Суд: Пирятинський районний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №544/405/26
Суддя: Малицька О. Л.
Справа № 544/405/26
пров. № 2/544/540/2026
Номер рядка звіту 69
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області
в складі: головуючої судді Малицької О.Л.,
секретаря судових засідань Ралець О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пирятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Пирятинський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області про скасування аліментів та стягнення безпідставно отриманих коштів
за участю:
представника позивача Гонсевич Н. С.
представника відповідача Гордієнка Ю. П.
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Пирятинського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування аліментів та стягнення безпідставно отриманих коштів. Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 лютого 2022 року у справі №544/61/22 задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до нього про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 . Позовні вимоги ОСОБА_2 обгрунтовуються тим, що вони мають повнолітню доньку ОСОБА_3 , яка з 01 вересня 2021 року є студентом денної форми навчання факультету лінгвістики та соціальних комунікацій Національного авіаційного університету на контрактній основі, орієнтовний термін навчання до 30 червня 2025 року та перебуває на утриманні позивача. Судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , що продовжує навчання, в розмірі 1/4 (однієї чверті) частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 17 січня 2022 року і до досягнення донькою ОСОБА_3 23 річного віку за умови продовження навчання. У разі припинення ОСОБА_3 навчання у навчальному закладі, стягнення аліментів на її утримання припиняється. Відповідно до інформації отриманої з Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут», Національний авіаційний університет реорганізований шляхом його поділу. Університет є правонаступником прав та обов`язків Національного авіаційного університету відповідно до розподільчого балансу. ОСОБА_3 була зарахована на навчання з 01.09.2021 р. на денну форму Факультету лінгвістики та соціальних комунікацій НАУ ОС «Бакалавр» спеціальності 053 «Психологія» ОПП «Психологія». З 01.09.2023 р. ОСОБА_3 переведена на заочну форму навчання спеціальності 053 «Психологія» ОПП «Практична психологія» Навчально-наукового інституту непереривної освіти НАУ (наказ від 05.09.2023 №1634/ст). З 01.07.2024 р. переведена на Факультет лінгвістики та соціальних комунікацій НАУ на заочну форму навчання (наказ від 01.07.2024 № 1170/ст). Плановий кінець навчання ОСОБА_3 - 28 лютого 2026 року. Відповідно до розрахунку наданому Пирятинським відділом державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області (надалі-ВДВС) з жовтня 2024 року по листопад 2025 року включно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти у сумі 116 211,11 грн. Позивач вважає, що з 01.09.2023 р. з часу переведення на заочну форму навчання, відповідач ОСОБА_3 , являючись працездатною особою, тому може працювати та забезпечувати себе матеріально. Позивач також вважає, що з 01.10.2024 р. він безпідставно сплатив, а відповідачі безпідставно отримали кошти позивача як аліменти у сумі 116 211,11 грн. Враховуючи викладене, позивач просить скасувати стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 з 01.09.2023 р. Стягнути з відповідачів суму аліментів сплачених ОСОБА_1 за період часу з 01.10.2024 р. по листопад 2025 року включно у сумі 116 211,11 грн.
Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2026 року, провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання на 31 березня 2026 року.
19 березня 2026 року від представника відповідачів - адвоката Гордієнка Ю. П. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказав, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заперечують проти позовних вимог ОСОБА_1 . Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 . З 01.09.2021 ОСОБА_3 була зарахована на навчання на денну форму факультету лінгвістики та соціальних комунікацій НАЦІОНАЛЬНОГО АВІАЦІЙНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ОС «Бакалавр» спеціальності 053 «Психологія» ОПП «Психологія». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 досягла повноліття, продовжувала навчання у НАЦІОНАЛЬНОМУ АВІАЦІЙНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ, і у зв`язку з цим потребувала матеріальної допомоги. ОСОБА_1 ухилявся від належного утримання ОСОБА_3 , матеріальної допомоги у необхідному для ОСОБА_3 розмірі добровільно не надавав, хоча мав таку можливість. Рішенням від 17.02.2022 у справі № 544/61/22 Пирятинський районний суд Полтавської області ухвалив:
«Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що продовжує навчання, в розмірі 1/4 (однієї чверті) частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 17 січня 2022 року і до досягнення донькою ОСОБА_3 23 річного віку за умови продовження навчання.
У разі припинення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчання у навчальному закладі, стягнення аліментів на її утримання припинити…».
Добровільно рішення ОСОБА_1 не виконував, і тому ОСОБА_2 вимушена була звернутися до Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із Заявою про примусове виконання рішення. Однак, навіть у примусовому порядку ОСОБА_1 рішення не виконував (виконував не у розмірі, і не у строки, що були визначені рішенням).
З позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання ОСОБА_3 , - ОСОБА_1 не звертався.
28.02.2026 ОСОБА_3 закінчила навчання у ДЕРЖАВНОМУ НЕКОМЕРЦІЙНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «КИЇВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ІНСТИТУТІ» (КАІ) (правонаступнику НАЦІОНАЛЬНОГО АВІАЦІЙНОГО УНІВЕРСИТЕТУ).
Відразу ж після закінчення навчання ОСОБА_3 - ОСОБА_2 повідомила про це Пирятинський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
На думку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , - ОСОБА_1 не надав до Пирятинського районного суду Полтавської області жодного належного доказу в обґрунтування своїх позовних вимог.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_2 , ОСОБА_3 понесли, і які очікують понести у зв`язку із розглядом Справи № 544/405/26: - 20 000,00 грн, в тому числі: 20 000,00 грн: - попередній (орієнтовний) розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу.
У задоволенні позовних вимог просив відмовити та стягнути судові витрати.
31 березня 2026 року представник позивача - адвокат Гонсевич Н.С. надала заяву в якій просила відкласти слухання справи для ознайомлення з матеріалами справи, у зв`язку з чим підготовче судове засідання було відкладено на 28 квітня 2026 року.
28 квітня 2026 року представник позивача - адвокат Гонсевич Н.С. надала клопотання в якому просила відкласти слухання справи через її залучення по іншому провадженню та для з`ясування позиції позивача по справі, у зв`язку з чим підготовче судове засідання було відкладено на 05 червня 2026 року.
05 червня 2026 року сторони по справі в судове засідання не з`явилися з невідомих для суду причин, у зв`язку з чим підготовче судове засідання було відкладено на 01 липня 2026 року.
В підготовчому судовому засіданні 01 липня 2026 року було частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та відкладено справу на 05 серпня 2026 року.
05 серпня 2026 року ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 вересня 2026 року.
В судовому засіданні 15 вересня 2026 року представник позивача наполягала на заявлених позовних вимогах, додатково вказала, що ОСОБА_2 , при винесенні рішення суду від 17 лютого 2022 року, приховала, що вона вже стягує аліменти з позивача на молодшого сина. Окрім цього, ОСОБА_2 має значні площі землі, що здаються в оренду, а тому матеріально вона добре забезпечена. Позивач повірив в справедливість суду і написав заяву про розгляд справи про стягнення аліментів на повнолітню доньку без його участі. Після винесення рішення від 17 лютого 2022 року з позивача почали стягувати половину його доходу. Після початку служби в ЗСУ, позивач почав помічати, що з його заробітної плати, особливо під час нарахування «бойових», почалося відрахування значних сум в рахунок аліментів, а тому він і звернувся з даним позовом. Окрім цього, ОСОБА_3 з 01 вересня 2023 року перевелася на заочну форму навчання та почала працювати, при цьому не повідомивши виконавчу службу про необхідність припинити стягнення аліментів, у зв`язку з чим поставила позивача в скрутне матеріальне становище. З 01 жовтня 2024 року аліменти почали надходити на рахунок ОСОБА_2 , а не на рахунок повнолітньої доньки, в загальній сумі 116 211,11 грн. Саме цю суму потрібно стягти з ОСОБА_2 . ОСОБА_3 почала сама себе утримувала, але не повідомила виконавців про це та не припинила стягнення аліментів. У позивача наявна переплата зі сплати аліментів, оскільки після закінчення навчання ОСОБА_3 , бухгалтерія військової частини продовжувала відрахування аліментів аж поки не було надіслано виконавцем відповідного повідомлення. Представник відповідачів заперечував проти них та просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов. Додатково вказав, що аліменти на ОСОБА_3 стягувалися відповідно до рішення суду від 17 лютого 2022 року до закінчення навчання донькою 28 лютого 2026 року. Після закінчення навчання ОСОБА_3 її матір - ОСОБА_2 жодних аліментів на утримання доньки не отримувала. Окрім цього, представник відповідачів просив стягти судові витрати на підтвердження яких надав відповідні документи. Розгляд справи було відкладено на 01 жовтня 2026 року для ознайомлення представником позивача з наданими документами на підтвердження витрат на правову допомогу стороною відповідачів.
01 жовтня 2026 року представник позивача - адвокат Гонсевич Н. С. надала клопотання в якому просила відкласти слухання справи через її залучення по кримінальній справі в Житомирській області, у зв`язку з чим судове засідання було відкладено на 13 жовтня 2026 року.
В судове засідання 13 жовтня 2026 року представник позивача - адвокат Гонсевич Н. С. не з`явилася з невідомих для суду причин, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення повістки №R067294472581.
Позивач по справі також не з`явився в судове засідання.
Представник відповідачів - адвокат Гордієнко Ю. П. в судовому засіданні 13 жовтня 2026 року наполягав на розгляді справи.
Представник третьої особи - Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області в судове засідання не з`явилася, надала заяву в якій просила слухати справу без її участі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до наступного:
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно рішення Пирятинського районного суду Полтавської області №544/61/22 від 17 лютого 2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 19 жовтня 2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 04.11.2004 було розірвано.
Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до Довідки Національного авіаційного університету № 507/12 від 07 вересня 2021 року, ОСОБА_3 з 01 вересня 2021 року навчається на І курсі денної відділення Факультету лінгвістики та соціальних комунікацій, термін навчання за освітнім ступенем «Бакалавр» по 30.06.2025 (а.с. 7).
Згідно рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 17.02.2022 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що продовжує навчання, в розмірі 1/4 (однієї чверті) частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 17 січня 2022 року і до досягнення донькою ОСОБА_3 23 річного віку за умови продовження навчання. У разі припинення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчання у навчальному закладі, стягнення аліментів на її утримання припиняється (а.с. 135-138).
З Листа ДНП «Державний університет «Київський авіаційний інститут» №2288/06.01 від 14 жовтня 2025 року, встановлено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2023 року № 921-р (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2024 року № 851-р) «Про реорганізацію Національного авіаційного університету», Національний авіаційний університет реорганізовано шляхом його поділу на державне некомерційне підприємство «Державний університет «Київський авіаційний інститут» та Українську державну льотну академію. Університет є правонаступником прав та обов`язків Національного авіаційного університету відповідно до розподільчого балансу.
Окрім цього, в листі вказано, що ОСОБА_5 була зарахована на навчання з 01.09.2021 р на денну форму Факультету лінгвістики та соціальних комунікацій НАУ ОС «Бакалавр» спеціальності 053 «Психологія» ОПП «Психологія».
З 01.09.2023р. переведена на заочну форму навчання спеціальності 053 «Психологія» ОПП «Практична психологія» Навчально - наукового інституту неперервної освіти НАУ (наказ від 05.09.2023 №1634/ст).
З 01.07.2024р переведена на Факультет лінгвістики та соціальних комунікацій НАУ на заочну форму навчання (наказ від 01.07.2024 №1170/ст).
Після завершення реорганізації Національного авіаційного університету продовжила навчання в Державному некомерційному підприємстві «Державний університет «Київський авіаційний інститут», факультет психології, комунікацій та перекладу, на заочній формі навчання, група Бз-053-21- 1-ГІП, за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб, де навчається по сьогоднішній день на 5 курсі.
Плановий кінець навчання ОСОБА_6 - 28 лютого 2026 року (а.с. 9).
Відповідно до Договору №000000002731 від 22 серпня 2023 року, ОСОБА_3 навчалася на заочній формі навчання по спеціальності 053 «Психологія». Строк навчання з 01 вересня 2023 року по 28 лютого 2026 року. Загальна вартість навчання складає 58 240,00 грн (а.с. 50).
Згідно Акту звірки взаєморозрахунків за період з 22 серпня 2023 року по 28 лютого 2026 року, ОСОБА_3 повністю розрахувалася за навчання (а.с. 51).
28 лютого 2026 року ОСОБА_3 отримала диплом бакалавра НОМЕР_1 (а.с. 52). Відповідно до Листа Пирятинський районний відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №9208 від 04 серпня 2026 року, у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого № 544/61/22 виданий 25.03.2022 року Пирятинським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що продовжує навчання, у розмірі 1 /4 частини з усіх видів доходу, щомісячно, починаючи з 17.01.2022 року і до досягнення донькою 23 річного віку, за умови продовження навчання.
На підставі виконавчого документа державним виконавцем 16.05.2022 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
19.05.2022 року винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату в Державному пожежно-рятувальному загоні ГУ ДСУНС у Полтавській області.
28.01.2025 року винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату у Військовій частині НОМЕР_2 одночасно винесена постанова про звернення стягнення на пенсію боржника та направлена на Управління з координації та контролю за виплатою пенсії у Полтавській області.
Боржником аліменти сплачувалися своєчасно та в повному обсязі. Заборгованість не виникала, а 18 березня 2026 року винесена постанова про фактичне виконання рішення (а.с. 111).
Окрім цього, ОСОБА_1 продовжує сплачувати аліменти в розмірі частки від доходу щомісячно на користь ОСОБА_2 на утримання їх спільного неповнолітнього сина на підставі рішення суду 544/2070/14-ц від 14 жовтня 2014 року (а.с. 115).
Відповідно до Довідки Військової частини НОМЕР_2 №28 від 30 січня 2026 року, ОСОБА_1 проходить службу в ЗСУ та приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (а.с. 22-23).
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій з 21 травня 2025 року, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с. 24).
Позивач вважає, що з 01.09.2023 року, з часу переведення на заочну форму навчання, відповідач ОСОБА_3 , являючись працездатною особою, могла самостійно забезпечувати себе матеріально, а тому не потребувала матеріальної підтримки з його боку, , а тому встановлені рішенням суду №544/61/22 від 17 лютого 2022 року аліменти підлягають скасуванню з 01 вересня 2023 року.
Позивач також вважає, що з 01.10.2024 р. він безпідставно сплатив, а відповідачі безпідставно отримали кошти позивача як аліменти у сумі 116 211,11 грн.
Після встановлення зазначених обставин, суд вказує наступне.
Згідно ст. 198, 199 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до абз. 1 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006р.«Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.
Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на користь кого вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами статті 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
У відповідності до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів чи їх повного скасування, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Звертаючись з позовом до суду, позивач як ну підставу позовних вимог посилався на те, що після винесення рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 лютого 2022 року, його донька - ОСОБА_3 з 01.09.2023 року перевелася на заочну форму навчання, офіційно працевлаштувалася та могла сама себе матеріально забезпечувати.
Також, представник позивача зазначила, що при винесенні рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 лютого 2022 року, судом не було враховано матеріальний стан ОСОБА_7 , а також те, що позивач вже сплачував аліменти на молодшого сина.
Окрім цього, представниця позивача вказала, що з 01 жовтня 2024 року аліменти почали надходити на рахунок ОСОБА_2 , а не на рахунок ОСОБА_3 , на загальну суму 116 211,11 грн, а тому вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача, як безпідставно отримана.
Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України, обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Зібрані докази вказують на те, що дійсно після винесення рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 лютого 2022 року, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, остання змінила форму навчання на заочну, однак сама по собі заочна форма навчання не є обставиною, що тягне за собою звільнення батька від сплати аліментів на утримання повнолітньої доньки, оскільки навіть на заочній формі навчання освітній процес продовжується, а повнолітня донька продовжує потребувати матеріального забезпечення з боку батьків.
Щодо доводів сторони позивача про те, що ОСОБА_3 , після переведення на заочну форму навчання з 01 вересня 2023 року, офіційно працевлаштувалася та могла сама себе матеріально забезпечувати, суд зазначає, що дійсно ОСОБА_3 офіційно працевлаштувалася, однак отриманий дохід в місяць за період з квітня 2023 року по лютий 2026 року знаходився на рівні встановленого розміру мінімальної заробітної плати (а.с. 96-98), що вочевидь не може повною мірою забезпечити всі наявні потреби ОСОБА_3 в організації навчання та життя.
Щодо доводів сторони позивача про те, що при винесенні рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 лютого 2022 року, судом не було враховано матеріальний стан отримувача аліментів, яка має земельні ділянки, які здає в оренду та отримує значний дохід від цього. Також не було враховано судом той факт, що з ОСОБА_1 на той час вже стягувалися аліменти на молодшого сина, суд зазначає, що позивач не оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку, тобто погодився з ним.
Окрім цього, як вбачається із тексту самого рішення, ОСОБА_1 позовні вимоги визнав, не заперечував проти сплати аліментів на утримання доньки у розмірі вказаному в позовній заяві, тобто в розмірі частина доходу.
При цьому, суд зауважує, що рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 лютого 2022 року аліменти були стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 з 17 січня 2022 року і до досягнення донькою ОСОБА_3 23 річного віку за умови продовження навчання. У разі припинення навчання у навчальному закладі, стягнення аліментів на її утримання припиняється.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 закінчила навчання 28 лютого 2026 року, при цьому, як слідує з Листа Пирятинський районний відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №9208 від 04 серпня 2026 року, 18 березня 2026 року була винесена постанова про фактичне виконання рішення від 17 лютого 2022 року, тобто державного виконавця було проінформовано про завершення навчання ОСОБА_3 в розумні строки, а тому в даному випадку не вбачається ніяких зловживань з боку отримувача аліментів.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів того, що з 01 вересня 2023 року суттєво змінились обставини, які існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст. 192 СК України, що дають підстави для скасування стягнення аліментів, позивачем суду не надано.
Щодо вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 аліментів сплачених за період часу з 01.10.2024 р. по листопад 2025 року включно у сумі 116 211,11 грн, які на думку сторони позивача були отримані ОСОБА_2 безпідставно, оскільки їх повинна була отримувати повнолітня донька ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.
Статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Під цільовим призначенням, при цьому, потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.
Відповідно до рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 лютого 2022 року аліменти з ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 були стягнуті саме за позовом матері повнолітньої доньки - ОСОБА_2 , а тому остання мала право отримувати аліменти з ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 .
При цьому, доказів про нецільове використання ОСОБА_2 отриманих від позивача аліментів на утримання їх повнолітньої доньки, матеріали справи не містять, а від так підстави для стягнення аліментів сплачених за період часу з 01.10.2024 р. по листопад 2025 року включно у сумі 116 211,11 грн, відсутні.
Таким чином, на підставі викладеного, з урахуванням наданих суду доказів, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Щодо судових витрат, суд зазначає наступне:
При зверненні до суду з даним позовом представник позивача сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн.
20 лютого 2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Гонсевич Н. С. про повернення судового збору у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 являється учасником бойових дій, а тому звільнений від сплати судового збору у всіх судових інстанціях.
Щодо вказаного клопотання, суд вказує, що відповідно до п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
Слід звернути увагу позивача на те, що п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогою про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
Оскільки, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про скасування аліментів та стягнення безпідставно отриманих коштів, який не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, тому судовий збір за подання позовної заяви у цій справі підлягає сплаті.
Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, викладеним, зокрема, у постанові від 09.10.2019 року (справа №9901/311/19), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зокрема у постанові від 27.11.2019 року (справа №285/3858/17), Великої Палати Верховного Суду, зокрема в ухвалі від 06.05.2020 року (справа №9901/70/20) та в ухвалі від 11.09.2024 року (справа № 567/79/23).
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог позивачу було відмовлено, сплачений ним судовий збір залишається за ним.
З приводу стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Представник відповідачів просив стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн та стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Суд встановив, що відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 7 від 10 березня 2026 року адвокат Гордієнко Ю. П. та ОСОБА_2 домовились, що в порядку та на умовах, визначених договором, адвокат Гордієнко Ю. П. надає ОСОБА_2 юридичну допомогу.
Окрім цього, відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 8 від 10 березня 2026 року адвокат Гордієнко Ю. П. та ОСОБА_3 домовились, що в порядку та на умовах, визначених договором, адвокат Гордієнко Ю. П. надає ОСОБА_3 юридичну допомогу.
На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України, позивачем до позову додано: Розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу у справі 544/405/26 від 15 вересня 2026 року; Квитанцію №15/09/01 від 15 вересня 2026 року на суму 20 000,00 грн; Квитанцію №15/09/02 від 15 вересня 2026 року на суму 20 000,00 грн, згідно з якими загальна вартість наданих послуг складає по 20 000,00 гривень на кожного з відповідачів.
Жодних заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу від позивача чи його представника не надходило.
Враховуючи вищезазначене, витрати на правничу допомогу у загальній сумі 40 000,00 грн, які понесли відповідачі у зв`язку із розглядом даної справи, є доведеними належними доказами, а тому такі витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідачів.
Керуючись ст.ст. 6-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 352 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Пирятинський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області про скасування аліментів та стягнення безпідставно отриманих коштів - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 23.10.2026.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1 .
Представник заявника: адвокат Гонсевич Надія Семенівна, адреса: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Університетська, 39 кім 10,
Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса АДРЕСА_2 .
Представник відповідачів: адвокат Гордієнко Юрій Петрович, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Пирятинський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області, юридична адреса 37000, Полтавська область, м. Пирятин, площа Героїв Майдану, 2, ЄДРПОУ 34698872.
Суддя О.Л.Малицька
Оригінал: reyestr.court.gov.ua