Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №569/16671/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16671/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Рівненський міський суд

Рівненської області

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Білецькій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом з спадкодавцем на час її смерті,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом з спадкодавцем на час її смерті з метою реалізації права на прийняття спадщини після смерті матері.

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги позивача підтримали, просять суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні відповідач заявлені позовні вимоги позивача визнав та не заперечив проти їх задоволення.

Заслухавши учасників судового процесу, свідка, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються рідними братами.

З дослідженого в судовому засіданні витягу з реєстру територіальної громади (відомості про особу надані з відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби на підставі відомостей отриманих від Рівненської міської територіальної громади) № 2026/009479336 сформованої 09.06.2026 Департаментом цифрової трансформації та забезпечення НАП РМР вбачається, що ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрований 16.03.2021 за адресою АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати сторін ОСОБА_3 .

Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 01 жовтня 2025 року Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з якого вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис №1923.

З дослідженої в судовому засіданні довідки про останнє місце реєстрації померлого від 29.04.2026 №8122 виданої Департаментом ЦТ та ЗНАП РМР вбачається, що ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_5 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 06.10.1994 та знята з реєстрації місця проживання 15.12.2025 у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Після смерті матері сторін, позивач по справі звернувся з письмовою заявою до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Торкунової Т.А. про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

З дослідженого в судовому засіданні повідомлення приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Торкунової Т.А. від 16.06.2026 індекс: 99/02-14 адресованого позивачу ОСОБА_1 , зокрема вбачається, що з поданих документів вбачається, що матір заявника – ОСОБА_3 на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про останнє місце реєстрації померлого, виданої ДЦТ ЗНАП РМР від 29.04.2026 року №8122. Місце проживання заявника ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 та не було подано документ, що підтверджує спільне проживання з померлою матір`ю за однією адресою. З огляну на вищевказане, оскільки заявник ОСОБА_1 пропустив строк, визначений законодавством для прийняття спадщини та з огляду на принцип безспірності нотаріального процесу, вчинення такої дії буде суперечити законодавству України, тому рекомендовано звернутися до суду для вирішення зазначеного питання в судовому порядку, а саме визначення додаткового строку для прийняття спадщини, або ж, якщо заявник є спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, встановити факт спільного проживання із спадкодавцем.

З дослідженої в судовому засіданні довідки про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 від 29.04.2026 №8123 виданої Департаментом цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради вбачається наступна інформація: назва документа що підтверджує право на проживання в житлі: свідоцтво про право власності від 15.08.2021 р. (співвласник 1/3 – ОСОБА_1 ); прізвище, ім`я та по батькові: ОСОБА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; дані видачі паспортного документа: НОМЕР_3 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 дав суду показання про те що він проживаю за адресою АДРЕСА_3 та є сусідом покійної ОСОБА_3 . Її син, а саме позивач дійсно проживав за однією адресою разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 до дня її смерті.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя стаття 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.».

Згідно з пунктами 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися о суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним обіднє сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суді і заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні було встановлено, що позивач фактично проживав разом з матір`ю ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , при цьому будучи зареєстрованим ним за іншою адресою; в інший спосіб, крім як звернутися з даним позовом до суду та захистити своє порушене право позивач не може; відповідач в судовому засіданні не заперечив проти задоволення позовних вимог позивача, тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження та підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.1216,1217,1218,1220,1268,1296,1297 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом з спадкодавцем на час її смерті – задоволити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , останнє місце реєстрації АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов