Суд: Західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №907/80/26
Суддя: Бойко Світлана Михайлівна
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/80/26
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Трускавецького В.П.
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи:
від позивача: з`явився особисто та представник Биркович О.І.;
від відповідача-1: не з`явився;
від відповідача-2: не з`явився;
від відповідача-3: не з`явився;
від третьої особи: не з`явився;
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 29.06.2026,
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.06.2026, суддя Сисин С.В., м. Ужгород, повний текст рішення складено 22.06.2026
у справі № 907/80/26
за позовом ОСОБА_1
до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства «АВІАС ПЛЮС»
відповідача-2 Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ужгородської міської ради
відповідача-3 Виконавчого комітету Ужгородської міської ради,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 ОСОБА_2 ,
про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання виключення запису з реєстру,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
29.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до приватного акціонерного товариства «АВІАС ПЛЮС», Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ужгородської міської ради та виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання виключити відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.
З урахуванням змісту позовної заяви від 25.01.2026, заяви від 10.02.2026 про виконання ухвали суду від 03.02.2026 про залишення позову без руху у справі № 907/80/26 та заяви від 22.04.2026 про уточнення позову та прохальної частини позовної заяви, позивач просив:
- визнати припиненими трудові відносини між генеральним директором ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «АВІАРС» з 01.01.2026 у зв`язку зі звільненням із займаної посади генерального директора за власним бажанням, на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України;
- зобов`язати Виконавчий комітет Ужгородської міської ради (Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу «Відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо» відомості про ОСОБА_1 як про генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАРС».
Позовні вимоги мотивовані порушенням права позивача на вільне обрання праці та припинення трудових відносин, передбачене ст. 43 Конституції України та ст. 38 КЗпП України. Позивач зазначає, що з 31.05.2000 він обіймає посаду генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАРС», а згідно з останнім рішенням засновників від 19.08.2020 термін його повноважень був обмежений трьома роками та закінчився 19.08.2023.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.06.2026 провадження у справі №907/80/26 в частині заявленого позову до Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Ужгородської міської ради – закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України. В іншій частині позову – відмовлено повністю. Судові витрати у справі покладено на позивача.
Місцевий господарський суд зазначив, що невчинення позивачем дій по скликанню за своєю ініціативою загальних зборів учасників товариства, вказує про недотримання ОСОБА_1 визначеного Законом і статутом товариства порядку скликання загальних зборів учасників товариства з власної ініціативи, а отже і порядку припинення його повноважень, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати, що права позивача були порушені внаслідок позбавлення його можливості припинити свої повноваження як генерального директора товариства з незалежних від нього причин.
Також, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи предмет і підстави позову, зміст спірних правових відносин, позивач повинен був залучити до справи як відповідача ТОВ «АВІАРС», зважаючи на те, що саме з таким товариством останній перебуває у трудових відносинах та наводить свої позовні вимоги про припинення його повноважень як генерального директора товариства.
Місцевий господарський суд вказав, що відповідач-2 у цій справі - Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ужгородської міської ради не є юридичною особою, а є структурним підрозділом відповідача-3 - виконавчого комітету Ужгородської міської ради, що підтверджено даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно відповідача-3; оскільки відповідач-2 був залучений до справи позивачем відповідно до заяви про виконання ухвали суду від 03.02.2026, а тому Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ужгородської міської ради не може виступати стороною у господарському процесі, а отже і поданий на розгляд суду спір у справі №907/80/26 в частині відповідача-2 вирішенню в порядку господарського судочинства не підлягає і провадження у цій справі підлягає закриттю.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та заперечення позивача
30.06.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_3 б/н від 29.06.2026 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.06.2026 у справі №907/80/26.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи; неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
На думку позивача, місцевий господарський суд, не врахував ряд заяв позивача, поданих останнім у суді першої інстанції та які зазначені ним в апеляційній скарзі.
Також, скаржник зазначає, що суд першої інстанції відмовився дослідити та застосувати рішення судів які набрали законної сили і на думку позивача мають преюдиційне значення для законного вирішення цієї справи.
Учасники справи відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 справу № 907/80/26 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Рим Т.Я.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 б/н від 29.06.2026 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.06.2026 у справі №907/80/26.
Суддя Рим Т.Я. у період з 03.08.2026 по 21.08.2026 перебував у відпустці, головуючий суддя Бойко С.М. та суддя Бонк Т.Б. перебували у відпустці з 17.08.2026 по 04.09.2026.
Для призначення справи до розгляду в судовому засіданні, керівник апарату розпорядився провести повторний автоматизований розподіл апеляційної скарги у цій справі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 для розгляду справи № 907/80/26 визначено такий склад суду: Бойко С.М. – головуючий суддя, судді Бонк Т.Б. та Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 справу №907/80/26 призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.10.2026.
У зв`язку із перебування у відпустці судді – члена колегії Галушко Н.А. у період з 19.10.2026 по 01.11.2026 з метою розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 проведено повторний автоматизований розподіл.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2026 для розгляду справи № 907/80/26 визначено такий склад суду: Бойко С.М. – головуючий суддя, судді Бонк Т.Б. та Трускавецький В.П.
У судовому засіданні, суддя-доповідач оголосив заяву заступника директора департаменту забезпечення надання адміністративних послуг, начальника центру надання адміністративних послуг департаменту забезпечення надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ужгородської міської ради Жанни Павлув про заміну неналежного відповідача Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Ужгородської міської ради на відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців департаменту забезпечення надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ужгородської міської ради та розгляд справи без його участі, а також з`ясував думку позивача щодо заявленого клопотання.
Позивач підтримав заявлене клопотання.
Колегія суддів, порадившись на місці ухвалила відмовити в задоволенні заяви заступника директора департаменту забезпечення надання адміністративних послуг, начальника центру надання адміністративних послуг департаменту забезпечення надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ужгородської міської ради Жанни Павлув про заміну неналежного відповідача Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ужгородської міської ради на відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців департаменту забезпечення надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ужгородської міської ради.
Підставою для відмови є те, що відповідно до статті 48 Господарського процесуального кодексу України питання про заміну неналежного відповідача врегульовано як процесуальне повноваження суду першої інстанції, тоді як положеннями статті 269 цього Кодексу визначено межі перегляду справи судом апеляційної інстанції.
У судовому засіданні 19.10.2026 позивач підтримав доводи апеляційної скарги, надав суду пояснення.
Відповідач-1,2,3 та третя особа на стороні відповідача-1, уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання, беручи до уваги те, що явка представників учасників даної справи не була визнана обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи без їх участі, відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.
Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.06.2026 у справі №907/80/26 у цій справі оскаржується позивачем в повному обсязі.
Апеляційний суд, розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу позивача, дійшов висновку про залишення її без задоволення та про часткове скасування рішення суду першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, ТОВ «АВІАРС» (ідентифікаційний код юридичної особи 30963553) зареєстроване 26.05.2000. Місцезнаходження товариства: м. Ужгород, вул. Собранецька, 145 А, квартира 18. Органом управління товариства є загальні збори учасників, а позивач зазначений у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань як керівник та представник юридичної особи.
Згідно зі статутом ТОВ «АВІАРС», затвердженим зборами учасників відповідно до протоколу від 19.05.2000 та зареєстрованим розпорядженням Ужгородського міського голови № 225 від 26.05.2000, зі змінами і доповненнями, зареєстрованими відповідно до розпорядження №86 від 01.03.2001, товариство створено на підставі рішення засновників від 19.05.2000 № 1 для здійснення господарської діяльності.
У п.8.1. статуту товариства вказано, що його вищим органом є збори учасників Товариства, у яких беруть участь учасники або призначені ними представники.
Відповідно до п.8.5. статуту товариства збори його учасників скликає голова Товариства; позачергові збори скликаються та проводяться головою товариства.
Згідно з п.п. «ж» п.8.6. статуту товариства виключною компетенцією зборів учасників є обрання та відкликання генерального директора та ревізійної комісії.
Відповідно до п.8.7. статуту товариства збори учасників можуть передавати на вирішення генеральному директору окремі питання, крім тих, які відносяться до виключної компетенції зборів.
Пункт 8.8. статуту Товариства передбачає, що збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, які володіють у сукупності 100 відсотками голосів.
За змістом п.8.12 статуту Товариства його голова має право скликати позачергові збори, якщо необхідно в інтересах товариства, а також у випадках виникнення необхідності вирішити питання, які відносяться до виключної компетенції зборів у відповідності з чинним статутом.
Відповідно до п.п.8.15., 8.16. статуту управління поточною діяльністю Товариства здійснюється виконавчим органом – генеральним директором, який призначається зборами учасників на 3 роки з правом продовження повноважень на новий період за рішенням зборів.
Як підтверджується наказом ТОВ «АВІАРС» № 1ос від 31.05.2000 (том 1, а. с. 21), ОСОБА_1 призначено на посаду директора товариства за сумісництвом з 01.06.2000. Підставою для видання наказу зазначено рішення зборів засновників, оформлене протоколом № 2 від 30.05.2000.
Надалі відбулися зміни у складі учасників товариства та розмірах їхніх часток у статутному капіталі.
Так, відповідно до протоколу № 5/6 від 21.02.2001 зборів засновників ТОВ «АВІАРС» прийнято рішення про включення ЗАТ «АВІАС ПЛЮС» до складу засновників товариства та перерозподіл часток у статутному фонді таким чином: ЗАТ «АВІАС ПЛЮС» – 99 %, ОСОБА_1 – 0,5 %, ОСОБА_2 – 0,5 %.
Розпорядженням Ужгородського міського голови № 80 від 26.02.2001 зареєстровано зміни до установчого договору ТОВ «АВІАРС», пов`язані зі зміною складу засновників товариства.
Надалі розпорядженням Ужгородського міського голови № 86 від 01.03.2001 зареєстровано зміни до установчого договору та статуту ТОВ «АВІАРС», якими визначено розмір статутного фонду товариства у сумі 150 000,00 грн. Відповідно до змін до установчого договору внески учасників становили: ЗАТ «АВІАС ПЛЮС» – 148 500,00 грн, що відповідає 99 % статутного фонду; ОСОБА_1 – 750,00 грн, або 0,5 %; ОСОБА_2 – 750,00 грн, або 0,5 %.
Таким чином, після реєстрації зазначених змін учасниками ТОВ «АВІАРС» були ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ЗАТ «АВІАС ПЛЮС», а загальний розмір статутного капіталу товариства становив 150 000,00 грн.
Як убачається з рішення зборів засновників ТОВ «АВІАРС» № 9 від 04.01.2011, ОСОБА_1 призначено на посаду генерального директора товариства.
У подальшому рішенням загальних зборів учасників ТОВ «АВІАРС» № 1/2020 від 19.08.2020 продовжено повноваження генерального директора ОСОБА_1 на три роки.
У відповідному протоколі загальних зборів зазначено, що в зборах брали участь учасники товариства – ПАТ «АВІАС ПЛЮС», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які сукупно володіли 100 % голосів, були завчасно повідомлені про час і місце проведення зборів та порядок денний. За результатами розгляду питання порядку денного прийнято рішення про продовження повноважень генерального директора ТОВ «АВІАРС» ОСОБА_1 на три роки.
У зв`язку із закінченням зазначеного строку ОСОБА_1 11.04.2025 звернувся із заявою до генерального директора ПАТ «АВІАС ПЛЮС» ОСОБА_4 , у якій просив звільнити його з посади генерального директора ТОВ «АВІАРС» за власним бажанням з 19.04.2025. У заяві позивач послався на закінчення строку повноважень, установленого рішенням загальних зборів учасників від 19.08.2020, та зазначив про неможливість подальшого виконання обов`язків. Як додаток до заяви вказано копію протоколу № 1/2020.
Водночас із долученої до позовної заяви копії поштового відправлення № 8801700157930 убачається, що поштове відправлення, адресоване генеральному директору ПАТ «АВІАС ПЛЮС» ОСОБА_4 , було повернуто ОСОБА_1 із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
Крім того, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань щодо ПАТ «АВІАС ПЛЮС» у реєстрі зазначено відсутність відомостей про керівника товариства у зв`язку з виключенням таких відомостей на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 у справі № 904/1956/25.
Посилаючись на наведені обставини, зокрема направлення заяви про звільнення, повернення поштового відправлення та відсутність належного реагування з боку ПАТ «АВІАС ПЛЮС», ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Як зазначав позивач, ПАТ «АВІАС ПЛЮС» не вчинило дій, необхідних для скликання відповідного органу управління та вирішення питання про припинення його повноважень як генерального директора ТОВ «АВІАРС» і призначення іншої особи на цю посаду. Крім того, за твердженням позивача, на його усне звернення щодо виключення з Єдиного державного реєстру відомостей про нього як керівника ТОВ «АВІАРС» було відмовлено з огляду на відсутність змін до установчого договору товариства та наказу про звільнення.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просив визнати припиненими його трудові відносини з ТОВ «АВІАРС» як генерального директора з 01.01.2026 у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України, а також зобов`язати Виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі відповідного підрозділу державної реєстрації виключити з Єдиного державного реєстру відомості про нього як генерального директора товариства та, за наявності, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи.
Позов у справі № 907/80/26 пред`явлено до ПАТ «АВІАС ПЛЮС», Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради.
Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, апеляційний суд виходить із такого.
Як підтверджується наказом ТОВ «АВІАРС» № 1ос від 31.05.2000, ОСОБА_1 було призначено на посаду директора саме ТОВ «АВІАРС». У подальшому, згідно з рішенням зборів засновників № 9 від 04.01.2011, його призначено генеральним директором товариства, а рішенням загальних зборів учасників № 1/2020 від 19.08.2020 продовжено його повноваження на три роки.
Отже, з наведених документів убачається, що трудові відносини, припинення яких є предметом спору, виникли між ОСОБА_1 та ТОВ «АВІАРС».
Водночас позивач заявив вимогу про визнання припиненими трудових відносин саме з ТОВ «АВІАРС», однак це товариство до участі у справі як відповідача не залучив.
Таким чином, спір стосується припинення трудових відносин позивача з юридичною особою, керівником якої він є, та пов`язаних із цим питань управління товариством і внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру. Вирішення вимоги про визнання трудових відносин припиненими безпосередньо впливає на права та обов`язки ТОВ «АВІАРС» як юридичної особи, з якою позивач перебуває у трудових відносинах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі". Сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (див. правові висновки, які викладено у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17).
Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).
З огляду на предмет позову та характер спірних правовідносин саме ТОВ «АВІАРС» є стороною трудових відносин, припинення яких просить визнати позивач, а отже, належним відповідачем за цією вимогою.
Натомість ПАТ «АВІАС ПЛЮС», незважаючи на те, що є учасником ТОВ «АВІАРС» із часткою 99 % статутного капіталу, не є роботодавцем позивача за встановленими у справі обставинами. Сам по собі статус учасника товариства не є достатньою підставою для визначення цієї юридичної особи належним відповідачем за вимогою про припинення трудових відносин із ТОВ «АВІАРС».
Отже, оскільки ТОВ «АВІАРС», з яким позивач перебуває у трудових відносинах і щодо якого заявлено вимогу про визнання таких відносин припиненими, не залучено до участі у справі як відповідача, позов пред`явлено до неналежних відповідачів.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (див. правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).
Таким чином, оскільки позов пред`явлено до неналежних відповідачів, то у позові слід відмовити саме з цієї підстави.
Щодо закриття провадження судом першої інстанції в частині заявленого позову до Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Ужгородської міської ради на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України апеляційний суд зазначає таке.
У Рішенні Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі №1-2/2010. наголошено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах не трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством й особами, яким довірено повноваження з управління ним. Фактично КСУ дійшов висновку, що відносини між директором і товариством є корпоративними та стосуються саме управління товариством.
Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) ТОВ є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.
На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у разі вияву ним ініціативи згідно зі ст. 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення. У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.
Позивач, виконуючи повноваження одноосібного виконавчого органу товариства, звернувся з позовом про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання виключення запису з реєстру.
Отже, вимоги позивача спрямовані на припинення повноважень директора, обраного загальними зборами учасників товариства. Тому цей спір пов`язаний із управлінням товариством. Наслідки його вирішення можуть впливати на трудові відносини позивача з товариством, що не змінює корпоративного характеру такого спору.
Такий висновок викладено у постанові ВП ВС від 14.06.2023 № 448/362/22.
Отже, на директора не поширюється загальний порядок звільнення працівника за власним бажанням з попередженням власника або уповноваженого органу про звільнення за два тижні. Натомість директор повинен, дотримуючись вимог закону та статуту товариства, скликати загальні збори учасників, направити повідомлення про скликання загальних зборів учасникам товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень. Такі висновки викладені, зокрема, у постанові ВП ВС від 6 вересня 2023 року у справі №127/27466/20.
Також, колегія суддів зазначає, що суд не вправі втручатися у діяльність органу – суб`єкта державної реєстрації, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру, а рішення суду про припинення трудових відносин є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, тому така позовна вимога відповідача не підлягає задоволенню (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).
Частиною першою статті 25 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.
Рішення суду про визнання трудових відносин припиненими і є підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 333/3177/22).
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез?ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.06.2026 у справі №907/80/26 підлягає частковому скасуванню.
Судові витрати
У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
УХВАЛИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 29.06.2026– залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.06.2026 у справі №907/80/26– частково скасувати.
Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні пред`явленого позову до відповідача-2 Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та відповідача-3 Виконавчого комітету Ужгородської міської ради.
В решті рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.06.2026 у справі №907/80/26 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови складено та підписано 23.10.2026.
Головуючий суддя Бойко С. М.
Судді Бонк Т.Б.
Трускавецький В.П.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua