Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №914/247/24 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/247/24

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Трускавецького В.П.,

секретар судового засідання Бабій М.М.

явка учасників справи:

від прокурора: Панькевич Р.В.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився,

розглянув апеляційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури №15/2-952вих-26 від 14.07.2026,

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2026, суддя Матвіїв Р.І., м. Львів, повний текст рішення складено 29.06.2026,

у справі №914/247/24

за позовом керівника Жовківської окружної прокуратури Львівської області

в інтересах держави в особі позивача Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Антимонопольного комітету України, м. Київ,

до відповідача підприємства об`єднання громадян “Центр Комплекс”, м. Львів,

про визнання недійсним договору та стягнення 1 350 472, 00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

29.01.2024 керівник Жовківської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до підприємства об`єднання громадян «Центр Комплекс» про визнання недійсним договору та стягнення 1 350 472, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладення договору про закупівлю робіт № 2/18 від 20.12.2018 супроводжувалося порушенням законодавства про захист економічної конкуренції внаслідок вчинення учасниками публічної закупівлі антиконкурентних узгоджених дій, спрямованих на спотворення результатів торгів, що встановлено рішенням Антимонопольного комітету України № 727-р від 29.12.2021.

На думку прокурора, зазначені обставини є підставою для визнання договору недійсним відповідно до частини першої статті 215, частини першої статті 203 та частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, із застосуванням наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з Підприємства об`єднання громадян «Центр Комплекс» у дохід держави в особі Західного офісу Держаудитслужби 1 350 472,00 грн, сплачених за виконання робіт за спірним договором, з огляду на ліквідацію замовника без правонаступників.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського Львівської області від 17.06.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції зазначив, що приписи частини третьої статті 228 ЦК України, з огляду на конфіскаційний характер передбачених нею санкцій, можуть застосовуватися лише у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, зокрема за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, або в разі завдання державі значних збитків, яким відповідає незаконне та безпідставне збагачення винної особи. При цьому сам факт вчинення учасниками закупівлі антиконкурентних узгоджених дій, спрямованих на спотворення результатів торгів, не є достатньою підставою для висновку про те, що укладений за їх результатами договір суперечить інтересам держави і суспільства.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що прокурор не довів спрямованості спірного договору на порушення інтересів держави і суспільства, завдання державі майнової шкоди внаслідок його укладення, переплати бюджетних коштів або отримання робіт неналежної якості, а також причинно-наслідкового зв`язку між порушенням конкурентного законодавства та погіршенням майнового становища держави. У зв`язку з цим суд визнав недоведеними підстави для визнання договору недійсним відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

15.07.2026 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури №15/2-952вих-26 від 14.07.2026 на рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2026 у справі № 914/247/24.

Скаржник зазначає, що порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, яке полягало в узгодженні учасниками торгів своїх тендерних пропозицій та поведінки під час проведення закупівлі, усуває реальну конкуренцію та змагальність між учасниками, що, своєю чергою, призводить до спотворення результатів торгів і позбавляє замовника можливості забезпечити найбільш ефективне здійснення закупівлі.

При цьому скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність доведення факту заподіяння державі майнової шкоди, переплати бюджетних коштів або неналежної якості виконаних робіт як обов`язкових умов для застосування відповідних правових наслідків.

Крім того, прокурор вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

На переконання прокурора, конфіскаційний характер правових наслідків недійсності правочину, передбачених зазначеною нормою, сам по собі не є підставою для виключення можливості її застосування до договору, укладеного за результатами процедури закупівлі, результати якої спотворено внаслідок вчинення антиконкурентних узгоджених дій.

19.08.2026 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2026 у справі № 914/247/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026 справу № 914/247/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Прядко О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 з підстав, що визначені ч. 2 ст. 260 ГПК України апеляційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури №15/2-952вих-26 від 14.07.2026 на рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2026 у справі № 914/247/24 залишено без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури №15/2-952вих-26 від 14.07.2026 на рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2026 у справі № 914/247/24.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 (склад колегії: головуючий суддя - Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б. та Прядко О.В.) розгляд справи №914/247/24 призначено на 14.10.2026.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді – члена колегії Прядко О.В. з 12.10.2026 по 30.10.2026 включно та враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, встановлені ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України, здійснено автоматизовану заміну судді-члена колегії Прядко О.В. у справі №914/247/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2026 головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі №914/247/24 визначено суддю С.М. Бойко суддів: Т.Б. Бонк, В.П. Трускавецького.

У судовому засіданні 14.10.2026 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, надав суду пояснення, учасники справи уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання сторін у справі, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності учасників справи.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання, беручи до уваги те, що явка представників учасників даної справи не була визнана обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за участі прокурора, який з`явився у судове засідання.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

Рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2026 у справі № 914/247/24 оскаржується першим заступником керівника Львівської обласної прокуратури в повному обсязі.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, суд першої інстанції обґрунтовано встановив дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та наявність правових підстав для такого представництва. Зазначене питання не є предметом апеляційного оскарження, у зв`язку з чим апеляційний господарський суд його не переглядає.

Апеляційний суд, розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, дійшов висновку про залишення її без задоволення, з таких підстав

Предметом позову у цій справі є визнання недійсним договору про закупівлю робіт № 2/18 від 20.12.2018 із застосуванням наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення з Підприємства об`єднання громадян «Центр Комплекс» 1 350 472,00 грн. у дохід держави, а правовою підставою позову — статті 203, 215 та частина третя статті 228 ЦК України.

Як встановлено судами, державним історико-архітектурним заповідником у м. Жовкві (надалі по тексту скорочено – ДІАЗ у м. Жовкві) були проведені торги на закупівлю: «Комплексна реставрації об?єкту Всесвітньої спадщини церкви Пр. Трійці в м. Жовкві Львівської області» (45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація) відповідно до оголошення UA-2018-11-14-000655-с (відкриті торги). Очікувана вартість - 3 952 420,80 грн.

Переможцем у торгах визначено колективне підприємство «Центр комплекс» Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України», з яким укладено договір № 2/18 про закупівлю від 20.12.2018 з договірною ціною 3 905 476, 24 грн (фінансування робіт здійснюється в цілому по об`єкту за рахунок коштів державного бюджету).

Додатком № 4 до договору затверджено графік фінансування робіт на 2018 – 2019 роки – 3 905 476,24 грн.

Замовник і генпідрядник 20.12.2018 підписали додаткову угоду № 1 до договору, якою доповнили п. 2.1.1 договору абзацом про те, що договірна ціна робіт, які підлягають виконанню у 2018 році станом на грудень 2018 року на момент укладення угоди становить 1 350 472,00 грн без рахування податку на додану вартість. До вказаної угоди складено додаток № 1 «Графік виконання робіт на 2018 рік», відповідно до якого комплексна реставрація об`єкту Всесвітньої спадщини церкви Пр. Трійці в м. Жовкві Львівської області, вартістю 1 350 472,00 грн, 2018 рік.

Додатком № 2 до додаткової угоди складено графік фінансування робіт на 2018 рік в сумі 1 350 472,00 грн.

Згідно зі звітом від 16.10.2020 про виконання договору про закупівлю від 20.12.2018, строк дії за договором: 20 грудня 2018 року - 31 грудня 2019 року. Сума оплати за договором: 1 825 227,95 грн з ПДВ, договір розірвано у зв`язку із ліквідацією замовника.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції рішенням Антимонопольного комітету України № 727 – р від 29.12.2021 визнано дії підприємства об`єднання громадян «Західний Квартал» організації «Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України» і підприємства об?єднання громадян «Центр Комплекс» із спільної підготовки до участі в торгах, визнано антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів торгів, що є порушеннями, передбаченими пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та накладено штраф та накладено штрафи.

Відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 10.07.2020 №1951 «Про припинення діяльності державної організації «Державний історико-архітектурний заповідник у м. Жовква» припинено Державну організація «Державний історико - архітектурний заповідник у м. Жовкві» шляхом ліквідації.

Запис щодо припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено 17.03.2021 (номер запису 1003981110020000809), дані щодо юридичних осіб правонаступників в реєстрі відсутні.

На адресу Міністерства культури та інформаційної політики скеровано запит Жовківської окружної прокуратури від 14.12.2023 щодо інформування контролюючого (уповноваженого) органу з метою надання встановленому факту належної оцінки та самостійного звернення з позовом до суду про визнання недійсним договору № 2/18 від 20.12.2018 як такого, що укладений з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також одночасним застосуванням наслідків недійсного правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України та будь-якої іншої інформації, яка підтверджує чи спростовує вказану інформацію.

Листом Міністерства культури та інформаційної політики від 17.01.2024 (отриманим прокуратурою 19.01.2024) підтверджено інформацію, про те, що відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 10.07.2020 припинено діяльність ДІАЗ у м. Жовква шляхом ліквідації без правонаступництва. Згідно з п. 4.4 наказу вивільнене майно цілісного майнового комплексу ДІАЗ у м. Жовква (в т. ч. пам`ятки культурної спадщини, а також правовстановлюючі документи та технічна документація на об`єкти) на підставі акту приймання-передачі майна цілісного майнового комплексу ДІАЗ у м. Жовква від 17.08.2020 передано до Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького. Враховуючи те, що Львівська національна галерея мистецтв імені ім. Б.Г. Возницького не є правонаступником ДІАЗ у м. Жовква, договори, а також інші підтверджуючі документи, не передавалися.

Аналогічна позиція висловлена Львівською національною галереєю мистецтв імені Б.Г. Возницького у листі від 03.01.2024, адресованому Жовківській окружній прокуратурі.

Спір у цій справі зводиться до наявності правових підстав для визнання недійсним договору про закупівлю робіт № 2/18 від 20.12.2018, укладеного між Державним історико-архітектурним заповідником у м. Жовкві та Підприємством об`єднання громадян «Центр Комплекс», за результатами публічної закупівлі, результати якої, за встановленими Антимонопольним комітетом України обставинами, були спотворені внаслідок антиконкурентних узгоджених дій учасників торгів, а також до наявності підстав для застосування наслідків недійсності правочину, передбачених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, шляхом стягнення з відповідача 1 350 472,00 грн у дохід держави.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною третьою статті 228 ЦК України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 вказав, що, здійснивши правовий аналіз частини третьої статті 228 ЦК України, можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції обґрунтовано врахував правові висновки, викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, у якій Верховний Суд досліджував питання застосування частини третьої статті 228 ЦК України за умови вчинення стороною правочину антиконкурентних узгоджених дій, за які чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу.

Зазначені висновки мають істотне значення для вирішення цієї справи, оскільки в обох випадках підставою для заявлення вимог про недійсність договору та застосування спеціальних наслідків, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України, прокурор визначає порушення законодавства про захист економічної конкуренції під час проведення публічної закупівлі.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Крім того, відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, уточнюючи попередні висновки щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України, зазначила, що при визначенні підстав для застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені Європейським Судом з прав людини, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо);

Об`єднана палата дійшла висновку, що частина третя статті 228 ЦК України може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Крім того, Об`єднана палата звернула увагу на невідповідність частини третьої статті 228 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, притаманний нормам публічного, а не приватного права, а також на суттєві логічні невідповідності приписів частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що нікчемним є правочин, який суперечить публічному порядку, але як наслідок передбачають більш м`які наслідки - двосторонню реституцію та частину 3 цієї статті, яка щодо оспорюваного правочину (який порівняно з нікчемним є не очевидно недійсним і відтак має меншу суспільну небезпеку) встановлює у якості наслідків набагато жорсткішу санкцію - стягнення з винної сторони (сторін) майна на користь держави, а також позбавлення, які накладаються на добросовісну сторону договору.

Антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч.3 ст.228 ЦК України.

Отже суд першої інстанції правильно зробив висновок, що сам факт порушення антимонопольного законодавства під час проведення торгів/аукціонів не є правовою підставою для кваліфікації правочину як такого, що суперечить публічному порядку в розумінні статті 228 ЦК України.

Судами зроблено висновок, що доводи прокурора зводяться передусім до обставин порушення учасниками закупівлі правил конкуренції, установлених рішенням Антимонопольного комітету України. Проте самого факту вчинення таких дій недостатньо для застосування частини третьої статті 228 ЦК України, оскільки для цього необхідно встановити, що сам правочин був спрямований на досягнення мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а не лише те, що під час проведення процедури закупівлі було допущено порушення конкурентного законодавства.

При цьому апеляційний господарський суд також погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурором не доведено причинно-наслідкового зв`язку з укладенням та виконання цього договору та завдання державі майнової шкоди, чи сплати коштів понад вартість фактично виконаних робіт або отримання роботи неналежної якості. Так само і не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між установленим порушенням конкурентного законодавства та погіршенням майнового становища держави.

Саме по собі перерахування відповідачу коштів у сумі 1 350 472,00 грн. за виконані роботи не підтверджують незаконного збагачення відповідача в розумінні правового висновку Об`єднаної палати, оскільки матеріали справи не свідчать про те, що зазначена сума є збитками держави або результатом безпідставного одержання коштів унаслідок укладення спірного договору. Обставина ліквідації замовника без правонаступника також не є самостійною підставою для визнання договору недійсним або застосування конфіскаційних наслідків, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України.

Доводи прокурора про те, що узгоджені дії учасників торгів усунули реальну конкуренцію та позбавили замовника можливості отримати найбільш ефективний результат закупівлі, не спростовують зазначених висновків.

Такі обставини характеризують порушення, допущене під час проведення процедури закупівлі, однак без установлення додаткових обставин, які свідчили б про протиправну мету самого правочину та відповідне порушення інтересів держави і суспільства, не можуть бути достатньою підставою для застосування частини третьої статті 228 ЦК України.

Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати суд має оцінити не лише поведінку учасників під час закупівлі, а й спрямованість самого правочину, наявність мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та обставини, які виправдовують застосування настільки суворого заходу майнового характеру.

Не змінюють цього висновку й посилання прокурора на умисел відповідача. Установлення антиконкурентних узгоджених дій учасників закупівлі та притягнення їх до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції не означають автоматичної наявності всіх юридичних умов, необхідних для застосування спеціальних наслідків недійсності правочину.

Отже, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурор не довів наявності передбачених законом підстав для визнання договору № 2/18 від 20.12.2018 недійсним відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України. Оскільки підстави для визнання спірного правочину недійсним не встановлені, відсутні й підстави для застосування заявлених прокурором спеціальних наслідків у вигляді стягнення з відповідача 1 350 472,00 грн у дохід держави.

За таких обставин суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, урахував актуальні правові висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2026 у справі № 914/247/24 належить залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, посилання на норми матеріального права базуються на неправильному ним розумінні цих норм права.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі “Трофимчук проти України” № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури №15/2-952вих-26 від 14.07.2026 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2026 у справі № 914/247/24 – залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено та підписано 23.10.2026.

Головуючий суддя Бойко С. М.

Судді Бонк Т.Б.

Трускавецький В.П.