Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №916/980/24 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. Одеса Справа № 916/980/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лічман Л.В.,

судді Павленко Н.А., Філінюк І.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.06.2026 р., ухвалене суддею Погребною К.Ф.,

у справі № 916/980/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’

до Комунального некомерційного підприємства центру первинної медико-санітарної допомоги Генічеської міської ради,

про стягнення 115989,07 грн,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’ (далі – ТОВ ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства центру первинної медико-санітарної допомоги Генічеської міської ради (далі – Підприємство) про стягнення коштів у загальній сумі 115989,07 грн, з яких: 81288,16 грн основного боргу; 18728,70 грн пені; 2970,33 грн 3% річних; 13001,88 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позову вказано на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу від 11.11.2021 р. № 20-1119/21-БО-Т у частині повної та своєчасної сплати вартості природного газу, спожитого в період з листопада 2021 р. по серпень 2022 р. включно.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 19.03.2024 р. відкрито провадження у справі № 916/980/24.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.06.2026 р. у справі № 916/980/24 (суддя Погребна К.Ф.): позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь ТОВ ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’ основну заборгованість в сумі 25420,52 грн, пеню в сумі 28,87 грн, 3% річних в сумі 4,33 грн та судовий збір в сумі 266,14 грн; в решті позову відмовлено.

На підставі приписів ст.13-1 Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України’’ суд першої інстанції, врахувавши правовий висновок Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 03.10.2025 р. у справі № 908/1162/23, та встановивши, що з 24.02.2022 р. до теперішнього часу місто Генічеськ перебуває в тимчасовій окупації, дійшов висновку про задоволення позову ТОВ ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз України’’ в частині стягнення 25420,52 грн вартості газу, поставленого в період з 01.02.2022 р. по 23.02.2022 р., відмовивши у стягненні решти основного боргу в сумі 55867,64 грн, адже позивач не має право на оплату природного газу, поставленого з 24.02.2022 р. по серпень 2022 р. на окуповану територію України.

Оскільки відсутні правові передумови для стягнення основного боргу за названий вище період, місцевий господарський суд відмовив у стягненні з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання відповідних зобов`язань.

Крім того, рішенням суду відмовлено у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за період з 01 по 23 лютого 2022 р., з посиланнями на те, що обов`язок щодо оплати 25420,52 грн за спожитий газ в цей період згідно з умовами договору мав бути виконаний тоді, коли місто Генічеськ вже перебувало в окупації, з урахуванням чого та того, що органи казначейства не функціонували, вина Підприємства у простроченні оплати відсутня.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що розрахунок пені та 3% річних, нарахованих за несвоєчасно оплачений природний газ у листопаді 2021 р., є правильним та обґрунтованим, тому задовольнив позовні вимоги про їх стягнення в сумах 28,87 грн та 4,33 грн відповідно.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’ подало апеляційну скаргу, в якій просить: рішення Господарського суду Одеської області від 15.06.2026 р. у справі № 916/980/24 в частині відмови у стягненні 55867,64 грн основного боргу, 18699,83 грн пені, 2966,00 грн 3% річних та 13001,88 грн інфляційних втрат скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині; стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду та розгляд апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що:

- редакція Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України’’, чинна до 20.03.2022 р., відносила до тимчасово окупованих територій виключно Автономну Республіку Крим та місто Севастополь;

- з 20.03.2022 р. набули чинності зміни до названого закону, згідно з якими до тимчасово окупованих територій входять Автономна Республіка Крим та місто Севастополь, а також інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;

- лише з 07.05.2022 р. на законодавчому рівні закріплено, що сухопутні території України, тимчасово окуповані Російською Федерацією поза межами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, охоплюються правовим режимом тимчасово окупованої території в розумінні Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України’’;

- чинна до 07.05.2022 р. редакція Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України’’ не передбачала поширення визначених цим законом обмежень на територію Херсонської області, оскільки тимчасово окупованими територіями визнавались виключно Автономна Республіка Крим та місто Севастополь;

- з огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі положення Закону України, які набрали чинності 07.05.2022 р., не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли до цієї дати. Крім того, навіть після внесення цих змін застосування обмежень, наведених у ст.13-1 Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, можливе виключно за наявності окремого рішення Кабінету Міністрів України, яке не приймалось;

- суд першої інстанції безпідставно врахував висновки Верховного Суду у справі № 908/1162/23 та не взяв до уваги інші правові позиції, викладені в постановах суду касаційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 р.: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’ на рішення Господарського суду Одеської області від 15.06.2026 р. у справі № 916/980/24; встановлено Підприємству строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 05.08.2026 р.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 р.: призначено справу № 916/980/24 за апеляційною скаргою ТОВ ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’ на рішення Господарського суду Одеської області від 15.06.2026 р. до розгляду; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження, тобто без повідомлення учасників справи.

16.09.2026 р. від Підприємства надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст.119 ГПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Як вже зазначено вище, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 р. встановлено Підприємству строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 05.08.2026 р., однак відзив на апеляційну скаргу подано через підсистему ,,Електронний суд’’ 16.09.2026 р.

Оскільки відповідач пропустив строк, установлений судом, та не подав заяву про продовження цього строку, відзив Підприємства на апеляційну скаргу слід залишити без розгляду на підставі ст.118 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

За правилами ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи до уваги те, що рішення суду відповідачем в апеляційному порядку не оскаржено взагалі, а позивачем оскаржено лише в частині відмови у стягненні 55867,64 грн основного боргу, 18699,83 грн пені, 2966,00 грн 3% річних та 13001,88 грн інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції на підставі ч.1 ст.269 ГПК України не перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині, якою ним позов задоволено.

11.11.2021 р. між ТОВ ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’ (Постачальник) та Підприємством (Споживач) укладено договір про постачання природного газу № 20-1119/21-БО-Т (Договір), згідно з п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 р. по грудень 2022 р. включно в кількості 15,5 тис. куб. метрів… (п.2.1 Договору).

Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 Договору).

Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п.3.5.1 Договору).

На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також – акт), підписані уповноваженим представником Постачальника (п.3.5.2 Договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.3.5.3 Договору).

У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього договору, та даними щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п.3.5.4 Договору).

...Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн (п.4.1 Договору).

Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу – до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п.5.1 Договору).

Даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу до 31.12.2022 р. включно, а в частині розрахунків ? до повного їх виконання… (п.13.1 Договору).

З метою документального оформлення факту прийняття спожитого природного газу Постачальником направлено Споживачу для підписання акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 р. на суму 6586,84 грн (за листопад 2021 р.), від 31.12.2021 р. на суму 42384,03 грн (за грудень 2021 р.), від 31.01.2022 р. на суму 47092,48 грн (за січень 2022 р.), від 28.02.2022 р. на суму 30946,70 грн (за лютий 2022 р.), від 25.04.2022 р. на суму 36226,74 грн (коригуючий акт за березень 2022 р.), від 30.04.2022 р. на суму 9982,50 грн (за квітень 2022 р.), від 31.05.2022 р. на суму 1222,18 грн (за травень 2022 р.), від 30.06.2022 р. на суму 1136,93 грн (за червень 2022 р.), від 31.07.2022 р. на суму 886,14 грн (за липень 2022 р.), від 31.08.2022 р. на суму 886,97 грн (за серпень 2022 р.). Вартість газу згідно з цими актами складає 177351,51 грн.

Акти приймання-передачі природного газу за листопад 2021 р. та грудень 2021 р. підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками контрагентів. Акти за січень 2022 р. – серпень 2022 р. направлено на електронну пошту Споживача, проте ним не повернуто.

Відповідно до реєстру платіжних документів, складеного АТ ,,Державний ощадний банк України’’, Споживачем сплачено на користь Постачальника кошти в загальній сумі 96063,35 грн.

Неоплата Підприємством заборгованості за Договором у розмірі 81288,16 грн, спричинила звернення ТОВ ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’ з позовом у рамках провадження у даній справі, в задоволенні якого оскаржуваним рішенням частково відмовлено, з чим апеляційний господарський суд погоджується, виходячи з такого.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)…

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В ст.629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з приписами ч.1 ст.12 Закону України ,,Про ринок природного газу’’ постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором…

Проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, апеляційний господарський суд зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір постачання природного газу.

Наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу, складені за період з листопада 2021 р. по серпень 2022 р. з урахуванням даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, підтверджують постачання на виконання Договору природного газу загальною вартістю 177351,51 грн. Споживачем сплачено за товар 96063,35 грн.

Відповідно до ч.1 ст.13-1 Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” в редакції, чинній до 20.03.2022 р., на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Вказане правове регулювання залишилось в українському законодавстві і після 20.03.2022 р., проте воно з цієї дати відображено в абз.1 ч.2 ст. ст.13-1 Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” після внесення змін Законом України від 15.03.2022 р. № 2138-ІХ.

Як вбачається з наказу Міністерства розвитку громад та територій України в редакції від 26.05.2026 р. № 987, місто Генічеськ з 24.02.2022 р. по теперішній час є тимчасово окупованою територією України.

Враховуючи викладене, те, що приписи ст.13-1 Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” прямо забороняють надання послуг трубопровідним транспортом з території України на тимчасово окуповану її територію, те, що Підприємство з 24.02.2022 р. знаходиться на тимчасово окупованій території України, місцевий господарський суд вірно вказав, що ТОВ ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’ має право на оплату лише 25420,52 грн вартості газу, поставленого в період з 01.02.2022 р. по 23.02.2022 р., та безпідставно вимагає оплати природного газу, поставленого з 24 лютого по кінець серпня 2022 р. на окуповану територію України.

Відповідно до ч.ч.1 та 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання…

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього Договору Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.2 Договору).

На підставі наведених норм законодавства та умов Договору суд першої інстанції, виходячи з того, що Підприємством несвоєчасно оплачено природний газ, поставлений у листопаді 2021 р., задовольнив позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних в сумах 28,87 грн та 4,33 грн відповідно. У задоволенні решти вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат оскаржуваним рішенням відмовлено з мотивів, названих в описовій частині цієї постанови.

Щодо тверджень скаржника про те, що з огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі положення Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, які набрали чинності 07.05.2022 р., не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли до цієї дати, а чинна до 07.05.2022 р. редакція цього закону не передбачала поширення визначених цим законом обмежень на територію Херсонської області, оскільки тимчасово окупованими територіями визнавались виключно Автономна Республіка Крим та місто Севастополь, колегія суддів зауважує, що норма із забороною переміщення товарів (робіт, послуг) на тимчасово окуповану територію була у всіх редакціях закону, чинних на момент існування спірних правовідносин. При цьому найголовнішим у диспозиції вказаної норми права є заборона переміщення товарів саме на окуповану територію, якою місто Генічеськ стало з 24.02.2022 р.

Таким чином, набуття чинності 07.05.2022 р. змінами, внесеними до переліку територій, які вважаються тимчасово окупованими в розумінні Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України’’, не означає, що території, які реально окуповані, не підпадають під дію приписів щодо заборони переміщення товарів. Інше тлумачення нормативно-правового акту свідчило б про застосування різних підходів при вирішенні аналогічних правових питань лише з тих підстав, що законодавець з певною затримкою, обумовленою об`єктивними умовами воєнного стану, відреагував на військово-політичні події в державі, що є неприпустимим в контексті принципу верховенства права (в частині рівності усіх перед законом), який превалює над принципом законності.

З приводу посилань апелянта на те, що навіть після внесення 07.05.2022 р. змін до закону застосування обмежень, наведених у ст.13-1 Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, можливе виключно за наявності окремого рішення Кабінету Міністрів України, яке не приймалось, апеляційний господарський суд, враховуючи за правилами ч.4 ст.236 ГПК України висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 03.10.2025 р. у справі № 908/1162/23, зазначає, що правовий статус тимчасово окупованої території не ставиться у залежність від прийняття Радою національної безпеки і оборони України або Кабінетом Міністрів України окремого рішення про визнання відповідної території тимчасово окупованою або про поширення на неї обмежень, передбачених ст.13-1 Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, адже для територій, окупованих після 24.02.2022 р., відповідні положення законодавства підлягають застосуванню з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував висновки Верховного Суду у справі № 908/1162/23 та не взяв до уваги інші правові позиції, викладені в постановах суду касаційної інстанції, оскільки відступів від висновків у справі № 908/1162/23, які зроблено у подібних з даної справою правовідносинах, не було, з огляду на що вони мають враховуватися за правилами ч.4 ст.236 ГПК України.

Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд зазначає, що доводи, наведені в апеляційній скарзі, не мають наслідком зміну чи скасування оскаржуваного рішення, яке, будучи ухваленим Господарським судом Одеської області у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника за правилами ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129,232,233,236,269,270,275,276,281,282,284 ГПК України, постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’ залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.06.2026 р. у справі № 916/980/24 – без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг’’.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено та підписано 22 жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Лічман Л.В.

Судді: Павленко Н.А.

Філінюк І.Г.