Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: енергоносіїв
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №910/1116/26
Суддя: Яценко О.В.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" жовтня 2026 р. Справа№ 910/1116/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Горбасенка П.В.
Спаських Н.М.
за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 20.10.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Гарантований покупець»
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 (повний текст складено 15.05.2026)
у справі № 910/1116/26 (суддя - Удалова О.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ»
до Державного підприємства «Гарантований покупець», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Гарантований покупець»
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення 5 328 722,34 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» (далі - позивач, ТОВ «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач, ДП «Гарантований покупець») про стягнення 5 328 722,34 грн, з яких 4 094 613,04 грн основного боргу, 323 782,74 грн 3 % річних та 910 326,56 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 22.01.2018 № 14744/01 щодо своєчасної та повної оплати придбаної електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначав, що строк виконання зобов`язання з остаточного розрахунку за придбану електричну енергію не настав, оскільки відповідно до встановленого законодавством механізму розрахунків здійснення повної оплати виробникам за «зеленим» тарифом залежить від надходження коштів від ПрАТ «НЕК «Укренерго». При цьому заборгованість останнього перед відповідачем станом на 31.12.2025 становила 15,667 млрд грн.
Також відповідач заперечував проти включення до суми основного боргу 141 766,18 грн, нарахованих позивачем у зв`язку з коригуванням «зеленого» тарифу, посилаючись на відсутність затвердження НКРЕКП відповідного коригування вартості послуги та належно оформлених актів коригування.
Окремо відповідач наголошував на відсутності правових підстав для оплати електричної енергії, виробленої позивачем у період з 24.02.2022 по 31.03.2022, з огляду на перебування об`єкта електроенергетики на тимчасово окупованій території України та встановлені законодавством обмеження щодо здійснення господарської діяльності на таких територіях.
Крім того, відповідач посилався на дію обставин непереборної сили, пов`язаних із військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадженням воєнного стану, як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань.
У відповіді на відзив позивач заперечив проти наведених доводів, зазначивши, що ані умовами договору, ані Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641), не передбачено залежності строків виконання грошових зобов`язань відповідача від надходження коштів від оператора системи передачі.
На підтвердження своєї позиції позивач послався на висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, відповідно до яких накази Міністерства енергетики України № 140 та № 206 не змінюють установлених Порядком № 641 строків остаточних розрахунків за придбану електричну енергію.
Щодо здійснення господарської діяльності в період тимчасової окупації позивач зазначив, що положення статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не поширювалися на спірні правовідносини, зокрема з огляду на законодавче регулювання, чинне у відповідний період, та відсутність рішення Кабінету Міністрів України щодо застосування зазначених обмежень до території міста Прип`ять Київської області.
Також позивач наголосив на відсутності належних доказів існування обставин непереборної сили, які об`єктивно унеможливлювали виконання відповідачем зобов`язань за договором, а також доказів повідомлення позивача про такі обставини в установленому договором порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго».
У поданих поясненнях третя особа зазначила, що не є стороною укладеного між позивачем та відповідачем договору, а тому невиконання нею зобов`язань перед Гарантованим покупцем не звільняє останнього від обов`язку своєчасної оплати придбаної у позивача електричної енергії.
У додаткових поясненнях відповідач наголосив, що коригування вартості електричної енергії у зв`язку зі зміною «зеленого» тарифу потребує оформлення відповідних актів коригування та затвердження НКРЕКП скоригованої вартості послуги. Оскільки зазначена процедура не була завершена, відповідач вважав донарахування позивачем 141 766,18 грн передчасним та необґрунтованим. На підтвердження своєї позиції посилався на постанову Верховного Суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23.
В суді першої інстанції відповідачем було подано клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 200 293,69 грн у зв`язку зі сплатою вказаної суми.
Рішенням Господарського суду міста Києва 16.04.2026 у справі № 910/1116/26:
- закрито провадження в частині вимог ТОВ «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» до ДП «Гарантований покупець» про стягнення заборгованості в сумі 200 293,69 грн.;
- в іншій частині позов задоволено повністю;
- стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» 3 894 319,35 грн. основного боргу, 323 782,74 грн. 3% річних; 910 326,56 грн. інфляційних втрат, 61 541,14 грн. судового збору.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив із того, що факт постачання позивачем електричної енергії підтверджується належним чином оформленими актами купівлі-продажу, тоді як доказів її повної оплати відповідачем не надано.
При цьому суд визнав правомірним здійснене позивачем коригування вартості електричної енергії за II квартал 2022 року на підставі постанови НКРЕКП від 03.11.2023 № 2057, урахувавши правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 06.03.2025 у справі № 910/7945/22.
Суд також зазначив, що необхідність коригування вартості послуги Гарантованого покупця не є підставою для зміни строків остаточних розрахунків із виробником, визначених Порядком № 641.
З огляду на встановлене порушення відповідачем грошових зобов`язань та перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, 04.06.2026 Акціонерне товариство «Гарантований покупець» через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у встановлений процесуальний строк звернулось з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить:
- залучити до участі у справі № 910/1116/26 Акціонерне товариство «Гарантований покупець» в якості відповідача, як правонаступника Державного підприємства «Гарантований покупець»;
- скасувати рішення Господарського суду міста Києва 16.04.2026 у справі № 910/1116/26 в частині стягнення з Гарантованого покупця на користь ТОВ «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» 3 894 319,35 грн основного боргу (за періоди: жовтень 2021, лютий 2022 - жовтень 2025), 3% річних; 910 326,56 грн інфляційних втрат, 61 541,14 грн;
- ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначаючи про неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Зокрема, апелянт стверджує, що суд першої інстанції не врахував положень пункту 11.4 Порядку № 641, відповідно до яких під час визначення остаточного місячного платежу гарантований покупець враховує суми здійснених авансових платежів та коштів, отриманих від оператора системи передачі за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
На переконання скаржника, обов`язок здійснення повного розрахунку з виробниками за «зеленим» тарифом залежить від надходження відповідних коштів від ПрАТ «НЕК «Укренерго», заборгованість якого перед Гарантованим покупцем становить 15,667 млрд грн.
Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав правомірним здійснене позивачем коригування вартості електричної енергії за II квартал 2022 року у зв`язку зі зміною «зеленого» тарифу, не врахувавши відсутності належно оформлених актів коригування та затвердження НКРЕКП відповідної скоригованої вартості послуги.
Окремо скаржник наголошує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам щодо перебування об`єкта електроенергетики позивача на тимчасово окупованій території України в період з 24.02.2022 по 31.03.2022 та встановлених законодавством обмежень щодо здійснення господарської діяльності на таких територіях.
Також апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206, якими, на його думку, було встановлено обмеження щодо розміру коштів, які підлягали сплаті виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану.
При цьому скаржник, посилаючись на висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, зазначає, що дія відповідних обмежень до 01.05.2024 виключає підстави для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України.
Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував обставин непереборної сили, пов`язаних із військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадженням воєнного стану, які, на його переконання, вплинули на можливість належного виконання договірних зобов`язань.
Разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на скрутне фінансове становище.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 справа № 910/1116/26 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., Гончаров С.А., Горбасенко П.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано Акціонерному товариству «Гарантований покупець» десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 92 311,72 грн.
Зазначену ухвалу скаржнику доставлено до електронного кабінету 08.06.2026 о 16 год. 39 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного документа, яка міститься в матеріалах справи.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржник 18.06.2026 подав заяву про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору.
У період з 15.06.2026 по 19.06.2026 та у період з 22.06.2026 по 26.06.2026 суддя Яценко О.В. перебувала у відпустці.
Окрім цього, у період з 16.06.2026 по 19.06.2026 суддя Горбасенко П.В. перебував у відпустці.
Окрім цього, у період з 13.06.2026 по 15.06.2026 суддя Гончаров С.А. перебував у відрядженні, а у період з 16.06.2026 по 19.06.2026, у період з 22.06.2026 по 26.06.2026, у період з 29.06.2026 по 01.07.2026 - у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 відкрито апеляційне провадження. Клопотання Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про залучення (заміну) учасника справи правонаступником задоволено та замінено відповідача у даній справі з Державного підприємства «Гарантований покупець» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Гарантований покупець». Розгляд справи призначено до розгляду на 25.08.2026. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1116/26.
16.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали цієї справи.
16.07.2026 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти її задоволення та просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Обґрунтовуючи свої заперечення, позивач зазначив, що невиконання ПрАТ «НЕК «Укренерго» зобов`язань перед Гарантованим покупцем за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел не звільняє відповідача від обов`язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії та не змінює строків виконання відповідних грошових зобов`язань.
При цьому позивач наголосив, що положення пунктів 10.4 та 11.4 Порядку № 641 не передбачають відкладення остаточних розрахунків із виробниками за «зеленим» тарифом до моменту надходження коштів від оператора системи передачі. Крім того, виконання взятих за договором зобов`язань не ставиться в залежність від наявності коштів на рахунках боржника.
Щодо коригування вартості електричної енергії за II квартал 2022 року позивач зазначив, що постановою НКРЕКП від 03.11.2023 № 2057 змінено лише розмір «зеленого» тарифу, тоді як обсяги відпущеної електричної енергії залишилися незмінними та підтверджуються підписаними сторонами актами купівлі-продажу.
Також позивач зауважив, що вживав заходів для належного оформлення коригування, зокрема 23.01.2026 звертався до відповідача щодо складання та підписання відповідних актів, однак останній їх не надав, що, на думку позивача, свідчить про неможливість завершення процедури коригування з вини відповідача.
Крім того, позивач заперечив проти застосування наказів Міненерго № 140 та № 206 як підстави для звільнення відповідача від обов`язку здійснити повний розрахунок за поставлену електричну енергію, пославшись на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 № 09.1-08/2248/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1116/26 у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці у період з 24.08.2026 по 26.08.2026.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 справа № 910/1116/26 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Горбасенко П.В., Спаських Н.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Горбасенко П.В., Спаських Н.М.) справу № 910/1116/26; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва 16.04.2026 у справі № 910/1116/26 відбудеться у раніше визначені дату та час, а саме 25.08.2026 о 10 год. 40 хв.
25.08.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження, в якому заявник просив зупинити провадження у справі № 910/1116/26 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11540/25.
Обґрунтовуючи зазначене клопотання, заявник посилається на приписи пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України та зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 22.07.2026 справу № 910/11540/25 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а ухвалою від 18.08.2026 прийнято до розгляду. За твердженням заявника, у зазначеній справі предметом касаційного перегляду є питання застосування пункту 11.4 Порядку № 641 та положень постанови НКРЕКП № 332 щодо можливості зменшення розрахунків із виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом на суму заборгованості за врегулювання небалансів електричної енергії.
На переконання відповідача, правовідносини у справі № 910/11540/25 є подібними до правовідносин у цій справі, а тому висновки об`єднаної палати матимуть значення для правильного вирішення спору.
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 25.08.2026 клопотання Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про зупинення провадження у справі № 910/1116/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., Спаських Н.М., Горбасенко П.В.
З метою дотримання принципів рівності та змагальності, забезпечення прав усіх учасників справи, для надання позивачу, третій особі можливості прийняти участь в судовому засіданні та висловити позицію щодо клопотання Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про зупинення провадження у справі № 910/1116/26 ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 розгляд справи № 910/1116/26 відкладено на 20.10.2026 о 10 год. 00 хв.
У період з 23.09.2026 по 02.10.2026 суддя Спаських Н.М. перебувала у відпустці.
Окрім цього, у період з 01.10.2026 по 19.10.2026 суддя Горбасенко П.В. перебував у відрядженні.
Розглянувши в судовому засіданні 20.10.2026 клопотання відповідача про зупинення провадження, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду.
Отже, зупинення провадження з наведеної підстави є правом, а не обов`язком суду, реалізація якого залежить від установлених обставин конкретної справи, характеру спірних правовідносин та значення правового питання, переданого на вирішення Верховного Суду, для розгляду відповідного спору.
Як убачається зі змісту ухвали Верховного Суду від 22.07.2026 у справі № 910/11540/25, підставою передачі зазначеної справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду стала необхідність відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.10.2025 у справі № 910/12271/24 та від 11.11.2025 у справі № 910/15563/24, щодо застосування абзацу першого пункту 11.4 глави 11 Порядку № 641 у взаємозв`язку з частиною першою статті 253 ЦК України.
Зокрема, спірним є питання визначення початку перебігу встановленого Порядком № 641 п`ятиденного строку для здійснення Гарантованим покупцем остаточного розрахунку за придбану електричну енергію за «зеленим» тарифом, а саме: чи включається день оприлюднення відповідної постанови НКРЕКП до зазначеного строку, чи його перебіг розпочинається з наступного дня після такого оприлюднення.
При цьому колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, передаючи справу на розгляд об`єднаної палати, висловила позицію, згідно з якою перебіг зазначеного строку має розпочинатися з дня, наступного за днем оприлюднення відповідної постанови НКРЕКП, що узгоджується з положеннями частини першої статті 253 ЦК України.
Водночас доводи касаційної скарги щодо застосування положень постанови НКРЕКП № 332 у частині зменшення розрахунків із виробниками електричної енергії на суму заборгованості за врегулювання небалансів, хоча й наведені скаржником у справі № 910/11540/25, не визначені Верховним Судом як самостійна підстава передачі справи на розгляд об`єднаної палати.
Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про зупинення провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України визначальне значення має правове питання, необхідність вирішення якого зумовила передачу іншої справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, та його значення для вирішення спору, що розглядається. Саме по собі наведення у касаційній скарзі інших доводів щодо неправильного застосування норм матеріального права не свідчить про необхідність зупинення провадження, якщо такі доводи не становили підстави передачі справи на розгляд відповідного складу Верховного Суду. У цьому випадку підставою передачі справи № 910/11540/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду стало питання визначення початку перебігу встановленого Порядком № 641 строку здійснення остаточного розрахунку за електричну енергію, а не застосування положень постанови НКРЕКП № 332 щодо зменшення розрахунків із виробниками електричної енергії на суму заборгованості за врегулювання небалансів чи врахування коштів, отриманих Гарантованим покупцем від оператора системи передачі. Відтак посилання відповідача на відповідні доводи касаційної скарги у справі № 910/11540/25 саме по собі не обґрунтовує необхідності зупинення апеляційного провадження у справі № 910/1116/26.
Разом із тим колегія суддів звертає увагу, що зі змісту наданих позивачем розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат у справі № 910/1116/26 вбачається, що при визначенні граничних строків виконання відповідачем грошових зобов`язань позивач виходив із початку перебігу відповідного строку з дня, наступного за днем оприлюднення постанов НКРЕКП.
Зокрема, за розрахунковими періодами січень, травень та червень 2024 року, щодо яких постанову НКРЕКП № 529 від 08.04.2025 оприлюднено 10.04.2025, позивач визначив останнім днем здійснення остаточного розрахунку 17.04.2025, а початком прострочення - 18.04.2025.
Аналогічний підхід до обчислення строків оплати застосовано позивачем і щодо інших розрахункових періодів з урахуванням відповідних редакцій Порядку № 641.
Отже, здійснені позивачем нарахування вже ґрунтуються на способі обчислення строку, необхідність застосування якого обґрунтовує колегія суддів Верховного Суду в ухвалі від 22.07.2026 у справі № 910/11540/25. А відтак, такі висновки не впливатимуть на вирішення цієї справи, зокрема з огляду на диспозитивний характер судового розгляду.
За таких обставин, ураховуючи характер спірних правовідносин, предмет та підстави заявлених позовних вимог, а також необхідність дотримання розумних строків судового розгляду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність достатніх підстав для зупинення апеляційного провадження у справі № 910/1116/26 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11540/25.
У зв`язку з викладеним клопотання Акціонерного товариства «Гарантований покупець» від 25.08.2026 про зупинення провадження у справі в судовому засіданні було відхилено.
Станом на 20.10.2026 до Північного апеляційного господарського суду інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.
Позивач та третя особа представника в судове засідання не направили, хоча повідомлялись належним чином про час і місце розгляду справи шляхом направлення до електронного кабінету процесуальних документів у справі. Зокрема копію ухвали від 25.08.2026 у справі № 910/1116/26 учасникам справи доставлено до електронних кабінетів 25.08.2026, доказом чого є довідки про доставку електронних документів від 26.08.2026, що містяться в матеріалах справи (том 3, а.с. 145-149).
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представників позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників позивача та третьої особи за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення відповдіача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, постановою НКРЕКП від 08.02.2018 № 145 Товариству з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, а постановою від 26.06.2018 № 583 встановлено «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел, до 01.01.2030 (том 1, а. с. 26 - 27).
З 03.07.2019 позивача включено до балансуючої групи Державного підприємства «Гарантований покупець», що підтверджується листом ПрАТ «НЕК «Укренерго» від 26.04.2021 № 01/16958 (том 1, а. с. 28).
22.01.2018 між Державним підприємством «Енергоринок» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» укладено договір № 14744/01, за умовами якого останнє зобов`язалося продавати вироблену електричну енергію, а Державне підприємство «Енергоринок» - купувати та оплачувати її відповідно до умов договору (том 1, а. с. 29 - 32).
02.07.2019 між Державним підприємством «Енергоринок», Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» та Державним підприємством «Гарантований покупець» укладено додаткову угоду № 382/01, якою змінено сторону договору з Державного підприємства «Енергоринок» на Державне підприємство «Гарантований покупець» та приведено його умови у відповідність до Типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (том 1, а. с. 33 - 36).
Відповідно до п. 2.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 382/01) сторони визнають свої зобов`язання згідно з законами України «Про ринок електричної енергії», Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 307 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконані цього Договору.
Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства виробника за «зеленим» тарифом в балансуючій групі виробників за «зеленим» тарифом (п. 2.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 382/01).
Згідно з п. 2.3. Договору (в редакції Додаткової угоди № 382/01) виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Відповідно до п. 2.4. Договору (в редакції Додаткової угоди № 382/01) виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України.
Згідно з п. 2.5. Договору (в редакції Додаткової угоди № 382/01) вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 382/01).
Згідно з п. 3.3. Договору (в редакції Додаткової угоди № 382/01) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Відповідно до п. 10 зазначеної Додаткової угоди дана Додаткова угода набуває чинності з 02.07.2019.
30.05.2023 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1645/07/23 до Договору (том 1, а.с.37), за умовами якої сторони дійшли згоди частину пунктів Договору викласти в новій редакції. Зокрема, Сторони дійшли згоди викласти пункти 7.6., 7.7., 7.9., 7.14. Договору в наступній редакції:
« 7.6 Дія договору може бути тимчасово призупинена у випадках та відповідно до процедури, передбачених Порядком»;
« 7.7. Якщо об`єкт електроенергетики або черга будівництва електричної станції (пусковий, комплекс), щодо яких укладено цей Договір, не введено в експлуатацію протягом періоду, визначеного законодавством, дія цього Договору припиняється»;
« 7.14. Припинення або призупинення дії цього Договору не звільняє сторони від належного виконання зобов`язань, що виникли в період дії цього Договору».
Згідно з Додатковою угодою № 1645/07/23 сторони дійшли згоди доповнити пункт 7.9 Договору двома новими абзацами в такій редакції: «У випадку зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, дія цього Договору призупиняється в частині генеруючих одиниць, щодо яких зупинено дію ліцензії на термін такого зупинення. У такому випадку гарантований покупець повідомляє ОСП про вихід Продавця або виключення генеруючої одиниці Продавця з балансуючої групи гарантованого покупця».
Відповідно до п. 10. Додаткової угоди № 1645/07/23 дана Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками та, згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, її умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 28.04.2023.
Крім того, 26.01.2024 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1349/07/24 до Договору (том 1, а.с.40 - 43), за умовами якої сторони дійшли згоди глави 1-8 Договору замінити главами 1-9 у новій редакції. Зокрема, сторони виклали пункти 1.1., 2.1.-2.5., 3.2., 3.3. Договору в наступній редакції:
« 1.1. За цим Договором продавець зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок).»;
« 2.1. Сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 308, договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця та керуються їх положеннями і положеннями чинного законодавства України при виконанні цього Договору.»;
« 2.2. Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови включення генеруючих установок продавця до балансуючої групи гарантованого покупця.»;
« 2.3. Продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього, та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком, у національній валюті України.»;
« 2.4. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку.»;
« 2.5. Цей Договір укладається одночасно з договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця, крім випадків, передбачених Порядком.»;
« 3.2. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється сторонами в установленому законодавством порядку.»;
« 3.3. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку».
Відповідно до п. 13 зазначеної Додаткової угоди вона набула чинності з 26.01.2024.
04.09.2024 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 5333/07/24 до Договору (том 1, а.с.44), за умовами якої сторони дійшли згоди частину пунктів Договору викласти в новій редакції, доповнити Договір новими пунктами. Зокрема, сторони дійшли згоди викласти пункт 4.6. Договору в наступній редакції:
« 4.6. У разі несвоєчасного та/або не в повному обсязі здійснення гарантованим покупцем розрахунків відповідно до цього Договору, йому нараховується пеня в розмірі 0,1% від не оплаченої згідно з пунктом 11.4. глави 11 Порядку суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців».
Відповідно до п. 7 зазначеної Додаткової угоди дана Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками (за наявності) та, згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, її умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 31.07. 2024.
31.12.2024 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 8324/07/24 до Договору (том 1, а.с. 45), за умовами якої сторони дійшли згоди пункти п. 3.2, 4.10 та главу 9 «Додатки» Договору викласти в новій редакції. Зокрема, Сторони дійшли згоди викласти пункт 3.2. Договору в наступній редакції:
« 3.2. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі мають право здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог щодо заборгованості за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом та заборгованості за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця, що оформлюється Сторонами в установленому законодавством порядку».
Відповідно до п. 8 Додаткової угоди дана Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками та, згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, її умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 10.12.2024.
На виконання вимог п. 2.5 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1349/07/24 від 26.01.2024) між ДП «Гарантований покупець» та ТОВ «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» було укладено Договір № 1350/07/24 від 26.01.2024 про участь у балансуючій групі гарантованого покупця (том 1, а.с.46 - 50).
На виконання умов Договору позивачем за періоди: жовтень 2021 року, з лютого по грудень 2022 року, з лютого по липень 2023 року, вересень 2023 року, з січня по грудень 2024 року, з січня по жовтень 2025 року включно здійснено постачання на користь відповідача електричної енергії на загальну суму 24 990 645,71 грн., що підтверджується відповідними актами купівлі-продажу електроенергії між ДП «Гарантований покупець» та виробником електроенергії ТОВ «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ»: від 31.10.2021 на суму 457 111,10 грн, від 28.02.2022 на суму 214 359,70 грн, від 30.09.2022 на суму 441 658,48 грн, від 30.04.2022 на суму 182 958,94 грн, від 31.05.2022 на суму 737 984,52 грн, від 30.06.2022 на суму 844 823,05 грн, від 31.07.2022 на суму 742 978,46 грн, від 31.08.2022 на суму 655 525,45 грн, від 30.09.2022 на суму 363 028,27 грн, від 31.10.2022 на суму 376 401,91 грн, від 30.11.2022 на суму 32 749,31 грн, від 31.12.2022 на суму 460,66 грн, від 28.02.2023 на суму 101 253,16 грн, від 31.03.2023 на суму 356 976,01 грн, від 30.04.2023 на суму 590 603,04 грн, від 31.05.2023 на суму 1 102 438,61 грн, 30.06.2023 на суму 876 601,61 грн, від 31.07.2023 на суму 954 866,86 грн, від 30.09.2023 на суму 774 234,55 грн, від 25.01.2024 на суму 15 631,28 грн, від 31.01.2024 на суму 41 833,50 грн, від 29.02.2024 на суму 171 245,16 грн, від 31.03.2024 на суму 590 924,15 грн, від 30.04.2024 на суму 798 650,71 грн, від 31.05.2024 на суму 1 168 516,81 грн, від 30.06.2024 на суму 1 060 659,31 грн, від 31.07.2024 на суму 1 172 934,30 грн, від 31.08.2024 на суму 1 147 654,68 грн, від 30.09.2024 на суму 859 105,34 грн, від 31.10.2024 на суму 472 253,87 грн, від 30.11.2024 на суму 124 555,50 грн, від 31.12.2024 на суму 46 348,79 грн, від 31.01.2025 на суму 82 197,01 грн, від 28.02.2025 на суму 305 466,97 грн, від 31.03.2025 на суму 686 410,27 грн, від 30.04.2025 на суму 955 053,77 грн, від 31.05.2025 на суму 866 439,25 грн, від 30.06.2025 на суму 1 050 560,04 грн, від 31.07.2025 на суму 1 103 266,58 грн, від 31.08.2025 на суму 1 205 681,50 грн, від 30.09.2025 на суму 938 712,52 грн, від 31.10.2025 на суму 319 530,71 грн (том 1, а.с.51 - 116)
Вказані акти купівлі-продажу електричної енергії були підписані уповноваженими особами ДП «Гарантований покупець» і ТОВ «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» без заперечень та зауважень. Відповідні акти, складені в письмовому вигляді, також скріплені печатками суб`єктів господарювання.
Постановами НКРЕКП затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» (том 1, а.с.117 - 138).
За твердження позивача, відповідач у порушення умов укладеного Договору, здійснював часткові оплати купленої електроенергії, на підтвердження чого позивачем до матеріалів позовної заяви долучені відповідні Виписки із розрахункового рахунку ТОВ «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» за жовтень - листопад 2021 року; лютий 2022 року; травень - грудень 2022 року; січень - липень 2023 року; вересень-грудень 2023 року; січень - грудень 2024 року; січень - грудень 2025 року; січень 2026 року (том 1, а.с.147-320, том 2, а.с. 1 - 31).
19.03.024 ТОВ «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» та ДП «Гарантований покупець» узгоджений та підписаний Акт зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог (том 2, а.с. 32). Відповідно до змісту вказаного Акту ДП «Гарантований покупець» має перед ТОВ «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» непогашене грошове зобов`язання у сумі 2 867 171,26 грн за купівлю електричної енергії за періоди з лютого 2022 року по серпень 2022 року (включно), відповідно до Договору. У свою чергу, ТОВ «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» має непогашене грошове зобов`язання перед ДП «Гарантований покупець» у сумі 453 546,05 грн за послуги з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця за період з лютого 2022 року по серпень 2022 року (включно) відповідно до Договору.
Пунктом 5 вищевказаного Акту зазначено, що за наслідком зустрічного зарахування однорідних вимог ДП «Гарантований покупець» має залишкову заборгованість перед ТОВ «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» у розмірі 2 413 625,21 грн.
03.11.2023 НКРЕКП було прийнято Постанову № 2057 «Про встановлення на 2 квартал 2022 року «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання», яку було оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора 06.11.2023. Згідно з додатком до Постанови НКРЕКП № 2057 від 03.11.2023 для ТОВ «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» встановлено «зелений» тариф (без ПДВ) у розмірі 457,33 коп/кВт·год (4,5733 грн/ кВт*год.) (том 2, а.с.33 - 89).
Між ТОВ «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» та ДП «Гарантований покупець» було підписано Акт звірки розрахунків станом на кінець дня 31.12.2024. Станом на кінець дня, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором за даними ДП «Гарантований покупець» - 4 759 559, 47 грн, за даними ТОВ «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» - 4 901 325, 65 грн (том 2, а.с. 92)
23.01.2026 позивачем направлено відповідачу запит щодо складання та підписання актів коригування до актів купівлі-продажу електроенергії за 2 квартал 2022 (том 2, а.с. 90 - 91).
Відповіді на вказаний запит матеріали справи не містять.
Згідно з п. 10.1 Порядку № 641 (в редакції, чинній до 26.01.2024) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.
Згідно з п. 10.2 Порядку № 641 (в редакції, чинній до 26.01.2024) з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Згідно з п. 10.3 Порядку № 641 (в редакції, чинній до 26.01.2024) після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.
У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.
За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
Пунктом 10.4 Порядку № 641 (в редакції, чинній до 26.01.2024) передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Отже, виходячи зі змісту Договору та Порядку № 641, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи:
- перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця;
- другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця;
- третій (остаточний) - протягом трьох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги.
З 26.01.2024 Порядок № 641 діє у новій редакції, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178 та відповідно до п. 11.4 якого Гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
На виконання зазначених положень НКРЕКП прийнято постанови про затвердження вартості послуги за відповідні розрахункові періоди, зокрема: від 09.09.2022 № 1117, від 20.09.2022 № 1190, від 14.03.2023 № 473, від 30.04.2024 № 858, від 08.05.2024 № 896, від 15.05.2024 № 946, від 18.12.2024 № 2146, від 30.12.2024 № 2418, від 21.01.2025 № 76, від 11.02.2025 № 193, від 18.02.2025 № 247, від 25.02.2025 № 285, від 11.03.2025 № 378, від 08.04.2025 № 529, від 20.05.2025 № 753, від 18.06.2025 № 916, від 15.07.2025 № 1074, від 12.08.2025 № 1238, від 02.09.2025 № 1398, від 14.10.2025 № 1648, від 11.11.2025 № 1850 та від 16.12.2025 № 2141 (том 1, а. с. 117 - 138).
З огляду на викладене позивач зазначає, що строки здійснення остаточних розрахунків за поставлену електричну енергію настали, однак відповідач належним чином своїх грошових зобов`язань не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 4 094 613,04 грн.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 4 094 613,04 грн основного боргу, 323 782,74 грн 3 % річних та 910 326,56 грн інфляційних втрат.
За наслідками розгляду спору сторін суд першої інстанції закрив провадження в частині сплаченої суми боргу, в іншій частині - задовольнив позовні вимоги, що колегія суддів вважає правильним, з огляду на наступне.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Гарантованого покупця на користь ТОВ «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» 3 894 319,35 грн боргу (за періоди: жовтень 2021, лютий 2022 - жовтень 2025), 323 782,74 грн 3% річних, 910 326,56 грн інфляційних втрат, судового збору в сумі 61 541,14 грн, а відтак, враховуючи, що рішення в частині закриття провадження про стягнення заборгованості в сумі 200 293,69 грн апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.
При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині закриття провадження про стягнення заборгованості в сумі 200 293,69 грн.
Отже предметом розгляду під час апеляційного розгляду цієї справи є позовні вимоги про стягнення 3 894 319,35 грн боргу (за періоди: жовтень 2021, лютий 2022 - жовтень 2025), 323 782,74 грн 3% річних, 910 326,56 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до ч. 1, 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема, забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, включаючи забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за механізмом ринкової премії.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж такої електричної енергії за зеленим тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено зелений тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом затверджується регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії зеленого тарифу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 324 «Про утворення державних підприємств «Гарантований покупець» та «Оператор ринку» утворено Державне підприємство «Гарантований покупець» на базі філії Гарантований покупець Державного підприємства «Енергоринок» шляхом виділу майна, прав та обов`язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 455 затверджено статут Державного підприємства «Гарантований покупець» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/455-2019-%D0%BF#Text), у відповідності до п.5 якого підприємство утворено з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим «зеленим» тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.
Гарантований покупець є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності зі здійснення функції гарантованого покупця, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 25.06.2019 №1217.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.02.2024 № 74-р «Питання перетворення державного підприємства «Гарантований покупець» в акціонерне товариство, 100 акцій якого належать державі», серед іншого вирішено реорганізувати Державне підприємство «Гарантований покупець» (код згідно з ЄДРПОУ 43068454) шляхом перетворення в Акціонерне товариство «Гарантований покупець», 100 відсотків акцій у статутному капіталі якої належать державі та не підлягають приватизації або відчуженню в інший спосіб.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2025 № 1633 «Про утворення акціонерного товариства «Гарантований покупець»» утворено Акціонерне товариство «Гарантований покупець», 100 відсотків акцій якої належать державі, шляхом перетворення Державне підприємство «Гарантований покупець» (код згідно з ЄДРПОУ 43068454).
Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено вище, на виконання умов Договору, позивачем за спірний період (жовтень 2021 року, з лютого по грудень 2022 року, з лютого по липень 2023 року, вересень 2023 року, з січня по грудень 2024 року, з січня по жовтень 2025 року) здійснено постачання на користь відповідача електричної енергії, виробленої позивачем, що підтверджується відповідними актами купівлі - продажу електроенергії, підписаними між сторонами без зауважень (том 1, а.с.51-116).
З огляду на дати прийняття НКРЕКП відповідних постанов щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а також враховуючи редакції Порядку № 641, які діяли станом на дати затвердження, строк виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати поставленої у спірні періоди електричної енергії настав, проте такий обов`язок не був виконаний останнім, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 4 094 613,04 грн.
Як встановлено вище, відповідач, звертаючись з апеляційною скаргою, послався на те, що під час дії воєнного стану, введеного на території України з 24.02.2022, розрахунки з оплати електричної енергії за Договором за розрахунковий період: лютий 2022 - серпень 2022 року мають здійснюватися з врахуванням положень наказів Міністерства енергетики України, зокрема, наказу від 28.03.2022 №140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та наказу від 15.06.2022 №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом».
Щодо вказаного колегія суддів зазначає таке:
- наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 втратив чинність на підставі наказу Міністерства енергетики України № 136 від 01.04.2024;
- наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами у справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641. Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені пунктом 10.1 вказаного порядку, проте даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за «зеленим тарифом» при здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641;
- саме лише посилання відповідача на наявність наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим тарифом» №206 не може слугувати беззаперечним доказом відсутності у відповідача заборгованості за договором, оскільки останнім не наведено відповідних розрахунків та не надано належних доказів відсутності на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» грошових коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, як це прямо визначено підпунктом 6 пункту 2 та абзацом 2 пункту 3 цього наказу;
- саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену за договором електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору і законодавства України, у тому числі Порядку № 641;
- в матеріалах справи відсутні докази щодо внесення змін до Договору в частині розрахунків за спірний період, тоді як саме цим договором регулюються господарсько-правові відносини його учасників, який відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання обома сторонами.
Слід зауважити і на наступному.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 зазначив, що накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом» не звільняють ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару; не змінюють обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати придбаної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом 3 робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Колегія суддів також приймає до уваги постанову Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, в якій Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 не звільняють ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару; не змінюють обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати придбаної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом 3 робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Також слід зауважити на тому, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.04.2024 у справі № 910/3126/23, серед іншого, відмовлено Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволенні клопотання про передачу справи № 910/3126/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду та про передачу справи № 910/3126/23 на розгляд палати/об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
У вказаній ухвалі касаційний суд встановив, що правова позиція щодо застосування норм права та наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 у правовідносинах між сторонами у період дії воєнного стану в Україні (особливого періоду в розумінні положень ст. 16 Закону України «Про ринок електричної енергії») є однаковою.
Слід зазначити і про те, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 викладені наступні правові висновки:
- об`єднана палата погоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, згідно з якими положення Наказу № 206 не змінюють і не припиняють обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641;
- об`єднана палата не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22;
- оскільки, за висновками об`єднаної палати, положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках ДП «Гарантований покупець» коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641;
- Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та у постанові від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 зазначив, що у Наказі №140 та №206: мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець»; наказ не звільняє ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару; наказ не змінює обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;
- Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту:
1) Накази № 140 та № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641;
2) накази не звільняють ДП «Гарантований покупець» від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.
При цьому колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача на те, що його позиція щодо того, що під час дії воєнного стану, введеного на території України з 24.02.2022, розрахунки з оплати електричної енергії за Договором мають здійснюватися з урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України, зокрема, наказу від 28.03.2022 №140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та наказу від 15.06.2022 №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом», підтверджена висновками, які викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2024 по справі № 910/4439/23, так як вказане спростовується змістом вказаної постанови.
Також не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу те, що відповідач не має можливості забезпечити повну оплату електричної енергії за «зеленим» тарифом, оскільки за існуючого алгоритму розрахунків, обов`язок ДП «Гарантований покупець» щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед ДП «Гарантований покупець».
З вказаного приводу колегія судів зазначає про наступне.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як умовами Договору, які погоджені сторонами в добровільному порядку та є обов`язковими для виконання, так і положеннями чинного законодавства не передбачено можливість зміни строку виконання відповідачем зобов`язань по оплаті товару через зміну обставин, зокрема через те, що відповідач не має можливості забезпечити повну оплату електричної енергії за «зеленим» тарифом, оскільки на даний момент наявна заборгованість НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем в сумі 15,667 млрд. грн.
Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що положення чинного законодавства (ст. 617 ЦК України) визначають підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, проте не надають боржнику право у випадку наявності відповідних підстав відстрочити виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, а відтак при визначенні строку оплати слід виходити саме з погоджених сторонами у Договорі умов.
До того ж слід зазначити, що:
- пункт 11.4. Порядку № 641 не містить положень про те, що у випадку неотримання відповідачем коштів від оператора системи передач (НЕК «Укренерго»), строк виконання остаточного розрахунку відповідача з продавцем за «зеленим» тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження таких коштів, а відтак положення вказаного Порядку № 641 жодним чином не звільняють відповідача від обов`язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами;
- у матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін до Договору в частині встановлення іншого порядку проведення розрахунків за спірний період в залежності від обсягу відповідачем коштів від оператора системи передач (НЕК «Укренерго»), тоді як саме Договором (у редакції відповідних додаткових угод) регулюються господарсько-правові відносини його учасників.
Вказаним спростовуються твердження відповідача про те, що чинним законодавством встановлений алгоритм розрахунків, згідно з яким обов`язок відповідача щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою НЕК «Укренерго» послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії із альтернативних джерел у відповідному розрахунковому періоді.
Частиною першою статті 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.
Колегія суддів зауважує, за Договором № 14744/01 від 22.01.2018 саме на відповідача покладено обов`язок здійснювати оплату відпущеної електричної енергії, виробленою продавцем за «зеленим» тарифом. Тобто, Договір № 14744/01 від 22.01.2018, укладений між позивачем та відповідачем, є двостороннім, в якому не передбачено можливість невиконання зобов`язання, в тому числі, уникнення відповідальності у зв`язку з невиконанням зобов`язання третіми особами перед відповідачем, відтак відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями НЕК «Укренерго» і виконанням своїх зобов`язань відповідачем перед позивачем за Договором № 14744/01 від 22.01.2018.
Тож, посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини не приймається судом до уваги, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за «зеленим тарифом».
Таким чином, враховуючи викладене, а також зміст абзацу 2 п. 11.4 Порядку № 641, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди є таким, що настав.
Щодо посилань відповідача на те, що у спірних правовідносинах наявні обставини непереборних сили (дія воєнного стану), що унеможливлює стягнення основного боргу, слід зазначити таке.
24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому, Указами Президента воєнний стан неодноразово продовжено, зокрема, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 13.07.2026 №596/2026 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05:30 02.08.2026 строком на 90 діб.
Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 31.10.2026.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
Так, при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов`язань за цим Договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків (п. 6.2. Договору).
За умовами пунктів 6.3., 6.4. Договору наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України. Потерпіла сторона негайно дає повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і, якомога швидше, подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.
Разом із тим, відповідач не долучив до матеріалів справи відповідного документу, виданого Торгово-промисловою палатою України, який би підтверджував наявність форс-мажорних обставин та неможливість виконання ним грошових зобов`язань за Договором, а також доказів повідомлення позивача про подію, що оголошується обставиною непереборної сили.
Окрім цього, підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 ЦК України згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, за змістом положень чинного законодавства наявність обставин непереборної сили є підставою саме для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, проте не свідчить про можливість відстрочення виконання самого зобов`язання.
Посилання відповідача на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 суд вважає також необґрунтованим, оскільки вказаний документ не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Крім цього, суд звертає увагу відповідача на те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №922/193/23, від 29.06.2023 у справі №922/999/22, від 07.06.2023 у справі №912/75/22, від 07.06.2023 у справі №906/540/22.
Отже правові підстави для звільнення відповідача від сплати основного боргу відсутні.
Щодо твердження відповідача про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідача стосовно самовільного донарахування позивачем надбавки до «зеленого» тарифу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно ч. 30 ст. 9-1 Закону України «Про альтернативна джерела енергiї» «зелений» тариф для об`єктів електроенергетики, введених в експлуатацію до 31 грудня 2024 року, та приватних домогосподарств i споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, договір про купiвлю-продаж електричної енергії з якими укладено до 31 грудня 2024 року, не може бути меншим за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу, який на дату останнього у кожному кварталу засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, перераховується у національну валюту за середнім офіційним валютним курсом Національного банку України за останніх 30 календарних днів, що передують даті такого засідання.
Вiдповiдно до ч. 31 ст. 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» до «зеленого» тарифу на електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газiв, а з використанням гiдроенергiї - лише мiкро-, мiнi- та малими гiдроелектростанцiями) на об`єктах електроенергетики, у тому числі на чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), введених в експлуатацію з 1 липня 2015 року по 31 грудня 2024 року, Національною комiсiєю, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлюється надбавка за дотримання на вiдповiдних об`єктах визначеного статтею 9-2 цього Закону рівня використання обладнання українського виробництва. Надбавка до «зеленого» тарифу за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва встановлюється та підлягає застосуванню на весь строк дії «зеленого» тарифу. Надбавка за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва не встановлюється до «зеленого» тарифу на електричну енергію, вироблену об`єктами електроенергетики (генеруючи ми установками) споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, приватних домогосподарств.
Відповідно до ч. 32 ст. 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» держава гарантує, що для суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії на введених в експлуатацію об`єктах електроенергетики, буде застосовуватися порядок стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, встановлений відповідно до положень цієї статті на дату введення в експлуатацію об`єктів електроенергетики, у тому числі введених в експлуатацію черг будівництва електричних станцій (пускових комплексів), які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії. У разі внесення змін до законодавства, що регулює порядок стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, суб`єкти господарювання можуть обрати новий порядок стимулювання.
Iз наведених норм слідує, що ставка «зеленого» тарифу підлягає перегляду щоквартально - такий перегляд ставки є аспектом гарантованої державою підтримки електроенергетики з альтернативних джерел.
Постановою НКРЕКП «Про затвердження Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючi установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії» від 30.08.2019 №1817 (далі - Порядок №1817) встановлено формулу перерахунку «зеленого» тарифу. Метою Порядку №1817 є прозорість ціноутворення та загальнодоступність показників, з яких вираховується «зелений» тариф.
Вiдповiдно до п. 1.5. Порядку №1817, «зелений» тариф для суб`єктiв господарювання, споживачів електричної енергiї встановлюється на квартал та розраховується шляхом множення фіксованого мiнiмального розмiру «зеленого» тарифу (п. 1.4.) на середнiй курс гривнi до євро за останнi 30 календарних днiв, що передують датi останнього у попередньому кварталі засiдання НКРЕКП.
Таким чином, при визначеннi вартостi електричної енергiї у спiрний перiод необхiдно виходити iз застосування норм Закону України «Про альтернативнi джерела енергiї», згiдно з якими оплата вартостi електричної енергiї не може проводитись iз розрахунку ставки, що є нижчою нiж фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу, перерахований щоквартально відповідно до вимог ст. 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергiї». В іншому випадку порушуються майнові права виробника електричної енергії.
Гарантований покупець взяв на себе обов`язок дотримуватися вищевказаних вимог Закону України «Про альтернативнi джерела енергiї», вступаючи у правовідносини iз позивачем, що зафіксовано у п. 2.1. Договору.
30.12.2021 НКРЕКП прийнято постанову №3024 «Про встановлення «зелених» тарифiв на електричну енергiю та надбавки до «зелених» тарифiв за дотримання рiвня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання», відповідно до п. 1 якої установлено «зелені» тарифи на електричну енергію, вироблену суб`єктами господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва згідно з додатком. Ця постанова набрала чинності з 01.01.2022.
31.03.2022 НКРЕКП прийнято постанову №363 «Про внесення змiн до деяких постанов НКРЕКП», відповідно до п. 1 якої внесено зміни до п. 3 постанови НКРЕКП №3024 вiд 30.12.2021 продовживши дiю постанови вiд 30.12.2021 №3024 з 01.01.2022 «до останнього дня кварталу, в якому буде припинена або скасована дія воєнного стану».
Таким чином, регулятор шляхом прийняття постанови №363 вiд 31.03.2022 фактично зупинив процедуру щоквартального перегляду «зеленого» тарифу, яка прямо передбачена ст. 9-1 Закону України «Про альтернативнi джерела енергії».
Законнiсть постанови НКРЕКП №363 вiд 31.03.2022 була предметом розгляду у справах №640/13467/22 та №500/3045/22.
У цих справах Касацiйний адмiнiстративний суд дiйшов висновку про те, що в силу положень ст. 9-1 Закону України «Про альтернативнi джерела енергiї» НКРЕКП було зобов`язано щоквартально переглядати ставки «зеленого» тарифу. А прийняття НКРЕКП Постанови №363 вiд 31.03.2022 є бездiяльнiстю органу, що не може бути причиною обмеження майнових прав виробникiв електричної енергiї на отримання належного в силу прямої норми закону розмiру оплати за продану електроенергiю.
У зв`язку з цим, у тому числі на виконання судових рішень у справах №640/13467/22 та №500/3045/22, НКРЕКП прийнята постанова №2057 вiд 03.11.2023 «Про встановлення на 2 квартал 2022 року «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання», тобто цією постановою врегульовані правовідносини, які виникли до набрання нею чинності.
Відтак, вартість електроенергії, яка була продана відповідачу у 2-му кварталі 2022 року мала бути приведена у відповідність до тарифів, встановлених постановою НКРЕКП №2057 вiд 03.11.2023.
Разом з тим, НКРЕКП до цього вже було прийнято рiшення про затвердження розмiру вартостi послуги, наданої у спірному перiодi - 2 квартал 2022 року (постанова НКРЕКП №1117 вiд 09.09.2022), відповідно подальша змiна розмiру вартостi такої послуги (яка спричинена дiями самого Регулятора) не спричиняє змiну строку здiйснення гарантованим покупцем повного розрахунку з виробниками електричної енергiї.
Отже, з огляду на приписи ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 10.4 Порядку № 641, п. 3.3 договору та ст. 530 ЦК України грошове зобов`язання відповідача за розрахунком вартості придбаної у позивача у розрахунковому місяці в рамках виконання договору електричної енергії мало бути виконано протягом трьох робочих днів з моменту затвердження розміру вартості послуг з урахуванням надбавки (постанови НКРЕКП №2057 вiд 03.11.2023).
Відповідно до п. 571 додатку постанови НКРЕКП №2057 вiд 03.11.2023 (том 2, а.с.59) для Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» на 2-й квартал 2022 року встановлено «зелений» тариф на електричну енергію в розмірі 457,33 коп/кВт*год (без ПДВ).
Отже, відповідач був зобов`язаний провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у квітні-червні 2022 року (за актами купівлі-проджажу електроенергії) згідно з тарифом, встановленим постановою НКРЕКП №2057 від 03.11.2023.
Доводи скаржника стосовно того, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» не охоплюються актами купівлі-продажу електричної енергії та не підтверджені жодним первинним документом є неспроможними, оскільки внаслідок прийняття постанови НКРЕКП №2057 від 03.11.2023 змінився лише розмір ставки «зеленого» тарифу, тоді як обсяг відпущеної електроенергії протягом квітня-червня 2022 року є незмінним, він погоджений сторонами в актах купівлі-продажу за квітень від 30.04.2022, за травень від 31.05.2022, за червень від 30.06.2022.
Як було зазначено, 23.01.2026 позивачем направлено відповідачу запит щодо складання та підписання актів коригування до актів купівлі-продажу електроенергії за 2 квартал 2022 (том 2, а.с. 90-91).
Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.
Враховуючи викладене, позивач зі своєї сторони вживав всіх необхідних заходів для складання, підписання та затвердження відкоригованої послуги НКРЕКП за період квітень-червень 2022 року. Відповідні акти коригування до актів купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та виробником електроенергії, на підставі постанови НКРЕКП №2057 від 03.11.2023 за спірний період не складені, не підписані та не затверджені саме з вини відповідача. Отже, беручи до уваги, що з дати підписання актів купівлі-продажу електроенергії за 2-й квартал 2022 року пройшло більше чотирьох років, з моменту прийняття постанови НКРЕКП №2057 від 03.11.2023 більше двох років, проте відповідач не здійснив оплату отриманої електроенергії з урахуванням відповідних надбавок, позивач правомірно самостійно здійснив розрахунки за тарифами встановленими постановою НКРЕКП №2057 від 03.11.2023.
Отже, колегією суддів визнано безпідставними посилання відповідача на те, що позивач самостійно перерахував «зелений» тариф, тим самим, на думку відповідача, взяв на себе повноваження суб`єкта владних повноважень (НКРЕКП), з огляду на те, що як встановлено судом вище, тариф для позивача встановлювався постановою НКРЕКП №2057 від 03.11.2023, а тому після прийняття зазначеної постанови позивачем з урахуванням встановлених в ній тарифів здійснено розрахунок боргу. Немає підстав стверджувати, що позивач при розрахунку суми основного боргу застосував неправильну та/або завищену ставку «зеленого» тарифу.
Також є неспроможними твердження апелянта стосовно того, що для здійснення оплати зі збільшеним розміром тарифів, затверджених постановою НКРЕКП №2057 від 03.11.2023 слід пройти знову процедуру за якою необхідно: скласти та підписати акти корегування з виробниками ВАД; підписати акт корегування з Національною енергетичною компанією «Укренерго».; затвердити відкориговану послугу за відповідних період НКРЕКП, і лише після затвердження відкоригованої послуги НКРЕКП настає строк оплати, враховуючи слідуюче.
Iз п. 10.4 Порядку №641 слiдує, що єдина обставина, з якою пов`язано момент виникнення обов`язку гарантованого покупця здiйснити повну сплату вартостi електроенергiї є прийняття НКРЕКП постанови щодо затвердження розмiру вартостi послуги iз забезпечення збiльшення частки виробництва електричної енергiї з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому мiсяцi.
Така постанова була прийнята НКРЕКП 09.09.2022 за №1117, а вiдтак, саме з цього моменту у починається строк для здiйснення повної оплати з боку гарантованого покупця.
Змiна розмiру вартостi послуги гарантованого покупця (чи необхiднiсть такої змiни) згiдно з п. 10.4 Порядку №641 (в редакцiї станом на період вiдпуску) не визначено як пiдставу для змiни строку для здiйснення остаточного розрахунку гарантованого покупця iз виробником.
З роздiлу 10 Порядку №641 (в редакцiї станом на дату затвердження постанови НКРЕКП №2057 вiд 03.11.2023) слiдує, що законодавець допускає виникнення необхiдностi коригувань окремих показникiв актiв приймання-передачi послуги (мiж гарантованим покупцем та ОСП) - однак i в цьому випадку Порядок №641 не встановлює правило про необхiднiсть прийняття постанови про внесення змiн до первiсної постанови про затвердження розмiру вартостi послуги гарантованого покупця для виникнення строку для здiйснення доплати (остаточного розрахунку) по вартостi електроенергiї з урахуванням коригованих показникiв.
Тобто, доводи апеляцiйної скарги про неврахування судом першої інстанції відсутності передумов для настання строку для здiйснення гарантованим покупцем повної оплати електричної енергiї свого пiдтвердження не знаходять.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2025 у cправі № 910/7945/22.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що здійснене позивачем коригування вартості електричної енергії у зв`язку з прийняттям постанови НКРЕКП № 2057 від 03.11.2023 є правомірним.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність стягнення заборгованості за електричну енергію, вироблену позивачем у період тимчасової окупації м. Прип`ять Київської області, колегія суддів зазначає таке.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до постанови НКРЕКП від 08.02.2018 № 145 та додатка до неї місцем провадження господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» з виробництва електричної енергії визначено: Київська область, Іванківський район (зона відчуження), м. Прип`ять, вул. Житомирська, 1, промисловий майданчик ДСП «Чорнобильська АЕС». Об`єктом електроенергетики є фотовольтаїчна електрична станція «Солар Чорнобиль 1» (том 1, а. с. 26).
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, датою початку тимчасової окупації м. Прип`ять визначено 24.02.2022, а датою її завершення - 31.03.2022.
Аналогічні відомості містяться у Переліку, затвердженому наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376.
Отже, об`єкт електроенергетики позивача у період із 24.02.2022 по 31.03.2022 перебував на тимчасово окупованій території України.
Правовий режим тимчасово окупованих територій визначається Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Відповідно до статті 1 зазначеного Закону тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону до тимчасово окупованої території належить, зокрема, сухопутна територія України, тимчасово окупована Російською Федерацією.
Частиною другою статті 13-1 Закону передбачено заборону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) із тимчасово окупованої території на іншу територію України та у зворотному напрямку всіма видами транспорту, у тому числі лініями електропередач, за винятком передбачених законом випадків.
Питання застосування зазначених положень до правовідносин щодо постачання електричної енергії з тимчасово окупованих територій було предметом розгляду Верховного Суду.
Так, у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо поширення положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на правовідносини з переміщення електричної енергії з тимчасово окупованої території.
У подальшому відповідне питання розглянуто об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23.
У постанові від 03.10.2025 у зазначеній справі об`єднана палата дійшла висновку, що правовий статус тимчасово окупованої території в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 названого Закону не залежить від прийняття окремого рішення уповноваженим органом державної влади про визнання відповідної території тимчасово окупованою.
При цьому об`єднана палата зазначила, що відповідне рішення органу державної влади має не правовстановлювальне, а інформаційне значення, підтверджуючи дату початку та завершення фактичної окупації певної території України.
З урахуванням наведеного об`єднана палата не встановила підстав для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, щодо застосування положень статті 13-1 Закону до переміщення електричної енергії з тимчасово окупованих територій.
Отже, відсутність окремого рішення Кабінету Міністрів України про поширення відповідного правового режиму на територію, фактично окуповану в період воєнного стану, сама по собі не виключає застосування встановлених законом обмежень.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведені правові висновки, колегія суддів зазначає, що протягом періоду тимчасової окупації м. Прип`ять із 24.02.2022 по 31.03.2022 на переміщення електричної енергії з відповідної території поширювалися обмеження, встановлені статтею 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Відтак вимоги про оплату електричної енергії, відпущеної з розташованого на такій території об`єкта у зазначений період, підлягають оцінці з урахуванням установленої законом заборони та наведених висновків Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення, зокрема, заборгованість за лютий та березень 2022 року.
Щодо заборгованості за лютий 2022 року:
На підтвердження поставки електричної енергії за лютий 2022 року позивачем надано акт купівлі-продажу від 28.02.2022 на загальну суму 214 359,70 грн з ПДВ (том 1, а. с. 52).
Згідно з розрахунком позивача відповідачем здійснено часткову оплату електричної енергії за зазначений місяць у розмірі 190 285,98 грн, а також проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 9 075,98 грн.
Таким чином, непогашений залишок заборгованості за лютий 2022 року, заявлений до стягнення, становить 14 997,74 грн (том 2, а. с. 93).
Водночас відповідно до даних адміністратора комерційного обліку щодо обсягів відпуску електричної енергії, отриманих із платформи MMS, за період із 01.02.2022 по 23.02.2022 включно обсяг електричної енергії, відпущеної позивачем, становив 35 781,00 кВт·год (том 2, а. с. 357).
Постановою НКРЕКП від 30.12.2021 № 3024 для позивача на I квартал 2022 року встановлено «зелений» тариф у розмірі 427,71 коп./кВт·год без ПДВ.
Відтак вартість електричної енергії, відпущеної позивачем до початку тимчасової окупації, тобто за період із 01.02.2022 по 23.02.2022, становить:
35 781,00 кВт·год Ч 4,2771 грн/кВт·год = 153 038,92 грн без ПДВ, або 183 646,70 грн з ПДВ.
Натомість загальний розмір здійснених відповідачем платежів та зарахованих зустрічних вимог за лютий 2022 року становить 199 361,96 грн, що перевищує вартість електричної енергії, відпущеної позивачем до початку тимчасової окупації.
За таких обставин, ураховуючи встановлені законодавством обмеження щодо переміщення електричної енергії з тимчасово окупованої території, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої позивачем заборгованості за лютий 2022 року в розмірі 14 997,74 грн.
Щодо заборгованості за березень 2022 року:
Матеріали справи містять акт коригування від 30.09.2022 за березень 2022 року на суму 441 658,48 грн з ПДВ (том 1, а. с. 53).
Згідно з розрахунком позивача сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог за зазначений місяць на суму 165 412,07 грн, у зв`язку з чим до стягнення заявлено 276 246,41 грн (том 2, а. с. 93).
Разом із тим, як установлено вище, протягом усього березня 2022 року м. Прип`ять, на території якого розташований об`єкт електроенергетики позивача, перебувало під тимчасовою окупацією.
З огляду на встановлену статтею 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» заборону переміщення електричної енергії з тимчасово окупованої території та з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 276 246,41 грн за березень 2022 року.
Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості за електричну енергію, відпущену в період тимчасової окупації м. Прип`ять, не підлягають задоволенню в загальному розмірі 291 244,15 грн, з яких 14 997,74 грн - за лютий 2022 року та 276 246,41 грн - за березень 2022 року.
Таким чином, хоча колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо настання строків виконання грошових зобов`язань за спірним договором, наведені обставини свідчать про помилковість задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості за електричну енергію, відпущену з тимчасово окупованої території в період із 24.02.2022 по 31.03.2022.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу, визначивши його розмір у сумі 3 603 075,20 грн замість 3 894 319,35 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення 323 782,74 грн 3 % річних та 910 326,56 грн інфляційних втрат колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до його виконання або не виконав у строк, установлений договором чи законом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово послідовно наголошував на тому, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
Суд зазначає, що визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити свої інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у т.ч. у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Перевіривши надані позивачем детальні розрахунки 3 % річних (том 2, а. с. 104 - 111) та інфляційних втрат (том 2, а. с. 98 - 103), колегія суддів установила, що на заборгованість за електричну енергію, відпущену у відповідні періоди лютого та березня 2022 року, позивачем нараховано 36 905,47 грн 3 % річних та 93 769,71 грн інфляційних втрат.
Оскільки вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 291 244,15 грн не підлягають задоволенню з наведених вище підстав, відповідні нарахування за частиною другою статті 625 ЦК України також підлягають виключенню із загального розміру заявлених до стягнення сум.
Отже, розмір 3 % річних, що підлягають стягненню, становить 286 877,27 грн (323 782,74 грн - 36 905,47 грн), а інфляційних втрат - 816 556,85 грн (910 326,56 грн - 93 769,71 грн).
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, визначивши їх розмір відповідно у сумах 286 877,27 грн та 816 556,85 грн.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, правильно встановивши наявність між сторонами договірних зобов`язань та факт прострочення відповідачем оплати придбаної електричної енергії, не врахував законодавчих обмежень щодо переміщення електричної енергії з тимчасово окупованих територій України та відповідних правових висновків Верховного Суду.
Внаслідок цього суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення 291 244,15 грн основного боргу за електричну енергію, відпущену в період тимчасової окупації м. Прип`ять, а також нарахованих на цю суму 36 905,47 грн 3 % річних та 93 769,71 грн інфляційних втрат. Отже рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині, в іншій частині рішення суду першої інстанції є обґрунтованим.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам цієї апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 277, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/1116/26 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/1116/26 змінити.
3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/1116/26 в такій редакції:
1. Закрити провадження в частині вимог ТОВ «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» до АТ «Гарантований покупець» про стягнення заборгованості в сумі 200 293,69 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (код 43068454, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» (код 39950474; місцезнаходження: 04212, місто Київ, вул. Богатирська, будинок 1а) 3 603 075,20 (три мільйони шістсот три тисячі сімдесят п`ять) грн. 20 коп. основного боргу, 286 877,27 (двісті вісімдесят шість тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 27 коп. 3% річних; 816 556,85 (вісімсот шістнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 85 коп. інфляційних втрат, 58 881,64 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 64 коп. судового збору
4. В задоволенні решти позову відмовити.»
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЧОРНОБИЛЬ» (код 39950474; місцезнаходження: 04212, місто Київ, вул. Богатирська, будинок 1а) на користь Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (код 43068454, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 7 594 (сім тисяч п`ятсот дев`яносто чотири) грн. 55 коп.
5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 23.10.2026.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді П.В. Горбасенко
Н.М. Спаських
Оригінал: reyestr.court.gov.ua