639-б (910/15659/24) надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24) - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк апеляційного оскарження на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2025. Відкрито апеляційне провадження у справі № 44/639-б (910/15659/24) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2025, судове засідання призначено на 01.10.2026.

Відповідно до статті 64 Конституції України, права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав в умовах воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 01.10.2026 з?явились: представник скаржника Левтерова К.В. (адв. Овчіннікова О.С., яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за поданим клопотанням, яке судом задоволено), а також арбітражний керуючий Курочкіна О.О. (в залі суду).

Інші учасники справи в судове засідання своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників інших учасників справи - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Крім того, в ухвалі суду від 03.08.2026 повідомлено учасників справи про те, що неявка представників не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 01.10.2026 представник скаржника -Левтерова К.В. (адв. Овчіннікова О.С., яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції), підтримавла доводи апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати в частині вжитих заходів забезпечення позову щодо ОСОБА_1 .

Арбітражний керуючий Курочкіна О.О. просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу в частині вжитих заходів забезпечення позову щодо ОСОБА_1 - без змін як таку, що постановлена в цій частині з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується матеріалами оскарження, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №44/639-б за заявою ТОВ "Бізнес Телеком" про банкрутство на стадії ліквідаційної процедури, відкритої постановою Господарського суду міста Києва від 27.04.2010.

18.12.2024 до Господарського суду м. Києва звернувся ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" арбітражний керуючий Курочкіна О.О. з заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 прийнято заяву ліквідатора ТОВ "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної О.О. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника до розгляду в межах справи № 44/639-б про банкрутство ТОВ "Бізнес Телеком", відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ТОВ "Лоретта Агро", ТОВ "АГФ-АКВА", АБ "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС", ТОВ "Фініст АМ", ПАТ "Автотранссервіс" та ТОВ "Альстоніа Бак Холдінгс". Підготовче засідання призначено на 10.02.2025.

Також, разом з вказаною заявою ліквідатором було подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2024, заяву ліквідатора ТОВ "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної О.О. про забезпечення позову задоволено частково та до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 44/639-б (910/15659/24) за заявою ліквідатора ТОВ "Бізнес Телеком" про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в розмірі 77 579 290,59 грн. через доведення його до банкрутства наступних осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , шляхом солідарного стягнення з них наведеної суми коштів, вжито заходів забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту у межах вимог заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ТОВ "Бізнес Телеком" в сумі 77 579 290,59 грн. на належне ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на праві власності усе нерухоме майно;

- накладення арешту у межах вимог заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ТОВ "Бізнес Телеком" в сумі 77 579 290,59 грн. на: частку у розмірі 90% від статутного капіталу ТОВ "Лоретта Агро"; частку у розмірі 100% від статутного капіталу ТОВ "АГФ-АКВА"; частку у розмірі 94,95% від статутного капіталу АО "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС"; частку у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "Фініст АМ" (ідентифікаційний код 40250841);

- накладення арешту у межах вимог заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ТОВ "Бізнес Телеком" в сумі 77 579 290,59 грн. на ТОВ "Лоретта Агро", ТОВ "АГФ-АКВА", АО "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС", ТОВ "Фініст АМ" майно;

- встановлення заборони ТОВ "Лоретта Агро", ТОВ "АГФ-АКВА", АО "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС", ТОВ "Фініст АМ" приймати рішення про збільшення чи зменшення статутного фонду товариства, рішення про припинення діяльності товариства та подавати відповідні форми для проведення державної реєстрації;

- встановлення заборони ТОВ "Лоретта Агро", ТОВ "АГФ-АКВА", АО "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС", ТОВ "Фініст АМ" проводити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (та в установчих документах підприємства одночасно), які пов`язані зі зміною розміру статутного капіталу;

- встановлення заборони державним реєстраторам, а також нотаріусам, та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" здійснення реєстраційних дій щодо реєстрації зменшення чи збільшення статутних капіталів, зміну учасників, рішень про припинення ТОВ "Лоретта Агро", ТОВ "АГФ-АКВА", АО "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС", ТОВ "Фініст АМ", крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 частково задоволено апеляційні скарги ТОВ "Лоретта Агро", ТОВ "АГФ-АКВА", ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 та змінено резолютивну частину ухвали Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 шляхом доповнення її: підпункту 4.1. резолютивної частини після слів і цифр "(ідентифікаційний код 37856886)" словами "що належить ОСОБА_2 ."; підпунктів 5.1. та 5.2. резолютивної частини після слова "майно" словами "крім того, що швидко псується.".

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2025 касаційні провадження на ухвалу Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 закрито.

03.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної Оксани Олегівни про скасування заходів забезпечення позову та про вжиття заходів забезпечення позову.

08.10.2025 до Господарського суду м. Києва надійшли заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної Оксани Олегівни про відкликання клопотання про скасування заходів забезпечення позову від 03.10.2025 та клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні 15.10.2025 розглядалися: клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної О.О. про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 (крім накладеного арешту у межах вимог заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ТОВ "Бізнес Телеком" в сумі 77 579 290,59 грн. на належне ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві власності усе нерухоме майно); заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту у межах вимог заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ТОВ "Бізнес Телеком" в сумі 77 579 290,59 грн. на належне залученим співвідповідачам майно; клопотання про витребування доказів.

В обґрунтування вказаних вище клопотань, ліквідатор ТОВ "Бізнес Телеком" арбітражний керуючий Курочкіна О.О. зазначила, що предметом розгляду даної справи є притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в розмірі 77 579 290,59 грн., за наслідками недобросовісних та протиправних дій яких було обезцінено активи банкрута у вигляді належного йому пакету акцій ПАТ "Автотранссервіс" (по суті з 14 992 475,25 доларів США до 25 000 доларів США за рахунок виведення належного такому товариству майна), у зв`язку з чим за наслідками реалізації ліквідаційної маси залишилися непогашеними зобов`язання банкрута на суму 77 579 290,59 грн., обов`язок по виконанню якого і слід покласти на відповідачів.

При цьому, первісно відповідачами за поданою заявою було визначено безпосередніх виконавців, які приймали участь в погодженні та укладені договорів купівлі-продажу майна Публічного акціонерного товариства "Автотранссервіс".

Внаслідок дій наведених вище осіб, відбулось незаконне виведення з власності Публічного акціонерного товариства "Автотранссервіс" належного йому майна, а саме: нежилих будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_11 , загальною площею 4388,00 кв.м, що складає 96/100 частин від нежилих будівель площею 4557,00 кв.м, без справедливої рівноцінної компенсації грошовими коштами чи іншим шляхом, що безумовно призвело до завдання шкоди у вигляді значного знецінення акцій Публічного акціонерного товариства "Автотранссервіс", які у розмірі 90,3987% статутного капіталу належали банкруту - ТОВ "Бізнес Телеком".

В подальшому, ліквідатор зазначав про з`ясування обставин, які свідчать про безпосередню участь у виведенні активів із власності ПАТ "Автотранссервіс" ряду осіб, які займали керівні посади в товариствах причетних до даної "оборудки" та власника банкрута, які своєю недобросовісною поведінкою не тільки сприяли заподіянню шкоди, що призвело до банкрутства ТОВ "Бізнес Телеком", а також одержали вигоду, внаслідок таких протиправних дій, а саме: ОСОБА_7 - власник ТОВ "Бізнес Телеком", ОСОБА_8 - власник ТОВ "Буйфіш Холдінгс", ОСОБА_1 - керівник ТОВ "Альстоніа Бак Холдінгс", ОСОБА_9 - керівник ТОВ "Буйфіш Холдінгс", ОСОБА_10 - попередній власник ТОВ "Буйфіш Холдінгс", ОСОБА_11 - бенефіціарний власник ТОВ "Буйфіш Холдінгс", а також ТОВ "Буйфіш Холдінгс", ТОВ "Компанія з управління активами "Імідж Фінанс" та АТ "Закритий недиверсіфікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Клевер Капітал" - бенефіціарним власником яких є ОСОБА_11 та які використовуються для реалізації отриманого благо (продажу квартир у зведеному на місці виведеного майна ПАТ "Автотранссервіс" майна).

Наведене, на переконання ліквідатора, свідчить про те, що вжиті в межах даної справи заходи забезпечення позову у вигляді арешту майна мають поширюватися в першу чергу на осіб, які причетні та фактично виконали ключову роль в обезціненні активів банкрута, а також, отримали безпосередню вигоду з цього, встановити яких вдалось вже після відкриття провадження у даній справі за наслідками аналізу зібраних матеріалів, у зв`язку з чим і було ініційовано питання про залучення їх в якості співвідповідачів.

Ліквідатор стверджував, що не потребує доведенню те, що після отримання клопотання про залучення в якості співвідповідачів і покладення субсидіарної відповідальності на нових відповідачів (співвідповідачів) ними може бути вжито дій щодо відчуження свого майна, в т.ч. квартир (набутих за наслідками незаконної оборудки з обезцінення активів банкрута), що у майбутньому утруднить, а можливо й нівелює в цілому, виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь заявника.

Тобто, на переконання ліквідатора, попередня поведінка щодо організації, проведення та отримання вигоди з обезцінення активів банкрута є обґрунтованим доводом відносно спроможності відповідних осіб вивести свої активи задля унеможливлення звернення стягнення на них в рамках відповідальності за свою недобросовісну поведінку.

Тому ліквідатор вважає, що саме накладення обтяжень у вигляді арешту майна нових відповідачів (співвідповідачів), частину якого становить в т.ч. нерухомість (квартири в будинку за адресою: АДРЕСА_12 ), здобута за наслідками дій, що і зумовили наразі необхідність залучення таких осіб до участі у даній в якості співвідповідачів, буде гарантуванням в послідуючому можливості досягнення реального виконання судового рішення про стягнення з них коштів у розмірі 77 579 290,59 грн.

Разом з цим, ліквідатор зазначає, що при вжитті таких заходів забезпечення можливість виконання в майбутньому (у випадку задоволення позову) судового рішення про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в розмірі 77 579 290,59 грн. буде забезпечено майном безпосередніх ініціаторів та вигодонабувачів незаконної оборудки з обезцінення активів банкрута, більше того, створеним за наслідками цього майном, що на його переконання вказує на відсутність підстав подальшого існування вжитих ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 у справі №44/639-б (910/15659/24) заходів забезпечення позову, крім накладеного арешту на належне ОСОБА_3 на праві власності усе нерухоме майно, який займаючи керівні посади не вжив жодних заходів щодо припинення оборудки з незаконного виведення майна такого товариства. Відносно ОСОБА_4 ліквідатор звернула увагу на виникнення у неї тяжких сімейних обставин, які зумовлюють необхідність скасування вжитих щодо неї обтяжень майна з метою зменшення моральних страждань.

Тому, враховуючи абсолютну логічність в першу чергу отримання відшкодування за рахунок майна безпосередніх ініціаторів незаконної оборудки (ключових осіб), ліквідатор вказує на необхідність скасування раніше вжитих заходів у відповідній частині.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24) (суддя Чеберяк П.П., повний текст ухвали складено та підписано - 17.10.2025), серед іншого, заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" арбітражного керуючого Курочкіної О.О. про забезпечення позову задоволено; до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 44/639-б (910/15659/24) за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в розмірі 77 579 290,59 грн. через доведення його до банкрутства, вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, зокрема, на належне ОСОБА_1 на праві власності все нерухоме майно.

Отже, за наслідками розгляду вищевказаних клопотань, місцевим господарським судом постановлено ухвалу, яка наразі оскаржується ОСОБА_1 в частині накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності усе нерухоме майно.

Оскільки доводи та вимоги скаржника фактично зводяться до незгоди з ухвалою суду в частині накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності нерухоме майно, то у відповідності до ст. 269 ГПК України ухвала суду першої інстанції переглядається лише в цій частині. В іншій частині ухвала місцевого господарського суду не переглядається.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Пунктом 3 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.

П. 17 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства;

Ч. 2 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Відповідно до частини першої ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Частиною шостою статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.

За змістом статті 6 КУзПБ провадження у справі про банкрутство, зокрема юридичної особи, є судовим процесом, який складається з окремих процедур, кожна з яких (розпорядження майном, санація, ліквідація) має певні етапи її проведення та передбачає відповідні судові дії.

Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 (з урахуванням меж апеляційного оскарження, а саме в частині накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності нерухоме майно), перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову, за правовою природою, є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; імовірності ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту (поновлення) прав та інтересів позивача в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку предметом ініційованого ліквідатором судового провадження є покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника з підстав того, що саме за наслідками їх протиправних та недобросовісних тій як посадових осіб / представників ТОВ "Бізнес Телеком" і АТВТ "Автотранссервіс" було обезцінено належні боржнику акції в статутному капіталі АТВТ "Автотранссервіс" шляхом виведення майна із власності останнього.

Зокрема, суд першої інстанції вказав, що доданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ "Бізнес Телеком" мало у своїй власності актив у вигляді пакету акцій АТВТ "Автотранссервіс" у розмірі 90,3987% від статутного капіталу останнього, переважна частина яких становила предмет забезпечення вимог одного із кредиторів і їх вартість на момент передачі в заставу визначалась у розмірі 75 712 000,00 грн. (14 992 475,25 доларів США згідно офіційного курсу НБУ на 18.01.2008), однак, за наслідками реалізації в рамках ліквідаційної процедури такого пакету акцій їх було продано всього за 1 010 000,00 грн. (близько 25 000 доларів США згідно курсу НБУ на момент продажу).

Такі обставини, на переконання ліквідатора, зумовлені обезцінюванням такого активу шляхом виведення із власності АТВТ "Автотранссервіс" належного йому майна, зокрема: нежилих будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 17, загальною площею 4388,00 кв.м., та права на користування/забудову земельної ділянки, без справедливої рівноцінної компенсації грошовими коштами чи іншим шляхом.

Отже, за наслідками розгляду спору у даній справі (у випадку задоволення заявлених вимог) на відповідачів (як вказує ліквідатор - осіб, які ініціювали, реалізували та набули вигоди зі схеми по виведенню майна із власності ПАТ "Автотранссервіс", чим унеможливили наразі задоволення вимог кредиторів) може бути покладено обов`язок із сплати на користь ТОВ "Бізнес Телеком" коштів у розмірі 77 579 290,59 грн.

При цьому, ліквідатор звертає увагу, що сама по собі поведінка відповідачів, яка і призвела до виникнення такого спору, дає підстави для сумнівів у можливості отримання реального виконання судового рішення за відсутності вжиття заходів забезпечення позову визначеним у поданій заяві шляхом.

Вирішуючи питання необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову судом першої інстанції враховано наступне.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 вказала, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. За таких обставин (звернення із позовом про стягнення грошових коштів) саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Аналогічний за змістом висновок наводиться Верховним Судом (постанови від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22 та інші), що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.

У постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 Верховним Судом зазначено, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Суд першої інстанції зазначив, що звертаючись із даною заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на відповідачів ліквідатор переслідує мету реалізації механізму задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів та майна таких осіб, які своїми діями унеможливили здійснення цього за рахунок активів боржника.

Наведене в свою чергу зумовлює реальний інтерес в збережені майнової спроможності відповідачів виконати такі зобов`язання.

Однак, вже самі по собі обставини виникнення даного спору - твердження ліквідатора про недобросовісність та протиправність дій відповідачів щодо обезцінювання належного боржнику активу у вигляді акцій АТВТ "Автотранссервіс" за рахунок виведення майна останнього без належної грошової компенсації, а також зменшення вартості акцій в 600 разів з моменту їх набуття та використання боржником в якості забезпечення своїх зобов`язань з повернення кредиту в 2008 році (за вартістю близько 15 млн. доларів США) по день їх продажу в рамках ліквідаційної процедури в 2024 році (за вартістю близько 25 000 доларів США), дають підстави для обґрунтованих сумнівів щодо незмінності фінансово-майнового становища відповідачів за час вирішення даного спору.

В аспекті наведеного заслуговують на увагу також посилання ліквідатора щодо набуття окремими з відповідачів (співвідповідачів) (зокрема, ОСОБА_7 , ОСОБА_11 через належні йому як бенефіціару юридичні особи) майнових активів за наслідками виведення та подальшого розпорядження майном АТВТ "Автотранссервіс" шляхом зведення на їх місці багатоквартирного будинку, що підтверджується доданими ним інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та іншими документами.

В постанові Верховного Суду від 18.04.2024 у справі №5006/1/23б/2012 було зазначено: "Вочевидь, що на особу, яка отримала вигоду з протиправної, в тому числі недобросовісної, поведінки керівника чи засновників боржника поширюються правила субсидіарної відповідальності. Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в тому числі принципу добросовісності. (п.53-54)".

Таким чином, в світлі вирішуваного питання, суд першої інстанції правомірно погодився з доводами ліквідатора про те, що існує обґрунтована необхідність в забезпеченні можливості виконання судового рішення про притягнення до субсидіарної відповідальності осіб (у випадку задоволення позову) в першу чергу за рахунок майна, яке б не могло бути отриманим у випадку відповідності їх дій закону, в тому числі принципу добросовісності.

Разом з цим, у суду відсутні підтверджуючі документи щодо обсягу та вартості відповідного майна (квартир у зведеному на місці належного АТВТ "Автотранссервіс" майна будинку, які перебувають у власності залучених співвідповідачів), а тому, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що доцільним є накладення арешт на все майно з обмеженням суми заявленої позовної вимоги.

Відтак, суд першої інстанції дійшов до висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується існування обставин можливості вчинення відповідачами дій, які у випадку задоволення вимог ліквідатора нівелюють мету звернення з ним, адже унеможливлять задоволення вимог кредиторів за рахунок покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб в силу відсутності у них необхідного обсягу коштів та майна для цього.

З огляду на наведене, доводи скаржника про недоведеність ризику невиконання майбутнього рішення - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані.

Місцевий господарський суд зазначив, що безумовно відчуження (вивід) відповідачами власного майна за час розгляду ініційованого ліквідатором спору (у випадку його задоволення) може свідчити про фраудаторність відповідних дій та породжувати правові підстав для ініціювання ліквідатором позовів щодо їх оскарження з цих підстав, однак, допущення наведеного судом за існування можливості застосування процесуального механізму попередження (вжиття заходів забезпечення) не буде відповідати як основоположним гарантіям судового захисту, зокрема, його ефективності, так і меті процедури ліквідації щодо раціональності витрат часу і ресурсів на її проведення, адже ініціювання таких позовів однозначно призведе до додаткових витрат, що жодним чином не буде відповідати інтересам учасників справи про банкрутство.

У відповідності до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Перший протокол/Конвенція) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З огляду на закріплені в наведених положеннях принципи з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування (рішення від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії") вбачається, що Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд вірно вказав, що у даному випадку існує обґрунтована необхідність у збереженні існуючого на сьогоднішній день майнового становища відповідачів, що можливе не інакше як шляхом забезпечення позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про необхідність вжиття заходів забезпечення заяви ліквідатора ТОВ "Бізнес Телеком" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на відповідачів шляхом накладення арешту у межах вимог в сумі 77 579 290,59 грн. на належне, зокрема, ОСОБА_1 на праві власності усе нерухоме майно

Крім того, суд першої інстанції вірно відзначив, що існування таких заходів надасть реальну можливість поновлення порушених прав за захистом яких ліквідатор звернувся до суду у випадку задоволення його позову, адже метою такого позову є задоволення вимог кредиторів за рахунок осіб, які своїми протиправними діями унеможливили досягнення цього за рахунок активів банкрута та отримала істотну вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності їх дій закону, в тому числі принципу добросовісності.

При цьому, відповідний арешт є тимчасовими, обмежений сумою вимог та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання як особистій діяльності відповідачів - фізичних осіб, так і господарській діяльності відповідачів - юридичних осіб. Тобто вжиття спірних заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірному нівелюванню можливості досягнення виконання судового рішення (у випадку задоволення позову), забезпечуючи збалансованість інтересів учасників при цьому.

Згідно із ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" про забезпечення позову, зокрема в частині накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності усе нерухоме майно, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

В свою чергу посилання скаржника на відсутність доказів необхідності накладення арешту є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, вирішуючи відповідне питання, надав детальну оцінку характеру спору, розміру заявлених вимог, а також ризикам невиконання можливого судового рішення, що прямо відповідає критеріям, визначеним процесуальним законом та усталеній судовій практиці.

Доводи скаржника про те, що ОСОБА_1 є неналежним суб`єктом відповідальності, оскільки не є і ніколи не був засновником, учасником або керівником ТОВ «Бізнес Телеком», не мав права давати обов`язкові вказівки боржнику та не здійснював тіньового контролю над його діяльністю, а виконання ОСОБА_1 функцій найманого директора ТОВ «Альстоніа Бак Холдінгс» (підприємства- контрагента - АТВТ «Автотранссервіс») не утворює складу делікту доведення до банкрутства ТОВ «Бізнес Телеком», як і доводи про те, що відсутність статусу вигодонабувача: матеріали справи не містять жодних доказів і обґрунтованих тверджень щодо отримання ОСОБА_1 будь-якої майнової вигоди від знецінення активів боржника та про ліквідатор не надав жодних доказів вини ОСОБА_1 , його збагачення за рахунок боржника - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки відповідні обставини мають встановлюватись та оцінюватись саме під час розгляду справи по суті, і не підлягають оцінці на стадії вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції допущено порушення принципу співмірності та пропорційності, порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 41 Конституції України - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки судом визначено чіткі межі суми, якою обмежується позов, і зазначення відповідного формулювання не позбавляє захід визначеності та контрольованості, а навпаки, дозволяє чітко обмежити суму коштів в межах ціни позову, що відповідає приписам ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи скаржника про те, що заходи забезпечення позову фактично тотожні задоволенню позовних вимог до вирішення справи по суті - судом апеляційної інстанції відхиляються також як необгрунтовані, оскільки вжиті заходи забезпеченян позову відповідають приписам ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, і не свідчать про вирішення спору по суті.

Доводи скаржника про те, що оскаржувана ухвала в частині ОСОБА_1 постановлена з порушенням принципів рівності, змагальності судового процесу - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані і такі, що спростовуються змістом оскаржуваної ухвали, в якій суд першої інстанції проаналізував як предмет спору, характер спірних правовідносин, позовних вимог та склад учасників судового процесу.

Доводи скаржника про те, що відмова у зустрічному забезпеченні - є незаконною, судом апеляційної інстанції відхиляються , оскільки суд першої інстанції вказав, що таке питання судом не вирішується з огляду на позицію заявника щодо відсутності підстав для цього, відсутності пропозицій інших учасників з цього приводу та в цілому з огляду на специфіку даного спору в межах справи про банкрутство.

Ч. 4 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

При цьому, ОСОБА_1 не позбавлений права в установленому процесуальним законом порядку ініціювати відповідне звернення в порядку статті 141 Господарського процесуального кодексу України, надавши відповідний обсяг доказів та обгрунтувань, як і ініціювати звернення в порядку ст. 145 Господарського процесуального кодексу України, надавши відповідний обсяг доказів та обгрунтувань.

Також, 30.09.2026 через систему «Електронний суд» від скаржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії відзиву ОСОБА_1 на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов?язаннями ТОВ «Бізнес Телеком» із додатками, а також заяву ГУ ПФУ від 07.08.2026 із витребуваними документами, яке представником скаржника підтримано у судовому засіданні. Арбітражний керуючий Курочкіна О.О. не заперечувала проти вказаного клопотання.

Суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 2, 14, 269 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що вказане клопотання підлягає задоволенню, адже вказані документи стосуються суті спірних правовідносин у даному провадженні. Проте, вказані документи не спростовують обгрунтованість вжитих судом заходів забезпечення позову стосовно ОСОБА_1 , оскільки як зазначалось вище, відповідні обставини стосовно наявності або відсутності підстав для субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника мають встановлюватись та оцінюватись саме під час розгляду справи по суті, і не підлягають оцінці на стадії вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову.

Інші твердження апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків, викладених оскаржуваній ухвалі в частині накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності усе нерухоме майно, а отже, у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду в частині накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності усе нерухоме майно.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині щодо накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності усе нерухоме майно, постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24) про забезпечення позову, в частині накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності усе нерухоме майно.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24) про забезпечення позову, в частині накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності усе нерухоме майно - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24) про забезпечення позову, в частині накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності усе нерухоме майно - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали оскарження у справі № 44/639-б (910/15659/24) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 23.10.2026.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.М. Остапенко

І.М. Скрипка

Оригінал: reyestr.court.gov.ua