Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №357/122/24 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/122/24

Провадження № 2/357/2305/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Б. І. ,

при секретарі – Кардаш О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 6 в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Білоцерківська міська рада про усунення перешкод в користуванні майном, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном, в якому просив усунути перешкоди у здійсненні ним права користування землею комунальної власності шляхом знесення паркану з північно-східної та південно-східної сторони від квартири АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_5 здійснити знесення самочинно збудованої прибудови до квартири АДРЕСА_2 ; визначити порядок користування земельною ділянкою, яка примикає до квартири АДРЕСА_1 , у відповідності до варіанту № 1 (малюнок № НОМЕР_1 ) Висновку судових експертів Коваленко Людмили Анатоліївни та ОСОБА_6 № 295/09-2023 від 07.12.2023; судові витрати покласти на відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , яку набув у порядку спадкування після смерті сина. Посилався на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , будучи співвласниками квартири АДРЕСА_3 у цьому ж будинку, самовільно встановили на землі комунальної власності паркан, який впритул прилягає до сходинок та стіни належної йому квартири, перекриває підхід до неї й унеможливлює її обслуговування, а також без дозвільних документів збудували прибудову до своєї квартири. Зазначав, що прибудову зведено з порушенням нормативних протипожежних відстаней, унаслідок чого створюється загроза поширення вогню на його квартиру в разі виникнення пожежі та порушується право на безпечне користування житлом. На підтвердження наведених обставин позивач посилався на акт обстеження земельної ділянки, матеріали відділу державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради та висновок експертів від 07.12.2023 № 295/09-2023. Вважаючи, що зазначені порушення перешкоджають йому користуватися належною квартирою та прилеглою землею комунальної власності, а звернення до компетентних органів не призвели до їх усунення, просив захистити його права шляхом знесення паркану та самочинно збудованої прибудови.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 01.02.2024 прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.

22.04.2024 відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позов, у якому заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_3 виконані попередньою власницею, а не відповідачами. Вважав акт обстеження земельної ділянки від 17.01.2023 № 1/01 та висновок експертів від 07.12.2023 № 295/09-2023 недопустимими доказами, оскільки акт складено поза межами повноважень відповідного органу, а експертне дослідження проведено за неповними матеріалами, без правовстановлюючих документів і документації із землеустрою та з використанням недостовірних відомостей про належність земельної ділянки до комунальної власності. Зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:04:020:0053 передана у приватну власність ОСОБА_7 , а решта прилеглої території є несформованою землею комунальної власності, у зв`язку із чим підстави для визначення порядку користування нею за правилами спільної власності відсутні. З огляду на наведене просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

29.04.2024 від представника позивача адвоката Коваленко Юлії Олександрівни до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечував проти доводів відповідача, зазначаючи, що здійснення самочинної реконструкції саме ОСОБА_2 підтверджується технічною документацією, відомостями БТІ та постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності від 23.02.2022. Посилалася на те, що рішення про передачу спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_7 та виданий на його підставі державний акт визнані недійсними рішенням апеляційного суду Київської області від 14.06.2010, а належність ділянки до комунальної власності підтверджується відомостями Державного земельного кадастру. Вважала заперечення щодо допустимості акта обстеження та висновку експертів безпідставними, оскільки обстеження проведено в межах повноважень, передбачених чинним порядком здійснення самоврядного контролю, а доводи про приватну власність на ділянку спростовуються наведеними доказами. Також зазначала, що запропонований експертами порядок користування земельною ділянкою наближений до фактично сформованого та не порушує прав інших власників квартир.

07.05.2024 від представника відповідача адвоката Потапенка Сергія Анатолійовича до суду надійшли заперечення, у яких представник відповідача підтримав вимогу про відмову в задоволенні позову, зазначаючи, що спірна господарська будівля існувала до придбання відповідачами квартири, що можуть підтвердити свідки. Наполягав на недопустимості акта обстеження земельної ділянки від 17.01.2023 № 1/01, оскільки після законодавчих змін, які набрали чинності 26.05.2022, управління самоврядного контролю не мало повноважень на проведення такого обстеження, а рішення міської ради не могло бути самостійною правовою підставою для його здійснення. Зауважував, що посилання позивача на судове рішення про недійсність приватизації земельної ділянки не спростовує інших наведених у відзиві заперечень щодо висновку експертів. Також зазначав, що будинок є багатоквартирним, тому порядок користування земельною ділянкою має визначатися з урахуванням прав усіх його співвласників, а не лише власників квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .

У письмових поясненнях, які надійшли до суду 22.05.2024, третя особа — Білоцерківська міська рада — підтримала позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та підтвердженими матеріалами органу державного архітектурно-будівельного контролю, актом обстеження земельної ділянки та висновком експертів. Зазначала, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:04:020:0053 площею 0,0132 га перебуває у комунальній власності Білоцерківської міської територіальної громади. Вважала безпідставними доводи відповідачів щодо відсутності повноважень на її обстеження, посилаючись на компетенцію міської ради у сфері земельних відносин та положення про управління самоврядного контролю, яким передбачено право обстежувати об`єкти комунальної власності й складати відповідні акти. Просила розглядати справу за відсутності її представника.

Підготовче судове засідання неодноразово відкладалося за клопотаннями сторін з метою надання їм часу для врегулювання спору мирним шляхом, однак згоди щодо умов такого врегулювання сторони не досягли.

Під час розгляду справи судом за клопотаннями сторін вирішено питання щодо заміни відповідача на ОСОБА_3 та залучення до участі у справі третіх осіб — ОСОБА_4 і Білоцерківської міської ради. З урахуванням поданих заяв про зміну предмета позову остаточно позивач просив: усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування землею комунальної власності та належною йому квартирою АДРЕСА_4 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести паркан з північно-східної та південно-східної сторони від квартири АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування землею комунальної власності та належною йому квартирою АДРЕСА_4 шляхом зобов`язання ОСОБА_3 здійснити знесення самочинно збудованої прибудови до квартири АДРЕСА_2 ; судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою суду від 09 липня 2026 року підготовче провадження по справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про визнання позову та про розгляд справи без його участі.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце його проведення повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позов не подала. Ураховуючи належне повідомлення учасників справи, подані заяви про розгляд справи за їх відсутності та повторну неявку відповідачки ОСОБА_3 , суд розглянув справу за відсутності учасників на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Другої білоцерківської державної нотаріальної контори 27.05.2023, зареєстрованого в реєстрі за № 2-919 (т. 1, а.с. 13-15).

Згідно з договором купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А.П. 27.12.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3-4161, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 отримали у власність по 1/2 частині квартири під АДРЕСА_6 . Квартира загальною площею 20,50 кв.м., житлової площею 18,20 кв.м., складається із 1 (однієї) житлової кімнати, до якої відносяться наступні господарські будівлі: літ. «Г» - літня кухня. (т. 1 а.с.134-138).

У відповідності до Технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 (інвентаризаційна справа № 10229), а саме: експлікації до плану будинка, кухня має площу 2,30 кв.м., житлова кімната – 18,20 кв.м., всього по квартирі 3 – 20,50 кв.м.; поетажний план будівлі літ. «Г» 5,80 м на 3,27 м. (т. 1, а.с. 139-144)

Згідно із постановою № А-2302/1 по справі про адміністративне правопорушення, винесеної Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради 23.02.2022, ОСОБА_2 виконав будівельні роботи з реконструкції квартири, а саме: провів роботи з реконструкції господарської будівлі літ. «Г» та квартири під квартиру АДРЕСА_3 . Після реконструкції квартира складається з 2-х коридорів, кухні та житлової кімнати. Будівельні роботи виконано без затвердженої проектної документації та без документу, що дає право на виконання будівельних робіт (повідомлення про початок будівельних робіт). Квартира експлуатується без введення її в експлуатацію. Постановлено: визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 9 статті 96 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 гривень. (т. 1, а.с. 32-34). Постанова № А-2302/1 по справі про адміністративне правопорушення, винесена Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради 23.02.2022, не скасована.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження від 07.12.2023 № 295/09-2023, складеного судовими експертами Коваленко Л.А. та ОСОБА_6 , фактично встановлений паркан із північно-східної сторони щільно прилягає до сходинок квартири АДРЕСА_4 та повністю перекриває підхід до неї, а з південно-східної сторони, на відрізку між точками Г–Д, проходить по стіні квартири АДРЕСА_4 , що унеможливлює її обслуговування та не відповідає пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій». За результатами натурного обстеження, топографо-геодезичних робіт та дослідження наданих матеріалів відстань від прибудови до квартири АДРЕСА_3 до частини житлового будинку, в якій розташована квартира АДРЕСА_4 , становить від 4,43 м до 6,01 м, що не відповідає вимогам пункту 15.2, таблиці 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», відповідно до яких така відстань повинна становити щонайменше 8,0 м. (т. 1, а.с. 35-67).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.09.2024 № 396508262, квартира АДРЕСА_6 зареєстрована як закінчений будівництвом об`єкт загальною площею 31,6 кв. м, житловою площею 17,7 кв. м. Право спільної часткової власності на зазначену квартиру зареєстровано 09.09.2024 за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , по 1/2 частці за кожним, на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2024 № 5825, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федорякою О.С. (т. 2, а.с. 47)

Відповідно до акту Міністерства юстиції України від 19.02.2025 № 646/19.1.1/25 за результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора — приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федоряки О.С., під час державної реєстрації переходу права власності на квартиру АДРЕСА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2024 одночасно внесено зміни до відомостей про її технічні характеристики: загальну площу змінено з 20,5 кв. м на 31,6 кв. м, житлову — з 18,2 кв. м на 17,7 кв. м. Перевіркою встановлено, що нотаріусом не отримано з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відомостей про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію. В акті зафіксовано порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав у зв`язку з проведенням державної реєстрації за відсутності зазначених відомостей. Наказом Міністерства юстиції України від 19.02.2025 № 467/5 за результатами цієї перевірки тимчасово блоковано ОСОБА_10 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 14 днів. (т. 2, а.с. 174 - 179).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.09.2025 № 445587934, право власності на квартиру АДРЕСА_6 зареєстровано за ОСОБА_4 (т. 3, а.с. 55).

У відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.05.2026 № 475662289 право власності на квартиру АДРЕСА_6 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору довічного утримання (догляду), серія та номер: 2-628, виданий 17.10.2025 державним нотаріусом Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Руденко Н.П.

При вирішенні даної справи суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У відповідності до частини 2 статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

Згідно з частиною першою статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з пунктом "е" частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наведені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що реконструкція квартири АДРЕСА_3 та господарської будівлі літ. «Г» з улаштуванням спірної прибудови здійснена ОСОБА_2 самочинно. Зокрема, будівельні роботи виконано без належно затвердженої проєктної документації та документа, який дає право на їх виконання, що підтверджується постановою відділу державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради від 23.02.2022 № А-2302/1. Крім того, висновком експертів від 07.12.2023 № 295/09-2023 встановлено недотримання мінімально допустимих протипожежних відстаней між прибудовою та частиною житлового будинку, в якій розташована квартира позивача. Зазначені обставини свідчать про наявність передбачених частиною першою статті 376 ЦК України ознак самочинного будівництва щодо спірної прибудови, утвореної внаслідок такої реконструкції.

Подальше внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про збільшену площу квартири та реєстрація переходу права власності на неї не усувають самочинного характеру проведених будівельних робіт. Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 29.09.2026 у справі № 922/2036/25 (пункти 5.23, 5.26, 5.59), державна реєстрація сама по собі не є підставою набуття права власності та не змінює правового режиму самочинного будівництва. Крім того, у пункті 5.65 цієї постанови Верховний Суд наголосив, що за відсутності передбачених законом підстав право власності на самочинно збудований об`єкт не могло виникнути в особи, яка здійснила таке будівництво, а також не могло бути правомірно набуте її правонаступниками.

Відтак, сама по собі державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_3 зі зміненими технічними характеристиками та її подальше відчуження іншим особам не свідчать про усунення ознак самочинного будівництва спірної прибудови, утвореної внаслідок реконструкції квартири та господарської будівлі літ. «Г».

Вирішуючи питання про порушення прав позивача спірною прибудовою, суд враховує, що згідно з висновком експертів від 07.12.2023 № 295/09-2023 відстань від неї до частини житлового будинку, в якій розташована належна ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_4 , становить від 4,43 м до 6,01 м за мінімально допустимої протипожежної відстані 8,0 м. Отже, встановлене експертами порушення безпосередньо стосується умов безпечної експлуатації житла позивача.

Вимоги щодо протипожежних відстаней спрямовані на запобігання поширенню пожежі між будівлями. Розташування прибудови на меншій за нормативну відстані від квартири позивача не забезпечує передбаченого будівельними нормами протипожежного розриву та створює небезпеку поширення вогню на належне йому майно в разі виникнення пожежі. За таких обставин доводи позивача про порушення його права на безпечне користування квартирою підтверджуються встановленими експертами фактичними параметрами розміщення прибудови.

При цьому захист права власності не обумовлюється обов`язковим настанням пошкодження або знищення майна. Частина друга статті 386 ЦК України передбачає можливість звернення власника до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання порушенню його права. Відтак відсутність факту пожежі чи вже завданої майнової шкоди не спростовує наявності підстав для захисту права ОСОБА_1 , оскільки загроза його майну пов`язана з конкретним, установленим експертним дослідженням порушенням протипожежних вимог.

Вирішуючи питання про співмірність заявленого способу захисту, суд ураховує характер установленого порушення, необхідність його припинення та наслідки знесення прибудови для відповідачки.

У постанові від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц Верховний Суд наголосив на необхідності з`ясування того, чи переслідує втручання легітимну мету, чи є воно пропорційним цій меті та чи не покладає на відповідача надмірного індивідуального тягаря з урахуванням конкретних обставин справи.

У цій справі втручання ґрунтується на положеннях частини четвертої статті 376 та статті 391 ЦК України і переслідує легітимну мету — захист права позивача на безпечне користування власним житлом. Необхідність застосування такого заходу зумовлена встановленим порушенням протипожежних вимог, яке безпосередньо стосується квартири ОСОБА_1 . Отже, вимога про знесення спрямована на фактичне усунення порушення його права, а не лише на усунення недоліків оформлення будівництва.

Оцінюючи обсяг втручання, суд ураховує, що позивач просить знести саме самочинно збудовану прибудову. Вимог про знесення квартири АДРЕСА_3 у її первісних межах або раніше існуючої господарської будівлі літ. «Г» позивач не заявляє. Таким чином, предмет втручання обмежений прибудовою, з розташуванням якої пов`язане встановлене порушення прав позивача.

Суд бере до уваги майновий інтерес ОСОБА_3 у збереженні квартири в набутому нею стані, а також те, що демонтаж прибудови спричинить для неї матеріальні втрати та витрати на виконання рішення. Водночас збереження прибудови в її фактичному розташуванні означало б продовження порушення права позивача на безпечне користування житлом. За встановлених обставин інтерес у збереженні прибудови не переважає необхідності усунення небезпеки для належної позивачу квартири.

Зіставивши характер і наслідки порушення з обсягом заявленого втручання, суд дійшов висновку, що знесення самочинно збудованої прибудови є співмірним способом захисту права ОСОБА_1 . Пов`язані із цим майнові наслідки для відповідачки, з урахуванням спрямованості вимоги на усунення конкретного порушення та її обмеження спірною прибудовою, не становлять надмірного індивідуального тягаря.

Вирішуючи питання про належного відповідача за вимогою про знесення самочинно збудованої прибудови до квартири АДРЕСА_3 , суд виходить із негаторного характеру заявленої вимоги, спрямованої на усунення триваючого порушення прав позивача.

Як установлено судом, право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі договору довічного утримання (догляду) від 17 жовтня 2025 року № 2-628. Отже, на час вирішення спору саме ОСОБА_3 є останньою набувачкою квартири, до якої здійснено спірну прибудову.

У пунктах 165, 171, 177 постанови від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідачем за негаторним позовом є особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні права користування чи розпоряджання майном. За вимогою власника земельної ділянки про усунення перешкод шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва такою особою є останній набувач відповідного об`єкта. Зазначений підхід застосовано також Верховним Судом у постанові від 31 березня 2026 року у справі № 910/14574/24.

З огляду на наведене обставина здійснення реконструкції попереднім власником сама по собі не виключає пред`явлення вимоги про усунення її наслідків до теперішньої набувачки квартири. Для визначення належного відповідача за такою вимогою має значення особа, у майновій сфері якої перебуває об`єкт, з існуванням якого пов`язане триваюче порушення прав позивача.

Оскільки ОСОБА_3 набула квартиру АДРЕСА_3 у реконструйованому стані, а встановлене судом порушення прав ОСОБА_1 пов`язане зі збереженням прибудови до цієї квартири, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 є належною відповідачкою за вимогою про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення зазначеної прибудови.

Крім того, суд ураховує, що відповідач ОСОБА_2 у письмовій заяві від 10 серпня 2026 року визнав пред`явлену до нього позовну вимогу про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання знести паркан із північно-східної та південно-східної сторін від квартири АДРЕСА_4 . У заяві зазначив, що не заперечує проти задоволення позову в цій частині, а процесуальні наслідки визнання позову йому зрозумілі.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України визнання позову відповідачем є підставою для його задоволення за наявності законних підстав, якщо таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Оцінивши визнання позову ОСОБА_2 у сукупності з дослідженими доказами, які підтверджують створення встановленим парканом перешкод у користуванні квартирою позивача та її обслуговуванні, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення зазначеної вимоги. Визнання позову в цій частині не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, у зв`язку з чим приймається судом.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, встановивши, що позивачу чиняться перешкоди у користуванні землею комунальної власності та належною йому квартирою АДРЕСА_4 , суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести встановлений паркан та зобов`язання ОСОБА_3 знести самочинно збудовану прибудову до квартири АДРЕСА_3 .

Обґрунтовуючи судове рішення, суд ураховує положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до яких суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, пункт 29, Європейський суд з прав людини зазначив, що обов`язок суду обґрунтовувати рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а обсяг такого обґрунтування залежить від характеру рішення.

Керуючись статтею 41 Конституції України, статтями 15, 16, 319, 321, 376, 386, 391 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76–81, 89, 141, 206, 247, 258, 259, 263–265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Білоцерківська міська рада, про усунення перешкод у користуванні майном — задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування землею комунальної власності та належною йому квартирою АДРЕСА_4 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести паркан із північно-східної та південно-східної сторін від квартири АДРЕСА_1 .

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування землею комунальної власності та належною йому квартирою АДРЕСА_4 шляхом зобов`язання ОСОБА_3 знести самочинно збудовану прибудову до квартири АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_7 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_8 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_9 .

Третя особа: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_9 .

Третя особа: Білоцерківська міська рада, код ЄДРПОУ: 26376300, місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 15.

Повне рішення суду складено 23 жовтня 2026 року.

СуддяБ. І. Кошель