Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №909/95/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/95/26

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Копець Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу Бурштинської міської ради Івано-Франківської області від 16.06.2026 (вх. №ЗАГС 01-04/1924/26 від 16.06.2026)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.05.2026 (повний текст рішення складено та підписано 28.05.2026, суддя І.М. Скапровська)

у справі № 909/95/26

за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу, м. Івано- Франківськ

до відповідача Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, м. Бурштин, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область,

про стягнення 808 894,13 грн шкоди

за участі представників:

від позивача в режимі відеоконференції з Господарським судом Івано-Франківської області: Голубчак М.В.;

від відповідача: Червак Н.С.;

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Бурштинської міської ради про стягнення 808 894,13 грн шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки дерев.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.05.2025 під час проведення заходів державного екологічного нагляду державними інспекторами виявлено факт незаконної рубки невстановленими особами 161 сироростучого дерева, міісце вчинення правопорушення — урочище "Тенетники" за межами населеного пункту м. Бурштин. Факт порубки зафіксовано в акті від 01.05.2025 № 87/02.1 та складено відомість обліку пнів. За даним фактом Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області відкрило кримінальне провадження. Розмір шкоди завданої навколишньому природному середовищу склав 808 894,13 грн. Позивач зазначає, що оскільки земельна ділянка перебуває у комунальній власності і не надана у користування, обов`язок із забезпечення охорони та збереження лісових насаджень від незаконних рубок покладається на орган місцевого самоврядування — Бурштинську міську раду. Зважаючи на те, що винних у незаконній порубці осіб не встановлено, майнова відповідальність за завдану шкоду згідно з ч. 2 ст. 107 Лісового кодексу України покладається на відповідача.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.05.2026 у справі № 909/95/26 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Бурштинської міської ради Івано-Франківської області на користь держави Україна – 808 894,13 грн шкоди, яку зобов`язано перерахувати у фонд охорони навколишнього природного середовища Бурштинської міської ради на р/р: UA558999980333159331000009626, отримувач ГУК в Iв.-Фр.об./ТГ Бурштин/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37951998, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), на території якої вчинені дані правопорушення. Стягнуто з Бурштинської міської ради Івано-Франківської області на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу 9706,73 грн - судового збору на р/р: UA368201720343110004000095363 в ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 42702233.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що факт незаконної рубки 161 сироростучих дерева різної породи та факт не встановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, є доведеними, а відтак, згідно з ч. 2 ст. 107 Лісового кодексу України у відповідача виник обов`язок відшкодувати заподіяну шкоду, оскільки ліс знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.

Не погодившись з вказаним рішенням, Бурштинська міська рада Івано-Франківської області звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.05.2026 у справі № 909/95/26 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема, скаржник зазначає, що акт №87/02.1 від 01.05.2025 складений позивачем в умовах діючого мораторію, без належного правового наказу, без направлення на перевірку та за відсутності обов`язкового погодження профільного Міністерства. Важає, що такий акт є недопустимим доказом у розумінні ст. 77 ГПК України, тому факт заподіяння школи та її розмір вважає юридично недоведеним. Окрім того, вказує, що судом першої інстанції проігноровано дію постанови Кабінету Міністрів України №303 від 13.03.2022 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану» та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Судом не надано належної оцінки тому, що позивачем не залучено до участі у проведенні даного заходу жодного представника органу місцевого самоврядування, про факт перевірки не було повідомлено, і копія акта після проведеної перевірки не надсилалась ні інспекцією, ні поліцією жодним чином не поінформовано міську раду про факт виявлення рубки та відкриття кримінального провадження. Щодо вини ради, яка полягає у не вчиненні дій щодо внесення відомостей про ділянку до Державного земельного кадастру, то вказує, що таке не внесення не може перебувати у прямому причинно-наслідковому зв`язку із кримінальними діями третіх осіб, які здійснювали незаконну рубку дерев у зимово-весняний період. З посиланням на Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» скаржник вказує, що акт №87/02.1 від 01.05.2025 не відповідає вимогам ст. 7 даного Закону. Щодо встановлення в діях відповідача протиправної бездіяльності, то скаржник зазначає, що органи місцевого самоврядування наділені виключно повноваженнями щодо здійснення самоврядного контролю і такий за своєю природою обмежений межами територіальної громади (населеного пункту) та об`єктами комунальної власності. Контроль за лісовим масивами та природними ресурсами за межами населеного пункту є виключно функцією системи державного контролю, який позивач намагається перекласти на орган місцевого самоврядування. Судом першої інстанції проігноровано факт відсутності реєстрації акту перевірки №87/02.1 від 01.05.2025 на інспекційному порталі (інтегрованій автоматизованій системі державного нагляду та контролю).

До апеляційної скарги скаржником долучено клопотання від 16.06.2026 про витребування від Державної регуляторної служби України, як державного утримувача та адміністратора Інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) офіційну довідку (витяг з лог-файлів електронної системи ІАС ДНК) про те, чи вносились Державною екологічною інспекцією Карпатського округу відомості щодо наказу, посвідчення (направлення) на перевірку та самого акта перевірки №87/02.1 від 01.05.2025 стосовно Бурштинської міської ради до Інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) (ІАС ДНК). У разі внесення таких відомостей - вказати точну дату , час (години, хвилини) внесення інформації та унікальний системний реєстраційний номер заходу.

Позивач – Державна екологічна інспекція у відзиві на апеляційну скаргу оскаржуване рішення суду вважає законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В своє обґрунтування вказує, що посилання відповідача на вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та недотримання порядку проведення перевірки є необґрунтованими та такими, що не підлягають до застосування в межах спірних відносин, оскільки відповідач не є суб`єктом господарювання, а є органом місцевого самоврядування. Щодо покликання скаржника на постанову КМ України №303 від 13.03.2022 в редакції, чинній на момент проведення заходу, то така містить положення про припинення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, що відповідно не стосується заходів контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, обстеження місць заподіяння шкоди. В даній справі, як вказує позивач, не здійснювались заходи контролю щодо органу місцевого самоврядування, тобто, відповідача, а відбувся захід, спрямований на запобігання та виявлення порушень на території Івано-Франківського району природоохоронного законодавства. Щодо встановлення місця вчинення правопорушення, то позивач вказує, що відповідно до даних відкритого офіційного інформаційного порталу «Публічна кадастрова карта», на якому оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру, місце вчинення незаконної рубки дерев за географічними координатами 49.270054, 24.576727 на території Бурштинської міської ради знаходиться за межами населеного пункту, земельна ділянка – не сформована. Зазначає, що згідно з ст. 83 та абз. 10 п.24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, землі не сформовані у земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, перейшли у комунальну власність відповідно до закону, з дня набрання чинності цим пунктом. Покликається на правову позицією Верховного Суду, сформовану у постановах від 19.04.2024 у справі № 917/1356/23 та від 06.05.2025 у справі № 918/710/24, від 23.09.2025 у справі № 906/994/24, в яких зазначено, що шкода, заподіяна лісу, не наданого в користування, у разі не встановлення осіб, винних у її заподіянні, відшкодовується органом місцевого самоврядування у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

Також представником позивача подано заперечення на клопотання (заяву) відповідача від 17.07.2026 , поданого в суд апеляційної інстанції, що із змісту клопотання та процесуальних заяв у справі відповідач у відзиві на позовну заяву від 13.02.2026 не висловлював заперечень щодо складання акта №87/02.1 від 01.05.205, щодо не внесення його до АІС , крім того, не вчинено дій для отримання такого доказу самостійно. Позивач вказує, що відомості про результати проведених заходів контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади та заходів контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів не підлягають внесенню до Інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю), оскільки не стосуються проведення перевірок суб`єктів господарювання та не регулюються нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Відтак, заперечує проти витребовування доказів від Державної регуляторної служби України.

27.07.2026 від скаржника через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, який по суті перекликається з апеляційною скаргою, однак вказує, що Бурштинська міська рада заперечує свій статус органу місцевого самоврядування, як лісокористувача, тобто, якщо земельна ділянка не була офіційно надана раді у постійне користування для ведення лісового законодавства, то на раду не можуть покладатися обов`язки зі спеціальної охорони лісу, передбачені для лісогосподарських підприємств. Звертає увагу, що під час складання акта №87/02.1 від 01.05.2026 та проведення огляду місця вчинення незаконної рубки, були залучені стороні особи, які не були включені до наказу на проведення перевірки. Вважає, що такі дії є прямим перевищенням службових повноважень та грубим порушенням порядку здійснення державного нагляду (контролю).

05.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, доводи яких також збігаються з відзивом на апеляційну скаргу.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Бурштинської міської ради Івано-Франківської області від 16.06.2026 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.05.2025 у справі № 909/95/25 розгляд справи призначено в судовому засіданні на 25.08.2026.

25.08.2026 розгляд справи відкладено на 15.09.2026.

В судовому засіданні 15.09.2026 на розгляд поставлено клопотання відповідача про витребування доказів, однак, представник відповідача зазначила, що відпала потреба для витребування доказів з підстав письмових пояснень позивача, відповідно до чого суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки даному клопотанню, що, відображено у у протоколі судового засідання від 15.09.2026. Заслухавши пояснення учасників процесу з приводу поданої апеляційної скарги, судом оголошено перерву до 06.10.2026.

02.10.2026 через систему «Електронний суд» скаржником подано додаткові пояснення у справі вих. №1935/02-28 від 02.10.2026.

В сою чергу, позивачем через систему «електронний суд» подано заперечення на клопотання (заву) за вих. №07-07 від 06.10.2026.

06.10.2026 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з відпусткою члена колегії – судді Матущака О.І..

Ухвалою суду від 07.10.2026 розгляд справи № 909/95/26 призначено на 13.10.2026.

В судове засідання 13.10.2026 з`явились представник учасників процесу. Суд апеляційної інстанції в судовому засіданні подані скаржником додаткові пояснення від 02.10.2026 та подані відповідачем на них заперечення від 06.10.2026 залишено без розгляду, з підстав пропуску строку на їх подання.

Відповідач (скаржник) просив скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.05.2026 у справі №909/95/26 та ухвалити нове рішення, яким в позові – відмовити.

В свою чергу, позивач просив рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.05.2026 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення учасників процесу, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Під час посилення заходів, спрямованих на запобігання та виявлення правопорушень на території Бурштинської міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області за географічними координатами: 49.270054, 24.576727 виявлено факти незаконної рубки 161 сироростучих дерев породи осика, верба, граб, черешня, дуб, клен та вільха з діаметром пнів 17, 16, 16, 22, 14, 22, 25, 20, 18, 28, 26, 10, 13, 30, 28,28, 29, 20,29,30,18, 22, 23, 28, 16, 18, 17, 19, 10, 13, 10, 23, 15, 27, 35, 35, 25, 29, 10, 50, 28, 20, 41, 31, 30, 20, 15, 25, 14, 28, 16, 35, 13, 32, 23, 20, 45, 18, 17, 13, 15, 20, 17, 12, 16, 13, 26, 12, 17, 18, 30, 22, 20, 14, 35, 22, 31, 22, 25, 27, 12, 15, 13, 27, 12, 15, 13, 16, 15, 15, 13, 1522, 13, 14, 27,22, 16, 22, 19, 14, 13, 13, 25, 27, 22, 10, 18, 25, 22, 42, 28, 27, 13, 17, 12, 20, 17, 10, 22, 17, 21, 10, 17, 17, 21, 21, 23, 17, 22, 13, 19, 31, 18, 30, 33, 10, 22, 16, 14, 25, 24, 43, 27, 41, 42, 13, 41, 36, 14, 38, 45, 32, 32 43, 40, 21, 51, 32, 42, 31 см, що є порушенням вимог ст. ст. 25, 26, 40 Закону України «Про рослинний світ» та ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», внаслідок чого спричинено шкоду навколишньому природному середовищу.

Облік пнів незаконно зрубаних дерев проведено за участю головного спеціаліста відділу лісового та мисливського господарства в Івано-Франківській області Західного міжрегіонального управління та мисливського господарства Мельничук Г.О. та начальником відділу ЛГОВЕ Галицького НПП Козенко З.В. та складено відомість обліку пнів незаконно зрубаних (знищених) дерев на території Бурштинської міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 01.05.2025 за географічним координатами 49.270054, 24576727 в якій зафіксовано кількість, стан, породи, ознаки, діаметри незаконно зрубаних (знищених) дерев. Заміри пнів знищених (зрубаних) дерев проводилися вимірювальною металевою рулеткою Р-10 УЗК виробник «Союзний завод» №34 (свідоцтво про повірку від 20.05.2024 №0798/м (т-1, а.с.15)).

Як вказує позивач, незаконна рубка 161 дерева різних порід вчинена в період лютий – квітень 2025 року.

Дане правопорушення зафіксовано актом №87/02.1 посилення заходів із запобігання та виявлення правопорушення вимог природоохоронного законодавства на території Івано-Франківського району від 01.05.2025 (т-1, а.с.12), фототаблицею місця незаконної рубки дерев на території Бурштинської міської ради за географічними координатами 49.270054, 24.576727 (т-1, а.с.13), як додаток до акту від 01.05.2025 №87/02.1 та відомістю обліку пнів незаконно зрубаних (знищених) дерев на території Бурштинської міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 01.05.2025 за географічним координатами 49.270054, 24.576727 (т-1, а.с.14).

Позивачем згідно із додатком 1 постанови КМ України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, підприємствами, установами, організаціями та громадянами» із врахуванням такс, проведено розрахунок розміру шкоди завданої навколишньому природному середовищу за незаконно порубку виявлено 161 шт. сироростучих дерев в сумі 808 894,13 грн (т-1, а.с.16-17)

Листом від 06.05.2025 №01-03/1817 Інспекцією надіслано матеріали перевірки до відділення поліції №3 (м. Галич) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, ГУНП в Івано-Франківській області та Івано-Франківської обласної прокуратури для внесення відомостей в ЄРДР та проведення досудового розслідування (т-1, а.с.20-21).

У відповідь на лист Інспекції №01-03/5054 від 11.12.2025 відділення поліції №3 (м. Галич) листом №9940-2026 від 14.01.2026 повідомило, що встановити особу, яка могла бути причетна до рубки 161 дерев різних порід не представилося можливим (т-1, а.с.22).

Згідно з данми публічної кадастрової карти місце вчинення незаконних рубок на території Бурштинської міської ради, за межами населеного пункту, за географічними координатами 49.270054 , 24.576727 земельна ділянка не сформована (т-1, а.с.18).

У відомостях розміщених у геоінформаційній кадастровій системі «ГІС-Ліспроект» (т-1, а.с.19) занесено відомості, щодо самозаліснених територій України і за результатами пошуку координат 49.270054, 24.576722 за якими виявлено незаконну рубку 161 дерева, дана територія відноситься до самозаліснених земель площею 3,3473 га на території Бурштинської міської територіальної громади, ділянка не сформована.

В подальшому, позивачем з метою досудового врегулювання спору було надіслано до Бурштинської міської ради претензію від 01.09.2025 №52/25 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев в розмірі 808 894,13 грн (т-1, а.с.23-24,25).

Відповідачем листом №2089/02-29 від 06.10.2025 надано відповідь на претензію і вказано, що вимоги позивача вона не визнає (т-1, а.с.26).

15.12.2025 Інспекція надіслала лист №07-07/5148, яким додатково обґрунтувала вимоги виставленої претензії про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев в розмірі 808 894,13 грн, однак, такий залишено відповідачем без реагування (т-1, а.с.28-29).

Вказані підстави слугували підставою для звернення Державної екологічної інспекції Карпатського округу до суду з даним позовом.

При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Предметом позову у даній справі є стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, правовою підставою позову є ч. 2 ст. 107 ЛК України.

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Частинами 1-2 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такого способу захисту, як відшкодування шкоди, необхідною є наявність сукупності елементів цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, настання шкоди, причинного зв`язку між такою поведінкою і шкодою та вини.

У деліктних правовідносинах обов`язок доведення факту заподіяння шкоди, протиправності поведінки та причинного зв`язку покладається на позивача, тоді як відповідач повинен довести відсутність своєї вини. Таким чином, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю, суд виходить із презумпції вини заподіювача шкоди.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 зазначеного Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної та генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Згідно з підп. 14, 16 п.2 розділу ІІІ Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 04.04.2020 №230 (із змінами) Інспекція для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку підприємства, установи та організації, їх об`єкти нерухомого майна, виробничі потужності та технічне обладнання під час здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та з метою здійснення розрахунку розміру шкоди, збитків і витрат, завданих навколишньому природному середовищу та природним ресурсам держави внаслідок виникнення аварій, надзвичайних ситуацій, військової агресії, військових, терористичних або інших злочинних дій, передавати правоохоронним органам матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення.

Таким чином, компетенція Інспекції не обмежується проведенням планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) стосовно суб`єктів господарювання, порядок яких визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», чи проведенням контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади, проведенням якого визначено Порядком, затвердженим постановою КМ України від 09.03.1999 №339, а поширюється також на здійснення контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів та здійснення заходів спрямованих на запобігання та виявлення правопорушень на території яких поширюються повноваження Інспекції, порядок здійснення якого визначено Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Положенням про Інспекцію.

Як зазначалося вище, під час посилення заходів, спрямованих на запобігання та виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства на території Івано-Франківського району Івано-Франківської області виявлено факт незаконної рубки 161 сироростучого дерева за межами населеного пункту м. Бурштин урочище «Тенетники» за географічними координатами 49.270054, 24.576727 Бурштинської міської ради Івано-Франківського району. Даний факт зафіксовано актом №87/02.1 від 01.05.2025 (т-1, а.с.12), в якому зазначено, що розмір шкоди завданої навколишньому природному середовищу, склав 808 894,13 грн.

Розрахунок позивачем здійснено згідно з додатком №1 до постанови КМ України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, організаціями та громадянами».

Винних осіб, які вчинили порубку 161 дерева за межами населеного пункту , за географічними координатами 49.270054, 24.576727, відділення поліції №3 (м. Галич) встановити не змогли.

Згідно з даними Публічної кадастрової карти місце вчинення незаконних рубок на території Бурштинської міської ради, за межами населеного пункту, за географічними координатами 49.270054, 24.576727, земельна ділянка – несформована.

У відомостях, розміщених на офіційному порталі ВО «Укрдержліспроект», у геоінформаційній кадастровій системі «ГІС-Ліспроект» занесено відомості, щодо самозаліснених територій України, з якої вбачається, що земельна ділянка за географічними координатами 49.270054, 24.576727 визначена як самозаліснена, площею 3,3473 га на території Бурштинської міської територіальної громади і не є сформована.

Скаржник в апеляційній скарзі покликається на те, що проведений позивачем захід контролю та складений за його результатами акт є незаконним, здійсненим з перевищенням повноважень та всупереч імперативному мораторію, який діє на території України згідно постанови КМ України №303 від 13.03.2022 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану». Зазначає, що правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а також процедуру проведення позапланових заходів регламентовано Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V.

За змістом статтей 1-2 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, який полягає у діяльності уповноважених законом органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Обставинами даної справи встановлено, що позивачем виявлено факт рубки дерев та складено акт №№87/02.1 від 01.05.2023 не за наслідками здійснення заходів державного нагляду у сфері господарської діяльності, а внаслідок проведення заходів державного контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на підставі ст. 20-2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та наказу Державної екологічної інспекції Карпатського округу №305/04.2-03 від 01.05.2025 “Про посилення заходів щодо збереження об`єктів рослинного та тваринного світу, біоресурсів і дотримання інших вимог природоохоронного законодавства».

Статтею 20-2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зелених насаджень, рослинного світу.

За наведених обставин, положення Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, на які покликається скаржник, обґрунтовуючи порушення позивачем процедури перевірки, є незастосовними до правовідносин у цій справі.

Неможливість віднесення органу місцевого самоврядування до суб`єктів господарювання, на яких поширюється вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підтверджено у постанові Верховного Суду від 19.12.2018 у справі №816/4493/14.

Відтак, посилання відповідача на вимоги вищевказаного закону та недотримання, на його думку, порядку проведення перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підлягають до застосування в межах спірних відносин.

Суд апеляційної інстанції також вважає безпідставним і покликання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану», оскільки норми такої, в редакції чинній на момент проведення заходу, містили положення про припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю), у сфері господарської діяльності, що відповідно не стосується заходів контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, обстеження та фіксації місць заподіяння шкоди

Дія постанови Кабінету Міністрів України №303 від 13.03.2022 регулює обмеження заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану саме суб`єктів господарювання та не перешкоджає проведенню Держекоінспекцією контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади, встановлених Порядком контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади, затвердженим постановою КМ України від 09.03.1999 №339, а також проведення заходів спрямованих на запобігання та виявлення правопорушень, встановлених Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» згідно листів Мінекономіки та ДРС від 28.11.2023 №3632-06/64656-03 та від 14.11.2023 №4509/20-03 та від 20.02.2026 №676/20/26.

Суд звертає увагу, що контрольний захід 01.05.2025 не був перевіркою діяльності відповідача, позивач не перевіряв Болехівську міську раду як об`єкт контролю, а зафіксував на місцевості наслідки правопорушення, вчиненого невстановленими особами. Тому вимоги щодо повідомлення об`єкта перевірки, його участі в ній та ознайомлення з її матеріалами, на порушення яких посилається скаржник, до цих обставин незастосовні.

Водночас суд зазначає, що ГПК України закріплює основні засади господарського судочинства, зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (ст. ст. 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону. Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

Так, у постанові від 18.05.2023 у справі № 914/669/22 Верховний Суд вказував, що акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не є єдиним або вичерпним доказом природоохоронного правопорушення, а всі подані сторонами докази мають оцінюватися судом як окремо, так і в сукупності. Отже, помилковим є як безумовне надання акту перевірки наперед установленої сили, так і його автоматичне відкидання без оцінки інших доказів, що підтверджують або спростовують зафіксовані в ньому обставини.

У постанові від 26.07.2022 у справі № 924/883/21 Верховний Суд зазначив, що акт перевірки є носієм доказової інформації, проте включені до нього відомості й висновки мають бути документально підтверджені.

Як зазначалося вище, у даній справі факт незаконної рубки 161 сироростучого дерева безпосередньо виявлено посадовою особою позивача під час заходу державного контролю та зафіксовано в акті № 87/02.1 від 01.05.2025. При цьому результати обстеження не обмежилися загальним записом в акті. Кількість, порода, ознака та діаметри пнів кожного дерева зафіксовані в окремій відомості з вказівкою на географічні координати виявленої рубки та засіб вимірювання з наведенням реквізитів свідоцтва про його повірку. Саме відсутність таких даних стала підставою для відмови в позові у справі №907/449/22 (постанова Верховного Суду від 24.01.2024), тоді як у цій справі їх зафіксовано належним чином.

Відповідач вказує, що до проведення огляду місця вчинення правопорушення були залучені сторонні особи, які не були включені до наказу на проведення перевірки.

Дані твердження скаржника є безпідставними, з огляду на те, що підп. 1 п.2 розділу ІІІ Положення, встановлено, що Інспекція для виконання покладених на неї завдань має право залучати у встановленому порядку до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, працівників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками).

Особи, які зазначені в акті а саме Мельничук Г.О., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були залучені інспектором згідно наказів від 21.11.2024 №450/04.2-03, від 11.02.2025 №90/04.2-03, від 13.03.2025 №177/04.2-03, від 01.04.2025 №228/04.2-03 та відповідно до підп. 1 п.2 розділу ІІІ Положення.

До акта долучено фототаблицю місця обстеження та виявлених пнів (т-1, а.с.13), які не замінюють ні відомості, ні акта, однак є додатковим доказом, який підтверджує фактичне існування на обстеженій території залишків зрізаних дерев та їх діаметрів. На фотознімках візуально зафіксовані пні з поверхнями зрізу та їх замірами.

Відповідач, посилаючись на процедурні недоліки контрольного заходу, водночас не заперечує самого факту рубки, кількості та діаметрів виявлених пнів, і жодних доказів на спростування встановлених позивачем обставин суду не подав.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 дійшла висновку, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні чи проведенні перевірки може враховуватися судом при оскарженні її наслідків, однак підставою для скасування цих наслідків є не будь-яке процедурне порушення, а лише таке, що вплинуло або об`єктивно могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу. Хоча цей висновок сформульовано в податковому спорі, суд вважає, що він відображає підхід до доказового значення результатів контрольних заходів і тому застосовний до цієї справи.

Скаржник не навів жодного пояснення, яким чином те, що його не повідомили про перевірку та не ознайомили з її матеріалами під час її проведення, змінює об`єктивно виявлені на місцевості факти – наявність пнів, їх кількість, діаметр, видовий склад, результати обміру тощо. Не довів, що ці матеріали були сфальсифіковані, створені поза межами перевірки, отримані способом, прямо забороненим законом, або що незалучення представника міської ради до перевірки вплинуло на їх фактичний зміст.

Також не заслуговують на увагу посилання відповідача на дефектність акту №87/02.1, у зв`язку з тим, що, інспекцією не зареєстровано такий у Інтегрованій автоматизованій системі державного нагляду (контролю).

Відомості про результати проведення заходів контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади, та заходів контролю за охороною навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів не підлягають внесенню до інтегрованої системи державного нагляду (контролю), оскільки не стосуються проведення перевірок суб`єктів господарювання та не регулюються нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що спростовує безпідставні посилання відповідача про дефектність акту та відсутність реєстрацій в такій системі. Акти перевірки не підлягають реєстрацій в такій системі, в таку вносяться відомості про перевірку суб`єкта господарювання, що в даному спорі відсутнє.

Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 08.06.2021 у справі №640/4984/19 є не релевантною даній справі, оскільки в такій було оскарження суб`єктом господарювання дій та припису контролюючого органу щодо проведення планової перевірки суб`єкта господарювання на якого поширюються норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Стосовно наявності підстав для стягнення шкоди, яка встановлена вище з органу місцевого самоврядування – Бурштинської міської ради, судова колегія зазначає наступне.

Частина 1 ст. 86 Лісового кодексу України передбачає, що організація охорони лісів полягає у здійсненні системних заходів, спрямованих на запобігання незаконному пошкодженню лісових насаджень. За ч. 5 ст. 86 ЛК України забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено ст. 93 Лісового кодексу України завданням контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно з пп. 1 п. “б” ч. 1 ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, зокрема, на органи місцевого самоврядування.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у недотриманні вимог щодо ведення лісового господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. За ч. 2 цієї статті шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

Отже, ч. 2 ст. 107 Лісового кодексу України передбачає обов`язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду за сукупності двох умов: 1) шкоду заподіяно лісу, не наданому в користування; 2) осіб, винних у заподіянні шкоди, не встановлено (див. постанову Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №918/1356/23).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й лісокористувачі та органи місцевого самоврядування, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №914/669/22, від 24.01.2024 у справі №907/449/22, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17).

Враховуючи наведене, безпідставними є доводи апелянта про те, що за відсутності у справі доказів того, що Бурштинська міська рада є постійним лісокористувачем та спірна територія передана для ведення лісового господарства, покладення на відповідача відповідальності суперечить Лісовому кодексу України.

Відсутність у відповідача статусу постійного лісокористувача не виключає застосування ч. 2 ст. 107 Лісового кодексу України, а є його передумовою: ця норма розрахована саме на ліс, не наданий у користування, за охорону якого жоден лісокористувач не відповідає. Тому посилання апелянта на ст. 17 ЛК України, яка визначає, кому ліси надаються в постійне користування, не спростовує висновків суду першої інстанції.

З 27.05.2021 з набуттям чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", крім іншого, Земельний кодекс України доповнено пунктом 24 розділу Х "Перехідні положення", відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності, на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Як зазначалося вище, згідно з даними Публічної кадастрової карти місце вчинення незаконних рубок на території Бурштинської міської ради, за межами населеного пункту, за географічними координатами 49.270054, 24.576727 земельна ділянка – несформована.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованим твердження скаржника про те, що оскільки земельна ділянка, на якій виявлено незаконну рубку дерев є несформованою, а тому у відповідача відсутнім є обов`язок щодо здійснення заходів з її охорони. Саме відсутність таких відомостей у Державному реєстрі є наслідком не вчинення самим відповідачем, як органом, який здійснює розпорядження такими земельними ділянками, дій, передбачених Земельним кодексом України.

Не заслуговують на увагу суду і твердження скаржника, про те, що контроль за лісовими масивами та природними ресурсами за межами населеного пункту є виключно функцією системи державного контролю.

Щодо твердження скаржника про врахування при розрахунку шкоди такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 (враховуючи індексацію такс), то судом першої інстанції правильно встановлено, що така підлягає застосуванню, оскільки п.2 даної постанови визначено, що зазначені такси застосовуються також для обчислення шкоди, заподіяної знищенням, пошкодженням чи незаконною рубкою окремих дерев, груп дерев, чагарників на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках, що належать до лісового фонду.

Згідно з Витягом геоінформаційної кадастрової системи «ГІС-Ліспроект» місце розташування незаконних рубок за географічними координатами 49.270054, 24.576727, площа території 3,3473 га, яка розташована в межах Бурштинської територіальної громади Івано-Франківської області є самозаліснено.

Згідно з ч.12 ст. 1 Лісового кодексу України самозалісена ділянка – земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулось природним шляхом.

З врахуванням вищенаведеного, внаслідок не виконання Бурштинською міською радою свого обов`язку щодо забезпечення охорони і збереження лісу та об`єктів рослинного світу від незаконних рубок, не здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища на належній їй території, що встановлено вище, протиправна бездіяльність відповідача призвела до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу та навколишньому середовищу.

Відтак, в діях/бездіяльності відповідача наявні всі складові правопорушення, а саме факт неправомірної поведінки, наявність шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою а також вина, що підтверджується актом №87/02.01 від 01.05.2025, фототаблицею місця незаконної рубки дерев на території підконтрольній Бурштинській міській раді, відомістю обліку пнів незаконно зрубаних (знищених) дерев, розрахунком шкоди, витягом з публічної кадастрової карти місця вчинення незаконної рубки на території підконтрольній Бурштинській міській раді за географічними координатами 49.270054, 24.576727 та листом №9940-2026 від 14.01.20256 відділення поліції №3 (м. Галич).

В свою чергу відповідачем належними та допустимими доказами, в розумінні статтей 76, 77 ГПК України, не доведено відсутність своєї вини, яка полягає у незабезпеченні охорони лісових насаджень на підконтрольній території та не здійснення контролю за охороною навколишнього природного середовища.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.05.2026 у справі №909/95/26.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ухвалив:

1. Апеляційну скаргу Бурштинської міської ради Івано-Франківської області від 16.06.2026 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.05.2026 у справі №909/95/26 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

Судді О.І. Матущак

О.С. Скрипчук