Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №916/4914/24 — Південно-західний апеляційний господарський суд

Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №916/4914/24

Суддя: Лічман Л.В.

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4914/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лічман Л.В.,

судді Павленко Н.А., Філінюк І.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’

на рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2026 р., ухвалене суддею Погребною К.Ф.,

у справі № 916/4914/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’

до Комунального підприємства ,,Котельщик”

про стягнення 45741,43 грн,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’ (далі – ТОВ ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства ,,Котельщик” (далі – Підприємство) про стягнення боргу у загальній сумі 45741,43 грн, з яких 36929,46 грн основного боргу, 6732,79 грн інфляційних втрат, 2079,18 грн 3% річних.

В обґрунтування позову вказано на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу від 11.10.2021 р. № 7454-НГТ-33 у частині повної та своєчасної сплати вартості природного газу, спожитого в березні 2022 р.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 11.11.2024 р. відкрито провадження у справі № 916/4914/24.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.06.2026 р. у справі № 916/4914/24 (суддя Погребна К.Ф.): у задоволенні позову відмовлено повністю; судові витрати по сплаті судового збору покладено на ТОВ ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’.

На підставі приписів ст.13-1 Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України’’ суд першої інстанції, врахувавши правовий висновок Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 03.10.2025 р. у справі № 908/1162/23, та встановивши, що місто Каховка з 24.02.2022 р. по теперішній час є тимчасово окупованою територією, дійшов висновку про відмову у стягненні основного боргу, адже позивач не має права на оплату природного газу, поставленого в березні 2022 р. на окуповану територію України.

Оскільки відсутні правові передумови для стягнення основного боргу, місцевий господарський суд відмовив і у стягненні з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання відповідного зобов`язання.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’ подало апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2026 р. у справі № 916/4914/24, яким відмовлено у задоволенні позову; прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення 36929,46 грн основного боргу, 6732,79 грн інфляційних втрат, 2079,18 грн 3% річних, у стягненні яких було відмовлено, задовольнити; судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 2422,40 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що:

- редакція Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України’’, чинна до 20.03.2022 р., відносила до тимчасово окупованих територій виключно Автономну Республіку Крим та місто Севастополь;

- з 20.03.2022 р. набули чинності зміни до названого закону, згідно з якими до тимчасово окупованих територій входять Автономна Республіка Крим та місто Севастополь, а також інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;

- лише з 07.05.2022 р. на законодавчому рівні закріплено, що сухопутні території України, тимчасово окуповані Російською Федерацією поза межами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, охоплюються правовим режимом тимчасово окупованої території в розумінні Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України’’;

- чинна до 07.05.2022 р. редакція Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України’’ не передбачала поширення визначених цим законом обмежень на територію Херсонської області, оскільки тимчасово окупованими територіями визнавались виключно Автономна Республіка Крим та місто Севастополь;

- з огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі положення Закону України, які набрали чинності 07.05.2022 р., не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли до цієї дати. Крім того, навіть після внесення цих змін застосування обмежень, наведених у ст.13-1 Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, можливе виключно за наявності окремого рішення Кабінету Міністрів України, яке не приймалось;

- суд першої інстанції безпідставно врахував висновки Верховного Суду у справі № 908/1162/23 та не взяв до уваги інші правові позиції, викладені в постановах суду касаційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 р.: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’ на рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2026 р. у справі № 916/4914/24; встановлено Підприємству строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 10.08.2026 р.

Колегія суддів зазначає, що, незважаючи на закінчення встановленого судом строку, відзив на апеляційну скаргу Підприємством не подано. На виконання вимог ст.12-1 Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” про процесуальні дії, вчинені апеляційним господарським судом в рамках цієї справи, в т.ч. про встановлення строку на подачу відзиву, відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 р.: призначено справу № 916/4914/24 за апеляційною скаргою ТОВ ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’ на рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2026 р. до розгляду; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження, тобто без повідомлення учасників справи та в розумний строк.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

11.10.2021 р. між ТОВ ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’ (Постачальник) та Підприємством (Споживач) укладено договір про постачання природного газу № 7454-НГТ-33 (Договір), згідно з п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 Договору).

Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п.3.5.1 Договору).

На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також – акт), підписані уповноваженим представником Постачальника (п.3.5.2 Договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.3.5.3 Договору).

У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього договору, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п.3.5.4 Договору).

У розд.4 та 5 Договору сторонами узгоджено порядок визначення ціни товару та порядок проведення розрахунків відповідно.

Даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу до 30.06.2024 р. включно, а в частині розрахунків ? до повного їх виконання… (п.13.1 Договору).

У подальшому сторонами укладено ряд додаткових угод, якими внесено зміни до Договору.

Як вбачається з позовної заяви та доданого до неї розрахунку суми основного боргу, Споживач не повністю оплатив вартість природного газу, поставленого на виконання Договору у березні 2022 р., у зв`язку з чим відбулось звернення Постачальника з позовом у рамках провадження у даній справі, в задоволенні якого оскаржуваним рішенням відмовлено, з чим апеляційний господарський суд погоджується, виходячи з такого.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)…

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В ст.629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з приписами ч.1 ст.12 Закону України ,,Про ринок природного газу’’ постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором…

Проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, апеляційний господарський суд зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір постачання природного газу.

З матеріалів справи вбачається, а сторонами не заперечується те, що за Договором природний газ постачався до міста Каховки Херсонської області.

Відповідно до ч.1 ст.13-1 Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” в редакції, чинній до 20.03.2022 р., на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Вказане правове регулювання залишилось в українському законодавстві і після 20.03.2022 р., проте воно з цієї дати відображено в абз.1 ч.2 ст. ст.13-1 Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” після внесення змін Законом України від 15.03.2022 р. № 2138-ІХ.

За змістом наказу Міністерства розвитку громад та територій України в редакції від 26.05.2026 р. № 987 місто Каховка Херсонської області з 24.02.2022 р. по теперішній час є тимчасово окупованою територією України.

Враховуючи викладене, те, що приписи ст.13-1 Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” прямо забороняють надання послуг трубопровідним транспортом з території України на тимчасово окуповану її територію, те, що Підприємство в спірний період знаходилось на тимчасово окупованій території України, місцевий господарський суд вірно вказав, що ТОВ ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’ безпідставно вимагає оплати 36929,46 грн вартості природного газу, поставленого у березні 2022 р. на окуповану територію України, у зв`язку з чим обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу, а також нарахованих на нього 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо тверджень скаржника про те, що з огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі положення Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, які набрали чинності 07.05.2022 р., не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли до цієї дати, а чинна до 07.05.2022 р. редакція цього закону не передбачала поширення визначених цим законом обмежень на територію Херсонської області, оскільки тимчасово окупованими територіями визнавались виключно Автономна Республіка Крим та місто Севастополь, колегія суддів зауважує, що норма із забороною переміщення товарів (робіт, послуг) на тимчасово окуповану територію була у всіх редакціях закону, чинних на момент існування спірних правовідносин. При цьому найголовнішим у диспозиції вказаної норми права є заборона переміщення товарів саме на окуповану територію, якою місто Каховка являється з 24.02.2022 р.

Таким чином, набуття чинності 07.05.2022 р. змін, внесених до переліку територій, які вважаються тимчасово окупованими в розумінні Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України’’, не означає, що території, які реально окуповані, не підпадають під дію приписів щодо заборони переміщення товарів. Інше тлумачення нормативно-правового акту свідчило б про застосування різних підходів при вирішенні аналогічних правових питань лише з тих підстав, що законодавець з певною затримкою, обумовленою об`єктивними умовами воєнного стану, відреагував на військово-політичні події в державі, що є неприпустимим в контексті принципу верховенства права (в частині рівності усіх перед законом), який превалює над принципом законності.

З приводу посилань апелянта на те, що навіть після внесення 07.05.2022 р. змін до закону застосування обмежень, наведених у ст.13-1 Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, можливе виключно за наявності окремого рішення Кабінету Міністрів України, яке не приймалось, апеляційний господарський суд, враховуючи за правилами ч.4 ст.236 ГПК України висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 03.10.2025 р. у справі № 908/1162/23, зазначає, що правовий статус тимчасово окупованої території не ставиться у залежність від прийняття Радою національної безпеки і оборони України або Кабінетом Міністрів України окремого рішення про визнання відповідної території тимчасово окупованою або про поширення на неї обмежень, передбачених ст.13-1 Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, адже для територій, окупованих після 24.02.2022 р., відповідні положення законодавства підлягають застосуванню з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував висновки Верховного Суду у справі № 908/1162/23 та не взяв до уваги інші правові позиції, викладені в постановах суду касаційної інстанції, оскільки відступів від висновків у справі № 908/1162/23, які зроблено у подібних з даної справою правовідносинах, не було, з огляду на що вони мають враховуватися за правилами ч.4 ст.236 ГПК України.

Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд зазначає, що доводи, наведені в апеляційній скарзі, не мають наслідком зміну чи скасування оскаржуваного рішення, яке, будучи ухваленим Господарським судом Одеської області у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника за правилами ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129,232,233,236,269,270,275,276,281,282,284 ГПК України, постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’ залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2026 р. у справі № 916/4914/24 – без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено та підписано 22 жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Лічман Л.В.

Судді: Павленко Н.А.

Філінюк І.Г.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua