Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №909/1298/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/1298/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий – суддя О.В. Зварич

судді І.Ю. Панова

Д.В. Шаповал,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" за Вих. № 300626 від 30.06.2026 (вх. № 01-05/2110/26 від 30.06.2026)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 (суддя О.В.Рочняк; повне рішення складено 10.06.2026)

у справі № 909/1298/25

за позовом: Івано-Франківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України

до відповідача: Акціонерного товариства "Укрпошта" (надалі АТ "Укрпошта")

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонду державного майна України

про витребування нерухомого майна - нежитлових приміщень: поштове відділення площею 480,4 кв. м. та гаражі загальною площею 254,6 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1932944226212,

за участю:

від прокуратури: Кульчицький Є.Г.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача (в режимі відеоконференції): Хоружа Н.В. – адвокат (ордер серії ВІ №1361575 від 05.01.2026);

від третьої особи: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позовну заяву

05.11.2025 Івано-Франківська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до АТ "Укрпошта" про витребування нерухомого майна - нежитлових приміщень: поштове відділення площею 480,4 кв. м. та гаражі загальною площею 254,6 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1932944226212.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач незаконно оформив право приватної власності на спірний об`єкт нерухомого майна, а вибуття цього об`єкта з державної власності порушує інтереси держави у сфері реалізації прав власника об`єкта державної власності, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ним.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому не погодився з доводами позивача. Зокрема зазначив, що право власності на нерухоме майно набуте АТ "Укрпошта" без порушень законодавства, зміна форми власності майна відбулась відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2026 у цій справі залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд державного майна України.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 у справі №909/1298/25 задоволено позов.

Витребувано в АТ "Укрпошта" на користь держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України нерухоме майно - нежитлові приміщення: поштове відділення площею 480,4 кв.м. та гаражі загальною площею 254,6 кв.м., що знаходяться за адресою: майдан Різдва, 11, м. Галич Івано-Франківського району Івано-Франківської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1932944226212.

Стягнуто з АТ "Укрпошта" на користь Івано-Франківської обласної прокуратури 54172,56 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви до суду.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 02.09.2005 затверджено статут Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта".

Суд встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Галицької селищної ради №6 від 31.01.2008 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САС №668825 від 03.03.2009, яким підтверджено право власності держави в особі Кабінету Міністрів України, повного господарського відання УДППЗ "Укрпошта" на нежитлове приміщення загальною площею 480,4 кв.м.; гаражі, Б, 254 кв.м., яке знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Галицький р-н, м. Галич, майдан Різдва (вул. 1 Травня), буд. 11.

16.02.2017 Міністерством інфраструктури України було видано наказ №56 "Про припинення Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" в результаті його перетворення в Публічне акціонерне товариство "Укрпошта", та створення Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", 100 відсотків акцій якого належить державі.

Місцевим господарським судом констатовано, що 04.10.2019 державним реєстратором Рогатинської районної державної адміністрації Бойчук Ольгою Тарасівною, за Акціонерним товариством "Укрпошта" зареєстровано право власності на нежитлові приміщення: поштове відділення площею 480,4 кв.м. та гаражі загальною площею 254,6 кв.м., що знаходяться за адресою Івано-Франківська обл., Галицький р-н, м. Галич, майдан Різдва, буд. 11, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1932944226212.

У рішенні зазначено, що впродовж 2017-2021 відповідачем змінювалася організаційно-правова форма з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, а в подальшому на Акціонерне товариство "Укрпошта", що підтверджується відповідними редакціями статутів товариства.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що державну реєстрацію права приватної власності за відповідачем здійснено за відсутності належних правових підстав.

Місцевий господарський суд зазначив, що належним способом захисту права власності держави на спірний об`єкт є віндикаційний позов про витребування нерухомого майна з володіння відповідача.

Суд першої інстанції констатував, що реєстрація права власності здійснена за заявою АТ "Укрпошта", яке незважаючи на попередню реєстрацію права державної власності на спірне нежитлове приміщення за Міністерством транспорту та зв`язку України (правонаступником якого є Міністерство розвитку громад та територій України), фактично самовільно змінило форму власності спірного майна з державної на приватну.

Водночас, відповідачем не наведено жодного аргументу на підтвердження того, що Міністерством розвитку громад та територій України приймалися будь-які рішення щодо зміни форми власності спірного майна з державної на приватну.

Зазначене свідчить, що відчуження спірного майна з державної власності відбулось поза волею власника - держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України, без згоди Фонду державного майна України, натомість право приватної власності на нього незаконно набуло АТ "Укрпошта".

Також суд прийшов до висновку про те, що прокуратурою не пропущено строку позовної давності при зверненні з позовом до суду.

З урахуванням наведеного місцевий господарський суд прийшов до висновку про задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 у справі № 909/1298/25 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скаржник зазначає, що спірне майно одночасно не може бути об`єктом управління державної власності, а саме: державним майном на балансі господарського товариства та отриманими корпоративними правами держави в частині статутного капіталу, який за рахунок цього майна сформований у законний спосіб шляхом корпоратизації. Враховуючи те, що в процесі корпоратизації має місце реорганізація державного підприємства на акціонерне товариство, а останнє завжди є власником майна, то відбувається й перетворення об`єкта права власності – замість майна державного підприємства, власником якого була держава, їй належатимуть акції акціонерного товариства, сумарна вартість яких становить вартість того ж майна, з якого було сформовано статутний капітал.

Апелянт вважає, що тим самим в процесі корпоратизації відбулася зміна власника майна із одночасною зміною об`єкта права власності – власником майна, що належало державі (єдиного майнового комплексу державного підприємства) стає АТ, а держава стає власником пакета акцій, що становить 100 статутного капіталу АТ. На його переконання, чинним законодавством України не встановлено заборони на формування статутного капіталу господарського товариства з майна державного підприємства в ході його корпоратизації.

Скаржник вказує на те, що судом не було враховано положення статуту, які прямо закріплюють, що усе нерухоме та інше майно, передане до статутного капіталу товариства або набуте товариством на законних підставах, є його власністю.

В апеляційній скарзі зазначено, що товариство має у власності майно, яке обліковується на його балансі та внесене до його статутного капіталу або набуте ним на законних підставах, та здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та статуту.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що положення статуту не містили жодних обмежень щодо правового режиму майна, переданого до статутного капіталу товариства як на час передачі майна до статутного капіталу, так і на час вчинення державної реєстрації права власності товариства на майно.

Відповідач заявляє, що держава як власник майна не була позбавлена можливості, створюючи юридичну особу та передаючи їй певне майно, визначити його правовий режим та встановити умови щодо користування та розпорядження цим майном.

В обґрунтування своїх доводів покликається на приписи статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" у редакції Закону України № 3587-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління» та статті 18 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" у редакції статті 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб".

Також скаржник вважає, що у справі неправильно визначені сторони спірних правовідносин та прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга є такою, що не підлягає до задоволенню, а рішення місцевого господарського суду – законним та обґрунтованим.

Зокрема вказує на те, що в апеляційній скарзі відповідач допускає підміну понять приватизація державного майна і корпоратизація державних підприємств.

Заявляє, що державне майно, яке закріплювалося за державним унітарним підприємством на праві господарського відання, перебуває у створюваного акціонерного товариства на праві господарського відання.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що проведення корпоратизації державного унітарного підприємства в акціонерне товариство не є його приватизацією, а тому внесення майна до статутного фонду такого товариства не може розглядатися як підстава для зміни його форми власності.

Зазначає, що державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, сто відсотків акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю.

Стверджує, що правовий режим майна АТ «Укрпошта», заснованого на державній власності, міг бути змінений тільки шляхом приватизації.

Прокурор вказує на те, що передане державою до статутного фонду АТ «Укрпошта» майно не змінило свого правового режиму та залишається державною власністю і стосовно нього діють обмеження щодо вільного розпорядження, які передбачені для державного майна.

Зазначає, що відповідно до статутів АТ «Укрпошта», діючих з моменту створення по теперішній час, засновником компанії є держава в особі Міністерства інфраструктури України. З урахуванням наведеного вказує, що держава і є власником майна, переданого до статутного фонду акціонерного товариства. Питання зміни форми власності спірного нерухомого майна не погоджувалося ані з Міністерством інфраструктури України, ані з Фондом державного майна України.

Також прокурор стверджує про правильне визначення сторін у спірних правовідносинах та належно обраний спосіб захисту порушеного права.

Розгляд клопотання

28.08.2026 відповідач подав через підсистему «Електронний суд» заяву (вх.№01-05/2850/26 від 28.08.2026) про зупинення провадження у справі № 909/1298/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом справи № 904/4442/24.

У судовому засіданні представник відповідача заявила неактуальність заяви (вх.№01-05/2850/26 від 28.08.2026) про зупинення провадження у справі № 909/1298/25, оскільки ухвалою від 30.09.2026 Великої Палати Верховного Суду встановлено відсутність підстав для передачі справи № 904/4442/24 на розгляд Великої Палати та повернуто її Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду, не заперечила проти залишення заяви без розгляду.

Представник прокуратури також не заперечив проти залишення поданої заяви без розгляду.

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів ухвалила залишити без розгляду заяву (вх.№01-05/2850/26 від 28.08.2026) про зупинення провадження у справі № 909/1298/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом справи № 904/4442/24.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Прокурор заперечив проти доводів апелянта з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивач та третя особа не забезпечили участі представників у судове засідання, про причини неявки не повідомили.

З`ясовуючи обставини про ознайомлення позивача та третю особу з датою, часом та місцем розгляду справи № 909/1298/25, суд встановив таке.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 відкладено розгляд справи № 909/1298/25 на 12.10.2026 о 10 год 00 хв.

02.09.2026 вказана ухвала доставлена до електронних кабінетів позивача та третьої особи в підсистемі ЄСІКС "Електронний суд", що підтверджується довідками відповідального працівника суду.

Отже, суд вчинив необхідні дії щодо належного повідомлення позивача та третьої особи про дату, час і місце розгляду справи № 909/1298/25.

Також суд враховує те, що участь у судовому засіданні не визнавалась судом обов`язковою, тому відповідно до положень ч.12 ст. 270 ГПК України відсутність позивача та третьої особи не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 у справі № 909/1298/25.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 02.09.2005 затверджено статут Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (УДППЗ "Укрпошта") (нова редакція).

За преамбулою цього статуту УДППЗ "Укрпошта" є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності і на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.09.2004 № 684-р "Про затвердження переліку підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Мінтрансзв`язку" належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв`язку України - орган управління майном.

Підприємство створене Державним комітетом зв`язку України шляхом реорганізації Українського державного об`єднання поштового зв`язку "Укрпошта", а також підприємств, які входили до його складу, і є їх правонаступником (наказ Державного комітету зв`язку України від 15.06.1998 №93).

Згідно з пунктом 4.1 вищевказаного статуту майно підприємства складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у балансі підприємства і належать йому на правах господарського відання.

На підставі рішення виконавчого комітету Галицької міської ради № 6 від 31.01.2008 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САС №668825 від 03.03.2009, яким підтверджено право державної власності держави в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання – УДППЗ "Укрпошта" на нежитлові приміщення: поштове відділення, А, загальною площею 480,4 кв.м.; гаражі, Б, 254,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Галицький р-н, м. Галич, майдан Різдва (вул. 1 Травня), буд. 11. Копія вказаного свідоцтва наявна у матеріалах справи.

Факт реєстрації права власності на вказане майно за державою в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання – за УДППЗ "Укрпошта" на вищевказане майно підтверджено копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССО №456249 від 03.03.2009 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.08.2025 (ст. 7 інформаційної довідки у розділі «Інформація про зміни»), наявні у матеріалах справи.

За доводами позовної заяви, згідно з Указом Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 № 1085/2010 Міністерство транспорту та зв`язку України було реорганізоване в Міністерство інфраструктури України. У пункті 5 цього Указу встановлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Розпорядженням від 17.07.2015 №728-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства інфраструктури України щодо перетворення Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (ЄДРПОУ 21560045), м. Київ, вул.Хрещатик, 22, у Публічне акціонерне товариство "Укрпошта", 100 відсотків акцій якого належать державі та не підлягають відчуженню, за умови збереження попереднього профілю діяльності підприємств.

16.02.2017 Міністерством інфраструктури України було видано наказ №56 "Про припинення Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" в результаті його перетворення у Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" та створення Публічного акціонерного товариства "Укрпошта".

Згідно пункту 2 вказаного наказу утворено Публічне акціонерне товариство "Укрпошта", 100 відсотків акцій якого належить державі в особі Міністерства інфраструктури України, шляхом перетворення Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта".

У пункті 3 зазначеного наказу визначено, що Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" є правонаступником Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта".

Наказом Міністерства інфраструктури України від 05.07.2017 №240 "Про затвердження акта передавання майна до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" затверджено акт передавання майна до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", що є правонаступником Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта", відповідно до якого Міністерство інфраструктури України з 01.03.2017 передало, а Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" прийняло об`єкти майна згідно з переліками.

Згідно з переліком об`єктів нерухомого майна, яке обліковувалось на балансі Івано-Франківської дирекції УДППЗ "Укрпошта" та передається до статутного капіталу ПАТ "Укрпошта" (додаток №15 до акта передавання до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", посвідченого нотаріально 05.07.2017), серед іншого, до статутного капіталу ПАТ "Укрпошта" було передано, зокрема кіоск, який знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Галицький р-н, м. Галич, майдан Різдва, буд. 11, (інвентарний номер 9380).

04.10.2019 державним реєстратором Рогатинської районної державної адміністрації Бойчук Ольгою Тарасівною за Акціонерним товариством "Укрпошта" зареєстровано право власності на нежитлові приміщення: поштове відділення площею 480,4 кв.м. та гаражі загальною площею 254,6 кв.м., що знаходяться за адресою Івано-Франківська обл., Галицький р-н, м. Галич, майдан Різдва, буд. 11, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1932944226212, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.08.2025 (ст. 1, 2 вказаної інформаційної довідки).

14.12.2018 Міністерством інфраструктури України було видано наказ №611 «Про затвердження нової редакції Статуту ПАТ «Укрпошта» та інші питання діяльності».

Згідно із пунктом 1 вказаного наказу змінено тип публічного акціонерного товариства «Укрпошта» з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Укрпошта».

В матеріалах справи наявні копії статутів Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (2017 рік) та Акціонерного товариства «Укрпошта» (2018 рік).

Згідно пункту 4.1 статуту Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (2017 рік) засновником товариства є держава в особі Міністерства інфраструктури України.

Відповідно до пункту 4.1 статуту Акціонерного товариства «Укрпошта» (2018 рік) засновником і єдиним акціонером товариства є держава в особі Міністерства інфраструктури України.

В пунктах 5.4., 5.5 статутів АТ "Укрпошта" визначено, що усе нерухоме та інше майно, передане до статутного капіталу Товариства або набуте Товариством на законних підставах, є його власністю. Державне майно, передане Товариству в господарське відання, користування чи управління, не включається до статутного капіталу Товариства та використовується в порядку, передбаченому законодавством та цим Статутом.

Товариство використовує та утримує державне майно, що не підлягає приватизації, відповідно до законодавства. Майно, що є державною власністю і надане товариству в господарське відання, користування чи управління, включається до його активів, але не може бути відчужене у будь-який спосіб без рішення загальних зборів. Списання та передача такого державного майна здійснюється відповідно до законодавства.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності від 14.08.2025, право власності на майно за АТ "Укрпошта" зареєстровано державним реєстратором на підставі: додатку до Акта передавання до статутного капіталу ПАТ "Укрпошта" (Перелік об`єктів нерухомого майна, яке обліковувалось на балансі Івано-Франківської дирекції УДППЗ "Укрпошта" та передається до статутного капіталу ПАТ "Укрпошта" від 16.02.2017; акта передавання майна до статутного капіталу публічного акціонерного товариства "Укрпошта", що є правонаступником Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №240 від 05.07.2017, виданого Міністерством інфраструктури України; наказу Міністерства інфраструктури України від 05.07.2017 № 240 "Про затвердження Акта передавання майна до статутного капіталу публічного акціонерного товариства "Укрпошта"; наказу Міністерства інфраструктури України від 16.02.2017 № 56; наказу Міністерства інфраструктури України від 14.12.2018 № 611 "Про затвердження нової редакції Статуту ПАТ "Укрпошта" та інші питання діяльності"; свідоцтва про право власності від 03.03.2009, виданого Галицькою міською радою.

Відповідно до листа №51/2-2515ВИХ-25 від 14.08.2025 Івано-Франківська окружна прокуратура просила Фонд державного майна України надати інформацію стосовно факту реєстрації права власності на нерухоме майно, що знаходяться за адресою Івано-Франківська обл., Галицький р-н, м. Галич, майдан Різдва, буд. 11 за ПАТ "Укрпошта" і чи вбачає ФДМ України порушення при її проведенні, чи погоджувалося з фондом питання зміни форми власності спірного нерухомого майна (надавши копії підтверджуючих документів).

У відповідь Фонд державного майна України листом №10-24-21981 від 01.09.2025 повідомив прокуратурі, що дії Фонду щодо внесення даних до Єдиного реєстру об`єктів державної власності залежать від дій суб`єктів управління (в даному випадку - Міністерства інфраструктури України) та наданої ними інформації щодо об`єктів державної власності, зокрема, державного майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств.

Івано-Франківська окружна прокуратура звернулася до Міністерства розвитку громад та територій України із листом №51/2-2514Вих-25 від 14.08.2025, в якому просила надати інформацію стосовно факту реєстрації права власності на нерухоме майно, нежитлову будівлю поштового відділення, загальною площею 480,4 кв.м. та гаражі загальною площею 254,6 кв.м., що розташовані за адресою Івано-Франківська обл., Галицький р-н, м. Галич, майдан Різдва, буд. 11 за ПАТ "Укрпошта" і чи вбачає Міністерство розвитку громад та територій України порушення при її проведенні, чи погоджувалося з міністерством питання зміни форми власності спірного нерухомого майна (надавши копії підтверджуючих документів), чи приймалось міністерством рішення про зміну правового режиму спірного майна, чи вживались або планується вжиття міністерством заходів на їх усунення, якщо ні - навести причини.

Міністерство розвитку громад та територій України листом №21188/16/10-25 від 20.08.2025 повідомило прокуратуру про те, що з урахуванням норм законодавства, чинних на момент передачі до статутного капіталу АТ "Укрпошта" майна, така передача вважається правомірною. При цьому міністерство зазначило, що АТ "Укрпошта" листом від 20.10.2022 №101.002.008.002-6417-22 інформувало Міністерство про звернення до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та отримало науково-правовий висновок № 126-01-1662 від 13.01.2022 щодо правомірності набуття АТ "Укрпошта" права приватної власності на об`єкти нерухомого майна відповідно до норм законодавства України про корпоратизацію і таке майно є приватною власністю АТ "Укрпошта" та не може бути об`єктом державної власності. Тому викладеним у листі Івано-Франківської окружної прокуратури Міністерство розвитку громад та територій України не вбачається правових підстав для вжиття ним заходів реагування.

Листом №51/2-2941ВИХ-25 від 23.09.2025 Івано-Франківська окружна прокуратура повідомила Міністерство розвитку громад та територій України, що прокуратурою буде заявлено позов в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України (третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд державного майна України) до Акціонерного товариства "Укрпошта" про витребування нерухомого майна - нежитлових приміщень: поштове відділення площею 480,4 кв.м. та гаражі загальною площею 254,6 кв.м., що розташовані за адресою: Івано-Франківська обл., Галицький р-н (на даний час Івано-Франківський), м. Галич, майдан Різдва, 11., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна1932944226212.

В обґрунтування правових підстав заявленого позову прокурор покликається на незаконну зміну форми власності спірного майна з державної на приватну поза процедурою приватизації.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Щодо представництва прокурором інтересів держави

Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

У відповідності до абзацу 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Для представництва інтересів держави в особі компетентного органу прокурор має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1 - 4 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч. 3 ст.129 Конституції України).

У цій справі судом встановлено, що Івано-Франківська окружна прокуратура звернулася до Міністерства розвитку громад та територій України із листом №51/2-2514Вих-25 від 14.08.2025, в якому просила надати інформацію стосовно факту реєстрації права власності на нерухоме майно, нежитлову будівлю поштового відділення, загальною площею 480,4 кв.м. та гаражі загальною площею 254,6 кв.м., що розташовані за адресою Івано-Франківська обл., Галицький р-н, м. Галич, майдан Різдва, буд. 11 за ПАТ "Укрпошта" і чи вбачає Міністерство розвитку громад та територій України порушення при її проведенні, чи погоджувалося з міністерством питання зміни форми власності спірного нерухомого майна (надавши копії підтверджуючих документів), чи приймалось міністерством рішення про зміну правового режиму спірного майна, чи вживались або планується вжиття міністерством заходів на їх усунення, якщо ні - навести причини.

У відповідь Міністерство розвитку громад та територій України листом №21188/16/10-25 від 20.08.2025 повідомило про те, що з урахуванням норм законодавства, чинних на момент передачі до статутного капіталу АТ "Укрпошта" майна, така передача вважається правомірною. При цьому, зазначило, що АТ "Укрпошта" листом від 20.10.2022 №101.002.008.002-6417-22 інформувало Міністерство про звернення до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та отримало науково-правовий висновок № 126-01-1662 від 13.01.2022 щодо правомірності набуття АТ "Укрпошта" права приватної власності на об`єкти нерухомого майна відповідно до норм законодавства України про корпоратизацію і таке майно є приватною власністю АТ "Укрпошта" та не може бути об`єктом державної власності. Тому викладеним у листі Івано-Франківської окружної прокуратури Міністерство розвитку громад та територій України не вбачається правових підстав для вжиття ним заходів реагування.

Листом №51/2-2941ВИХ-25 від 23.09.2025 Івано-Франківська окружна прокуратура повідомила Міністерству розвитку громад та територій України, що прокуратурою буде заявлено позов в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України (третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд державного майна України) до Акціонерного товариства "Укрпошта" про витребування нерухомого майна - нежитлових приміщень: поштове відділення площею 480,4 кв.м. та гаражі загальною площею 254,6 кв.м., що розташовані за адресою: Івано-Франківська обл., Галицький р-н (на даний час Івано-Франківський), м. Галич, майдан Різдва, 11., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна1932944226212.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що Івано-Франківською окружною прокуратурою дотримано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо здійснення представництва в суді законних інтересів держави, належним чином обґрунтовано порушення інтересів держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України та необхідність їх захисту.

Щодо суті спору

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, зважаючи на наведену норму процесуального закону, суд апеляційної інстанції надає правову оцінку спірним правовідносинам та здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення саме в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

На відміну від акціонерних товариств, які засновуються на базі приватної власності, створення акціонерних товариств на базі майна державних підприємств регулюється не лише нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та зазначеного вище Закону, а й спеціальним законодавством.

У цій справі судом встановлено, що УДППЗ "Укрпошта" до перетворення у ПАТ "Укрпошта" було державним унітарним підприємством, заснованим на державній власності.

Згідно з пунктом 4.1 статуту УДППЗ "Укрпошта" майно підприємства складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у балансі підприємства і належать йому на правах господарського відання.

Матеріалами справи підтверджується право державної власності держави в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання – УДППЗ "Укрпошта" на нежитлові приміщення: поштове відділення, А, загальною площею 480,4 кв.м.; гаражі, Б, 254,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Галицький р-н, м. Галич, майдан Різдва (вул. 1 Травня), буд. 11, а саме: на підставі рішення виконавчого комітету Галицької міської ради № 6 від 31.01.2008 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САС №668825 від 03.03.2009, яким підтверджено право державної власності держави в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання – УДППЗ "Укрпошта" на спірні нежитлові приміщення, копія якого наявна у справі.

Також факт реєстрації права власності на вказане майно за державою в особі Кабінету Міністрів України, право повного господарського відання – за УДППЗ "Укрпошта" на вищевказане майно підтверджено копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССО №456249 від 03.03.2009 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.08.2025 (ст. 7 інформаційної довідки у розділі «Інформація про зміни»), наявні у матеріалах справи.

За змістом частини 1 статті 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Відповідно до частини 3 статті 145 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Згідно із частиною 1 статті 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до вичерпного переліку способів приватизації державного майна не належала передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства, а також вона не є способом його приватизації.

За положеннями частини 1, 5 статті 18 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство в процесі приватизації його засновником виступає державний орган приватизації, який діє в межах повноважень, передбачених законодавством. Створене відповідно до цієї статті акціонерне товариство є правонаступником підприємства, що приватизується.

З урахуванням наведеного місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства, не є рішенням власника, яке б надавало такому товариству право на його відчуження, а спрямована виключно на зміну організаційно-правової форми державного підприємства.

Водночас, акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються в загальному порядку, а державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності й відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури.

Отже, до моменту завершення процедури приватизації до створюваного акціонерного товариства в силу правонаступництва переходять права та обов`язки, які мало державне унітарне підприємство, у тому числі й обсяг майнових прав на державне майно, в даному випадку - право господарського відання.

Таким чином, державне майно, яке закріплювалося за державним підприємством на праві господарського відання - перебуває у володінні створеного акціонерного товариства на праві господарського відання.

У свою чергу, корпоратизація державних унітарних підприємств через їх перетворення у господарські товариства є лише передумовою для подальшої приватизації майна, переданого державою до їх статутного фонду.

Проведення корпоратизації державного унітарного підприємства в акціонерне товариство не є його приватизацією, а тому внесення майна до статутного фонду такого товариства не може розглядатися як підстава для зміни його форми власності.

У зв`язку із цим державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100 % акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю.

Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 № 847-XIV (в редакції, чинній на момент проведення реорганізації УДППЗ "Укрпошта" шляхом перетворення в ПАТ "Укрпошта" та затвердження акту передавання майна) УДППЗ "Укрпошта", код ЄДРПОУ 21560045, було включено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані (додаток 2 до Закону). Цей Закон втратив чинність 20.10.2019, з дня набрання чинності Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 № 145-IX.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 зазначила, що державне майно, яке закріплювалося за державним підприємством на праві господарського відання, перебуває у створюваного акціонерного товариства на праві господарського відання.

У свою чергу, корпоратизація державних унітарних підприємств через їх перетворення у господарські товариства є лише передумовою для подальшої приватизації майна, переданого державою до їх статутного фонду.

Проведення корпоратизації державного унітарного підприємства в акціонерне товариство не є його приватизацією, а тому внесення майна до статутного фонду такого товариства не може розглядатися як підстава для зміни його форми власності.

У зв`язку із цим державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100 % акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю (пункти 111 – 114 вказаної постанови).

Також колегія суддів вказує на те, що на момент перетворення УДППЗ «Укрпошта» в ПАТ «Укрпошта» державне підприємство було включене до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, затвердженого Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Крім того відповідно до пункту «г» частини 4 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають приватизації державні підприємства та корпоративні права держави в акціонерних товариствах, які є інфраструктурними підприємствами-монополістами, збереження яких у державній власності необхідне для забезпечення рівного доступу до споживачів послуг на загальнодержавному ринку, зокрема національний оператор поштового зв`язку.

Частиною 9 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що господарські організації, створені на базі об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, до виключення їх з переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не можуть вчиняти дії стосовно майна, переданого до їх статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

З 28.08.2025 втратив чинність Господарський кодекс України, згідно зі ст. 17 Закону України №4196-IX "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб", який визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб, але на час виникнення спірних правовідносин у справі, яка розглядається, він був чинний.

Згідно із частиною 2 статті 145 Господарського кодексу України зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Верховний Суд у постанові від 04.02.2025 у справі № 917/2033/21 зазначив, що проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися, як підстава для зміни форми власності на державне майно; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб`єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Також Верховний Суд вказав, що акт передавання майна, на підставі якого була здійснена державна реєстрація права власності другого відповідача на спірне майно, не може розглядатися як правочин, відповідно до якого на законних підставах у другого відповідача виникло право приватної власності на відповідне майно, а тому, оскільки спірне майно перебувало у володінні Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" на праві господарського відання, другий відповідач як юридична особа, створена внаслідок перетворення останнього, відповідно до частини 2 статті 108 ЦК України набув не право приватної власності, а право господарського відання на зазначене майно, яке залишилося у власності держави з огляду на встановлення прямих заборон на відчуження та передачу до статутного фонду господарських товариств такого майна (пункти 68-69 вказаної постанови).

Отже, саме затвердження акта передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта» не було юридичним фактом, що зумовив перехід права державної власності на спірне майно до товариства, а тому державна реєстрація за відповідачем права приватної власності не ґрунтувалася на належних правових підставах.

За встановленими у цій справі обставинами реєстрація права приватної власності на спірне майно за АТ "Укрпошта" здійснена 04.10.2019.

У поданій апеляційній скарзі відповідач покликається на приписи статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" у редакції Закону України № 3587-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління» та статті 18 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" у редакції статті 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб".

Суд відхиляє вказані доводи апелянта з огляду на набрання чинності таких норм після значного проміжку часу від дати здійснення спірної реєстрації. У той же час, відповідні нормативно-правові акти не містять чітких норм які б вказували на встановлення ними зворотної дії в часі і можливості поширення їх дії на обставини, які є спірними у цій справі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.05.2026 у справі № 927/187/25, на яку покликався суд першої інстанції в рішенні.

Апелянт вказує на те, що судом не було враховано, положення статуту, які прямо закріплюють, що усе нерухоме та інше майно, передане до статутного капіталу товариства або набуте товариством на законних підставах, є його власністю.

Вказані доводи апеляційний господарський суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Частиною першою статтею 8 Конституція України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене вище, положення статуту юридичної особи не можуть суперечити імперативним нормам закону та змінювати встановлений законом правовий режим державного майна.

Також у пунктах 5.4., 5.5 статутів АТ "Укрпошта" визначено, що усе нерухоме та інше майно, передане до статутного капіталу Товариства або набуте Товариством на законних підставах, є його власністю. Державне майно, передане Товариству в господарське відання, користування чи управління, не включається до статутного капіталу Товариства та використовується в порядку, передбаченому законодавством та цим Статутом.

Отже, положення статуту не можуть розглядатися як самостійна правова підстава для виникнення у відповідача права приватної власності на майно, яке згідно із законом залишилося у державній власності.

Щодо доводів апелянта про те, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і на захист яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним - таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву; тоді як ефективність характеризує спосіб захисту відповідно до критерію його дієвості у відновленні порушеного права та інтересу.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до особи, яка незаконно фактично володіє майном, про його повернення (витребування) з чужого незаконного володіння.

Ототожнення володіння як права і володіння як фактичного стану є помилковим.

Володіння як фактичний стан (фактичне володіння), коли воно не ґрунтується на будь-якому суб`єктивному праві, слід визначати як реальне володарювання або панування особи над індивідуально визначеною річчю з наміром володарювати нею в своєму або чужому інтересі.

Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Фактичне володіння рухомими майном створює презумпцію законності такого володіння. З фактичним вибуттям цього майна з володіння власника вона (презумпція) для нього більше не діє, а з цим втрачається і можливість здійснювати всі повноваження власника. Відповідно віндикацією рухомого майна відновлюється (1) фактичне володіння і (2) презумпція законності володіння.

Стосовно нерухомого майна фактичне володіння саме по собі презумпції законності володіння не встановлює. Її встановлює запис у Реєстрі. Тому лише у випадку «втрати» обох компонентів (фактичного володіння і запису) право особи підлягає захисту віндикаційним позовом. Запис у Реєстрі дає можливість власнику у відносинах з третіми особами дозволяти або забороняти користуватись майном, розпоряджатись ним. Тому слід визнати, що віндикаційним позовом належить захищати право власності особи, яку позбавлено можливості здійснювати всі повноваження власника, як фактично, так і юридично, тобто таку, яку усунуто від фізичного панування над майном, і стосовно майна внесено запис про право власності іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду дотримується правової позиції, згідно з якою у разі, коли позивач вважає, що його право порушене внаслідок державної реєстрації права власності за відповідачем, належним способом захисту є віндикаційний позов. Це пояснюється тим, що рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння саме по собі є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень або записів щодо державної реєстрації права власності за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного поновлення порушеного права.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що належним способом захисту права власності держави на спірний об`єкт є віндикаційний позов про витребування нерухомого майна з володіння відповідача, що відповідає сталій практиці Верховного Суду в аналогічних спорах.

Стосовно доводів апелянта про неправильно визначені сторони спірних правовідносин.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

За приписами частин 1-3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У цій справі прокурором подано позов в особі Міністерства розвитку громад та територій України у зв`язку із невиконанням зазначеним державним органом своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави в суді.

За змістом пунктів 1, 2 Положення про Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 №460 (тут і надалі в редакції на момент подання позову у цій справі), Міністерство розвитку громад та територій України (Мінрозвитку) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінрозвитку є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері надання послуг поштового зв`язку.

Згідно з підпунктом 55 пункту 4 Положення вбачається, що згідно покладених на Мінрозвитку завдань Міністерство виконує відповідно до законодавства функції з управління об`єктами державної власності.

В матеріалах справи наявні копії статутів Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (2017 рік) та Акціонерного товариства «Укрпошта» (2018 рік).

Згідно пункту 4.1 статуту Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (2017 рік) засновником товариства є держава в особі Міністерства інфраструктури України.

Відповідно до пункту 4.1 статуту Акціонерного товариства «Укрпошта» (2018 рік) засновником і єдиним акціонером товариства є держава в особі Міністерства інфраструктури України.

Також суд встановив, що до вчинення реєстраційної дії щодо реєстрації спірного майна на праві приватної власності за відповідачем, право власності на це нерухоме майно було зареєстроване за державою.

Отже, саме на Міністерство розвитку громад та територій України були покладені повноваження власника спірного майна, яке, за твердженням прокурора, незаконно вибуло із державної власності.

З урахуванням наведеного, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах та належним позивачем у справі № 909/198/25, є Міністерство розвитку громад та територій України.

Оскільки прокурором пред`явлено позовну вимогу до АТ «Укрпошта» про витребування нежитлових приміщень, право власності на які було незаконно зареєстровано за АТ "Укпошта", тому відповідно до частини 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України це Товариство є належним відповідачем у даній справі.

Апелянт не оскаржує рішення місцевого господарського суду в частині правових висновків щодо строку позовної давності. Відтак, в силу положень частини 1 статті 269 ГПК України апеляційний господарський суд не надає правової оцінки рішенню суду в цій частині.

Отже, з урахуванням вищенаведених правових норм, судової практики Верховного Суду в аналогічних спорах, встановлених обставин справи та наведених у цій постанові мотивів, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції законно й обґрунтовано задовольнив позов та витребував в АТ "Укрпошта" на користь держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України нерухоме майно - нежитлові приміщення: поштове відділення площею 480,4 кв.м. та гаражі загальною площею 254,6 кв.м., що знаходяться за адресою: майдан Різдва, 11, м. Галич Івано-Франківського району Івано-Франківської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1932944226212.

За наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 у справі № 909/1298/25.

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевказане, судова колегія констатує, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне, обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду – без змін.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" за Вих. № 300626 від 30.06.2026 (вх. № 01-05/2110/26 від 30.06.2026) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 у справі № 909/1298/25 – без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя І.Ю. Панова

Суддя Д.В. Шаповал