Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №926/3430/23 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/3430/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючий суддя головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Ржепецький В.О., Степанюк Н.Л., при секретарі Залуцькому Д.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на Рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.07.2026 у справі

за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Західний офіс Держаудитслужби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»

про визнання недійсними Додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії №2 від 25.01.2021,

за участю представників:

прокурор: Цинайко Н.І.,

позивач: не прибув,

відповідача: Савка О.Т.

третя особа: Шановська Ю.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 20.07.2026 у справі №926/3430/23 позов задоволено. Визнано недійсними Додаткові угоди № 2 від 18.03.2021, № 3 від 17.08.2021, № 4 від 06.09.2021 та № 5 від 06.10.2021 до Договору № 2 від 25.01.2021, укладені між Острицькою сільською радою Чернівецького району Чернівецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на користь Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області 231 434,50 грн безпідставно сплачених коштів.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на користь Чернівецької обласної прокуратури 14 207,52 грн судового збору.

11.08.2026, не погодившись з Рішенням Господарського суду Чернівецької області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження в цій справі, скасувати Рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.07.2026 у справі № 926/3430/23 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2026, сформовано колегію суддів у складі: Міліціанов Р.В. (суддя-доповідач), судді Ржепецький В.О., Степанюк Н.Л.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 відкрито апеляційне провадження, судове засідання призначено на 09.09.2026.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

24.08.2026 від прокурора надійшов відзив (вх.№01-04/7053/26) на апеляційну скаргу; 13.10.2026 відповідачем надано письмові пояснення; 16.10.2026 прокурором подано заперечення проти письмових пояснень апелянта.

У судове засідання 21.10.2026 прибули прокурор, представники відповідача та третьої особи, які підтримали процесуальні позиції, висловлені у процесуальних заявах по суті розгляду апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання 21.10.2026 не прибув, повідомлений про час, дату та місце розгляду справи належним чином, з урахуванням вимог ст. 120, п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, шляхом доставлення ухвали суду до електронного кабінету у системі ЄСІТС.

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

На підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Дане право кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року), "Зяя проти Польщі" (заява N 45751/10).

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення законних прав та інтересів сторін, повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з метою дотримання розумного строку судова колегія розглянула апеляційну скаргу у "розумний строк", тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання основного завдання господарського судочинства - справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору.

Тому, апеляційну скаргу розглянуто у межах розумного процесуального строку.

1. Короткий зміст позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладення додаткових угод при відсутності документів, що підтверджують коливання ціни на ринку, відбулось з порушенням вимог п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку в разі коливання ціни такого товару.

2. Короткий зміст оскаржуваного процесуального рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 20.07.2026 у справі №926/3430/23 позов задоволено. Визнано недійсними Додаткові угоди № 2 від 18.03.2021, № 3 від 17.08.2021, № 4 від 06.09.2021 та № 5 від 06.10.2021 до Договору № 2 від 25.01.2021, укладені між Острицькою сільською радою Чернівецького району Чернівецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на користь Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області 231 434,50 грн безпідставно сплачених коштів.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на користь Чернівецької обласної прокуратури 14 207,52 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що сторонами договору, всупереч інтересів держави та зі зловживанням правом, без будь-яких належних на те підстав та жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо коливання ціни у відповідний період, в порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі" та положень договору, укладено додаткові угоди, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару, що не відповідає вимогам тендерної документації, місцевий суд зробив висновок, що додаткові угоди від 18.03.2021 № 2, від 17.08.2021 № 3, від 06.09.2021 № 4, від 06.10.2021 № 5 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 25.01.2021 №2, суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі", тому підлягають визнанню недійсними.

За спірними додатковими угодами не було набуто додаткового майна порівняно з тим, що було передбачено договором про постачання електричної енергії споживачу №2 від 25.01.2021, тому у Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" не виникає права на повернення будь-якого майна (двосторонньої реституції) або ж отримання відшкодування за нього, оскільки воно не передавало додаткових кіловат електричної енергії порівняно з умовами договору, а навпаки загальний обсяг отриманої електричної енергії було зменшено із збільшенням вартості за одиницю товару і тому не підлягає застосуванню двостороння реституція

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, з урахуванням фактичного обсягу спожитої електричної енергії, місцевим судом встановлено, що споживачем безпідставно сплачено бюджетні кошти на загальну суму 231434,5 грн (3349500 грн (сума сплачена за договором) – (977450 кВт (фактично поставлено за договором) х 3,19 грн (вартість за договором) = 3118065,5 грн) = 231434,50 гривень.

Враховуючи визнання недійсними додаткових угод від 18.03.2021 № 2, від 17.08.2021 № 3, від 06.09.2021 № 4, від 06.10.2021 № 5 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 25.01.2021 №2 суд першої інстанції зробив висновок, що грошові кошти в сумі 231 434,50 грн є такими, що були безпідставно одержані Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія", підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись з Рішенням Господарського суду Чернівецької області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження в цій справі, скасувати Рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.07.2026 у справі № 926/3430/23 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги:

- неправильно кваліфіковано правову природу додаткової угоди № 2 від 18.03.2021, застосувавши до неї норму права, яка регулює зовсім інші правовідносини;

- неповно з`ясовано обставини та невірно оцінено докази щодо документального підтвердження коливання ринкової ціни електроенергії за додатковими угодами № 3, № 4 та № 5;

- не встановлено, у чому саме на момент вчинення кожного окремого правочину полягало порушення прав та законних інтересів позивача, як цього прямо вимагає стала практика Верховного Суду;

- неправильно застосовано наслідки недійсності правочину, фактично допустивши односторонню, а не двосторонню реституцію, що прямо суперечить статті 216 ЦК України;

- залишено поза увагою добросовісну і послідовну поведінку самого позивача, який протягом усього періоду дії Договору беззастережно приймав, підписував додаткові угоди, отримував електроенергію та оплачував її без жодних зауважень, що виключає в силу доктрини venire contra factum proprium та спеціальних норм регуляторного законодавства подальше оспорення ним же прийнятих умов.

4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Прокурор подав відзив (вх.№01-04/7053/26 від 24.08.2026) на апеляційну скаргу, у якому вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, таким, що не підлягає скасуванню.

Відповідач подав додаткові пояснення у справі (вх.№01-04/8709/26 від 13.10.2026) на підтримання вимог за апеляційною скаргою.

Прокурор подав заперечення на письмові пояснення ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (вх.№0104/8823/26 від 16.10.2026).

Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

05.01.2021 за номером UA-2020-12-04-003078-с, код ДК 021:2015:09310000-5 електрична енергія оприлюднено в мережі інтернет на вебсайті «Prozorro» оголошення Острицької сільської ради про проведення відкритих торгів щодо закупівлі електричної енергії в обсязі 1050000 кіловат година з очікуваною вартістю 3494400 грн.

Згідно реєстру отриманих тендерних пропозицій до закупівлі ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» подала тендерну пропозицію 22.12. 2020.

Відповідно до гарантійного листа ТОВ «Чернівецької обласної енергопостачальної компанії» від 21.12.2020 № 8206 ТОВ «Чернівецька енергопостачальна компанія» зобов`язується дотримуватись умов тендерної пропозиції протягом 120 календарних днів з дня визначення його переможцем процедури закупівлі.

Переможцем вказаного аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (далі товариство) з ціновою пропозицією 3349500 грн.

За результатами проведеної процедури закупівлі 25.01.2021 між Острицькою сільською радою (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (постачальник) укладено договір про постачання електроенергії споживачу № 2 (далі договір) згідно якого постачальник продає споживачу із 01.02.2021 до 31.12.2021 товар «код ДК 021:2015:09310000-5» (електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником на підставі поданої споживачем заявки, примірна форма якої є додатком № 2 до цього договору, та яка має містити: інформацію щодо об`єкта постачання електричної енергії, в тому числі найменування об`єкта, адреса тощо, їх EIC код, відомості щодо строку (періоду) постачання електричної енергії за кожним об`єктом споживача, відомості щодо погодинного споживання електричної енергії об`єктами споживача (за наявності).

Згідно з п. 5.1 договору його ціна становить 3349500 грн з ПДВ.

Відповідно п.п. 5.2-5.4 ціна за одиницю товару визначається у додатку 1 до договору «Комерційна пропозиція постачальника» та включає в себе вартість послуг з передачі та розподілу електричної енергії.

Пунктом 5.5 договору визначено, що сторони домовились, що фактична ціна поставки товару визначається щомісяця (розрахунковий період) та змінюється порівняно з базовою ціною шляхом внесення змін до цього договору у письмовій формі, а саме шляхом підписання сторонами відповідних актів приймання-передачі товару згідно п. 5.14 договору. У разі зміни складової ціни товару, тарифу на передачу та/або тарифу на розподіл електричної енергії, затверджених відповідною постановою НКРЕКП, зміна умов цього договору щодо ціни за одиницю товару в частині тарифу здійснюється шляхом укладання та підписання сторонами додаткової угоди до договору, згідно з п. 5.8 цього договору.

Згідно з п. 5.5.1 договору базова ціна за одиницю товару є ціною товару без ПДВ, з врахуванням відповідного тарифу на передачу електричної енергії та тарифу на розподіл електричної енергії, та для цілей п. 5.6 договору визначається таким чином:

п. 5.5.1.1 в додатку № 1 до договору, якщо формування ціни та підписання акту приймання-передачі товару здійснюється вперше за договором (за перший місяць поставки за договором), за умови, що сторонами не змінювались умови договору щодо тарифу на передачу, як складової частини ціни згідно з п. 5.8 договору або

п. 5.5.1.2 в акті приймання-передачі товару за попередній розрахунковий період, за умови, що сторони не змінювали умови договору в частині тарифу на передачу, як складової частини відповідно до п. 5.8 договору після підписання акту за попередній розрахунковий період або

п. 5.5.1.3 в додатку № 1 до договору в редакції відповідної додаткової угоди до договору, підписаної сторонами відповідно до п. 5.8 договору, у випадку, якщо до дати підписання сторонами акту приймання передачі товару за відповідний розрахунковий період сторони змінювали умови договору згідно п. 5.8 договору.

Пунктом 5.6 та підпунктами 5.6.1, 5.6.2 договору визначено наступне: « 5.6. На виконання п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» сторони домовились, що зміна ціни за одиницю товару та встановлення щомісячної ціни поставки товару здійснюється виходячи з коливання ціни на ринку товару, а саме, зміни середньозваженої ціни на ринку на добу наперед (РДН).

5.6.1. Зміна ціни за одиницю товару відбувається з дотриманням усіх наступних умов: один раз на місяць після завершення розрахункового періоду, з дотриманням формули, передбаченої п. 5.6.2 договору; не більше, ніж на 10% від базової ціни за одиницю товару. При цьому, загальна ціна договору не може бути збільшена. У разі документального підтвердження зростання ціни за одиницю товару, одночасно здійснюється зменшення кількості товару.

Пунктом 5.6.2 договору передбачено що ціна за одиницю товару за відповідний розрахунковий період визначається у виставлених постачальником рахунках та актах приймання-передачі товару, наданих згідно з п. 5.14 цього договору, виходячи з коливання ціни електричної енергії на ринку, та обраховується наступним чином:

Цн=((Цбаз-Тп-Тр)*(1+%коливання)+Tп+Тр))*1.2,

де: Цн — фактична ціна поставки товару за відповідний розрахунковий місяць.

Цбаз - Базова ціна (без ПДВ), визначена згідно підпункту 5.5.1 договору.

Тп - тариф на передачу електричної енергії (без ПДВ), що був встановлений на розрахунковий період, за який здійснюється обрахунок ціни/підписання акту приймання-передачі товару. Тариф встановлюється рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) або іншим повноваженим органові влади, та визначений сторонами у додатку №1 до договору, в тому числі тариф, що був змінений згідно з п. 5.8. цього договору та зафіксований у відповідній додатковій угоді.

Тр - тариф на розподіл електричної енергії (без ПДВ), що був встановлений на розрахунковий період, за який здійснюється обрахунок ціни/підписання акту приймання-передачі товару. Тариф встановлюється рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) або іншим повноваженим органом влади, та визначений сторонами у додатку №1 до договору, в тому числі тариф, що був змінений згідно з п. 5.8. цього договору та зафіксований у відповідній додатковій угоді.

Коливання ціни на ринку при цьому розраховується наступним чином: % коливання = (сер. поточ – Цсер.баз)/Цсер. баз, де:

Цсер.баз - середньозважена ціна на РДН (без ПДВ).

У випадку, якщо ціна за договором переглядається вперше, середньозважена ціна на РДН визначається виходячи з цін, які склались на ринку за всі календарні дні місяця, що передували дню проведення аукціону по закупівлі, за якою укладався договір.

У випадку, якщо до дня проведення аукціону пройшло менше 14 календарних днів відповідного місяця, обрахунку підлягають дані за останні 14 календарних днів, що передували дню проведення аукціону по закупівлі, за якою укладався договір.

У випадку, якщо перегляд ціни відбувається вдруге та в подальшому протягом строку дії договору, середньозважена ціна на РДН обраховується за даними, що склались на ринку за попередній розрахунковий період (попередній місяць поставки).

Цсер.поточ. - середньозважена ціна на РДН (без ПДВ) на поточний розрахунковий період (місяць поставки, за який обраховується вартість за одиницю товару). Середньозважена ціна на РДН обраховується згідно даних ДП «Оператор ринку». Визначення середньозваженої ціни на РДН (як для Цсер. баз, так і для Цсер. поточ) здійснюється за такою формулою:

Ц сер. = (РДН*Об. РДН) /Об. РДН де:

Ц сер. середньозважена ціна на ринку на добу наперед;

РДН – ціна на ринку на добу наперед;

Об. РДН - обсяг купівлі-продажу електричної енергії на ринку на добу наперед за період обрахунку по об`єднаній енергетичній системі України (ОЕС України) та по Бурштинському острову (БуОс).

В якості періоду обрахунку значення використовуються дані за відповідний місяць (місяць, за який обраховується коливання та/або попередній місяць поставки за договором), або інший період обрахунку згідно цього договору, визначений згідно даних майданчику ДП «Оператор ринку».

Коливання ціни на ринку має бути обґрунтовано та підтверджено даними ДП «Оператор ринку», зокрема даними, розміщеними на офіційному сайті https://www.oree.com.ua/.».

Пунктом 5.7 договору передбачено, що у випадку, якщо коливання ціни на ринку товару відбувається в сторону зменшення понад 10% відносно базової ціни товару, сторони, керуючись п. 5 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», дійшли згоди, що вартість товару за відповідний розрахунковий період може зменшуватись без обмежень максимального відсотку. Обрахунок ціни за одиницю товару на відповідний розрахунковий період в такому випадку визначається за формулою, визначеною у п. 5.6 договору (п. 5.7 договору).

Відповідно до п.5.8.1 договору у випадку зміни тарифу на передачу та/або тарифу на розподіл електричної енергії постановою НКРЕКП або рішенням іншого уповноваженого органу влади, сторони вносять відповідні зміни в додаток №1 (комерційна пропозиція постачальника) до договору шляхом укладання додаткової угоди до договору та викладенням додатку № 1 в новій редакції.

Згідно з п. 5.8.2 договору додаткова угода про внесення змін до договору в частині зміни тарифу має містити інформацію про зміну базової ціни товару (стовпчик 7 таблиці додатку №1), що сталась у зв`язку зі зміною тарифу на передачу електричної енергії та/або розподілу електричної енергії. Базова ціна товару в такій додатковій угоді визначається як сума стовпчиків 4,5 та або 6 таблиці додатку №1.

Ціна товару без ПДВ та без тарифів (стовп. 4 таблиці додатку № 1) в такій додатковій угоді визначається згідно:

п.5.8.2.1. підписаного сторонами акту приймання-передачі товару за останній розрахунковий період або

п.5.8.2.2. згідно даних вказаних в додатку № 1 до договору, якщо акт приймання-передачі товару за договором не підписувався.

Пунктом 5.8.3 договору обумовлено, що додаткова угода про внесення змін до договору має містити посилання на дату та номер документу, яким змінено тариф на передачу та/або тарифу на розподіл електричної енергії, дату (період) з якої такий тариф починає діяти, а також розмір встановленого тарифу у стовпчику 5 та/або 6 таблиці додатку №1 до договору.

Пунктом 5.9 договору передбачено, що зміна ціни за одиницю товару, згідно з п. 5.6-5,7 договору здійснюється в письмовій формі, шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі електричної енергії згідно п. 5.14 договору (п. 5.9 договору).

Пунктом 5.9.1 договору передбачено, що акт приймання-передачі товару, наданий згідно п. 5.14 договору, має містити інформацію про розрахунок ціни за одиницю товару згідно з умовами цього договору та мати відповідне посилання на пункт договору згідно з яким здійснюється перегляд ціни. Примірна форма акту приймання-передачі електричної енергії та рахунку на оплату наведена у додатку № 3 до договору.

Відповідно до вимог п. 5.9.2 договору датою внесення змін до договору в частині зміни ціни за одиницю товару відповідно до умов договору є дата погодження та підписання обома сторонами відповідного акту приймання передачі на партію товару.

Згідно з п. 5.10 постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати, що не визначена цим договором.

Пунктом 5.12 визначено, що розрахунковим періодом за договором є календарний місяць, протягом якого споживачу здійснювалось постачання електричної енергії згідно поданих заявок. Заявки споживача, можуть передбачати замовлення на постачання електричної енергії лише в межах одного календарного місяця.

Пунктом 5.13 договору визначено, що по закінченні розрахункового періоду постачальник зобов`язаний надати для підписання споживачу акт приймання-передачі електричної енергії. Споживач зобов`язаний розглянути та підписати вказаний акт у строк, що не перевищує 5 (п`яти) робочих днів або дати вмотивовану відмову від підписання такого акту, у цей же строк. Акт приймання-передачі електричної енергії має містити інформацію про розрахунок ціни за одиницю товару згідно умов цього договору та іншу інформацію згідно з вимогами договору.

Пунктом 5.14 договору передбачено, що остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у відповідному розрахунковому періоді споживач здійснює згідно виставленого постачальником рахунку на оплату на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі електричної енергії не пізніше ніж протягом 5 робочих днів з моменту його підписання, шляхом оплати залишку вартості спожитої електроенергії. Ціна за одиницю товару в рахунку виставленому за цим пунктом та в акті приймання-передачі товару у відповідному розрахунковому періоді визначається в порядку, визначеному п. 5.6-5.7 договору.

Пунктом 13.1 визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками і діє до 31.12.2021 року включно, але в будь-кому випадку до повного виконання сторонам своїх зобов`язань в частині розрахунків.

Відповідно до вимог п. 13.6 договору істотні умови цього договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених умовами цього договору з урахуванням вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно з п. 15.1 договору невід`ємною частиною цього договору є: додаток № 1 «Комерційна пропозиція постачальника», додаток № 2 «Примірна форма заявки на постачання електричної енергії споживачу», додаток № 3 «Примірна форма акту приймання-передачі електричної енергії».

Згідно додатку 1 до договору, ціна за електричну енергію на момент укладення договору за кВт/год, з урахуванням тарифів на передачу та розподіл, становить 3,19 грн з урахуванням ПДВ. (ціна товару 1,5816 (разом з ПДВ 1,9016) + тариф на передачу 0,31276 (разом з ПДВ 0,37276) + тариф на розподіл 0,76399 (разом з ПДВ 0,91399) = 2,65835 (разом з ПДВ 3,18835).

Загальний обсяг постачання електричної енергії за договором складає 1050000 кВт/год (додаток 1 до договору).

Додатковою угодою від 27.01.2021 № 1 п. 2.1 договору викладено в наступній редакції: «За цим договором постачальник продає споживачу із моменту підписання даної додаткової угоди і до 31.12.2021 товар «код ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія» для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору».

Всі інші умови договору залишено без змін (пункт 2).

Даний додатковий договір набирає чинності з моменту його підписання (пункт 5).

Додатковою угодою №2 від 18.03.2021 (яка починає діяти з моменту підписання) викладено зміни у такій редакції «Керуючись п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ч.2 п. 13.6 договору сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару - Код CPV за ДК 021:2015 « 09310000-5 «Електрична енергія», у в`язку із зміною тарифу на розподіл та передачу такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору» (пункт 1 додаткової угоди).

Пунктом 2 додаткової угоди № 2 від 18.03.2021 визначено, що у зв`язку із застосуванням п.1 цієї додаткової угоди сторони домовились внести зміни до додатку № 1 договору «Комерційна пропозиція».

У додатку № 1 «Комерційна пропозиція Постачальника» до додаткової угоди № 2 зазначено найменування товару - електрична енергія у кількості 973465,47 кВт/год, ціну товару без ПДВ та без тарифу на передачу та без тарифу на розподіл - 1,5816 грн, тариф на передачу - 0,29393 грн без ПДВ, тариф на розподіл - 0,99184 грн без ПДВ.

Зміни до договору внесені на підставі листа ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» від 03.03.2021 № 4319/1, в якому зазначається, що Постановою Національної комісії з державного регулювання, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.12.2020 № 2383 збільшено тариф з розподілу електричної енергії АТ «Чернівціобленерго» з 763,99 грн до 991,84 грн за Мвт/год без ПДВ.

Додатковою угодою від 17.08.2021 № 3 з 01.08.2021 (п.6 додаткової угоди) збільшено ціну за 1 кВт/год електроенергії до 3,78488 грн з ПДВ (або на 18,6% від фактичної ціни визначеної основним договором (3,19 грн за 1 кВт/год) зменшивши обсяг постачання електроенергії на 2021 рік.

Пунктом 6 додаткової угоди визначено що вона набирає чинності та поширює свою діяльність на відносини, що виникли з 01.08.2021 року.

На підтвердження необхідності підвищення ціни ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» направила до Острицької сільської ради лист від 03.08.2021 № 9020 та 3 цінові довідки Чернівецької торгово-промислової палати.

Згідно цінових довідок Чернівецької торгово-промислової палати від 02.08.2021 року № 927/1, № 927/1, № 927/1 середньозважена ціна електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на ринку «на добу наперед» згідно даних веб-сайту ДП «Оператор ринку» становила: станом на 23.07.2021 - 1541,32 грн за 1 МВт/год та станом на 30.07.2021 - 1727,33 грн за 1 МВт/год, зміна ціни складає 12,7 %; станом на 30.07.2021 - 1727 грн за МВт/год та станом на 01.08.2021 - 2119,14 грн за 1 МВт/год, зміна ціни складає 22,68 %; станом на 01.08.2021 - 2119,14 грн за 1 МВт/год та станом на 02.08.2021 - 2578,52 грн за 1 МВт/год, зміна ціни складає 21,68%.

Відповідно до інформації, відображеної у вищезазначених довідках, експертом надано відомості про середньозважену ціну на електричну енергію на РДН по ОЕС України за період з 23.07.2021 по 02.08.2021.

06.09.2021 укладено Додаткову угоду № 4, якою з 01.08.2021 (пункт 6 додаткової угоди) збільшено ціну за 1 кВт з 3,78488 грн. з ПДВ до 4,16336 грн з ПДВ, зменшивши обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік.

Пунктом 6 додаткової угоди визначено що вона набирає чинності та поширює свою діяльність на відносини, що виникли з 01.08.2021. Таким чином, ціна на поставлену електричну енергію була збільшена вже після її фактичної поставки.

На підтвердження необхідності підвищення ціни ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» направила до Острицької сільської ради лист від 16.08.2021 № 10513, в якому зазначається, що згідно аналітичних матеріалів ДП «Оператор ринку» зафіксовано коливання середньозваженої ціни електроенергії на РДН ОЕС більше 10%.

За одну декаду серпня 2021 в порівнянні з 1 декадою липня 2021 на РДН в торговій зоні «ОЕС України» середня ціна базового навантаження зросла на 128,93 % до рівня 2078,55 грн/МВт год та на 36,4 % в порівнянні 3 декадою липня 2021 року. В порівнянні з 1 декадою серпня 2020 індекс ціни «база» збільшився на 69,2%. Збільшення рівня цінових індексів пов`язане з підвищенням максимального рівня цінових індексів пов`язане з підвищенням максимального рівня та максимального навантаження (Постанова НКРЕКП № 1227 від 30.07.2021) та зміною цінових стратегій учасниками ринку.

Відповідно до цінової довідки Чернівецької торгово-промислової палати від 16.08.2021 № 999 середньозважена ціна електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на ринку «на добу наперед» за 10 днів серпня 2021 року у порівнянні з середньозваженою ціною за 3 декаду липня 2021 року становила станом за 3 декаду липня 2021 року - 1623,28 грн за 1 МВт/год та за 10 днів серпня 2021 року - 2127,10 грн за 1 МВт/год, зміна ціни складає 31,4%.

06.10.2021 укладено Додаткову угоду № 5, якою збільшено ціну за 1 кВт з 4,16336 грн з ПДВ до 4,57969 грн з ПДВ, тобто ще на 10%.

Пунктом 6 додаткової угоди визначено що вона набирає чинності та поширює свою діяльність на відносини, що виникли з 01.08.2021.

На підтвердження необхідності підвищення ціни ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» направила до Острицької сільської ради лист від 14.09.2021 № 12137/24 в якому зазначається, що згідно аналітичних матеріалів ДП «Оператор ринку» зафіксовано коливання середньозваженої ціни електроенергії на РДН ОЕС більше +56,4%.

Ціновою довідкою Чернівецької торгово-промислової палати від 13.09.2021 року № 1106/7 встановлено, що згідно даних офіційного веб-сайту ДП «Оператор ринку» «на добу наперед» середньозважена ціна електричної енергії на 14.09.2021 склала 2596,47 грн за 1МВт/год (без ПДВ).

3 інформації Острицької сільської ради від 21.09.2022 №862 встановлено, що загальна кількість електричної енергії, поставленої за договором постачання електричної енергії № 2 від 25.01.2021 складає 977450 кВт.

З інформації Управління Державної казначейської служби України у Герцаївському районі Чернівецької області від 03.06.2022 № 01-09-08/363 встановлено, що за договором постачання електричної енергії № 2 від 25.01.2021 протягом січня-грудня Острицькою сільською радою сплачено відповідачу 3349500 грн.

Згідно з даними, оприлюдненими на офіційному порталі публічних закупівель «ProZorro» щодо закупівлі UA-2020-12-04-003078-с, договір закупівлі від 25.01.2021 № 2 постачальником виконано, що підтверджується звітом про виконання договору від 27.01.2022 та платіжними дорученнями: № 6, 11, 11, 12, 13 від 28.01.2021, № 7, 10, 18, 18, 19, 21, 33, 48, 49 від 15.02.2021, № 78 від 23.02.2021, № 22, 29, 32, 32, 45, 61, 94 від 16.03.2021, № 106 від 24.03.2021, № 6, 27, 37, 41, 64, 76, 114 від 31.03.2021, № 140, 141 від.09.04.2021, № 22, 42, 56, 59, 60, 95, 114, 187 від 06.05.2021, № 192 від 12.05.2021, № 27, 47, 64, 68, 69, 112, 153, 243 від 28.05.2021, № 260 від 18.06.2021, № 32, 56, 81, 82, 85, 143, 171, 282 від 25.06.2021, № 33, 62, 84, 90, 91, 151, 177, 299 від 16.07.2021, № 48, 75, 104, 108, 114, 179, 203, 344, 345 від 19.08.2021, № 55, 86, 110, 114, 125,194, 228, 388, 389 від 22.09.2021, № 63, 92, 120, 124, 135, 214, 252, 427, 428 від 06.10.2021, № 108, № 82, 108, 146, 147, 160, 247, 299, 505 від 26.11.2021, № 94, 121, 165, 167, 176, 227, 361, 615 від 30.12.2021.

За січень місяць 2021 року ТОВ «ЧОЕК» виставив 3 рахунки за різними цінами на загальну суму 924 520,31 грн. в кількості 297,169 тис. кВт/год, зокрема: відповідно до рахунку від 26.01.2021 №1025 та акту приймання-передачі без дати та платіжних доручень від 28.01.2021 сплачено кошти за спожиту електричну енергію кількості 126,359 тис. кВт в сумі 391 965,81 грн. за ціною 3,10 гривень/кВт; згідно рахунку від 31.01.2021 №1519 та акту приймання-передачі від 31.01.2021 та платіжних доручень за 15.02.2022 сплачено кошти за спожиту електричну енергію кількості 118,78 тис кВт в сумі 414 929,44 грн та відповідно до рахунку від 31.01.2021 №2881 та акту приймання-передачі від 31.01.2021 та платіжного доручення від 15.02.2022 сплачено кошти за спожиту електричну енергію кількості 52,03 тис кВт в сумі 117 625,06 грн за ціною 2,26 гривень/кВт.

Відповідно до актів приймання-передачі за лютий 2021 року споживачем спожито 252856 кВт за ціною 3,19 на суму 806854,06 грн.

Відповідно до актів приймання-передачі за березень-липень 2021 року споживачем спожито 279286 кВт по ціні додаткової угоди №3 (сума з ПДВ за 1 кВт) на суму 935092,12 грн, оплата проведена в повному обсязі в березні-серпні 2021 року.

Відповідно до актів приймання-передачі за серпень 2021 року споживачем спожито 15613 кВт по ціні додаткової угоди №3 (сума з ПДВ за 1 кВт) на суму 58174,08 грн, оплата проведена у вересні 2021 року в повному обсязі.

Відповідно до актів приймання-передачі за вересень 2021 року споживачем спожито 21302 кВт по ціні додаткової угоди №4 (сума з ПДВ за 1 кВт) на суму 88694,28 грн., оплата проведена у жовтні 2021 року в повному обсязі.

Відповідно до актів приймання-передачі за листопад-грудень 2021 року споживачем використано 111224 кВт по ціні додаткової угоди №5 (сума з ПДВ за 1 кВт) на суму 536165,15 грн, оплата проведена в листопаді- грудні 2021 року в повному обсязі.

Очікувана вартість 1 кВт/год електричної енергії станом на час укладення договору становила 3,19 грн (ціна договору 3349500 грн, кількість електроенергії 1050000 кВт/год, що підлягала закупівлі), після укладення додаткових угод №2-5 про збільшення ціни електроенергії та з урахуванням перерахованих постачальнику за результатами виконання договору коштів у сумі 3349500 грн вартість 1 кВт/год електроенергії фактично склала 3,42677375 грн (остаточна ціна договору 3349500 грн: 977450 кВт/год фактично поставленої електроенергії).

Проведеним позивачем розрахунком, з урахуванням фактичного обсягу спожитої електричної енергії, зазначено, що споживачем безпідставно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 231 434,50 грн (3 349 500,00 грн (сума сплачена за договором) – 3 118 065,50 грн (977 450 кВт (фактично поставлено за договором) х 3,19 грн (вартість за договором).

Острицькою сільською радою в рамках виконання договору недоотримано електроенергії в кількості 72550 кВт/год.

22.03.2023 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області за результатами перевірки закупівель Острицької сільської ради за номерами UA-2020-12-04-003078-с, UA-2022-12-20-019674-f та UA-2022-12-26-017992-а складено акт яким встановлено, що в порушення умов договору №2 від 25.01.2021 та п. 2 ч. 5 статті 41 Закону № 922 сільською радою укладено з ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» додаткову угоду від 18.03.2021 №2, до договору № 2 про внесення змін до істотних умов договору - збільшення ціни / кВт.год. електричної енергії, та проведено оплату згідно актів приймання-передачі в яких ціна І кВт.год. відповідає визначеній в додатковій угоді, але не має підтвердження коливання ціни, що призвело до недоотримання активів (електричної енергії) у кількості 46084,16 кВт.год. та понесення зайвих витрат бюджетний коштів місцевого бюджету на загальну суму 143 411,09 грн. чим нанесено сільському бюджету матеріальної шкоди на вказану суму).

7. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом апеляційного провадження є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції норм матеріального права, якими врегульовано питання визнання недійсними додаткових угод у сфері публічних закупівель та стягнення безпідставно набутих коштів.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

7.1. Щодо дотримання прокурором порядку звернення з цим позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Підставою для представництва інтересів держави шляхом подання позовної заяви до господарського суду у цій справі прокурор зазначає, що виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням чинного законодавства у сфері публічних закупівель призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі».

Чернівецькою окружною прокуратурою листом №52/1-949вих-22 від 16.09.2022 повідомлено Острицьку сільську раду про порушення Закону №922 та необхідність вжиття заходів для їх усунення.

На підтвердження повідомлення позивача про звернення прокурора до суду долучено до позову повідомлення в порядку частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (а.с319, т.1).

Аналізуючи вищевказане, колегія суддів звертає увагу на те, що прокурор навів підстави для звернення з позовом до суду в інтересах держави, в особі органу місцевого самоврядування, та визначив орган, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист у спірних правовідносинах, а також дотримався порядку подачі позову в інтересах держави, в особі органу місцевого самоврядування.

У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред`явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону "Про публічні закупівлі" (постанова Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 924/524/24).

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (постанови Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 25.06.2024 у справі № 918/760/23, від 01.10.2024 у справі № 918/778/23, від 20.02.2025 у справі № 910/16372/21).

Для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти варто повертати (стягувати) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету (постанова Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 904/192/22). Тобто у спорі за позовом прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину головний розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором як позивач, на користь якого прокурор просить стягнути кошти (застосувати реституцію), є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся із цим позовом до суду.

Позиція Верховного Суду щодо правомірності подання прокурором позову в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, відображена, серед іншого, в постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 926/1392/20, від 05.08.2021 у справі № 911/1236/20, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18.

Верховний Суд у постанові від 04.02.2026 у справі № 927/342/24 зауважив, що така конструкція (пред`явлення позову про визнання правочину недійсним із визначенням відповідачами всіх учасників такого правочину) застосовується тоді, коли відповідний позов заявляється третьою особою, яка вважає, що її права та законні інтереси порушені цим правочином.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 у спорі у подібних правовідносинах в оцінці можливості та обґрунтованості звернення прокурора в інтересах держави в особі сторони правочину та її визначення позивачем, а не відповідачем констатувала обґрунтованість звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Управління освіти, як сторони договору про публічні закупівлі, як позивача, а не відповідача.

У справі, яка розглядається, Міськрада як орган місцевого самоврядування, є розпорядником бюджетних коштів у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України, що уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, водночас вона зобов`язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави в бюджетній сфері.

Позов у цій справі пред`явлений прокурором в інтересах держави в особі Острицька сільська рада, яка є розпорядником коштів місцевого бюджету, та стороною оспорюваного правочину у спірних правовідносинах, а тому набула статусу позивача відповідно до вимог абзацу 2 частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України. Підставою позову визначено укладення оспорюваних додаткових угод всупереч чинного законодавства, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу поставки електричної енергії. особі Острицька сільська рада не була позбавлена можливості звернутися самостійно з відповідним позовом про визнання недійсною додаткової угоди, водночас саме пасивна поведінка стала підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала щодо захисту інтересів держави.

7.2. Щодо оцінки застосування судом першої інстанції норм матеріального права, якими врегульовано підстави визнання недійсними додаткових угод.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

На підставі ч. 30 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", електропостачальник - суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу.

Згідно ч. 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до ч. 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку (надалі - ПРРЕЕ).

В силу п. 1.2.7. ПРРЕЕ, постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на 2 основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

За умовами п. 1.2.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Положенням п. 3.2.1. ПРЕЕ передбачено, що Споживач перед укладенням договору про постачання електричної енергії споживачу має ознайомитись з умовами постачання електричної енергії, правами та обов`язками, обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві-приєднані до умов договору. Обрана споживачем комерційна пропозиція є додатком до укладеного відповідним електропостачальником та споживачем договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки товарів, на підставі укладеного між сторонами договору. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

7.2.1. Щодо особливостей зміни ціни у сфері публічних закупівель.

Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції чинній на момент укладання між сторонами договору визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

З аналізу положень Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель і повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного та Господарського кодексів України (чинного на момент укладення оспорюваних додаткових угод), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (Постанова КГС ВС від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону № 922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Згідно з частиною п`ятою статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції від 23.01.2021 року чинній на момент укладення договору та незмінною на момент укладення оспорюваної додаткової угоди №2): істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Редакція пункту 2 частини п`ятої статті 41 змінена згідно із Законом України № 1530-IX від 03.06.2021 (набрав чинності 26.06.2021 року та є застосовним до оспорюваних Додаткових угод №№3-5): «збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії».

24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Філологічне тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" унормовано на рівні не більше 10 %.

До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю (див. пункти 139, 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

Отже, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду від 12.11.2024 у справі №910/19784/23, від 10.09.2024 у справі № 918/703/23, від 02.07.2024 у справі №910/13579/23, від 14.05.2024 у справі № 917/1010/22).

Дотримання сторонами договору про закупівлю імперативних вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що передбачає спосіб та порядок зміни ціни за одиницю товару, є обов`язковим.

У абзаці 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, які визначені у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору. Для обґрунтування збільшення вартості товару, відповідач повинен належними доказами довести наявність підстав для збільшення ціни товару та для застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

(1) відбувається за згодою сторін, зокрема шляхом підписання додаткових угод до основного договору про закупівлю;

(2) має бути коливання ціни на товар на ринку в сторону збільшення;

(3) збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;

(4) коливання ціни такого товару на ринку має бути обґрунтоване і документально підтверджене постачальником;

(5) ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %;

(6) така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;

(7) загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися;

(8) коливання ціни на ринку в сторону збільшення має бути непрогнозованим для постачальника;

(9) 10 % підвищення ціни в договорі є максимальним лімітом щодо зміни ціни в договорі протягом всього часу його дії (Постанови КГС ВС від 22 вересня 2026 року у cправі № 926/929/24 та від 05 жовтня 2026 року у cправі № 910/11553/25).

З урахуванням зміни пункту 2 частини п`ятої статті 41 Законом України № 1530-IX від 03.06.2021 (набрав чинності 26.06.2021 року), зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, не дотримання вище перелічених умов є підставою для визнання оспорюваних додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару, недійсними.

7.3. Оцінка доводів апеляційної скарги та доказів, наданих на підтвердження обставин дотримання вимог закону під час укладення кожної оспорюваної додаткової угоди.

Судом встановлено, що в період дії договору, його сторони шляхом укладення спірних додаткових угод, вносили зміни, збільшуючи вартість електричної енергії з посиланням на коливання цін, при цьому зменшуючи загальний обсяг постачання електричної енергії.

Додатковими угодами сторони зменшували обсяг поставки електричної енергії та збільшували ціну за одиницю товару.

Суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі №910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Законом № 922-VIII не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 916/747/24).

З-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22).

7.3.1. Укладення Додаткової угоди № 2 від 18.03.2021 призвело до зменшення об`єму закупівлі електричної енергії з 1050000 кВт/год до 973465,46 кВт/год та збільшення ціни, в порівнянні з Договором № 2 від 25.01.2021 на 7,86% (по Договору ціна 3,19 грн).

У п. 1 Додаткової угоди № 2 від 18.03.2021 зазначено «Керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ч. 2 п. 13.6 Договору, сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару, у зв`язку зі зміною тарифу на розподіл та передачу такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості Договору».

Зміни до договору внесені на підставі листа ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» від 03.03.2021 № 4319/1, підставою для збільшення ціни стали Постанови Національної комісії з державного регулювання, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.12.2020 № 2383 та №2353, які набрали законної сили з 1 січня 2021 року..

Вказані постанови оприлюднені на офіційному веб-сайті регулятора 10.12.2020, а відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій до даної закупівлі ТОВ «ЧОЕК» подала тендерну пропозицію 22.12.2020.

Тому, набрання чинності Постановами Національної комісії з державного регулювання, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.12.2020 № 2383 та №2353 та розмір тарифу, динаміка його змін були відомими відповідачу на стадії участі у процедурі закупівлі, а також на момент підписання договору (25.01.2021).

Таким чином, коливання ціни на ринку в сторону збільшення було прогнозованим для постачальника.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що мало місце зміна біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, що підпадає під регулювання п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Отже, внесення зміни до ціни товару не відповідало вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у чинній на той момент редакції, не узгоджувалось із положеннями ч. 2 ст. 652 ЦК України (навпаки в момент укладення договору сторони мали виходили з того, що така зміна обставин настане), настання цінових змін не було не прогнозованим та непередбачуваним для відповідача, що підтверджує обґрунтованість висновків суду першої інстанції про недійсність Додаткової угоди № 2 від 18.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №2 від 25.01.2021 року.

7.3.2. Щодо доводів апеляційної скарги про помилкове визнання недійсними наступних додаткових угод, суд апеляційної інстанції зауважує, що такі висновки не призвели не невірного вирішення спору по суті, враховуючи наступне.

Додатковою угодою від 17.08.2021 № 3 з 01.08.2021 (п.6 додаткової угоди) збільшено ціну за 1 кВт/год електроенергії до 3,78488 грн з ПДВ (або на 18,6% від фактичної ціни визначеної основним договором (3,19 грн за 1 кВт/год) зменшивши обсяг постачання електроенергії на 2021 рік.

Згідно цінових довідок Чернівецької торгово-промислової палати від 02.08.2021 року № 927/1, № 927/1, № 927/1 середньозважена ціна електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на ринку «на добу наперед» згідно даних веб-сайту ДП «Оператор ринку» становила: станом на 23.07.2021 - 1541,32 грн за 1 МВт/год та станом на 30.07.2021 - 1727,33 грн за 1 МВт/год, зміна ціни складає 12,7 %; станом на 30.07.2021 - 1727 грн за МВт/год та станом на 01.08.2021 - 2119,14 грн за 1 МВт/год, зміна ціни складає 22,68 %; станом на 01.08.2021 - 2119,14 грн за 1 МВт/год та станом на 02.08.2021 - 2578,52 грн за 1 МВт/год, зміна ціни складає 21,68%.

Відповідно до інформації, відображеної у вищезазначених довідках, експертом надано відомості про середньозважену ціну на електричну енергію на РДН по ОЕС України за період з 23.07.2021 по 02.08.2021.

Тобто, зміна ціни обґрунтована періодом тривалістю 12 календарних днів у межах різних календарних місяців.

06.09.2021 укладено Додаткову угоду № 4, якою з 01.08.2021 (пункт 6 додаткової угоди) збільшено ціну за 1 кВт з 3,78488 грн. з ПДВ до 4,16336 грн з ПДВ, зменшивши обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік, тобто ще на 10 % від фактичної ціни визначеної додатковою угодою від 17.08.2021 № 3.

Відповідно до цінової довідки Чернівецької торгово-промислової палати від 16.08.2021 № 999 середньозважена ціна електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на ринку «на добу наперед» за 10 днів серпня 2021 року у порівнянні з середньозваженою ціною за 3 декаду липня 2021 року становила станом за 3 декаду липня 2021 року - 1623,28 грн за 1 МВт/год та за 10 днів серпня 2021 року - 2127,10 грн за 1 МВт/год, зміна ціни складає 31,4%.

Тобто, зміна ціни обґрунтована періодом тривалістю 20 календарних днів у межах різних календарних місяців.

06.10.2021 укладено Додаткову угоду № 5, якою збільшено ціну за 1 кВт з 4,16336 грн з ПДВ до 4,57969 грн з ПДВ, тобто ще на 10%.

На підтвердження необхідності підвищення ціни ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» направила до Острицької сільської ради лист від 14.09.2021 № 12137/24 в якому зазначається, що згідно аналітичних матеріалів ДП «Оператор ринку» зафіксовано коливання середньозваженої ціни електроенергії на РДН ОЕС більше +56,4%.

Ціновою довідкою Чернівецької торгово-промислової палати від 13.09.2021 року № 1106/7 встановлено, що згідно даних офіційного веб-сайту ДП «Оператор ринку» «на добу наперед» середньозважена ціна електричної енергії на 14.09.2021 склала 2596,47 грн за 1МВт/год (без ПДВ).

Тобто, зміна ціни обґрунтована періодом тривалістю 1 календарний день.

Дослідивши зміст вказаних довідок, колегія суддів зазначає, що вони не можуть бути доказом на підтвердження коливання ціни товару, оскільки носить лише інформаційний характер та містять середньозважених цін на майданчику ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС) у відповідні періоди чи дати та не містять інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівняні з моментом укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозицією внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.

Будь-яких інших доказів дійсного коливання ціни на електричну енергію в бік її збільшення в період дії договору матеріали справи не містять.

Крім того, обґрунтування зміни ціни прямо суперечить узгодженим сторонами підставам для такої зміни, визначеними п.п. 5.6., 5.6.1., 5.6.2. Договору.

Зокрема, положеннями п. 5.6.1. Договору передбачено одночасне дотримання трьох підстав для зміни ціни за одиницю товару:

- один раз на місяць після завершення розрахункового періоду (1);

- з дотриманням формули, передбаченої п. 5.6.2 договору (2);

- не більше, ніж на 10% від базової ціни за одиницю товару (3).

Пунктом 5.6.2 договору передбачено, що у випадку, якщо ціна за договором переглядається вперше, середньозважена ціна на РДН визначається виходячи з цін, які склались на ринку за всі календарні дні місяця, що передували дню проведення аукціону по закупівлі, за якою укладався договір.

У випадку, якщо до дня проведення аукціону пройшло менше 14 календарних днів відповідного місяця, обрахунку підлягають дані за останні 14 календарних днів, що передували дню проведення аукціону по закупівлі, за якою укладався договір.

У випадку, якщо перегляд ціни відбувається вдруге та в подальшому протягом строку дії договору, середньозважена ціна на РДН обраховується за даними, що склались на ринку за попередній розрахунковий період (попередній місяць поставки).

Таким чином, надання відповідачем відомостей про зміну цін за різні календарні місяці, протягом терміну, який є меншим за попередній календарний місць суперечить положенням п. 5.6.2. Договору, не доводить настання передбачених п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» підстав для збільшення ціни товару, а також істотної зміни обставин, як підстави для застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Збільшення ціни додатковою угодою №3 перевищувало більш ніж на 10% ціну договору (враховуючи недійсність додаткової угоди №2), укладення наступних угод призводило до понаднормативного збільшення ціни. Що суперечило вимогам закону та є підставою для визнання їх недійсними.

Додатково апеляційний суд звертає увагу, що на момент укладення додаткових угод №3-5 діяла змінена редакція пункту 2 частини п`ятої статті 41 змінена згідно із Законом України № 1530-IX від 03.06.2021 (набрав чинності 26.06.2021 року).

Як наслідок період внесення змін не частіше ніж один раз на 90 днів обчислювався також з моменту внесення змін до договору щодо збільшення ціни за одиницю товару, а не лише з моменту укладення самого договору.

З 17.08.2021 (укладення додаткової угоди №3 під час дії нової редакції закону) до 06.09.2021 та 06.10.2021 (укладення додаткових угод №№4,5) минуло менше 90 днів, тому укладення наступних додаткових угод (№№4,5) суперечило вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», в чинній на момент їх укладення редакції.

Верховний Суд у Постанові від 12.09.2019 року у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, які визначені у статті 3 Закону "Про публічні закупівлі".

В іншому випадку не досягається мета Закону "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Отже, враховуючи те, що при укладенні спірних додаткових угод №№3-5 сторонами не дотримано вимог закону щодо обґрунтованого збільшення ціни одиниці товару, обмежень відносно частоти такого збільшення (додаткові угоди №№4,5) суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірні додаткові угоди підлягають визнанню недійсними: тому доводи скаржника про відсутність підстав для визнання вказаних Додаткових угод недійсними колегією суддів відхиляються.

7.4. Щодо впливу на оцінку спірних правовідносин внесених змін до статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції Закону №4888-ІХ.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону публічні закупівлі товарів, робіт і послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються в порядку, що діяв до введення в дію цього Закону. Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Стаття 58 передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 дійшов висновку, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

В силу вимог ч. 3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Тобто, до припинених цивільних відносин, виконаних договорів новий акт цивільного законодавства не підлягає застосуванню та не має зворотної дії в часі.

Відтак, оскільки спірний Договір був укладений 25.01.2021, а оспорювані зміни до Договору вносились у березні-жовтні 2021 року, постачання електричної енергії за Договором здійснювалось до 31.12.2022, спірні правовідносини виникли і завершились до введення в дію пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №4888-ІХ.

Договір повністю виконано до моменту внесення законодавчих змін. За таких обставин така норма не підлягає застосуванню до правовідносин у справі, що переглядається.

На момент виникнення та існування спірних правовідносин Закону №4888-ІХ, яким було внесено зміни до Закону України "Про публічні закупівлі", не існувало та такий, відповідно, не міг регулювати правовідносини у сфері здійнення закупівель, укладення договорів про закупівлі та порядку внесення змін до таких.

Буквальне тлумачення положень Прикінцевих та перехідних положень Закону №4888-ІХ свідчить, що норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону №4888-ІХ ретроспективно розповсюджується на всі договори про закупівлю, які були укладені до 24.06.2026 та на даний час продовжують діяти (є діючими) (Постанова КГС ВС від 05 жовтня 2026 року у cправі № 910/11553/25).

Законодавець не може через перехідні та прикінцеві положення законів визнавати дійсними додаткові угоди до договорів, які суперечили вимогам закону на момент їх укладення та є виконаними.

Оскільки, інший підхід суперечитиме положенню ч. 3 ст. 5 ЦК України.

Крім того, за встановленими у справі фактичними обставинами застосування 10% обмежень на внесення змін до ціни за електроенергію не є визначальними, оскільки порушено вимоги відносно обґрунтованості внесення таких змін та не доведення таких підстав належними доказами у межах узгоджених п. 5.6.2. договору періодів (про що зазначено вище).

Отже, не дотримання формули, передбаченої п. 5.6.2 договору є самостійною та достатньою підставою для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод №№3-5, оскільки доводить їх не відповідність вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону щодо обґрунтованості збільшення ціни.

7.5. Щодо позовної вимоги про стягнення коштів.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що на спірні правовідносини поширюються вимоги ст. 1212 ЦК України. Так, Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (п. п. 71, 72, 82 постанови). Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. У постанові від 26.09.2019 у справі № 520/4210/18 Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 виснував, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ефективним способом захисту права є такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У Постанові від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, згідно з яким, в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Таким чином, у разі задоволення судом першочергової вимоги щодо визнання оспорюваних додаткових угод недійсними, вбачаються всі підстави для задоволення похідної вимоги щодо стягнення незаконно отриманих відповідачем коштів, що дозволить поновити порушені права позивачів як розпорядників коштів.

За спірними додатковими угодами не було набуто додаткового майна порівняно з тим, що було передбачено договором про постачання електричної енергії споживачу №2 від 25.01.2021, тому у Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" не виникає права на повернення будь-якого майна (двосторонньої реституції) або ж отримання відшкодування за нього, оскільки воно не передавало додаткових кіловат електричної енергії порівняно з умовами договору, а навпаки загальний обсяг отриманої електричної енергії було зменшено із збільшенням вартості за одиницю товару і тому не підлягає застосуванню двостороння реституція.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 927/68/23.

Крім того, недійсність стосується лише частини вартості поставленого товару (електроенергії), тобто та частина оплати, яка становить належний розмір та ґрунтується на умовах укладеного договору і положеннях чинного законодавства залишається у власності відповідача. Відтак відсутні підстави для повернення товару на користь відповідача внаслідок встановленої підстави для повернення частини безпідставно перерахованої його вартості позивачем.

Тому, апеляційним судом відхиляються доводи апеляційної скарги в частині невірного застосування норм матеріального права, якими врегульовано питання двосторонньої реституції.

7.5.1. З відповідних мотивів колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про втручання у мирне володіння майном, оскільки повернення безпідставно перерахованих коштів внаслідок недійсності додаткових угод ґрунтується на законодавчій підставі, переслідує легітимну мету (повернення коштів до бюджету територіальної громади), є пропорційним, оскільки встановлює обов`язок з повернення лише частини коштів, залишаючи у власності відповідача розмір узгодженої у договорі оплати за поставлену електроенергію, тобто не ставить надмірний тягар.

Наслідки недійсності є передбачуваними для відповідача, оскільки позов подано у межах строків позовної давності, відповідач був обізнаний з нормами чинного на момент укладення оспорюваних додаткових угод законодавства, умов договору стосовно підстав внесення змін до ціни за електроенергію, однак не дотримувався відповідних положень.

7.5.2. Також, апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги в частині не врахування місцевим господарським судом доктрини заборони суперечливої поведінки.

Доктрина venire contra factum proprium згадується у постановах Великої Палати Верховного Суду та Касаційного цивільного суду Верховного Суду.

Зокрема, у справі № 145/2047/16-ц (Постанова ВП ВС від 16.06.2020 року) мотивуючи підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначила, що існує очевидна необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування пункту 6 статті 3 ЦК України та доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) у спорах про недійсність договору для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень.

У праві України зазначена доктрина проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема про його схвалення.

Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, зазначивши, що статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.

Тобто, вчинення обома сторонами дій, які суперечать вимогам закону не може надавати дійсності договору.

У Постановах Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 496/1561/16-ц та у справі № 357/7734/18, на які посилається апелянт, застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтувалось на оцінці недобросовісної поведінки однієї із сторін спірних правовідносин.

Застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) є засобом для недопущення недійсності оспорюваного правочину всупереч принципу добросовісності, а не підставою для визнання його недійсним (Постанова КЦС ВС від 30.07.2020 у справі № 357/7734/18).

Тобто, презюмується добросовісна поведінка однієї із сторін, яка протиставляється непослідовній, суперечливій та недобросовісній поведінці іншої сторони.

Водночас, за встановленими апеляційним судом обставинами відповідач у спірних правовідносинах першочергово діяв недобросовісно, неодноразово ініціюючи питання про збільшення ціни договору з посилання на обставини, які для нього були передбачуваними та заздалегідь відомими на стадії укладення Додаткової угоди №2 (стосовно збільшення ціни на електроенергію Постановами Національної комісії з державного регулювання, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг); надаючи документи на підтвердження обставин збільшення ціни, з недотриманням вимог п. 5.6.1. Договору та визначеного п. 5.6.2. Договору періоду, на стадії укладення Додаткових угод №3-5.

З огляду на недобросовісну поведінку відповідача у спірних правовідносинах, відсутні достатні правові підстави для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), як підстави для відмови у задоволенні позову про визнання недійсними оспорюваних додаткових угод.

З урахуванням сукупної оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правомірно визнано недійсними оспорювані додаткові угоди.

Окремі недоліки мотивування судового рішення не вплинули на вірний висновок суду першої інстанції щодо розгляду спору по суті, недоліки судового мотивування усунуто апеляційним судом.

Оскільки позовна вимога про стягнення грошових коштів є похідною від задоволених вимог про визнання недійсними додаткових угод, правовою підставою для повернення спірних коштів виступає саме відсутність законної підстави для їх набуття, що прямо регулюється статтею 1212 ЦК України.

Враховуючи визнання недійсними Додаткових угод від 18.03.2021 № 2, від 17.08.2021 № 3, від 06.09.2021 № 4, від 06.10.2021 № 5 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №2 від 25.01.2021, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 231 434,50 грн підставно задоволено судом першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли достатнього підтвердження за результатом апеляційного розгляду.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції не встановлено визначених ст. 277 ГПК України обставин, тому апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» слід залишити без задоволення; Рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.07.2026 у справі 926/3430/23 - залишити без змін.

9. Розподіл судових витрат.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 240, 242, 269, 270, 273, 275-277, 281-289 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на Рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.07.2026 у справі 926/3430/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.07.2026 у справі 926/3430/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги – залишити за апелянтом.

4. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності – засобами поштового зв`язку.

5. Матеріали справи у п`ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення – 21.10.2026.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).

Повна постанова складена 23.10.2026.

Головуючий суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Ржепецький В.О.

Суддя Степанюк Н.Л.