Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №359/1999/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/1999/26

Провадження № 2-а/359/57/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.

за участі секретаря судового засідання - Кулакевич В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , другий відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення –

В С Т А Н О В И В :

05.03.2026 засобами поштового зв`язку до Бориспільського міськрайонного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 з наступними вимогами:

- визнати постанову №R269152 від 25.12.2025 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , протиправною та скасувати, справу закрити (а.с.2-7).

Позов обґрунтований наступним.

24.02.2026 у приміщенні Переяславського відділу державної виконавчої служби він уперше ознайомився з оскаржуваною постановою, яку поштовим зв`язком не отримував. Позивач заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, зазначаючи, що ніколи не проживав і не був зареєстрований у с. Переяславське Бориспільського району, а його постійним місцем проживання є с. Вовчків Бориспільського району Київської області, де він проживає разом із дружиною та двома малолітніми дітьми. На підтвердження цього посилається на паспорт, відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, свідоцтво про шлюб та свідоцтва про народження дітей.

Стверджує, що перебував і продовжує перебувати на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ). Під час уточнення облікових даних 15.12.2024 він надав паспорт і повідомив про проживання в с. Вовчків, а не в с. Переяславське. При цьому обидва населені пункти розташовані в межах Бориспільського району.

Також зазначає, що уточнив військово-облікові дані та має відповідний витяг із застосунку «Резерв+», який є військово-обліковим документом. Наявність у ньому відомостей про місце проживання в с. Переяславське вважає можливою технічною помилкою або наслідком людського фактора.

На думку позивача, формулювання оскаржуваної постанови про те, що станом на 25.12.2025 він не став на військовий облік за місцем проживання, не відповідає дійсності, а відповідач не встановив фактичних обставин правопорушення та не навів належних доказів його вчинення.

Крім того, позивач вважає, що відповідач порушив установлену законом процедуру притягнення до адміністративної відповідальності. Зокрема, всупереч вимогам Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3, не забезпечив належного оформлення матеріалів справи та дотримання процесуальних гарантій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Стверджує, що йому не було надано можливості ознайомитися з матеріалами справи, надати пояснення та докази, заявити клопотання, скористатися правовою допомогою адвоката й бути присутнім під час розгляду справи.

Вважає, що оскаржувану постанову винесено формально, без всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи та з порушенням його права бути вислуханим.

На переконання позивача, відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення, а в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. У зв`язку з цим постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Позивач просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також стягнути понесені судові витрати. Зазначає, що сплатив судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп., інших судових витрат не очікує. Також повідомляє, що іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом і з тих самих підстав не подавав.

Одночасно із адміністративним позовом позивачем подано заяву про поновлення строку на оскарження постанови (а.с.26-27), відповідно до якої він зазначає, що не отримував копію постанови у день її винесення, з матеріалами адміністративної справи він ознайомився 24 лютого 2026 року, а тому просить поновити строк на оскарження постанови - №R269152 від 25.12.2025 про накладення адміністративного по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

Ухвалою від 10.03.2026 було відкрито провадження у вказаній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, до участі у справі в якості другого відповідача залучено: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.32-34).

23.04.2026 в системі «Електронний суд» від представника ІНФОРМАЦІЯ_4 до суду надійшло клопотання про вилучення ІНФОРМАЦІЯ_5 з кола відповідачів (а.с.41-45).

У судове засідання позивач не з`явився, направив клопотання про проведення судового засідання без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. (а.с.39).

Представники відповідачів у судове засідання потворно не з`явилися, повідомлені належним чином. Відзиву не надійшло.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч.2 вказаної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу вимог ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом встановлено, що 25 грудня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 полковником ОСОБА_2 було винесено Постанову №R269152 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.8).

Вказаною постановою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000 грн., що дорівнює одній тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не зареєстрований та не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що, за зазначенням у постанові, підтверджується довідкою виконавчого комітету Студениківської сільської ради від 23.09.2025 № 1-146.

В оскаржуваній постанові зазначено, що відповідно до підпункту 7 пункту 1 додатка 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

На підставі наведеного у постанові зроблено висновок, що станом на 25 грудня 2025 року ОСОБА_1 не став на військовий облік за своїм місцем проживання, чим порушив вимоги частини третьої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та підпункту 7 пункту 1 додатка 2 до зазначеного Порядку. При цьому в постанові зазначено, що семиденний строк є присічним, а невчинення відповідних дій утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, та є триваючим порушенням.

Водночас судом встановлено, що оскаржувана постанова не містить відомостей про участь позивача в розгляді справи про адміністративне правопорушення або про його належне повідомлення про дату, час і місце такого розгляду.

Натомість у постанові зазначено, що 23.12.2025 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста надійшла заява особи, у якій вона начебто зазначила, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Однак доказів належного повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, який відбувся 25.12.2025, а також доказів надходження саме від позивача зазначеної заяви відповідачем суду не надано. Доказів вручення позивачу копії оскаржуваної постанови на час її прийняття матеріали справи також не містять.

При цьому суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові як задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_2 (а.с. 8).

Згідно з даними військово-облікового документа «Резерв+», сформованого 21.02.2026 (а.с. 17), позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_1 ). Датою уточнення даних зазначено 15.12.2024, при цьому в документі вказано, що дані уточнено вчасно. Водночас як адресу проживання зазначено: АДРЕСА_1 .

Згідно з розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованими 25.02.2026 (а.с. 18–22), у реєстрі наявні відомості про зареєстроване місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з копіями свідоцтва про шлюб та свідоцтв про народження (а.с. 23–25), позивач ОСОБА_1 з 22.12.2011 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , від якого має двох дітей: неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Згідно з відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданими 27.02.2026 за № 35-24/11 виконавчим комітетом Переяславської міської ради, позивач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 — з 01.11.2017. За цією ж адресою зареєстровані його дружина ОСОБА_6 та двоє дітей: ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (а.с. 16).

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд зазначає, що відомості про зареєстроване місце проживання позивача за адресою в с. Вовчків підтверджуються як розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, так і відомостями виконавчого комітету Переяславської міської ради. Водночас військово-обліковий документ «Резерв+» містить іншу адресу проживання — у с. Переяславське, однак не містить відомостей, які самі по собі підтверджували б фактичне прибуття позивача до нового місця проживання, дату такого прибуття та невиконання ним у зв`язку з цим обов`язку стати на військовий облік.

Отже, наявні у справі докази підтверджують реєстрацію місця проживання позивача у с. Вовчків із 01.11.2017 та перебування його на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 . Водночас матеріали справи не містять достатніх доказів того, що позивач прибув до нового місця проживання, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок стати на військовий облік за новим місцем проживання, але він цього обов`язку не виконав.

Саме по собі зазначення в інформаційній системі іншої адреси проживання не є достатнім доказом фактичної зміни позивачем місця проживання та вчинення ним порушення правил військового обліку. Так само наявність у позивача зареєстрованого місця проживання за певною адресою та перебування на військовому обліку у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки не виключають можливості виникнення в нього нового обов`язку стати на військовий облік у разі фактичного прибуття до іншого місця проживання. Проте наявність саме таких обставин у цій справі відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджена.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 цього Кодексу, крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частиною третьою статті 210 КУпАП установлено відповідальність за вчинення порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Зазначена норма є бланкетною, а тому для встановлення наявності в діях особи складу відповідного адміністративного правопорушення необхідно визначити конкретні правила військового обліку, які підлягали виконанню особою, та встановити обставини, що свідчать про їх порушення.

Згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період — період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абзацу одинадцятого статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період — період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан, який діє на час розгляду цієї справи.

Згідно з частиною третьою статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

Аналогічний обов`язок передбачено підпунктом 7 пункту 1 додатка 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.

Разом із тим для притягнення особи до адміністративної відповідальності за невиконання такого обов`язку необхідно встановити не лише факт нездійснення відповідної облікової дії, а й обставини, з якими законодавство пов`язує виникнення цього обов`язку, зокрема прибуття особи до нового місця проживання, а також невиконання нею обов`язку стати на військовий облік у встановлений строк.

При цьому приміткою до статті 210 КУпАП передбачено, що положення статей 210 і 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Зазначена примітка підлягає врахуванню під час вирішення питання про наявність підстав для застосування статті 210 КУпАП. Водночас для застосування цього положення необхідно з`ясувати, чи була в конкретних обставинах справи можливість отримання відповідних персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії та які саме дані могли бути отримані таким способом.

У цій справі відповідач посилався на відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і довідку органу місцевого самоврядування про те, що позивач не зареєстрований та не проживає за адресою в с. Переяславське. Водночас у самій оскаржуваній постанові зазначено зареєстроване місце проживання позивача в с. Вовчків, а наявні у справі розширені відомості з Єдиного державного реєстру також містять адресу в с. Вовчків. За таких обставин відповідач мав надати пояснення та докази, які б підтверджували, що позивач фактично прибув до нового місця проживання, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок стати на військовий облік за цим місцем, і що такий обов`язок не був виконаний.

За змістом статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Крім того, відповідно до частин шостої — восьмої статті 258 КУпАП у визначених законом випадках протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у відповідного органу підтвердних документів про отримання особою виклику.

Також протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 КУпАП, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою статті 258 КУпАП, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Отже, законом передбачено спеціальний порядок розгляду окремих справ про адміністративні правопорушення без складання протоколу, однак застосування такого порядку пов`язане з наявністю визначених законом передумов, які мають бути підтверджені належними доказами.

У цій справі в оскаржуваній постанові зазначено про надходження 23.12.2025 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста заяви, у якій позивач начебто не оспорював допущене порушення та погодився на притягнення його до адміністративної відповідальності за відсутності. Проте відповідач не надав суду копії такої заяви, відомостей, які дозволяли б встановити її зміст і належність позивачу, чи інших документів, що підтверджували б факт її подання саме позивачем.

За відсутності таких доказів саме лише зазначення в постанові про надходження заяви не є достатнім для висновку про дотримання передбачених частиною сьомою статті 258 КУпАП умов розгляду справи за відсутності особи. Так само відповідачем не надано підтвердних документів про належне повідомлення позивача про виклик, які відповідно до частини шостої статті 258 КУпАП могли б бути підставою для застосування передбаченого цією нормою порядку.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не підтверджено наявність передбачених статтею 258 КУпАП підстав для розгляду справи без складання протоколу та за відсутності позивача.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, у цій справі саме відповідач повинен довести правомірність оскаржуваної постанови, зокрема наявність фактичних обставин, що утворюють склад адміністративного правопорушення, дотримання встановленого законом порядку розгляду справи та наявність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Однак відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що позивач прибув до нового місця проживання, внаслідок чого в нього виник обов`язок стати на військовий облік за таким місцем, а також що позивач не виконав цей обов`язок у встановлений законом строк. Не надано й доказів, які б підтверджували дотримання передбаченого статтею 258 КУпАП порядку розгляду справи за відсутності позивача.

Суд враховує, що відомості про зареєстроване місце проживання позивача в с. Вовчків зазначені в самій оскаржуваній постанові та містяться в наданих до суду документах. Водночас відмінність адреси, зазначеної у військово-обліковому документі «Резерв+», від адреси зареєстрованого місця проживання сама по собі не доводить, що позивач прибув до нового місця проживання та порушив обов`язок стати на військовий облік за таким місцем. Належних доказів на підтвердження цих обставин відповідач не надав.

Отже, сукупність досліджених судом доказів не дає підстав вважати доведеними обставини, покладені в основу оскаржуваної постанови, а відповідач не виконав покладеного на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язку доказування правомірності прийнятого рішення.

За таких обставин суд доходить висновку, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було забезпечено повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, належними та допустимими доказами не підтверджений.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на недоведеність обставин, які свідчили б про виникнення в позивача обов`язку стати на військовий облік за новим місцем проживання та невиконання ним такого обов`язку, а також з урахуванням недоведеності дотримання передбаченого законом порядку розгляду справи, суд вважає, що оскаржувана постанова не може бути залишена в силі. Водночас саме по собі недотримання процесуального порядку не підміняє необхідності оцінки наявності складу адміністративного правопорушення, проте в цій справі відповідачем не доведено й фактичних обставин, необхідних для висновку про вчинення позивачем правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, — у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведені обставини, положення статей 7, 9, 247, 258, 280, 288 КУпАП, а також частини другої статті 77 і частини третьої статті 286 КАС України, суд доходить висновку про наявність підстав для скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.12.2025 № R269152 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу такого правопорушення.

Щодо клопотання про поновлення строку звернення до суду суд зазначає таке.

Відповідно до статей 121, 122 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення.

Як убачається з матеріалів справи, позивач зазначає, що про існування оскаржуваної постанови дізнався 24.02.2026 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 80301007, відкритого на підставі постанови № R269152 від 25.12.2025. Доказів вручення позивачу копії оскаржуваної постанови раніше відповідачем не надано.

За таких обставин, з урахуванням відсутності доказів вручення позивачу копії постанови та наведених ним обставин, які свідчать про те, що про оскаржуване рішення він дізнався під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 24.02.2026, суд вважає причини пропуску строку звернення до суду поважними та доходить висновку про наявність підстав для його поновлення.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Встановлено, що при зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн., що вдвічі перевищує належний до сплати розмір судового збору за подання позову в цій справі та становить надмірно сплачену суму 665,60 грн.

За таких обставин судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до ст. 139 КАС України, а надміру сплачена сума судового збору в розмірі 665,60 грн. підлягає поверненню позивачу в порядку, встановленому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 74-77, 122, 123, 139, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Поновити позивачу строк на звернення до суду та оскарження постанови №R269152 від 25.12.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову №R269152 від 25.12.2025 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 665 гривень 60 копійок (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) надміру сплачений судовий збір відповідно до квитанції ID АТ «ТАСКОМБАНК» № 1721-8018-9656-9506 від 28.02.2026 в сумі 665 гривень 60 копійок (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду, або через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня підписання (проголошення) судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, та у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Муранова-Лесів