Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №359/12684/23 — Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 359/12684/23

Провадження № 2/382/20/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2026 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

за участю секретаря Голованова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин Київської області справу за позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності та визнання недійсним договорів дарування,

ВСТАНОВИВ:

19.01.2024 року з Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла цивільна справа за позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності та визнання недійсним договорів дарування, за підсутністю.

Позов обгрунтований тим, що встановлено, що 2 відділенням слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області за процесуальним керівництвом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022140400000031 від 20.12.2022 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.08.1997 громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_4 на військову службу та призначено наказом начальника військового інституту артилерії № 05 від 01.08.1997 на посаду курсанта ІНФОРМАЦІЯ_5). При цьому ОСОБА_1 склав військову присягу на вірність Українському народові в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. З 13.10.2016 по 22.07.2017 ОСОБА_1 у складі ЗС України був залучений до антитерористичної операції (операції Об`єднаних сил) на території Донецької та Луганської областей. Однак, 23.04.2018 ОСОБА_1 був звільнений за станом здоров`я у відставку відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 167 від 23.04.2018.

Згідно Постанови Верховної Ради України №129-VIII від 27.01.2015 «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором», положень Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення держаного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», у зв`язку із триваючою з 2014 року збройною агресією проти України, Російська Федерація визнана державою-агресором та державою-окупантом.

22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено. 24 лютого 2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати широкомасштабне вторгнення в Україну.

У подальшому 24.02.2022 Збройними Силами РФ та іншими військовими формуваннями і підрозділами, підконтрольними РФ, здійснено вторгнення на територію суверенної держави України та окуповано окрему територію.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було неодноразово продовжено у встановленому законодавством України порядку та який діє до теперішнього часу.

Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, надається відсіч збройній агресії рф.

01.03.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 ОСОБА_1 було призваного на військову службу до ЗС України та наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 58 від 06.03.2022 призначено на посаду командира самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2

22.05.2022 ОСОБА_1 призначено наказом Командувача Сухопутних зійськ Збройних Сил України № 461 від 22.05.2022І на посаду командира самохідного артилерійського дивізіону НОМЕР_3 окремої механізованої бригади Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України.

У період не пізніше 10 вересня 2022 року (більш точна дата та час не встановлені) на території Куп`янського району Харківської області, в умовах ведення бойових дій, у командира самохідного артилерійського дивізіону НОМЕР_3 окремої механізованої бригади Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних зійськ Збройних Сил України підполковника ОСОБА_1 , залученого у складі Сил оборони України до надання відсічі збройній агресії рф проти України, виник кримінальний протиправний умисел, спрямований на і шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній 5езпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту та падання представникам іноземної держави - рф, допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.

У зв`язку із зайнятою посадою та покладеними обов`язками ОСОБА_1 мав доступ до службової документації Сил оборони України, що стосувалась надання відсічі збройній агресії рф проти України.

Зокрема, ОСОБА_1 був ознайомлений та мав у розпорядженні бойовий наказ т.в.о. командира бригадної артилерійської групи 14 омбр від 29.08.2022, який стосується наступальної операції щодо деокупації Харківської області та зайняття нових оборонних вогневих рубежів на початку вересня 2023 року та згідно інформації №23/157/115/508 нт від 24.01.2023 у разі витоку, розголошення відомостей вказаного бойового наказу буде завдана шкода Україні у сфері оборони, зокрема призвести до зриву планів та заходів командування з деокупації території України, значних втрат серед особового складу та у військовій техніці.

Так, в період з 29.08.2022 по 10.09.2022 (більш точні дата та час не встановлені) ОСОБА_1 , перебуваючи у складі Сил оборони України, приймаючи участь у наступальній операції щодо деокупації Харківської області та зайняття нових оборонних вогневих рубежів, на території Куп`янського району Харківської області, реалізуючи вказаний кримінальний протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки та бажаючи їх настання, за невстановлених обставин передав інформацію, яка міститься у бойовому наказі т.в.о. командира бригадної артилерійської групи 14 омбр від 29.08.2022 представникам іноземної держави- агресора - рф.

У період не пізніше 10 вересня 2022 року передана ОСОБА_1 інформація перебувала у паперовому вигляді на аркушах паперу формату А4 у кількості 17 аркушів (у вигляді документа бойовий наказ, перекладеного російською мовою) у командному пункті одного із підрозділів ЗС рф та підконтрольних їй збройних формувань на території Куп`янського району Харківської області.

Згідно інформації з Управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Міністерства оборони України від 25.10.2022 вказаний бойовий наказ, перекладений на російську мову, на 17 арк. формату А4 в цілому відповідає бойовому наказу від 29.08.2022 на були актуальними на 29.08.2022.

Крім того, 18.01.2023 (більш точний час не встановлений) на території м. Куп`янська відбулася нарада за участю командирів підрозділів НОМЕР_3 ОМБР ОК «ІНФОРМАЦІЯ_2» СВ ЗС України, серед яких був присутній ОСОБА_1 , в ході чого доводився загальний замисел запланованих дій ІНФОРМАЦІЯ_6 «ІНФОРМАЦІЯ_2» СВ ЗС України на Куп`янському напрямку в той період часу.

При цьому, загальний замисел запланованих дій ІНФОРМАЦІЯ_6 «ІНФОРМАЦІЯ_2» СВ ЗС України на Куп`янському напрямку на період часу січень - лютий 2023 року затверджено за № 5/434/6твід 19.01.2023.

В свою чергу ОСОБА_4 після отримання вказаної інформації під час службової наради, продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу, перебуваючи в зоні бойових дій на території Куп`янського району Харківської області, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи власний мобільний телефон марки «Хіаоmi11тс» з ІМЕІ НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , з абонентськими номерами НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , та обліковий запис, що використовує номер мобільного телефону для входу " НОМЕР_7 " у додатку для спілкування «Telegram», здійснив вхід до Telegram-каналу «ІНФОРМАЦІЯ_7» за посиланням "ІНФОРМАЦІЯ_8" (який використовується представниками рф у проведенні підривної діяльності проти України для збору інформації про Сили оборони та безпеки України) з метою передачі отриманої інформації у сфері оборони представникам рф.

Далі 18.01.2023 о 16 год. 14 хв. ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу та дотримуючись методів конспірації, за допомогою вказаного каналу встановив контакт із невстановленим представником іноземної держави-агресора - рф та повідомив про готовність до передачі інформації, отриманої під час вищезазначеної службової наради.

Далі 19.01.2023 о 22 год. 46 хв. ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу та використовуючи вищевказані засоби зв`язку (мобільний телефон та обліковий запис у додатку «Telegram»), перебуваючи за місцем тимчасового проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , здійснив вхід по Telegram-каналу «ІНФОРМАЦІЯ_7» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9», встановив контакт із невстанояпрт™ представником іноземної держави-агресора - рф5 який використовує обліковий запис «ІНФОРМАЦІЯ_10», та передав останньому у вигляді текстового повідомлення узагальнену інформацію щодо загального замислу запланованих дій ІНФОРМАЦІЯ_6 «ІНФОРМАЦІЯ_2» СВ ЗС України, отриману під час вищезазначеної наради 18.01.2023.

Далі, 19.01.2023 о 23 год. 15 хв. ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій кримінальний протиправний умисел, в описаний вище спосіб за допомогою текстового повідомлення здійснив передачу невстановленому представнику іноземної держави-агресора - рф, який використовує обліковий запис «ІНФОРМАЦІЯ_10», інформацію щодо загального замислу запланованих дій ІНФОРМАЦІЯ_6 «ІНФОРМАЦІЯ_2» СВ ЗС України, в тому числі обізнаності НОМЕР_3 окремої механізованої бригади ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » СВ Збройних Сил України відповідно до інформації наданої начальником розвідки щодо оцінки ворога (місця дислокації, особовий склад, техніка озброєння, загальна тактика), отриману під час вищезазначеної наради 18.01.2023.

Далі, 19.01.2023 о 23 год. 19 хв., 23 год. 20 хв., 23 год. 21 хв., 23 год. 22 хв., 23 год. ЗО хв., 23 год. 37 хв. ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій кримінальний протиправний умисел, в описаний вище спосіб, за допомогою текстового повідомлення здійснив передачу невстановленому представнику іноземної держави агресора - рф, який використовує обліковий запис «ІНФОРМАЦІЯ_10», інформацію щодо загального замислу запланованих дій ІНФОРМАЦІЯ_6 «ІНФОРМАЦІЯ_2» СВ ЗС України, в тому числі обізнаності НОМЕР_3 окремої механізованої бригади ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » СВ Збройних Сил України відповідно до інформації наданої начальником розвідки щодо оцінки ворога (місця дислокації, особовий склад, техніка озброєння, загальна тактика.

Крім того, 24.01.2023, о 22:23, 22:24, 23:04, в описаний вище спосіб, продовжуючи реалізовувати свій кримінальний протиправний умисел, в описаний вище спосіб, ОСОБА_1 за допомогою текстового повідомлення здійснив передачу невстановленому представнику іноземної держави агресора - рф, який використовує обліковий запис «ІНФОРМАЦІЯ_10», інформацію щодо, щодо загального замислу запланованих дій ІНФОРМАЦІЯ_6 «ІНФОРМАЦІЯ_2» СВ Збройних Сил України, в тому числі обізнаності НОМЕР_3 окремої механізованої бригади ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » СВ Збройних Сил України відповідно до інформації наданої начальником розвідки щодо оцінки ворога (місця дислокації, особовий склад, техніка озброєння, загальна тактика.

Надалі, 25.01.2023, о 11:44, 11:48, 11:51 в описаний вище спосіб, продовжуючи реалізовувати свій кримінальний протиправний умисел, в описаний вище спосіб, ОСОБА_1 за допомогою текстового повідомлення здійснив передачу невстановленому представнику іноземної держави агресора - рф, який використовує обліковий запис «ІНФОРМАЦІЯ_10», інформацію щодо загального замислу запланованих дій ІНФОРМАЦІЯ_6 «ІНФОРМАЦІЯ_2» СВ Збройцих Сил України, в тому числі обізнаності НОМЕР_3 окремої механізованої бригади ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » СВ Збройних Сил України відповідно до інформації наданої начальником розвідки щодо оцінки ворога (місця дислокації, особовий склад, техніка озброєння, загальна тактика.

Одночасно ОСОБА_1 , дотримуючись вимог конспірації для унеможливлення викриття його протиправної діяльності співробітниками контррозвідувальних, правоохоронних органів України, пересвідчився в отриманні адресатом переданої інформації та узгодив канали зв`язку задля подальшого співробітництва.

Однак, вказана протиправна діяльність була викрита та припинена співробітниками СБ України під час проведення 25.01.2023 обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Генерального штабу Збройних Сил України №300/1/С/583 від 23.01.2023, з військової частини НОМЕР_8 Міністерства оборони України № 23/157/15/508 нт від 24.01.2023, військової частини НОМЕР_9 № 2307А від 12.06.2023, № 2880А від 06.07.2023, передані ОСОБА_1 невстановленому представнику іноземної держави відомості належать до інформації у сфері безпеки та обороноздатності України, а їх витік може завдати шкоду обороноздатності, державній безпеці України.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому в умовах воєнного стану громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту та наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Санкцією ч. 2 ст. 111 КК України передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №321362108 від 30.01.2023 ОСОБА_1 на праві власності належало наступне нерухоме майно: земельна ділянка кадастровий номер 3225582701:02:010:0006 площею 0.1464 га., що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район; земельна ділянка кадастровий номер 3225582701:002:010:0005 площею 0.25 га., що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 90.4 кв.м, житловою площею 31.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Під час досудового розслідування встановлено, що приватним нотаріусом Кара Олександрою Олександрівною, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, яка здійснює свою нотаріальну діяльність за адресою: м. Київ, зул. Хорива, буд. 33, офіс 1, посвідчено факти договорів дарування вищевказаного майна громадянці ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_10 , а саме: на підставі договору дарування, №541, виданого 11.02.2023 - щодо земельної ділянки кадастровий номер 3225582701:02:010:0006 площею 0.1464 га.; на підставі договору дарування, №538, виданого 11.02.2023 - щодо земельної ділянки кадастровий номер 3225582701:002:010:0005 площею 0.25 га.; та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 90.4 кв.м, житловою площею 31.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Вищевказане нерухоме майно відчужено (подаровано) громадянці ОСОБА_2 вже після відкриття кримінального провадження №42022140400000031 від 20.12.2022 за ч. 2 ст. 111 КК України, тобто після того як стало зрозуміло про невідворотність настання відповідальності у вигляді конфіскації нерухомого майна, що у свою чергу свідчить про те, що метою вказаних правочинів є саме унеможливлених в подальшому реального виконання рішення про конфіскацію нерухомого майна.

Таким чином, ОСОБА_1 відчужуючи за договорами дарування належного йому на праві власності нерухомого майна, будучи обізнаним про судовий розгляд кримінального провадження №42022140400000031 від 20.12.2022 за ч. 2 ст. 111 КК України, переслідував єдину мету - ухилитися від арешту та в подальшому конфіскації нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене договори купівлі-продажу є фраудаторними та направлені на ухилення від виконання рішення суду в майбутньому, а тому підлягають визнанню недійсними.

Крім того, вищевказані договори дарування укладені ОСОБА_1 від імені та інтересах якого діє громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі довіреності, посвідченої нотаріальною конторою Якуб Вент, нотаріусом в місті Тчеві (Польща) 20.01.2023, зареєстрованої в реєстрі за №3202/2023.

Проте, відповідно до інформації наданої Головним центром обробки інформації Державної прикордонної служби України в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», що функціонує відповідно до Положення про цю базу даних, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 №614, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2022 за №1319/38655, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями громадянином України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 01.01.2023 по 01.03.2023 в базі даних не виявлено.

Таким чином, договори дарування укладені ОСОБА_1 від імені та інтересах якого діє громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі довіреності, посвідченої Якуб Вент, нотаріусом в місті Тчеві (Польща) 20.01.2023, зареєстрованої в реєстрі за №3202/2023, а саме: договору дарування, №541, виданого 11.02.2023; договору дарування, №538, виданого 11.02.2023 підлягають визнанню недійсними.

Враховуючи вищевикладене просив:

Визнати недійсним договір дарування, № 541, виданий 11.02.2023 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара О.О. - щодо земельної ділянки реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 212447732255, кадастровий номер 3225582701:02:010:0006 площею 0.1464 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район;

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 212447732255 кадастровий номер 3225582701:02:010:0006 площею 0.1464 га., що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66376220 від 11.02.2023, приватним нотаріусом Кара Олександрою Олександрівною, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

Визнати недійсним договір дарування, № 538, виданий 11.02.2023 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара О.О. - щодо земельної ділянки реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2424437532255, кадастровий номер 3225582701:002:010:0005 площею 0.25 га., та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2424422032255, загальною площею 90.4 кв.м., житловою площею 31.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2424437532255, кадастровий номер 3225582701:002:010:0005 площею 0.25 га., та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2424422032255, загальною площею 90.4 кв.м., житловою площею 31.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66376188 від 11.02.2023, приватним нотаріусом Кара Олександрою Олександоівною. Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

Стягнути з відповідачів судові витрати, у тому числі зі сплати судового збору в сумі 9 662,4 грн за подачу указаного позову на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 22.01.2024 року відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, визначено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді та заперечень.

08.03.2024 року надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно вимог котрої просять:

визнати недійсним договір дарування, № 541, виданий 11.02.2023 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара О.О. - щодо земельної ділянки реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2424477232255, кадастровий номер 3225582701:02:010:0006 площею 0.1464 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район;

скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2424477232255 кадастровий номер 3225582701:02:010:0006 площею 0.1464 га., що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66376220 від 11.02.2023, приватним нотаріусом Кара Олександрою Олександрівною, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ

визнати недійсним договір дарування, № 538, виданий 11.02.2023 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара О.О. - щодо земельної ділянки реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2424437532255, кадастровий номер 3225582701:02:010:0005 площею 0.25 га., та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2424422032255, загальною площею 90.4 кв.м., житловою площею 31.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2424437532255, кадастровий номер 3225582701:02:010:0005 площею 0.25 га., та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2424422032255, загальною площею 90.4 кв.м., житловою площею 31.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66376188 від 11.02.2023, приватним нотаріусом Кара Олександрою Олександрівною, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

29.07.2025 року від представника відповідачів адвоката Пугачова Є. К. надійшли додаткові пояснення з котрих вбачається, що в позовній заяві зазначено, що вищевказане нерухоме майно відчужено (подаровано) громадянці ОСОБА_2 вже після відкриття кримінального провадження № 42022140400000031 від 20.12.2022 року за ч. 2 статті 111 КК України, тобто після того як стало зрозуміло про невідворотність настання відповідальності у вигляді конфіскації нерухомого майна, що у свою чергу свідчить про те, що метою вказаних правочинів є саме унеможливлення в подальшому реального виконання рішення про конфіскацію нерухомого майна.

Далі в позові зазначено, що таким чином , ОСОБА_1 відчужуючи за договором дарування належного йому на праві власності нерухомого майна, будучі обізнаним про судовий розгляд кримінального провадження № 42022140400000031 від 20.12.2022 за ч.2 ст. 111 КК України, переслідував єдину мету - ухилитися від арешту та конфіскації нерухомого майна.

На підставі цих тверджень позивач зробив висновок, що вищезазначені договори є фраудаторними та направлені на ухилення від виконання рішення суду в майбутньому, а тому підлягають визнанню недійсними.

Дане твердження позивача є таким , що суперечить матеріалам справи. Позивач не навів будь-яких доказів того, що після відкриття кримінального провадження ОСОБА_1 стало зрозуміло про невідворотність настання відповідальності у вигляді конфіскації нерухомого майна. Крім того, факт відкриття кримінального провадження не є вступившим у законну силу рішенням суду і не породжує конфіскації майна. Дане твердження позивача є лише припущенням і на ньому не може грунтуватися рішення суду чи встановлено певний юридичний факт. Також, позивач не надав доказів того, що ОСОБА_1 міг взагалі знати про відкриття кримінального провадження.

Всі ці факти свідчать про те, ОСОБА_1 діяв добросовісно у відповідності до вимог законодавства.

Незважаючи на це, позивач наполягає, що в даному випадку має місце фіктивний правочин , недійсність якого передбачена статтею 234 ЦК України. У відповідності до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин , який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Таким чином, позивач не надав доказів того, що довіреність від 20.01.2023 року, яку надав ОСОБА_1 громадянці ОСОБА_3 є правочином, який містить ознаки фіктивного правочину, передбаченого статтею 234 ЦК України. Також, позивачем не надано будь-яких доказів того, що договори дарування від 11.02.2023 року укладені на підставі цього доручення містять ознаки фіктивності.

А твердження позивача у скоєнні ОСОБА_5 буд-якого злочину є порушенням презумцїі невинуватості. І такі безпідставні та протизаконні твердження не можуть бути юридичною підставою винуватості ОСОБА_1 у скоєнні будь-якого злочину і інших рішень суду.

Окремо слід звернути увагу на твердження позивача про те, що всі вищезазначені угоди є так званими фраундаторними.

Одразу ж треба звернути на те, що сам позивач зазначає в позові, що ці договори є фраундаторними та направленні на ухилення від виконання рішення суду в майбутньому. Сам позивач вживає слово рішення суду. При цьому позивач не надав до матеріалів справи будь-якого існуючого рішення суду, на підставі якого можливо стягнення будь-якого боргу з ОСОБА_1 .

При цьому позивач посилається на декілька правових висновків Верховного суду в обгрунтування своїх позовних вимог.

У всіх цих правових висновках Верховного суду є певна обставина, яка їх об`єднує. І мова йде про той факт, що у всіх справах, з приводу яких прийняті правові висновки, існують з одного боку особа боржник, з іншого боку кредитор, якому боржник винен. І повноваження кредитора підтверджені рішенням судів. На відміну від цих правових висновків, в нашій справі позивач взагалі не надав будь-якого рішення суду про існування кредитора. Є лише посилання на відкрите кримінальне провадження, по якому не прийнято будь- якого рішення як при подачі позову, так і станом на сьогоднішній день.

Отже, у відповідності до всіх вищенаведених правових висновків фраундаторним договором визнається договір, що направлений на шкоду кредиторам. Однак, позивач не надав будь-яких доказів існування кредитора в межах нашої справи. Таким чином, правовою підставою (нормою матеріального права) подачі позову ніяким чином не може бути стаття 234 ЦК України ( з підстав фіктивності договору).

Крім того, в позовній заяві прокурор зазначив, що вищевказані договори дарування укладені ОСОБА_1 від імені якого та в інтересах якого діє громадянка ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої нотаріальною конторою Якуб Вент, нотаріусом в місті Тчеві (Польша) 20.01.2023 року, зареєстрованої в реєстрі за № 3202/2023.

Але позивач вважає, що вищезазначений правочин ОСОБА_1 взагалі не укладався. Будь-яких доказів цього позивач не надав, але в позовній заяві зазначив наступне : «проте, відповідно до інформації наданої Головним центром обробки інформації Державної прикордонної служби України в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України, або виїхали з такої території» , що функціонує відповідно до Положення про цю базу даних. Затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 року № 614, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2022 року за номером 1319/38655, відомостей, щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями громадянином України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 01.01.2023 по 01.03.2023 в базі даних не виявлено».

Тобто, позивач надав довідку, що згідно баз даних ОСОБА_1 не перетинав державний кордон України в час коли було підписано доручення.

Дане твердження не свідчить про фактичне не підписання ОСОБА_1 вищезазначеного доручення.

Діючи від імені ОСОБА_1 я стверджую, що для підписання доручення Польським нотаріусом доручення не було потреби перетинати державний кордон України і їхати до Польші. І дійсно ОСОБА_1 не перетинав держаний кордон.

На підставі викладеного, прошу повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 29.07.2025 року справу призначено до судового розгляду.

21.05.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі з котрих вбачається, що під час судового засідання, 17.02.2026 представником відповідачів адвокатом Пугавочим Є.К. було зазначено про те, що ОСОБА_1 було виправдано у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України (кримінальне провадження №42022140400000031).

Згідно з Єдиного реєстру судових інформації рішень, вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 03.11.2025 у справі № 646/3987/23 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років, з конфіскацією всього належного ОСОБА_1 майна.

Так, судом визначено, що своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України: шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту та надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.111 КК України.

Частково ОСОБА_1 виправдано за епізодом пред`явленого обвинувачення у вчиненні дій в період з 29.09.2022 по 10.09.2022 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Ухвалений судом вирок оскаржено адвокатом Пугавочим Є.К. до Київського апеляційного суду.

Станом на 19.05.2026 рішення апеляційним судом не прийнято, черговий розгляд справи №646/3987/23 призначено на 15.07.2026.

Просила суд врахувати зазначену інформацію під час розгляду справи та задовольнити позов Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності та визнання недійсними договорів дарування в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задоволити. При цьому, в судовому засіданні прокурор не зміг пояснити причини неподання клопотання про арешт майна підозрюваного ОСОБА_1 під час досудового розслідування, в разі якщо підозра повідомлена ОСОБА_1 згідно відповідної статті КК України, передбачає конфіскацію його майна. Вироку, що вступив в законну силу прокурор до суду не надав, повідомив про його оскарження.

Представник відповідачів в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог оскільки довіреність від 20.01.2023 року, яку надав ОСОБА_1 громадянці ОСОБА_3 є правочином, який не містить ознаки фіктивного правочину, передбаченого статтею 234 ЦК України. Також, позивачем не надано будь-яких доказів того, що договори дарування від 11.02.2023 року укладені на підставі цього доручення містять ознаки фіктивності. Крім того, вирок суду не вступив в законну силу та на даний час оскаржується.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів (ст.ст. 12, 13 ЦПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, заслухавши пояснення прокурора та предстанвика відповідачів по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №321362108 від 30.01.2023 ОСОБА_1 на праві власності належало наступне нерухоме майно: земельна ділянка кадастровий номер 3225582701:02:010:0006 площею 0.1464 га., що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район; земельна ділянка кадастровий номер 3225582701:002:010:0005 площею 0.25 га., що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 90.4 кв.м, житловою площею 31.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.6-15, 146-149, 75-77 т.1)

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання видану Виконавчим комітетом Височанської селищної ради вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.16 т.1).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.17 т.1).

Старший слідчий в ОВС слідчого відділу УСБУ у Волинській області звертався з запитом до Головним центром обробки інформації Державної прикордонної служби України та згідно до інформації наданої Головним центром обробки інформації Державної прикордонної служби України в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», що функціонує відповідно до Положення про цю базу даних, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 №614, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2022 за №1319/38655, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями громадянином України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 01.01.2023 по 01.03.2023 в базі даних не виявлено. (а.с. 18, 22 т.1)

Приватним нотаріусом Кара Олександрою Олександрівною, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, яка здійснює свою нотаріальну діяльність за адресою: м. Київ, зул. Хорива, буд. 33, офіс 1, посвідчено факти договорів дарування вищевказаного майна громадянці ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_10 , а саме: на підставі договору дарування, №541, виданого 11.02.2023 - щодо земельної ділянки кадастровий номер 3225582701:02:010:0006 площею 0.1464 га.; на підставі договору дарування, №538, виданого 11.02.2023 - щодо земельної ділянки кадастровий номер 3225582701:002:010:0005 площею 0.25 га.; та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 90.4 кв.м, житловою площею 31.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.23-25, 33-34 т.1)

Згідно до заяв ОСОБА_2 зверталася до слідчих про надання дозволів на побачення з її цивільним чоловіком ОСОБА_1 (а.с.27-30).

Договори дарування укладені ОСОБА_1 від імені та інтересах якого діє громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі довіреності, посвідченої нотаріальною конторою Якуб Вент, нотаріусом в місті Тчеві (Польща) 20.01.2023, зареєстрованої в реєстрі за №3202/2023. (а.с.35-42)

Прокурором до позову було додано копії матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_1 (а.с.43-74)

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 747/306/19).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено такий висновок: «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України».

Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: 1.фіктивного (стаття 234 ЦК України); 2.такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); 3.такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 569/6427/16.

У постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18 суд касаційної інстанції вказав, що правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору). При цьому та обставина, що правочин з третьою особою якому боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511 св 19) зроблено висновок: «договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).»

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Отже, з врахуванням вище викладеного та того, що прокурором не доведено підстав не подання відповідного колоподання про накладення арешту на майно пізорюваного ОСОБА_1 під час досудовго розслідування по вказаному прокурором кримінальному провадженню, в разі, якщо підозра повідомлена ОСОБА_1 згідно відповідної статті КК України, передбачає конфіскацію його майна. Крім цього, прокурором не надано доказів, які б свідчили про наявність вироку відносно ОСОБА_1 та вступу його в законну силу, оскільки прокурор лише повідомляв в судовому засіданні, що є такий вирок відносно ОСОБА_1 та те, що він на даний час окаржується, при цьому слід враховувати, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, відповідно до ст.12 ЦПК України, та сторона позивача самостійно користується своїми правами, в тому числі і щодо надання доказів по справі чи зупинення провадження по справі. При цьому, ст.83 ЦПК України чітко передбачає, що саме сторони по справі. подають безпозпосередньо докази по справі до суду та ч.7 ст.81 ЦПК України чітко вказує, що суд неможе збирати докази, що стосуються предмету спору з власної ініціативи. Прокурор правом на надання доказів під час розгляду справи не скористався, як і не скористався правом на зупинення провадження по даній справі та дане право було роз`яснено прокурору. Отже в судовому засіданні не було встановлено, що ОСОБА_1 уникає виконання рішення суду чи у нього наявні цивільні правовідносини, виконання яких він уникає, шляхом укладення інших договорів, в тому числі і дарування.

Таким чином, прокурором не доведено вказані в позові вимоги.

Керуючись ст.ст.78, 79, 81, 82, 258-259, 265, 268, 293, 354, 294, 141 ЦПК України, ст.ст.204, 215, 234 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд

УХВАЛИВ:

В позові Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності та визнання недійсним договорів дарування, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 22 жовтня 2026 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22.10.2026 року.

Суддя Кисіль О. А.